номер провадження справи 6/212/25
02.02.2026 Справа № 908/3557/25
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Федько Олександри Анатоліївни, розглянув у спрощеному позовному провадженні без виклику представників сторін справу № 908/3557/25
за позовом:Акціонерного товариства «ХАРКІВСЬКИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ТА ПРОЕКТНО-КОНСТРУКТОРСЬКИЙ ІНСТИТУТ «ЕНЕРГОПРОЕКТ» (61005, м. Харків, проспект Героїв Харкова, буд. 10/12)
до відповідача: Акціонерного товариства «НАЦІОНАЛЬНА АТОМНА ЕНЕРГОГЕНЕРУЮЧА КОМПАНІЯ «ЕНЕРГОАТОМ» (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3)
в особі філії «ВІДОКРЕМЛЕНИЙ ПІДРОЗДІЛ «ЗАПОРІЗЬКА АТОМНА ЕЛЕКТРИЧНА СТАНЦІЯ» АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «НАЦІОНАЛЬНА АТОМНА ЕНЕРГОГЕНЕРУЮЧА КОМПАНІЯ «ЕНЕРГОАТОМ»(71503, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, 133)
про стягнення грошових коштів.
Процесуальні дії по справі.
27.11.2025 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява (вх. №3922/08-07/25, документ сформований в системі Електронний суд 27.11.2025) Акціонерного товариства «ХАРКІВСЬКИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ТА ПРОЕКТНО-КОНСТРУКТОРСЬКИЙ ІНСТИТУТ «ЕНЕРГОПРОЕКТ» до відповідача: Акціонерного товариства «НАЦІОНАЛЬНА АТОМНА ЕНЕРГОГЕНЕРУЮЧА КОМПАНІЯ «ЕНЕРГОАТОМ» в особі філії «ВІДОКРЕМЛЕНИЙ ПІДРОЗДІЛ «ЗАПОРІЗЬКА АТОМНА ЕЛЕКТРИЧНА СТАНЦІЯ» АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «НАЦІОНАЛЬНА АТОМНА ЕНЕРГОГЕНЕРУЮЧА КОМПАНІЯ «ЕНЕРГОАТОМ» про стягнення суми 657 937,55 грн, яка складається з: 90 740,39 грн - 3% річних, 295 688,75 грн - інфляційні втрати та 271 508,41 грн - пеня.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 27.11.2025, здійснено автоматизований розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/3557/25 та визначено до розгляду судді Федько О.А.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 02.12.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/3557/25, присвоєно справі номер провадження 6/212/25, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Розгляд справи по суті розпочати через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі № 908/3557/25. Запропоновано відповідачу протягом 15 днів з дня отримання ухвали надати суду відзив на позовну заяву разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача або визнання позовних вимог, якщо такі докази не надані позивачем.
Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою (ч. 7 ст. 6 ГПК України).
Згідно з положеннями п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Ухвала суду про відкриття провадження у справі №908/3557/25 від 02.12.2025 була направлена учасникам справи до їхніх електронних кабінетів в підсистемі Електронний суд та отримана ними 02.12.2025 о 12 год. 40 хв., про що свідчать довідки про доставку електронних листів.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 29.12.2025 відмовлено у задоволенні клопотання Акціонерного товариства «НАЦІОНАЛЬНА АТОМНА ЕНЕРГОГЕНЕРУЮЧА КОМПАНІЯ «ЕНЕРГОАТОМ» про зупинення провадження у справі №908/3557/25 до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №280/5808/23.
Згідно з ч. 2, 3 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Отже, 01.01.2026 сплив тридцятиденний строк наданий сторонам на вчинення процесуальних дій, строк вчинення яких обмежений першим судовим засіданням, а тому суд вважає за можливе розглянути вказану справу по суті.
Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Суд визнав надані документи достатніми для всебічного та об'єктивного розгляду спору.
Ураховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує повне рішення без його проголошення - 02.02.2026.
Оскільки розгляд справи здійснювався без виклику представників сторін, фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України не проводилось.
Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.
В якості підстави для звернення з позовом позивач зазначив про наявність між сторонами господарських правовідносин, які врегульовані умовами договору на виконання робіт №11025/21/19-121-08-21-10680 від 15.09.2021. Позивач доводить, що зобов'язання з виконання проектних робіт: «Реконструкція. Технічне переоснащення. ВП ЗАЕС, м. Енергодар, Промислова, 133. Енергоблок №6. Реакторне відділення. Турбінне відділення. Впровадження системи «промислового» телебачення для пожежо/вибухонебезпечних та не обслуговуваних приміщень. Розробка проєктно-кошторисної документації», загальною вартістю 946022,35 грн з ПДВ виконав в узгоджені в договорі строки, про що сторонами підписано Акт здачі-приймання виконаних робіт №1 від 18.07.2022. Строки оплати виконаних робіт погоджено в п. 2.3 договору та становлять - 60 календарних днів з дати підписання Акта здачі-приймання виконаних робіт. Відповідач зобов'язання з оплати наданих йому послуг в узгоджені в договорі строки не виконав. З метою захисту порушених прав та законних інтересів позивач звернувся з позовом до суду про стягнення вартості виконаних робіт. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 06.03.2023 у справі №908/2658/22 з ДП НАЕК «Енергоатом» стягнуто на користь позивача заборгованість за договором №11025/21/19-121-08-21-10680 від 15.09.2021 в сумі 946022,35 грн. Зазначене рішення суду набрало законної сили 27.09.2023. У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання позивач, керуючись 6.2 договору та положеннями ст. 610, 612, 625 ЦК України нарахував та заявив до стягнення пеню в розмірі 271508,41 грн за період прострочення з 17.09.2022 по 30.06.2023, 3% річних в розмірі 90740,39 грн за період прострочення з 17.09.2022 по 27.11.2025, інфляційні втрати в розмірі 295688,75 грн за період з жовтня 2022 по жовтень 2025.
