21 січня 2026 року м. Харків Справа № 922/2543/25
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Тарасова І.В., суддя Лакіза В.В., суддя Шутенко І.А.,
за участі секретаря судового засідання Андерс О.К.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу (вх.№2449Х/2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажне управління №460» та апеляційну скаргу (вх.№2463Х/2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший трубний завод» на рішення Господарського суду Харківської області від 28.10.2025 у справі №922/2543/25 (повний текст рішення складено та підписано 30.10.2025 суддею Добрелею Н.С. у приміщенні Господарського суду Харківської області)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший трубний завод», м.Київ,
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажне управління №460», м.Харків,
про стягнення коштів,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «Перший трубний завод» звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажне управління №460», в якій просило суд стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти у розмірі 3583612,74 грн, з яких: 423438,04 грн - заборгованість за поставлений товар; 1789590,88 грн - пеня; 199954,16 грн - 3% річних; 1170629,66 грн - інфляційні втрати, а також судові витрати.
Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем своїх договірних зобов'язань у частині своєчасної та повної оплати вартості поставленого позивачем товару. Так, на виконання умов договору постачальником поставлено, а позичальником прийнято товар, що підтверджується підписаними уповноваженими представниками сторін видатковими накладними на загальну суму 19387225,95 грн, покупцем товар сплачено частково у розмірі 18963787,91 грн, таким чином, у покупця наявна заборгованість за поставлений товар у розмірі 423438,04 грн. Крім того, покупцем неналежним чином виконані договірні зобов'язання щодо проведення розрахунків за поставлений товар, які мали бути здійснені за попередньою оплатою у розмірі 50% вартості партії товару не пізніше ніж через 10 банківських днів з дати отримання покупцем рахунку-фактури від постачальника. На підставі пункту 7.5 договору позивачем нараховано пеню, 3% річних та інфляційні втрати за прострочення попередньої оплати.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 28.10.2025 у справі №922/2543/25 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажне управління №460» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший трубний завод»: - 423438,04 грн - заборгованість за поставлений товар; - 108308,56 грн - пеня; - 118986,61 грн - 3% річних; - 679147,40 грн - інфляційні втрати; - 27655,89 грн - витрати зі сплати судового збору. У решті позову відмовлено.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, господарський суд мотивував його наявністю у справі достатніх правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар у розмірі 423438,04 грн. Щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 1789590,88 грн, 3% річних у сумі 199954,16 грн та інфляційних втрат у розмірі 1170629,66 грн, господарським судом встановлено, що нарахування пені, 3% та інфляційних втрат позивачем здійснювалося окремо на суму попередньої оплати (50% вартості виставленого рахунку) та на остаточну оплату. Місцевий господарський суд зазначив, що умовами пункту 4.4 договору передбачено, що на підставі заявки покупця формується рахунок-фактура. Належним способом надання рахунку-фактури покупцю вважається його направлення на електронну адресу покупця bmu460@ukr.net. Таким чином, з метою встановлення періоду прострочення сплати попередньої оплати, яка становить 50% вартості виставленого рахунку, необхідно визначити початок такого прострочення, котрим є одинадцятий день після спливу 10-деного банківського строку встановленого на попередню оплату після отримання відповідного рахунку-фактури. Натомість, матеріали справи не містять, а позивачем не надано доказів надсилання рахунків-фактур, які додані до позовної заяви, на електронну адресу відповідача bmu460@ukr.net. Отже, твердження позивача про те, що 10-денний строк на оплату розпочався з наступного дня після виставлення рахунків-фактур є належним чином недоведеним, оскільки матеріали справи не містять доказів отримання відповідачем рахунків-фактур в день їх виставлення. Відсутність таких доказів унеможливлює суд перевірити правильність здійснених позивачем нарахувань пені, 3% річних та інфляційних втрат, щодо 50% попередньої оплати, а також здійснити власний розрахунок у випадку наявності помилок у даті виникнення прострочення сплати попередньої плати. З огляду на це, господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у частині стягнення пені в розмірі 706505,24 грн, 3% річних у сумі 80967,55 та інфляційних втрат у розмірі 491482,26 грн, оскільки такі вимоги є недоведеними. Також господарський суд, розглянувши клопотання відповідача про зменшення розміру пені до 10%, дійшов висновку про зменшення пені, нарахованої на остаточну оплату за товар на 90% - до 108308,56 грн. Отже, суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення вимог позивача шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 423438,04 грн - заборгованості за поставлений товар; 108308.56 грн - пені; 118986,61 грн - 3% річних та 679147,40 грн - інфляційних втрат. У частині стягнення пені у розмірі 1681282,32 грн, 3% річних у сумі 80967,55 та інфляційних втрат у розмірі 491482,26 грн суд відмовив.
Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажне управління №460», подав на зазначене рішення до Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, неповне з'ясування судом обставин справи, просить рішення Господарського суду Харківської області від 28.10.2025 у справі №922/2543/25 скасувати частково в частині задоволення вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажне управління №460» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший трубний завод» 679147,40 грн інфляційних втрат і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні стягнення інфляційних втрат у повному обсязі; витрати зі сплати судового збору покласти на позивача.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначає, що позивачем не надано до матеріалів справи доказів обчислення індексу інфляції центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики та публікації в офіційних періодичних виданнях останнього. Відповідач вважає, що зазначена позивачем сума індексу інфляції у позові не має жодного обґрунтування та посилання на те, що прострочення грошового зобов'язання відповідачем виступає способом захисту майнового права у вигляді відшкодування матеріальних втрат (збитків) кредитора саме від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та на підставі чого позивачем (кредитором) повинно бути отримано компенсацію (плату) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, що не було ураховано судом першої інстанції при ухваленні оспорюваного рішення.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 21.11.2025 витребувано у Господарського суду Харківської області матеріали справи №922/2543/25 та ухвалено надіслати їх до Східного апеляційного господарського суду. Відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи №922/2543/25.
25.11.2025 матеріали справи надійшли до Східного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 26.11.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажне управління №460» залишено без руху. Встановлено заявнику апеляційної скарги 10-денний строк з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 05.12.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажне управління №460» на рішення Господарського суду Харківської області від 28.10.2025 у справі №922/2543/25. Розгляд скарги призначено на 18.12.2025 о 15:00 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду. Встановлено позивачу строк до 15.12.2025 для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами надсилання копії відзиву сторонам у справі. Встановлено сторонам строк до 15.12.2025 для подання заяв, клопотань тощо, з доказами їх надсилання іншим учасникам справи.
Також з рішенням господарського суду не погодився позивач, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, а також недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, просить рішення Господарського суду Харківської області від 28.10.2025 у справі №922/2543/25 скасувати в частині: 1) відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат у зв'язку з простроченням покупцем попередньої оплати в розмірі 50% партії товару протягом 10 банківських днів з дати отримання покупцем рахунку -фактури від постачальника; 2) відмови у задоволенні позовної вимоги про стягнення пені у розмірі 974777,08 грн у зв'язку з простроченням покупцем остаточного розрахунку (50%) за поставлений товар згідно з видатковими накладними. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажне управління №460» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший трубний завод» грошові кошти у розмірі 2205503,32 грн, з яких: 666207,98 грн - пеня за прострочення покупцем попередньої оплати в розмірі 50% партії товару; 76288,05 грн - 3% річних за прострочення покупцем попередньої оплати у розмірі 50% партії товару; 488230,21 грн - інфляційні втрати за прострочення покупцем попередньої оплати у розмірі 50% партії товару; 974777,08 грн - пеня за прострочення покупцем остаточного розрахунку (50%) за поставлений товар згідно з видатковими накладними. Судові витрати покласти на відповідача.
Апеляційна скарга позивача обґрунтована тим, що господарським судом правильно встановлено, що матеріали справи не містять, а позивачем не надано доказів надсилання рахунків-фактур, які додані до позовної заяви, на електронну адресу відповідача - bmu460@ukr.net. Разом з цим, позивач вважає, що висновки господарського суду щодо відмови у задоволенні позовних вимог у частині стягнення пені у розмірі 706505,24 грн, 3% річних у сумі 80967,55 грн та інфляційних втрат у розмірі 491482,26 грн є передчасними з огляду на те, що господарським судом не взято до уваги положення пункту 4.9 договору, яким визначено, що при передачі товару постачальник передає покупцеві по одному примірнику товаросупроводжувальних документів на кожну партію товару: рахунок-фактура, видаткова накладна, сертифікат якості (на вимогу покупця). На виконання умов договору постачальником виставлено рахунки-фактури та здійснено поставку товару, що підтверджується видатковими накладними, які підписані, як постачальником, так і покупцем. З огляду на наявні матеріалах справи докази та положення пункту 4.9 договору є можливим встановити дату отримання покупцем рахунків-фактур, відтак і встановити відлік для оплати у розмірі 50% вартості партії товару, що здійснюється не пізніше ніж через 10 банківських днів з дати отримання покупцем рахунку-фактури від постачальника, відтак, господарський суд не був позбавлений можливості здійснити власний розрахунок пені, 3% річних і інфляційних втрат щодо прострочення 50% попередньої оплати, виходячи з фактичної дати отримання рахунків-фактур на момент поставки товару покупцю. Вважаючи висновки господарського суду у частині відмови у задоволенні позову передчасними, позивач надає розрахунки пені, 3% річних та інфляційних втрат за прострочення попередньої оплати на загальну суму 1230726, 26 грн. Щодо недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, а саме, стосовно того, що «загальний розмір пені, нарахованої позивачем відповідно до пункту 7.5 договору за порушення відповідачем строків остаточного розрахунку за поставлений товар становить 108385,64 грн, що у 2,5 рази більше, ніж основна заборгованість за договором (423438,04 грн) та явно є неспівмірним з допущеним порушенням, також не відповідає критеріям справедливості, добросовісності та розумності», оскільки пеня нараховується у зв'язку із порушенням строків остаточної оплати на загальну суму поставленого товару -19387225,95 грн, а не на 423438,04 грн, тому вважає, що господарський суд необґрунтовано відмовив у стягненні пені у сумі 974777,08 грн (що є різницею між заявленим розміром пені (1083085,64 грн) та розміром пені, стягнутої судом (108308,56 грн) за порушення відповідачем строків остаточного розрахунку за поставлений товар.