21 січня 2026 року м. Харків Справа № 922/4425/25
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Тарасова І.В., суддя Крестьянінов О.О., суддя Лакіза В.В.,
за участі секретаря судового засідання Андерс О.К.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу (вх.№2800Х/2) Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» на ухвалу Господарського суду Харківської області від 15.12.2025 у справі №922/4425/25 (повний текст ухвали складено та підписано 15.12.2025 суддею Ємельяновою О.О. у приміщенні Господарського суду Харківської області)
за позовом Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут», м.Харків,
до фізичної особи ОСОБА_1 , м.Харків,
про стягнення коштів,-
Приватне акціонерне товариство «Харківенергозбут» звернулось до Господарського суду Харківської області із позовом до фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №4-7158C від 01.01.2019 за спожиту електричну енергію за період з березня 2025 року по квітень 2025 року у сумі 6139,48 грн, 3% річних за період: з 01.06.2023 по 19.06.2023, з 16.11.2023 по 14.09.2024, з 09.11.2024 по 30.09.2025 у сумі 184,79 грн та інфляційні втрати за період: з травня 2023 року по липень 2023 року, з червня 2025 року по липень 2025 року у сумі 573,78 грн. Також до стягнення заявлені судові витрати.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 15.12.2025 у справі №922/4425/25 відмовлено Приватному акціонерному товариству «Харківенергозбут» у відкритті провадження у справі за позовом до фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №4-7158C від 01.01.2019 за спожиту електричну енергію за період з березня 2025 року по квітень 2025 року у сумі 6139,48 грн, 3% річних за період: з 01.06.2023 по 19.06.2023, з 16.11.2023 по 14.09.2024, з 09.11.2024 по 30.09.2025 у сумі 184,79 грн та інфляційні втрати за період: з травня 2023 року по липень 2023 року, з червня 2025 року по липень 2025 року у сумі 573,78 грн. Роз'яснено позивачу, що розгляд даної справи відноситься до юрисдикції загальних судів.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, господарський суд мотивував її тим, що позовна заява не містить будь-яких обґрунтувань щодо пов'язаності предмету спору (стягнення заборгованості за договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №4-7158C від 01.01.2019 за спожиту електричну енергію за спірний період) саме з господарською діяльністю відповідача, яка припинена останнім 22.12.2018 відповідно до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, тому цей спір відноситься до юрисдикції загальних судів, у зв'язку з чим господарський суд відмовив у відкритті провадження на підставі пункту 1 частини 1 ст.175 Господарського процесуального кодексу України.
Позивач - Приватне акціонерне товариство «Харківенергозбут», подав на зазначену ухвалу до Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, не з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить ухвалу Господарського суду Харківської області від 15.12.2025 у справі №922/4425/25 скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що правовідносини щодо постачання електричної енергії між АТ «Харківобленерго» (колишнім постачальником електричної енергії) та споживачем - суб'єктом підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 виникли на підставі договору про постачання електричної енергії/договору про користування електричною енергією №4-7158 від 26.08.2004 за особовим рахунком НОМЕР_1. Колишнім постачальником електричної енергії - АТ «Харківоблнерго» до ПрАТ «Харківенергозбут» передані дані щодо споживача - суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, відтак правовідносини продовжились з новим постачальником, починаючи з 01.01.2019 саме як з суб'єктом підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем. Відповідач не звертався до товариства з повідомленням про припинення підприємницької діяльності. Щодо правовідносин, що склалися між товариством та споживачем за договором №4-7158С від 01.01.2019, то характер правовідносин (цивільні або господарські), що виникають між постачальником електричної енергії -ПрАТ «Харківенергозбут» та споживачами - фізичними особами, залежить більшою мірою не від «статусу» останніх, а від характеру використання такими споживачами електричної енергії (для побутових потреб або не для побутових потреб (комерційна, підприємницька діяльність). Постачання електричної енергії за договором №4-7158С від 01.01.2019 здійснюється на кіоск з точкою комерційного обліку код ЕІС НОМЕР_2 не для побутових потреб. У разі, якщо електрична енергія постачається споживачу за відповідним договором використовується останнім не для побутових потреб, а саме для здійснення підприємницької діяльності, то правовідносини мають характер господарських, навіть у тому випадку, коли стороною договору є фізична особа без «статусу» фізичної особи-підприємця. Також заявник вважає, що господарський суд в оскаржуваній ухвалі не здійснив належний аналіз правовідносин та оцінку релевантності та необхідності застосування правових висновків, посилання на які містяться у позовній заяві.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 25.12.2025 витребувано у Господарського суду Харківської області матеріали справи №922/4425/25 та ухвалено надіслати їх до Східного апеляційного господарського суду. Відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи №922/4425/25.
