61022, м. Харків, пр. Науки, 5
іменем України
22.01.2026р. Справа №905/921/25
Господарський суд Донецької області у складі судді Зельман Ю.С., за участю секретаря судового засідання Ревенка Д.С., розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Публічного акціонерного товариства “ЦЕНТРЕНЕРГО» (08711, Київська область, смт. Козин, вул. Рудиківська, буд. 49; код ЄДРПОУ 22927045)
до відповідача: Державного підприємства “Добропіллявугілля-видобуток» (85001, Донецька область, місто Добропілля, вул. Шевченка, буд. 2; код ЄДРПОУ: 43895975)
про стягнення 153 541,05 грн., з яких 82 558,77 грн. - збитки, 11 541,72 грн. - пеня, 49 961,00 грн. - інфляційні нарахування, 9 479,56 грн. - 3% річних, -
Представники сторін:
від позивача: Шевченко О.В. (діє на підставі довіреності від 24.12.2025)
від відповідача: не з'явився
Публічне акціонерне товариство “ЦЕНТРЕНЕРГО» звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Державного підприємства “Добропіллявугілля-видобуток» про стягнення 153 541,05 грн., з яких 82 558,77 грн. - збитки, 11 541,72 грн. - пеня, 49 961,00 грн. - інфляційні нарахування, 9 479,56 грн. - 3% річних.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що внаслідок зважування вагонів з вугільною продукцією і при виявленні розбіжностей фактичної ваги вугілля і ваги вказаної в залізничних накладних, яке є предметом договору про постачання вугілля №111/7 від 04.03.2021, позивач зазнав додаткових втрат у вигляді нарахованих АТ “Укрзалізниця» плати за користування вагонами та збору за зберіганні вантажу у вагонах та маневрування на суму 82 558,77 грн. Водночас, відповідачем в порушення умов договору про постачання вугілля №111/7 від 04.03.2021 не відшкодовано позивачу означену суму витрат, що стало підставою для нарахування пені в сумі 11 541,72 грн., 3% річних в сумі 9 479,56 грн. та інфляційних нарахувань в сумі 49 961,00 грн.
Ухвалою суду від 23.09.2025 призначено справу №905/921/25 до розгляду за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 21.11.2025 строк розгляду справи на стадії підготовчого провадження продовжувався до 23.12.2025.
Підготовче засідання неодноразово відкладалося.
Ухвалою суду від 17.12.2025 закрито підготовче провадження по справі та призначено розгляд справи по суті на 22.01.2026.
Представник позивача в судове засідання з'явився, наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
06.10.2025 від представника позивача на адресу суду надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи - копії договору від 01.07.2020 № 20/20 з додатками, а також банківський реєстр оплат ПАТ «Центренерго» за вказаним договором. Також у вказаному клопотанні зазначено, що відповідно до п.1.1 договору укладеного між ПАТ «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» в особі Трипільської філії ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» та ПАТ «ЦЕНТРЕНЕРГО» в особі ВП «Трипільська ТЕС» від 01.07.2020 № 20/20 (далі - Договір № 20/20), Виконавець зобов'язується надати Замовнику послуги з перевезення вантажу залізничним транспортом щодо надання яких виникає технологічна необхідність у Замовника, а замовник зобов'язується провести розрахунки за надані Послуги на умовах цього договору (копія договору з додатками додається). Зі змісту п.п. 4.1-4.2 Договору № 20/20 вбачається, що Послуги надаються на умовах попередньої плати, шляхом перерахунку коштів у сумах відповідних до обсягу перевезення на рахунок Виконавця. Одержані кошти Виконавця обліковуються на особовому рахунку Замовника. По мірі виконання перевезень та надання Послуг Виконавець списує відповідні суми за Послуги з особового рахунку Замовника на підставі «Відомостей плати за надані послуги». Враховуючи викладене, позивачем в квітні-травні 2021, як попередню оплату за Послуги які будуть надані Виконавцем було перераховано 4 900 000 грн (копія витягу з банку про перерахування коштів з рахунків ПАТ «ЦЕНТРЕНЕРГО» надані до вказаного клопотання).
30.10.2025 від представника позивача на адресу суду надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи детального розрахунку суми заборгованості Відповідача перед Позивачем за Договором поставки вугілля № 111/7 від 04.03.2021 за квітень-травень 2021 за вказаним договором.
