вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"28" січня 2026 р. Справа№ 920/1022/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Суліма В.В.
суддів: Майданевича А.Г.
Коротун О.М.
при секретарі судового засідання : Шевченко
за участю представників сторін:
від позивача: не прибув;
від відповідача: Скубира О.М. (поза межами приміщення суду),
розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування "Насосенергомаш"
на рішення Господарського суду Сумської області від 26.01.2021 року (повний текст підписано 05.02.2021 року).
у справі № 920/1022/20 (суддя: Резніченко О.Ю.)
за позовом Комунального підприємства "Міськводоканал" Сумської міської ради
до Акціонерного товариства "Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування "Насосенергомаш"
про стягнення 337 066,01 грн,-
Комунальне підприємство "Міськводоканал" Сумської міської ради (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Сумської області з позовом до Акціонерного товариства "Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування "Насосенергомаш" (далі - відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача 306 486,14 грн заборгованості за об'єми скинутих понаднормативно забруднених стічних вод, 22016,64 грн пені, 3644,13 грн 3% річних, 4919,10 грн інфляційних нарахувань.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем були перевищені гранично допустимі концентрації забруднюючих речовин у стічних водах, що є порушенням умов укладеного між сторонами договору.
Рішенням Господарського суду Сумської області від 26.01.2021 року позов Комунального підприємства "Міськводоканал" Сумської міської ради до Акціонерного товариства "Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування "Насосенергомаш" про стягнення 337 066,01 грн задоволено. Стягнуто з Акціонерного товариства "Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування "Насосенергомаш" на користь Комунального підприємства "Міськводоканал" Сумської міської ради 306486,14 грн заборгованості за об'єми скинутих понаднормативно забруднених стічних вод, 22016,64 грн пені, 3644,13 грн 3% річних, 4919,10 грн інфляційних нарахувань, 5055,99 грн витрат по сплаті судового збору.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Акціонерне товариство "Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування "Насосенергомаш" звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 26.01.2021 року у справі №920/1022/20 повністю та ухвалити нове яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Судові витрати покласти на позивач.
Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд Сумської області, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 236 Господарського процесуального кодексу України.
При цьому, за твердженням скаржника, суд першої інстанції не застосував до даної справи правові висновки Верховного Суду викладені у справах №916/2273/16 від 17.04.2019 року та №917/360/19 від 05.12.2019 року.
Крім того, скаржник вказав, що надані позивачем протоколи дослідження якості стічних вод від 04.12.2019 року №429, від 04.12.2019 року №430, від 05.12.2019 року №431 та акти відбору проб стічних вод від 28.11.2019 року №994, від 28.11.2019 року №995, від 29.11.2019 року №996 суд першої інстанції необґрунтовано визнав достовірними доказами перевищення гранично-допустимих концентрацій забруднюючих речовин у стічних водах відповідача.
При цьому, скаржник наголосив, що дослідження стічних вод відповідача, які були відібрані згідно актів відбору проб стічних вод від 28.11.2019 року №994, від 28.11.2019 року №995, від 29.11.2019 року №996 проведено не уповноваженою особою, у зв'язку з чим результати дослідження не можуть бути підставою нарахування відповідачу плати за скид забруднюючих речовин з перевищенням допустимих концентрацій.
Також, за твердженням скаржника при визначенні допустимих концентрацій забруднюючих речовин у стічних водах відповідача, позивачем порушено статті 3, 7 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність».
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 920/1022/20 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сулім В.В., судді: Коротун О.М., Майданевич А.Г.
Північний апеляційний господарський суд відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерне товариство "Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування "Насосенергомаш" на рішення Господарського суду Сумської області від 26.01.2021 року у справі №920/1022/20 своєю ухвалою від 15.03.2021 року.
01.04.2021 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника позивача до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого позивач просив суд рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Крім того, представник позивача у відзиві на апеляційну скаргу, зокрема, зазначив, що фахівці лабораторії інженер-лаборант та лаборанти 4 розряду згідно із кваліфікацією мають повноваження виконувати вимірювання допустимих концентрацій забруднюючих речовин у стічних водах: завислих речовин, БСК, ХСК, Азот амонітний, фосфати, нафтопродукти, АПАР (СПАР), залізо (загальне), мідь, цинк, нікель, хром, свинець, жири, хлориди, сульфати, сульфіди, мінералізація, загальна (сухий залишок), реакція середовища (рН), а твердження скаржника стосовно проведення не уповноваженою особою дослідження стічних вод є домислами не підтверджені належним чином.
При цьому, представник позивача наголосив, що скаржник ставить під сумнів результати проведеного аналізу позивачем, проте він мав право бути присутнім під час проведення виробником досліджень якості стічних вод споживача у лабораторії виробника, про що додаткового повідомлялось у актах відбору проб стічних вод від 28.11.2019 року №994, 994, від 29.11.2019 року №996. Однак, відповідач не скористався даним правом, що свідчить про згоду з процедурою відбору проб стічних вод та результатами дослідження якості стічних вод відповідача.
