Справа № 346/3778/24
Провадження № 22-ц/4808/34/26
Головуючий у 1 інстанції Сольський В. В.
Суддя-доповідач Максюта
22 січня 2026 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд в складі:
головуючого (суддя-доповідач) Максюти І.О.,
суддів: Василишин Л.В., Баркова В.М.,
секретаря Шемрай Н.Б.,
з участю представника позивачки ОСОБА_1 адвоката Рогалевича А.Б. і представника третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог, Міністерства оборони України ОСОБА_13,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відео конференції апеляційну скаргу адвоката Рогалевича Андрія Борисовича, подану в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області, ухвалене суддею Сольським В.В. 03 жовтня 2025 року в м. Коломия Івано-Франківської області, у справі за позовом ОСОБА_1 , яка діє у своїх інтересах та в інтересах дочки ОСОБА_2 , від імені та в інтересах яких діє адвокат Рогалевич Андрій Борисович, до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог: Міністерство оборони України, про встановлення факту проживання однією сім'єю, не перебуваючи у шлюбі між собою або у будь-якому іншому шлюбі,
Короткий зміст позовних вимог
Позивач ОСОБА_1 (у своїх інтересах та в інтересах дочки ОСОБА_2 ), від імені та в інтересах якої діє адвокат Рогалевич Андрій Борисович, звернулася з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог: Міністерство оборони України, про встановлення належності до сім'ї військовослужбовця, який загинув захищаючи Батьківщину та перебування на його утриманні.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач з самого народження, все своє життя проживала в будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Її молодший рідний брат ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживав разом з нею за вказаною адресою. Їхні батьки: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 померли ще на початку 90-х років, тому позивач та її брат ОСОБА_6 залишились повними сиротами та проживали разом з дідом ОСОБА_7 та бабою ОСОБА_8 , які також померли в різний період 2013 року.
З того часу позивач та її брат ОСОБА_3 проживали однією сім'єю за вказаною адресою, до народження у позивачки, як одинокої матері дочки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , після чого вони стали проживати у трьох з дочкою позивачки.
За весь час спільного проживання однією сім'єю, як члени сім'ї, ні позивач, ні ОСОБА_3 не мали як офіційного, так і цивільного подружжя, з ними більше ніхто не проживав та не був зареєстрований за адресою їхнього проживання.
ОСОБА_3 , як єдиний чоловік в сім'ї, завжди сприймав свій обов'язок матеріально забезпечувати свою рідну сестру, а з часу народження ОСОБА_2 - і свою племінницю. Забезпечення побуту, утримання в належному стані господарства, задоволення потреб в одязі і відповідно в харчуванні їхньої сім'ї, також відбувалося за рахунок коштів, які заробляв ОСОБА_3 , оскільки він постійно працював на різних роботах, щоб забезпечити проживання своїх рідних на необхідному рівні.
Окрім цього з 07.06.2015 по 07.07.2016 року ОСОБА_3 приймав участь в АТО на сході України, в результаті чого отримав статус учасника бойових дій, що в свою чергу надавало йому право на користування пільгами на оплату житлових комунальних послуг в розмірі 75% в межах середніх норм споживання. Цими ж пільгами користувалась також позивач разом із своєю дочкою.
Позивач працювала до серпня 2022 року на посаді вчителя молодших класів Коршівського ліцею Коршівської сільської ради, однак її заробітна плата була мізерною, в порівнянні з тими коштами, якими її брат ОСОБА_3 систематично, регулярно і на постійній основі забезпечував їхню сім'ю. Саме кошти ОСОБА_3 були основним джерелом доходу та засобів до існування для позивача та її дочки.
ОСОБА_1 була вимушена в серпні 2022 року звільнитися з посади вчителя молодших класів Коршівського ліцею Коршівської сільської ради і з того часу разом зі своєю дочкою ОСОБА_2 перебувала на повному у триманні у свого брата ОСОБА_3 .
Практично, одразу ж після початку збройної агресії російської федерації проти України, а саме з 06 березня 2022 року, ОСОБА_3 пішов добровольцем до ЗСУ, де проходив військову службу і виконання обов'язків по захисту Батьківщини у військовій частині НОМЕР_1 до 15 грудня 2022 року, тобто до дня трагічної смерті, що настала внаслідок вибухової травми в с.Спірне Донецької області.
