вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
"29" січня 2026 р. м. Ужгород Справа № 907/855/24
Господарський суд Закарпатської області у складі судді Пригузи П.Д, розглянувши справу
за позовом Міжгірської районної спілки споживчих товариств, код ЄДРПОУ - 01750909, Закарпатська область, Міжгірський район, смт. Міжгір'я, вул. Шевченка, буд. 78,
до відповідача Міжгірського міського споживчого товариства, код ЄДРПОУ - 20469331, Закарпатська область, Міжгірський район, смт. Міжгір'я, вул. Ольбрахта, будинок 2, корпус 2,
про визнання права власності і витребування майна
Секретар судового засідання - Повідайчик Т.В.
Учасники, які з'явились в судове засідання:
від позивача - адвокат Сочка В.І., адвокат Ракущинець А.А.,
від відповідача - адвокат Дьордь В.В.,
від відповідача - керівник Бедринець О.В. в порядку самопредставництва
Судом розглядається позов Міжгірської районної спілки споживчих товариств до Міжгірського міського споживчого товариства з позовними вимогами про визнання за Міжгірською районною спілкою споживчих товариств права власності на приміщення 2 поверху нежитлової будівлі, ресторан "Карпати", розташованої за адресою: 90000, смт. Міжгір'я, вул. Шевченка, 78 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1046683421224) та витребування нежитлової будівлі, кафе "Вікторія" (попередня назва "Молочарня"), розташовану за адресою: 90000, смт. Міжгір'я, вул. Ольбрахта, 1Б (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1050861221224) з чужого незаконного володіння Міжгірського міського споживчого товариства.
Ухвалою господарського суду від 16.10.2024 до відкриття справи задоволено заяву Позивача про забезпечення позову (вх. №02.3.1-05/911/24 від 14.10.2024), - накладено арешт на майно, яке є предметом спору.
Ухвалою суду від 22.11.2024, після виправлення недоліків позовної заяви, позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі.
Ухвалою суду від 24.01.2025 суд запропонував сторонам надати додаткові докази, зокрема Відповідачеві - надати копії матеріалів, що стали підставою для видачі йому свідоцтва про право власності на спірні об'єкти нерухомого майна за № 216 від 10.08.2001 року та від 08.09.2000 року за № 182.
Ухвалою суду від 27.03.2025 закрито підготовче провадження у справі та призначено судовий розгляд справи по суті, який неодноразово відкладався та в засіданнях оголошувалися перерви, зокрема за заявами представників сторін про витребування додаткових доказів, матеріалів, надання письмових пояснень тощо, про що зазначалося у відповідних ухвалах суду.
В судових засіданнях з розгляду справи по суті судом заслухано вступне слово представників учасників справи, з'ясовано обставини справи, досліджено і обговорено наявні у матеріалах справи письмові докази.
В судовому засіданні 21.01.2026 при розгляді справи по суті суд здійснив безпосереднє дослідження письмових доказів у справі, заслухав пояснення учасників справи стосовно відомостей, на підтвердження яких надано такі докази.
В судовому засіданні оголошено перерву до 29.01.2026 року.
При дослідженні доказів суд зауважив, що частина доказів, що надана сторонами, є фотокопіями (ксерокопіями) документів, які скопійовані та подані до справи неналежної якості, що ускладнює їх прочитання на паперових носіях, а також унеможливлює їх використання в електронному форматі з електронного кабінету.
Для усунення цих недоліків суд ухвалою від 21.01.2026 зобов'язав сторони надати до справи у цифровій (електронній) формі інформацію (зміст) документів, що додані ними до справи у якості доказів, зокрема:
Позивачеві:
1. Статут Міжгірської районної спілки споживчих товариств (райспоживспілки, затвердженої постановою зборів ради райспоживспілки у серпні 1991 року;
2. Постанову правління Міжгірської районної спілки споживчих товариств від 02 травня 1995 року № 40;
3. Постанову правління Міжгірської районної спілки споживчих товариств від 04 травня 1995 року № 41 з додатками;
4. Статут Міжгірського міського споживчого товариства Міжгірської райспоживспілки, затвердженого постановою правління Міжгірської райспоживспілки №41 від 04.05.1995 року та загальними зборами пайовиків Міжгірського міського споживчого товариства, протокол №1 від 03.05.1995 року.
