Ухвала від 02.02.2026 по справі 905/169/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5

УХВАЛА

02.02.2026р. Справа № 905/169/25

Господарський суд Донецької області у складі судді Величко Н.В.

при секретарі судового засідання Руденко Е.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали

за заявою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 )

про грошові вимоги до боржника у сумі 204452,68 грн. (вх.№ 2730/25 від 24.04.2025), -

у справі № 905/169/25 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» (код ЄДРПОУ 32281519),

розпорядник майна - арбітражний керуючий Карауш Ю.В. (свідоцтво № 1051 від 11.07.2013), -

представників учасників справи не з'явилися, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 26.03.2025 у справі №905/169/25, залишеною без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 07.05.2025 та постановою Верховного суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 24.09.2025, відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ»; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном та призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Карауш Юлію Вікторівну; вирішені інші процедурні питання.

На офіційній сторінці Верховного суду веб-порталу Судова влада України опубліковано оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність Товариства з обмеженою відповідальністю “КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» (№ 75623 від 26.03.2025).

23.04.2025 в системі «Електронний суд» від імені ОСОБА_1 представником - адвокатом Трун О.В. подано заяву з грошовими вимогами до боржника на суму 204452,68 грн. (вх.№ 2730/25 від 24.04.2025), що є заборгованістю із заробітної плати, що не виплачена роботодавцем після звільнення.

В обґрунтування грошових вимог у своїй заяві (вх.№2730/25 від 24.04.2025) ОСОБА_1 посилався на наявність боргу ТОВ «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» у розмірі 204465,68 грн, що виник у зв'язку із порушенням роботодавцем обов'язків з повної та своєчасної виплати заробітної плати у період з 03.03.2023 по 16.09.2024 у розмірі 43101,47 грн, а також зазначає про наявну заборгованість з компенсації за невикористану відпустку (70 днів) у розмірі 161351,21 грн.

На підтвердження заяви надано суду наступні документи: правовстановлюючі документи представника заявника, довідка ТОВ «Краснолиманське» від 16.09.2024, паспортні дані та картка платника податків ОСОБА_1 , адвокатський запит від 18.09.2024 з доказами направлення з описом вкладення, виписки АТ КБ «Приватбанк» про рух коштів по рахунку, довідка Пенсійного фонду України, сформована засобами автоматичних систем Пенсійного фонду України від 16.10.2024, витяг з трудової книжки НОМЕР_2 , ухвала Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 10.02.2025 та від 18.11.2024 у цивільній справі № 199/8251/24.

Ухвалою від 30.04.2025 судом відкладено вирішення питання щодо прийняття заяви ОСОБА_1 про грошові вимоги до боржника до повернення матеріалів справи № 905/169/25 на адресу Господарського суду Донецької області.

Згідно ухвали суду від 23.06.2025 прийнято заяву ОСОБА_1 із вимогами на суму 204452,68 грн. (вх.№ 2730/25 від 24.04.2025) до боржника та призначено її до розгляду у попередньому засіданні.

Боржником подано до суду додаткові пояснення у справі щодо заяви про грошові вимоги кредитора (вх.№ 01-41/10518/25 від 10.11.2025), в яких вказує, зокрема у пункті 80, що ТОВ «Краснолиманське» грошові вимоги ОСОБА_1 частково визнає грошові вимоги кредитора на загальну суму 167420,73 грн. (заборгованість по заробітній платі). Заявлена кредитором сума у розмірі 204452,68 грн. значно перевищує фактичну заборгованість.

На підтвердження аргументів надано суду правовстановлюючі документи підписанта та квитанції про надсилання цих пояснень іншим учасникам справи в зареєстровані електронні кабінети в системі «Електронний суд».

17.11.2025 в системі «Електронний суд» ТОВ «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» подані додаткові пояснення у справі (вх.№ 7085/25 від 17.11.2025), за змістом яких між іншим зазначає, що представником ОСОБА_1 - адвокатом Трун О.В. не було надано належних доказів наявності повноважень виступати від імені заявника з кредиторськими вимогами у даній справі, тому просить залишити таку заяву з кредиторськими вимогами без розгляду або відмовити у їх визнанні через відсутність належного підтвердження представництва.