У відзиві вх. №25416/08-08/25, який надійшов до суду 17.12.2025 (документ сформований в системі Електронний суд 16.12.2025), відповідач заперечив проти заявлених позовних вимог. Обґрунтовуючи заперечення посилався на положення Закону Українивід 21.04.2022 № 2217-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання правового режиму на тимчасово окупованій території України», відповідно до положень якого позивач у період березень-липень 2022 року не мав права виконувати будь-які роботи для відповідача, який зареєстрований на окупованій території та не мав права передавати їх чи їх результати підприємству на окупованій території. Відтак зауважує, що будь-які підписані представниками сторін у справі акти здачі-приймання виконаних робіт в період часу з березня по липень 2022 року є нікчемними правочинами.
Також відповідач посилається на форс-мажорні обставини, які підтверджуються листом ТПП України від 28.02.2022 №2023/02.0-7.1 та наявність правових підстав для звільнення відповідача від відповідальності. Зауважував, що неможливість Відповідачем сплатити кошти за спірним договором викликана об'єктивними негативними чинниками (окупація ЗАЕС та повне зупинення, дефіцит потужності енергосистеми України). Зазначає, що Запорізька АЕС захоплена військовими формуваннями агресора, пошкодження та руйнування інших активів АТ «НАЕК «Енергоатом» призвели до недовиробництва електричної енергії близько 133,0 млн МВт*год, зокрема, філією ЗАЕС - 128,6 млн КВт*год. Через скорочення обсягів виробництва електричної енергії недоотримана вигода товариств становить близько 455,3 млрд грн, у тому числі через припинення виробництва електричної енергії філією ВП ЗАЕС - 441,3 млрд грн. Правовідносини між Позивачем та Відповідачем, які розглядаються у справі №908/3509/25, нерозривно пов'язані з об'єктами Запорізької АЕС, що забезпечували втрачені виробничі потужності та отримання значної частини доходу.
Відповідач заперечив проти застосування штрафних та компенсаційних санкцій. Вважає надані позивачем розрахунки неправильними, оскільки зазначений позивачем період нарахування санкцій не є простроченим ураховуючи нікчемність правочину, що полягає в оформленні Акта здачі-приймання виконаних робіт.
Відповідач заявив про сплив позовної давності для нарахування 3% річних, інфляційних втрат та пені.
Щодо заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, заперечив проти покладення на нього таких витрат. Також заявив про неспівмірність таких витрат, ураховуючи, що предмет спору в даній справі, характер спірних правовідносин, кількість учасників та обсяг доказування свідчать, що дана справа не є складною.
У відповіді на відзив вх.№25612/08-08/25, яка надійшла до суду в системі Електронний суд 18.12.2025, позивач вважає безпідставними доводи про нікчемність відносин між сторонами. Зауважує, що такі доводи спростовуються судовим рішенням, що набрало законної сили. Положення ст. 625 ЦК України підлягають застосуванню до спірних правовідносин незалежно від вини боржника. Вважає, що посилання відповідача на обставини, що спричинили неналежне виконання грошового зобов'язання, виходячи з предмету позову, є необґрунтованими.
Позивач зазначає про безпідставність посилання відповідача про порушення позивачем строків позовної давності з огляду продовження строку позовної давності на період карантину, потім на строк дії воєнного стану, а в подальшому на зупинення такого строку, відновлення якого почалось 04.09.2025.
Щодо витрат на правничу допомогу зауважив, що чинні норми процесуального закону містять приписи, які дозволяють стороні надати суду докази, які підтверджують витрати на правничу допомогу, протягом п'яти днів після ухвалення судового рішення за наслідками розгляду справи. З огляду на викладене до відповіді на відзив позивачем додані копію додаткової угоди №5 до Договору про надання правової допомоги №04-22 від 05.08.2022, Акту про надання правничої допомоги №37 від 06.01.2026.
У запереченні на відповідь на відзив вх. №25933/08-08/25 (документ сформований в системі Електронний суд 23.12.2025) відповідач підтримав заперечення, які викладені у відзиві на позов. Просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі; покласти на позивача судові витрати по справі, застосувати до вимог, зазначених в позові строки позовної давності, передбачені чинним законодавством.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
15.09.2021 між Акціонерним товариством «Харківський науково - дослідний та проектно - конструкторський інститут «Енергопроект» (далі - Позивач, Підрядник) та Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі головного інженера (першого заступника генерального директора) відокремленого підрозділу «Запорізька АЕС» (далі - Відповідач, Замовник) було укладено договір № 11025/21/19-121-08-21-10680 на виконання робіт.
