Справа № 642/327/26
Провадження № 6/642/21/26
02 лютого 2026 року м. Харків
Суддя Холодногірського районного суду м. Харкова Проценко Л.Г., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «УКРФІНСТАНДАРТ», стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНСТАФІНАНС», приватний виконавець Пашков Юрій Дмитрович, боржник: ОСОБА_1 , про заміну сторони виконавчого провадження, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «УКРФІНСТАНДАРТ» звернулося із заявою, у якій просить замінити у виконавчому провадженні № 68442671 щодо примусового виконання виконавчого документу, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимир Олександрович за № 51246 від 29.12.2021 про стягнення із боржника ОСОБА_1 заборгованості на користь стягувача Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНСТАФІНАНС», сторону виконавчого провадження - стягувача: Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНСТАФІНАНС» на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «УКРФІНСТАНДАРТ».
У відповідь на запит суду надійшла інформація з Єдиного державного демографічного реєстру, з якої не встановлюється зареєстроване місце проживання боржника.
Згідно довідки ХМР про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб від 02.02.2026, боржник ОСОБА_1 не є зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_1 .
Вивчивши матеріали поданої заяви на предмет дотримання цивільного процесуального законодавства під час звернення до суду, суддя дійшов такого висновку.
Розділ VI ЦПК України врегульовує процесуальні питання, пов'язані з виконання судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб), як заключного етапу у процесі реалізації захисту цивільних прав.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Загальні вимоги до форми та змісту письмової заяви, клопотання, заперечення визначено у ст.183 ЦПК України.
Згідно з абз. 2 ч. 2, 4 ст. 183 ЦПК України до заяви, скарги, клопотання чи заперечення, які подаються на стадії виконання судового рішення, в тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження). Суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.
Вимога про надання доказів надіслання заяви, скарги, клопотання чи заперечення іншим учасникам справи (провадження) стосується подання таких на стадії виконання судового рішення, в тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень.
Такий правовий висновок сформований у постанові Верховного суду від 05.11.2020 року у справі №591/1581/20.
У відповідності до положень пунктів 59, 61 постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2009р. №270 «Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку» внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю з описом вкладення подаються для пересилання відкритими для перевірки їх вкладення. У разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв'язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля.
Із наведених норм вбачається, що належним доказом направлення копії заяви про заміну сторони виконавчого провадження та доданих до неї документів іншим учасникам справи може бути лише бланк опису вкладення, завірений відповідним відділенням зв'язку, разом з фінансовим чеком про відправлення.
Саме опис вкладення є офіційним підтвердженням наявності у відправленні того пакету документів, який був надісланий відправником (постанова Верховного Суду від 18.04.2019 року у справі №914/1955/17).
Згідно з частиною другою статті 14 Закону України «Про виконавче провадження» учасниками виконавчого провадження є, зокрема виконавець.
Відповідно до пункту 2 розділу 5 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5, виконавець, якому передано виконавчий документ, виносить постанову про прийняття до виконання виконавчого документа не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа.
Судом встановлено, щодоказів прийняття виконавчого провадження № 68442671 до свого провадження приватним виконавцем Пашковим Ю.Д. не додано, позаяк постановою приватного виконавця Дмитра Петренка від 09.02.2025 виконавче провадження № 68442671 передано приватному виконавцю Пашкову Ю.Д., однак згідно з відомостями Автоматизованої системи виконавчого провадження у приватного виконавця Петренка Д.О. перебуває провадження № 68442671 на примусовому виконанні. Разом з цим, до заяви не додано доказів її надіслання приватному виконавцю Петренку Д.О.
Тобто, в додатках до заяви не містяться даних, які підтверджують надсилання на адресу всіх інших учасників справи примірника цієї заяви з додатками про заміну сторони, шляхом заміни стягувача його правонаступником із якою заявник звернувся до суду.
Відповідно до ч. 4 ст. 183 ЦПК України, суд, встановивши, що письмову заяву подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.
Таким чином, суд доходить висновку, що подана заява не відповідає вимогам ст. 183 ЦПК України.
Крім того, статтею 442 ЦПК України передбачено, що суд розглядає заяву про заміну сторони виконавчого провадження у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням сторін та інших заінтересованих осіб.
Отже, оскільки нормами ЦПК України передбачений обмежений строк для розгляду заяви про заміну сторони виконавчого провадження, необхідною передумовою дотримання судом основних засад цивільного судочинства під час розгляду зазначеної категорії заяв є направлення заявником учасникам справи тексту самої заяви та доказів на підтвердження викладених в ній обставин, позаяк сторони у справі повинні бути заздалегідь повідомленні про таку заяву для надання їм достатнього часу для ознайомлення з її змістом та можливості підготовити свої пояснення (заперечення) на відповідну заяву.
Таким чином, неотримання учасниками справи копії заяви про заміну сторони його правонаступником порушує визначені законом засади змагальності, рівності учасників процесу перед законом і судом, а також позбавляє своєчасно надати можливість ознайомитись з відповідними матеріалами, надати свої доводи і заперечення.
Конституційний Суд України у рішенні від 12.06.2007 року №2-рп/2007 вказав, що необхідно відрізняти поняття «обмеження основоположних прав і свобод» від прийнятого у законотворчій практиці поняття «фіксація меж самої сутності прав і свобод» шляхом застосування юридичних способів (прийомів), визначаючи таку практику допустимою. При цьому, як слідує зі змісту Рішення Конституційного Суду України від 25.12.1997 року №9-зп, не є порушенням права на судовий захист відмова суду в прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених не у відповідності до чинного законодавства.
Отже, зазначені вимоги до заяв, передбачені ЦПК України, носять не формальний характер, а є обов'язковими для осіб, що звертаються до суду за захистом своїх порушених прав, недотримання яких, відповідно, тягне за собою її залишення без руху або повернення.
Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судового процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом з тим, не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ у справі «De Geouffre de la Pradelle v. France» від 16.12.1992року, заява №12964/87).
При цьому складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. ЄСПЛ зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення ЄСПЛ у справі «Дія 97 проти України» від 21.10.2010 року).
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
У зв'язку з наведеним, вказані вимоги суду не є порушенням права на справедливий судовий захист, повернення заяви без розгляду жодним чином не перешкоджає заявнику у доступі до правосуддя після усунення недоліків заяви.
Зважаючи на вищевикладене, заявнику необхідно виправити вищевказані недоліки.
Відповідно до ч. 4 ст. 183 ЦПК України суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.
При цьому повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення (ч. 7 ст. 185 ЦПК України).
Керуючись ст.ст.183,185,259-260,352-355 ЦПК України, суддя, -
ЗаявуТовариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «УКРФІНСТАНДАРТ», стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНСТАФІНАНС», приватний виконавець Пашков Юрій Дмитрович, боржник: ОСОБА_1 , про заміну сторони виконавчого провадження - повернути заявнику без розгляду.
Роз'яснити заявнику, що повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Л.Г. Проценко