05.04.2021 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі №920/1022/20 до вирішення пов'язаної з нею справи №480/782/21.
13.04.2021 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від позивача надійшли заперечення на клопотання відповідача про зупинення провадження у справі №920/1022/20, відповідно до яких просив відмовити відповідачу в задоволенні його клопотання про зупинення провадження у справі №920/1022/20, у зв'язку з необґрунтованістю та відсутністю підстав для зупинення.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.06.2021 року апеляційне провадження у справі №920/1022/20 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування "Насосенергомаш" на рішення Господарського суду Сумської області від 26.01.2021 року у справі № 920/1022/20 зупинено до набрання законної сили судовим рішенням Сумського окружного адміністративного суду по справі №480/782/21.
22.12.2025 року до Північного апеляційного господарського суду через Електронний кабінет в підсистемі Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» надійшла заява Комунального підприємства "Міськводоканал" Сумської міської ради про поновлення провадження у справі, в якому заявник просить суд поновити провадження у справі №920/1022/20, у зв'язку з прийняттям Другим апеляційним адміністративним судом постанови у справі №480/782/21.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.12.2025 року поновлено провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування "Насосенергомаш" на рішення Господарського суду Сумської області від 26.01.2021 року у справі №920/1022/20. Призначено до розгляду апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування "Насосенергомаш" на рішення Господарського суду Сумської області від 26.01.2021 року у справі №920/1022/20.
08.01.2026 року до Північного апеляційного господарського суду через Електронний кабінет в підсистемі Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» надійшли додаткові пояснення Акціонерного товариства «Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування «Насосенергомаш» відповідно до яких, представник відповідача, зокрема зазначив, що недодержання національних стандартів при відборі проб стічних вод та їх дослідженні дає підстави для висновків про неможливість визнання актів відбору проб стічних вод зроблених на підставі неналежно відібраних проб, належними доказами підтвердження скиду стічних вод з перевищенням допустимих показників забруднюючих речовин.
Крім того, представник відповідача зауважив, що позивачем порушено Порядок визначення ДК забруднюючих речовин у стічних водах споживача, визначений у пункті 1 розділу ІV Правил №316 та п. 4.1. Місцевих правил.
20.01.2026 року до Північного апеляційного господарського суду через Електронний кабінет в підсистемі Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» надійшли додаткові пояснення у справі від Комунального підприємства «Міськводоканал «Сумської міської ради», відповідно до яких останній, зокрема зазначив, що предметом позову є стягнення заборгованості, а не визнання правомірності дій Хімічної лабораторії контролю промстоків КП "Міськводоканал" Сумської міської ради та дотримання нею відповідних Методик, процедур проведення відбору проб стічних вод та достовірність результатів.
Крім того, представник позивача зауважив, що матеріали справи № 920/1022/20 містять акти відбору проб стічних вод та протоколи дослідження якості стічних вод, які складені відповідно до типової форми (додатки № 4, № 5 Правил № 4). Відповідач мав право бути присутнім в лабораторії позивача під час дослідження якості відібраних у нього проб стічних вод, про що зазначалось в актах відбору проб стічних вод, наявних в матеріалах справи. Однак, своїм правом бути присутнім при виконанні аналізів (дослідження) якості відібраних у АТ "Насосенергомаш" проб стічних вод апелянт не скористався. Як і не скористався правом звернення до незалежної лабораторії для проведення аналізу арбітражних проб, які були відібрані одночасно з контрольною пробою, що передбачено п. 6.9. Правил № 4, що свідчить про згоду з процедурою відбору проб стічних вод та результатами дослідження якості стічних вод АТ "Насосенергомаш".
Таким чином, представник позивача зауважив, що надані суду докази, а саме: акти відбору проб стічних вод та протоколи дослідження якості стічних вод є належними, допустимими та достовірними доказами по справі.
При цьому, представника позивача вказав, позивач інформував відповідача про проведення дослідження якості відібраних стічних вод споживача, в день їх відбору, та про можливість відповідача (споживача) бути присутнім під час зазначеної процедури в лабораторії виробника, про що також було зазначено в актах відбору проб. Однак оскільки відповідач не виявив бажання бути присутнім під час дослідження лабораторією виробника (позивача) контрольних проб стічних вод, пробовідбірник позивача віддав представнику відповідача другі примірники актів відбору проб стічних вод, в яких інформація коли (дата і час) дана проба отримана інженером-лаборантом для виконання аналізів та почато його проведення, а також ініціали та підпис інженера-лаборанта не була і не могла бути заповнена.