16.12.2025 на адресу суду від представника позивача надійшли додаткові пояснення по справі. Як вбачається зі змісту вказаних пояснень, позивачем було надано до суду «Повідомлення про укладення Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 32- 00131334/2020-01 від 19.03.2020» в якому зазначено, що Замовнику присвоєно код: 3371 (відправник/одержувач); платник 8258936 та відкрито особовий рахунок з ідентичним номером. Так відповідно до Переліку № 20210428 від 28.04.2021 (копія додається) зазначено, що відповідно до розділу «Документи» № 26040092 ПАТ «Центренерго» має бути сплачено 5876,76 грн. В той же час «Документи» № 26040092 це є номер накопичувальної картки № 26040092 (копія додається) в якій зазначено найменування платежу «збір і зберігання вантажу при перев. експ. імп. та внутр.» та в розділі «Найменування та номер документу» де зазначено номер АЗФ ГУ - 23 № 794, а також в розділі «Примітки» АЗФ ГУ - 23 № 829, в розділі «Сума платежу» - 4897,30 грн. (без ПДВ). В той же час, з актів загальної форми, а саме АЗФ ГУ - 23 № 829 вбачається, що «вагони простоювали в очікуванні складання комерційного акту за вимогою представника вантажопостачальника ДП «Добропілля-видобуток» Грабенюк Ю.І.» та АЗФ ГУ - 23 № 794 де зазначено Вагони «№ 65942401, №66243809» які простоювали (копії додаються). Так відповідно та п. 6.1. Договору № 20/20 який кореспондується з п. 3 Правил, передбачено, що облік наданих Послуг здійснюється Виконавцем у «Відомостях плати за надані послуги», які складаються Виконавцем на підставі «Відомостей плати за надані вагонами» форми ГУ - 46 (станція Трипілля-Дніпровське), Актів форми ГУ-23, актів про затримку вагонів форми ГУ- 23а, натурних листів, які надаються Залізницею, Актів загальної форми, Пам'яток та фактично виконаної роботи Виконавцем. Вагони «№ 65942401, №66243809» зазначені на 3 аркуші Відомості № 30040458 від 30.04.2021 (наявної в матеріалах справи) в розділі «№ вагона». відповідно та п. 6.1. Договору № 20/20 який кореспондується з п. 3 Правил, передбачено, що облік наданих Послуг здійснюється Виконавцем у «Відомостях плати за надані послуги», які складаються Виконавцем на підставі «Відомостей плати за надані вагонами» форми ГУ - 46 (станція Трипілля-Дніпровське), Актів форми ГУ-23, актів про
затримку вагонів форми ГУ- 23а, натурних листів, які надаються Залізницею, Актів загальної форми, Пам'яток та фактично виконаної роботи Виконавцем. Вагони «№ 65942401, №66243809» зазначені на 3 аркуші Відомості № 30040458 від 30.04.2021 (наявної в матеріалах справи) в розділі «№ вагона». Пункт 6.6. Договору № 20/20, по закінченню кожної декади місця на підставі «Відомостей плати за надані послуги» Виконавець складає Акт виконаних робіт, який надає Замовнику для підписання. Замовником протягом 3-х робочих днів підписує (без зауважень або з зауваженнями) Акт виконаних робіт та повертає Виконавцю. Так відповідно до зазначених умов Договору № 20/20 ПАТ «ЦЕНТРЕНЕРГО» та ПАТ «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» в особі Трипільської філії ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ»: на підставі Відомості № 30040458 від 30.04.2021 було підписано Акт наданих послуг № 127 від 30.04.2021 на суму 1 366 291, 64 грн.; на підставі Відомості № 15050540 від 15.05.2021 було підписано Акт наданих послуг № 134 від 24.05.2021 на суму 503 939, 39 грн.; на підставі Відомості № 20050560 від 20.05.2021 було підписано Акт наданих послуг № 135 від 24.05.2021 на суму 697 929, 91 грн. Всі вищезазначені Відомості та Акти наявні в матеріалах справи. В той же час пунктами 4.1-4.2 Договору № 20/20 вбачається, що Послуги надаються на умовах попередньої плати, шляхом перерахунку коштів у сумах відповідних до обсягу перевезення на рахунок Виконавця. Одержані кошти Виконавця обліковуються на особовому рахунку Замовника. По мірі виконання перевезень та надання Послуг Виконавець списує відповідні суми за Послуги з особового рахунку Замовника на підставі «Відомостей плати за надані послуги».
Представник відповідача в жодне судове засідання по справі не з'явився, про дату, час та місце проведення був повідомлений належним чином. Так, згідно з частиною одинадцятою статті 242 ГПК України, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Судом було встановлено, що усі учасники даної справи зареєстрували електронні кабінети в підсистемі “Електронний суд», тому відповідно до ч. 7 статті 6 Господарського процесуального кодексу України суд вручає будь-які документи у справі виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи.
Усі ухвали по даній справі були доставлені до електронного кабінету відповідача в підсистемі "Електронний суд" про що свідчать наявні в матеріалах справи довідки про доставку документу до електронного кабінету.
Крім того, згідно ч.ч. 1, 2 ст.3 Закону України “Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України “Про доступ до судових рішень»).
Враховуючи наведене, суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою суду про відкриття провадження у справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Суд зазначає, що станом на дату винесення цього рішення у встановлений строк відповідачем не надано відзиву на позовну заяву, про причини та/або намір вчинити відповідні дії суд не повідомлено.
Відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Стаття 42 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Як зазначено в ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
При цьому, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а відсутність належним чином повідомлених представників сторін істотним чином не впливає на таку кваліфікацію і не перешкоджає розгляду справи.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, доводи учасників судового процесу, господарський суд:
04.03.2021 між Публічним акціонерним товариством «ЦЕНТРЕНЕРГО» (далі - покупець) та Державним підприємством «ДОБРОПІЛЛЯВУГІЛЛЯ-ВИДОБУТОК» (далі - постачальник) був укладений договір поставки вугілля №111/7 (далі - договір), відповідно до п.1.1 якого постачальник поставить (передасть) у власність покупця, а покупець прийме і оплатить вугільну продукцію (далі - вугілля) на зазначених у договорі умовах.
Згідно п. 1.2 договору необхідні для виконання договору відомості вказуються в специфікаціях до договору, які є невід'ємною частиною договору (далі - специфікації).
Поставка вугілля по договору здійснюється залізничним транспортом на умовах DDP (залізнична станція призначення) згідно з «Інкотермс 2010. Правила ІСС з використання термінів для внутрішньої та міжнародної торгівлі», з урахуванням передбачених договором особливостей (п. 2.1 договору).
Пунктом 2.2 договору визначено, що узгоджений сторонами в відповідній специфікації обсяг вугілля постачається окремими партіями. Партією вугілля вважається вироблений і відвантажений на адресу вантажоотримувача за певний проміжок часу обсяг вугілля, середня якість якого характеризується однією об'єднаною пробою, за результатами лабораторних випробувань якої оформлене посвідчення якості вугілля в партії та враховані особливості пункту 3.5. договору.
Відповідно до п. 2.3 договору доставку вугілля до залізничної станції призначення по території України здійснює АТ «Укрзалізниця» (далі - перевізник) або приватний оператор залізничного рухомого складу (далі - експедитор) в відкритих, технічно справних, очищених від залишків попередніх вантажів залізничних вантажних напіввагонах (далі - вагони).
Приймання вугілля за договором здійснюється спільно вантажоотримувачем і уповноваженими представникам постачальника в місці надходження - на території і обладнанні вантажоотримувача (п. 3.1 договору).
Згідно п.2.4 договору вугілля поставляється виключно при наявності та на підставі відповідних підписаних сторонами специфікацій. Відвантажене вугілля, яке не відповідає умовам відповідних специфікацій, до обсягів поставленого по договору вугілля не зараховується.
Право власності на вугілля від постачальника до покупця переходить після підписання сторонами акту приймання-передачі вугілля згідно з умовами договору (п.2.5 договору).
Згідно п. 3.2 договору вантажоотримувач самостійно приймає вугілля за якістю та кількістю, якщо уповноважені представники постачальника не прибули до місця надходження вугілля для його спільного приймання та/або відсутні на момент подачі вагонів для зважування чи опробування біля відповідного обладнання вантажоотримувача. Результати самостійного приймання вугілля вантажоотримувачем вважаються достовірними, рівноцінними з результатами спільного приймання та використовуються для виконання умов договору крім випадків вказаних в пункті 3.4 договору.
Відповідно до п.3.6 договору результати приймання вугілля в місці надходження використовуються для виконання умов Договору, відображаються в Актах звіряння кількості і якості та Актах приймання-передачі вугілля.
Відповідно до п.6.1 договору (в редакції додаткової угоди №5 від 25.06.2021 до договору поставки вугілля №111/7 від 04.03.2021) загальна сума договору складається з визначеної відповідно до умов договору фактичної вартості поставленого вугілля, вартості доставки вугілля від залізничної станції відправлення до залізничної станції призначення територією України (далі - вартості доставки) у випадку її оплати постачальником і відшкодування покупцем, ПДВ у випадку його нарахування та не може перевищувати 2 000 000 000,00 грн. (два мільярди гривень 00 копійок).
За умовами п.6.5 договору вартість доставки вугілля до залізничної станції призначення вважається транспортно-заготівельними витратами покупця. Вартість доставки перевізнику оплачує покупець.
Відповідно п.8.1 Договору, Постачальник брав на себе зобов'язання поставити (передати) Покупцеві вугілля на умовах Договору та на підставі підписаних Сторонами Специфікацій.
Згідно п.8.4.1 Договору, Покупець має право отримати вугілля в кількості, з якісними характеристиками та в терміни, передбачені умовами Договору.
Відповідно до п.9.1 Договору, у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену законами та Договором.
Відповідно до п. 9.4 договору постачальник несе всі ризики втрати чи пошкодження вугілля до моменту здійснення його поставки у відповідності до умов договору.