Відповідно до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України товариство (АТ НАЕК «ЕНЕРГОАТОМ») є правонаступником усіх майнових і немайнових прав та обов'язків державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» із дня державної реєстрації товариства. Відповідно до Статуту Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2023 р. № 1420 Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (далі - товариство) утворено в результаті реорганізації шляхом перетворення державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» відповідно до Закону України «Про акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом». Товариство є правонаступником усіх прав і обов'язків державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» із дня його державної реєстрації. Таким чином, Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» утворено в результаті реорганізації шляхом перетворення державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» та є правонаступником усіх прав і обов'язків державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом».
Відповідно до умов п. 1.1. укладеного договору Замовник доручив та зобов'язався оплатити, а Підрядник прийняв на себе зобов'язання виконання проектних робіт: «Реконструкція. Технічне переоснащення. ВП ЗАЕС, м. Енергодар, Промислова, 133. Енергоблок № 6. Реакторне відділення. Турбінне відділення. Впровадження системи «промислового» телебачення для пожежо/вибухонебезпечних та не обслуговуваних приміщень. Розробка проектно - кошторисної документації.
Згідно п. 2.1 договору вартість робіт за цим договором зазначається в Протоколі узгодження договірної ціни (невід'ємний додаток №2 до договору) і визначена на підставі Договірної ціни (невід'ємний додаток №4 до договору), складає: 770 862,39 грн. (сімсот сімдесят тисяч вісімсот шістдесят дві грн. 39 коп.). Крім того, ПДВ: 154 172,48 грн. Усього з урахуванням ПДВ: 925 034,87 грн. (дев'ятсот двадцять п'ять тисяч тридцять чотири грн. 87 коп.).
За змістом пункту 2.2 договору вартість договору являється динамічною та може уточнюватися у ході виконання проектних робіт шляхом оформлення додаткової угоди.
Додатковою угодою № 2 від 03.02.2022 до договору № 11025/21/19-121-08-21-10680 від 15.09.2021 пункт 2.1 договору було викладено у новій редакції та визначена вартість робіт за договором з ПДВ у розмірі 946 022,35 грн.
У зв'язку зі зміною вартості робіт за договором між сторонами було підписано протокол узгодження договірної ціни у новій редакції (додаток № 2 до додаткової угоди № 2).
Згідно пункту 2.3 договору оплата виконаних робіт здійснюється за фактично виконаний обсяг робіт на підставі Акта здачі - приймання виконаних робіт, підписаних обома сторонами, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Підрядника протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з дати підписання Акта здачі-приймання виконаних робіт. Оплата Замовником частини вартості робіт у розмірі суми ПДВ здійснюється після отримання ним від Підрядника податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлених ПК України випадках та порядку.
Укладеними додатковими угодами до договору не вносилися зміни щодо порядку оплати виконаних робіт.
18.07.2022 між сторонами підписано Акт № 1 здачі - приймання виконаних робіт до договору № 11025/21/19-121-08-21-10680 від 15.09.2021.
Відповідно до вказаного Акту робота виконана за етапами № 1, № 2 та здана, виконана робота задовольняє умовам договору, технічним вимогам та належним чином оформлена.
Вартість виконаних робіт по акту № 1 разом із ПДВ складає 946 022,35 грн.
За змістом статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Акт № 1 за договором між сторонами підписано 18.07.2022, таким чином починаючи з 19.07.2022 для відповідача розпочався строк для виконання грошового зобов'язання по сплаті відповідного акту.
Умовами договору передбачено строк виконання грошового зобов'язання - 60 календарних днів, який сплив 16.09.2022.
Таким чином, Підрядник на виконання зобов'язань за договором № 11025/21/19-121-08-21-10680 від 15.09.2021 виконав взяті на себе зобов'язання, а Замовник в порушення умов договору, виконані роботи не оплатив, внаслідок чого, заборгованість перед позивачем становить 946 022,35 грн.
06.03.2023 року господарським судом Запорізької області було ухвалено рішення у справі 908/2658/22 за позовом Акціонерного товариства «Харківський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут «Енергопроект» до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», яким стягнуто з Відповідача заборгованість у сумі 945022,35 грн за договором на виконання робіт № 11025/21/19-121-08-21-10680 від 15.09.2021.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 27.09.2023 рішення суду першої інстанції залишено без змін. Отже, рішення господарського суду Запорізької області від 06.03.2023 у справі №908/2658/22 набрало законної сили 27.09.2023.
05.12.2023 на виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 06.03.2023 у справі №908/2658/22 видано наказ.
Статтею 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено підстави звільнення від доказування. Зокрема, господарським процесуальним законодавством визначено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (частина 3 ст. 75 ГПК України).
Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 23.05.2018 у справі №910/9823/17.
Оскільки рішення господарського суду Запорізької області від 06.03.2023 року у справі №908/2658/22 набрало законної сили 27.09.2023, таке судове рішення має преюдиціальне значення, а встановлені в ньому факти повторного доведення не потребують.
Ураховуючи викладене, Господарський суд Запорізької області у справі №908/2658/22 визнав доведеним факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем за виконану роботу на дату ухвалення судового рішення в розмірі 946 022,35 грн.