Відповідачеві:
1. Протокол загальних зборів пайовиків Міжгірського міського споживчого товариства №1 від 03.05.1995 року.
До дня судового засідання представник Відповідача надав додаткові письмові пояснення, виклавши узагальнені обгрунтування заперечень проти позову.
В судовому засіданні 29.01.2026 судом встановлено, що сторони не виконали вимог ухвали господарського суду від 21.01.2026 року.
В судовому засіданні керівник Відповідача Бедринець О.В. надала додаткові пояснення з питань, що мають значення для вирішення спору, зокрема зазначила, що майнові об'єкти, що передавалися новостворюваному Товариству у 1995 році раніше, до 1988 року, були набуті та належали Міжгірському районному споживчому товариству, яке діяло на території Міжгірського району Закарпатської області. Повідомила, що будівля (павільйон) кафе "Молочарня" (Вікторія) було передано у підпорядкування Міжгірського районного споживчого товариства у 1980 році з державної власності ліквідованих підприємств Укркурортторгу.
У 1988 році на базі майнових активів Міжгірського районного споживчого товариства була утворена Міжгірська районна спілка споживчих товариств. Із складу Міжгірського районного споживчого товариства були виділені та утворені селищні та сільські споживчі товариства, що входили до системи споживчої кооперації району. Новостворені сільські споживчі товариства у статутних документах визначені як засновники (учасники) Міжгірської районної спілки споживчих товариств. При цьому частина майна, у тому числі підприємств колишнього Міжгірського районного споживчого товариства, яка не була передана новоствореним сільським споживчим товариствам, залишалася у віданні Міжгірської районної спілки споживчих товариств до часу утворення в 1995 році Міжгірського міського споживчого товариства.
Керівник Відповідача припустила, що пайщики, які були передані Райспоживспілкою до складу Товариства, були учасниками (членами) іншого споживчого товариства - Міжгірського сільського споживчого товариства та вказала, що відомостей про розмір паїв таких членів Товариства не відомий, потребує уточнення. Однак вважає, що власниками майна споживчої кооперації є усі працівники та пайщики Товариства.
За результатами дослідження доказів у справі з урахуванням пояснень і доводів сторін (їх представників), суд доходить висновку, що судом передчасно було зроблено висновок про завершення і закриття підготовчого провадження, оскільки подані сторонами докази та відомості є недостатніми для прийняття рішення за цим спором.
Згідно ст. 236 ГПК України, яка визначає критерії законності і обґрунтованості судового рішення, унормовано, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
При цьому, згідно ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі, а також основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами тощо.
Диспозитивність - це один з базових принципів судочинства, керуючись яким, позивач самостійно вирішує, які позовні вимоги заявляти.
Відповідно до приписів ч. 2 ст. 232 ГПК України процедурні питання, пов'язані з рухом справи в суді першої інстанції вирішуються судом шляхом постановлення ухвал. Розгляд справи по суті судом першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.
За результатами дослідження доказів в судових засіданнях при розгляді справи по суті суд доходить висновку, що матеріали справи не містять відповідей на усі питання, які має вирішити суд, аби досягнути визначених приписами ст. 236 ГПК України критеріїв, зокрема щодо обґрунтованості судового рішення та досягнення завдань господарського судочинства. Недостатність поданих доказів та відомостей про обставини, що мають значення для вирішення цього спору вбачається як з боку Позивача так і з боку Відповідача.
Завдання підготовчого провадження у цій справі виявилися не виконаними як Позивачем так і Відповідачем: не визначено остаточно предмет спору, а характер спірних правовідносин сторонами розкрито лише при розгляді справи по суті, який грунтується не лише на відносинах власності споживчої кооперації а й на корпоративних засадах, значення яких для справи сторонами не розкрито у своїх заявах по суті справи в процесі підготовчого провадження.
Суд висновує, що за таких обставин у суду та у сторін справи на стадії розгляду справи по суті немає достатніх процесуальних інструментів та можливостей витребувати додаткові докази, на які сторони посилаються у позові і відзиві, а також додаткових поясненнях. Такі процесуальні дії відповідно до норм ГПК України можна вчиняти за приписами ст. 182 цього кодексу лише у межах підготовчого провадження, у тому числі й вирішувати питання про витребування доказів, забезпечення доказів, уточнення позовних вимог та заперечень проти них, якщо ці питання не були вирішені раніше.
