02 лютого 2026 року м. Харків Справа № 917/1702/25
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Тихий П.В., суддя Гребенюк Н.В. , суддя Плахов О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження без виклику сторін апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Лубенської районної державної адміністрації (вх.2515П/1-43) на рішення Господарського суду Полтавської області від 10.11.2025 (суддя Ю.С. Байдуж, повний текст складено 10.11.2025) у справі №917/1702/25
за позовом Акціонерного товариства "Укртелеком", м. Київ,
до Управління соціального захисту населення Лубенської районної державної адміністрації, м. Лубни,
про стягнення 183 743,01 грн,
Акціонерне товариство "Укртелеком", звернулось до Господарського суду Полтавської області з позовом до Управління соціального захисту населення Лубенської районної державної адміністрації щодо заборгованість на спірну суму перед позивачем зі компенсації пільг на телекомунікаційні послуги за період січень - грудень 2024 року.
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 10.11.2025 у справі №917/1702/25 позов задоволено повністю.
Стягнуто з Управління соціального захисту населення Лубенської районної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 03195228, площа Академіка Олексія Бекетова, 19, м. Лубни, Лубенський район, Полтавська область, 37500) на користь Акціонерного товариства "Укртелеком" (код ЄДРПОУ 21560766, бульвар Т. Шевченка, 18, м. Київ, 01001) 183 743,01 грн заборгованості по витратах, понесених внаслідок надання послуг зв'язку на пільгових умовах жителям Лубенської МТГ з січня по грудень 2024 року, а також 2422,40 грн витрат зі сплати судового збору.
Управління соціального захисту населення Лубенської районної державної адміністрації з рішенням господарського суду першої інстанції не погодилось, звернулось до Східного апеляційного господарського суду 27.11.2025 через систему “Електронний суд» з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати повністю рішення господарського суду Полтавської області від 10.11.2025 справа № 917/1702/25 і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог АТ “Укртелеком».
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, Апелянт в апеляційній скарзі зазначає, що він є неналежним відповідачем у справі, так як Лубенська МТГ не входить до території здійснення його повноважень, при цьому стверджуючи, що саме Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Лубенської міської ради забезпечує реалізацію державної політики у сфері соціального захисту населення Лубенської МТГ.
Також апелянт вказує на те, що в нього відсутні правові підстави і повноваження для розгляду та опрацювання документів, надісланих позивачем з метою відшкодування витрат понесених внаслідок надання послуг зв'язку на пільгових умовах жителям Лубенської МТГ протягом 2024 року.
Вважає, що в Управління соціального захисту населення РДА відсутні будь-які законодавчі та договірні юридичні зобов'язання перед АТ «Укртелеком» в частині надання пільг. Зазначає про помилковість висновку суду щодо визначення відповідача розпорядником державного бюджету у коштів питанні відшкодування витрат, понесених внаслідок надання послуг зв'язку на пільгових умовах жителям Лубенської МТГ.
Вказує, що в Управлінні соціального захисту населення Лубенської РДА відсутні повноваження брати бюджетні зобов'язання та здійснювати видатки на відшкодування витрат за надані пільги з послуг зв'язку.
Посилається на те, що судом не взято до уваги той факт, що Управління у даній справі не наділене повноваженнями щодо забезпечення реалізації державної політики у сфері соціального захисту населення на відповідній території.
Системою автоматизованого розподілу судових справ між суддями від 27.11.2025 для розгляду справи №917/1702/25 визначено колегію суддів Східного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Тихий П.В., суддя Гребенюк Н.В., суддя Плахов О.В.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 01.12.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Лубенської районної державної адміністрації Полтавської області на рішення Господарського суду Полтавської області від 10.11.2025 у справі №917/1702/25. Витребувано з Господарського суду Полтавської області матеріали справи №917/1702/25. Розгляд апеляційної скарги Управління праці та соціального захисту населення Лубенської районної державної адміністрації Полтавської області на рішення Господарського суду Полтавської області від 10.11.2025 у справі №917/1702/25 ухвалено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Позивачу встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу відповідача.
11.12.2025 від Акціонерного товариства "Укртелеком" надійшов відзив (вх.№14324), в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Полтавської області від 10.11.2025 у справі №917/1702/25 залишити без змін. АТ «Укртелеком» вважає, що в даному випадку, Апелянт неправильно тлумачить норми законодавства, чинного в період виникнення та існування спірних правовідносин між сторонами.
Зазначає, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» міжбюджетні трансферти (субвенції/дотації) із Державного бюджету місцевому бюджету на видатки на пільги з послуг зв'язку не передбачалися. За даних обставин, Управління соціального захисту виконавчого комітету Лубенської міської ради, як орган місцевого самоврядування, не може бути належним відповідачем у вказаних правовідносинах, так як, відповідні кошти (субвенції/дотації) з державного бюджету до місцевого бюджету не надходили, тому, в даному випадку, стороною зобов'язання з компенсації витрат АТ «Укртелеком» за надані послуги зв'язку пільговим категоріям громадян є держава, яка здійснює свої цивільні права та обов'язки через відповідні органи.
