вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"23" грудня 2025 р. Справа№ 910/7029/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Михальської Ю.Б.
суддів: Мальченко А.О.
Тищенко А.І.
секретар судового засідання: Ніконенко Ю.А.
за участю представників: згідно з протоколом судового засідання від 23.12.2025,
розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-консалтингова фірма «Граніт»
на рішення Господарського суду міста Києва від 04.08.2025 (повний текст складено 04.08.2025)
у справі №910/7029/25 (суддя Т.П. Капцова)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Терра Систем Лтд»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-консалтингова фірма «Граніт»
про стягнення 1 000 000,00 грн, -
Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю «Терра Систем Лтд» (далі, позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-консалтингова фірма «Граніт» (далі, відповідач) про стягнення 1 000 000,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав обов'язок щодо повернення об'єкта оренди за Договором оренди №09022022/1 від 09.02.2022, у зв'язку з чим має сплатити неустойку у розмірі подвійної плати за найм за час прострочення.
Короткий зміст оскаржуваного рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.08.2025 у справі №910/7029/25 позов задоволено.
Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-консалтингова фірма «Граніт» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Терра Систем Лтд» неустойку в розмірі 1 000 000 (один мільйон) грн 00 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 15 000,00 (п'ятнадцять тисяч) грн 00 коп.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд установив, що строк дії Договору закінчився 29.07.2022, однак матеріали справи не містять підписаного сторонами акту приймання-передачі (повернення) об'єкта оренди, що свідчить про те, що відповідач продовжує користуватись орендованим майном після припинення Договору.
Враховуючи зазначене, положення частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України, з 30.07.2022 відповідачу підлягає нарахуванню неустойка у розмірі подвійної плати за користування орендованим майном.
Водночас неустойка, нарахована на підставі частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України, є спеціальною санкцією за порушення законодавства, вона не може бути об'єктом оподаткування податком на додану вартість в силу своєї правової природи як міри відповідальності. Отже, при розрахунку розміру неустойки за неповернення майна з оренди після припинення дії договору найму до її складу не включається податок на додану вартість, який мав би сплачуватися орендарем орендодавцю у випадку правомірного користування майном.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок неустойки у розмірі подвійної плати за користування орендованим майном з 29.07.2022 по 05.05.2025, суд встановив, що позивачем правильно визначено кількість днів прострочення попри здійснення розрахунку з 29.07.2022, а не з 30.07.2022, але включено у розрахунок суму податку на додану вартість у сумі 946 296,00 грн. У зв'язку з цим судом здійснено власний розрахунок неустойки, яка підлягає стягненню з відповідача за період прострочення повернення об'єкта оренди (з 30.07.2022 по 05.05.2025) без включення податку на додану вартість до суми орендної плати, яка визначена у акті № 57 від 09.02.2022, розмір якої склав 4 731 480,00 грн.