Згідно п.9.5 Договору якщо Покупець не вивантажив вугілля з вагонів і відповідно до умов Договору відмовився його приймати та оплачувати, Сторони погоджують наступний порядок дій:
9.5.1. Покупець/Вантажоотримувач протягом 6 годин з моменту встановлення факту невідповідності вугілля умовам Договору, направляє Постачальнику відповідну телеграму/повідомлення про відмову від приймання такого вугілля.
9.5.2. Після отримання такої телеграми/повідомлення Постачальник зобов'язаний забезпечити умови для повернення вагонів з неприйнятим вугіллям в зворотному напрямку, в т.ч..:
- забезпечити направлення Вантажовідправником Вантажоотримувачу листа про згоду на повернення вагонів з неякісним вугіллям;
-забезпечити направлення телеграми з залізничної станції відвантаження на залізничну станцію Вантажоотримувача про підтвердження згоди та готовності на отримання неприйнятого Покупцем вугілля;
9.5.3. Вантажоотримувач протягом 6 годин після отримання залізничною станцією Вантажоотримувача відповідного розпорядження Перевізника про відправлення вагонів, зобов'язаний передати перевізнику вагон з неприйнятим вугіллям для їх повернення.
Відповідно до п.9.6 Договору, вартість доставки неприйнятого Покупцем вугілля до залізничної станції призначення та в зворотному напрямку оплачує Постачальник без відшкодування зі сторони Покупця.
Згідно п.9.7 Договору, Постачальник повністю відшкодовує Покупцю:
-вартість доставки неприйнятого Покупцем вугілля до залізничної станції призначення та в зворотному напрямку у випадку самостійної оплати Покупцем вартості доставки Перевізнику;
-всі збитки, витрати Покупця, пов'язані з надходженням та поверненням вагонів з неприйнятим вугіллям, а саме: оплата за користування вагонами, їх подачу-прибирання, маневрові роботи;
-всі збитки, витрати Покупця, пов'язані з оплатою Перевізнику коштів за нерівномірне завантаження Вантажовідправником вагону вугіллям (нерівномірне завантаження візків),завантаження Вантажовідправником вагону понад його вантажопідйомність, недовантаження вантажу або іншого порушення Технічних умов навантаження і кріплення вантажів, затримку вагонів на станції призначення чи на підходах до неї з причин, що залежать від Постачальника, а саме: штрафи, пеню; плату за перевантаження надлишку вугілля в окремий вагон; плату за користування вагонами; плату за зберігання вантажу; плату за маневрові роботи та зважування; плату за надсилання телеграм; плату за роботу МЧ та інші;
-всі збитки, витрати Покупця, пов'язані та понесені у зв'язку з прийманням і вивантаженням змерзлого вугілля, списанням залізничною станцією призначення з Покупця нарахованої суми за виконання робіт, надання додаткових послуг під час перевезення, завантаження вугілля у несправний вагон, яке виявлене Перевізником, втратою, пошкодженням вузлів та деталей вагону у процесі здійснення вантажно-розвантажувальних робіт під час виконання Договору.
Згідно п.9.8 Договору, на підставі понесених витрат або збитків Покупець надає Постачальнику оригінал рахунку про відшкодування своїх затрат або збитків, лист-вимогу про відшкодування затрат або збитків згідно рахунку, належним чином засвідчені копії документів, якими підтверджується факт невідповідності вугілля умовам Договору або понесення витрат чи збитків відповідно до п.9.7 Договору.
Відповідно до п.9.9 Договору, Постачальник протягом 30 днів з моменту отримання документів, вказаних в п.9.8 оплачує рахунок Покупця.
За порушення виконання даного зобов'язання Покупець має право стягнути з Постачальника пеню у розмірі 0,01 відсотка за кожен день прострочення від суми, з якої допущено прострочення за увесь час прострочення.
Згідно п. 11.1 договору він набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє по 31.12.2021, а в частині розрахунків - до їх повного виконання.
Зазначений договір та додаткові угоди до нього підписані представниками сторін і скріплений печатками підприємств без зауважень та заперечень. Інформація про розірвання вказаного договору в матеріалах справи відсутня.
Відповідно до укладених та підписаних сторонами специфікацій (а.с. 31-41), які є невід'ємними частинами договору, сторони встановили, що вантажоотримувачем вугілля є, зокрема, Трипільська ТЕС (залізнична станція Трипілля-Дніпровське, код 344707), вантажовідправник - ТОВ «ЦЗФ «Селидівська» (залізнична станція відправлення - ст.Новогродівка, код 482201).