Надміру формалізований підхід до заявлених позовних вимог з боку суду, як-то прийняття рішення за наявними у справі матеріалами за змістом позовних вимог і заперечень, суперечить завданню господарського судочинства (ч. 1 ст. 2 ГПК України), тому є потреба у процесуальний спосіб змінити процедуру провадження у справі, повернувшись до збору доказів, але вже за ініціативою суду.
Одним із аргументів Відповідача, яким він обгрунтовує свої заперечення проти позову, є твердження, що спірне майно належало на праві власності та належить пайовикам - діючим учасникам Товариства Відповідача, що на його думку підтверджується протоколом загальних зборів пайщиків № 1 від 03.05.1995 року, які працювали на ліквідованих підприємствах.
У кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату хоче досягнути позивач унаслідок вирішення спору. Суд розглядає справи у межах заявлених вимог (частина 1 статті 14 ГПК України), але, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом (пункт 4 частини 5 статті 13 ГПК України). Виконання такого обов'язку пов'язане, зокрема, з тим, що суд має оцінювати та надавати позовним вимогам і запереченням належну інтерпретацію, позовні вимоги витлумачити відповідно до належного способу захисту прав тощо. Протилежний підхід не відповідав би завданням господарського судочинства. Близькі за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду від 01.10.2025 у справі № 910/18257/23, постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2022 у справі № 462/5368/16-ц, від 20.06.2023 у справі № 633/408/18, від 04.07.2023 у справі № 233/4365/18.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 73 ГПК України).
Відповідно до ч. 4 ст. 74 ГПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Відтак, з урахуванням обставин у справі суд доходить висновку про наявність сумнівів у добросовісному виконанні учасниками справи їхніх процесуальних обов'язків щодо надання необхідних доказів для вирішення спору.
З метою отримання необхідних доказів для розгляду даного спору, повного та всебічного розгляду справи, суд вважає за необхідне витребувати докази та направити дану ухвалу з відповідними вимогами сторонам про надання інформації та доказів.
В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.12.2021 у справі № 910/7103/21 зроблено висновок, що відповідно до практики Верховного Суду, яка має враховуватися на підставі ч. 4 ст. 236 ГПК України, суди першої інстанції за наявності вагомих обставин можуть прийняти рішення про повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття для вчинення тих чи інших процесуальних дій, які можуть бути реалізовані лише на стадії підготовчого провадження.
Постановляючи рішення про повернення до стадії підготовчого провадження суд звертає увагу сторін, що відповідно до приписів ст. 48 Закону СРСР від 26.05.1988 "Про кооперацію в СРСР" (закон був чинним на території України підчас виникнення спірних відносин) членство в споживчому товаристві не зумовлене обов'язковою трудовою участю громадян у його діяльності. Члени споживчого товариства вносять грошові вступний і пайовий внески. При виході члена із споживчого товариства йому повертається вся сума пайового внеску і виплачується належна частина розподілюваного доходу (прибутку) товариства. Вступний внесок члена споживчого товариства поверненню не підлягає.
Член споживчого товариства несе відповідальність за його зобов'язаннями у межах внесеного пайового внеску.
Згідно ст. 20, 21 Закону України "Про кооперацію" від 10.07.2003 року (чинний з 27.08.2003) для забезпечення статутної діяльності кооператив у порядку, передбаченому його статутом, формує пайовий, резервний, неподільний та спеціальний фонди.
Пайовий фонд майно кооперативу, що формується за рахунок паїв (у тому числі додаткових) членів та асоційованих членів кооперативу. Неподільний фонд створюється в обов'язковому порядку і формується за рахунок вступних внесків та відрахувань від доходу кооперативу.
Цей фонд не може бути розподілений між членами кооперативу, крім випадків, передбачених законом. Порядок відрахувань до неподільного фонду частини доходу визначається статутом кооперативу.
Відповідно до ст. 9 Закону України "Про споживчу кооперацію" (чинний з 09.05.1992) власність споживчої кооперації є однією з форм колективної власності. Вона складається з власності споживчих товариств, спілок, підпорядкованих їм підприємств і організацій та їх спільної власності. Кожний член споживчого товариства має свою частку в його майні, яка визначається розмірами обов'язкового пайового та інших внесків, а також нарахованих на них дивідендів.
