Справа № 646/10674/25
№ провадження 2/646/676/2026
02 лютого 2026 року м. Харків
Основ'янський районний суд міста Харкова у складі:
головуючого судді Шиховцової А.О.,
за участю секретаря судового засідання Скриннік А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
До Основ'янського районного суду міста Харкова через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява представника ТОВ «Фінансова компанія «Ейс», в якому представник позивача просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» заборгованість за кредитним договором №00-9613311 від 05.02.2024 у загальному розмірі 51395,30 грн., яка складається з: 7375,00 грн заборгованість за кредитом; 44020,30 грн. заборгованість за несплаченими відсотками за користування кредитом. Крім того, представник позивача просив стягнути на користь позивача з ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 грн. та витрати на професійну правову допомогу у розмірі 7000,00 грн.
Представник позивача свої вимоги мотивує тим, що 05.02.2024 між ТОВ «МАКС КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено Договір кредитної лінії №00-9613311 у формі електронного документа з використанням електронного підпису одноразового ідентифікатору.
Кредитор свої зобов'язання виконав та надав боржнику у користування 7000 грн. строком на 360 днів під 2,47% за кожний день користування кредитом, проте боржник свої зобов'язання з повернення коштів у встановлений договором строк не виконала.
В подальшому, 17 грудня 2024 року ТОВ «Макс Кредит» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» уклали Договір факторингу №17122024-МК/Онлайн, згідно умов якого ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» набув право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором №00-9613311 від 05.02.2024. Даний факт підтверджується Актом прийому-передачі реєстру боржників за Договором факторингу №17122024-МК/Онлайн від 17 грудня 2024 року та платіжними інструкціями, які свідчать про виконання Фактором своїх обов'язків за вищевказаним Договором факторингу.
02.06.2025 ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» уклали Договір факторингу №02/06/25-Е, згідно умов якого позивач набув право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором №00-9613311 від 05.02.2024. Даний факт підтверджується Актом прийому-передачі реєстру боржників за Договором факторингу №02/06/25-Е від 02 червня 2025 року та платіжною інструкцією, яка свідчить про виконання Фактором своїх обов'язків за вищевказаним Договором факторингу.
Сума заборгованості відповідача становить 51395,30 грн., яка складається з: 7375,00 грн заборгованість за кредитом; 44020,30 грн. заборгованість за несплаченими відсотками за користування кредитом. Оскільки відповідачем не виконано обов'язок з повернення тіла кредиту та процентів за користування ним, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Ухвалою суду від 20.10.2025 відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду у спрощеному позовному провадженні з повідомленням сторін, витребувано у Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» інформацію: чи емітувалась на ім'я ОСОБА_1 платіжна картка маска-картки № НОМЕР_1 ; інформація про зарахування коштів на картковий рахунок маска карти № НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_1 05.02.2024 грошових коштів у сумі 7700,00 грн.; у разі підтвердження зарахування коштів на картковий рахунок - маска карти № НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_1 05.02.2024 у сумі 7700,00 грн. з наданням первинних документів бухгалтерського обліку (банківські виписки/ платіжні інструкції/доручення), що підтвердять дану інформацію.
