Справа № 615/2714/25
Провадження № 2/615/57/26
27 січня 2026 року м. Валки
Валківський районний суд Харківської області у складі:
головуючого судді Левченка А.М.,
за участю секретаря судового засідання Павлович В.А.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача ОСОБА_2 ,
представника третьої особи Степанової О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу № 615/2714/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Валківської міської ради Харківської області, про позбавлення батьківських прав,
До Валківського районного суду Харківської області надійшов позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Валківської міської ради Харківської області, у якому позивач просить позбавити батьківських прав ОСОБА_3 відносно неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв'язку зі злісним ухиленням від виконання свого обов'язку батька щодо виховання та розвитку дитини.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що позивач з відповідачем, перебували в зареєстрованому шлюбі з 17.04.2010 року по вересень 2014 року, який розірваний рішенням Валківського районного суду Харківської області від 08 вересня 2014 року у справі №615/1373/14-ц. У шлюбі народилася донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після розірвання шлюбу донька залишилася проживати з позивачем. 24 квітня 2019 року рішенням Валківського районного суду Харківської області у справі №615/889/18 стягнуто з відповідача на користь позивача, на утримання доньки, аліменти у розмірі 1/6 частини заробітку відповідача, для дитини відповідного віку до моменту досягнення нею повноліття, починаючи з 12.06.2018 року. Аліменти відповідач не сплачував і не сплачує по даний час відповідно до рішення суду, незважаючи на неодноразову звернення до відділу державної виконавчої служби, правоохоронних органів. До цього часу відповідач, багато років, крім несплати аліментів на утримання доньки, злісно не виконує своїх батьківських зобов'язань щодо доньки, у т.ч. відповідач не спілкується з донькою, не приймає участі у її вихованні, не цікавиться станом її здоров'я, не цікавиться її уподобаннями щодо фізичного розвитку, участі в гуртках, виступах в різноманітних конкурсах та результату цих конкурсів, відповідач не цікавиться станом здоров'я доньки, лікування та проходження медобстеження, відповідач не відвідує навчальний заклад, в якому навчається донька, не знайомий з педагогами, не цікавиться шкільним життям доньки, успіхами у навчанні, відповідач не подарував жодного подарунка доньці на її дні народження. Позивач вважає вказану поведінку відповідача щодо доньки, умисним ухиленням від виконання батьківських зобов'язань.
Ухвалою Валківського районного суду Харківської області від 04.11.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Крім того, вказаною ухвалою зобов'язано Службу у справах дітей Валківської міської ради Харківської області надати до суду висновок про доцільність (недоцільність) позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відносно неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою Валківського районного суду Харківської області від 29.12.2025 року закрито підготовче провадження у вказані справі.
Позивач у судовому засіданні заявлені вимоги підтримала в повному обсязі, надала пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві. Пояснила, що відповідач зовсім не спілкується з донькою, не сплачує аліменти, не поздоровляє з днем народження. Зараз вони з донькою знаходяться за кордоном. Проте коли вони ще знаходились в Україні, донька відвідувала батьків відповідача регулярно, однак відповідач також не з'являвся для зустрічі з донькою. Позивач вважає, що у відповідача була можливість спілкування з дитиною, проте останній не намагався скористатись цим. Станом на зараз, перебуваючи за кордоном, у позивача та дитини виникли деякі проблеми з документами, адже доньці необхідно дозвіл батька на поїздку з класом до Лондона. З проханням надати дозвіл на виїзд дитини за кордон позивач до відповідача не зверталась, вважає, що він такий дозвіл не надав би.
Представник позивача у судовому засіданні заявлені вимоги підтримав.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся. До суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує проти позбавлення його батьківських прав відносно ОСОБА_4 . Пояснив, що шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 розірвано. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання доньки ОСОБА_4 . Як вказав відповідач, він на жаль, не зміг виконувати судове рішення зі сплати аліментів шляхом відрахування частини заробітку через вимушене тривале перебування у відпустці без збереження заробітної плати, що виключає злісність його поведінки. Роботодавець (Північно-східний офіс Держаудитслужби) з квітня 2020 року припинив відраховувати присуджену частку заробітної плати стягувачці, що зумовило заборгованість. Відпустка ОСОБА_3 зумовлена необхідністю здійснення догляду за дитиною з інвалідністю, а саме - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що унеможливлює повноцінне здійснення відповідачем своїх батьківських обов?язків та своєчасну сплату аліментів на утримання ОСОБА_4 . Борг забезпечений нерухомим майном та буде сплачений. Відповідач вказує, що заборгованість за аліменти загалом не повинна бути фактором оцінки людяності, моральних якостей батька.