16.12.2025 до Східного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №917/1702/25.
17.12.2025 від Управління соціального захисту населення Лубенської районної державної адміністрації надійшли додаткові пояснення у справі (вх.№14506). Зазначає, що Управління не визначено і не визначалося в 2024 році розпорядником коштів щодо виплати чи відшкодування витрат за надання пільг населенню, в тому числі з послуг зв'язку, ні по державному, ні по місцевих бюджетах. А по Лубенській МТГ і не може бути визначено розпорядником коштів, так як зазначена громада не входить до території здійснення повноважень Управління.
Зазначає, що Управління соціального захисту населення Лубенської районної державної адміністрації не є уповноваженим органом через який діє держава у даних правовідносинах.
Посилається на постанови Верховного Суду від 20.01.2022 у справі № 904/138/21, від 01.02.2022 у справі № 904/141/20, від 09.06.2023 у справі № 916/3938/21, на підставі яких він стверджує, що Кабінет Міністрів України слід вважати органом, в особі якого держава виступає відповідачем в даних правовідносинах.
25.12.2025 від Акціонерного товариства "Укртелеком" надійшли заперечення на додаткові пояснення (вх.№14846). Зазначає, що посилання апелянта на постанови Верховного Суду від 20.01.2022 у справі №904/138/21, від 01.02.2022 у справі №904/141/20, від 09.06.2023 у справі №916/3938/21, на підставі яких він стверджує, що Кабінет Міністрів України слід вважати органом, в особі якого держава виступає відповідачем в даних правовідносинах, є безпідставними, так як правовідносини у цих справах та даній справі не є подібними, а фактичні обставини справ є різними, оскільки, застосування положень Закону України «Про залізничний транспорт», який регулює правовідносини між суб'єктом іншого виду господарської діяльності (залізничного транспорту) ніж у цій справі (послуги зв'язку) не можуть вважатися належними підставами для застосування закону за аналогією та, відповідно, застосовуватися до правовідносин, які мають інше правове регулювання, крім того, предмети спору у вказаних справах стосуються іншого періоду стягнення (зокрема, 2017-2018 років), в який діяли інші норми права, що регулювали такі правовідносини, отже, висновки суду у цих справах не є релевантними до цієї справи.
З матеріалів справи вбачається, що сторони належним чином повідомленні про відкриття апеляційного провадження та розгляд справи в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази. Заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження від учасників справи до суду не надходило. Клопотань від учасників справи про розгляд апеляційної скарги з їх повідомленням (викликом) до суду не надійшло.
Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
При дослідженні матеріалів справи судом апеляційної інстанції встановлені такі обставини справи.
Акціонерне товариство "Укртелеком" є оператором електронних комунікацій, предметом діяльності якого є надання електронних комунікаційних послуг в розумінні Закону України “Про електронні комунікації», який набрав чинності з 01.01.2022.
При цьому, позивач надає телекомунікаційні послуги споживачам, в тому числі і тим, що мають визначені законодавством пільги з їх оплати.
У період з січня по грудень 2024 року Полтавською філією ПАТ "Укртелеком" надавалися телекомунікаційні послуги зв'язку на пільгових умовах жителям Лубенської міської територіальної громади, що включені до Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №117 від 29.01.2003.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 року №721-р “Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Полтавської області», відповідно до адміністративно-територіальної реформи, визначено територію новоствореної Лубенської міської територіальної громади з адміністративним центром у місті Лубни. До складу Лубенської міської територіальної громади входить одне місто Лубни та 62 сільських населених пункта: Барвінщина, Березівка, Березоточа, Броварки, Висачки, Вищий Булатець, Вільшанка, Вовча Долина, Вовчик, Войниха, В'язівок, Засулля, Ісківці, Калайдинці, Клепачі, Кононівка, Кревелівка, Крем'янка, Крутий Берег, Кузубівка, Куп'єваха, Литвяки, Ломаки, Луки, Лушники, Малий В'язівок, Матяшівка, Мацківці, Мацкова Лучка, Мгар, Михнівці, Назарівка, Нижній Булатець, Новаки, Окіп, Олександрівка, Оріхівка, Пишне, Піски, Покровське, Пологи, Пулинці, П'ятигірці, Ремівка, Свічківка, Селюків, Снітин, Снітине, Солониця, Стадня, Суха Солониця, Терни, Тернівщина, Тишки, Тотчине, Халепці, Хитці, Хорошки, Чернече, Чуднівці, Шершнівка, Шинківщина.
Відповідач, Управління соціального захисту населення Лубенської районної державної адміністрації є органом державної виконавчої влади з питань соціального захисту населення на території Лубенського району Полтавської області, оскільки входить до складу районної державної адміністрації, та згідно з даними Єдиного реєстру розпорядників та одержувачів бюджетних коштів, визначений розпорядником державного бюджету.