30.12.2025 матеріали справи надійшли до Східного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 02.01.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» на ухвалу Господарського суду Харківської області від 15.12.2025 у справі №922/4425/25. Розгляд скарги призначено на 21.01.2026 о 09:30 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського. Встановлено відповідачу строк до 15.01.2026 для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами надсилання копії відзиву сторонам у справі. Встановлено сторонам строк до 15.01.2026 для подання заяв, клопотань тощо, з доказами їх надсилання іншим учасникам справи.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.01.2026 у зв'язку з відпусткою судді Білоусової Я.О. для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Тарасова І.В., суддя Крестьянінов О.О., суддя Лакіза В.В.
У судовому засіданні 21.01.2026 представник заявника апеляційної скарги підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги та просив суд її задовольнити.
Відповідач (особисто) у судовому засіданні зазначив, що 09.11.2017 продав об'єкт (кіоск), на який позивачем здійснюється електропостачання за договором №4-7158С від 01.01.2019, що підтверджується договором купівлі-продажу №б/н від 09.11.2017. Крім того, відповідачу не продовжили оренду земельної ділянки, на якій знаходиться кіоск, на підтвердження чого надав копію листа від 13.12.2018 за вих.№787/0/30-18, яким Харківська міська рада повідомила ФОП ОСОБА_1. про заперечення щодо продовження строку дії договору оренди земельної ділянки по АДРЕСА_1 , площею 0,00052 га, терміном дії до 01.12.2018.
Копії зазначених документів відповідач надав колегії суддів для огляду у судовому засіданні та для долучення до матеріалів справи, оскільки не мав можливості надати до суду першої інстанції, адже оскаржувана ухвала суду про відмову у відкритті провадження винесена без виклику сторін, а ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 02.01.2026 про відкриття апеляційного провадження у даній справі не отримував. Проти задоволення апеляційної скарги заперечував, вирішення спору залишив на розсуд суду.
Колегія суддів, оглянувши у судовому засіданні копії: договору купівлі-продажу №б/н від 09.11.2017, а також листа-повідомлення Харківської міської ради від 13.12.2018 за вих.№787/0/30-18 дійшла висновку про прийняття вказаних доказів, адже копія ухвали Східного апеляційного господарського суду від 02.01.2026 про відкриття апеляційного провадження у даній справі була надіслана поштою відповідачу за належною адресою, однак не отримана останнім, та повернулась до суду з довідкою АТ "Укрпошта" "адресат відсутній", а оскаржувана ухвала постановлена господарським судом за результатом розгляду матеріалів позовної заяви, без виклику та повідомлення сторін, а надані відповідачем докази стосуються обставин, на які позивач посилається в апеляційній скарзі.
Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів зазначає таке.
Як свідчать матеріали справи, Приватне акціонерне товариство «Харківенергозбут» звернулось до Господарського суду Харківської області із позовом до фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №4-7158C від 01.01.2019 за спожиту електричну енергію за період з березня 2025 року по квітень 2025 року у сумі 6139,48 грн, 3% річних за період: з 01.06.2023 по 19.06.2023, з 16.11.2023 по 14.09.2024, з 09.11.2024 по 30.09.2025 у сумі 184,79 грн та інфляційні втрати за період: з травня 2023 року по липень 2023 року, з червня 2025 року по липень 2025 року у сумі 573,78 грн.