Як зазначає позивач, на адресу Вантажоодержувача - Трипільської ТЕС в квітні та травні 2021 року від постачальника ДП «Добропіллявугілля - Видобуток» від вантажовіправника ТОВ «ЦЗФ «Селидівська» (станція відправлення) надійшла вугільна продукція, що підтверджується, зокрема залізничними накладними: №48122568 від 22.04.2021 (у вагонах №64711674, 67843672), №48122550 від 22.04.2021 (у вагоні №61524211, 67915728), №48322614 від 05.05.2021 (у вагоні №61797148), №48333744 від 06.05.2021 (у вагонах №60862448, 60037447), №48350839 від 07.05.2021 (у вагоні №67883751), №48408074 від 11.05.2021 (у вагонах №60364932, 66938317, 66010901), №48425607 від 12.05.2021 (у вагонах №61828687, 60193802, 66334335), №53805206 від 17.04.2021 (у вагонах №65942401, 66243809), №53806113 від 20.04.2021 (у вагонах №67882738, 60922853), №53806295 від 21.04.2021 (у вагоні №65515181), №53806543 від 22.04.2021 (у вагоні №66176330).
Відповідно до п.8.1.4. Договору, під час прийомки вугілля на території вантажоотримувача був присутній уповноважений представник Постачальника (Гребенюк Ю.І.), який приймав участь у спільному прийманні вугля на Трипільської ТЕС. Так при зважуванні вагонів з вугільною продукцією і при виявленні розбіжностей фактичної ваги вугілля і ваги вказаної в залізничних накладних, уповноважений представник Постачальника вимагав складання комерційних актів працівниками залізниці. Для визначення причин недостачі вугілля, працівники залізничної станції «Трипілля Дніпровське» викликали працівників правоохоронних органів, до прибуття яких зазначені вагони були затримані, про що складені відповідні акти (копії яких наявні в матеріалах справи) і за час такої затримки залізницею було нараховано та стягнуто з Трипільською ТЕС плату за користування вагонами і збір за зберігання вантажу у вагонах та маневрування, а саме:
- за квітень 2021 в сумі 38 921,53 грн. з ПДВ, з яких: збір за зберігання вантажу у вагонах - 11 840,52 грн. з ПДВ (стягнуто ЄРЦ АТ «Укрзалізниця») з Трипільської ТЕС за договором №8258936 від 19.03.2020, плата за користування вагонами за час затримки - 11 430,00 грн. з ПДВ, плата за додаткову маневрову роботу 15 651,01 грн. з ПДВ. (сплачено Трипільською ТЕС за договором №20/20 від 01.07.2020, укладеним з ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ»);
- за травень 2021 в сумі 43 637,24 грн. з ПДВ, з яких: збір за зберігання вантажу у вагонах - 18 703,80 грн. з ПДВ (стягнуто ЄРЦ АТ «»Укрзалізниця) з Трипільської ТЕС за договором №8258936 від 19.03.2020, плата за користування вагонами за час затримки - 11 690,28 грн. з ПДВ, плата за додаткову маневрову роботу 13 243,16 грн. з ПДВ. (сплачено Трипільською ТЕС за договором №20/20 від 01.07.2020, укладеним з ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ»).
Копії вищезазначених договорів, накопичувальних карток, акти загальної форми, акти надання послуг, відомості за перевезення вантажу та за інші надані послуги наявні в матеріалах справи.
За твердженням позивача, сплата коштів за зберігання вантажу у вищезазначених вагонах, плата за користування ними за час затримки та плата за додаткову маневрову роботу була здійснена позивачем шляхом списання коштів з рахунку позивача відповідно до договору укладеного між ПАТ «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» в особі Трипільської філії ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» та ПАТ «ЦЕНТРЕНЕРГО» в особі ВП «Трипільська ТЕС» від 01.07.2020 № 20/20 у порядку передоплати на рахунок розрахункового підрозділу кошти для оплати перевезень і додаткових послуг, зокрема, в сумі 4 900 000,00 грн., що підтверджується Інформацією АТ «Ощадбанк» від 03.10.2025 про перерахування коштів з рахунків ПАТ "ЦЕНТРЕНЕРГО" (код за ЄДРПОУ 22927045) за період з 20.04.2021р. по 20.05.2021р. (а.с. 146)
Вартість збору за зберігання вантажу та плата за користування вагонами №№64711674, 67843672, 61524211, 67915728, 61797148, 60862448, 60037447, 67883751, 60364932, 66938317, 66010901, 61828687, 60193802, 66334335, 65942401, 66243809, 67882738, 60922853, 65515181, 66176330, а також плата за додаткову маневрову роботу з ними була здійснена відповідно до Правил зберігання вантажів, затверджених наказом Мінтранспорту України №644 від 21.11.2000, Правил перевезень вантажів на залізничному транспорті, затверджених наказом Мінтрансу України №113 від 25.02.1999 та Правилам користування вагонами і контейнерами, затвердженими наказом Мінтранспорту України від 25.02.1999 № 113.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач направив відповідачу лист №06/3064 від 30.09.2021 з вимогою повернути в найкоротший термін на розрахунковий рахунок ПАТ “Центренерго» кошти в загальній сумі 82 558,77грн з ПДВ, як відшкодування понесених додаткових витрат, а саме плата за користування вагонами, збір за зберігання вантажу у вагонах за час затримки, плата за додаткову маневрову роботу. До листа додано рахунок-фактуру №14 від 28.09.2021 на суму 82 558,77 грн з ПДВ, копії залізничних накладних, актів загальної форми, накопичувальних карток, відомостей плати за перевезення вантажу та переліки платника ПАТ «ЦЕНТРЕНЕРГО» ТРИПІЛЬСЬКА ТЕС.
Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення листа-вимоги №06/3064 від 30.09.2021 з доданими до них документами, лист вручено відповідачу 07.10.2021.
Відомостей щодо заперечень відповідача проти отримання вказаної кореспонденції матеріали справи не містять. Доказів відшкодування відповідачем на користь позивача заявлених до стягнення збитків суду не надано.
Враховуючи несплату відповідачем додаткових витрат, пов'язаних із доставкою вугілля, позивач звернувся з даним позовом до суду за захистом своїх законних прав та інтересів.
Оцінюючи позовні вимоги суд виходить з наступного.
Предметом спору у цій справі є стягнення з відповідача збитків у вигляді нарахованих АТ “Укрзалізниця» плати за користування вагонами та збору за зберіганні вантажу у вагонах та маневрування, які спричинені виявленням розбіжностей фактичної ваги вугілля і ваги вказаної в залізничних накладних, яке є предметом договору про постачання вугілля №111/7 від 04.03.2021, внаслідок чого позивач зазнав додаткових втрат у вигляді нарахованих АТ “Укрзалізниця» плати за користування вагонами та збору за зберіганні вантажу у вагонах та маневрування на суму 82 558,77 грн
Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків.
Пунктом 1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір.
Статтями 526, 610, 611, 623 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків. Боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
За своїм змістом укладений між позивачем та відповідачем договір є договором поставки.
Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно вимог ст.ст. 525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.
Згідно з ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Як визначено ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Як встановлено судом, на виконання умов договору №111/7 від 04.03.2021 відповідач у квітні 2021- травні 2021 року здійснив постачання вугілля позивачу (вантажоотримувач - Трипільська ТЕС, яка є відокремленим підрозділом ПАТ “Центренерго»), що підтверджується, зокрема залізничними накладними: №48122568 від 22.04.2021 (у вагонах №64711674, 67843672), №48122550 від 22.04.2021 (у вагоні №61524211, 67915728), №48322614 від 05.05.2021 (у вагоні №61797148), №48333744 від 06.05.2021 (у вагонах №60862448, 60037447), №48350839 від 07.05.2021 (у вагоні №67883751), №48408074 від 11.05.2021 (у вагонах №60364932, 66938317, 66010901), №48425607 від 12.05.2021 (у вагонах №61828687, 60193802, 66334335), №53805206 від 17.04.2021 (у вагонах №65942401, 66243809), №53806113 від 20.04.2021 (у вагонах №67882738, 60922853), №53806295 від 21.04.2021 (у вагоні №65515181), №53806543 від 22.04.2021 (у вагоні №66176330).
Разом із тим, при зважуванні вищевказаних вагонів з вугільною продукцією були виявлені розбіжності між фактичною вагою вугілля та вагою, вказаною в залізничних накладних. Враховуючи викладене, на вимогу постачальника, для визначення причин недостачі вугілля, працівники залізничної станції «Трипілля Дніпровське» викликали працівників правоохоронних органів, до прибуття яких зазначені вагони були затримані, про що складені відповідні акти загальної форми (копії яких наявні в матеріалах справи) і за час такої затримки залізницею було нараховано та стягнуто з Трипільської ТЕС плату за користування вагонами і збір за зберігання вантажу у вагонах та маневрування.
В свою чергу, шляхом списання коштів з рахунку позивача, відкритого відповідно до договору, укладеного між ПАТ «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» в особі Трипільської філії ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» та ПАТ «ЦЕНТРЕНЕРГО» в особі ВП «Трипільська ТЕС» від 01.07.2020 № 20/20, внесених в якості передоплати на рахунок розрахункового підрозділу кошти для оплати перевезень і додаткових послуг, позивач сплатив кошти за зберігання вантажу у вищезазначених вагонах, плата за користування ними за час затримки та плата за додаткову маневрову робот.