Відповідно до Положення, затвердженого розпорядженням голови Лубенської районної державної адміністрації Полтавської області від 01.02.2021 за №20, що діяло у 2024 році (надалі - Положення), основними завданнями відповідача у сфері соціального захисту населення на відповідній території є: “, забезпечення реалізації державної політики з питань соціального захисту населення, зокрема виконання програм і заходів у цій сфері, призначення та виплата соціальної допомоги, адресної грошової допомоги, компенсацій та інших соціальних виплат, установлених законодавством, …»; розроблення та організація виконання комплексних програм і заходів щодо поліпшення становища соціально вразливих верств населення, внутрішньопереміщених осіб, сімей і громадян, які перебувають у складних життєвих обставинах, всебічне сприяння в отриманні ними соціальних виплат і послуг за місцем проживання/перебування (підпункти 1, 2, 4 пункту 4 Положення).
У своїй діяльності, відповідач:
- організовує виконання Конституції і законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, наказів Міністерства соціальної політики України та забезпечує контроль за їх реалізацією (п. п. 1 п. 5 Положення);
- забезпечує ефективне та цільове використання відповідних бюджетних коштів (п. п. 5 п. 5 Положення);
- з питань реалізації заходів соціальної підтримки населення: організовує в межах компетенції роботу щодо надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива, пільг з оплати житлово-комунальних послуг, пільг на придбання твердого палива і скрапленого газу, інших пільг, передбачених законодавством, а також виконує ряд інших повноважень в частині реалізації соціальних гарантій громадян, в тому числі, проводить інвентаризацію особових справ та особових рахунків осіб, які отримують соціальну допомогу, субсидії та пільги в установленому законом порядку (п. п. 25 п. 5 Положення)
На підтвердження факту надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям населення Лубенської міської громади позивачем щомісяця протягом зазначеного періоду складалися розрахунки видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг (додані до позовної заяви), які в подальшому електронною поштою та засобами поштового зв'язку разом із супровідними листами та актами звіряння розрахунків направлялися відповідачу (супровідні листи з доказами надсилання їх на адресу відповідача та актами звіряння розрахунків додані до позовної заяви).
Так, протягом періоду з січня по грудень 2024 року позивачем було надано відповідні послуги на загальну суму 183 743,01 грн, а саме: за січень 2024р. на суму 15 181,02 грн; за лютий 2024р. на суму 15 155,80 грн; за березень 2024р. на суму 17 873,97 грн; за квітень 2024р. на суму 17 293,26 грн; за травень 2024р. на суму 16 643,19 грн; за червень 2024р. на суму 15 986,76 грн; за липень 2024р. на суму 15 436,45 грн; за серпень 2024р. на суму 15 552,66 грн; за вересень 2024р. на суму 14 394,27 грн; за жовтень 2024р. на суму 14 039,99 грн; за листопад 2024р. на суму 14 004,23 грн; за грудень 2024р. на суму 13 181,41 грн.
В результаті надання послуг, позивач, направив відповідачу на електронну пошту останнього, а також у письмовому вигляді, розрахунки видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг за послуги зв'язку по Лубенській МТГ, зведений розрахунок видатків за січень-грудень 2024р. та акт звіряння розрахунків станом на 30.06.2025.
Викладені обставини вбачаються з Листа № 80С914.012-176 від 10.07.2025, роздруківкою з електронної пошти, поштовим описом вкладення, квитанцією АТ "Укрпошта" від 11.07.2025 і списком згрупованих відправлень.
В свою чергу відповідач листом № 06-46/1029 від 15.07.2025 повідомив позивача, що облік осіб, які мають право на пільги, надання пільг та відшкодування витрат за їх надання, в тому числі за послуги зв'язку, не належить до повноважень Управління. А також, що безпосередньо населення м. Лубни, а з 2021 року - населення Лубенської територіальної громади, не обслуговується Управлінням. В Управлінні відсутні будь-які юридичні чи фінансові зобов'язання перед АТ "Укртелеком" в частині компенсації пільг.
Оскільки витрати за надані позивачем телекомунікаційні послуги громадянам на пільгових умовах за період січень-грудень 2024 року відповідачем компенсовані не були, позивач звернувся до останнього з вимогою-претензією від 21.08.2025 №80С310/СЦ/ВИХ/819 від 21.08.2025 в порядку ст. 530 Цивільного кодексу України про термінову сплату суми заборгованості в розмірі 183 743,01 грн.
Проте відповідач у відповіді на вимогу-претензію від 29.08.2025 №06-46/1153 повідомив позивачу про відсутність в Управління повноважень та підстав щодо перерахування вказаної суми витрат, понесених позивачем.
Відсутність відшкодування відповідачем понесених позивачем витрат за надані телекомунікаційні послуги населенню на пільгових умовах, стало підставою для звернення позивача за захистом порушеного права до суду з позовними вимогами про стягнення таких витрат, а саме 183 743,01 заборгованості по витратах, понесених внаслідок надання послуг зв'язку на пільгових умовах жителям Лубенської МТГ з січня по грудень 2024 року.
Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач посилався на відсутність у нього повноважень та підстав на відшкодування позивачу витрат, понесених ним за надані телекомунікаційні послуги жителям Лубенської міської територіальної громади на пільгових умовах.
Зазначає, що забезпечення реалізації державної політики у сфері соціального захисту населення в Лубенському районі здійснюють Управління соціального захисту населення Лубенської районної державної адміністрації на території Гребінківської, Оржицької, Новооржицької, Пирятинської, Хорольської, Чорнухинської територіальних громад та Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Лубенської міської ради на території Лубенської міської територіальної громади (далі - Лубенська МТГ).
Саме до компетенції Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Лубенської міської ради з 2021 року належить забезпечення реалізації державної політики у сфері соціального захисту населення Лубенської МТГ, до складу якої ввійшло місто обласного значення.
Таким чином відповідач вважає, що розпорядником коштів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення на рівні Лубенської МТГ є Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Лубенської міської ради.
Також відповідач стверджує, що на законодавчому рівні відсутній порядок відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг окремим категоріям громадян з оплати послуг зв'язку.
А з 01 грудня 2022 року ведення Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги, належить до повноважень Пенсійного фонду України, а не Управління. У зв'язку з цим в Управління відсутній доступ до інформації про осіб, які мають право на пільги та зареєстровані на території Лубенської МТГ.
При цьому, Управління може отримувати відомості з Реєстру виключно для реалізації своїх функцій та повноважень, передбачених законодавством. Надання пільг, у тому числі з послуг зв'язку, виплата нарахованих сум пільг та відшкодування витрат за їх надання до повноважень Управління не належить.
Крім цього, відповідач наголошує на тому, що два органи соціального захисту населення не можуть одночасно забезпечувати реалізацію державної соціальної політики в одній територіальній громаді.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що Управління та соціального захисту населення Лубенської районної державної адміністрації є належним відповідачем у цій справі. Суд також дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.
При перегляді рішення місцевого господарського суду із врахуванням меж апеляційного перегляду згідно положень ст. 269 ГПК України, колегія суддів апеляційного господарського суду виходить з такого.
Згідно ч. 3 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Спір у справі виник з приводу наявності/відсутності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по витратах, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах.
Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, визначає Закон України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії".
Відповідно до статті 1 вказаного Закону державні соціальні гарантії - встановлені законами мінімальні розміри оплати праці, доходів громадян, пенсійного забезпечення, соціальної допомоги, встановлені законами пільги, розміри інших видів соціальних виплат, встановлені законами та іншими нормативно-правовими актами, які забезпечують рівень життя не нижчий від прожиткового мінімуму.
Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії щодо, зокрема, забезпечення пільгових умов задоволення потреб у товарах та послугах окремим категоріям громадян, які потребують соціальної підтримки.
Статтею 19 Закону України Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії передбачено, що виключно законами України визначаються пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Судом встановлено, що позивач надає телекомунікаційні послуги згідно із Законом України "Про електронні комунікації", Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою КМ України від 11.04.2012 №295, інших законодавчих актів України.
Обов'язок надання послуг зв'язку населенню на пільгових умовах передбачено Законами України "Про електронні комунікації", "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", "Про жертви нацистських переслідувань", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист, "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей, "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні", "Про охорону дитинства" та "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні".
У наведених законах закріплені норми, що реалізують державні гарантії певним категоріям громадян та є нормами прямої дії, якими встановлено безумовний обов'язок оператора телекомунікацій надавати пільги визначеним категоріям громадян, якому кореспондує безумовний обов'язок держави в особі її органів відшкодувати такі пільги.
В Україні діє Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, який затверджено постановою КМ України від 29.01.2003 за № 117, з метою удосконалення обліку цих осіб.
За визначенням п. 1, 3 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженого постановою КМ України № 117 від 29.01.2003 (у редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин), Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги (далі - Реєстр), - автоматизований банк даних, створений для забезпечення єдиного державного обліку фізичних осіб, які мають право на пільги за соціальною ознакою згідно із законами України, отримують пільги, передбачені для педагогічних, медичних, фармацевтичних працівників, працівників бібліотек, музеїв, спеціалістів із захисту рослин та працівників культури в сільській місцевості і селищах міського типу (далі - пільговики), отримують соціальні стипендії, державну допомогу постраждалим учасникам масових акцій громадського протесту та членам їх сімей. Структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - уповноважені органи): організовують збирання, систематизацію і зберігання зазначеної в п. 2 цього Положення інформації та забезпечують її автоматизоване використання для розрахунку розміру пільг та їх виплати і проведення виплати соціальних стипендій та державної допомоги постраждалим учасникам масових акцій громадського протесту та членам їх сімей; ведуть облік пільговиків шляхом формування на кожного пільговика персональної облікової картки згідно з формою "1 - пільга", в якій використовується реєстраційний номер облікової картки платника податків. Форма 1 - пільга затверджується Мінсоцполітики; ведуть облік отримувачів соціальних стипендій та державної допомоги постраждалим учасникам масових акцій громадського протесту та членам їх сімей шляхом формування на кожну особу персональної облікової картки згідно з формою "1 - допомога", в якій використовується реєстраційний номер облікової картки платника податків або реквізити паспорта громадянина України, документа, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства, а також особу, яку визнано в Україні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту; вносять до Реєстру відповідні уточнення в разі визнання такими, що втратили чинність, чи зупинення дії окремих норм законодавчих актів, на підставі яких пільговики отримують пільги; надають консультації пільговикам, постраждалим учасникам масових акцій громадського протесту та членам їх сімей, підприємствам та організаціям, що надають послуги.