Із урахуванням викладеного, а також беручи до уваги те, що сума, право вимагати сплати якої набув позивач на підставі укладеного 01.05.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Терра Систем Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Терра Систем Лтд» Договору про відступлення права вимоги, не перевищує загальний розмір неустойки, яка підлягає стягненню з відповідача за період прострочення повернення об'єкта оренди за Договором, вимога позивача про стягнення з відповідача неустойки у сумі 1 000 000,00 грн за час прострочення повернення майна з оренди є обґрунтованою.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись із прийнятим судовим рішенням, 25.08.2025 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельно-консалтингова фірма «Граніт» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 04.08.2025 у справі №910/7029/25 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Узагальнені доводи апеляційної скарги відповідача зводяться до такого:
- суд першої інстанції не взяв до уваги, що у постанові Північного апеляційного господарського суду від 23.10.2024 у справі №910/9320/23 Північним апеляційним господарським судом було встановлено, що об'єкт оренди був викрадений. Оскільки викрадення об'єкта являється обставиною, яка повністю унеможливлює виконання відповідачем зобов'язання щодо повернення об'єкту оренди та не залежить від сторін, зобов'язання щодо повернення об'єкта оренди припинено з 24.01.2023 - дати виявлення крадіжки об'єкта оренди, та до відповідача не може бути застосовано штрафні санкції за прострочення виконання зобов'язання, яке неможливо виконати;
- суд першої інстанції не звернув уваги на зміст листа-вимоги ТОВ «Терра Систем Україна» від 29 липня 2022 року, в якому останнє послалося на пункт 3.6. Договору оренди, відповідно до якого у разі неповернення Орендарем об'єкта оренди після повторного звернення Орендодавця з такою вимогою, вважається, що об'єкт оренди втрачено Орендарем. При цьому, Орендар зобов'язаний протягом трьох банківських днів перерахувати орендодавцю суму компенсації втраченого майна, відповідно до ринкової вартості об'єкта оренди, станом на день відшкодування, але не менше розміру відновлювальної вартості, вказаної у специфікаціях та/або актах прийняття в оренду. У даному листі - вимозі ТОВ «Терра Систем Україна» вказує і вартість майна в розмірі 334 000 грн. Таким чином, внаслідок отримання листа-вимоги від 29 липня 2022 року відповідач був зобов'язаний або погасити заборгованість та повернути орендоване майно, або погасити заборгованість та сплатити вартість майна. Враховуючи, що вимога про повернення майна не була виконаною відповідачем, до відносин сторін мали б застосовуватися правила пункту 3.6. Договору щодо відшкодування повної вартості майна, що відповідає логіці договірних відносин та особливостям майна - яке є риштуванням, що при тривалому використанні на об'єкті будівництва фактично зношується та позбавляється своїх експлуатаційних характеристик;
- посилаючись на положення статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України, відповідач зазначає, що розмір штрафних санкцій, заявлених позивачем, а саме 1 000 000,00 грн, є неспівмірним із розміром вартості об'єкта оренди, не відображає фактично завданої шкоди та значно перевищує розумну суму, необхідну для її компенсації. Зазначена неустойка повинна бути спрямована виключно на покриття реальних збитків, а її заявлений розмір є значно завищеним.
Узагальнені доводи та заперечення учасників справи
Позивач письмового відзиву на апеляційну скаргу суду не надав, що у відповідності до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги
Згідно з витягом із протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.08.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-консалтингова фірма «Граніт» на рішення Господарського суду міста Києва від 04.08.2025 у справі №910/7029/25 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Михальська Ю.Б., судді: Тищенко А.І., Мальченко А.О.
Судом встановлено, що апеляційна скарга була подана скаржником безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.08.2025 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/7029/25; відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва.
08.09.2025 матеріали справи №910/7029/25 надійшли до суду апеляційної інстанції та були передані судді-доповідачу.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.09.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-консалтингова фірма «Граніт» на рішення Господарського суду міста Києва від 04.08.2025 у справі №910/7029/25 залишено без руху. Роз'яснено Товариству з обмеженою відповідальністю «Будівельно-консалтингова фірма «Граніт», що протягом 10 (десяти) днів з дня вручення даної ухвали про залишення апеляційної скарги без руху скаржник має право усунути вказані недоліки, надавши суду апеляційної інстанції докази сплати судового збору у розмірі 18 000,00 грн.
25.09.2025 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-консалтингова фірма «Граніт» надійшла заява про усунення недоліків, до якої долучено платіжну інструкцію №144 від 25.09.2025 про сплату судового збору у розмірі 18 000,00 грн.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.09.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-консалтингова фірма «Граніт» на рішення Господарського суду міста Києва від 04.08.2025 у справі №910/7029/25, призначено до розгляду апеляційну скаргу на 04.11.2025.
У судове засідання, призначене на 04.11.2025, з'явився представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-консалтингова фірма «Граніт».
Представник позивача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Суд у судовому засіданні 04.11.2025 розпочав розгляд апеляційної скарги по суті, заслухавши пояснення представника відповідача.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.11.2025 у розгляді апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-консалтингова фірма «Граніт» на рішення Господарського суду міста Києва від 04.08.2025 у справі №910/7029/25 оголошено перерву до 09.12.2025.