У зв'язку з порушенням відповідачем строків виконання грошового зобов'язання позивач, керуючись 6.2 договору та приписами ст. ст. 610, 612, 625 ЦК України нарахував та заявив до стягнення пеню в розмірі 271508,41 грн за період прострочення з 17.09.2022 по 30.06.2023, 3% річних в розмірі 90740,39 грн за період прострочення з 17.09.2022 по 27.11.2025, інфляційні втрати в розмірі 295688,75 грн за період з жовтня 2022 по жовтень 2025 включно.
Неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором № 11025/21/19-121-08-21-10680 від 15.09.2021 в частині своєчасної оплати виконаних позивачем робіт стало підставою для звернення позивача до суду, за яким відкрито провадження у даній справі.
Доказів сплати компенсаційних та штрафних санкцій відповідач на час розгляду справи суду не надав.
Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.
За змістом статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість сторін, спрямована навстановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 ЦК України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Між сторонами склалися господарські правовідносини на підставі укладеного між ними договору№ 11025/21/19-121-08-21-10680 від 15.09.2021, який за своєю правовою природою є договором підряду.
Відповідно до приписів ч. ч. 1, 2 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами.
За змістом ч. 1 ст. 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Відповідно до ст. 887 ЦК України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх. До договору підряду на проведення проектних і пошукових робіт застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.
Згідно із частиною першою статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його в строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
Як установлено судом в пункті 2.3 договору сторонами погоджений строк оплати виконаних робіт, а саме оплата виконаних робіт здійснюється за фактично виконаний обсяг робіт на підставі Акта здачі - приймання виконаних робіт, підписаних обома сторонами, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Підрядника протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з дати підписання Акта здачі-приймання виконаних робіт. Оплата Замовником частини вартості робіт у розмірі суми ПДВ здійснюється після отримання ним від Підрядника податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлених ПК України випадках та порядку.
Під час розгляду справи №908/2658/22 судом встановлений факт порушення відповідачем умов договору № 11025/21/19-121-08-21-10680 від 15.09.2021 щодо оплати виконаних позивачем робіт в узгоджений сторонами строк, а саме до 16.09.2022 року.
Доводи відповідача щодо нікчемності правочину - акту здачі-приймання виконаних робіт, підписаного між сторонами 18.07.2022, суд не вважає слушними. Так, господарським судом Запорізької області у справі №908/2658/22 установлений факт наявності заборгованості відповідача в сумі 946 022,35 грн за договором від 15.09.2021 №11025/21/19-121-08-21-10680, який не потребує повторного доведення.
Отже, відповідач допустив прострочення виконання грошового зобов'язання, внаслідок чого відповідачеві було нараховано пеню в розмірі 271508,41 грн за період прострочення з 17.09.2022 по 30.06.2023, 3% річних в розмірі 90740,39 грн за період прострочення з 17.09.2022 по 27.11.2025, інфляційні втрати в розмірі 295688,75 грн за період з жовтня 2022 по жовтень 2025 включно.
Згідно з ч. 1 ст. 610 та п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки.
Згідно зі ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України). Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені (ч. 3 ст. 549 ЦК України).
Пунктом 6.2 договору сторонами погоджено, що за порушення строків оплати виконаних робіт Замовник сплачує Виконавцю пеню в розмірі 0,1% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період нарахування пені. Нарахування штрафних санкцій здійснюється за весь час прострочення виконання зобов'язання.
Відповідно до частини 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від ухвалення рішення суду про присудження суми боргу, відкриття виконавчого провадження чи його зупинення.
Отже, зважаючи на юридичну природу правовідносин між сторонами, на них поширюється дія положень ч. 2 ст. 625 ЦК України, за якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний, в тому числі, сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до наявних в матеріалах справи доказів, факт порушення відповідачем зобов'язання щодо своєчасної оплати наданих послуг(виконаних позивачем робіт) доведений.
Таким чином, суд погоджується з доводами позивача щодо наявності порушення відповідачем грошового зобов'язання та наявності правових підстав для застосування положень ст. 611, ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Суд також зазначає, що невиконання або неналежне виконання боржником свого грошового зобов'язання не може бути залишене без реагування та застосування до нього міри відповідальності, оскільки б це суперечило загальним засадам цивільного законодавства, якими є справедливість, добросовісність та розумність (ст. 3 Цивільного кодексу України).
З огляду на те, що відповідачем належним чином не виконано його грошове зобов'язання з оплати виконаних позивачем робіт, нарахування позивачем пені, 3% річних та інфляційних втрат є правомірним.
Згідно з наданими позивачем розрахунками, пеня нарахована на суму простроченого грошового зобов'язання за період прострочення з 17.09.2022 по 30.06.2023, 3% річних 17.09.2022 по 27.11.2025, а інфляційні втрати з жовтня 2022 по жовтень 2025.
Господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі, якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.
Перевіривши за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» надані позивачем розрахунки пені та 3% річних, суд дійшов висновку про правильність здійснених позивачем розрахунків.