Отже, за твердженням представник позивача заперечення апелянта щодо неправомірності застосування лабораторією КП "Міськводоканал" Сумської міської ради ПНД Ф 14.1:2:4. 158-2000 є безпідставними та не підтверджується жодним доказом. Висновки Суду першої інстанції, викладені в рішенні від 26.01.2021 року № 920/1022/20 відповідають положенням чинного законодавства України та відповідачем не надано суду жодного належного доказу, який би підтверджував його позицію, викладену в апеляційній скарзі, а тому апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню.
Крім того, представник позивача просив апеляційний суд долучити до матеріалів справи нові докази, а саме: лист КП "Міськводоканал" СМР від 02.06.2023 № 2428/22 "Щодо надання роз'яснення"; лист ДП "Сумистандартметрологія" від 07.06.2023 року № 1/814 "Щодо методики виконання вимірювань".
27.01.2026 року до Північного апеляційного господарського суду через Електронний кабінет в підсистемі Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» надійшли додаткові пояснення Акціонерного товариства «Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування «Насосенергомаш» відповідно до яких, представник відповідача, зокрема для здійснення аналізування по завислим речовинам використовують 2 000см3 проби, що повністю відповідає вимогам ст. 5 КНД 211.1.4.039-95, яка передбачає, що об'єм проби повинен бути не менше 2 000см3, у зв'язку з чим твердження позивача про те, що об'єм проби у розмірі від 946 см3 до 1 735 см3, є достатнім об'ємом для виконання досліджень відповідно до Методик виконання вимірювань є таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства.
Крім того, представник відповідача зазначив, що оскільки позивач просить апеляційний суд залучити до матеріалів справи № 920/1022/20 лист КП «Міськводоканал» СМР від 02.06.2023 року № 2428/22 «Щодо надання роз'яснення» та лист ДП «Сумистандартметрологія» від 07.06.2023 року № 1/814 «Щодо методики виконання вимірювань», які не існували на момент прийняття Господарським судом Сумської області рішення від 26.01.2021 року у справі № 920/1022/20, то вказане клопотання про долучення доказів по справі від 20.01.2026 року не підлягає задоволенню.
Представник скаржника в судовому засіданні 28.01.2026 року Північного апеляційного господарського суду підтримав доводів апеляційної скарги та просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.
Представник позивача в судове засідання 28.01.2026 року Північного апеляційного господарського суду не прибув. Про час та місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений належним чином, що підтверджується довідками про доставку електронного документа (наявні в матеріалах справи).
Зважаючи на те, що в ході апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції було створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає за можливе закінчити розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні.
Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення відповідача, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.
Щодо клопотання позивача про долучення до матеріалів справи нових доказів, колегія суддів відзначає наступне.
Відповідно до ст. 80 Господарського процесуального кодексу України учасники справи повинні подавати докази до суду разом із поданням заяв по суті або у строк, встановлений судом для їх подання.
Водночас, Господарський процесуальний кодекс України надає можливість особі подати докази поза межами встановленого законом або судом строку за умов, що особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у зазначений строк з причин, що не залежали від неї.
Разом з тим, така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку, передбаченому ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, незалежно від причин неподання стороною таких доказів. Саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення зазначеної норми процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якої є однозначність та передбачуваність правозастосування, а, отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів.
Близька за змістом правова позиція послідовно викладалася Верховним Судом, зокрема, у постановах від 25.04.2018 року у справі № 911/3250/16, від 06.02.2019 року у справі № 916/3130/17, від 26.02.2019 року у справі № 913/632/17 року, від 06.03.2019 у справі № 916/4692/15, від 16.12.2020 року у справі № 908/1908/19, від 21.01.2021 року у справі № 908/3359/19, від 03.11.2021 року у справі № 915/951/20.
За таких обставин, колегія суддів залишає клопотання позивача про долучення до матеріалів справи додаткових доказів - без розгляду на підставі ст. 207 Господарського процесуального кодексу України.
Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, 31.12.2016 року між Комунальним підприємством "Міськводоканал" Сумської міської ради (виконавець) та Акціонерним товариством "Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування "Насосенергомаш" (споживач) було укладено договір про надання послуг з централізованого постачання холодної води і водовідведення № 1 (далі - договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язався надавати споживачу послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, а відповідач зобов'язався своєчасно оплачувати надані йому послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених договором.
На момент укладення позивачем та відповідачем договору на водопостачання та прийом стічних вод (31.12.2016 року) діяли Правила приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджені наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.2002 року №37 (далі - Правила №37).
Згідно з п.1.5 Правил №37 на підставі цих Правил та Інструкції про встановлення та стягнення плати за скид промислових стічних вод у системи каналізації населених пунктів Водоканали розробляють місцеві Правила приймання стічних вод підприємств у систему каналізації населеного пункту (далі - місцеві Правила приймання), у яких установлюються допустимі концентрації (далі - ДК) для кожної забруднюючої речовини, що може скидатися Підприємствами в систему каналізації, а також відображаються місцеві особливості приймання стічних вод Підприємств у міську каналізацію.