Основну частину отримуваних за військову службу коштів, а це майже 100 тисяч гривень на місяць, ОСОБА_3 витрачав на членів своєї сім'ї, тобто позивачку та її дочку, а також на утримання в належному стані їхнього побуту, будинку, підсобного господарства тощо.
З 15 грудня 2022 року, коли ОСОБА_3 трагічно загинув в зоні воєнних дій у с.Спірне Донецької області, внаслідок вибухової травми, в результаті чого, його рідна сестра, тобто позивачка, та її дочка ОСОБА_2 залишилися без засобів до існування в Україні, а тому змушені були виїхати за кордон.
Представник адвокат Рогалевич А.Б. звернувся з адвокатським запитом до ІНФОРМАЦІЯ_4 , з метою отримання інформації щодо переліку документів, необхідних для отримання ОСОБА_1 компенсації (одноразової допомоги в розмірі 15 мільйонів гривень) від держави за її загиблого брата ОСОБА_3 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_5 захищаючи Батьківщину, як то передбачено Постановою Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2022 року №168.
В отриманій відповіді на адвокатський запит було зазначено, що сестри, батьки, дядьки, тітки та інші родичі мають право на виплату одноразової допомоги у випадку наявності рішення суду або нотаріально посвідченого правочину, що підтверджує факт перебування заявника на утриманні загиблого.
Представник позивачки просив встановити факт належності ОСОБА_1 та її дочки ОСОБА_2 до членів сім'ї військовослужбовця ОСОБА_3 , який загинув захищаючи Батьківщину ІНФОРМАЦІЯ_6 , а також факт перебування ОСОБА_1 та її дочки ОСОБА_2 на утриманні її рідного брата ОСОБА_3
20 листопада 2024 року позивачка змінила позовні вимоги та просила суд встановити факт її проживання однією сім'єю, не перебуваючи у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, з військовослужбовцем ОСОБА_3 , який загинув захищаючи Батьківщину ІНФОРМАЦІЯ_6 , а також факт перебування її разом з дочкою ОСОБА_2 на утриманні в її рідного брата ОСОБА_3 (т.1, а.с.116-117).
26 вересня 2025 року представник позивачки подав до суду заяву, якою позовну вимогу про встановлення факту перебування ОСОБА_1 та її дочки ОСОБА_2 на утриманні її рідного брата ОСОБА_3 просив залишити без розгляду, а розглядати позовну вимогу про встановлення факту проживання однією сім'єю (т.2, а.с.126).
У своїх остаточних позовних вимогах представник позивачки просив встановити факт проживання ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_7 , що зареєстрована: АДРЕСА_1 , однією сім'єю, не перебуваючи у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, з військовослужбовцем ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який загинув захищаючи Батьківщину ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Короткий зміст оскаржуваного рішення суду
Рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 03 жовтня 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 , яка діє у своїх інтересах та в інтересах дочки ОСОБА_2 до ІНФОРМАЦІЯ_8 , третя особа Міністерство оборони України, про встановлення факту проживання однією сім'єю, не перебуваючи у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі - відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що судом встановлено, що заявниця і її рідний брат фактично проживали разом, вели спільний побут, мали спільні витрати, піклувались один про одного, що підпадає під ознаки сім'ї, однак їх відносини не носили і в силу близького кровного споріднення (рідний брат і сестра) не могли нести характеру фактичних шлюбних відносин. Суд першої інстанції дійшов висновку, що аналізуючи встановлені обставини справи в контексті вказаних норм матеріального та процесуального права, встановлення факту проживання ОСОБА_1 однією сім'єю з ОСОБА_3 в даному випадку не є фактом, що має юридичне значення, оскільки не породжує для позивачки юридичних наслідків, так як від встановлення даного факту у неї та її дитини не виникає право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги після смерті ОСОБА_3 ..
Короткий зміст та узагальнюючі доводи апеляційної скарги
Не погодившись з рішенням суду, адвокат Рогалевич А.Б., який діє в інтересах ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, у якій посилається на те, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи та допущено неправильне застосування норм матеріального права.
Зазначає, що фактичні обставини справи підтверджують, що між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 існували сімейні стосунки, характерні для осіб, які проживають однією сім'єю без реєстрації шлюбу, та які підтримували спільний побут, спільне господарство, спільний бюджет, взаємну підтримку тощо.