Стосовно розрахунку інфляційних втрат, суд зазначає про допущення позивачем при розрахунку математичних помилок, внаслідок чого заявлена сума інфляційних втрат є неправильною. У той же час, заявлена позивачем до стягнення сума є меншою, ніж розрахована судом, вказана вимога позивача про стягнення інфляційних втрат у розмірі 295688,75 грн підлягає задоволенню повністю, що відповідає принципу диспозитивності господарського судочинства.
Стосовно заперечень відповідача щодо вимоги про стягнення пені за порушення виконання відповідачем грошового зобов'язання суд зазнає таке.
За змістом статей 610, 611, 612 ЦК України невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), є порушенням зобов'язання, що зумовлює застосування до боржника наслідків, установлених договором або законом.
Цивільно-правова та господарсько-правова відповідальність - це покладення на правопорушника встановлених законом негативних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового обов'язку, що узгоджується з нормами статті 610 ЦК України.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (пункт 3 частини першої статті 611 ЦК України).
Рішенням господарського суду Запорізької області у справі №908/2658/22 установлений факт порушення відповідачем строків виконання грошового зобов'язання. Відповідно суд виснує про наявність правових підстав для застосування до відповідача штрафних санкцій, розмір яких погоджений сторонами у договорі.
Стосовно посилань відповідача на наявність форс-мажорних обставин (військова агресія російської федерації проти України, окупація ЗАЕС) як на неможливість виконання грошових зобов'язань за Договором суд зауважує таке.
Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Згідно з частиною 2 статті 141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» військові дії вважаються форс-мажорними обставинами, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Наразі строк дії режиму воєнного стану в Україні продовжений та діє на час винесення судового рішення.
Війна як обставина непереборної сили звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов'язаних із нею обставин юридична чи фізична особа не може виконати ті чи інші зобов'язання.
Тобто, форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але і причинно-наслідковий зв'язок між форс-мажором та неможливістю виконати конкретне зобов'язання.
Лист Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 щодо засвідчення форс-мажорних обставин, на який посилається відповідач, адресований «всім, кого він стосується», відтак носить загальний характер.
Ураховуючи наведене, ненадання відповідачем доказів на підтвердження неможливості виконання зобов'язань саме за договором №11025/21/19-121-08-21-10680 від 15.09.2021 у зв'язку з настанням обставин непереборної сили, суд не вбачає підстав для звільнення відповідача від відповідальності за порушення виконання грошового зобов'язання.
Втім, поза увагою суду не може залишитися той факт, що строк виконання відповідачем грошових зобов'язань настав після повномасштабного вторгнення військ рф на територію України.
24.02.2022 з 05 годин 30 хвилин на території України був введений воєнний стан. 04.03.2022 місто Енергодар та Запорізька АЕС були захоплені військовими силами рф. Дислокація об'єктів Запорізької атомної електростанції (шість енергоблоків «тисячників» сумарною потужністю 6000 МВт та інші виробничі потужності) у місті Енергодар перебуває з 24 лютого 2022 року у зоні проведення бойових дій, а з 04.03.2022 відноситься до тимчасово окупованої рф території України згідно з Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих рф, який затверджений наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376.
АТ «НАЕК «Енергоатом» входить до переліку підприємств, які мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави, оскільки здійснює управління усіма діючими атомними електростанціями на території України та виробляє понад 50% усієї електричної енергії Об'єднаної енергетичної системи України. Безпека держави та населення України знаходяться у безпосередній залежності від сталої роботи об'єктів АТ «НАЕК «Енергоатом». В свою чергу, стала робота енергетичних об'єктів «НАЕК «Енергоатом» залежить від повного та своєчасного фінансування всіх виробничих потреб цих об'єктів. При цьому основним постачальником електричної енергії у цей критично важливий для України період є АЕС. Збереження нормального режиму роботи системи атомних електростанцій є гарантією забезпечення економіки та забезпечення населення держави електроенергією в умовах втрат, завданих країною-агресором.
Виконуючи функції експлуатуючої організації (оператора) атомних електростанцій, «НАЕК «Енергоатом», відповідно до Закону України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку», зобов'язане першочергово забезпечувати безпечну експлуатацію ядерних установок. Відповідно, наявні ресурси, в тому числі грошові кошти, «НАЕК «Енергоатом» спрямовує в першу чергу на задоволення потреб безпеки експлуатації АЕС.
Частиною 3 ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відтак, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
При вирішенні питання про можливість зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню з відповідача, суд ураховує вказані вище обставини тимчасової окупації Запорізької АЕС, перебування енергетичної системи України у надскладному стані через постійні обстріли військами рф енергетичної інфраструктури, що спричиняють масове пошкодження мереж, необхідність першочергового забезпечення безпечної експлуатації ядерних установок тощо. Відтак, з метою дотримання балансу інтересів сторін, суд ухвалив зменшити розмір пені на 90%, що складає 27150,84 грн, та в цій частині задовольняє позовні вимоги про стягнення з відповідача пені.
Позовні вимоги про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат суд задовольняє повністю.
Доводи відповідача про сплив позовної давності за заявленими вимогами про стягнення 3% річних, інфляційних втрат та пені та застосування наслідків спливу позовної давності господарський суд не вважає слушними з огляду на таке.
Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
За ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Частиною 2 статті 258 ЦК України визначено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Отже, за вимогами про стягненні компенсаційних санкцій строк позовної давності становить 3 роки, за вимогами про стягнення пені 1 рік, який почав свій перебіг 17.09.2022.
Законом України № 540-ІХ від 30.03.2020 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» (набрав чинності 02.04.2020) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено, зокрема пунктом 12 такого змісту:
« 12. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».
У подальшому, Законом від 15.03.2022 №2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (набрав чинності 17.03.2022) «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК були доповнені п.19 такого змісту:
У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії".
Отже, і у п.12, і у п.19 розд. «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК йшлося саме про продовження позовної давності.
Натомість Законом від 08.11.2023 №3450-IX «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» (набрав чинності 30.01.2024) п.19 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України був викладений в новій редакції, а саме:
У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Тобто, порядок обчислення позовної давності був змінений з «продовження на строк дії воєнного стану» на «зупинення на строк дії такого стану».
Карантин був відмінений з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 (постанова Кабінету міністрів України від 27.06.2023 № 651).
Отже, на час дії установленого на території України карантину строки, визначені статтями 257, 258 ЦК України, були продовжені з 02.04.2020, а у подальшому з 30.01.2024 зупинені на строк дії воєнного стану.
Пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України виключений на підставі Закону № 4434-IX від 14.05.2025, який набрав чинності 04.09.2025.
З огляду на викладене, перебіг позовної давності щодо визнаних судом у цій справі обґрунтованими позовних вимог про стягнення пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат був продовженим з моменту виникнення у позивача права вимоги - з 17.09.2022, а з 30.01.2024 по 04.09.2025 р. зупиненим.
Позивач звернувся з позовом до суду 27.11.2025 р. З огляду на викладене, поданий АТ «Харківський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут «Енергопроект» позов є таким, що пред'явлений в межах позовної давності, а тому відсутні підстави для застосування наслідків спливу позовної давності, передбачених статтею 267 ЦК.
Приписами ст. ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст. ст. 78, 79 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідач заявлені позовні вимоги належними та допустимими доказами не спростував, доказів своєчасної оплати виконаної позивачем роботи суду не надав.
Ураховуючи встановлені обставини у даній справі, предмет та визначені позивачем підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку про задоволення позову частково, стягнення з відповідача трьох процентів річних в сумі 90740,39 грн, інфляційних втрат в розмірі 295688,75 грн та пені в сумі 27150,84 грн. В іншій частині вимог суд відмовляє.
Щодо розподілу судових витрат.
Згідно з п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України до основних засад (принципів) господарського судочинства, віднесено, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Відповідно до частини 4 ст. 129 ГПК України, судові витрати щодо судового збору у справі покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини 9 ст. 129 ГПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Судом задоволено позовні вимоги частково, стягнуто з відповідача три проценти річних в сумі 90740,39 грн, інфляційних втрат в розмірі 295688,75 грн та пені в сумі 27150,84 грн. При цьому відповідно до розрахунку, здійсненого позивачем та перевіреного судом, сума пені складає 271508,41 грн, розмір якої зменшено судом на 90 відсотків. У зв'язку з тим, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, суд покладає на останнього судові витрати зі сплати судового збору повністю, без урахування зменшення пені.
Судовий збір у розмірі 7895,25 грн підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
У позові позивачем наведено орієнтовний розрахунок витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 12000,00 грн.
07.01.2026 до суду від АТ «ХАРКІВСЬКИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ТА ПРОЕКТНО-КОНСТРУКТОРСЬКИЙ ІНСТИТУТ «ЕНЕРГОПРОЕКТ» надійшла заява про розподіл судових витрат (вх. №343/08-08/26, документ сформований в системі Електронний суд 07.01.2026), відповідно до якої позивач просить покласти на відповідача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 12000,00 грн. До заяви додані копії: Додаткової угоди №5 від 22.12.2025 до договору № 04-22 від 05.08.2022; Акта про надання правничої допомоги №37 від 06.01.2026 (виконаних робіт) до договору №04-22 від 05.08.2022.
У заяві, яка надійшла до суду 09.01.2026 (вх. №505/08-08/26, документ сформований в системі Електронний суд 08.01.2026) відповідач виклав заперечення на заяву про розподіл судових витрат. Вважає, щоперелічені у заяві послуги документально непідтверджені; позивачем подано до суду 9 ідентичних позовів за ідентичними договорами та з ідентичними вимогами; позовна заява містить ознаки типовості; у справі немає складних правових позицій та врегульована чіткими приписами чинного законодавства; справа не потребувала дослідження складних за своєю суттю доказів та не потребувала залучення до справи інших учасників. Зазначив, що розмір гонорару є неспівмірним зі складністю справи та обсягом наданих послуг, непропорційним, такі витрати не є необхідними та у повній мірі не відповідають принципам справедливості, розумності, реальності. Витрати на правничу допомогу у справі №908/3557/25 вважає завищеними, вартість послуг не відповідає критеріям обґрунтованості. З урахуванням викладеного просив суд відмовити у задоволенні заяви про відшкодування витратна професійну правничу допомогу, зменшити розмір витрат на оплату правничої допомоги, у разі задоволення заяви позивача.
Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Частиною 3 ст. 123 ГПК України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
За змістом ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Згідно з ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
За змістом наведеної норми адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічна за змістом позиція викладена Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, зокрема, у постанові від 19.01.2022 у справі № 910/1344/19).
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано копію Договору про надання правової допомоги №04-22 від 05.08.2022, укладеного між адвокатом Барчук Алєсею Вікторівною (Адвокат) та Акціонерним товариством «ХАРКІВСЬКИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ТА ПРОЕКТНО-КОНСТРУКТОРСЬКИЙ ІНСТИТУТ «ЕНЕРГОПРОЕКТ» (Клієнт), за умовами якого адвокат зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги Клієнту на умовах і в порядку, що визначені цим договором, а Клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (п. 1.1 договору).
Відповідно до п. 9 договору розмір гонорару за надання правової допомоги за цим договором встановлюється в розмірі, що визначається за домовленістю сторін. Розмір гонорару у справах (спорах), що мають майновий характер, може встановлюватися у відсотковому співвідношенні від ціни позову, повідомлення - рішення (іншого акту суб'єкта владних повноважень). У разі досягнення за результатами виконання доручення позитивного результату, якого бажає Клієнт. Сторони можуть узгодити доплату до гонорару за позитивний результат.
Суми гонорару зазначаються в Актах про надання правової допомоги, які формуються по мірі необхідності та вручаються безпосередньо Клієнту. У Акті про надання правової допомоги вказується перелік наданої правової допомоги із ідентифікацією та її вартість. Сторони погодили, що якщо поштове повідомлення про надіслання Акту про надання правової допомоги повертається Адвокату, то, незалежно від причини такого повернення (відсутність за місцем знаходження, відмова від отримання тощо), Клієнт вважається таким, що отримав Акт про надання правової допомоги (п. 9.1 договору).
Пунктом 25 договору встановлено, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2022 року.
Будь-які зміни чи доповнення можуть бути внесені тільки за домовленістю Сторін, які оформлюються додатковою угодою до цього договору. Зміни чи доповнення набирають чинності з моменту належного оформлення Сторонами відповідної додаткової угоди до цього договору, якщо інше не встановлено у самій додатковій угоді (п. 26 договору).
Протягом 2022 - 2025 років між сторонами укладались додаткові угоди до договору №04-22 від 05.08.2022, а саме: Додаткових угод № 1 від 05.12.2022, № 2 від 21.08.2023, №3 від 29.12.2023, №4 від 30.12.2024, №5 від 22.12.2025 до договору № 04-22 від 05.08.2022, відповідно до яких сторонами продовжувався строк цього договору.
11.11.2025 між Адвокатом та Клієнтом підписано Протокол погодження розміру гонорару Адвоката за надання правничої допомоги за договором №04-22 від 05.08.2022 року у спорі із Акціонерним товариством «НАЦІОНАЛЬНА АТОМНА ЕНЕРГОГЕНЕРУЮЧА КОМПАНІЯ «ЕНЕРГОАТОМ» за договором на виконання робіт №11025/121/19-121-11-18-10680 від 15.09.2021 року.
Відповідно до п. 1 Протоколу сторони погодили, що у рамках договору №04-22 від 05.08.2022, укладеного між Адвокатом та Клієнтом, Адвокат надає правничу допомогу Клієнту у спорі із Акціонерним товариством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «ЕНЕРГОАТОМ» про стягнення 3% річних, пені та інфляційних нарахувань за прострочення виконання грошового зобов'язання за договором на виконання робіт №11025/121/19-121-11-18-10680 від 15.09.2021.
У пункті 2 Протоколу Сторони узгодили, що гонорар Адвоката за правничу допомогу у спорі, визначеному у пункті 1 даного протоколу, в суді першої інстанції є фіксованим у розмірі 12000 (дванадцять тисяч)00 грн.
06.01.2026 між Адвокатом Барчук А.В. та Клієнтом АТ ХІ «ЕНЕРГОПРОЕКТ» підписано Акт про надання правничої допомоги №37 (виконаних робіт) до договору №04-22 від 05.08.2022, зі змісту якого вбачається, що Адвокат надав Клієнту наступні послуги: представництво інтересів Клієнта у господарському судочинстві у спорі з АТ НАЕК «ЕНЕРГОАТОМ» про стягнення 3% річних, пені та інфляційних нарахувань за прострочення виконання грошового зобов'язання за договором на виконання робіт №11025/121/19-121-11-18-10680 від 15.09.2021- справа №908/3557/25:
- підготовка позовної заяви з розрахунком стягуваних сум;
- правовий аналіз доводів відповідача, наведених у відзиві, та наданих на їх обґрунтування доказів;
- підготовка та подання відповіді на відзив;
- підготовка та подання заперечень на клопотання відповідача про зупинення провадження у справі.
У п. 2 Акту встановлено, що гонорар (винагорода) Адвоката за надання правничої допомоги, перелік якої наведений у даному Акті складає 12000 (дванадцять тисяч) 00 грн. Надана правнича допомога підлягає оплаті у розмірі 12000,00 грн
У матеріалах справи наявні копія ордеру серії АХ №1313401, виданого 18.12.2025 за договором №04-22 від 05.08.2022 Адвокатом Барчук А.В., на надання правничої (правової) допомоги АТ ХІ «ЕНЕРГОПРОЕКТ», копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №1083 від 21.10.2011, виданого Барчук А.В.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат на правничу допомогу суд виходить з такого.