В свою чергу, відповідач зазначає, що він підтримував контакти з донькою, які відбувалися здебільшого за адресою АДРЕСА_1 . Контакти з матір?ю ОСОБА_4 відповідач всіляко уникав. Дитину фактично забирали та віддавали хтось із рідних відповідача. Після початку війни позивач вивезла ОСОБА_4 за кордон та нової адреси її проживання не повідомила ані відповідачеві, ані рідним відповідача, які теж болюче переживали на той момент дистанціювання онуки. Далі психологічна атмосфера стала ще напруженішою. На привітання в месенджері ОСОБА_4 відповідала сухим "дякую" або взагалі не відповідала. ОСОБА_4 однобічно припинила комунікації не тільки з відповідачем, але й з його ріднею.
Відповідач на даний час втративможливість комунікувати з донькою, будь-яку можливість щодо її виховання, впливу на її самоусвідомлення, можливість ділитися з нею духовними цінностями, проте зберігає інтерес до її внутрішнього світу, благополуччя. Відповідач ОСОБА_3 цікавиться життям ОСОБА_4 , не байдужий до її долі та прагне виховувати її, проте наразі, на жаль, не бачить будь-яких механізмів для реалізації цього. Факт опіки зовсім не характеризує відповідача як особливо непридатного, вкрай неблагополучного до батьківства чи недобросовісного батька.
Крім того, ОСОБА_3 наголошує, що за умов, які склалися, рішення про позбавлення його батьківських прав буде мати незворотній характер. Донька перебуває за кордоном, враховуючи ворожу позицію матері, жодних механізмів для відновлення відносин, зближення сторін, а відтак реалізації механізму поновлення батьківських прав (після можливого їх позбавлення) в майбутньому немає.
Представник Служби у справах дітей Валківської міської ради Харківської області у судовому засіданні підтримала заявлені вимоги у повному обсязі, а також висновок про доцільність позбавлення батьківських прав. Зазначила, що за той період доки дитина була маленькою та перебувала в Україні батько не виявляв бажання спілкування з нею.
Суд, розглянувши цивільну справу в межах заявлених вимог, заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи і докази в їх сукупності, приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною першою статті 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Судом встановлено, що батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , про що свідчить копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Валківського районного управління юстиції Харківської області від 23.03.2011, відповідний актовий запис № 29.
Рішенням Валківського районного суду Харківської області від 08.09.2014 року у справі №615/1373/14-ц шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 розірвано.
Відповідно до довідки №01-22/326 виданої директором Валківського ліцею імені олександра Масельського Валківської міської ради Богодухівського району Харківської області Котелевець Наталії від 14.08.2025 року, ОСОБА_1 самостійно займається вихованням доньки ОСОБА_4 , 2011 р.н., учениці 9-А класу Валківського ліцею. Класний керівник ОСОБА_6 підтверджує, мати ОСОБА_1 постійно відвідує батьківські збори, цікавиться успішністю доньки, приділяє належну увагу її вихованню. Батько ОСОБА_3 з родиною не проживає, з класним керівником та вчителями ОСОБА_7 не спілкується.
До матеріалів справи долучено копію виконавчого листа виданого Валківським районним судом Харківської області 11.02.2020 року №615/889/18 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/6 з усіх видів заробітку, щомісячно, починаючи з 12.06.2018 року, до досягнення дитиною повноліття до ІНФОРМАЦІЯ_4 .
14.02.2020 року на підставі вищевказаного виконавчого листа постановою заступника начальника відділу Міжрайонного відділу ДВС по Валківському та Коломацькому районах СМУ МЮ (м. Харків) Абрамовим Р.М. відкрито виконавче провадження за №61267036.
Згідно копії розрахунку заборгованості зі сплати аліментів складеного старшим державним виконавцем Холодногірсько-Новобаварського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у місті Харкові Кріт Анною № 61267036 від 22.08.2025 року за виконавчим провадженням з примусового виконання виконавчого листа № 615/889/18 виданого Валківським районним судом Харківської області від 11.02.2020 року, розмір заборгованості у ОСОБА_3 по аліментам станом на 01.08.2025 року складає 161 439,31 грн.