Позов обґрунтований неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №4-7158C від 01.01.2019 за період з березня 2025 року по квітень 2025 року.
Господарським судом встановлено, що позовна заява подана до фізичної особи ОСОБА_1, предметом позову є стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію за договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №4-7158C від 01.01.2019 за спірний період у розмірі 6898,05 грн.
Позивачем зазначено, що ФОП ОСОБА_1 приєднався до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №4-7158C від 01.01.2019 на умовах Комерційної пропозиції №1 для малих непобутових споживачів.
Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ФОП ОСОБА_1 припинив підприємницьку діяльність, дата запису про припинення - 22.12.2018, номер запису 24800060003124608.
За твердженнями позивача, відповідачем саме як фізичною особою-підприємцем підписано 24.12.2018 заяву-приєднання до умов вищевказаного договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, та те, що постачання електричної енергії за договором №4-7158C здійснюється на кіоск, за точкою комерційного обліку код ЕІС НОМЕР_2, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, що свідчить про споживання електричної енергії за договором №4- 7158C не для побутових потреб. Також зазначає, що згідно з платіжними інструкціями №19667156SB від 04.08.2023, №20501447SB від 09.10.2023, №21150098SB від 27.11.2023 сплата за договором №4-7158C здійснювалась відповідачем як фізичною особою - підприємцем і після реєстрації припинення підприємницької діяльності.
Відповідно до пункту 13.8 договору №4-7158C споживач зобов'язується у місячний строк повідомити постачальника про зміну будь-якої інформації та даних, зазначених у заяві-приєднання. Проте, відповідач не звертався до товариства з повідомленням про припинення підприємницької діяльності, тому товариство не може самостійно внести зміни до договору №4-7158C щодо споживача, допоки останній самостійно не звернеться із даним питанням до позивача.
У зв'язку із чим, зокрема, з посиланням на постанову Східного апеляційного господарського суду від 04.11.2025 у справі №922/3476/25 зазначає, що обставини, суб'єктний склад, предмет, підстави позову, фактично доказова база і відповідне правове регулювання вказаних справ є релевантними даній справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» до фізичної особи ОСОБА_1.
Колегія суддів зазначає, що у даній справі предметом апеляційного перегляду є ухвала Господарського суду Харківської області від 15.12.2025 про відмову у відкритті провадження у справі №922/4425/25, постановлена у зв'язку з висновком місцевого суду про відсутність підвідомчості спору господарським судам. Господарський суд зазначив, що факт виникнення заборгованості за об'єктом, який використовується особою, що не є суб'єктом підприємницької діяльності (припинення відповідачем статусу фізичної особи-підприємця до підписання договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №4-7158С від 01.01.2019 шляхом підписання заявки-приєднання 24.12.2018 та не поновлення цього статусу у подальшому), дійшов висновку, що спірні правовідносини не пов'язані з господарською діяльністю відповідача, і мають розглядатися судом загальної юрисдикції у цивільному судочинстві.
Натомість позивач, ПрАТ «Харківенергозбут», не погоджуючись із ухвалою, у поданій апеляційній скарзі наполягає на господарській природі спору, виходячи з укладеного у 2019 році договору про постачання електричної енергії з відповідачем - ФОП ОСОБА_1, не залежить від того, який статус мав відповідач, а залежить саме від того, як використовується такими споживачами електрична енергія (для побутових чи непобутових потреб) та стверджує, що припинення підприємницької діяльності не позбавляє спір ознак господарського.
З огляду на наведене, для вирішення питання про законність ухвали господарського суду колегія суддів має оцінити суб'єктний склад та характер спірних правовідносин, їх можливий зв'язок із підприємницькою діяльністю відповідача.
Згідно зі статтею 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд здійснює правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод.
Відповідно до вимог частин 1, 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Положеннями статті 45 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред'явлено позовну вимогу.
Судова юрисдикція - це інститут, який розмежовує компетенцію цивільних, господарських, кримінальних та адміністративних судів. Критеріями такого розмежування є суб'єктний склад, предмет спору, характер правовідносин, а у визначених випадках - пряма вказівка закону.
