Справа № 420/2189/26
30 січня 2026 року м.Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Єфіменко К.С., розглянувши у письмовому провадженні ч.1 ст.154 КАС України заяву ОСОБА_1 про забезпечення позовних вимог по справі № 420/2189/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , за результатом якого позивач просить:
визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , що полягали у відмові ОСОБА_1 у наданні відстрочки від призову на військову службу за мобілізацією на підставі пункту 10 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»;
скасувати рішення (повідомлення) ІНФОРМАЦІЯ_2 № 1/466 від 22.01.2026 року, прийняте на підставі протоколу комісії № 3 від 21.01.2026 року, як таке, що ухвалене з перевищенням повноважень та з порушенням норм Конституції і законів України;
зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 надати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , відстрочку від призову на військову службу за мобілізацією відповідно до пункту 10 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»;
стягнути з відповідача судові витрати на користь позивача.
Ухвалою суду від 29.01.2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (ст.262 КАС України).
28.01.2026 року до суду від позивача надійшла заява про забезпечення позовних вимог в якій просить:
вжити заходів забезпечення адміністративного позову;
заборонити ІНФОРМАЦІЯ_1 вчиняти будь-які дії, пов'язані з призовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на військову службу під час мобілізації, на особливий період - до набрання законної сили рішенням суду у цій адміністративній справі № 420/2189/26.
В обґрунтування зазначеної заяви вказано, що невжиття заходів забезпечення позову позбавляє судовий захист ефективності, що суперечить завданням адміністративного судочинства та принципу верховенства права.
Вивчивши заяву про забезпечення позову та додані докази, суд дійшов наступного.
Відповідно до ч.1 ст.150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю (ч.2 ст.150 КАС України).
Згідно з ч.1 ст.151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акту або нормативно-правового акту; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
За приписами ч.2 ст.151 КАС України, суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Відповідно до п.5 ч.3 ст.151 КАС України не допускається забезпечення позову шляхом: зупинення дії рішення суб'єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов'язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення.
Частиною 1 ст.154 КАС України передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі. Метою застосування заходів забезпечення позову є, перш за все, захист прав позивача до ухвалення рішення у справі.
За змістом ст.150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову та доведеності належними доказами обставин, на які посилається заявник в заяві; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Таким чином, суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи наявна хоча б одна з вищенаведених обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути співмірними з позовними вимогами. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи з забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.
За своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.
Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за клопотанням позивача.
Із наведеного випливає, що вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд має пересвідчитись, що надані докази та доводи позивача переконливо свідчать про наявність підстав для забезпечення позову.
Позивач не наводить у заяві про забезпечення позову будь-яких обґрунтованих підстав вважати, що відповідачем вживаються заходи для призову позивача на військову службу під час мобілізації.
Тому доводи позивача про те, що заявника буде призваний на військову службу під час мобілізації, в особливий період, що унеможливить реалізацію права на відстрочку, а також унеможливить виконання рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача, суд вважає безпідставними та не бере їх до уваги.
Крім того, суд зауважує, що питання призову позивача на військову службу під час мобілізації не є предметом спору в даній справі.
Наведеним вище пунктом 5 ч.3 ст.151 КАС України встановлено, що не допускається забезпечення позову шляхом: зупинення дії рішення суб'єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов'язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення.
Отже, заборона, яку просить застосувати позивач в порядку забезпечення позову, не є співмірною з заявленими позовним вимогами, випливає з рішення, яке не є предметом оскарження у даній справі. Крім того, передбачених ч.2 ст.150 КАС України підстав для забезпечення позову суд не вбачає.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову слід відмовити.
Керуючись статтями 151, 154, 241, 243, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позовних вимог по справі № 420/2189/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 15-денний строк з дня отримання ухвали в порядку, визначеному п.15.5 Перехідних положень КАС України, але оскарження не зупиняє негайного виконання ухвали та не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Суддя К.С.Єфіменко