11.11.2025 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Терра Систем Лтд» надійшло клопотання про його участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.11.2025 клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Терра Систем Лтд» про його участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено.
У судове засідання, призначене на 09.12.2025, з'явилися представники позивача та відповідача.
Суд у судовому засіданні 09.12.2025, заслухавши пояснення представників сторін, протокольною ухвалою оголосив перерву у розгляді справи до 23.12.2025.
У судовому засіданні 23.12.2025 суд оголосив вступну та резолютивну частини постанови.
Явка представників учасників справи
У судове засідання, призначене на 23.12.2025, з'явились представники позивача та відповідача.
Представник позивача у судовому засіданні просив суд залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржене рішення суду без змін.
Представник відповідача у судовому засіданні просив суд задовольнити апеляційну скаргу, рішення суду скасувати та прийняти нове, яким у позові відмовити повністю.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції
09.02.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Терра Систем Україна» (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельно-консалтингова фірма «Граніт» (орендар) було укладено Договір оренди № 09022022/1 (далі - Договір), згідно з пунктом 1.1. якого орендодавець передає орендареві за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).
У пункті 1.3. Договору визначено, що місце використання об'єкта оренди (адреса): згідно з актом приймання-передачі (специфікації).
Ціна, строк оренди, відновлювальна вартість та перелік майна, що передається в оренду, визначається у специфікаціях та/або актах приймання-передачі майна, що є невід'ємними частинами Договору (пункт 1.4. Договору).
Відповідно до пункту 3.1. Договору орендар зобов'язаний повернути об'єкт оренди орендодавцю на склад не пізніше останнього робочого дня строку, на який він передавався, а у разі передання об'єкту оренди на невизначений строк - у день підписання акта приймання-передачі (повернення) об'єкта оренди.
Пунктом 3.2. Договору передбачено, що орендар зобов'язаний повернути об'єкт оренди орендодавцю очищеним від бетону та бруду в тому ж стані, у якому його було передано в користування за Договором, з урахуванням нормального зносу, а також у стані, придатному для подальшого використання об'єкта оренди за цільовим призначенням без будь-якого ремонту або заміни складових об'єкта оренди.
У разі порушення вимог пункту 3.2. Договору орендар зобов'язаний відшкодувати вартість ремонту та/або очищення об'єкта оренди, а у разі неможливості відновлення об'єкта оренди - відшкодувати його вартість відповідно до ринкової вартості об'єкту оренди, станом на день відшкодування, але не менше розміру відновлювальної вартості, вказаної у специфікаціях та/або актах прийняття в оренду (пункт 3.4. Договору).
Згідно з пунктом 3.5. Договору у день повернення об'єкта оренди на склад орендодавця сторони підписують акт приймання-передачі (повернення) об'єкта оренди, у якому можуть бути зазначені недоліки майна, що повертається з оренди; у разі відсутності заперечень до акта повернення, в тому числі до застережень щодо недоліків майна, протягом трьох робочих днів з моменту складання акта, вважається, що акт погоджений сторонами з урахуванням застережень про недоліки.
Відповідно до пунктів 5.1., 5.2. Договору за користування об'єктом оренди орендар зобов'язаний сплачували орендодавцю орендну плату з моменту передачі майна в оренду до моменту його повернення орендодавцю. Розрахунки здійснюються таким чином: перший платіж на умовах 100% передплати суми оренди за розрахунковий період, наступні платежі на умовах 100% передплати суми оренди за розрахунковий період, що здійснюються не пізніше, як за 5 днів до початку розрахункового періоду. Розрахунковий період дорівнює одному місяцю (30 днів). Розмір орендної плати, в т.ч. ПДВ, визначається у специфікаціях та/або актах прийняття в оренду.