Відповідно до частини четвертої статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у випадках, передбачених підпунктами 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, зокрема, мають жінка або чоловік, з якими загиблий (померлий) військовослужбовець проживав однією сім'єю, не перебуваючи при цьому у зареєстрованому шлюбі ні між собою, ні з іншими особами, - за умови, що факт такого спільного проживання встановлено судовим рішенням, яке набрало законної сили. Зазначає, що з аналізу наведеної правової норми вбачається, що законодавець визнає право на отримання одноразової грошової допомоги не лише за офіційно зареєстрованим подружжям, а й за особами, які фактично проживали разом як одна сім'я, вели спільний побут, мали спільний бюджет, тобто між якими існували відносини, як членів однієї сім'ї, які, однак, не були формалізовані у «шлюбні», передбачені Сімейним кодексом України. Закон чітко пов'язує виникнення цього права з встановленням зазначеного факту виключно в судовому порядку. Натомість в оскаржуваному рішенні суд першої інстанції, посилаючись на вказану норму, фактично ототожнив поняття «фактичного шлюбу» з виключно партнерськими (подружніми) стосунками між чоловіком і жінкою, тим самим неправильно звузивши коло осіб, які можуть вважатися такими, що проживали однією сім'єю із загиблим військовослужбовцем. Зазначає, що суд не врахував, що законодавець не конкретизує вимоги щодо наявності романтичних, інтимних чи подружніх стосунків як обов'язкової умови для встановлення факту спільного проживання однією сім'єю. Таким чином, суд дійшов хибного висновку про те, що право на отримання одноразової грошової допомоги мають виключно жінка або чоловік, які фактично перебували у стосунках, подібних до подружніх (цивільному шлюбі). Такий підхід суперечить системному тлумаченню зазначеної норми, яка передбачає можливість встановлення факту проживання однією сім'єю не лише між партнерами в подружньому сенсі, а й між близькими родичами, зокрема, у випадках, коли особа (як у цьому випадку - рідна сестра загиблого) фактично перебувала на утриманні загиблого, проживала з ним спільно, вела спільне господарство тощо.
З огляду на викладене, вважає висновок суду першої інстанції юридично необґрунтованим, таким, що ґрунтується на помилковому тлумаченні норм матеріального права. Конституційний Суд України у своєму рішенні від 03.06.99 №5-рп/99, в якому зазначив, що до членів сім'ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв'язках. Обов'язковою умовою для визнання їх членами сім'ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт тощо. Не можна вважати обґрунтованими й посилання суду першої інстанції на те, що належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу є, зокрема, докази спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільного бюджету, здійснення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім'ї, наявність між ними подружніх прав та обов'язків, а також інші обставини, що свідчать про наявність між сторонами відносин, притаманних подружжю. На підтвердження цієї позиції суд посилається на постанову Верховного Суду від 07 грудня 2023 року у справі № 442/3741/21 (провадження № 61- 1292св23). Однак такий підхід є неприпустимим у контексті цієї справи, оскільки він ґрунтується на хибному ототожненні поняття «проживання однією сім'єю» виключно з відносинами, подібними до подружніх. Ані абзац шостий пункту 4 статті 118-1 Кодексу цивільного захисту України, ані абзац шостий пункту 4 статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не містять вимоги щодо наявності між особами саме подружніх відносин або проживання «як чоловік і жінка». Законодавець використовує формулювання «особа, з якою загиблий (померлий) проживав однією сім'єю, не перебуваючи у шлюбі», не конкретизуючи, що йдеться виключно про стосунки, аналогічні подружнім. Таким чином, право на встановлення факту проживання однією сім'єю, як підстави для подальшого набуття права на соціальні гарантії, не обмежується лише випадками, коли між особами існували відносини подружнього характеру. Закон не виключає можливості існування такої «сім'ї» у випадках, коли особи є, наприклад, близькими родичами, які вели спільне господарство, проживали на одній житловій площі, мали спільний бюджет, взаємно турбувалися одне про одного, у тому числі - в умовах матеріальної залежності одного з них. Вказує, що у цій справі позивачка просила встановити факт саме такого спільного проживання - як сімейної спільноти між братом і сестрою, що вела єдине господарство, мала спільні витрати, спільно забезпечувала себе й дитину засобами до існування. Вимога щодо обов'язкової наявності «подружніх» стосунків, як це фактично сформулював суд, є юридично необґрунтованою та такою, що виходить за межі змісту й цільового призначення правової норми. Жодних законодавчих застережень щодо можливості встановлення факту проживання однією сім'єю між рідними братом і сестрою, за умови, що жоден із них не перебував у зареєстрованому або цивільному шлюбі з іншими особами, чинне законодавство не містить. Така позиція підтверджується низкою судових рішень, які набрали законної сили, зокрема, рішенням Козівського районного суду Тернопільської області від 07.01.2025 року у справі № 951/798/24, 06.02.2025 року, а також рішенням Білопільського районного суду Сумської області від 24.01.2025 року у справі № 573/2222/24, у частині проживання однією сім'єю рідного брата і сестри.