Володіння, користування та розпорядження власністю споживчої кооперації здійснюють її органи відповідно до компетенції, визначеної статутами споживчих товариств та їх спілок.
Власністю споживчих товариств є засоби виробництва, вироблена продукція та інше майно, що належать їм і необхідні для здійснення статутних завдань. Споживчим товариствам та їх спілкам можуть належати будинки, споруди, устаткування, транспортні засоби, машини, товари, кошти та інше майно відповідно до цілей їх діяльності.
Власність споживчих товариств утворюється з внесків їх членів, прибутків, одержуваних від реалізації товарів, продукції, послуг, цінних паперів та іншої діяльності, не забороненої чинним законодавством.
Суд звертає увагу сторін, що відповідно до Положення про громадське майно (основні засоби) споживчої кооперації України, (затверджене постановою Ради Укоопспілки 03.04.2003 із змінами), яке є нормативним актом Укоопспілки, обов'язковим для виконання споживчими товариствами, споживспілками, їх підприємствами (об'єднаннями), іншими суб'єктами господарювання системи Центральної спілки споживчих товариств України (Укоопспілки). Відповідно до пункту 2.3. цього Положення усі основні засоби споживчої кооперації України поділяються на неподільне і подільне громадське майно. До категорії (статусу) неподільного громадського майна віднесено сукупність необоротних активів (основних засобів) споживчого товариства, споживспілки, які розподілу не підлягають і слугують як сьогоднішнім членам споживчих товариств, так і майбутнім поколінням.
В судовому засіданні представник Відповідача вказала, що загальні збори Товариства відмовилися виконувати рекомендації Укоопспілки, не стали розподіляти майнові активи на відповідні категорії, вважаючи, що не залежно від джерел набуття майнових активів, у тому числі й цих, щодо яких розглядається спір про право власності (ресторан "Карпати", кафе "Вікторія") вони є власністю членів Товариства.
Керуючись ст. 202, 73, 74, 234, 236 ГПК України
1. Повернути судовий процес розгляду справи №908/3468/13 (908/2076/24) на стадію підготовчого провадження.
2. Призначити судове засідання у справі на 24 лютого 2026 р. на 15:00 год., яке відбудеться за адресою: м. Ужгород, вул. Коцюбинського, буд. 2 "А", зал судових засідань №1.
3. Витребувати від сторін у строк до 20.02.2026 року:
- Позивача - відомості про об'єкти права власності Міжгірської районної спілки споживчих товариств та докази про розмежування об'єктів власності за статутом, рішеннями органів управління Позивача (органів споживчої кооперації), бухгалтерського (статистичного, внутрішньогосподарського) обліку та звітності, у організаційно-господарських відносинах із споживчими товариствами та підприємствами, що входять до системи райспоживспілки, при виконанні повноважень у процесі управління власністю споживчої кооперації: власність споживчої кооперації; власність Міжгірської районної спілки споживчих товариств; власність підпорядкованих Позивачеві підприємств і організацій; спільна власність споживчих товариств, що входять до системи райспоживспілки; уточнити позовні вимоги, зокрема щодо індивідуальних ознак спірних об'єктів власності.
- Відповідача - відомості про об'єкти права власності Міжгірської районної спілки споживчих товариств та докази про розмежування об'єктів власності за статутом, рішеннями органів управління Відповідача, бухгалтерського (статистичного, внутрішньогосподарського) обліку та звітності: власність споживчого товариства; об'єктів спільної власності споживчої кооперації; докази встановлення загальними зборами чи статутом Товариства розміру обов'язкового вступного та пайового внесків, та/або інших внесків; докази внесення внесків членами Міжгірського міського споживчого товариства (окремо вказати визначення розміру такої частки на час створення та реєстрації Товариства та в подальшому формуванні майна Товариства); Відомості та докази повернення членам Товариства при виході з нього сум пайового внеску, частини розподілюваного доходу (прибутку) товариства; Докази про формування у Товаристві пайового, резервного, неподільного та спеціального тощо фондів та джерела їх наповнення; відомості про наявність/відсутність договірних відносин щодо спільного володіння та управління власністю споживчої кооперації, зокрема спірних об'єктів власності.
4. Зобов'язати сторони виконати вимоги попередніх ухвал суду щодо надання доказів та їх якості (формату) для використання в електронних системах діловодства.
Копію ухвали надіслати учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена в устновленому порядку.
Суддя П. Д. Пригуза