Пунктом 5.5. Договору передбачено, що з наступного дня порушення вимог пункту 5.1. Договору орендодавець має право вимагати від орендаря повернення об'єкта оренди.
Якщо орендар не виконує обов'язку щодо повернення об'єкта оренди з наступного дня після того як орендар повинен був повернути об'єкт оренди, нараховується подвійна плата за користування об'єктом оренди за весь час прострочення його повернення (пункт 5.6. Договору).
Договір вважається укладеним та набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін. Договір укладено на невизначений строк. Строк кожної окремої оренди визначається у специфікаціях та/або актах приймання-передачі об'єкта оренди; у будь-якому випадку Договір оренди діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань. Строк дії Договору оренди та строк кожної окремої оренди вважається поновленим або продовженим на невизначений строк у зв'язку з продовженням користування орендарем об'єктом оренди після закінчення строку, на який майно передавалося та за умови відсутності вимоги орендодавця до орендаря про повернення об'єкта оренди (пункти 7.1. - 7.3. Договору).
09.02.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю «Терра Систем Україна» передало, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельно-консалтингова фірма «Граніт» прийняло в оренду за актом приймання-передачі №57 фанеру ламіновану у кількості 70 шт. (вартість оренди за 30 днів - 4 200,00 грн з ПДВ) та стійку опорну у кількості 200 шт. (вартість оренди за 30 днів - 80 040,00 грн з ПДВ). Загальна вартість оренди обладнання за добу складає 2 808,00 грн з ПДВ, а загальна вартість оренди за 30 днів - 84 240,00 грн з ПДВ. Дата початку оренди - 09.02.2022, момент закінчення строку оренди - 10.03.2022.
Господарськими судами розглядалася справа №910/9320/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Терра Систем Лтд» (правонаступник Товариства з обмеженою відповідальністю «Терра Систем Україна» згідно з договором №07/04 про відступлення права вимоги від 07.04.2023) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-консалтингова фірма «Граніт» про стягнення 1 373 112 грн основної заборгованості, 137 311 грн 20 коп. штрафу за Договором і 22 656 грн 35 коп. судового збору.
У межах справи № 910/9320/23 судами встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Терра Систем Україна» звернулося до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-консалтингова фірма «Граніт» з листом-вимогою від 29.07.2022, в якому вимагало негайно оплатити заборгованість за Договором у сумі 505 440,00 грн, штрафні санкції у сумі 50 544,00 грн, а також повернути усе майно, передане за актом №57 від 09.02.2022.
Проте, Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельно-консалтингова фірма «Граніт» орендоване майно Товариству з обмеженою відповідальністю «Терра Систем Україна» не повернуло.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.10.2023 у справі №910/9320/23 позовні вимоги було задоволено повністю, присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-консалтингова фірма «Граніт» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Терра Систем Лтд» 1 373 112 грн основної заборгованості, 137 311 грн 20 коп. штрафу і 22 656 грн 35 коп. судового збору.
Приймаючи дане рішення, суд, зокрема, зазначив, що оскільки після отримання відповідачем листа-вимоги останнім не було повернуто ТОВ Терра Систем Україна» орендоване майно, повторних листів-вимог щодо повернення майна ТОВ «Терра Систем Україна» Фірмі не надсилалося, тому Договір оренди є поновленим на строк користування відповідачем майном, отриманим ним за актом приймання-передачі від 09.02.2022 №57, до моменту повернення такого майна Фірмою.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.10.2024 рішення Господарського суду міста Києва від 23.10.2023 у справі №910/9320/23 скасовано, прийнято нове рішення, яким позов задоволено частково та присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-консалтингова фірма «Граніт» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Терра Систем Лтд» 505 440,00 грн основної заборгованості, 50 544,00 грн штрафу та 8 339,76 грн судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Скасовуючи рішення Господарського суду міста Києва від 23.10.2023 у справі №910/9320/23, суд апеляційної інстанції у постанові від 23.10.2024 зазначив, що враховуючи умови пункту 7.3. Договору та лист-вимогу від 29.07.2022, строк дії Договору закінчився 29.07.2022.
