Справа № 320/18205/23 Суддя (судді) першої інстанції: Панченко Н.Д.
29 січня 2026 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Безименної Н.В.
суддів Бєлової Л.В. та Кучми А.Ю.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на додаткове рішення Київського окружного адміністративного суду від 02 січня 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна компанія "Еліт Строй" до Головного управління ДПС у Київській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
Позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до ГУ ДПС у Київській області, ДПС України, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії ГУ ДПС у Київській області від 03.01.2023 №8012306/40086333 та від 11.01.2023 №8064958/40086333 про відмову в реєстрації податкових накладних №2 від 24.11.2022 та №1 від 12.12.2022 в ЄРПН;
- зобов'язати ДПС України зареєструвати в ЄРПН податкові накладні №2 від 24.11.2022 та №1 від 12.12.2022, складені ТОВ "ІБК "Еліт Строй", датою їх фактичного подання на реєстрацію.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 18.04.2024 позов задоволено.
Позивачем подано до суду першої інстанції заяву про ухвалення додаткового рішення, в якому просив вирішити питання про розподіл судових витрат на правничу допомогу в розмірі 37500,00 грн та поштові витрати в сумі 125,00 грн, які стягнути на його користь з ГУ ДПС у Київській області.
Додатковим рішенням Київського окружного адміністративного суду від 02 січня 2025 року заяву ТОВ «ІБК «Еліт Строй» задоволено частково. Стягнуто на користь ТОВ «ІБК «Еліт Строй» судові витрати на правову допомогу у сумі 20000,00 грн та судові витрати на поштові відправлення у сумі 125,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - ГУ ДПС у Київській області. У задоволенні решти вимог відмовлено.
Не погодившись із вказаним додатковим рішенням, ГУ ДПС у Київській області подало апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та постановити нове, яким у задоволенні заяви позивача відмовити. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що суд першої інстанції здійснив поверхневий аналіз наявних в матеріалах справи доказів та не врахував наведену податковим органом позицію у поданих запереченнях. Апелянт зазначив, що судові витрати на поштові відправлення не підлягають розподілу, а надані докази витрат на правничу допомогу не містять детального опису робіт (наданих послуг) і здійснених витрат.
Позивач подав відзив апеляційну скаргу, в якому зазначив, що судом першої інстанції були враховані подані ГУ ДПС у Київській області заперечення, в результаті чого заявлену до відшкодування суму витрат на правничу допомогу було зменшено.
ДПС України відзив на апеляційну скаргу не подавала. Будь-які її письмові пояснення щодо розподілу судових витрат в матеріалах справи відсутні.
Відповідно до ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Беручи до уваги, що в суді першої інстанції справа розглядалась в порядку спрощеного провадження, введення в Україні воєнного стану, враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, керуючись приписами ст.311 КАС України, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів доходить наступних висновків.
Статтею 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ч.1 ст.252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;
3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Таким чином, не вирішення судом питання про судові витрати є підставою для ухвалення додаткового рішення.
Відповідно до ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною 1 ст.139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Пунктом 1 ч.3 ст.132 КАС України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За змістом ч.3 ст.134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною 4 наведеної статті передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у ч. 5 ст. 134 КАС України, відповідно до якої розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з ч.6, 7 ст.134 КАС України у разі недотримання вимог ч. 5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
З аналізу положень ст.134 КАС України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
При цьому, розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження понесених витрат, пов'язаних із розглядом справи, позивачем подано до суду договір від 02.02.2023 № 1 про надання правової допомоги, укладений з адвокатом Асряном А.О.. протокол узгодження послуг №1 від 02.02.2023, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КВ №000774 (а.с.108-111) копію акту приймання передачі наданих адвокатських послуг №1 у справі №320/18205/23 від 02.01.2024 (а.с.182), а також описи вкладення у лист та квитанції на оплату послуг УДППЗ «Укрпошта» з направлення листів в рамках даної справи на загальну суму 125,00 грн (а.с.204-205).
Згідно з протоколом узгодження послуг №1 від 02.02.2023 позивачу надається правова допомога: підготовка та складання позовної заяви (у т.ч. перевірка та вивчення документів для складання позовної заяви; дослідження актуальної практики Верховного Суду); складання заяви про усунення недоліків (за необхідності); підготовка та складання відповіді на відзив; участь у судових засіданнях (за необхідності). Сторони визначили, що розмір витрат на правничу допомогу складає 2500,00 грн за годину роботи адвоката.
Відповідно до Акту приймання-передачі наданих адвокатських послуг від 02.01.2024 адвокатом позивачу були надані наступні послуги: перевірка та вивчення документів, ознайомлення та вивчення практики Верховного Суду, підготовка та складання позовної заяви - 10 годин; підготовка та складання відповіді на відзив - 5 годин. Загальний час надання послуг становить 15 годин загальною вартістю 37500,00 грн.
Частина 1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» визначає, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні; інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.
Відповідно до статті 19 наведеного Закону видами адвокатської діяльності, зокрема, є:
- надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;
- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Статтею 30 цього Закону передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладений у постановах Верховного Суду від 05.08.2020 у справі №640/15803/19, від 01.09.2020 у справі №640/6209/19, які мають бути враховані судом при вирішенні спірних правовідносин.
