Ухвала від 02.02.2026 по справі 905/169/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5

УХВАЛА

02.02.2026р. Справа № 905/169/25

Господарський суд Донецької області у складі судді Величко Н.В.

при секретарі судового засідання Руденко Е.В., -

розглянувши у відкритому попередньому засіданні матеріали

за заявою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 )

з грошовими вимогами до боржника у сумі 949658,20 грн. (вх.№ 2876/25 від 28.04.2025), -

у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» (код ЄДРПОУ 32281519),

розпорядник майна - арбітражний керуючий Карауш Ю.В., -

представники участі не приймали, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 26.03.2025 у справі №905/169/25, залишеною без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 07.05.2025 та постановою Верховного суду від 24.09.2025, відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Краснолиманське"; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном; призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Карауш Юлію Вікторівну; вирішені інші процедурні питання.

На офіційній сторінці Верховного суду веб-порталу Судова влада України опубліковано оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність Товариства з обмеженою відповідальністю “КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» (№75623 від 26.03.2025).

В межах строку, визначеного частиною 1 статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Трун О.В., в системі «Електронний суд» 25.04.2025 подана заява про грошові вимоги до боржника на суму 949658,20 грн. (вх.№ 2876/25 від 28.04.2025).

В обґрунтування грошових вимог у своїй заяві (вх.№ 2876/25 від 28.04.2025) ОСОБА_1 посилався на наявність боргу ТОВ «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» у розмірі 435784,04 грн, що виник у зв'язку із порушенням роботодавцем обов'язків з повної та своєчасної виплати заробітної плати за період з 01.12.2018 по 11.07.2024, а також зазначає про наявну заборгованість з компенсації за невикористану відпустку (82 днів) у розмірі 238560,41 грн. та вихідної допомоги у розмірі 275313,75 грн.

На підтвердження вимог надано суду наступні документи: правовстановлюючі документи представника заявника, довідка Пенсійного фонду України про індивідуальні відомості про застраховану особу, сформовану засобами автоматичних систем Пенсійного фонду України від 06.01.2025, розрахунковий листок за липень 2024 року, паспортні дані та картка платника податків ОСОБА_1 , ухвала Заводського районного суду міста Дніпродзерджинська Дніпропетровської області від 04 квітня 2025 р. по справі №208/251/25 (провадження №2/208/2026/25), ухвала Заводського районного суду міста Дніпродзерджинська Дніпропетровської області від 10 січня 2025 про відкриття провадження у справі №208/251/25 (провадження №2/208/2026/25), витяг з трудової книжки НОМЕР_2 , витяг з реєстру територіальної громади №2024/004824715, виписка АТ КБ «ПриватБанк» про рух коштів по рахунку, адвокатський запит від 18 вересня 2024 року.

Ухвалою від 05.05.2025 господарським судом відкладено вирішення питання щодо прийняття заяв зокрема ОСОБА_1 до повернення матеріалів справи на адресу Господарського суду Донецької області.

Відповідно до ухвали від 24.06.2025 прийнято заяву ОСОБА_1 з вимогами в розмірі 949658,20 грн. (вх. № 2876/25 від 28.04.2025) та призначено її до розгляду у попередньому засіданні.

10.11.2025 в системі «Електронний суд» ТОВ «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» подав додаткові пояснення про результати розгляду між іншим заяви ОСОБА_1 з грошовими вимогами до боржника (вх. № 01-41/10518/25), в яких в пункті 131 вказує, що частково визнає грошові вимоги кредитора на загальну суму 535635,91 грн. (заборгованість по заробітній платі), а заявлена кредитором сума у розмірі 949658,20 грн. значно перевищує фактичну заборгованість.

14.11.2025 в системі «Електронний суд» ТОВ «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» подані додаткові пояснення у справі (вх.№ 7085/25 від 17.11.2025), за змістом яких між іншим зазначає, що представником ОСОБА_1 - адвокатом Трун О.В. не було надано належних доказів наявності повноважень виступати від імені заявника з кредиторськими вимогами у даній справі, тому просить залишити таку заяву з кредиторськими вимогами без розгляду або відмовити у їх визнанні через відсутність належного підтвердження представництва.

Розпорядником майна подано до суду повідомлення про результати розгляду грошових вимог кредитора до боржника (вх.№ 01-41/11528/25 від 15.12.25), в якому зокрема, в пункті 105, зазначено, що частково визнано грошові вимоги ОСОБА_1 на загальну суму 535635,91 грн. (заборгованість по заробітній платі).