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 26.11.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший трубний завод» залишено без руху. Встановлено заявнику апеляційної скарги 10-денний строк з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 05.12.2025 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Перший трубний завод» строк на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Харківської області від 28.10.2025 у справі №922/2543/25. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший трубний завод» на рішення Господарського суду Харківської області від 28.10.2025 у справі №922/2543/25. Об'єднано апеляційні скарги позивача та відповідача на рішення Господарського суду Харківської області від 28.10.2025 у справі №922/2543/25 в одне апеляційне провадження для спільного розгляду. Розгляд скарг призначено на 18.12.2025 о 15:00 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду. Встановлено відповідачу строк до 15.12.2025 для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами надсилання копії відзиву сторонам у справі. Встановлено сторонам строк до 15.12.2025 для подання заяв, клопотань тощо, з доказами їх надсилання іншим учасникам справи.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 09.12.2025 заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший трубний завод», адвоката Журавель Р.О., про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, задоволено. Ухвалено судове засідання 18.12.2025 о 15:00 год та усі подальші судові засідання у справі №922/2543/25 проводити за участю представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший трубний завод», адвоката Журавель Р.О., в режимі відеоконференції за допомогою підсистеми відеоконференцзв'язку.
15.12.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю «Перший трубний завод» через підсистему «Електронний суд» подало відзив (вх.№14446) на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що доводи відповідача про те, що позивачем не надано до матеріалів справи доказів обчислення індексу інфляції центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики та публікації в офіційних періодичних виданнях останнього, є безпідставними та необґрунтованими, оскільки жодна законодавча норма не містить вимог щодо зобов'язань позивача надавати докази здійснення розрахунку індексу інфляції Держстатом та публікації Держстату величини індексу інфляції в офіційних періодичних виданнях. Просить апеляційну скаргу ТОВ «Будівельно-монтажне управління №460» залишити без задоволення. Судові витрати покласти на відповідача.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 18.12.2025 у справі №922/2543/25 повідомлено учасників справи про оголошення перерви у судовому засіданні до 21.01.2026 до 15:30 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.01.2026 у зв'язку з відпусткою судді Білоусової Я.О. для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Тарасова І.В., суддя Лакіза В.В., суддя Шутенко І.А.
У судовому засіданні 21.01.2026, яке проходило в режимі відеоконференції, представник позивача вимоги своєї апеляційної скарги підтримала у повному обсязі та просила суд задовольнити апеляційну скаргу, водночас заперечувала проти задоволення апеляційної скарги відповідача з підстав, зазначених у відзиві на апеляційну скаргу.
Представник відповідача підтримав вимоги своєї апеляційної скарги та просив суд задовольнити апеляційну скаргу відповідача, натомість відмовити у задоволенні апеляційної скарги позивача.
Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційних скаргах доводи та вимоги, заслухавши представників позивача та відповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду зазначає таке.
29.03.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Перший трубний завод» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельно - монтажне управління №460» (покупець) укладений договір №023, згідно з пунктом 1.1 якого постачальник прийняв на себе зобов'язання в термін та на умовах визначених даним договором поставити та передати у власність покупця труби попередньо-теплоізольовані та комплектуючі до них (товар), а покупець зобов'язався прийняти та оплатити товар у термін та на умовах, визначених цим договором.
Перелік, кількість та ціна за одиницю товару визначається видатковими накладними, які є невід'ємною частиною договору (пункт 1.2 договору).
Фактичний обсяг (кількість) товару визначається у видаткових накладних, що є невід'ємною частиною договору (пункт 2.3 договору).
Згідно з пунктом 3.1. договору вартість товару вказується у рахунках-фактурах, які надаються на підставі заявки покупця та уточнюється у видаткових накладних, які з дати їх підписання сторонами стають невід'ємними частинами даного договору.
Поставка товару здійснюється партіями постачальником при наявності довіреності покупця (пункт 4.1 договору).
Згідно з пунктом 4.3 договору поставка товару проводиться партіями на підставі заявки покупця. Належним способом надання заявки на поставку товару від покупця вважається її направлення на електронну адресу постачальника: ptz1@ukr.net.
Відповідно до пункту 4.4. договору на підставі заявки покупця формується рахунок-фактура. Належним способом надання рахунку-фактури покупцю вважається його направлення на електронну адресу покупця bmu460@ukr.net.
Поставка товару проводиться партіями, у терміни, які погоджуються сторонами, але не більше, ніж 15 робочих днів з дати попередньої оплати покупцем 50% вартості партії товару (пункту 4.6 договору).