Відповідно до п.1.6 Правил №37 місцеві Правила приймання згідно з Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" затверджують виконавчі органи місцевих рад за поданням Водоканалів після погодження з територіальними органами Мінекоресурсів та Міністерства охорони здоров'я України. Місцеві Правила приймання є обов'язковими для всіх Підприємств, яким Водоканали надають послуги з водовідведення та які розташовані на території даної місцевої ради.
Згідно п. 4 Правил приймання стічних вод до систем централізованого водовідведення, затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 01.12.2017 року №316, на підставі цих Правил виробник розробляє місцеві Правила приймання, в яких враховують місцеві особливості приймання та очищення стічних вод, а також визначають ДК забруднюючих речовин, що можуть скидати до системи централізованого водовідведення. Місцеві правила приймання затверджуються органами місцевого самоврядування та є обов'язковими для виробників та споживачів.
Так, рішенням виконавчого комітету Сумської міської ради від 15.01.2019 року №4 були затверджені Правила приймання стічних вод до системи централізованого водовідведення міста Суми (далі - Правила № 4).
Відповідно до підп. 2.1.3 п. 2.1 Розділу 2 правил № 4, п. 4.3.7 договору позивач повинен контролювати якість, кількість та режим скидання стічних вод відповідачем (споживачем) і здійснює відбір контрольних проб.
Згідно розділу 2 Правил № 4 споживачі повинні:
- дотримуватися вимог до скиду стічних вод та установлених кількісних та якісних показників стічних вод на каналізаційних випусках споживачів, вимагати від субспоживачів виконання вимог цих Правил (пп. 2.2.1);
- здійснювати систематичний контроль за кількістю та якістю стічних вод, які скидаються ними до систем централізованого водовідведення, згідно з графіком відбору проб, погодженим із виробником, надавати виробнику інформацію про обсяги та якісний склад стічних вод, які скидають до систем централізованого водовідведення (пп. 2.2.2);
- надавати працівникам виробника необхідну інформацію щодо своєї системи водовідведення та вільний доступ до неї, а також допомогу під час відбору проб стічних вод споживачів, вивчення режиму їх скиду, обстеження системи водовідведення та локальних очисних споруд (пп. 2.2.7);
- визначати не менше двох представників, уповноважених представляти споживача під час відбору проб стічних вод, про що у триденний строк повідомляють виробника у письмовій формі та забезпечують присутність уповноваженого представника безпосередньо під час відбору проб стічних вод виробником (пп. 2.2.8).
Згідно з п. 3.1 Правил № 4 до систем централізованого водовідведення приймаються стічні води споживачів, які не призводять до порушення роботи каналізаційних мереж та очисних споруд, безпеки їх експлуатації та можуть бути очищені на КОС виробника відповідно до вимог Правил охорони поверхневих вод від забруднення зворотними водами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 1999 року № 465.
Стічні води споживача, що приймаються до систем централізованого водовідведення, не повинні містити речовин, зазначених в п. 3.2 Правил № 4. Крім того забороняється скидати до системи централізованого водовідведення без попереднього знешкодження та знезараження на локальних очисних спорудах з обов'язковою утилізацією або захороненням утворених осадів стічні води, що містять забруднюючі речовини, визначені у переліку забруднюючих речовин, що заборонені до скидання до системи централізованого водовідведення згідно з додатком 2 до Правил № 4.
Пунктом 4.2. правил № 4 визначено, що для всіх споживачів, що скидають стічні води до системи централізованого водовідведення м. Суми або безпосередньо на очисні споруди м. Суми, встановлюються максимально допустимі концентрації забруднюючих речовин (ДК).
Згідно п. 4.3 Розділу 4 правил № 4 у разі визначення ДК забруднюючої речовини в стічних водах, що скидаються до системи централізованого водовідведення або безпосередньо на очисні споруди м. Суми, за ДК у каналізаційні мережі приймають ДК, визначені додатком № 3 до цих Правил. У разі виявлення у стічних водах споживачів речовин, ДК яких не передбачені Правилами № 4, виробник визначає ДК забруднюючих речовин у стічних водах згідно з Правилами приймання стічних вод до системи централізованого водовідведення, затвердженими наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 01.12.2017 року № 316 (далі - правила № 316).
Пунктом 6.6 Правил № 4 передбачено, що з метою контролю якості стічних вод споживачів виробник здійснює відбір контрольних проб. Виявлені в цих пробах перевищення ДК забруднюючих речовин у стічних водах є достатньою підставою для нарахування плати за скид понаднормативних забруднень.