Оскільки строк дії Договору закінчився 29.07.2022, ТОВ «Будівельно-консалтингова фірма «Граніт» мало сплатити заборгованість з орендної плати, яка утворилась станом на 29.07.2022 та згідно листа-вимоги становила 505 440,00 грн
01.05.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Терра Систем Україна» (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Терра Систем Лтд» (новий кредитор) було укладено договір про відступлення права вимоги №01/05 (далі - Договір про відступлення права вимоги), згідно з пунктами 1.1., 1.2. якого первісний кредитор передає новому кредиторові, а новий кредитор приймає право вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю «Терра Систем Лтд» (боржник), що належить первісному кредиторові, і стає кредитором за зобов'язанням боржника сплатити неустойку відповідно до статті 785 Цивільного кодексу України, яке виникло після припинення Договору, укладеного між первісним кредитором та боржником, у результаті неповернення орендованого майна. За цим договором новий кредитор одержує право (замість первісного кредитора) вимагати від боржника належного виконання зобов'язань за пунктом 1.1 цього договору на суму 1 000 000,00 грн.
Враховуючи, що відповідач не виконав свого обов'язку щодо повернення орендованого майна, позивач звернувся до відповідача з листом-вимогою від 05.05.2025, в якому просив оплатити неустойку у розмірі подвійної плати за найм речі в сумі 1 000 000,00 грн, а також повернути майно, передане за актом № 57 від 09.02.2022.
Відповідач вказаний лист-вимогу отримав 20.05.2025, про що свідчать опис вкладення, касовий чек, накладна №1001200046714, а також витяг із сервісу відстеження поштових пересилань, проте відповіді не надав.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначає, що на його вимогу відповідач не повернув орендоване майно та не сплатив неустойку, у зв'язку з чим позивач має право на стягнення з відповідача неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі в сумі 5 677 776,00 грн за період з 29.07.2022 по 05.05.2025 (2 808,00 грн х 1011 діб).
Водночас, враховуючи воєнний стан та з метою зменшення витрат на оплату судового збору, позивач у даному провадженні заявив вимоги про стягнення 1 000 000,00 грн.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи
У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін з огляду на таке.
Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини (пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з частиною 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
За змістом частини 1 статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Таким чином, відповідно до положень статей 509, 526, 530, 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму в орендаря виникає обов'язок повернути орендодавцеві об'єкт оренди на визначених договором оренди умовах.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, 09.02.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Терра Систем Україна» (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельно-консалтингова фірма «Граніт» (орендар) було укладено Договір оренди №09022022/1 індивідуально визначеного майна виробничо-технічного призначення, що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).
Згідно з актом приймання-передачі №57 від 09.02.2022 орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду таке майно: фанера ламінована ФЛФ 1250х2500х18 мм гл/гл росія б/у у кількості 70 штук; стійка опорна 3,5 м Італія б/у у кількості 200 штук.
Враховуючи викладене, у відповідача у зв'язку з укладенням Договору та прийняттям в користування об'єктів оренди виникли зобов'язання зі сплати орендної плати за весь час користування об'єктом оренди, а також обов'язок повернути майно після закінчення строку оренди.
Враховуючи умови пункту 7.3. Договору та лист-вимогу від 29.07.2022, строк дії Договору оренди закінчився 29.07.2022. Дана обставина є преюдиційною у розумінні частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України та встановлена у постанові Північного апеляційного господарського суду від 23.10.2024 у справі №910/9320/23.
Отже, з 30.07.2022 відповідач зобов'язаний був повернути ТОВ «Терра Систем Україна» орендоване майно.
Однак, доказів повернення такого майна (підписаного сторонами акту приймання-передачі (повернення) об'єкта оренди) матеріали справи не містять, що свідчить про те, що відповідач продовжує користуватись орендованим майном після припинення Договору.