Відповідно до п. 1, 3 Положення про Реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженого постановою КМ України № 117 від 29.01.2003 (в редакції чинній на 22.12.2023) Реєстр осіб, які мають право на пільги (далі - Реєстр), - інформаційно-комунікаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, захист, облік, відображення, оброблення реєстрових даних і надання реєстрової інформації про фізичних осіб, які мають право на пільги за соціальною ознакою відповідно до законів України, отримують пільги, передбачені для педагогічних, медичних, фармацевтичних працівників, працівників бібліотек, музеїв, спеціалістів із захисту рослин і працівників культури в сільській місцевості (далі - пільговики). Реєстр є структурною підсистемою Єдиного соціального реєстру як складової частини Єдиної інформаційної системи соціальної сфери (далі - Єдина система). Структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій (військових адміністрацій), виконавчі органи з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад та у випадках, передбачених цим Положенням, органи Пенсійного фонду України (далі - структурні підрозділи з питань соціального захисту населення) забезпечують у межах повноважень формування реєстрових даних Реєстру та здійснюють інші повноваження створювачів із урахуванням вимог, передбачених Законом України Про публічні електронні реєстри та цим Положенням. Органи Пенсійного фонду України: організовують збирання, систематизацію і зберігання зазначеної в пункті 2 цього Положення інформації та забезпечують її автоматизоване використання для розрахунку розміру пільг та їх виплати; ведуть облік пільговиків шляхом формування на кожного пільговика персональної облікової картки, в якій використовується реєстраційний номер облікової картки платника податків; забезпечують протягом робочого дня наповнення Реєстру отриманими відомостями про пільговиків шляхом електронної інформаційної взаємодії; вносять до Реєстру відповідні уточнення в разі визнання такими, що втратили чинність, чи зупинення дії окремих норм законодавчих актів, на підставі яких пільговики отримують пільги; надають консультації пільговикам, постраждалим учасникам масових акцій громадського протесту та членам їх сімей, підприємствам та організаціям, що надають послуги. Структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій (військових адміністрацій), виконавчих органів з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад вносять до Реєстру інформацію про заміну (продовження строку дії) посвідчень, види та розмір пільг, наданих за рахунок місцевого бюджету.
Згідно із п. 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 295 від 11.04.2012 (чинних станом на момент виникнення спірних правовідносин), установлені законами пільги з оплати послуг надаються споживачеві відповідно до законодавства за місцем його проживання з дня пред'явлення ним документа, що підтверджує право на пільги.
Приписами п. 3 ч. 1 ст. 7, ч. 6 ст. 48 БК України (у редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що одним з основних принципів Бюджетної системи України є принцип самостійності. Держава коштами державного бюджету не несе відповідальності за бюджетні зобов'язання органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування. Органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування коштами відповідних місцевих бюджетів не несуть відповідальності за бюджетні зобов'язання одне одного, а також за бюджетні зобов'язання держави. Самостійність бюджетів забезпечується закріпленням за ними відповідних джерел доходів бюджету, правом відповідних органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування визначати напрями використання бюджетних коштів відповідно до законодавства України, правом Верховної Ради Автономної Республіки Крим та відповідних місцевих рад самостійно і незалежно одне від одного розглядати та затверджувати відповідні місцеві бюджети. Бюджетні зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються Казначейством України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.
Надання державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок бюджетів усіх рівнів, коштів підприємств, установ і організацій та соціальних фондів на засадах адресності та цільового використання. Державні соціальні гарантії та державні соціальні стандарти і нормативи є основою для розрахунку видатків на соціальні цілі та формування на їх основі бюджетів усіх рівнів та соціальних фондів, міжбюджетних відносин, розробки загальнодержавних і місцевих програм економічного і соціального розвитку. Розробка та виконання Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів здійснюються на основі пріоритетності фінансування видатків для забезпечення надання державних соціальних гарантій (ст. 20 Закону України Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії).