27.10.2025 через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно з яким відповідач визнав позов частково, а саме в частині стягнення тіла кредиту в розмірі 7000,00 грн. Представник відповідача зазначила, що ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕЙС" не повідомляло, що до нього перейшло право вимоги, також, ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕЙС" не надавало відповідачу договір факторингу, відповідно до якого до ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕЙС" перейшло право вимоги за Кредитним договором № 00-9613311 від 05.02.2024. Будь-яких листів чи повідомлень від ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕЙС" відповідач не отримувала. Відповідно до Договору факторингу, Договір містить у якості додатків тільки саму Форму повідомлення боржників про відступлення Прав вимоги, форму Реєстру Боржників, що жодним чином не підтверджують надсилання відповідачу повідомлення про відступлення права вимоги заборгованості за кредитними договорами. Представник відповідача вважає, що розмір нарахованої сума заборгованості за звичайними відсотками значно перевищує розмір заборгованості за кредитом, отже умови договору з таким розміром відсотків не відповідає принципу співрозмірності порівняно з тілом кредиту, а також принципу добросовісності, розумності та справедливості відповідно до економічних умов, які існують в країні у зв'язку з військовими діями. Також представник відповідача вважає, що позивачем було нараховано банківську комісію у розмірі 700,00 грн. що є незаконним, та суперечить практиці Верховного Суду. Супутня послуга банку, визначена як надання кредиту в момент видачі, має надаватися клієнту банку безоплатно. Представник відповідача зазначила, що позивачем не надано пояснення щодо суми заборгованості за договором про надання споживчого кредиту № 00-9613311 від 05.02.2024, а саме, не надано пояснення щодо нарахування заборгованості за відсотками, з огляду на те, що тіло кредиту становить 7 000 гривень. Заявлені позивачем суми процентів до стягнення не ґрунтуються на умовах договору і наданому самим же позивачем розрахунку, а тому і не підлягають задоволенню. Іншого належного розрахунку, який би узгоджувався із матеріалами справи, умовами договору. Представник відповідача вважає, що надані позивачем розрахунок заборгованості за кредитом, підготовлені робітниками організації - є відображенням односторонніх арифметичних розрахунків позивача і не є правовою підставою для стягнення відповідних сум та не може слугувати доказом безспірності розміру грошових вимог позивача, позовна заява не містить таких даних, а лише констатує наявність недоведеного розміру всієї суми непогашеного кредиту. Позивачем не надано суду первинних бухгалтерських документів відносно видачі кредиту та його часткового погашення (платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки, та ін.), тому не має підстав вважати, що розмір заборгованості відповідача перед позивачем, а також суми відсотків, зазначені в розрахунку та довідці є правильними. Представник відповідача вважає, що позивач у встановленому законом порядку, не довело факту перерахування кредитних коштів, а тому підстави для стягнення на користь позивача заборгованості за тілом кредиту та відсотками відсутні. Щодо витрат на правову допомогу представник відповідача зазначила, що позивачем не було додано належного розрахунку та квитанції про розрахунок про надання правничої допомоги між ТОВ "ФК "ЕЙС" та Адвокатське бюро «Соломко та партнери», адже на підтвердження надання правничої допомоги від Адвокатське бюро «Соломко та партнери» повинні бути наданні документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку. Відповідно, позивачем не було додано до матеріалів справи жодного належного документу, що свідчить про фактичну оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із фактичним наданням та отриманням правової допомоги ТОВ "ФК "ЕЙС". Витрати на правову допомогу в розмірі 7000,00 грн., відповідач вважає необґрунтованими, належним чином недоведеними та взагалі неспівмірними зі складністю справи, витраченим часом, обсягом наданих послуг, тому в цій частині позовних вимог представник відповідача просила відмовити.
29.10.2025 через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої представник позивача зазначив, що позивач не зобов'язаний направляти письмове повідомлення боржнику про зміну сторони Кредитодавця. Якщо боржник не сплачував заборгованість за кредитним договором ні новому, ні старому кредитору, унаслідок чого в останнього утворилася заборгованість, правильним є стягнення заборгованості на користь нового кредитора, оскільки неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі. 05.02.2024 ТОВ «ПЛАТЕЖІ ОНЛАЙН» надало повідомлення з додатком, які підтверджують перерахування коштів на рахунок відповідача та для підтвердження факту перерахування коштів на рахунок відповідача позивачем було заявлено клопотання про витребування доказів. Нарахування відсотків за зниженою процентною ставкою здійснювалось за такою формулою: 7 000(сума виданого кредиту)*25(строк)*0,5(процентна ставка)/100= 875 (сума нарахованих відсотків за користування кредитом строком 25 днів) 875/25=35,00 (сума за один день користування кредитом, що здійснювалось за період 05.02.2024 - 29.02.2024. 01.03.2024 відповідач здійснив часткову сплату для погашення заборгованості за кредитним договором у розмірі 1200,00 грн. Нарахування відсотків за Стандартною процентною ставкою здійснювалось за такою формулою: 6675,00 (сума виданого кредиту)* 2,47(процентна ставка)/100= 164,87 (сума за один день користування кредитом), що здійснювалось за період 02.03.2024 - 17.12.2024. В п. 1.5. зазначено, що за надання Кредиту, Позичальник зобов'язаний сплатити Кредитодавцю одноразово комісію у розмірі 10,00% від суми Кредиту, що складає: 700.00 грн. Щодо судових витрат, понесених на правову допомогу, представник позивача зазначив, що позивачем долучено акт прийому-передачі виконаних робіт, що свідчить про належне виконання наданих послуг, а отже робота адвоката виконана належним чином.
26.01.2026 від Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» на виконання ухвали суду від 20.10.2025 надійшла витребувана інформація.