Згідно п. 9.7 Договору, Постачальник повністю відшкодовує Покупцю:
-вартість доставки неприйнятого Покупцем вугілля до залізничної станції призначення та в зворотному напрямку у випадку самостійної оплати Покупцем вартості доставки Перевізнику;
-всі збитки, витрати Покупця, пов'язані з надходженням та поверненням вагонів з неприйнятим вугіллям, а саме: оплата за користування вагонами, їх подачу-прибирання, маневрові роботи;
-всі збитки, витрати Покупця, пов'язані з оплатою Перевізнику коштів за нерівномірне завантаження Вантажовідправником вагону вугіллям (нерівномірне завантаження візків), завантаження Вантажовідправником вагону понад його вантажопідйомність, недовантаження вантажу або іншого порушення Технічних умов навантаження і кріплення вантажів, затримку вагонів на станції призначення чи на підходах до неї з причин, що залежать від Постачальника, а саме: штрафи, пеню; плату за перевантаження надлишку вугілля в окремий вагон; плату за користування вагонами; плату за зберігання вантажу; плату за маневрові роботи та зважування; плату за надсилання телеграм; плату за роботу МЧ та інші;
-всі збитки, витрати Покупця, пов'язані та понесені у зв'язку з прийманням і вивантаженням змерзлого вугілля, списанням залізничною станцією призначення з Покупця нарахованої суми за виконання робіт, надання додаткових послуг під час перевезення, завантаження вугілля у несправний вагон, яке виявлене Перевізником, втратою, пошкодженням вузлів та деталей вагону у процесі здійснення вантажно-розвантажувальних робіт під час виконання Договору.
За умовами п.9.9 договору №111/7 від 04.03.2021 постачальник протягом 30 (тридцяти) днів з моменту отримання документів, вказаних в п.9.8, оплачує рахунок покупця.
Пунктом 9.8 договору №111/7 від 04.03.2021 передбачено, що на підставі понесених витрат або збитків покупець надає постачальнику: оригінал рахунку про відшкодування своїх затрат або збитків; лист-вимогу про відшкодування затрат або збитків згідно рахунку; належним чином засвідчені копії документів, якими підтверджується факт невідповідності вугілля умовам договору або понесення витрат чи збитків відповідно до пункту 9.7 договору.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач направив відповідачу лист №06/3064 від 30.09.2021 з вимогами повернути в найкоротший термін на розрахунковий рахунок ПАТ “Центренерго» кошти в загальній сумі 82 558,77грн з ПДВ, як відшкодування понесених витрат. До листа додано рахунок-фактуру №14 від 28.09.2021 на суму 82 558,77 грн з ПДВ, копії залізничних накладних, актів загальної форми, накопичувальних карток та відомостей плати за перевезення вантажу згідно зазначеного у листі переліку.
Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення листа-вимоги №06/3064 від 30.09.2021 з доданими до них документами вручені відповідачу 07.10.2021.
Доказів висунення заперечень відповідача проти отримання вказаної кореспонденції матеріали справи не містять, так само як і жодних заперечень щодо правильності здійснення розрахунку вищевказаних витрат.
Отже, виходячи з погоджених сторонами умов договору, відповідач мав відшкодувати позивачу понесені додаткові витрати (збитки) на суму 82 558,77 грн у передбачений договором строк.
Між тим доказів здійснення відповідачем такого відшкодування матеріали справи не містять.
Невиконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань є порушенням умов договору (неналежним виконанням) в розумінні ст.610 Цивільного кодексу України.
Встановивши обставини того, що внаслідок неналежного виконання відповідачем обов'язків постачальника за спірним договором, приймаючи до уваги те, що матеріалами справи підтверджено понесення відповідних витрат позивачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність позовних вимог про стягнення з відповідача заявлених збитків у сумі 82 558,77 грн, отже, позов в цій частині підлягає задоволенню.
Згідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.
Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.
Відповідно до положень ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Як вже зазначалося, згідно п. 9.9 договору за порушення виконання даного зобов'язання Покупець має право стягнути з Постачальника пеню у розмірі 0,01 відсотка за кожен день прострочення від суми, з якої допущено прострочення за увесь час прострочення.
Позивачем за несвоєчасне погашення заборгованості за договором нараховано пеню за загальний період з 06.11.2021 по 03.09.2025 в сумі 11 541,72 грн.
Приймаючи до уваги, що в момент укладення Договору поставки вугілля №111/7 від 04.03.2021 діяв Господарський кодекс України, договір регулюється також його нормами.
Порядок застосування штрафних санкцій закріплено в нормах в статті 232 ГК України, частина шоста якої визначає правило щодо періоду (строку) та порядку нарахування штрафних санкцій (зокрема, пені). За загальним правилом, визначеним частиною шостою статі 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.10.2024 у справі № 911/952/22 виснувала про те, що у кожному конкретному випадку господарські суди повинні належним чином проаналізувати умови укладених між сторонами договорів щодо нарахування штрафних санкцій та встановити, чи містить відповідний пункт договору або певний термін, шляхом вказівки на подію (день сплати заборгованості, день фактичної оплати, фактичний момент оплати), або інший строк, відмінний від визначеного частиною шостою статті 232 ГК України, який є меншим або більшим шести місяців (постанова об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20 серпня 2021 року у справі № 910/13575/20).