Попереднє засідання відкладалось та оголошувались перерви з постановлянням відповідних ухвал суду. Згідно ухвали від 26.01.2026 призначено попереднє засідання на 02.02.2026, визнано явку представників сторін не обов'язковою, вирішені інші процедурні питання.

Як свідчать матеріали справи, про дату, час та місце розгляду заяви ОСОБА_1 повідомлений шляхом оприлюднення відповідних оголошень на офіційній сторінці Господарського суду Донецької області веб-портала Судова влада України, інші учасники повідомлені шляхом доставки процесуальних рішень суду у їх зареєстровані електронні кабінети в системі «Електронний суд».

З огляду на приписи статей 120, 122, 242 Господарського процесуального кодексу України, заявник кредиторських вимог, боржник та розпорядник майна боржника вважаються повідомленими про розгляд справи належним чином.

Також, всі процесуальні акти суду у цій справі оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень веб-порталу Судова влада України в мережі Інтернет, відомості якого є офіційними та загальнодоступними для безоплатного перегляду згідно Закону України "Про доступ до судових рішень".

У судовому засіданні 02.02.2026 заявник, боржник та розпорядник майна участі не приймали, додаткових документів чи пояснень не подавали.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання, явку представників сторін у судове засідання суд не визнавав обов'язковою, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 ГПК України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених процесуальним законодавством, висловлення своєї правової позиції у справі та надання відповідних доказів, кожна сторона несе ризики настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій, тому суд вважає можливим розглянути подану заяву з кредиторськими вимогами до боржника за наявними матеріалами.

Розглянувши клопотання боржника, викладене у додаткових поясненнях (вх.№ 7085/25 від 17.11.2025), зокрема про залишення заяв з кредиторськими вимогами без розгляду через відсутність належного підтвердження представництва, суд не знаходить підстав для його задоволення за відсутністю документального підтвердження наведених ТОВ «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» аргументів, а повноваження представника ОСОБА_1 - адвоката Трун О.В. підтверджуються наявною в матеріалах справи копією ордеру серії АН № 1673209 від 22.04.2025 та свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДН № 4119 від 22.03.2019, поданими разом із заявою про кредиторські вимоги до боржника, що відповідає вимогам ч. 4 ст. 60 ГПК України.

Згідно ч.2 ст. 47 КУзПБ, у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого частиною першою статті 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна. За результатами розгляду вимог окремого кредитора господарський суд постановляє ухвалу про їх визнання чи відхилення (повністю або частково), що не може бути оскаржена окремо від ухвали господарського суду, постановленої за результатами попереднього засідання.

Кредитори за вимогами щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також за вимогами щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян, сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування мають право подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують. (Абзац шостий частини другої статті 45 КУзПБ).

Заяви кредиторів за вимогами щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також за вимогами щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян, стосовно яких є заперечення боржника, розглядаються згідно з цим Кодексом (частина 7 ст. 45 КУзПБ).

Законодавцем у справах про банкрутство обов'язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог. Надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (стаття 76 ГПК України), допустимості (стаття 77 ГПК України), достовірності (стаття 78 ГПК України) та вірогідності (стаття 79 ГПК України).

Покладення обов'язку доказування обґрунтованості відповідними доказами своїх вимог до боржника саме на кредитора не позбавляє його права на власний розсуд подавати суду ті чи інші докази, що дозволяє суду застосовувати принцип диспозитивності господарського судочинства та приймати рішення про визнання чи відмову у визнанні вимог кредитора, виходячи з тієї сукупності доказів, яка надана кредитором-заявником грошових вимог (постанова від 27.08.2020 у справі № 911/2498/18; від 13.09.2022 у справі № 904/6251/20).

Завданням господарського суду є перевірка заявлених до боржника грошових вимог кредиторів, які можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, та/або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору. Господарський суд зобов'язаний перевірити та надати правову оцінку усім вимогам кредиторів до боржника незалежно від факту їх визнання чи відхилення боржником.

Розглянувши подані документи і матеріали, об'єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, які мають значення для розгляду справи, суд зазначає таке.

Як встановлено з відомостей трудової книжки НОМЕР_2 , ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) у період з 26.02.2018 по 29.11.2021 та з 01.12.2021 по 11.07.2024 перебував у трудових відносинах з ТОВ «Краснолиманське», наказом №241к від 11.07.2024 звільнений за власним бажанням у зв'язку з невиконанням власником законодавства про працю ч.3 ст.38 КЗпП України.