За наведених підстав просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення, яким встановити факт проживання ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_7 , що зареєстрована: АДРЕСА_1 , однією сім'єю, не перебуваючи у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, з військовослужбовцем ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який загинув захищаючи Батьківщину ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Позиція інших учасників справи
Міністерство оборони України подало відзив на апеляційну скаргу, в якому не погоджується із її доводами та вважає, що суд першої інстанції повно, всебічно та об'єктивно дослідив обставини справи та прийняв законне рішення. Зокрема, зазначає, що позивачкою не доведено факту проживання однією сім'єю із загиблим, оскільки не долучено такі докази на підтвердження вказаного факту, зокрема: щодо спілкування (розмов, листування, тощо) між нею та загиблим, у тому числі щодо підтвердження перебування на утриманні, придбання для заявниці загиблим братом до часу смерті речей та предметів, харчування, оплати засобів зв'язку та комунальних послуг, щодо надсилання (пересилання) заявниці від загиблого коштів по день загибелі значних сум грошових коштів, які б підтверджували факт перебування на повному утримуванні, фото та відео докази спільного проживання та проведення часу як одна сім'я, щодо перебування позивачки на утриманні у загиблого тощо. Також вказує, що заявницею не долучено до заяви копії таких документів: наказу командира військової частини про виключення загиблого зі списків військової частини (з якого повинно вбачатись хто записаний родичем та/або членом сім'ї загиблого, хто отримав з військової частини відповідні грошові виплати тощо; витягу з особової справи загиблого у військовій частині щодо відомостей про членів його сім'ї та/або родичів, копії автобіографії; анкети вивчення особи військовослужбовця (аркушу співбесіди), у ході якого встановлюється наявність родичів, утриманців тощо; доказів того, хто отримав після загибелі брата його грошове забезпечення у військовій частині, де він проходив військову службу; відомості про її доходи з 2020 року до цього часу, а також відомості про доходи загиблого тощо.
Просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, рішення суду залишити без змін.
Позиція Івано-Франківського апеляційного суду
В засіданні суду апеляційної інстанції представник ОСОБА_1 адвокат Рогалевич А.Б. підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити.
Представник третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог, Міністерства оборони України Матяшук В.К. заперечив доводи апеляційної скарги з підстав, зазначених у відзиві на апеляційну скаргу.
Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 в судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, що відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає її розгляду.
Згідно зі статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній та додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Вислухавши пояснення учасників справи, доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена, зважаючи на таке.
Фактичні обставини справи
Судом встановлено, що батьками ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , були ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , про що в книзі реєстрації актів про народження зроблено запис №2442, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 (т.1 а.с.38).
Батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , були ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , про що в книзі реєстрації актів про народження зроблено запис №2442, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 (т.1 а.с.39).
ОСОБА_1 була рідною сестрою ОСОБА_3 .
Згідно зі свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 ОСОБА_4 (батько) помер ІНФОРМАЦІЯ_11 у віці 34 роки, про що в книзі реєстрації актів про смерть зроблений запис №61. (т.1 а.с.40).
ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_12 у віці 35 років, про що в книзі реєстрації зроблено запис №884, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_5 (т.1 а.с.41).
Отже, батьки позивачки та ОСОБА_3 померли.
Відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України, ІНФОРМАЦІЯ_13 народилась ОСОБА_2 , про що 21 березня 2017 року Виконавчим комітетом Коршівської сільської ради Коломийського району Івано-Франківської області зроблено відповідний актовий запис №3. Батьками зазначено: ОСОБА_4 та ОСОБА_1 . Відомості про батька записані відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України (т.1 а.с.44).