За змістом ст. 81 БК України міжбюджетні відносини - відносини між державою, Автономною Республікою Крим та територіальними громадами щодо забезпечення відповідних бюджетів фінансовими ресурсами, необхідними для виконання функцій, передбачених Конституцією України та законами України. Метою регулювання міжбюджетних відносин є забезпечення відповідності повноважень на здійснення видатків, закріплених законодавчими актами за бюджетами, та фінансових ресурсів, які мають забезпечувати виконання цих повноважень.
Відповідно до ст. 82-85 БК України видатки бюджетів поділяються на: 1) видатки на забезпечення конституційного ладу, державної цілісності та суверенітету, незалежного судочинства, а також інші передбачені цим Кодексом видатки, які не можуть бути передані на виконання Автономній Республіці Крим та місцевому самоврядуванню; 2) видатки, які визначаються функціями держави і можуть бути передані на виконання Автономній Республіці Крим та місцевому самоврядуванню з метою забезпечення найбільш ефективного їх виконання на основі принципу субсидіарності; 3) видатки на реалізацію прав та обов'язків Автономної Республіки Крим та місцевого самоврядування, які мають місцевий характер і визначені законами України. Видатки, визначені п. 1 ч. 1 ст. 82 цього Кодексу, здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України. Видатки, визначені п. 2 і 3 ч. 1 ст. 82 цього Кодексу, здійснюються за рахунок коштів місцевих бюджетів, у тому числі трансфертів з Державного бюджету України. Відповідні органи державної влади забезпечують здійснення видатків, визначених п. 1 ч. 1 ст. 82 цього Кодексу. Місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних місцевих рад забезпечують здійснення видатків, визначених п. 2 і 3 ч. 1 ст. 82 цього Кодексу. Держава може передати органам місцевого самоврядування право на здійснення видатків лише за умови відповідної передачі фінансових ресурсів у вигляді закріплених за відповідними бюджетами загальнодержавних податків і зборів або їх частки, а також трансфертів з Державного бюджету України. Місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних місцевих рад зобов'язані забезпечити здійснення видатків, визначених п 2 і 3 ч. 1 ст. 82 цього Кодексу, з відповідних місцевих бюджетів з додержанням розподілу цих видатків між бюджетами, визначеного ст. 89-91 цього Кодексу та законом про Державний бюджет України.
За п. 204 ч. 1 ст. 91 БК України до видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів, віднесено видатки на пільги з послуг зв'язку.
При цьому, незалежно від джерела фінансування видатків на пільги з послуг зв'язку, розрахунки за надані позивачем телекомунікаційні послуги пільговим категоріям громадян повинні проводитись саме відповідачем, враховуючи таке.
Згідно з ч. 2 ст. 97 БК України порядок та умови надання субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам визначаються Кабінетом Міністрів України.
Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. У протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності правового регулювання покладаються на державу.
Суд підкреслює, що до видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів, належать й, зокрема, пільги з послуг зв'язку, інші передбачені законодавством пільги, що надаються особам, визначеним п. 204 ч. 1 ст. 91 БК України.
Тобто, ст. 91 БК України передбачає видатки, які можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів, але не передбачає прямого обов'язку всіх місцевих бюджетів на відшкодування послуг зв'язку. Тобто кожна рада сама вирішує, на що саме вона буде витрачати кошти з урахуванням вимог БК України, зокрема тієї ж ст. 91 БК України.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.01.2022 у справі №904/138/21). У постанові Верховного Суду від 02.03.2021 у справі №640/21817/18 норма ст. 91 БК України трактується подібним чином. Також вказано: якщо з місцевого бюджету будуть здійснюватися видатки на фінансування пільг з послуг зв'язку, інших передбачених законодавством пільг, то орган місцевого самоврядування обов'язково має прийняти відповідне рішення про здійснення видатків з місцевого бюджету на покриття гарантованих державою пільг з послуг зв'язку та інших пільг. Органи місцевого самоврядування можуть робити це виключно з огляду на фінансову спроможність відповідного місцевого бюджету.
Відповідно до ст. 22 БК України Головними розпорядниками бюджетних коштів можуть бути виключно за бюджетними призначеннями, визначеними іншими рішеннями про місцеві бюджети, - місцеві державні адміністрації, виконавчі органи та апарати місцевих рад (секретаріат Київської міської ради), структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевих рад в особі їх керівників.
Судами встановлено, що відповідач є органом державної виконавчої влади з питань соціального захисту населення на території Лубенського району Полтавської області, оскільки входить до складу районної державної адміністрації.
Для реалізації своїх повноважень, відповідача визначено розпорядником державного бюджету, що вбачається з даних Єдиного реєстру розпорядників та одержувачів бюджетних коштів (п. 2.4. рішення суду).
З метою удосконалення обліку осіб, які мають право на пільги за соціальною ознакою, Кабінет Міністрів України постановою від 29.01.2003 № 117 затвердив Положення про Реєстр осіб, які мають право на пільги (далі - Положення).