Велика Палата Верховного Суду у своїй практиці (зокрема, постанова від 19.02.2020 у справі №570/1472/19) підкреслює, що визначення юрисдикції повинно ґрунтуватися на реальному змісті правовідносин, а не на формальних ознаках, однак для цього суд має спершу повно і всебічно встановити фактичні обставини, які визначають характер спору.
Згідно з частиною 1 пунктом 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наводила критерії розмежування судової юрисдикції. Такими критеріями є передбачені законом умови, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, як-то: суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка у законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.01.2021 у справі №127/21764/17, від 23.03.2021 у справі 367/4695/20).
При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справ.
Частина 1 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України передбачає, що у суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Тобто визначення належного виду юрисдикції залежить від встановлення фактичної природи правовідносин.
З аналізу наведених положень процесуального закону убачається, що господарському суду підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні правочинів у сфері господарської діяльності, сторонами яких є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.
Матеріалами справи підтверджується, що згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань фізична особа - підприємець ОСОБА_1 припинив підприємницьку діяльність 22.12.2018, номер запису 24800060003124608, та на момент апеляційного перегляду справи не поновлював підприємницьку діяльність.
Господарським судом обґрунтовано встановлено, що станом на момент приєднання до договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №4-7158C від 01.01.2019, а саме, підписання заявки - приєднання від 24.12.2018, фізична особа - підприємець ОСОБА_1 припинив свою підприємницьку діяльність 22.12.2018, про що свідчить запис за номером 24800060003124608, тобто, з 23.12.2018 не є фізичною особою-підприємцем, та станом на дату підписання заявки - приєднання (24.12.2018) про приєднання до договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №4-7158C від 01.01.2019 ОСОБА_1 не мав статус підприємця.
Разом з цим, суд першої інстанції зазначив, що саме на позивача, як на постачальника електроенергії, покладається обов'язок перевіряти статус споживача, у тому числі і щодо перевірки статусу споживача ФОП, та всі необхідні документи під час підписання відповідних заявок на приєднання, оскільки це є частиною його функцій з укладання договору енергопостачання та забезпечення дотримання правил ринку електроенергії, що відповідає Правилам роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП №312 від 14.03.2018, та законодавству про енергетику.
Натомість позивач в апеляційній скарзі зауважує, що господарський суд не вказав пункту ПРРЕЕ, де зазначено обов'язок постачальника електричної енергії перевіряти статус споживача, а також посилається на те, що правовідносини щодо постачання електричної енергії між АТ «Харківобленерго» (колишнім постачальником електричної енергії) та споживачем - суб'єктом підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 виникли на підставі договору про постачання електричної енергії/договору про користування електричною енергією №4-7158 від 26.08.2004 за особовим рахунком НОМЕР_1. Колишнім постачальником електричної енергії - АТ «Харківоблнерго» до ПрАТ «Харківенергозбут» передані дані щодо споживача - суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, відтак правовідносини продовжились з новим постачальником, починаючи з 01.01.2019 саме як з суб'єктом підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем. Відповідач не звертався до товариства з повідомленням про припинення підприємницької діяльності.
У ході апеляційного перегляду справи з'ясовано, що письмово відповідач не звертався до позивача з повідомленням про припинення підприємницької діяльності, водночас відповідач наголосив, що 09.11.2017 продав павільйон, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 згідно з договором купівлі-продажу, 22.12.2018 відповідач припинив підприємницьку діяльність, договір оренди на земельну ділянку за вказаною адресою терміном дії до 01.12.2018 не поновлювався. Як пояснив відповідач, після продажу павільйона, він з новим власником - Берлізовим П.В. звертався до постачальника електричної енергії з метою переоформлення договору, однак позивач відмовив в укладенні договору з Берлізовим П.В., оскільки на момент звернення, останнім не оформлено право оренди на земельну ділянку під павільйоном.