Як зазначає заявник, роботодавцем (боржником) не проведено виплат сум, що належать йому при звільненні, заборгованість із нарахованої, але не виплаченої заробітної плати становить 435784,04 грн, заборгованість з компенсації за невикористані дні відпустки становить 238560,41 грн., заборгованість з вихідної допомоги у розмірі тримісячного середнього заробітку становить 275313,75 грн.

Відповідно до ст. 47 КЗпП України роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму (стаття 116 КЗпПУ).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17 (провадження № 11-1329апп18) вказано, що під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

За змістом статей 115, 116 КЗпП України, відсутність заборгованості перед працівником має довести саме роботодавець, але це не звільняє працівника від обов'язку доведення наявності права на отримання певних сум.

Законодавство про працю імперативно покладає на роботодавця обов'язок провести повний розрахунок із працівником у день його звільнення, виплативши всі належні йому суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо).

Згідно положень статей 30, 31 Закону України "Про оплату праці" при кожній виплаті заробітної плати роботодавець повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: а) загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; б) розміри і підстави відрахувань із заробітної плати; в) сума заробітної плати, що належить до виплати. Роботодавець зобов'язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.

За змістом заяви з грошовими вимогами заявник заявляє заборгованість по заробітній платі за період роботи з 01.12.2018 по 11.07.2024 у загальному розмірі 435784,04 грн., однак без зазначення відомостей про період виникнення заборгованості помісячно та її дійсний розмір. Крім того, заявником не наведено обґрунтованого детального розрахунку вимог з посиланням на вихідні дані.

З відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень офіційного веб-порталу Судова влада України встановлено, що рішенням Покровського міськрайонного суду Донецької області від 19.07.2024 у справі №235/4723/24 (провадження № 2/235/1324/24) стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» (м. Київ, Шевченківський район, вулиця Хмельницького Богдана, 64, ЄДРПОУ 32281519) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) заборгованість по заробітній платі за період березень 2020 року - грудень 2020 року в сумі 119694 (ста дев'ятнадцяти тисяч шестисот дев'яноста чотирьох) гривень 78 копійок без утримання податків та інших обов'язкових платежів. В іншій частині в задоволенні позову відмовлено. Розподілено судові витрати. Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати за травень 2020 року в сумі 20113 (двадцяти тисяч ста тринадцяти) гривень 06 копійок.

У вказаному рішенні встановлено, що позивач перебував у трудових відносинах з ТОВ Краснолиманське» з 26 лютого 2018 року по 29 листопада 2021 року, працюючи заступником начальника дільниці підземним, звільнений з роботи за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію за ч.1 ст.38 КЗпП України. Згідно з довідкою ТОВ «Краснолиманське» № 450 від 03.07.2024 заборгованість з виплати заробітної плати ОСОБА_1 на дату складення довідки становила 119694,78 грн, у тому числі березень 2020 року - 5094,19 грн, квітень 2020 року - 2775,74 грн, травень 2020 року - 20113,06 грн, червень 2020 року - 10212,76 грн, липень 2020 року - 11936,40 грн, серпень 2020 року - 12329,34 грн, вересень 2020 року - 12657,53 грн, жовтень 2020 року - 15252,47 грн, листопад 2020 року - 9184,31 грн, грудень 2020 року - 20138,98 грн. Сума заборгованості зазначена після утримань всіх обов'язкових податків та зборів. Суд дійшов висновку про те, що право позивача на отримання заробітної плати було порушено відповідачем і підлягає захисту судом шляхом стягнення заборгованості із заробітної плати за період: березень-грудень 2020 року в сумі 119694,78 грн без утримання податків та інших обов'язкових платежів.

Як свідчать відомості Єдиного державного реєстру судових рішень офіційного веб-портала Судова влада України, рішення Покровського міськрайонного суду Донецької області від 19.07.2024 у справі №235/4723/24 (провадження № 2/235/1324/24) сторонами не оскаржувалось, нечинним повністю чи частково у встановленому порядку не визнавалось та набрало законної сили 20.08.2024. Доказів протилежного до матеріалів справи не надано.