Згідно з лікарським свідоцтвом про смерть №7732 від 18.12.2022 року ОСОБА_3 загинув ІНФОРМАЦІЯ_5 в зоні військових дій в с. Спірне Донецької області. Патологічні стани що призвели до смерті: інші уточнені травми з залученням декількох ділянок тіла; вибухова травма; ушкодження внаслідок військових дій, спричинені іншими видами вибухів та уламків (т.1 а.с.45).
Факт смерті ОСОБА_3 підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_6 , відповідно до якого Коломийським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Коломийському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 30 грудня 2022 року складено відповідний актовий запис №1525 (т.1 а.с.46).
Із довідки №87/02-26, виданої 25 січня 2023 року виконкомом Коршівської сільської ради, слідує, що ОСОБА_3 був зареєстрований і проживав в АДРЕСА_1 і його сім'я складалася: сестра - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_14 ; племінниця - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 був особою з числа дітей-сиріт, сімейний стан - не одружений (т.1 а.с.37).
В судовому засіданні суду першої інстанції в якості свідків допитано ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 .
Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 були братом та сестрою, їхні батьки померли і їх виховували баба з дідом. Після смерті останніх вони жили вдвох як сім'я, мали спільний бюджет, вели спільне господарство, спільно робили ремонт та купували техніку. Після народження заявницею у 2017 році дочки ОСОБА_6 працював та забезпечував їх проживання, піклувався про племінницю, водив її в дитячий садок. ОСОБА_3 був учасником АТО, мав пільги на житлово-комунальні послуги, якими також користувалася сестра. Вони жили однією сім'єю як брат та сестра з розподілом чоловічих та жіночих обов'язків.
Свідок ОСОБА_10 зазначила, що заявниця та загиблий ОСОБА_3 є братом та сестрою, були сиротами, після смерті у 2013 році баби і діда проживали спільно, вели спільний побут. Купували речі, все робили разом. Інших близьких осіб у них не було. ОСОБА_6 доглядав за племінницею, вів господарство, розподіл обов'язків у них був як у чоловіка та жінки.
Свідок ОСОБА_12 також зазначила суду, що ОСОБА_1 та її брат ОСОБА_3 після смерті бабусі та дідуся проживали спільно, допомагали один одному вели спільний побут. Павло брав участь в АТО, після повернення вони продовжували спільно проживати. У 2017 році заявниця народила дочку, ОСОБА_6 був їй за батька. Брат з сестрою жили лише у двох, ОСОБА_6 виконував чоловічу роботу по господарству, жили як брат та сестра, розподіляючи обов'язки як чоловічі та жіночі.
Свідок ОСОБА_11 зазначив, що заявниця з братом ОСОБА_6 жили спільно, вели спільний побут та господарство, ОСОБА_6 забезпечував їхню сім'ю, піклувався про племінницю, вів господарство.
Застосовані норми права та мотиви, з яких виходив суд апеляційної інстанції
Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
У частині першій статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).
Позивачка у своїх остаточних позовних вимогах просила встановити факт її проживання однією сім'єю, не перебуваючи у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, з військовослужбовцем ОСОБА_3 (братом позивачки), який загинув захищаючи Батьківщину ІНФОРМАЦІЯ_6 . Вказувала, що встановлення цього факту їй необхідно для набуття права на отримання грошової допомоги у разі загибелі військовослужбовця.
Виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (ст. 41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»).
Відповідно до положень Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався і наразі триває.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України була прийнята постанова від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (надалі - Постанова № 168 у редакції, чинній станом на день виникнення даних правовідносин), якою врегульовано питання деяких виплат військовослужбовцям, особам начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану, зокрема одноразової грошової допомоги сім'ям загиблих осіб, зазначених у пунктах 1-12 цієї постанови.
Відповідно до абз. 2 п. 2 Постанови № 168 особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі особи, зазначеної у пунктах 1-12 цієї постанови, в період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть.
Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві визначає Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затверджений постановою КМ України від 25грудня 2013року №975 (надалі Порядок № 975 у редакції, чинній станом на день виникнення даних правовідносин).
Відповідно до пунктів 3, 4 Порядку №975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста є дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть; одноразова грошова допомога призначається у разі: 1) загибелі (смерті) військовослужбовця підчас виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби; 2) смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва ,захворювання, нещасного випадку, пов'язаних із проходженням військової служби; 3) загибелі (смерті) військовозобов'язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов'язків військової служби або служби у військовому резерві.