Відповідно до пункту 4.7 договору товар передається постачальником та приймається покупцем по кількості шляхом підписання видаткових накладних.
Товар вважається поставленим покупцю з дати підписання сторонами видаткових накладних (пункт 4.8 договору).
При передачі товару постачальник передає покупцеві по одному примірнику товаросупроводжувальних документів на кожну партію товару: - рахунок-фактура; - видаткова накладна; - сертифікат якості (на вимогу покупця) (пункт 4.9 договору).
Пунктом 5.1 договору сторони передбачили, що оплата за товар проводиться покупцем:
- попередньою оплатою в розмірі 50% вартості партії товару не пізніше ніж через 10 банківських днів з дати отримання покупцем рахунку-фактури від постачальника;
- остаточний розрахунок (50%) проводиться в день отримання товару покупцем згідно з видатковою накладною. У реквізитах платежу обов'язково вказується дата та номер договору.
Згідно з пунктом 7.5 договору при порушенні строків оплати товару, встановлених у пункті 5.1 договору покупець сплачує на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несплаченого товару, за кожен день прострочки платежу.
Сплата пені, штрафних санкцій та відшкодування збитків не звільніє винну сторону від виконання взятих на себе зобов'язань (пункт 7.6 договору).
Даний договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2024. Закінчення строку дії договору не звільнює сторони від виконання тих зобов'язань, що лишилися невиконаними (пункт 9.1 договору).
Як свідчать матеріали справи, позивачем виставлені відповідачу рахунки-фактури: №ТІ-621/530 (ТЗ-0001983) від 19.08.2024 на суму 112704,29 грн, №316Н (ТЗ-0002102) від 02.09.2024 на суму 412225,91 грн, №ТІ-557 (ТЗ-0001785) від 03.09.2024 на суму 18465163,51 грн, №ТІ-761Н (ТЗ-0002382) від 09.10.2024 на суму 21784,55 грн, №ТІ-557/1 (ТЗ-0002424) від 14.10.2024 на суму 1541360,02 грн, №ТІ-823 (ТЗ-0002519) від 24.10.2024 на суму 8253,07 грн, №ТІ-829Н (ТЗ-0002532) від 28.10.2024 на суму 5832,46 грн.
На виконання умов договору позивачем поставлений відповідачу товар на загальну суму 19387225,95 грн, про що свідчать видаткові накладні: №ТІ-621/530 (ТЗ-0005243) від 19.08.2024 на суму 112704,29 грн, №316Н (ТЗ-0005331) від 02.09.2024 на суму 412225,91 грн, №сТІ-557 (ТЗ-0005361) від 09.09.2024 на суму 1923476,58 грн, №сТІ-557/1 (ТЗ-0005410) від 16.09.2024 на суму 42140,40 грн, №сТІ-557/3 (ТЗ-0005415) від 17.09.2024 на суму 1918923,48 грн, №ТІ-557н (ТЗ-0005440) від 19.09.2024 на суму 270,00 грн, №сТІ-557/4 (ТЗ-0005439) від 19.09.2024 на суму 1162200,58 грн, №ТІ-557/6 (ТЗ-0005457) від 20.09.2024 на суму 548218,22 грн, №сТІ-557/7 (ТЗ-0005489) від 26.09.2024 на суму 1930927,09 грн, №ТІ-557/8 (ТЗ-0005501) від 27.09.2021 на суму 735165,23 грн, №ТІ-557/9 (ТЗ-0005508) від 27.09.2024 на суму 524463,23 грн, №СТІ-557/10 (ТЗ-0005516) від 30.09.2024 на суму 1947483,82 грн, №СТІ-557/11 (ТЗ-0005519) від 01.10.2024 на суму 430198,73 грн, №СТІ-557/13 (ТЗ-0005550) від 04.10.2024 на суму 1678243,72 грн, №СТІ-557/112 (ТЗ-0005538) від 04.10.2024 на суму 329873,18 грн, №СТІ-557/14 (ТЗ-0005610) від 15.10.2024 на суму 310000,01 грн, №СТІ-557/15 (ТЗ-0005626) від 18.10.2024 на суму 6612,29 грн, №СТІ-557/16 (ТЗ-0005632) від 18.10.2024 на суму 1895744,08 грн, №ТІ-761Н (ТЗ-0005628) від 18.10.2024 на суму 21784,55 грн, №СТІ-557/1 (ТЗ-0005627) від 18.10.2024 на суму 435680,00 грн, №СТІ-557/18 (ТЗ-0005643) від 21.10.2024 на суму 1901125,01 грн, №ТІ-557/1а (ТЗ-0005640) від 21.10.2024 на суму 1105680,01 грн, №ТІ-823 (ТЗ-0005669) від 25.10.2024 на суму 4126,54 грн, №СТІ-823/1 (ТЗ-0005691) від 29.10.2024 на суму 4126,54 грн, №СТІ-829 (ТЗ-0005690) від 29.10.2024 на суму 1260,00 грн, №ТІ-829Н/1 від 31.10.2024 на суму 4572,46 грн. (а.с.40-65, том 1).