Якщо умовами укладеного договору сторони передбачили більш тривалий, ніж визначений частиною шостою статті 232 ГК України, строк нарахування штрафних санкцій (зазначили про їх нарахування до дня фактичного виконання, протягом усього періоду існування заборгованості тощо), то їх нарахування не припиняється за період прострочення зобов'язання понад шість місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано, а застосуванню підлягає саме строк, встановлений договором (постанова Верховного Суду України від 15 квітня 2015 року у справі № 910/6379/14).
Як встановлено умовами спірного договору, пеня стягується у розмірі 0,01 відсотка за кожен день прострочення від суми, з якої допущено прострочення за увесь час прострочення.
Отже укладений між сторонам договір містить додаткове застереження, яке вказує на те, що сторони передбачили більш тривалий термін нарахування штрафних санкцій, аніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, а саме, стягнення пені " за увесь час прострочення ".
Таким чином, суд погоджується з визначеним позивачем кінцевим періодом нарахування пені.
Проте, суд зауважує на наступному.
Як вже зазначалося, відповідно до п.9.9 Договору, Постачальник протягом 30 днів з моменту отримання документів, вказаних в п.9.8 оплачує рахунок Покупця. Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення листа-вимоги №06/3064 від 30.09.2021 з доданими до них документами лист вручений відповідачу 07.10.2021.
Верховний Суд у постановах неодноразово висловлював позицію стосовно того, що з огляду на вимоги частини п'ятої статті 236, статей 86, 237 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань. (постанови Верховного Суду від 28.01.2019 у справі № 922/3782/17, від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18, від 14.02.2019 у справі № 922/1019/18, від 22.11.2023 у справі № 904/464/23).
За загальним правилом обчислення строку, що визначено в ст. 253, 254, 255 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день. Якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.
Враховуючи викладене, відповідно до умов п. 9.9. договору, останнім днем добровільної сплати рахунку є 08.11.2021 (оскільки 06.11-07.112021 є вихідними днями ). Отже, прострочення виконання зобов'язання почалося саме з 09.11.2021 та саме з цієї дати повинно бути здійснено нарахування штрафних санкцій. Враховуючи викладене, судом за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" здійснено власний розрахунок, згідно якого сума пені, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, складає 11 516,95 грн. за період з 09.11.2021 по 03.09.2025.
За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу.
Позивачем на підставі ст.625 Цивільного кодексу України нараховано 3 % річних в сумі 9479,56 грн. за загальний період з 06.11.2021 по 03.09.2025 та інфляційні нарахування за загальний період з листопада 2021 по липень 2025 в сумі 49 961,00 грн.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Вказана стаття визначає відповідальність за порушення грошового зобов'язання та її приписи підлягають застосуванню у випадку прострочення боржником виконання грошового зобов'язання. Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру. Відповідно такі додаткові зобов'язання є заходами відповідальності за порушення основного зобов'язання, у тому числі, коли має місце прострочення виконання основного зобов'язання.
3% річних за своїми ознаками є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою є самостійним способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного суду України від 24.01.2018 по справі № 910/24266/16, відповідно до якої вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.
Перевіривши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" розрахунок 3% річних, з урахуванням визначеного судом правильного періоду такого нарахування, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3% річних у сумі 9459,20 грн. за період з 09.11.2021 по 03.09.2025.
Перевіривши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" розрахунок інфляційних втрат за визначений позивачем період (з листопада 2021 по липень 2025 включно), господарський суд дійшов висновку, що останній є методологічно та арифметично вірним, у зв'язку з чим задовольняє позовні вимоги в частині стягнення інфляційних нарахувань в сумі 49 961,00 грн. у повному обсязі.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Згідно ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Судові витрати на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 42, 46, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1.Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства “ЦЕНТРЕНЕРГО» до Державного підприємства “Добропіллявугілля-видобуток» про стягнення 153 541,05 грн., з яких 82 558,77 грн. - збитки, 11 541,72 грн. - пеня, 49 961,00 грн. - інфляційні нарахування, 9 479,56 грн. - 3% річних, задовольнити частково.
2.Стягнути з Державного підприємства “Добропіллявугілля-видобуток» (85001, Донецька область, місто Добропілля, вул. Шевченка, буд. 2; код ЄДРПОУ: 43895975) на користь Публічного акціонерного товариства “ЦЕНТРЕНЕРГО» (08711, Київська область, смт. Козин, вул. Рудиківська, буд. 49; код ЄДРПОУ 22927045) збитки в сумі 82 558,77 грн., пеню в сумі 11 516,95 грн., 3% річних в сумі 9459,20 грн., інфляційні нарахування в сумі 49 961,00 грн., судовий збір в сумі 2421,69 грн.
3.В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України (з урахуванням п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).
У судовому засіданні 22.01.2026 проголошено та підписано скорочену (вступну та резолютивну) частину рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 02.02.2026.
Повідомити учасників справи про можливість ознайомитись з електронною копією судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за його веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя Ю.С. Зельман