27.01.2026 від представника позивача через систему «Електронний суд» надійшли додаткові пояснення у справі.
Сторони в судове засідання не з'явилися, представник позивача в позовній заяві просив провести розгляд справи без його участі, причини неявки відповідача та її представника суду невідомі, заяв або клопотань до суду не надходило.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши повно і всебічно всі обставини справи та оцінивши в сукупності зібрані у справі докази, суд встановив наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).
Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з положеннями ч. ч. 1-4 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Частина 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 89 ЦПК України).
Судом встановлено, що 05.02.2024 між ТОВ «МАКС КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено Договір кредиту №00-9613311 у формі електронного документу з використанням електронного підпису.
Згідно Договору відповідачу було встановлено кредитний ліміт 7000,00 грн. строком на 360 днів, тобто до 30.01.2025 зі сплатою процентів 2,47% в день (стандартна процентна ставка), 0,5 % в день (знижена процентна ставка), комісії 700,00 грн. Позивач свої зобов'язання з надання кредитних коштів виконав.
Згідно з паспортом споживчого кредиту, підписаного відповідачем, сума/ліміт кредиту 7000,00 грн., строк кредитування 360 календарних днів, мета отримання кредиту споживчі потреби, комісія за надання кредиту 700,00 грн., загальні витрати за кредитом 59496,50 грн., орієнтовна загальна вартість кредиту за весь строк користування кредитом 66496,50 грн., реальна річна процентна ставка 880,12%.
Згідно з довідкою про ідентифікацію ТОВ "Макс Кредит", клієнт ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з якою укладено договір №00-9613311 від 05.02.2024 ідентифікована ТОВ "Макс Кредит". Одноразовий ідентифікатор: 57954, час відправки: 05.02.2024 17:59:47, номер телефону: НОМЕР_2 .
Факт перерахування на картку клієнта № НОМЕР_1 у сумі 7000,00 грн. підтверджений у отриманій на виконання ухвали суду про витребування інформації від АТ КБ «Приватбанк».
17.12.2024 між ТОВ «Макс Кредит» та ТОВ «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 17122024-МК/Онлайн, відповідно до умов якого ТОВ «Онлайн Фінанс» зобов'язалося передати (сплатити) ТОВ «Макс Кредит» суму фінансування у розмірі 2203656,28 грн., а ТОВ «Макс Кредит» зобов'язалося відступити ТОВ «Онлайн Фінанс» права вимоги за укладеними кредитними договорами згідно реєстру, в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення прав вимоги.
Відповідно до Реєстру боржників до Договору факторингу №17122024-МК/Онлайн, ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» набуло права грошової вимоги до відповідача за вище зазначеним кредитним договором.
Згідно з Актом приймання-передачі до договору факторингу №17122024-МК/Онлайн ТОВ «Макс Кредит» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» склали цей акт про те, що згідно з вимогами пункту 4.2 договору факторингу клієнт передав, а фактор прийняв реєстр боржників клієнта від 17 грудня 2024 року, що складений за формою згідно із додатком № 1 до договору.
Відповідно до платіжних інструкцій № 335 від 26.12.2024, № 342 від 27.12.2024 та № 358 від 06.01.2025 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перерахувало на рахунок ТОВ «Макс Кредит» кошти з призначенням платежу: оплата за відступлення прав вимог згідно договору факторингу № 17122024-МК/Онлайн від 17.12.2024.
02.06.2025 між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «ЕЙС» укладено Договір факторингу № 02/06/25-Е, у відповідності до умов якого ТОВ «ФК «ЕЙС» зобов'язалося передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Онлайн Фінанс» (ціна продажу) за плату, а ТОВ «ФК«Онлайн Фінанс» відступити ТОВ «ФК «Ейс» право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб боржників, включаючи суму основного зобов'язання (суму позики), плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти за прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить ТОВ «Онлайн Фінанс».
Відповідно до Реєстру боржників до Договору факторингу № 02/06/25-Е від 02.06.2025 ТОВ «ФК «ЕЙС» набуло права грошової вимоги до відповідача за вище зазначеним кредитним договором.
Згідно з Актом приймання-передачі до договору факторингу № 02/06/25-Е ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс» склали цей акт про те, що на виконання п. 1.2 Договору факторингу № 02/06/25-Е клієнт передав, а фактор прийняв реєстр боржників після чого з урахуванням п. 1.2. Договору факторингу № 02/06/25-Е від Клієнта до Фактора переходять права вимоги заборгованості від боржників і фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей.