У свою чергу, позивач зазначає, що у заяві - приєднання до умов договору №4-7158С від 01.01.2019 ФОП ОСОБА_1. приєднався фактично на умовах попереднього договору про постачання електричної енергії/договору про користування електричною енергією №4-7158 від 26.08.2004 за особовим рахунком НОМЕР_1, укладеного між АТ «Харківобленерго» (колишнім постачальником електричної енергії) та споживачем - суб'єктом підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, який є припиненим.
Відповідно до Правил роздрібного ринку електричної енергії (ПРРЕЕ), затверджених постановою НКРЕКП, постачальник зобов'язаний перевіряти статус споживача (зокрема, наявність укладеного договору про розподіл, відсутність заборгованості, приналежність до побутових/непобутових) перед укладанням договору постачання. Ключовим у цьому процесі є пункти, що стосуються ідентифікації та перевірки EIC-кодів у реєстрах ОСР, що регулюється розділами щодо зміни постачальника (глава 3.2).
Зокрема, у пункті 3.2.12 ПРРЕЕ зазначено, що разом із заявою-приєднанням споживач також надає:
1) копію паспорта (для фізичних осіб) або витяг, або довідку, або копію виписки з ЄДР (для юридичних осіб) споживача;
2) документ, що посвідчує право на представництво інтересів особи у випадку подання заяви представником (для фізичних осіб), або документ, що посвідчує право особи діяти від імені юридичної особи (для юридичних осіб);
3) копію документа, що підтверджує право власності чи користування об'єктом, крім випадків укладення договору про постачання електричної енергії для освітлення місць загального користування, живлення ліфтів та забезпечення функціонування іншого спільного майна багатоквартирного будинку.
4) паспорт точки розподілу/передачі об'єкта (площадки вимірювання).
Згідно з пунктом 3.2.13 ПРРЕЕ електропостачальник, отримавши заяву-приєднання, протягом трьох робочих днів перевіряє можливість приєднання споживача до умов договору на умовах обраної комерційної пропозиції.
У разі неможливості приєднання споживача до умов відповідного договору на умовах обраної комерційної пропозиції електропостачальник письмово протягом трьох робочих днів від дня отримання заяви-приєднання повідомляє заявника про відмову в укладенні відповідного договору та повертає йому документи, які були надані разом із заявою-приєднанням у паперовому вигляді.
Отже, доводи позивача про те, що нормами ПРРЕЕ не передбачено обов'язку постачальника електричної енергії перевірки статусу споживача спростовуєтеся вищенаведеним.
Щодо правовідносин, що склалися між товариством та споживачем за договором №4-7158С від 01.01.2019 позивач стверджує, що постачання електричної енергії за договором здійснюється на кіоск з точкою комерційного обліку код ЕІС НОМЕР_2, не для побутових потреб. У разі, якщо електрична енергія постачається споживачу за відповідним договором використовується останнім не для побутових потреб, а саме для здійснення підприємницької діяльності, то правовідносини мають характер господарських, навіть у тому випадку, коли стороною договору є фізична особа без «статусу» фізичної особи-підприємця.
Колегія суддів зазначає, що 01.07.2024 внесено зміни до ПРРЕЕ, зокрема, пунктом 2.3.12 передбачено, що споживання електричної енергії за відповідним тарифом (ціною) відповідно до комерційної пропозиції має бути забезпечене окремим комерційним обліком.
Окремі фізичні точки комерційного обліку мають бути забезпечені засобами вимірювальної техніки, які дають можливість організувати комерційний облік за відповідним тарифом (ціною) на всій площадці вимірювання.
Вид об'єкта електрифікації та призначення використання електроустановок площадок вимірювання, у тому числі для окремого обліку споживання на непобутові потреби, відображаються в паспорті точки розподілу/передачі.
У разі зміни потреб споживання (використання) на об'єкті індивідуального побутового споживача, інформація щодо типу споживання (побутові/непобутові потреби) площадок вимірювання відображається в паспорті точки розподілу/передачі.