Відповідно до висновку органу опіки та піклування Валківської міської ради Богодухівського району Харківської області про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 № 04-33/6267 від 25.12.2025 року, за результатами вивчених матеріалів та наданої інформації, керуючись ст.ст. 19, 155, 164 Сімейного кодексу України, постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866 «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов'язаної із захистом прав дитини» (із змінами), орган опіки та піклування Валківської міської ради Богодухівського району Харківської області вважає доцільним позбавлення батьківських прав громадянина ОСОБА_3 відносно його неповнолітньої сина доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
З висновку вбачається, що під час онлайн бесіди з неповнолітньою ОСОБА_4 встановлено, що ОСОБА_7 разом з матір?ю ОСОБА_1 проживають за адресою: АДРЕСА_2 . Місце проживання батька ОСОБА_3 дівчині невідоме. ОСОБА_8 з батьком не проживає приблизно 12 років. У 2018 році спілкувалася з ОСОБА_9 в санаторії в місті Харків. Батько забрав її погуляти у розважальний центр в місті Харків, гуляли приблизно 3 (три) години. ОСОБА_7 не пам?ятає як виглядає батько, бо з 2018 року не спілкуються. Батько жодного разу не дзвонив і не писав повідомлення в месенджерах. З матір?ю гарні стосунки, вона підтримує її у всьому, може поділитися з нею будь-якою інформацією, донька їй довіряє. Вони разом проводять багато часу: гуляють, подорожують. Часто спілкуються з бабусею ОСОБА_10 по телефону, яка живе в Україні. З днем народження батько доньку не вітав, подарунки не дарував. Іноді міг передати через родичів. Дівчинка регулярно відвідувала дідуся і бабусю зі сторони батька, але він не приходив. ОСОБА_11 батько зараз хотів би почати спілкуватися, то ОСОБА_7 не знала б про що з ним говорити. Він для неї чужа людина. Зараз не має бажання підтримувати з ними стосунки.
Крім того, у висновку вказано, що під час бесіди з ОСОБА_3 останній повідомив, що він з 2013 року не жив однією сім?єю з колишньою дружиною. Донька залишилася проживати разом з матір?ю ОСОБА_1 .. Знає, що ОСОБА_1 разом з донькою ОСОБА_7 проживають в Чеській Республіці, точна адреса йому невідома. Батько повідомив, що у доньки є порушення опорно-рухової системи. Дитина ставиться до нього негативно, перестали зовсім спілкуватися з 2023 року. Відносини ОСОБА_3 з. ОСОБА_1 дуже напружені, не спілкуються. Не може взагалі бачити колишню дружину, бо вона дуже агресивно реагує на нього. Колишня дружина має грошові вимоги на утримання дитини, але у нього не було можливості сплачувати. Доньку ОСОБА_7 батько бачив востаннє приблизно у 2019 році, в будинку своєї матері в селі Костів. Віктор ОСОБА_12 хотів би налагодити стосунки з донькою, спілкуватися з ОСОБА_7 . Батько категорично заперечує проти позбавлення його батьківських прав відносно доньки.
Статтею 51 Конституції України визначено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Згідно ч.ч. 7, 8 ст. 7 Сімейного кодексу України, дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї.
Згідно з частинами першою, другою статті 3 Конвенції передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Стаття 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною згідно постанови Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, зобов'язує держави-учасниці забезпечувати, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Згідно ст. 18 Конвенції про права дитини, держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно до частини першої, другої статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (частина друга статті 15 Закону України «Про охорону дитинства»).
За змістом статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом (стаття 153 СК України).
Здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом (ст. 155 Сімейного кодексу України).
Згідно з частинами другою, третьою статті 157 СК України той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Підстави позбавлення батьківських прав визначені ст. 164 Сімейного кодексу України. Мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Згідно статті 166 СК України позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини.
Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
При вирішенні такої категорії спорів судам необхідно мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров'я та психічного розвитку.
Таким чином, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків. Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише за наявності вини у діях батьків.
Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах: від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18 , від 13 квітня 2020 року у справі № 760/468/18, від 11 березня 2020 року у справі № 638/16622/17, від 23 грудня 2020 року у справі № 522/21914/14.
Розірвання сімейних зв'язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення батька спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин (рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України»).
У справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року Європейський суд з прав людини наголосив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (пункт 58).
Суд на перше місце ставить якнайкращі інтереси дитини, оцінка яких включає знаходження балансу між усіма елементами, потрібними для постановлення рішення. Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інші), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування потрібно вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Звертаючись до суду із позовною вимогою про позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 стосовно його неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивач посилається, зокрема на те, що відповідач протягом тривалого часу ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків по вихованню та утриманню дитини, не спілкується та не цікавиться її життям. Свідомо порушує батьківські обов'язки, злісно їх не виконує.
Водночас, позивач не надала суду доказів на підтвердження наявності підстав для позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав щодо доньки, умисного невиконання відповідачем своїх батьківських обов'язків без поважних причин, винної поведінки останнього щодо ухилення від виховання доньки і свідомого нехтування ним своїми обов'язками.