Держателем Реєстру є Мінсоцполітики, якому підпорядкований відповідач.
Відповідно Положення про реєстр Структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій (військових адміністрацій), виконавчі органи з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад та у випадках, передбачених цим Положенням, органи Пенсійного фонду України (далі - структурні підрозділи з питань соціального захисту населення) забезпечують у межах повноважень формування реєстрових даних Реєстру та здійснюють інші повноваження створювачів із урахуванням вимог, передбачених Законом України “Про публічні електронні реєстри» та цим Положенням.
А також вносять до Реєстру інформацію про заміну (продовження строку дії) посвідчень, види та розмір пільг, наданих за рахунок місцевого бюджету (п. 1, п. 3 Положення про реєстр).
Отже відповідач має доступ до даних про пільгову категорію осіб, яким надавалися послуги телекомунікації та компенсація за надані послуги яким є предметом розгляду даної справи.
Таким чином, відповідач є органом, головною функцією якого є реалізація державної політики в галузі соціального захисту окремих категорій населення, і який, організовуючи та контролюючи надання пільг громадянам, зобов'язаний виконати передбачений законом обов'язок з відшкодування позивачу витрат, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах.
Іншого органу, створеного для виконання зазначених функцій, судом не встановлено, а тому заперечення відповідача проти позову в цій частині судом до уваги не приймаються.
Матеріалами справи підтверджується, що за період у період січень - грудень 2024 рік позивач надав послуги зв'язку пільговим категоріям населення Лубенської міської територіальної громади на загальну суму 183 743,01 грн.
Статтею 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Чинним законодавством України не передбачено обов'язковості укладення договору про розрахунки з постачальниками послуг, наданих особам, які мають право на пільги, оскільки зобов'язання сторін у таких відносинах виникають безпосередньо із законів України.
На підставі наведеного суд дійшов висновку, що до компетенції відповідача належало забезпечення реалізації державної політики у сфері соціального захисту населення, яке проживає на території Лубенської міської територіальної громади, у спірний період, а тому саме через нього держава діяла у спірних правовідносинах та саме він був зобов'язаний проводити розрахунки з позивачем за надані особам, які мають пільги з оплати, послуги.
У відповідності до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином, в установлений строк, відповідно до закону, інших правових актів, договору, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Видатки з фінансування пільг з наданням послуг зв'язку за змістом ст.ст. 82, 83 Бюджетного кодексу України відносяться до видатків бюджету місцевого самоврядування і трансферти з Державного бюджету є лише одним з можливих засобів забезпечення видатків місцевого бюджету. Отже, обставина наявності/відсутності субвенцій державного бюджету на фінансування відповідних видатків місцевих бюджетів не впливає у спірних правовідносинах з оператором зв'язку ані на його право на отримання відповідних відшкодувань, ані на джерело таких відшкодувань - кошти місцевого бюджету. Своєю чергою, питання надання відповідних субвенцій для фінансування видатків місцевого бюджету є вже аспектом міжбюджетних відносин між відповідними органами суб'єктів владних повноважень, стороною яких (відносин) позивач не є.
Відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках відповідного бюджету, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язань в світлі правової позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішеннях по справам "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 та "Бакалов проти України" від 30.11.2004.
Наразі, практика Європейського суду з прав людини є джерелом права для національних судів у відповідності до ст. 17 Закону України від 23.02.2006 №3477-ІV та ч. 4 ст.11 Господарського процесуального кодексу України.
За змістом положень Законів, що передбачають надання пільг відповідним категоріям населення, право на пільгове отримання послуг зв'язку відповідних категорій населення і кореспондуючий такому праву обов'язок позивача з надання відповідних телекомунікаційних послуг, встановлений ч. 3 ст. 63 ЗУ "Про телекомунікації", не перебувають у залежності від ухвалення місцевою радою певної програми з фінансування надання таких послуг.
Суд у цьому випадку також враховує, що ні Законом України "Про електронні комунікації", ні Правилами надання та отримання телекомунікаційних послуг не передбачено жодного обмеження щодо надання послуг у разі відсутності коштів на зазначені цілі (аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 924/781/17).
До того ж у силу ч. 6 ст. 48 БК України бюджетні зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються Казначейством України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.
Зазначена норма є спеціальною по відношенню до загальних положень ч. 1-4 ст. 48 БК України.
Тобто, право позивача на отримання компенсації вартості телекомунікаційних послуг, наданих ним пільговим категоріям споживачів, підлягає реалізації і захисту, незважаючи на те, що видатків на ці потреби не було передбачено, оскільки законодавство визначає, що фінансові зобов'язання держави мають первинний характер, а бюджетне законодавство похідний від нього характер (відповідна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №911/1924/18).
Судом встановлено, що на підтвердження наданих послуг позивач подав розрахунки видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг за вказаний період, у яких вказано поіменний список пільговиків.