Отриманий товар оплачений відповідачем лише частково у розмірі 18963787,91 грн, про що свідчать виписки з банківського рахунку позивача (а.с.66-75, том 1).
Позивач зазначає, що заборгованість відповідача за договором становить 423438,04 грн, про що свідчить підписаний між сторонами акт звірки взаємних розрахунків станом на 27.06.2025 (а.с.76, том 1), та залишається несплаченою. Крім суми заборгованості за поставлений товар, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 1789590,88 грн, 3% річних у сумі 199954,16 грн та інфляційні втрати в розмірі 1170629,66 грн.
Вважаючи свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся до господарського суду з даним позовом.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.
Предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором поставки та нарахованих штрафних санкцій у розмірі 3583612,74 грн, з яких: 423438,04 грн - заборгованість за поставлений товар; 1789590,88 грн - пеня; 199954,16 грн - 3% річних; 1170629,66 грн - інфляційні втрати.
Відповідно до вимог частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Ураховуючи вимоги процесуального законодавства, суд апеляційної інстанції здійснює перегляд Господарського суду Харківської області від 28.10.2025 у справі №922/2543/25 виключно у межах доводів та вимог апеляційної скарги позивача, які зводяться до незгоди апелянта із судовим рішенням у частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 2205503,32 грн та у частині вимог апеляційної скарги відповідача щодо правомірності нарахування і стягнення інфляційних втрат у розмірі 679147,40 грн.
Як зазначено господарським судом в оскаржуваному рішенні, суд задовольнив позовні вимоги у розмірі: 423438,04 грн - заборгованість за поставлений товар; - 108308,56 грн - пеня; - 118986,61 грн - 3% річних.
У цій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується.
Щодо оскарження позивачем рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 2205503,32 грн, з яких: 666207,98 грн - пеня за прострочення покупцем попередньої оплати в розмірі 50% партії товару; 76288,05 грн - 3% річних за прострочення покупцем попередньої оплати у розмірі 50% партії товару; 488230,21 грн - інфляційні втрати за прострочення покупцем попередньої оплати у розмірі 50% партії товару; 974777,08 грн - пеня за прострочення покупцем остаточного розрахунку (50%) за поставлений товар згідно з видатковими накладними, суд апеляційної інстанції виходить з такого.
Статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як встановлено господарським судом, позивачем на виконання умов укладеного договору поставлений відповідачу товар на загальну суму 19387225,95 грн, що підтверджується наявними копіями видаткових накладних, які містять підписи сторін та скріплені печатками підприємств.
Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено строк (термін) виконання зобов'язання. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню за настанням цієї події.
Умовами пункту 5.1 договору передбачено, що оплата за товар проводиться покупцем: - попередньою оплатою в розмірі 50% вартості партії товару не пізніше ніж через 10 банківських днів з дати отримання покупцем рахунку-фактури від постачальника; - остаточний розрахунок (50%) проводиться в день отримання товару покупцем згідно з видатковою накладною. У реквізитах платежу обов'язково вказується дата та номер договору.
Господарським судом встановлено настання строків виконання грошових зобов'язань відповідача станом на час звернення позивача з даним позовом до суду. Заборгованість відповідача перед позивачем за договором становить 423438,04 грн, що підтверджується матеріалами справи, зокрема, підписаним між сторонами актом звірки взаємних розрахунків станом на 27.06.2025.
У силу статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Ураховуючи положення статті 526 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що зобов'язання повинні виконуватись сторонами у встановлених договором або законом порядку і строках, господарський суд задовольнив позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар у розмірі 423438,04 грн.
Згідно з частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пеня за несвоєчасну оплату товару передбачена у пункті 7.5 договору, згідно з яким при порушенні строків оплати товару, встановлених у пункті 5.1 договору, покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несплаченого товару, за кожен день прострочки платежу.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата відсотків річних від простроченої суми не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.
Факт прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання у частині своєчасної оплати вартості товару за договором, свідчить про правомірність нарахування позивачем відповідачу пені, відсотків річних та інфляційних втрат.
З розрахунків пені, 3% та інфляційних втрат убачається, що позивачем здійснювалося їх нарахування на суму попередньої оплати (50% вартості виставленого рахунку) та на остаточну оплату.
Господарський суд, посилаючись на умови пункту 4.4 договору, встановив, що матеріали справи не містять доказів надсилання рахунків-фактур на електронну адресу відповідача bmu460@ukr.net, тому недоведеним є твердження позивача про те, що 10-денний строк на оплату розпочався з наступного дня після виставлення рахунків-фактур, оскільки матеріали справи не містять доказів отримання відповідачем рахунків-фактур в день їх виставлення. Відсутність таких доказів унеможливлює перевірити правильність здійснених позивачем нарахувань пені, 3% річних та інфляційних втрат щодо 50% попередньої оплати, а також здійснити власний розрахунок у випадку наявності помилок у даті виникнення прострочення сплати попередньої плати, у зв'язку з чим відмовив у задоволенні позовних вимог у частині стягнення пені у розмірі 706505,24 грн, 3% річних у сумі 80967,55 та інфляційних втрат у розмірі 491482,26 грн, як недоведених.