Відповідно до частини четвертої статті 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Верховний Суд у постанові від 15.10.2019 у справі № 908/1090/18 зазначив про те, що згідно з частиною 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Дійсно, преюдиційність - це обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні суду і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив у законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Таким чином, обставини, встановлені рішенням Покровського міськрайонного суду Донецької області від 19.07.2024 у справі №235/4723/24 (провадження № 2/235/1324/24), що набрало законної сили, не підлягають доказуванню у справі що розглядається.

Станом на дату судового засідання до матеріалів справи боржником не надано доказів повного чи часткового виконання рішення Покровського міськрайонного суду Донецької області від 19.07.2024 у справі №235/4723/24 (провадження № 2/235/1324/24), не подано належних доказів відсутності заборгованості перед заявником з виплати заробітної плати у розмірі 119694,78 грн. за період березень 2020 року - грудень 2020 року.

Суд зауважує, що у справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов'язання боржника шляхом дослідження первинних документів та/або рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору.

Як встановлено судом з наданих документів, до матеріалів справи не надано доказів виконання роботодавцем свого обов'язку як з повідомлення працівника про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні), так і доказів фактичної виплати такому працівнику всіх сум, що йому належать від підприємства при звільненні у встановлений ч. 1 ст. 116 КЗпП України строк. Роботодавцем також не надано суду будь-яких первинних документів, у тому числі з обліку та розрахункових по заробітній платі ОСОБА_1 за період його роботи у ТОВ «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» (з 01.12.2021 по 11.07.2024).

Заявник у свою чергу не надав суду розрахункові листки (табуляграми) за весь час роботи на підприємстві боржника. Заявником лише надано розрахунковий листок за липень 2024 року, відповідно до якого ОСОБА_1 нараховано заробітну плату у розмірі 516697,06 грн, до видачі на банкомат - 415941,13 грн.

Надану заявником довідку, сформовану засобами автоматичних систем Пенсійного фонду України від 06.01.2025, про індивідуальні відомості про застраховану особу «Дані про нараховану заробітну плату (дохід, грошове забезпечення)» суд не приймає як належні докази щодо розміру заробітної плати та розміру заборгованості по ній, оскільки офіційні відомості Пенсійного фонду України щодо розміру заробітної плати стосовно працівника підтверджують лише його страховий стаж. (Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 31.05.2021 у справі № 242/3051/18 (провадження № 61-1021св19)).

Крім того, виплата працівнику заробітної плати здійснюється після утримання з неї роботодавцем як податковим агентом всіх податків, зборів та обов'язкових платежів, встановлених чинним законодавством. Працівнику на руки виплачується «чиста» сума заробітної плати, яка є результатом відрахування з нарахованого доходу податків та зборів. Основні утримання - це податок на доходи фізичних осіб (ПДФО - утримується у розмірі 18%) та військовий збір (утримується у розмірі 1,5%).

Відповідно до ст. 74 КЗпП, громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, надаються щорічні (основна та додаткові) відпустки із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати.

Відповідно до ст. 83 КЗпП, у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи.

Заявник зазначає про наявність заборгованості з компенсації за невикористану відпустку у кількості 82 днів.

Однак, у заяві з грошовими вимогами не зазначено та не обгрунтовано, а також не надано будь-яких доказів, про те, що у конкретний період ОСОБА_1 дійсно не використав дні щорічної відпустки (основної чи додаткової), перебував на роботі і виконував покладені на нього посадові обов'язки.

Відтак сукупність долучених до заяви з грошовими вимогами документів не підтверджує обґрунтованість та розмір заявлених вимог з заборгованості по заробітній платі у загальному розмірі 674344,45 грн (в тому числі компенсація за невикористану відпустку). Рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору у матеріалах справи також відсутнє.

Водночас суд враховує, що згідно додаткових пояснень боржника у цій справі (вх. № 01-41/10518/25) та повідомлення розпорядника майна про результати розгляду заяви з кредиторськими вимогами, ТОВ «Краснолиманське» частково визнає грошові вимоги ОСОБА_1 - на загальну суму 535635,91 грн. (заборгованість по заробітній платі).

Згідно з частиною 1 статті 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв'язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

У цій справі суд не має обґрунтованих підстав вважати надані ТОВ «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» відомості недостовірними або визнаними у зв'язку з примусом.

Згідно статті 44 КЗпП України при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40, пункті 6 частини першої статті 41 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення роботодавцем законодавства про працю, колективного чи трудового договору, вчинення мобінгу (цькування) стосовно працівника або невжиття заходів щодо його припинення (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку; у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41, - у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.