Відповідач доказів того, що заявлені позивачем суми не відповідають дійсним, суду не надав, хоча не був позбавлений можливості їх перевірити, а відтак заявлена позивачем до стягнення сума заборгованості визнається судом доведеною.
Отже, у позивача виникло цивільне право на відшкодування вартості послуг зв'язку, наданих особам, які згідно з чинним законодавством мають право на соціальні пільги, а у відповідача, через який діє держава у цивільних відносинах, - цивільний обов'язок здійснити з позивачем розрахунок за надані цим особам послуги.
Враховуючи наявність у відповідача заборгованості по відшкодуванню вартості телекомунікаційних послуг, наданих пільговим категоріям населення, за січень - грудень 2024 рік в розмірі 183 743,01 грн, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.
Колегія суддів не погоджується із твердженням скаржника про неналежного відповідача та зазначає наступне.
Положення пункту 6 статті 92 Конституції України та норм Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" у сукупності свідчить про те, що покладання обов'язків з відшкодування спірних витрат на послуги зв'язку пільговим категоріям громадян на органи місцевого самоврядування є помилковим, оскільки боржником у цих правовідносинах є держава, яка здійснює свої цивільні права через відповідні органи.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 28.09.2023 у справі № 916/2523/22 та від 06.10.2023 у справі №916/429/23.
Проблеми, які виникають у держави через бюджетну децентралізацію в таких відносинах (у тому числі - щодо розмежування функцій та повноважень між державними органами та органами місцевого самоврядування відносно забезпечення належного функціонування державних програм соціального захисту та підтримки) в контексті принципу "належного урядування", не тільки не звільняють позивача від виконання встановленого державою обов'язку з надання послуг пільговим категоріям населення (без права стягувати з них оплату), але й не звільняють державу, в особі відповідача як уповноваженого органу, від обов'язку здійснити відповідну компенсацію у відповідності до ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950 року.
Як зазначалося вище, відповідач є органом, головною функцією якого є реалізація державної політики в галузі соціального захисту окремих категорій населення, і який, організовуючи та контролюючи надання пільг громадянам, зобов'язаний виконати передбачений законом обов'язок з відшкодування позивачу витрат, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах.
Відповідно до Положення про Управління соціального захисту населення Лубенської районної державної адміністрації, яке затверджене розпорядженням голови районної державної адміністрації Полтавської області від 01.02.2021 №20, серед основних завдань Управління у межах реалізації державної соціальної політики у сфері соціального захисту населення на відповідній території є, зокрема, призначення та виплата соціальної допомоги, адресної допомоги, компенсацій та інших соціальних виплат установлених законодавством.
Іншого органу, створеного для виконання зазначених функцій, судом не встановлено, а тому заперечення відповідача проти позову в цій частині судом до уваги не приймаються.
Таким чином, належним відповідачем у справі про відшкодування витрат оператора телекомунікацій за пільги з оплати послуг зв'язку, надані пільговикам, є Управління соціального захисту населення Лубенської районної державної адміністрації Полтавської області.
Посилання Апелянта на постанови Верховного Суду від 20.01.2022 у справі № 904/138/21, від 01.02.2022 у справі № 904/141/20, від 09.06.2023 у справі № 916/3938/21, на підставі яких він стверджує, що Кабінет Міністрів України слід вважати органом, в особі якого держава виступає відповідачем в даних правовідносинах, є безпідставними, так як правовідносини у цих справах та даній справі не є подібними, а фактичні обставини справ є різними, оскільки, застосування положень Закону України «Про залізничний транспорт», який регулює правовідносини між суб'єктом іншого виду господарської діяльності (залізничного транспорту) ніж у цій справі (послуги зв'язку) не можуть вважатися належними підставами для застосування закону за аналогією та, відповідно, застосовуватися до правовідносин, які мають інше правове регулювання, крім того, предмети спору у вказаних справах стосуються іншого періоду стягнення (зокрема, 2017-2018 років), в який діяли інші норми права, що регулювали такі правовідносини, отже, висновки суду у цих справах не є релевантними до цієї справи.
З урахуванням викладеного в сукупності, апеляційний господарський суд погоджується із висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість позовних вимог, а як наслідок про задоволення позову в повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги не знайшли своє підтвердження при перегляді оскаржуваного судового рішення та не є підставою для його скасування.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 р.).
Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли своє підтвердження при перегляді оскаржуваного судового рішення та не є підставою для його скасування.
З огляду на викладене, враховуючи, що місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, а також те, що доводи апелянта не є підставою для скасування рішення суду, ухваленого з дотриманням норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Полтавської області від 10.11.2025 у справі №917/1702/25 слід залишити без змін.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.
Керуючись ст.ст. 269, 270, п. 1 ст. 275, ст. 276, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Лубенської районної державної адміністрації залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Полтавської області від 10.11.2025 у справі №917/1702/25 залишити без змін.
Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту до Верховного суду у порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.
Головуючий суддя П.В. Тихий
Суддя Н.В. Гребенюк
Суддя О.В. Плахов