Для всіх споживачів, що скидають стічні води до системи централізованого водовідведення м. Суми або безпосередньо на очисні споруди м. Суми, встановлюються максимально допустимі концентрації забруднюючих речовин (ДК) (п. 4.2 Правил № 4).
У разі визначення ДК забруднюючої речовини в стічних водах, що скидаються до системи централізованого водовідведення або безпосередньо на очисні споруди м. Суми, за ДК у каналізаційній мережі приймають ДК, визначені додатком 3 до цих Правил. У разі виявлення у стічних водах споживачів речовин, ДК яких не передбачені цими Правилами, виробник визначає ДК забруднюючих речовин у стічних водах згідно з Правилами № 316 (п. 4.3 Правил № 4).
Виконавець зобов'язаний здійснювати нагляд за умовами скиду стічних вод споживача, за виконанням споживачем місцевих правил приймання стічних вод і вимог договору. При виявленні перевищення допустимих концентрацій або інших порушень місцевих правил приймання стічних вод, виконавець зобов'язаний у встановленому порядку пред'явити споживачу рахунок.
У п. 8.3. Правил № 4 визначено формулу, за якою виробник розраховує величину плати за скид стічних вод у систему централізованого водовідведення.
У п. 8.3. Правил № 4 визначено формулу, за якою виробник розраховує величину плати за скид стічних вод у систему централізованого водовідведення.
Виходячи із складових цієї формули, величина плати за скид стічних вод у систему централізованого водовідведення виробника (Рс) складається із суми:
- плати за скид стічних вод споживача у межах, обумовлених договором (Т х Qd);
- плати за скид стічних вод споживача понад обсяги, обумовлені договором (5Т х Qpd);
- плати за скид стічних вод споживача з понаднормативними забрудненнями (Кк х Т х Qpz).
Водночас, колегія суддів відзначає, що Правила № 4 є дійсними та не були визнані протиправним та нечинними в судовому порядку.
Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, 28.11.2019 року на каналізаційному випуску № 1 на виході з контрольного колодязя, за адресою: м. Суми, пл. Привокзальна, 1 були відібрані проби стічних вод по об'єкту відповідача.
За результатами хімічного аналізу проб стічних вод, проведених лабораторією позивача, атестованою у даній галузі досліджень, зафіксовано скид споживачем в міську каналізацію стічних вод з перевищенням гранично допустимих концентрацій (ДК) забруднюючих речовин, що підтверджується актом відбору проб стічних вод від 28.11.2019 року № 994, протоколом якості стічних вод від 04.12.2019 року № 429.
Позивачем було визначено коефіцієнт кратності відповідно до абз. 2 п. 8.11 правил № 4, який враховує рівень небезпеки скинутих забруднень для технологічних процесів очищення стічних вод та екологічного стану водойми, склав 1,06.
Крім того, 28.11.2019 року на каналізаційному випуску № 1 на виході з контрольного колодязя, за адресою: м. Суми, вул. Троїцька, 69 були відібрані проби стічних вод по об'єкту відповідача.
За результатами хімічного аналізу проб стічних вод, проведених лабораторією позивача, було зафіксовано скид споживачем в міську каналізацію стічних вод з перевищенням гранично допустимих концентрацій (ДК) забруднюючих речовин, що підтверджується актом відбору проб стічних вод від 28.11.2019 року № 995, протоколом якості стічних вод від 04.12.2019 року № 430.
Позивачем було визначено коефіцієнт кратності відповідно до абз. 2 п. 8.11 Правил № 4, який враховує рівень небезпеки скинутих забруднень для технологічних процесів очищення стічних вод та екологічного стану водойми, склав 1,06.
Крім того, як правильно встановлено судом першої інстанції, 28.11.2019 року на каналізаційному випуску № 1 на виході з контрольного колодязя, за адресою: м. Суми, пр. Курський 18/18а відібрані проби стічних вод по об'єкту відповідача.
За результатами хімічного аналізу проб стічних вод, проведених лабораторією позивача, атестованою у даній галузі досліджень, зафіксовано скид споживачем в міську каналізацію стічних вод з перевищенням гранично допустимих концентрацій (ДК) забруднюючих речовин, що підтверджується актом відбору проб стічних вод від 29.11.2019 № 996, протоколом якості стічних вод від 05.12.2019 року № 431.
Позивачем було визначено коефіцієнт кратності відповідно до п. 8.9 правил № 4, який враховує рівень небезпеки скинутих забруднень для технологічних процесів очищення стічних вод та екологічного стану водойми, склав 1,06.
При цьому, колегія суддів відзначає, що всі зазначені акти відбору проб стічних вод були підписані представником споживача без зауважень.
Водночас, колегія суддів не приймає як належне твердження скаржника, що дослідження стічних вод відповідача, які були відібрані згідно актів відбору проб стічних вод від 28.11.2019 року №994, від 28.11.2019 року №995, від 29.11.2019 року №996 проведено не уповноваженою особою, з огляду на наступне.