Розпорядником майна 15.12.2025 через систему «Електронний суд» подано повідомлення про результати розгляду грошових вимог кредитора до боржника (вх.№ 01-41/11528/25 від 15.12.25), в якому зокрема, в пункті 63, зазначено, що частково визнано грошові вимоги кредитора на загальну суму 167 420,73 грн. (заборгованість по заробітній платі). Заявлена кредитором сума у розмірі 204 452,68 грн. значно перевищує фактичну заборгованість.

Попереднє засідання відкладалось та оголошувались перерви з постановлянням відповідних ухвал суду.

Згідно ухвали від 26.01.2026 оголошено перерву у попередньому засіданні до 02.02.2026, визнано явку представників сторін не обов'язковою, вирішені інші процедурні питання.

Про хід справи та про дату судового засідання учасники справи повідомлені в системі "Електронний суд" та шляхом оприлюднення на офіційній сторінці Господарського суду Донецької області веб-портала Судова влада України відповідних оголошень.

Також, всі процесуальні акти суду у цій справі оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень веб-порталу Судова влада України в мережі Інтернет, відомості якого є офіційними та загальнодоступними для безоплатного перегляду згідно Закону України "Про доступ до судових рішень", що свідчить про наявність додаткової можливості у сторін ознайомитись із судовими рішеннями у даній справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПК України), іншими законами України. Застосування положень ГПК України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених КУзПБ.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (ч. 1 ст. 202 ГПК України).

В судовому засіданні 02.02.2026 сторони участі не приймали, письмових пояснень чи доказів додатково не подавали, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що за умовами ч.1 ст. 202 ГПК України не перешкоджає розгляду заяви ОСОБА_1 про грошові вимоги до боржника у цьому попередньому засіданні за наявними документами.

Розглянувши клопотання боржника, викладене у додаткових поясненнях (вх.№ 7085/25 від 17.11.2025), зокрема про залишення заяв з кредиторськими вимогами без розгляду через відсутність належного підтвердження представництва, суд не знаходить підстав для його задоволення за відсутністю документального підтвердження наведених ТОВ «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» аргументів, а повноваження представника ОСОБА_1 - адвоката Трун О.В. підтверджуються наявною в матеріалах справи копією ордеру серії АН № 1673122 від 20.04.2025 та свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДН № 4119 від 22.03.2019, поданими разом із заявою про кредиторські вимоги до боржника.

Згідно ч.2 ст. 47 КУзПБ, у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого частиною першою статті 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна. За результатами розгляду вимог окремого кредитора господарський суд постановляє ухвалу про їх визнання чи відхилення (повністю або частково), що не може бути оскаржена окремо від ухвали господарського суду, постановленої за результатами попереднього засідання.

Кредитори за вимогами щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також за вимогами щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян, сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування мають право подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують. (Абзац шостий частини другої статті 45 КУзПБ).

Заяви кредиторів за вимогами щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також за вимогами щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян, стосовно яких є заперечення боржника, розглядаються згідно з цим Кодексом (частина 7 ст. 45 КУзПБ).

Законодавцем у справах про банкрутство обов'язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог. Надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (стаття 76 ГПК України), допустимості (стаття 77 ГПК України), достовірності (стаття 78 ГПК України) та вірогідності (стаття 79 ГПК України).

Покладення обов'язку доказування обґрунтованості відповідними доказами своїх вимог до боржника саме на кредитора не позбавляє його права на власний розсуд подавати суду ті чи інші докази, що дозволяє суду застосовувати принцип диспозитивності господарського судочинства та приймати рішення про визнання чи відмову у визнанні вимог кредитора, виходячи з тієї сукупності доказів, яка надана кредитором-заявником грошових вимог (постанова від 27.08.2020 у справі № 911/2498/18; від 13.09.2022 у справі № 904/6251/20).

Завданням господарського суду є перевірка заявлених до боржника грошових вимог кредиторів, які можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, та/або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору. Господарський суд зобов'язаний перевірити та надати правову оцінку усім вимогам кредиторів до боржника незалежно від факту їх визнання чи відхилення боржником.

Розглянувши подані документи і матеріали, об'єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, які мають значення для розгляду справи, суд зазначає таке.

Згідно записів витягу з трудової книжки НОМЕР_2 заявника та довідки ТОВ “КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» ОСОБА_1 працював гірником очисного забою підземним 5 розряду ТОВ “КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» за сумісництвом з 03.03.2023 по 16.09.2024, звільнений за власним бажанням.