Електрична енергія, яка споживається (використовується) на об'єкті індивідуального побутового споживача на непобутові потреби, зокрема для підприємницької, господарської та незалежної професійної діяльності, надання платних послуг, здійснення нотаріальної діяльності, діяльності дата-центрів, центрів обробки даних, діяльності зі створення віртуальних активів (майнінгу), надання інших платних послуг, у тому числі у сфері сільського зеленого туризму тощо, обліковується за умовною (віртуальною) точкою комерційного обліку окремо та оплачується за цінами на універсальні послуги для малих непобутових споживачів за відповідний розрахунковий місяць (незалежно від потужності електроустановки об'єкта такого індивідуального побутового споживача).
У разі споживання (використання) електричної енергії на об'єкті індивідуального побутового споживача на непобутові потреби індивідуальний побутовий споживач зобов'язаний звернутись до оператора системи із заявою про організацію окремого обліку споживання електричної енергії на непобутові потреби та оформлення акта розподіленої електричної енергії (додаток 11 до договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії). Організація обліку має бути здійснена шляхом створення умовних (віртуальних) точок комерційного обліку для побутових та непобутових потреб з використанням існуючого засобу вимірювальної техніки. Обсяги споживання електричної енергії на об'єкті індивідуального побутового споживача на побутові потреби визначаються постачальником послуг комерційного обліку розрахунковим шляхом у межах обсягів соціальних нормативів для користування послугами з постачання та розподілу електричної енергії у житлових приміщеннях, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 06.08.2014 №409. Споживач зобов'язаний надати дані та документи для оформлення акта розподіленої електричної енергії. Оператор системи розглядає таку заяву протягом п'яти робочих днів.
У разі виявлення оператором системи фактів споживання (використання) побутовим споживачем та іншими споживачами електричної енергії за фіксованою ціною для побутових споживачів на непобутові потреби (на потреби (цілі), для яких застосування фіксованої ціни на електричну енергію не передбачено законодавством) оператор системи складає акт про порушення цих Правил, у якому зазначаються виявлені факти споживання електричної енергії за фіксованою ціною для побутових споживачів на непобутові потреби та зобов'язання споживача здійснити заходи з усунення виявленого порушення. Підтвердженням факту споживання (використання) електричної енергії за фіксованою ціною для побутових споживачів на непобутові потреби можуть слугувати: отримана інформація від місцевих органів державної влади, місцевого самоврядування, податкової служби; рекламні вивіски та фасадні таблички на об'єктах; зафіксовані фото (відео) з відповідною рекламою; рекламна інформація з продажу товарів чи надання платних послуг на відповідних сайтах мережі Internet тощо.
При складенні такого акта про порушення оператор системи має право обстежувати внутрішні електричні мережі та струмоприймачі на об'єкті споживача на предмет споживання електричної енергії за фіксованою ціною для побутових споживачів на непобутові потреби.
Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження того, що за спірним об'єктом - кіоском, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, ведеться господарська діяльність. Відтак, доводи заявника апеляційної скарги про те, що електроенергія споживається відповідачем, незалежно від його статусу, на не непобутові потреби, не беруться судом апеляційної інстанції до уваги, оскільки не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження такого.
Стосовно посилань позивача на те, що згідно з платіжними інструкціями №19667156SB від 04.08.2023, №20501447SB від 09.10.2023, №21150098SB від 27.11.2023 сплата за договором №4-7158C здійснювалась відповідачем як фізичною особою - підприємцем і після реєстрації припинення підприємницької діяльності, колегія суддів зазначає, що такі твердження спростовуються матеріалами справи, оскільки у вказаних платіжних інструкціях у графі «платник» вказано: «транзитний для платежей (комунал)» у призначенні платежу: « 7158 ДОГ-7158С, СПДФО ОСОБА_1», тобто платіжні інструкції не підтверджують, що платником є саме ФОП ОСОБА_1. (а.с.35, том 1), натомість у платіжних інструкціях за 2024 - 2025 роки у графі «платник» вказано «ОСОБА_3» у призначенні платежу: «за електроенергію згід.дог №4-7158с, від ОСОБА_3» (а.с.36 на звороті-38, 39-40, том 1).