Так, згідно звіту про проведений аудит від 27.12.2019 року виданого ДП «Сумистандартметрологія» (том 1, а.с 58), фактичний склад фахівців Лабораторії та їх кваліфікація забезпечує виконання обсягів проведення вимірювань у заявленій галузі атестації на належному рівні; протоколи вимірювань оформлені правильно; внутрішній лабораторний контроль якості проведення вимірювань функціонує; комісією проконтрольовано правильність виконання вимірювань фахівцями лабораторії при визначенні масової частки заліза загального, міді, цинку, нікелю, свинцю хрому, хлоридів, сульфатів у воді стічній; за результатами аудиту комісія вважає за доцільне рекомендувати органу щ атестації визнати роботу хімічної лабораторії контролю промстоків КП «Міськводоканал» Сумської міської ради задовільною.
Отже, фахівці лабораторії інженер-лаборант та лаборанти 4 розряду згідно із кваліфікацією мають повноваження виконувати вимірювання допустимих концентрацій забруднюючих речовин у стічних водах: завислих речовин, БСК, ХСК, Азот амонітний, фосфати, нафтопродукти, АПАР (СПАР), залізо (загальне), мідь, цинк, нікель, хром, свинець, жири, хлориди, сульфати, сульфіди, мінералізація, загальна (сухий залишок), реакція середовища (рН).
Водночас, колегія судді приймає до уваги твердження позивача викладене у відзиві на апеляційну скаргу, що скаржник мав право бути присутнім під час проведення виробником досліджень якості стічних вод споживача у лабораторії виробника, про що додаткового повідомлялось у актах відбору проб стічних вод від 28.11.2019 року №994, 994, від 29.11.2019 року №996. Однак, відповідач не скористався даним правом, що свідчить про згоду з процедурою відбору проб стічних вод.
Для визначення вмісту забруднень у стічних водах споживачів використовуються дані лабораторії виробника, тобто позивача, що передбачено п. 6.4 Правил № 4.
Хімічна лабораторія контролю промстоків КП "Міськводоканал" Сумської міської ради (позивача) відповідає критеріям і атестована на право проведення вимірювань у сфері робіт з контролю стану навколишнього природного середовища (води стічні), що підтверджується Свідоцтвом про атестацію від 23.02.2018 року № РУ-0110/18.
Свідоцтво про атестацію було видано Державним підприємством «Сумський регіональний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації 23.02.2018 року та є атестаційним документом. Таким чином, відповідно до свідоцтва про атестацію хімічної лабораторії контролю промстоків «КП «Міськводоканал» СМР РУ-0110/18, позивач атестований на проведення вимірювань аніонних синтетичних поверхнево - активних речовин, що є часткою синтетичного поверхнево-активних речовин (СПАР), тобто однією з груп на яку поділяється СПАР.
З огляду на викладене, колегія суддів не приймає як належне твердження скаржника, що позивач не мав права здійснювати відповідні дослідження через відсутність наладженої атестації.
Водночас, колегія суддів відзначає, що в предмет доказування по даній справі не входять дії лабораторії позивача.
Як вбачається з матеріалів справи, плата за скид стічних вод у систему централізованого водовідведення розраховується за формулою, яка зазначена у п. 8.3 правил № 4. Величина плати за скид складається: із плати за скид стічних вод споживача у межах, обумовлених договором; плати за скид стічних вод споживача понад обсяги, обумовлені договором; плати за скид стічних вод споживача з понаднормативним забрудненням.
По пл. Привокзальна, 1 та вул. Троїцька, 69 (за період з 22.08.2019 року по 19.11.2019 року) плата склала 226325,73 грн. По пр. Курський, 18/18а (за період з 22.08.2019 року по 19.11.2019 року) плата за скид склала 80160,41 грн. Загальна сума величини плати за скид стічних вод відповідачем у систему централізованого водовідведення виробника (за понаднормативний скид) складає 306486,14 грн.
Відповідно до п. 8.13 правил № 4 плата за скид стічних вод до систем централізованого водовідведення у разі порушення вимог щодо якості і режиму їх скидання вноситься споживачем на розрахунковий рахунок виробника протягом десяти днів з дня отримання рахунку.
Рахунок № 6 від 17.01.2020 року на суму 226325,73 грн та рахунок № 7 від 17.01.2020 року на суму 80160,41 грн направлено на адресу відповідача 22.01.2020 року рекомендованим листом від 21.01.2020 року, про що свідчать копії квитанції від 22.01.2020 року. Рахунки отримані відповідачем 23.01.2020 року, однак станом на 24.09.2020 року рахунки залишилися не оплаченими.