Згідно з положеннями статей 610, 611, 612 Цивільного кодексу України у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання кредитор право на стягнення з боржника неустойки, якщо її сплата передбачена договором або законом.
Відповідно до частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Колегія суддів зазначає, що правова природа плати за користування річчю (орендної плати) безпосередньо пов'язана із правомірним користуванням річчю протягом певного строку, і обов'язок здійснення такого платежу є істотною ознакою орендних правовідносин, що випливає зі змісту регулятивних норм статей 759, 762, 763 Цивільного кодексу України, статей 283, 284, 286 Господарського кодексу України. Із припиненням договірних (зобов'язальних) відносин за договором у наймача (орендаря) виникає новий обов'язок - негайно повернути наймодавцеві річ. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 03.10.2023 у справі №910/9438/20, від 11.07.2023 у справі №916/1307/22, від 15.11.2022 у справі №910/13166/21.
Після спливу строку дії договору невиконання чи неналежне виконання обов'язку з негайного повернення речі свідчить про неправомірне користування майном, яке було передане в найм (оренду). Тому права та обов'язки наймодавця і наймача, що перебували у сфері регулятивних правовідносин, переходять у сферу охоронних правовідносин та охоплюються правовим регулюванням за частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки невиконання майнового обов'язку щодо негайного повернення речі наймодавцеві. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.04.2021 у справі №910/11131/19 та постановах Верховного Суду від 10.05.2023 у справі №910/11692/20, від 11.07.2023 у справі №916/1307/22, від 31.08.2021 у справі №914/1050/20.
Невиконання наймачем передбаченого частиною 1 статті 785 Цивільного кодексу України обов'язку щодо негайного повернення наймодавцеві речі (у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі) у разі припинення договору є порушенням умов договору, що породжує у наймодавця право на застосування до наймача відповідно до частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України такої форми майнової відповідальності, як неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 19.07.2023 у справі №924/746/22, від 08.12.2022 у справі №910/16396/21, від 19.10.2021 у справі №922/4268/20.
Відповідно до пункту 5.6. Договору якщо орендар не виконує обов'язку щодо повернення об'єкта оренди з наступного дня після того, як орендар повинен був повернути об'єкт оренди, нараховується подвійна плата за користування об'єктом оренди за весь час прострочення його повернення.
Таким чином, і Договором оренди, який припинив свою дію 29.07.2022, і положеннями чинного законодавства встановлена майнова відповідальність орендаря за неправомірне користування майном, яке було передане в оренду.
Оскільки, як встановлено судом, Договір припинив свою дію 29.07.2022, а у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження повернення відповідачем об'єкта оренди за Договором, орендодавець має право на стягнення неустойки, встановленої частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України.
При цьому суд відхиляє посилання скаржника на неможливість стягнення з нього встановленої частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України неустойки через факт виявлення 24.01.2023 крадіжки об'єкта оренди, оскільки така обставин не підтверджена відповідачем жодними належними, допустимими, достовірними та вірогідними у розумінні статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України доказами.
У постанові Північного апеляційного господарського суду від 23.10.2024 у справі №910/9320/23 про обставини викрадення об'єкта оренди зазначено у контексті викладення заперечень відповідача проти позову, а не як про встановлену судом обставину, як помилково зазначає відповідач в апеляційній скарзі.
Більш того, у матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження того, що відповідач у відповідь на лист ТОВ «Терра Систем Україна» від 29.07.2022 або на лист ТОВ «Терра Систем Лтд», як нового кредитора, від 05.05.2025 зазначав про відсутність/викрадення у нього майна.
Щодо посилань скаржника в обґрунтування доводів апеляційної скарги на положення пункту 3.6. Договору, то суд зазначає таке.
Відповідно до пункту 3.6. Договору у разі неповернення орендарем об'єкта оренди після повторного звернення орендодавця з такою вимогою, вважається, що об'єкт оренди втрачено орендарем. При цьому орендар зобов'язаний протягом трьох банківських днів перерахувати орендодавцю суму компенсації втраченого майна відповідно до ринкової вартості об'єкта оренди станом на день відшкодування, але не менше розміру відновлювальної вартості, вказаної у специфікаціях та/або актах прийняття в оренду.
