02 лютого 2026 року
Справа № 201/11306/25
Провадження № 2/642/436/26
Іменем України
02.02.26 м. Харків
Холодногірський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді Гримайло А.М.
за участю секретаря - Антонян А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Харкова в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди,
Представник позивача Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" (далі - ПрАТ «СК «Уніка») Афанасьєва Л. П. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому просить стягнути з відповідача на користь позивача у порядку суброгації суму у відшкодування завданої майнової шкоди у розмірі 42794, 76 грн. та суму сплаченого судового збору.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 13.12.2022 між ПрАТ «СК «Уніка»( далі - Страховик) та ОСОБА_2 (далі - Страхувальник) укладено Сертифікат добровільного страхування наземного транспорту (КАСКО) №032007/4605/0000109, предметом якого були майнові інтереси Страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням застрахованим транспортним засобом - «Nissan Rogue», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , та за яким позивач взяв на себе зобов'язання сплатити страхове відшкодування.
04.02.2023 у Харкові на перехресті вулиць Кандаурова та Волонтерської сталася дорожньо-транспортна пригода за участі двох транспортних засобів: легкового автомобіля «Nissan Rogue», д.р.н. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 та легкового автомобіля «Кіа Rіо» державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 .
Постановою Ленінського районного суду м. Харкова від 20.02.2023 ОСОБА_1 було визнано винними у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, накладено на нього стягнення у виді штрафу в дохід держави у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що дорівнює 850 грн. 00 коп.
Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП), застрахованому транспортному засобу «Nissan Rogue», д.р.н. НОМЕР_1 , було завдано механічних пошкоджень, у зв'язку з чим Страхувальник зазнав матеріального збитку.
07.02.2023 ОСОБА_2 звернувся до ПрАТ «СК «Уніка» із заявою № 7964349359 про подію, що має ознаки страхового випадку згідно договору КАСКО №032007/4605/0000109.
Для встановлення характеру та розміру шкоди, заподіяної власнику автомобіля «Nissan Rogue», д.р.н. НОМЕР_1 , ПрАТ «СК «Уніка» замовлено проведення оцінки матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу у суб'єкта оціночної діяльності ТОВ «БВН ЕВ ГРУП».
Відповідно до Звіту суб'єкта оціночної діяльності ТОВ «БВН ЕВ ГРУП» від 22.02.2023 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, Ремонтної калькуляції системи АUDATEX № 7964349359 від 22.02.2023, протоколу огляду транспортного засобу від 08.02.2023 вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу «Nissan Rogue», д.р.н. НОМЕР_1 , складає 127351,03 грн., коефіцієнт фізичного зносу -0,41, вартість матеріального збитку 83 260,50 грн., з урахуванням ПДВ на запасні частини, але без врахування ВТВ та 72685,94 грн. без урахування ПДВ на запасні частини, але без врахування ВТВ.
Відповідно до Рахунку на оплату ФОП ОСОБА_3 № ЛОТО-300033 від 09.02.2023 вартість відновлювального ремонту транспортного «Nissan Rogue», д.р.н. НОМЕР_1 , складає 112880,70 грн. без ПДВ.
Відповідно до Ремонтної калькуляції системи АUDATEX № 7964349359 від 20.02.2023 вартість відновлювального ремонту автомобіля «Nissan Rogue», д.р.н. НОМЕР_1 , складає 127585,87 грн.
Як вбачається зі страхового акту № 7964349359 від 28.02.2023 ПрАТ «СК «Уніка» прийнято рішення про визнання вказаної події страховим випадком та виплату страхового відшкодування за Договором у розмірі 112880,70 грн. шляхом безготівкового перерахування на рахунок ФОП ОСОБА_3 , що підтверджується платіжною інструкцією № 075365 від 01.03.2023.
На момент скоєння ДТП водій автомобіля «Кіа Rіо», д.р.н НОМЕР_2 , був забезпечений полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ПАТ «СК'УСГ» № ЕР/209267659 з лімітом відповідальності за шкоду життю та здоров'ю 260000,00 грн., за шкоду майну - 130000,00 грн., франшиза - 2 600,00 грн.