Як вбачається з матеріалів справи, 29.05.2020 року позивач звернувся до відповідача з претензією. Відповідач в свою чергу вищезазначену претензію залишив без відповіді. Вказані рахунки за скид стічних вод з понаднормативним забрудненням відповідачем не оплачені, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Щодо твердження скаржника, що позивач виходив з показників, які були взяті виключно на виході з контрольного колодязя, а не як найменший з чотирьох величин, відповідно до п. 4.1 Розділу 4 правил № 4 та п. 1 розділу 9 правил № 316, колегія суддів відзначає наступне.
Як правильно встановлено судом першої інстанції, пункт 4.1 Розділу 4 правил № 4 та п. 1 Розділу 9 Правил № 316 враховується позивачем при визначенні ДК забруднюючих речовин у стічних водах для всіх споживачів м. Суми та встановлюється в правилах, а не для кожного окремого споживача.
Тому у місцевих Правилах розрахунок ДК забруднюючих речовин у стічних водах був здійснений для всіх споживачів як найменший з чотирьох величин, передбачених п. 1 Розділу 9 Правил № 316, п. 4.1 Розділу 4 Правил № 4.
Крім того, колегія суддів не приймає як належне твердження скаржника, що протоколи дослідження якості стічних вод не є достовірними доказами, так як акти відбору проб не відповідають вимогам Правил № 4, позивачем не дотримано порядок відбору проб, встановлений п.6.11.1 Правил № 4, з огляду на наступне.
Так, за твердженням скаржника, останнім було проведено самостійне дослідження проб стічних вод, відібраних на підставі актів відбору від 28.11.2019 року №№ 994, 995 та від 29.11.2019 року № 996. З цією метою відповідач звернувся до Регіонального офісу водних ресурсів у Сумській області Державного агентства водних ресурсів України, яким було проведено дослідження зазначених проб. Відповідно до протоколів дослідження від 03.12.2019 року №№ 232, 233 та від 04.12.2019 року № 234, скаржник вважає, що в результаті порушення керівних документів при відборі та аналізі стічних вод, позивачем отримано хибний результат.
Крім цього, згідно протоколів дослідження № 429 від 04.12.2019 року, № 431 від 05.12.2019 року визначено перевищення ГДК цинку. Однак, за твердженням скаржника ним у виробничій діяльності цинк не використовується, що підтверджується довідкою від 22.10.2020 року (а.с.96, том 1).
Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, відбір проб стічних вод здійснювався відповідно до п. 6.11 Правил № 4 за участю представника відповідача та підписано акти без зауважень. Також, відповідач мав право бути присутнім під час проведення досліджень якості стічних вод, чим не скористався.
Як було встановлено вище, позивачем було дотримано процедуру відбору та проведення аналізу, а докази відповідача вищезазначених фактів не спростовують.
При цьому, колегія суддів відзначає, що лабораторією позивача застосовуються методики відповідно до затверджених атестаційних документів, а не методики, на які посилається відповідач.
Протоколи досліджень, надані відповідачем, не є доказом, так як згідно п.6.9 Правил № 4 відкриття проби та її аналіз в незалежній лабораторії проводиться в присутності представника позивача, відповідача та лаборанта, що оформлюється відповідним актом. Арбітражні проби зберігаються у позивача згідно актів відбору. Крім цього, незалежна лабораторія повинна при проведенні аналізу застосовувати однакові з позивачем методики. Вищезазначені обставини відповідачем не доведені.
Що стосується довідки відповідача про невикористання цинку, то така довідка не є належним доказом, оскільки складена відповідачем особисто.
Водночас, матеріали справи не містять, а скаржником не було надано ані суду першої інстанції ані суду апеляційної інстанції зауважень щодо одержаних відповідачем від позивача розрахунків та застосування формул визначення плати за скид стічних вод з понаднормативним забрудненням.
При цьому, твердження скаржника, що при визначенні допустимих концентрацій забруднюючих речовин у стічних водах відповідача, позивачем порушено статті 3, 7 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність'т а Порядок визначення ДК забруднюючих речовин у стічних водах споживача, визначений у пункті 1 розділу ІV Правил №316 та п. 4.1. Місцевих правил, колегія суддів не визнає переконливими доводами, як безпідставні та такі, що не підтверджені належними та допустимими в розумінні статей 73, 76-79, 86, 269 Господарського процесуального кодексу України доказами.
Як правильно встановлено судом першої інстанції, по пл. Привокзальна, 1 та вул. Троїцька, 69 (за період з 22.08.2019 по 19.11.2019) плата склала 226325,73 грн. Факти заборгованості підтверджуються актом відбору проб стічних вод від 28.11.2019 року, протоколом дослідження якості стічних вод від 04.12.2019 року, актом відбору проб стічних вод від 28.11.2019 року, протоколом дослідження якості стічних вод 04.12.2019 року, листом-повідомленням про виявлення перевищення ДК забруднюючих речовин в стічних водах споживача від 04.12.2019 року, рахунком від 17.01.2020 року № 6.