Скаржник наголошує, що у листі-вимозі від 29 липня 2022 року ТОВ «Терра Систем Україна» посилалося на пункт 3.6. Договору оренди, також у даному листі було вказано вартість майна в розмірі 334 000 грн.
З огляду на це, на думку скаржника, відповідач був зобов'язаний або погасити заборгованість та повернути орендоване майно, або погасити заборгованість та сплатити вартість майна. Враховуючи, що вимога про повернення майна не була виконаною відповідачем, до відносин сторін мали б застосовуватися правила пункту 3.6. Договору щодо відшкодування повної вартості майна, а не стягнення неустойки.
Колегія суддів зазначає, що у матеріалах справи відсутній лист-вимога ТОВ «Терра Систем Україна» від 29 липня 2022 року, на який посилається відповідач, а тому суд у межах даної справи позбавлений можливості встановити, чи дійсно ТОВ «Терра Систем Україна» посилалося у ньому на положення пункту 3.6. Договору оренди.
Водночас, у межах господарської справи №910/9320/23 рішеннями судів установлено, що у даному листі дійсно було викладено вимогу негайно оплатити заборгованість за Договором оренди у сумі 505 440,00 грн, штрафні санкції у сумі 50 544,00 грн, а також повернути усе майно, передане за актом від 09.02.2022 №57.
Поруч із цим, колегія суддів зазначає, що умова пункту 3.6. Договору сформульована сторонами таким чином, що об'єкт оренди вважається втраченим й орендар зобов'язаний компенсувати вартість такого майна лише у разі неповернення орендарем об'єкта оренди після повторного звернення орендодавця з такою вимогою.
У період дії Договору оренди ТОВ «Терра Систем Україна» не висувало відповідачу повторної вимоги про повернення об'єкту оренди, докази протилежного у матеріалах справи відсутні.
Фактично повторна вимога про повернення об'єкту оренди була виставлена відповідачу вже ТОВ «Терра Систем Лтд» листом від 05.05.2025.
З огляду на наведене у відповідача відсутні підстави посилатися на умови пункту 3.6. Договору як на підставу для відмови у задоволенні позову в даній справі про стягнення з відповідача неустойки за частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України, нарахованої за вказаний позивачем у позові період (з 29.07.2022 по 05.05.2025).
При цьому відповідач, який стверджує про втрату ним об'єкту оренди через крадіжку й який наразі посилається на наявність у нього обов'язку лише щодо відшкодування ринкової вартості об'єкта оренди, у період з дати отримання вимоги від 29.07.2022 та після прийняття рішень у справі №910/9320/23 жодного разу не звертався до ТОВ «Терра Систем Лтд» або ТОВ «Терра Систем Україна» з метою врегулювання даного питання.
Враховуючи це, у заявлений позивачем у даній справі період правила пункту 3.6. Договору щодо відшкодування повної вартості майна не можуть бути застосовані, а позивач правомірно заявив до стягнення з відповідач неустойку на підставі частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України.
Водночас, як вірно наголосив суд першої інстанції, за висновками Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеними в постанові від 20.11.2020 у справі №916/1319/19, частина 2 статті 785 Цивільного кодексу України є особливим заходом цивільної відповідальності (неустойкою), яка визначається в розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення повернення її наймодавцю у разі припинення договору найму та має певну специфіку у застосуванні щодо непоширення на неї скороченого строку позовної давності відповідно до пункту 1 частини 1 статті 258 Цивільного кодексу України, оскільки дія такої санкції поширюється на весь час неправомірного користування майном, а також щодо незастосування до неї положень статті 232 Господарського кодексу України про припинення нарахування штрафних санкцій по закінченню 6 місяців, оскільки частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України передбачено інше (дію санкції на весь період неправомірного користування майном).