Позивачем здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 112880,70 грн., а особою, відповідальною за завдані збитки у межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхова компанія винуватця ПАТ «СК'УСГ».
02.05.2023 ПАТ «СК'УСГ» перерахувало страхове відшкодування на рахунок ПрАТ «СК «Уніка» за Платіжною інструкцією № 49625 у розмірі вартості матеріального збитку, заподіяного власнику після аварійного пошкодження колісного транспортного засобу «Nissan Rogue», д.р.н. НОМЕР_1 , станом на 04.02.2023 без урахування ПДВ на запасні частини, але без врахування ВТВ, визначеному у Звіті суб'єкта оціночної діяльності ТОВ «БВН ЕВ ГРУП» від 22.02.2023 - 72685,94 грн., та за відніманням франшизи за полісом № ЕР/209267659 - 2600,00 грн. (72685,94-2600,00)= 70 085,94 грн., тобто ПАТ «СК'УСГ» виконало свої зобов'язання, виплатив позивачу страхове відшкодування у розмірі, визначеному у полісі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР/209267659.
Таким чином, сума страхового відшкодування, що підлягає сплаті відповідачем ОСОБА_1 на користь ПрАТ «СК «Уніка», що набуло право вимоги, складає 42794,76 грн., що є різницею між сумою виплати страхового відшкодування ПрАТ «СК «Уніка» ОСОБА_2 у розмірі 112880,70 грн. без ПДВ та сумою страхового відшкодування ПАТ «СК'УСГ» у розмірі 70085,94 грн., тому просять стягнути на їх користь зазначену суму.
Ухвалою Соборного районного суду м. Дніпра від 12.09.2025 вказані матеріали цивільної справи було направлено за підсудністю до Дніпровського районного суду м.Дніпра.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Дніпра від 04.11.2025 вказані матеріали цивільної справи було направлено за підсудністю до Холодногірського районного суду м. Харкова за місцем заподіяння шкоди.
Ухвалою Холодногірського районного суду м. Харкова від 15.12.2025 відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін у справі.
Відповідно до ч. 2 ст. 43 ЦПК України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані, зокрема, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи та виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Позивач не надавав клопотань про розгляд справи в загальному порядку. При цьому, представник позивача Афанасьєва Л.П. в позові прохала про розгляд справи за її відсутності, заявлені позовні вимоги підтримує та просить задовольнити, не заперечує проти заочного розгляду справи.
Відповідач ОСОБА_1 заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного провадження, клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін чи відзив на позов суду не подав, про розгляд справи повідомлялася належним чином. Копія ухвали про відкриття провадження по справі, копія позову та долучених до нього документів неодноразово направлялися відповідачці за місцем реєстрації, про що свідчать поштові повідомлення, які повернулися 03.01.2026 на адресу суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання», а 25.01.2026 з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі №913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
Відповідно до постанови КЦС ВС від 01.12.2023 № 591/4832/22 (61-10261св23) -довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв'язку з «відсутністю за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.
Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 23 січня 2023 року у справі №496/4633/18.
Крім того, про розгляд справи було розміщено оголошення на веб-сайті судової влади.
Отже зважаючи на те, що судом вжито всіх можливих та розумних заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, та неподання у встановлений судом строк заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та/або клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін та/або письмового відзиву на позов, справа вирішується за наявними матеріалами у відповідності з нормою частини 5 статті 279 ЦПК України.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ч. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).
Враховуючи, що в справі є достатні дані про права і взаємовідносини сторін, відповідач належним чином повідомлений про місце і час судового засідання, суд розглядає справу у відсутності відповідача та згідно ч. 4ст. 223 ЦПК України зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Відповідно до вимог ч. 2ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
У відповідності до приписів ст. 280 ЦПК України суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за наявності не заперечень проти цього представника позивача, про що зазначено у позові.
Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, оскільки розгляд справи проводився за відсутності його учасників.
Суд, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, взявши до уваги позицію представника позивача, викладену у позові, за відсутності відзиву, оскільки відповідач своїм правом про заперечення проти позову не скористався, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
13.12.2022 між ПрАТ «СК «Уніка»та ОСОБА_2 укладено Сертифікат добровільного страхування наземного транспорту (КАСКО) № 032007/4605/0000109, предметом якого були майнові інтереси ОСОБА_2 , пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням застрахованим транспортним засобом «Nissan Rogue», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , та за яким позивач взяв на себе зобов'язання сплатити страхове відшкодування (а. с. 14-31).
04.02.2023 у Харкові на перехресті вулиць Кандаурова та Волонтерської сталася дорожньо-транспортна пригода за участі двох транспортних засобів: легкового автомобіля «Nissan Rogue», д.р.н. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 та легкового автомобіля «Кіа Rіо» державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 .
Постановою Ленінського районного суду м. Харкова від 20.02.2023 ОСОБА_1 було визнано винними у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, накладено на нього стягнення у виді штрафу в дохід держави у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що дорівнює 850 грн. 00 коп. (а. с. 36).
Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди застрахованому транспортному засобу «Nissan Rogue», д.р.н. НОМЕР_1 , було завдано механічних пошкоджень, у зв'язку з чим ОСОБА_2 зазнав матеріального збитку.
07.02.2023 ОСОБА_2 звернувся до ПрАТ «СК «Уніка» із заявою № 7964349359 про подію, що має ознаки страхового випадку згідно з договором КАСКО №032007/4605/0000109 (а. с. 37).
Для встановлення характеру та розміру шкоди, заподіяної власнику автомобіля «Nissan Rogue», д.р.н. НОМЕР_1 , ПрАТ «СК «Уніка» замовлено проведення оцінки матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу у суб'єкта оціночної діяльності ТОВ «БВН ЕВ ГРУП».
Зі Звіту суб'єкта оціночної діяльності ТОВ «БВН ЕВ ГРУП» від 22.02.2023 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, Ремонтної калькуляції системи АUDATEX № 7964349359 від 22.02.2023, протоколу огляду транспортного засобу від 08.02.2023 вбачається, що вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу «Nissan Rogue», д.р.н. НОМЕР_1 , складає 127351,03 грн., коефіцієнт фізичного зносу -0,41, вартість матеріального збитку 83 260,50 грн., з урахуванням ПДВ на запасні частини, але без врахування ВТВ та 72685,94 грн. без урахування ПДВ на запасні частини, але без врахування ВТВ.
Як вбачається з Рахунку на оплату ФОП ОСОБА_3 № ЛОТО-300033 від 09.02.2023 вартість відновлювального ремонту транспортного «Nissan Rogue», д.р.н. НОМЕР_1 , складає 112880,70 грн. без ПДВ. (а. с. 72).
Відповідно до Ремонтної калькуляції системи АUDATEX № 7964349359 від 20.02.2023 вартість відновлювального ремонту автомобіля «Nissan Rogue», д.р.н. НОМЕР_1 , складає 127585,87 грн.(а. с. 42-77).
Як вбачається зі страхового акту № 7964349359 від 28.02.2023 ПрАТ «СК «Уніка» прийнято рішення про визнання вказаної події страховим випадком та виплату страхового відшкодування за Договором у розмірі 112880,70 грн. шляхом безготівкового перерахування на рахунок ФОП ОСОБА_3 , що підтверджується платіжною інструкцією № 075365 від 01.03.2023 (а. с. 78).
На момент скоєння ДТП водій автомобіля «Кіа Rіо», д.р.н НОМЕР_2 , був забезпечений полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ПАТ «СК'УСГ» № ЕР/209267659 з лімітом відповідальності за шкоду життю та здоров'ю 260000,00 грн., за шкоду майну - 130000,00 грн., франшиза - 2 600,00 грн.