Крім того, колегія суддів відхиляє помилкові доводи апеляційної скарги про те, що господарький суд в оскаржуваній ухвалі суду у справі №922/4425/25 не здійснив належний аналіз правовідносин та оцінку релевантності та необхідності застосування правових висновків, на які посилався позовач у позові, а саме: у постановах Верховного Суду у справах №910/8729/18, №916/2791/16, №126/506/22, №127/23144/18, №342/133/17, №591/1068/22, №914/1362/23, №591/7326/19, №154/3029/14-ц, оскільки правовідносини у наведених справах очевидно не відповідають критеріям подібності правовідносин, конкретизованим Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, оскільки у кожній із зазначених справ судами досліджувались різні за змістом докази, які подавались сторонами, та на підставі встановлених судами різних за змістом обставин приймалися відповідні судові рішення, що, у свою чергу, не може свідчити про подібність правовідносин, оскільки під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин, про що також обґрунтовано зазначив господарський суд при постановленні оскаржуваної ухвали, проаналізувавши кожну справу та дійшовши висновку про те, що правовідносини у вказаних справах не є подібними правовідносинам у даній справі №922/4425/25 ані за предметом, підставами позову, ані за фактично-доказовою базою, як на тому помилково наполягає позивач.
Частиною 8 статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» передбачено, що фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.
Відповідно до статті 52 Цивільного кодексу України ФОП відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.
Зокрема, відповідно до статей 51, 52, 598-609 Цивільного кодексу України, статті 44 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» однією з особливостей підстав припинення зобов'язань для ФОП є те, що у випадку припинення суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з реєстру суб'єктів підприємницької діяльності) її зобов'язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. ФОП відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 04.12.2013 у справі 6-125цс13, постанові Верховного Суду України від 09.08.2017 у справі №3-788гс17 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2018 у справі №12-113гс18.
Як правильно встановлено господарським судом, позовна заява не містить будь-яких обґрунтувань щодо пов'язаності предмету спору (стягнення заборгованості за договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №4-7158C від 01.01.2019 за спожиту електричну енергію за період з березня 2025 року по квітень 2025 року у розмірі 6898,05 грн) саме з господарською діяльністю відповідача, яка припинена останнім 22.12.2018 відповідно до відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Крім того, як встановлено судом апеляційної інстанції, станом на момент укладення договору №4-7158C від 01.01.2019 ОСОБА_1 не був і власником об'єкта (павільйона, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ) постачання електричної енергії, що підтверджується договором купівлі-продажу від 09.11.2017.
Ураховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду про те, що позовна заява Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» до фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №4-7158C від 01.01.2019 за спожиту електричну енергію за період з березня 2025 року по квітень 2025 року у сумі 6898,05 грн відноситься до юрисдикції загальних судів.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 175 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
Разом з цим, згідно з частиною 6 ст.175 Господарського процесуального кодексу України господарським судом роз'яснено, що цей спір відноситься до юрисдикції у цивільному судочинстві, оскільки факт виникнення заборгованості за об'єктом, який використовується особою, що не є суб'єктом підприємницької діяльності, виключає можливість вирішення спору про її стягнення у порядку господарського судочинства, оскільки позивачем не надано доказів, що спірні правовідносини пов'язані з господарською діяльністю відповідача.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження у справі №922/4425/25 за позовом ПрАТ «Харківенергозбут» до фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення коштів.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстнції вважає, що ухвала Господарського суду Харківської області від 15.12.2025 у справі №922/4425/25 відповідає матеріалам справи, ґрунтується на вимогах чинного законодавства і підстав для її скасування немає, а зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно зі ст.277 Господарського процесуального кодексу України для скасування чи зміни оскаржуваної ухвали.
Відповідно до ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно з ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року).
Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що ухвала Господарського суду Харківської області від 15.12.2025 у справі №922/4425/25 постановлена з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
На підставі ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта.
Керуючись ст.74, 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Харківської області від 15.12.2025 у справі №922/4425/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок і строки оскарження до Верховного Суду передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена 02.02.2026.
Головуючий суддя І.В. Тарасова
Суддя О.О. Крестьянінов
Суддя В.В. Лакіза