Згідно із пунктами 1 і 2 ч. 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі:
1) загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби;
2) смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов'язаних з проходженням військової служби.
Встановлено, що ОСОБА_3 загинув ІНФОРМАЦІЯ_5 під час виконання обов'язків військової служби внаслідок поранення.
За положеннями ч. 8 і ч. 9 ст. 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права; порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
Одноразова грошова допомога призначається і виплачується рівними частинами членам сім'ї, батькам та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста. Члени сім'ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (п. 5 Порядку № 975).
Стаття 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції, чинній на день смерті ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_5 ) передбачала, що у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім'ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).
Пізніше 09.12.2023 року до статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» внесено зміни і викладено її в новій редакції згідно із Законом № 3515-IX від 09.12.2023.
Відповідно до пунктів 1, 4 ст. 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції, чинній на час ухвалення рішення судом першої інстанції) у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав; вдова (вдівець); батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їхні батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті); внуки загиблої (померлої) особи, якщо на момент її загибелі (смерті) їх батьки загинули (померли); жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім'єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили; інші утриманці загиблої (померлої) особи, які мають право на пенсію в разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
З аналізу цієї правової норми слід дійти висновку, що право на виплату одноразової грошової допомоги га підставі підпункту 4 пункту 4 ст.16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», на який посилається позивач, мають чоловік та жінка, між якими існували фактичні шлюбні відносини, які, однак, не узаконили їх у встановлений законом спосіб. Такими особами не можуть бути рідні брат і сестра, оскільки відповідно до ст.26 СК України у шлюбі між собою не можуть перебувати рідні (повнорідні, неповнорідні) брат і сестра.
Відповідно до ч. 4 ст. 3 СК України сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Відповідно до статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.
Проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, правомірною) підставою для виникнення у них певних прав та обов'язків.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі N 554/8023/15-ц (провадження N 14-130цс19) зазначено, що, вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти спільного проживання однією сім'єю, спільний побут, взаємні права та обов'язки (статті 3, 74 СК України).
У постанові Верховного Суду від 17 квітня 2023 року у справі N 463/11211/19 (провадження N 61-1214св23) зазначено, що для встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні подружжю. Таким чином, предметом доказування у справах про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу є факти спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім'ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов'язків, притаманних подружжю.
Місцевим судом правильно встановлено, що заявниця та її рідний брат фактично проживали разом, вели спільний побут, мали спільні витрати, піклувались один про одного, що підпадає під ознаки сім'ї, однак їх відносини не носили і в силу близького кровного споріднення (рідний брат і сестра) не могли нести характеру фактичних шлюбних відносин.
Факти, що мають юридичний характер - це факти, з якими закон пов'язує виникнення, зміну або припинення правовідносин.
Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав; чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення такого факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право.
Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі N 761/16799/15-ц (провадження N 14-139цс18).
Аналіз положень статті 315 ЦПК України свідчить про те, що факт проживання однією сім'єю встановлюється у судовому порядку, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки.
Аналізуючи встановлені обставини справи в контексті вказаних норм матеріального та процесуального права суд правильно вважав, що встановлення факту проживання ОСОБА_1 однією сім'єю з ОСОБА_3 у цьому випадку не є фактом, що має юридичне значення, оскільки не породжує для позивачки юридичних наслідків, так як від встановлення даного факту у неї не виникає право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги після смерті ОСОБА_3 .
Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Отже, суд першої інстанції, здійснивши системний аналіз правових норм, що регулюють спірні правовідносини, повно та всебічно встановивши фактичні обставини у справі, врахувавши правові висновки Верховного Суду, від яких залежить правильне вирішення спору, дійшов правильного висновку про відмову в задоволені позову.
Доводи апеляційної скарги не впливають на правильність висновків суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Вирішуючи цей спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, обставини у справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення та додаткове рішення, які відповідають вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи.
Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, а тому задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст. 374, 375, 381- 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу адвоката Рогалевича Андрія Борисовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення, а рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 03 жовтня 2025 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий І.О. Максюта
Судді: Л.В. Василишин
В.М. Барков
Повний текст постанови складено 02 лютого 2026 року.