Позивачем здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 112880,70 грн., а особою, відповідальною за завдані збитки у межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхова компанія винуватця ПАТ «СК'УСГ».
02.05.2023 ПАТ «СК'УСГ» перерахувало страхове відшкодування на рахунок ПрАТ «СК «Уніка» за Платіжною інструкцією № 49625 у розмірі вартості матеріального збитку, заподіяного власнику після аварійного пошкодження колісного транспортного засобу «Nissan Rogue», д.р.н. НОМЕР_1 , станом на 04.02.2023 без урахування ПДВ на запасні частини, але без врахування ВТВ, визначеному у Звіті суб'єкта оціночної діяльності ТОВ «БВН ЕВ ГРУП» від 22.02.2023 - 72685,94 грн., та за відніманням франшизи за полісом № ЕР/209267659 - 2600,00 грн. (72685,94-2600,00)= 70 085,94 грн., тобто ПАТ «СК'УСГ» виконало свої зобов'язання, виплатив позивачу страхове відшкодування у розмірі, визначеному у полісі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР/209267659 (а. с. 80).
Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частиною 1 ст. 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ст. 5 ЦПК України).
Особа, права якої порушено, може скористатись не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст.13 ЦПК України).
Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату, у строк встановлений договором.
В силу вимог ч. 4 ст. 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування здійснюється страховиком у межах страхової суми, яка встановлюється у межах вартості майна на момент укладення договору.
Відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Частиною 1 ст. 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Порядок відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки встановлено статтею 1188 ЦК України, відповідно до положень частини першої якої шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Згідно з ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Спеціальним законом, що встановлює обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 № 1961-IV (надалі - Закон).
Відповідно до статей 3, 5 Закону № 1961-IV метою такого страхування є забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих унаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Статтею 6 вказаного Закону визначено, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'я та/або майну потерпілого.
Настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов'язана зі смертю потерпілого (статті 9, 22- 31, 35, 36 Закону).
Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування.
Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Згідно зі ст. 8 Закону України «Про страхування» страхова компанія при настанні страхового випадку сплачує страхувальнику страхове відшкодування.
Стаття 1191 ЦК України та стаття 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з одного боку, і стаття 993 ЦК України та стаття 27 Закону України «Про страхування», з іншого боку, регулюють різні за змістом правовідносини.
У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.
З огляду на положення ст. 1192 ЦК України розмір збитків визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Згідно до приписів ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
В силу ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Такий перехід права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика є суброгацією.
Під час суброгації нового зобов'язання із відшкодування збитків не виникає, відбувається заміна кредитора: потерпілий, яким є страхувальник або вигодонабувач, передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди.
Отже, відповідно до вказаних норм закону від дня страхового випадку внаслідок заміни кредитора у зобов'язанні з відшкодування шкоди до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат, переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані страхувальнику збитки.
Також у порядку суброгації страховик може стягнути із заподіювача шкоди лише ту суму, яку він сам виплатив страхувальнику. Оскільки при суброгації відбувається заміна особи в зобов'язанні, тому з урахуванням положеннь ст. 515 ЦК України, суброгація застосовується лише до майнового страхування.
Враховуючи викладене, правовідносини, що виникли між позивачем і відповідачем у зв'язку з виплатою за ремонт належного потерпілому автомобіля страхового відшкодування, засновані на суброгації - переході до позивача права вимоги потерпілої особи у деліктному зобов'язанні.
У даній справі позивач на підставі договору майнового страхування, укладеного між ним та потерпілою в ДТП особою, здійснив виплату страхового відшкодування та тим самим відшкодував завдану потерпілому у ДТП майнову шкоду.
Уклавши договір страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов'язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов'язку страхувальника, який завдав шкоди. А тому страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, згідно зі статтями 3 і 5 вказаного Закону реалізує право вимоги, передбачене статтям 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування», шляхом звернення з позовом до страховика, у якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
Вказані висновки узгоджується з правової позицією Великої Палати Верховного Суду у постанові від 4 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц.