У частинах п'ятій, шостій статті 19 СК України встановлено, що орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Долучений до матеріалів справи висновок органу опіки та піклування Валківської міської ради Богодухівського району Харківської області про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 стосовно неповнолітньої доньки ОСОБА_4 № 04-33/6267 від 25.12.2025 року є недостатньо обґрунтованим, не містить відомостей щодо наявності виключних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які б свідчили про свідоме нехтування відповідачем своїми обов'язками.
Тобто, такий висновок не містить однозначних обставин, які б вказували на наявність підстав для застосування відносно відповідача такого крайнього заходу, як позбавлення батьківських прав.
Посилання позивача на існування заборгованості по аліментах не може свідчити про свідоме ухилення від виконання батьківських обов'язків.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 січня 2018 року у справі № 204/1199/16-ц (провадження № 61-170св17) зроблено висновок, що не може свідчити про свідоме ухилення від виконання батьківських обов'язків факт стягнення з батька аліментів на утримання дитини, оскільки таке є одним із способів захисту прав дитини на належне матеріальне забезпечення та свідчить про спонукання батька до надання дитині належного утримання. Наявність заборгованості по аліментам сама по собі не є підставою для позбавлення батька дитини батьківських прав.
Допитана у присутності представника органу опіки та піклування, служби у справах дітей Валківської міської ради Богодухівського району Харківської області у якості неповнолітнього свідка ОСОБА_4 пояснила, що останній раз бачилась із батьком у 2018 році в санаторії, де вона відпочивала. Тоді він її забрав, вони близько 2-3 годин гуляли. Після 2018 року вона не пам'ятає точно, чи бачилась з батьком. ОСОБА_4 в судовому засіданні також повідомила, що наслідки позбавлення батьківських прав вона розуміє та підтримує позов матері.
У постанові Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 705/3040/18 (провадження № 61-19878св21) зазначено, що озвучена думка дитини не є єдиною підставою, яка враховується при вирішенні питання про позбавлення батьківських прав, оскільки її думка не завжди може відповідати її інтересам, може бути висловлена під впливом певних зовнішніх факторів, яким вона в силу малолітнього віку неспроможна надавати правильну оцінку, чи інших можливих факторів впливу на неї.
Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_3 не відмовляється від виконання своїх батьківських обов'язків, а навпаки, бажає спілкуватися та бачитися з дитиною, не втратив інтересу до участі у вихованні доньки та має намір на відновлення відносин з нею, а тому приходить до висновку про те, що така поведінка відповідача дає підстави вважати, що він не нехтує інтересами дитини та не бажає розривати зв'язки із донькою, а позбавлення його батьківських прав необхідно розглядати як крайній захід сімейно-правового характеру, який застосовується до батьків, що не забезпечують належного виховання своїх дітей.
Судом не встановлено фактів злісного нехтування ОСОБА_3 своїми батьківськими обов'язками щодо неповнолітньої доньки ОСОБА_4 . Суд також враховує бажання батька спілкуватись з дитиною, а також те, що він активно заперечує проти позбавлення його батьківських прав, а тому суд приходить до переконання про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог про позбавлення відповідача батьківських прав.
З урахуванням встановлених обставин справи, поведінки обох батьків неповнолтіньої особи, з огляду на необхідність забезпечення якнайкращих інтересів дитини, зокрема в частині її права на спілкування з батьками та збереження зв'язків з ними обома, суд не знаходить підстав для позбавлення відповідача батьківських прав, що є крайнім (винятковим) заходом впливу.
Беручи до уваги викладене, ураховуючи, що відповідач не втратив інтересу до участі у вихованні дитини, має намір на відновлення стосунків з нею, а також те, що позивач не довела навмисного ухилення відповідача від виконання своїх обов'язків та його винної поведінки, суд дійшов висновку про недоведеність необхідності застосування до відповідача такого крайнього заходу, як позбавлення його батьківських прав, та доцільність вжиття якого позивач та орган опіки та піклування належно не аргументували.
Отже, задоволення позову про позбавлення батьківських прав відповідача, який бажає брати участь у вихованні та спілкуванні із донькою, не відповідає як найкращим інтересам дитини. Стосовоно позиції позивача про те, що батько не надасть дозволу на виїзд дитини за кордон, то такі твердження є лише припущеннями, оскільки не підтверджені доказами. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.
Ураховуючи викладене у задоволенні позову належить відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 141, 259, 264-265, 268, 273, 351-352, 354-355 ЦПК України, суд,
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Валківської міської ради Харківської області, про позбавлення батьківських прав - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Харківського апеляційного суду або через Валківський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:
- позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ;
- відповідач ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 ;
- третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Служба у справах дітей Валківської міської ради Харківської області, код ЄДРПОУ 43986810, місцезнаходження: 63002, Харківська область, Богодухівський район, м. Валки, пл. Центральна, 2.
Повне судове рішення складено 02 лютого 2026 року.
Суддя А.М. Левченко