По пр. Курський, 18/18а (за період з 22.08.2019 року по 19.11.2019 року) плата за скид склала 80160,41 грн. Факт заборгованості підтверджується актом відбору проб стічних вод від 29.11.2019 року, протоколом дослідження якості стічних вод від 05.12.2019 року, листом-повідомленням про виявлене перевищення ДК забруднюючих речовин в стічних водах споживача від 05.12.2019 року, рахунком від 17.01.2020 року № 7.
Твердження скаржника, що позивачем порушено Порядок визначення ДК забруднюючих речовин у стічних водах споживача, визначений у пункті 1 розділу ІV Правил №316 та п. 4.1. Місцевих правил не підтверджено належними та допустимими в розумінні статей 73, 76-79, 86, 269 Господарського процесуального кодексу України доказами.
При цьому, колегія суддів приймає до уваги твердження позивача викладене у додаткових поясненнях, що хімічна лабораторія контролю промстоків КП "Міськводоканал" Сумської міської ради відповідає критеріям атестації і атестована ьна право проведення вимірювань у сфері робіт з контролю стану навколишнього природного середовища (води стічні), що підтверджується Свідоцтвом про атестацію від 23.02.2018 року № РУ-0110/18. Крім того, правомірність дій Хімічної лабораторії контролю промстоків КП "Міськводоканал" Сумської міської ради та дотримання її працівниками вимог керівних нормативних документів, в тому числі КНД 211.1.0.009-94, Методик та Державних стандартів підтверджено Звітом ДП "Сумистандартметрологія" про проведений аудит від 27.12.2019 року щодо дотримання атестованою хімлабораторією підприємства вимог СОУ РУ 74.90-02568064.001:2015 "Атестація вимірювальних лабораторій. Загальні вимоги та порядок проведення", копія якого є в матеріалах справи.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Колегія суддів перевіривши розрахунок позивача з урахуванням алгоритму їх нарахування (а.с.2-5, том 1) визнає його вірним та погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 306486,14 грн основної заборгованості.
Щодо позовних вимог в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат, колегія суддів відзначає наступне.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачена вказаною статтею сплата суми боргу за грошовим зобов'язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних від простроченої суми, здійснюється незалежно від наявності відповідного положення в договорі.
З урахуванням того, що плата за скид стічних вод з понаднормативним забрудненням є грошовим зобов'язанням, що виникає на підставі договору та визначених законодавчих приписів, а відповідач, в свою чергу, прострочив виконання вказаного зобов'язання, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 3 % річних в сумі 3644,13 грн та 4919,10 грн інфляційних нарахувань.
Щодо позовних вимог в частині стягнення пені, колегія суддів відзначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
За змістом ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п. 3.6 та п. 5.1.2 договору за неналежне виконання грошового зобов'язання відповідач повинен сплатити позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний прострочений день.
Колегія суддів перевіривши розрахунок пені погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в цій частині в сумі 22016,64 грн.
При цьому, колегія суддів відзначає, що скаржником не був наданий суду контррозрахунок штрафних санкцій.
Посилання скаржника на висновки Верховного Суду викладені у справах №916/2273/16 від 17.04.2019 року та №917/360/19 від 05.12.2019 року є неприйнятними з огляду на те, що таку постанову прийнято Великою Палатою Верховного Суду з огляду на іншу фактично-доказову базу у відповідній справі, тобто хоча й за подібного правового регулювання, але за інших встановлених обставин, і за інших поданих сторонами й оцінених судами доказів, у залежності від яких (обставин і доказів) прийнято відповідне судове рішення, зокрема, у даній справі №920/1022/20 не порушені відповідні вимоги при відборі, консервуванні та зберіганні проб стічних вод.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог.
Згідно ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
Тому інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.
Разом з цим, колегія суддів приймає до уваги, що мотиви апеляційної скарги Акціонерного товариства "Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування "Насосенергомаш" фактично зводяться до мотивів викладених у відзиві на позовну заяву, висновки по яким були зроблені судом першої інстанції у оскаржуваному рішенні.
Колегія суддів погоджується з твердженнями позивача викладеними у відзиві на апеляційну скаргу.
Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі такими, що не можуть бути підставою для скасування ухваленого у справі рішення, наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин. А тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Судові витрати, згідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покласти на апелянта.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування "Насосенергомаш" на рішення Господарського суду Сумської області від 26.01.2021 року у справі № 920/1022/20 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Сумської області від 26.01.2021 року у справі №920/1022/20 залишити без змін.
3. Судовий збір, понесений у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на апелянта.
4. Матеріали справи №920/1022/20 повернути до Господарського суду Сумської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя В.В. Сулім
Судді А.Г. Майданевич
О.М. Коротун
Дата підписання 02.02.2026 року.