Як зазначалось вище, відповідно до положень ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі Закон № 1961-IV) у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відтак відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виникло обов'язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність.
Статтями 28, 29 Закону № 1961-ІV передбачено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, це шкода, пов'язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті ДТП; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров'я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП.
При цьому у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 9 постанови від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків).
Верховний Суд у постанові від 04 грудня 2019 року в справі № 359/2309/17 вказав, що майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду та застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, лише у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком.
Відповідно до частин першої, другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.
Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов'язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.
Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв'язку з порушенням.
У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов'язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).
Якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов'язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов'язку згідно зі статтею 1194 ЦК України відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.
ПрАТ «СК «Уніка» виконало свої зобов'язання за Сертифікатом добровільного страхування наземного транспорту (КАСКО) №032007/4605/0000109 від 13.12.2022, відповідно до умов, визначених у ньому, здійснивши відшкодування витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу «Nissan Rogue», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 . У зв'язку з виплатою страхового відшкодування до позивача як до страховика потерпілої особи перейшло право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов'язанні в межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Тобто відбулася заміна кредитора у деліктних відносинах, що виникли у зв'язку із завданням шкоди відповідачем, у порядку суброгації.
Суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, доводяться наявними у справі доказами, а також враховуючи, що матеріали справи не містять доказів того, що відповідач відшкодував завдану шкоду, з огляду на те, що вартість майнового збитку, завданого ОСОБА_2 пошкодженням автомобіля внаслідок ДТП, яка сталася з вини відповідача, перевищує виплачений ПАТ «СК'УСГ»на користь ПрАТ «СК «Уніка» розмір страхового відшкодування, то із ОСОБА_1 , як винної особи, на користь позивача підлягає стягненню різниця між фактичним розміром шкоди (вартістю відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу) та отриманим страховим відшкодуванням, що складає 42794 грн. 76 коп. (112880 грн. 70 коп. - 70085 грн. 94 коп.= 42794 грн. 76 коп.)
Аналогічні по суті висновки, викладено Верховним Судом у постановах від 14 лютого 2018 року у справі №754/1114/15-ц (провадження № 61-1156св 18), від 13 червня 2019 року у справі №587/1080/16-ц (провадження № 61-20762св18), від 17 жовтня 2019 року у справі №370/2787/18 (провадження № 61-11244св19), від 30 жовтня 2019 року у справі №753/4696/16-ц (провадження № 61-30908св18), від 21 лютого 2020 року у справі №755/5374/18 (провадження № 61-14827св19) та від 22 квітня 2020 року у справі №756/2632/17 (провадження № 61-12032св19).
За положеннями ст. 76, частин 1, 2 ст. 77, ч. 2 ст. 78 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини справи, які за законом можуть бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За змістом частин 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Згідно з ч. 6 ст. 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов'язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
При цьому, суд ураховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 1 ст. 141 ЦПК України).
Розмір судового збору та порядок його повернення встановлюються законом (ч. 2 ст. 133 ЦПК України).
З урахуванням задоволення позову з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума сплаченого судового збору в розмірі 3028,00 грн.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 2, 13, 15, 16, 76-78, 81, 82, 89, 133, 141, 223, 247, 263, 265, 280, 282 ЦПК України,
Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" (код ЄДРПОУ 20033533, IBAN НОМЕР_4 в АТ «Райффайзен Банк», МФО 300335) суму сплаченого страхового відшкодування у розмірі 42794 (сорок дві тисячі сімсот дев'яносто чотири) гривні 76 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" (код ЄДРПОУ 20033533, IBAN НОМЕР_4 в АТ «Райффайзен Банк», МФО 300335) суму сплаченого судового збору в розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп.
Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення відповідно до вимог ст. ст. 284-285 ЦПК України.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення може бути оскаржене позивачем до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення виготовлений 02.02.2026.
Суддя - А. М. Гримайло