У зв'язку з тим, що позивача звільнено на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України, то згідно ст. 44 КЗпП України йому мала б бути сплачена вихідна допомога у розмірі тримісячного середнього заробітку.

Розмір середньої заробітної плати для виплати одноразової допомоги обчислюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100.

Розрахунок вихідної допомоги обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата (абз. 3 п. 2 Порядку).

Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. (абз. 4 п. 2 Порядку).

Час, протягом якого працівник згідно із законодавством не працював і за ним не зберігався заробіток або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду. З розрахункового періоду також виключається час, за який відсутні дані про нараховану заробітну плату працівника внаслідок проведення бойових дій під час дії воєнного стану (абз. 6 п. 2 Порядку).

Якщо у працівника відсутній розрахунковий період, то середня заробітна плата обчислюється відповідно до абзаців третього - п'ятого пункту 4 цього Порядку (абз. 7 п. 2 Порядку).

Якщо в розрахунковому періоді у працівника не було заробітної плати, розрахунки проводяться з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.

Якщо розмір посадового окладу є меншим від передбаченого законодавством розміру мінімальної заробітної плати, середня заробітна плата розраховується з установленого розміру мінімальної заробітної плати на час розрахунку. У разі укладення трудового договору на умовах неповного робочого часу, розрахунок проводиться з розміру мінімальної заробітної плати, обчисленого пропорційно до умов укладеного трудового договору.

Якщо розрахунок середньої заробітної плати обчислюється виходячи з посадового окладу чи мінімальної заробітної плати, то її нарахування здійснюється шляхом множення посадового окладу чи мінімальної заробітної плати на кількість місяців розрахункового періоду.

Щодо вимог заявника в частині виплати допомоги при звільненні ТОВ «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» обґрунтованих заперечень не навів, доказів на їх підтвердження не надав, рівно як не надав і доказів здійснення повного розрахунку з ОСОБА_1 після звільнення.

Боржником-роботодавцем не надано до матеріалів справи відомостей про середній заробіток працівника перед звільненням, рівно як і доказів того, що заявник не працював і за ним не зберігався заробіток або зберігався частково за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю звільнення.

Відтак, суд використовує надану разом із заявою про кредиторські вимоги до боржника довідку Пенсійного фонду України про індивідуальні відомості про застраховану особу "Дані про нараховану заробітну плату (дохід, грошове забезпечення", сформовану ОСОБА_1 засобами автоматичних систем Пенсійного фонду України 06.01.2025.

Із індивідуальних відомостей про застраховану особу із Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування Пенсійного фонду України встановлено, що наявні відомості про заробіток ОСОБА_1 : за травень 2024 року - 90831,37 грн (23 робочі дні), за червень 2024 року - 92711,20 грн. (20 робочих днів). Середньоденний заробіток: 183542,57/43=4268,43 грн.; середній заробіток за місяць: 4268,43*21,5=91771,25 грн.; вихідна допомога за три місяці: 91771,25*3=275313,75 грн.

Суд визнає обгрунтованими вимогами із заборгованості по вихідній допомозі у розмірі 275313,75 грн.

Положеннями частини 6 статті 45 КУзПБ унормовано, що за результатами розгляду заяв з кредиторськими вимогами до боржника господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.

Системний аналіз статей 45-47 КУзПБ свідчить про те, що законодавцем у справах про банкрутство обов'язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника - потенційного кредитора, а предметом розгляду в цьому випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог.

Таким чином, сукупність доказів, які містяться в матеріалах справи №905/169/25, свідчать про наявність підстав для визнання ОСОБА_1 кредитором боржника - ТОВ «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» відповідно до вимог Кодексу України з процедур банкрутства на суму 810949,66 грн, з яких 535635,91 грн. - заборгованість по заробітній платі, 275313,75 грн - вихідна допомога. В іншій частині вимог слід відмовити за недоведеністю.

Керуючись ст. ст. 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, ст. 45, 47 Кодексу України з процедур банкрутства, господарський суд

УХВАЛИВ:

Визнати грошові вимоги ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» (код ЄДРПОУ 32281519) в сумі 810949,66 грн.

В решті вимог - відмовити.

Ухвали, прийняті господарським судом у справі про банкрутство набирають законної сили з моменту їх прийняття та можуть бути оскаржені в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства.

Ухвала підписана 02.02.2026.

Суддя Н.В. Величко