За змістом пункту 12 частини третьої статті 2 ГПК України, до основних засад (принципів) господарського судочинства, віднесено, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Частина четверта статті 126 ГПК України передбачає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята та шоста статті 126 ГПК України).
Відповідач у запереченнях проти стягнення з нього витрат на професійну правничу допомогу від 08.01.2026 зазначив про наявність підстав для відмови у стягненні таких витрат.
Відповідно до частини першої статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
При цьому, згідно зі статтею 74 ГПК України, сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
АТ НАЕК «ЕНЕРГОАТОМ» аргументуючи підстави для зменшення розміру витрат на надання правничої допомоги зазначив, що позивачем не надано належних доказів формування правового аналізу та стратегії захисту прав клієнта в суді, зокрема, формат, дата та час, зміст та характер тощо; не представлено суду документів чи інших матеріальних носіїв інформації, в яких фіксувався процес формування правової позиції, а також обґрунтування потреби в таких діях; потреба в участі в судових засідання була відсутня, сторони не викликались, справа розглянута в спрощеному позовному провадженні.
Також зазначає, що позовна заява містить ознаки типовості, у справі немає складних правових позицій; справа не потребувала складних за своєю суттю доказів.
Проаналізувавши доводи відповідача на підтвердження неспівмірності заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, суд не вбачає підстав для зменшення заявленого розміру витрат на професійну правничу допомогу відповідно до приписів частин 4, 5 ст. 126 ГПК України. Так, суд ураховує, що процесуальне законодавство не вимагає на підтвердження надання адвокатом правничої допомоги подавати докази щодо формування правової позиції у справі та стратегії захисту. Позивачем на виконання вимог ст. 126 ГПК України надано детальний опис робіт, виконаних адвокатом у справі №908/3557/25, наведений у акті про надання правничої допомоги №37 від 06.01.2026.
За частиною п'ятоюстатті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Згідно з частиною восьмою статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлює суд на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подають до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Зазначеними нормами права передбачені такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
У постановах від 19 лютого 2022 року у справі № 755/9215/15-ц та від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.
Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати. Так, у пункті 154 рішення від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат ЄСПЛ зазначив, що за статтею 41 Конвенції він відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму.
Не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18.
Суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19).
Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд установив, що заявлені витрати на правничу допомогу пов'язані з розглядом цієї справи та підтверджуються наданими доказами.
При вирішенні питання щодо стягнення витрат на правничу допомогу, суд враховує категорію та складність справи, предмет спору, заявлену до стягнення суму, здійснені адвокатом дії зі складення процесуальних документів у цій справі, кількість та обсяг поданих у справі заяв по суті справи, доказів, часу, витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг).
Розмір витрат на професійну правничу допомогу у даній справі в сумі 12000,00 грн доведений та документально підтверджений. Понесення таких витрат стало наслідком необхідності захисту позивачем своїх законних прав та охоронюваних майнових інтересів, внаслідок їх порушення з боку відповідача та, відповідно, звернення з позовом до суду.
Керуючись, зокрема, такими критеріями, як обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, а також ураховуючи критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, дійшов висновку, що заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу відповідають зазначеним вище критеріям.
Згідно з ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Керуючись частиною 9 ст. 129 ГПК України, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 12000,00 грн, які визнані судом обґрунтованими, суд покладає на відповідача, відтак такі витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача у заявленому позивачем розмірі.
Керуючись ст.ст. 123, 129, 232,233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути Акціонерного товариства «НАЦІОНАЛЬНА АТОМНА ЕНЕРГОГЕНЕРУЮЧА КОМПАНІЯ «ЕНЕРГОАТОМ» (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3; ідентифікаційний код юридичної особи 24584661) в особі філії «Відокремлений підрозділ «Запорізька атомна електрична станція» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» 71503, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 133, ідентифікаційний код у ВП 19355964) на користь Акціонерного товариства «ХАРКІВСЬКИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ТА ПРОЕКТНО-КОНСТРУКТОРСЬКИЙ ІНСТИТУТ «ЕНЕРГОПРОЕКТ» (61005, м. Харків, проспект Героїв Харкова, буд. 10/12; ідентифікаційний код юридичної особи 14078902) 3% річних у розмірі 90740,39 грн (дев'яносто тисяч сімсот сорок гривень 39 коп.), інфляційні нарахування в розмірі 295688,75 грн (двісті дев'яносто п'ять тисяч шістсот вісімдесят вісім гривень 75 коп.), пеню у розмірі 27150,84 грн (двадцять сім тисяч сто п'ятдесят гривень 84 коп.), судовий збір у розмірі 7895,25 грн (сім тисяч вісімсот дев'яносто п'ять гривень 25 коп.) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 12000,00 грн (дванадцять тисяч гривень 00 коп.).
В іншій частині позову відмовити.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено згідно з вимогами ст. 238 ГПК України та підписано - 02.02.2026.
Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за вебадресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя О.А. Федько