За відомостями Єдиного державного реєстру судових рішень офіційного веб-порталу Судова влада України у провадженні Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська знаходилась справа № 199/8251/24 (провадження №2/199/624/25) за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» про стягнення невиплаченої заробітної плати та компенсації за дні невикористаної відпустки. В обґрунтуванні своїх позовних вимог посилався на те, що у період із 03.03.2023 по 16.09.2024 він працював у ТОВ «Краснолиманське». 16.09.2024 року позивач був звільнений за ст. 38 КЗпП України. Утім, із моменту звільнення та до подачі даної позовної заяви до суду, із позивачем не проведений розрахунок по виплаті заборгованості по заробітній платі, як це передбачено ст. 116 КЗпП України. Відповідно до довідки про заробітну плату, за період із 03.03.2023 року по 16.09.2024 року відповідачем нарахована заробітна плата у розмірі 91480,39 грн. Однак, згідно з випискою по рахунку ОСОБА_1 за період із 03.03.2023 року по 16.09.2024 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» перераховано позивачу заробітну плату у розмірі 898378,92 грн. Отже, розмір заборгованості по сплаті заробітної плати складає 43101,47 грн. Крім того, позивач зазначає, що у нього наявні дні невикористаної відпустки у кількості 70 днів. Позивач самостійно здійснив розрахунок розміру компенсації за дні невикористаної відпустки, який складає 161351,21 грн. (841331,31/365*70).

Згідно заочного рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 19.03.2025 по справі № 199/8251/24 (провадження №2/199/624/25) позов задоволено частково. Стягнуто із Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське», код ЄДРПОУ 32281519, на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ), середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі у розмірі 43101 (сорок три тисячі сто одна) гривня 47 копійок. В іншій частині позову,- відмовлено. Розподілено судові витрати.

У мотивувальній частині цього рішення суд встановив факт порушення ст. 47, 115, 116 КЗпП України відповідачем-роботодавцем, розмір заборгованості із виплати заробітної плати за період із 03.03.2023 року по 16.09.2024 року становить 43101,47 грн., яку суд і стягнув на користь позивача. Із приводу вимоги позивача про стягнення компенсації за невикористану щорічну відпустку за 70 календарних дні у розмірі 161351,21 грн., суд виходив з того, що стороною позивача не надано до суду підтвердження кількості днів невикористаної відпустки у розмірі 70 днів, у зв'язку з чим суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення із відповідача компенсації за дні невикористаної відпустки.

Як свідчать відомості Єдиного державного реєстру судових рішень офіційного веб-портала Судова влада України, заочне рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 19.03.2025 по справі № 199/8251/24 (провадження №2/199/624/25) сторонами не оскаржувалось, нечинним повністю чи частково у встановленому порядку не визнавалось, набрало законної сили. Доказів протилежного до матеріалів справи не надано.

Відповідно до частини четвертої статті 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Верховний Суд у постанові від 15.10.2019 у справі № 908/1090/18 зазначив про те, що згідно з частиною 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Дійсно, преюдиційність - це обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні суду і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив у законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Таким чином, рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 19.03.2025 по справі № 199/8251/24 (провадження № 2/199/624/25), що набрало законної сили, не підлягають доказуванню у справі що розглядається.

Станом на дату судового засідання до матеріалів справи боржником не надано доказів повного чи часткового виконання рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 19.03.2025 по справі № 199/8251/24 (провадження № 2/199/624/25), не подано належних доказів відсутності заборгованості перед заявником з виплати заборгованості по заробітній платі у розмірі 43101,47 грн.

Таким чином, сукупність доказів, які містяться в матеріалах справи №905/169/25, свідчать про наявність підстав для визнання ОСОБА_1 кредитором боржника - ТОВ «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» відповідно до вимог Кодексу України з процедур банкрутства на суму 43101,47 грн. фактичної заборгованості по заробітній платі. В іншій частині вимог слід відмовити за недоведеністю.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 45, 46 Кодексу України з процедур банкрутства, суд -

УХВАЛИВ:

Визнати грошові вимоги ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ), в інтересах якого діє адвокат Трун О.В., до Товариства з обмеженою відповідальністю "КРАСНОЛИМАНСЬКЕ" (код ЄДРПОУ 32281519) в розмірі 43101,47 грн заборгованості із заробітної плати.

В решті вимог - відмовити.

Ухвали, прийняті господарським судом у справі про банкрутство набирають законної сили з моменту їх прийняття та можуть бути оскаржені в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства.

Ухвала підписана 02.02.2026.

Суддя Н.В. Величко