В поданому до суду акті приймання-передачі наданих послуг №1 від 02.01.2024 зафіксовано які саме послуги надавались позивачу, їх загальна вартість та в чому вони полягали, а тому він є належним доказом, що описує надані послуги з правової допомоги позивачу.
Наведене відповідає висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 10.09.2020 у справі №420/6027/19.
В той же час, колегія суддів звертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц дійшла висновку, що при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань. Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Велика Палата Верховного Суду при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у вказаній справі зазначила про необхідність надання оцінки виключно тим обставинам, щодо яких сторона має заперечення.
Колегія суддів звертає увагу, що Верховний Суд неодноразово висловлювався щодо питання наявності у суду можливості самостійно зменшувати розмір витрат на правничу допомогу за відсутності відповідного клопотання відповідача (суб'єкта владних повноважень).
Відповідна заборона також прямо закріплена у ч.6, 7 ст.134 КАС України, відповідно до якої у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У своєму відзиві на позовну заяву ГУ ДПС у Київській області зазначало, що при визначенні суми відшкодування витрат на правничу допомогу, суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат та їх розумності, а також звертав увагу на дефіцит Державного бюджету.
Також ГУ ДПС у Київській області подавало заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, в яких зазначила, що договір та протокол узгодження послуг не містять інформації щодо предмету стосовно якого будуть надаватись адвокатські послуги, а надані позивачем документи не містять детального опису робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом, не розкривають зміст виконаної ним роботи, належним чином не обґрунтовано суму компенсації витрат на правову допомогу, не доведено реальності заявлених витрат.
Колегія суддів зазначає, що вказані доводи ГУ ДПС у Київській області були враховані судом першої інстанції, що мало наслідком зменшення заявленої до відшкодування суми витрат на правничу допомогу з 37500,00 грн до 20000,00 грн.
При цьому, та обставина, що в договорі від 02.02.2023 № 1 про надання правової допомоги і протоколі узгодження послуг №1 від 02.02.2023 відсутня інформація про предмет щодо якого адвокатом здійснюється представництва жодним чином не спростовують ту обставину, що відповідна інформація наявна в акті приймання-передачі наданих послуг №1 у справі №320/18205/23 від 02.01.2024, в якому також вказано які послуги були надані, з чого вони складалися та кількість витрачених адвокатом годин (а.с.182).
Таким чином, здійснюючи розподіл судових витрат шляхом стягнення за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Київській області (рішення якого було предметом оскарження в судовому порядку) витрат на правничу допомогу в сумі 20000,00 грн, з урахуванням співмірності розміру витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції не допустив порушень норм матеріального та процесуального права.
В той же час, скаржником належним чином не обґрунтовано та не доведено нерозумність витрат на правничу допомогу, які були стягнуті судом першої інстанції на користь позивача. Апелянт не наводить жодних обґрунтувань та не надає будь-яких доказів завищення стягнутої суми витрат на правничу допомогу, або її невідповідності середнім ринковим цінам адвокатських послуг, не надає власного розрахунку витрат на правничу допомогу, які на думку відповідача будуть відповідати таким вимогам та будуть розумними і співмірними зі складністю справи, часом, витраченим адвокатом, ціною позову тощо.
Надані позивачу адвокатом послуги належать до професійної правничої допомоги, а витрати на неї - до судових витрат, що відповідає положенням ч.3, 4 ст.134 КАС України, та ст.19 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».
Варто зазначити, що підставою для відмови в розподілі судових витрат, в тому числі на правничу допомогу, є встановлення факту, що відповідні витрати не сплачені (не підлягали сплаті), не відповідають умовам договору, до суду не подано детального опису робіт (в разі встановлення погодинної ставки), а також при не підтвердженні факту надання відповідної правничої допомоги поданими до суду доказами.
В той же час, матеріали справи містять відповідні докази розміру витрат та опис наданих адвокатом послуг.
Дефіцит Державного бюджету, ухиляння окремих суб'єктів господарювання від сплати податків не можуть слугувати належною підставою для позбавлення позивача прав на відшкодування витрат на правничу допомогу, з огляду на встановлення в судовому порядку факту протиправності рішення суб'єкта владних повноважень, яке було підставою для звернення позивача за судовим захистом.
В силу ч.3 ст.132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду;
3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;
4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
З аналізу вказаних положень процесуального законодавства вбачається, що витрати, понесені стороною для виконання процесуального обов'язку з направленням копій поданих до суду документів іншим учасникам справи, належать до витрат, пов'язаних з розглядом справи, а саме, пов'язаних із вчиненням інших процесуальних дій.
Таким чином, витрати позивача на здійснення поштових відправлень іншим учасникам справи відповіді на відзив та заяви про ухвалення додаткового рішення, належать до судових витрат, які підлягають розподілу в загальному порядку.
На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.
Відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).
Керуючись ст.243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області - залишити без задоволення.
Додаткове рішення Київського окружного адміністративного суду від 02 січня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Текст постанови складено 29 січня 2026 року.
Головуючий суддя Н.В.Безименна
Судді Л.В.Бєлова
А.Ю.Кучма