Відповідно до платіжної інструкції ТОВ «ФК «ЕЙС» перерахував кошти на користь ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» в сумі 1 191 537,94 грн 30.09.2025.
Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором, відповідач має заборгованість перед позивачем у розмірі 51395,30 грн., яка складається з:
- 6675,00 грн. - сума заборгованості за основним зобов'язанням;
- 44020,30 грн. - сума заборгованості за нарахованими процентами;
- 700,00 грн. - сума заборгованості за нарахованими комісіями.
У виписці з особового рахунка за кредитним договором №00-9613311 від 05.02.2024 за період з 02.06.2025 по 01.10.2025 сума заборгованості зазначена так: 51395,30 грн. з яких: 7375,00 грн. - заборгованість по кредиту (суд зауважує, що фактор додав суму комісії до тіла кредиту), 44020,30 грн. - заборгованість за нарахованими процентами.
За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до правового висновку, висловленого Верховним Судом у постановах від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Особливості укладання договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).
Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону).
Згідно із частиною шостою статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини восьмої статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 травня 2021 року у справі №761/35556/14 зроблено висновок, що «невід'ємною складовою правильної правової кваліфікації судами спірних договірних відносин є визначення правової природи договору, який є основою їх виникнення. Виходячи зі змісту статті 640 ЦК України, залежно від моменту виникнення цивільних прав і обов'язків у сторін договору, законодавець розрізняє договори консенсуальні і реальні. Консенсуальний договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Щодо реальних договорів, для укладення яких, крім згоди сторін, вимагається передання майна або вчинення іншої дії, частина друга статті 640 ЦК України передбачає правило, за яким договір вважається укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України кредитний договір - це договір, за яким банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір за своєю юридичною природою є консенсуальним».
У частині першої статті 512 ЦК України зазначено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Положеннями статей 1077, 1078 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти у розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Згідно зі статтею 1081 ЦК України, клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Частинами першою, другою статті 1082 ЦК України встановлено, що боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли унаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Щодо розміру відсотків, які підлягають стягненню.
Позивач у позовній заяві просить стягнути відсотки у розмірі 44020,30 грн. Із розрахунку заборгованості ТОВ « Макс Кредит» вбачається, що такі нараховані за період з 05.02.2024 по 17.12.2024.
Разом із тим, суд не може погодитись із таким нарахуванням відсотків з огляду на наступне.
За змістом ст. 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Згідно із ч.3 ст. 1054 Цивільного кодексу України особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
Відповідно до положень ст. 3 Закону України « Про споживче кредитуванн» цей Закон регулює відносини між кредитодавцями, кредитними посередниками та споживачами під час надання послуг споживчого кредитування, а також відносини, що виникають у зв'язку з врегулюванням простроченої заборгованості за договорами про споживчий кредит та іншими договорами, передбаченими частиною другою цієї статті.
Статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено частиною п'ятою Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-IX від 22 листопада 2023 року, який набрав чинності з 24 грудня 2023 року.
Відповідно до ч. 5ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.
Положення частини 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» щодо обмеження максимального розміру денної процентної ставки вводяться в дію поетапно.
Пунктом 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.
Отже, з 24.12.2023 по 21.04.2024 (120 днів) максимальний розмір денної процентної ставки за кредитним договором не може перевищувати 2,5 %, з 22.04.2024 по 19.08.2024 (120 днів) максимальний розмір денної процентної ставки за кредитним договором не може перевищувати 1,5 %, з 20.08.2024 - денна ставка не може становити більше 1%.
З урахуванням наведеного, суд відхиляє наданий розрахунок заборгованості та наводить свій розрахунок, з урахуванням обмеження встановлених законом.
Відсотки, в період з 05.02.2024 по 29.02.2024 нараховані в межах 0,5 %, що відповідає обмеженням встановленим частини 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», що склало 7000,00 грн.
Заборгованість відповідача за нарахованими відсотками за період з 02.03.2024 по 21.04.2024 нараховані в межах 2,47% відповідає обмеженням встановленим частини 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», розраховується наступним чином (6675,00*2,47/100) *22 (кількість днів прострочення (відповідно до кількості днів зазначених у розрахунках позивача), що склало 3627,19 грн.
Заборгованість відповідача за нарахованими відсотками за період з 22.04.2024 по 19.08.2024 становить 12015 грн., що розраховується наступним чином (6675,00*1,5/100) * 120 (кількість днів прострочення (відповідно до кількості днів зазначених у розрахунках позивача).