Колегія суддів погоджується з твердженням суду першої інстанції про відсутність у матеріалах справи доказів надсилання позивачем рахунків-фактур на електронну адресу відповідача, однак вважає помилковим висновок господарського суду щодо неможливості здійснення власного розрахунку на момент поставки товару, виходячи з такого.
Статтею 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами. Якщо покупець відмовився прийняти та оплатити товар, продавець має право за своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитися від договору купівлі-продажу. Якщо продавець зобов'язаний передати покупцеві крім неоплаченого також інший товар, він має право зупинити передання цього товару до повної оплати всього раніше переданого товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.
Як зазначалося, сторони договору №023 від 29.03.2024 погодили, що постачальник прийняв на себе зобов'язання в термін та на умовах, визначених даним договором, поставити та передати у власність покупця труби попередньо-теплоізольовані та комплектуючі до них (товар), а покупець зобов'язався прийняти та оплатити товар у термін та на умовах, визначених цим договором.
Перелік, кількість та ціна за одиницю товару визначається видатковими накладними, які є невід'ємною частиною договору (пункт 1.2 договору).
Згідно з пунктом 4.3 договору поставка товару проводиться партіями на підставі заявки покупця. Належним способом надання заявки на поставку товару від покупця вважається її направлення на електронну адресу постачальника: ptz1@ukr.net.
Відповідно до пункту 4.4. договору на підставі заявки покупця формується рахунок-фактура. Належним способом надання рахунку-фактури покупцю вважається його направлення на електронну адресу покупця bmu460@ukr.net.
Поставка товару проводиться партіями, у терміни, які погоджуються сторонами, але не більше, ніж 15 робочих днів з дати попередньої оплати покупцем 50% вартості партії товару (пункту 4.6 договору).
Відповідно до пункту 4.7 договору товар передається постачальником та приймається покупцем по кількості шляхом підписання видаткових накладних.
Товар вважається поставленим покупцю з дати підписання сторонами видаткових накладних (пункт 4.8 договору).
При передачі товару постачальник передає покупцеві по одному примірнику товаросупроводжувальних документів на кожну партію товару: - рахунок-фактура; - видаткова накладна; - сертифікат якості (на вимогу покупця) (пункт 4.9 договору).
Пунктом 5.1 договору сторони передбачили, що оплата за товар проводиться покупцем:
- попередньою оплатою в розмірі 50% вартості партії товару не пізніше ніж через 10 банківських днів з дати отримання покупцем рахунку-фактури від постачальника;
- остаточний розрахунок (50%) проводиться в день отримання товару покупцем згідно з видатковою накладною. У реквізитах платежу обов'язково вказується дата та номер договору.
Дослідженням в суді апеляційної інстанції наданих позивачем рахунків-фактур та видаткових накладних встановлено, що товар, зазначений у рахунках-фактурах, поставлялся відповідачу декількома партіями.
Позивач в апеляційній скарзі стверджує, що відповідно до умов пункту 4.9 договору, рахунки-фактури передавалися відповідачу в день поставки першої партії товару за відповідним рахунком-фактурою та просить суд апеляційної інстанції задовольнити вимоги в частині стягнення 3% річних, інфляційних втрат та пені щодо прострочення попередньої оплати, виходячи з фактичної дати отримання рахунків-фактур у момент поставки відповідачу першої партії товару за відповідним рахунком-фактурою.
Натомість, матеріали справи не містять, а позивачем не надано доказів отримання відповідачем рахунків-фактур саме в день отримання першої партії товару за відповідними рахунками-фактурами. Отже, твердження позивача про те, що 10-денний строк на здійснення попередньої оплати розпочався з наступного дня після поставки першої партії товару, зазначеного у відповідних рахунках-фактурах, є належним чином недоведеним.
У господарському процесуальному законодавстві діє принцип "jura novit curia" ("суд знає закони"). Згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") неправильна юридична кваліфікація позивачем і відповідачами спірних правовідносин не звільняє суд від обов'язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм (висновок наведений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц, у постанові Верховного Суду від 15.07.2021 у справі № 927/531/18).
Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") суд самостійно здійснює пошук і застосовує норми права для вирішення спору безвідносно до посилань сторін, але залежно від установлених обставин справи. Суд виявляє активну роль, самостійно надаючи юридичну кваліфікацію спірним правовідносинам, обираючи та застосовуючи до них належні норми права після повного та всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх позовних вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими у судовому засіданні. Підсумок такої процесуальної діяльності суду знаходить відображення в судовому рішенні, зокрема у його мотивувальній та резолютивній частинах. Отже, обов'язок надати юридичну кваліфікацію відносинам сторін спору, виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яку юридичну норму слід застосувати для вирішення спору, виконує саме суд (близькі за змістом висновки Велика Палата Верховного Суду сформулювала у постановах від 15.06.2021 у справі №904/5726/19, від 28.09.2022 у справі №483/448/20, від 08.11.2023 у справі №607/15052/16-ц).
Колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що, незважаючи на недоведення позивачем строків отримання відповідачем рахунків-фактур і неможливість, у зв'язку із зазначеним, визначити дату виникнення прострочення сплати попередньої оплати, з урахуванням положень ст.692 Цивільного кодексу України та умов пункту 5.1 договору щодо строків проведення остаточного розрахунку за поставлений товар, відповідач був зобов'язаний оплатити товар у день його отримання згідно з видатковою накладною.
Перевіривши уточнений позивачем в апеляційній скарзі розрахунок, у межах заявлених доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що розрахунки за видатковими накладними: №ТІ-621/530 (ТЗ-0005243) від 19.08.2024, №316Н (ТЗ-0005331) від 02.09.2024, №сТІ-557 (ТЗ-0005361) від 09.09.2024, №сТІ-557/1 (ТЗ-0005410) від 16.09.2024, №сТІ-557/3 (ТЗ-0005415) від 17.09.2024, №ТІ-557н (ТЗ-0005440) від 19.09.2024, №сТІ-557/4 (ТЗ-0005439) від 19.09.2024, №ТІ-557/6 (ТЗ-0005457) від 20.09.2024, №ТІ-761Н (ТЗ-0005628) від 18.10.2024, №СТІ-557/1 (ТЗ-0005627) від 18.10.2024, №ТІ-557/1а (ТЗ-0005640) від 21.10.2024, №ТІ-823 (ТЗ-0005669) від 25.10.2024, №СТІ-823/1 (ТЗ-0005691) від 29.10.2024, №СТІ-829 (ТЗ-0005690) від 29.10.2024, №ТІ-829Н/1 від 31.10.2024 здійснені позивачем з дати поставки товару та є арифметично правильними.
Водночас, у частині розрахунків за видатковими накладними: №сТІ-557/7 (ТЗ-0005489) від 26.09.2024, №ТІ-557/8 (ТЗ-0005501) від 27.09.2021, №ТІ-557/9 (ТЗ-0005508) від 27.09.2024, №СТІ-557/10 (ТЗ-0005516) від 30.09.2024, №СТІ-557/11 (ТЗ-0005519) від 01.10.2024, №СТІ-557/13 (ТЗ-0005550) від 04.10.2024, №СТІ-557/112 (ТЗ-0005538) від 04.10.2024, №СТІ-557/14 (ТЗ-0005610) від 15.10.2024, №СТІ-557/15 (ТЗ-0005626) від 18.10.2024, №СТІ-557/16 (ТЗ-0005632) від 18.10.2024, №СТІ-557/18 (ТЗ-0005643) від 21.10.2024, суд апеляційної інстанції здійснив власний перерахунок, оскільки строк попередньої оплати, визначений позивачем, передує даті поставки товару.
Здійснивши в цій частині власний розрахунок, колегія суддів зазначає, що стягненню з відповідача на користь позивача за спірним договором, нарахованих позивачем штрафних санкцій та інфляційних втрат за прострочення оплати 50% вартості товару (попередню оплату), що є предметом апеляційного перегляду, підлягають: пеня у розмірі 610228,1 грн, 70028,84 грн -3% річних, 449977,33 грн - інфляційні втрати.
Відповідні розрахунки у вигляді таблиці містяться у матеріалах справи (а.с.144-159, том 2).
Разом з цим, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду у частині зменшення розміру пені на 90%.
Так, частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може бути непомірним тягарем для споживача і джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора (рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013). Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення.
Основними засадами цивільних правовідносин є справедливість, добросовісність, розумність (пункт 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України).
Відповідно до наведених правових норм інститут зменшення неустойки (зокрема, пені) є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов'язання. Він покликаний протидіяти необґрунтованому збагаченню однією із сторін за рахунок іншої. Цей інститут спрямований на забезпечення цивільно-правових принципів рівності і балансу інтересів сторін.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
В аспекті права на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд звертає увагу на наступні обставини та вважає за необхідне використати надане національним законодавством України право суду на зменшення розміру штрафних санкцій.
Закріпивши принцип свободи договору у Цивільному кодексі України, законодавець також визначив, що свобода договору не є безмежною, оскільки відповідно до абзацу 2 частини 3 статті 6 та статті 627 цього Кодексу при укладенні договору, виборі контрагентів, визначенні умов договору сторони не можуть діяти всупереч положенням цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства, зокрема, всупереч принципам справедливості, добросовісності, розумності.
Верховний Суд неодноразово вказував, що принцип справедливості, добросовісності і розумності є проявом категорій справедливості, добросовісності і розумності як суті права загалом. Принцип добросовісності є одним із засобів утримання сторін від зловживання своїми правами. Основне призначення цього принципу вбачається в наданні суддям більше можливостей з'ясовувати в повному обсязі фактичні обставини справи і, насамкінець, встановити об'єктивну істину. Загалом зміст цих принципів (справедливості, добросовісності і розумності) полягає в тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб'єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту та нормам закону (правова позиція, викладена у постанові Об'єднаної плати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 06.12.2019 у справі №910/353/19).