У цій же постанові зазначено, що неустойка, нарахована на підставі частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України є спеціальною санкцією за порушення законодавства, вона не може бути об'єктом оподаткування податком на додану вартість в силу своєї правової природи як міри відповідальності.
Отже, при розрахунку розміру неустойки за неповернення майна з оренди після припинення дії договору найму до її складу не включається податок на додану вартість, який мав би сплачуватися орендарем орендодавцю у випадку правомірного користування майном.
Частиною 1 статті 253 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Оскільки строк дії Договору закінчився 29.07.2022, неустойка у розмірі подвійної плати за користування орендованим майном підлягає нарахуванню з 30.07.2022.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок неустойки у розмірі подвійної плати за користування орендованим майном з 29.07.2022 по 05.05.2025, суд встановив, що позивачем правильно визначено кількість днів прострочення, попри здійснення розрахунку з 29.07.2022, а не з 30.07.2022, але включено у розрахунок суму податку на додану вартість у сумі 946 296,00 грн.
У зв'язку з цим судом здійснено власний розрахунок неустойки, яка підлягає стягненню з відповідача за період прострочення повернення об'єкта оренди (з 30.07.2022 по 05.05.2025) без включення податку на додану вартість до суми орендної плати, яка визначена у акті № 57 від 09.02.2022, розмір якої склав 4 731 480,00 грн.
Згідно з частиною 1 статті 510 Цивільного кодексу України сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 Цивільного кодексу України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора, є істотними умовами цього договору.
Як встановлено судом, у зв'язку з укладенням 01.05.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Терра Систем Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Терра Систем Лтд» Договору про відступлення права вимоги, позивач став кредитором у зобов'язанні щодо сплати відповідачем неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення повернення майна за Договором, на суму 1 000 000,00 грн.
Із урахуванням викладеного, а також беручи до уваги те, що сума, право вимагати сплати якої набув позивач, не перевищує загальний розмір неустойки, яка правомірно нарахована позивачем за період прострочення повернення об'єкта оренди за Договором (4 731 480,00 грн), вимога позивача про стягнення з відповідача неустойки у сумі 1 000 000,00 грн за час прострочення повернення майна з оренди є обґрунтованою.
Доводи апеляційної скарги відповідача про неспівмірність розміру штрафних санкцій, заявлених позивачем, а саме 1 000 000,00 грн, із розміром вартості об'єкта оренди судом до уваги не приймаються, оскільки неустойка, заявлена на підставі частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і не може бути ототожнена з неустойкою (штрафом, пенею), встановленою статтею 549 Цивільного кодексу України та статтею 230 Господарського кодексу України, до якої застосовуються положення статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України про можливість зменшення її розміру за рішенням суду.
Таким чином, вирішуючи спір, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.
Доводи апеляційної скарги відповідача є безпідставними та спростовуються встановленими обставинами справи.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.
При цьому судом враховано, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, пункт 29; рішення ЄСПЛ у справі «Серявін проти України» від 10 лютого 2010 року, пункт 58).
Доводи апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-консалтингова фірма «Граніт» не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції про задоволення позову в даній справі.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає рішення суду у даній справі обґрунтованим, прийнятим з додержанням норм матеріального та процесуального права та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-консалтингова фірма «Граніт» є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
Порушень норм процесуального права, які могли бути підставою для скасування або зміни оскарженого рішення у відповідності до норм статті 277 Господарського процесуального кодексу України, судом апеляційної інстанції не виявлено.
Судовий збір за подання зазначеної апеляційної скарги згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на скаржника.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-консалтингова фірма «Граніт» на рішення Господарського суду міста Києва від 04.08.2025 у справі №910/7029/25 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 04.08.2025 у справі №910/7029/25 залишити без змін.
Судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельно-консалтингова фірма «Граніт».
Матеріали справи №910/7029/25 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 02.02.2026 після виходу членів колегії суддів з відпусток.
Головуючий суддя Ю.Б. Михальська
Судді А.О. Мальченко
А.І. Тищенко