Заборгованість відповідача за нарахованими відсотками за період з 20.08.2024 по 17.12.2024 становить 8010 грн, що розраховується наступним чином (6675,00*1/100) * 120 (кількість днів прострочення (відповідно до кількості днів зазначених у розрахунках позивача).
Відтак, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за процентами підлягають частковому задоволенню, а саме в сумі 30652,19 грн (7000,00 грн + 3627,19 + 12015,00 грн+ 8010,00 грн).
Разом з тим, щодо обов'язку позичальника сплачувати комісію за надання кредиту в розмірі 700,00 грн., не відповідає вимогам чинного законодавства з огляду на наступне.
Згідно частини третьої статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Відповідно до статті 3 ЦК України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків, що зокрема підтверджується змістом частини третьої статті 509 цього Кодексу. Отже, законодавець, навівши у тексті ЦК України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.
Виходячи зі змісту вказаних норм, надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов'язком банку, виконання такого обов'язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов'язок банку за кредитним договором, тому такі дії банку не є послугами, що об'єктивно надаються клієнту-позичальнику.
Частиною першою, другою статті 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Об'єднана палата Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15-ц (провадження № 61-8862сво18) дійшла висновку про те, що положення кредитного договору про сплату позичальником на користь банку комісій є в силу статті 228 ЦК України нікчемними. У той же час Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 дійшла висновку, що визнання нікчемного правочину недійсним за вимогою сторони не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону.
Отже, суд приходить до висновку, що положення спірного кредитного договору про сплату комісії за надання кредиту є нікчемними в силу ст.228 ЦК України. А тому в задоволенні вимог про стягнення з відповідача комісії за надання кредиту в сумі 700,00 грн. слід відмовити.
У зв'язку з наведеним, суд дійшов висновку про часткове порушення прав позивача, за захистом яких мало місце звернення до суду, а саме з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Ейс» слід стягнути заборгованість за кредитним договором в загальному розмірі 37327,19 грн.
Щодо судових витрат.
Згідно ч.1 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені ним судові витрати в справі.
Оскільки позовні вимоги підлягають до часткового задоволення 72,63 %, то з відповідача підлягає стягненню сума судового збору, сплаченого позивачем у розмірі 2422,40 грн, пропорційно до задоволених вимог у розмірі 1759,39 грн.
Відповідно до норм ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача. Іншими витратами є зокрема витрати на професійну правничу допомогу ( п. 1 ч.3 ст. 133 ЦПК України).
Нормами ч.ч.2, 3, 4 статті 137 ЦПК України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат; для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги; розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1)складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи; у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами; обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
На підтвердження витрат на правову допомогу позивачем надані: договір про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20.08.2025 між ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» та адвокатським бюро «Соломко та партнери», додаткова угода №25771173541 до Договору про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20.08.2025, акт прийому- передачі наданих послуг від 01.10.2025 на суму 7000,00 грн, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС №7073/10 від 19.10.2018, довіреність на представництво інтересів ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» та адвоката Соломка О.В.
Враховуючи наведене, з відповідача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу, які понесені та належним чином підтверджені позивачем, у розмірі пропорційному задоволеним вимогам, а саме 5084,10 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 202, 256, 364, 266, 509, 526, 530, 554, 611, 612, 625-627, 1046, 1049 ЦК України, ст. ст. 2, 5, 10, 12, 76-82, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором №00-9613311 від 05.02.2024 у розмірі 37327 (тридцять сім тисяч триста двадцять сім) грн. 19 коп.
Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» сплачений за подання позову судовий збір в розмірі 1759 (одна тисяча сімсот п'ятдесят дев'ять) грн. 39 грн.
Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» витрати, понесені на професійну правничу допомогу в розмірі 5084 (п'ять тисяч вісімдесят чотири) грн. 10 коп.
Рішення може бути оскаржено повністю або частково учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи, інтереси та (або) обов'язки до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Ейс", код ЄДРПОУ 42986956, юридична адреса: 02090, м. Київ, Харківське шосе, 19, офіс 2005.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Представник відповідача - адвокат Мушка Наталія Михайлівна, адреса для листування: 02090, м. Київ, вул. Алматинська, буд. 8, оф. 310 А, діє на підставі ордеру серії ВН №1598765 від 23.10.2025 та свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №005203 від 21.02.2024.
Суддя А.О. Шиховцова