Ураховуючи викладене, господарський суд обґрунтовано узяв до уваги: 1) загальний розмір пені, нарахованої позивачем відповідно до пункту 7.5 договору за порушення відповідачем строків остаточного розрахунку за поставлений товар становить 1083085,64 грн, що у 2,5 рази більше, ніж основна заборгованість за договором (423438,04 грн), та є явно неспівмірним з допущеним порушенням, також не відповідає критеріям справедливості, добросовісності та розумності; 2) зобов'язання з оплати вартості поставленого позивачем товару виконані відповідачем майже на 98%; 3) неустойка, у даному випадку пеня, є лише санкцією за невиконання зобов'язання, а не основним боргом, будувати на здійснених нарахуваннях пені свої доходи та видатки позивач не може, тому при зменшенні розміру пені позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому стані; 4) кризова ситуація, яка склалася в країні внаслідок військової агресії проти України, призводить до фінансових труднощів усіх підприємств без виключення; 5) позивачем взагалі не надано доказів завдання йому збитків внаслідок порушення відповідачем грошових зобов'язань або погіршення матеріального стану ТОВ «Перший трубний завод» саме у зв'язку з порушенням відповідачем умов договору.
Отже, здійснивши оцінку усіх обставин справи, господарський суд підставно зменшив пеню на 90% до 108308,56 грн.
Вищезазначеним спростовуються доводи апелянта про необґрунтованість відмови позивачу у стягненні пені у сумі 974777,08 грн (що є різницею між заявленим розміром пені (1083085,64 грн) та розміром пені, стягнутої судом (108308,56 грн) за порушення відповідачем строків остаточного розрахунку за 50% поставленого товару.
З урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що пеня, нарахована за прострочення оплати інших 50% вартості товару (попередню оплату), що є предметом апеляційного перегляду, у розмірі 610228,1 грн підлягає зменшенню до 61022,81 грн.
Таке зменшення розміру штрафних санкцій є розумним та оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків, як для позивача, так і для відповідача.
Щодо доводів апеляційної скарги відповідача про те, що позивачем не надано до матеріалів справи доказів обчислення індексу інфляції центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, та публікації в офіційних періодичних виданнях останнього, колегія суддів вважає їх безпідставними, оскільки офіційні дані Державної служби статистики України, зокрема, щодо індексу споживчих цін (інфляції) розміщені на офіційному сайті служби (https:stat.gov.ua) і є загальнодоступними.
Крім того, у щоденному виданні центральних органів виконавчої влади України - газеті «Урядовий Кур'єр» за повідомленням Державної служби статистики України щомісячно публікуються індекси споживчих цін (індекси інфляції) (https://ukurier.gov.ua/uk/articles/category/indeks-inflyaciyi/).
Отже, позивачем здійснено розрахунок інфляційних втрат з урахуванням індексів інфляції за спірний період, що відповідає даним Державної служби статистики України щодо індексу споживчих цін (інфляції) у відповідному місяці року.
Відповідно до частин 3-4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з частинами 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, змінити рішення.
Згідно з частиною 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: не з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (частина 4 ст.277 Господарського процесуального кодексу України).
На підставі викладеного, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги відповідача, часткове задоволення апеляційної скарги позивача та зміну рішення суду першої інстанції, з викладенням резолютивної частини рішення суду першої інстанції в редакції, зазначеній у цій постанові.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 277, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажне управління №460» залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший трубний завод» задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Харківської області від 28.10.2025 у справі №922/2543/25 змінити, виклавши пункт 2 резолютивної частини у такій редакції:
«Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажне управління №460» (Україна, 61037, Харківська обл., м.Харків, вул.Плеханівська, буд.126/1, офіс 505, код ЄДРПОУ 42316673) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший трубний завод» (Україна, 04074, м. Київ, вул. Резервна, буд. 8а, код ЄДРПОУ 34427263)
- 423438,04 грн - заборгованість за поставлений товар;
- 169331,37 грн - пеня;
- 189015,45 грн - 3% річних;
- 1129124,73 грн - інфляційні втрати;
- 22930,91 грн - витрати зі сплати судового збору».
В іншій частині рішення Господарського суду Харківської області від 28.10.2025 у справі №922/2543/25 залишити без змін.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажне управління №460» (Україна, 61037, Харківська обл., м.Харків, вул.Плеханівська, буд.126/1, офіс 505, код ЄДРПОУ 42316673) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший трубний завод» (Україна, 04074, м.Київ, вул.Резервна, буд.8а, код ЄДРПОУ 34427263) судовий збір у розмірі 12367,26 грн за подання апеляційної скарги.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок і строки оскарження до Верховного Суду передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена 02.02.2026.
Головуючий суддя І.В. Тарасова
Суддя В.В. Лакіза
Суддя І.А. Шутенко