29 січня 2026 року справа №320/37419/25
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вісьтак М.Я., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,
Представник позивача ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся у Київський окружний адміністративний суд із адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач), у якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлене протоколом від 06.06.2025 №54, щодо відмови ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію";
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) розглянути заяву ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) та прийняти рішення про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та видати відповідну довідку за формою, визначеною у додатку 6 до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду зазначеної справи визначено головуючого суддю Вісьтак М. Я.
24.07.2025 позивачем подано клопотання про забезпечення позову.
24.07.2025 ухвалою суд відмовив позивачу у забезпеченні позову.
25.07.2025 позивачем повторно подано клопотання про забезпечення позову.
25.07.2025 ухвалою суд відмовив позивачу у забезпеченні позову.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.07.2025 відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено проводити одноособово суддею Вісьтак М.Я., у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні). Відповідачу встановлено п'ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що батька позивача, є інвалідом ІІ групи призначеної довічно та є непрацездатним, згідно Довідки МСЕК серії КИЕ-1 № 104703 від 30.10.2002 року. Позивач проживає разом із своїм батьком та опікується ним. Батько позивача надав нотаріальну заяву за формою згідно з додатком 15 до Порядку затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560, в якій він обрав позивача для здійснення свого утримання. Позивач вважає, що не підлягає призову на військову службу під час мобілізації відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» № 3543-ХІІ (далі - Закон № 3543-ХІІ). Позивач звернувся до відповідача із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. Листом № 54/107 від 06.06.2025 року надано відповідь на заяву позивача, з якої вбачається, що протоколом від 06.06.2025р. № 54 комісія ухвалила рішення про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. Причина відмови: необхідність надання актуальних відповідних підтвердних документів.
Відповідач заперечив проти задоволення позову з підстав зазначених у відзиві, який надійшов на адресу Київського окружного адміністративного суду 01.09.2025.
Позивачу було відмолено в наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період у зв'язку з тим, що позивач до своїх документів не надав усіх визначених підтвердних документів.
Надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період внормовано приписами ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі - Закон про мобілізацію) та Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі - Порядок), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560.
Однією з підстав для відстрочки є наявність у військовозобов'язаного одного із своїх батьків з інвалідністю І чи ІІ групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю І чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов'язаними та відповідно до закону зобов'язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі). У разі відсутності невійськовозобов'язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю I чи II групи може лише одна особа з числа військовозобов'язаних за вибором такої особи з інвалідністю (п.13 ч.1 ст.23 Закону про мобілізацію).
Позивачем подавалася відповідачу заява про надання відстрочки за вказаним п.13 ч.1 ст. 23 Закону про мобілізацію.
Однак, до документів позивачем не було долучено військово-обліковий документ його рідного брата, що унеможливлювало розгляд комісією для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_4 . Тому комісією на засіданні, оформленому протоколом №54 від 06.06.2025, було прийнято рішення про відмову в наданні відстрочки. Про прийняте рішення позивач був повідомлений листом від 06.06.2025 №54/107.
Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило.
Оскільки розгляд справи відбувався в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.
На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу (ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України).
Встановлені судом обставини.
Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 дата видачі 21 вересня 2016 підтверджується, що ОСОБА_2 є батьком, а ОСОБА_3 є матір'ю, про що вчинено запис за № 2190.
Довідкою до акта огляду МСЕК серії КИЕ-1 № 104703, видана на підставі акту № 1114 від 30 жовтня 2002 підтверджується, що ОСОБА_2 встановлено безстроково другу групу інвалідності.
Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_5 дата видачі 04 листопада 1988 підтверджується, що ОСОБА_2 є батьком, а ОСОБА_3 є матір'ю ОСОБА_4 (брат позивача), про що вчинено запис за № 1827.
Свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_6 дата видачі 05 лютого 1998 підтверджується, що між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 був розірваний шлюб.
Пенсійним посвідченням № НОМЕР_7 , видане Пенсійним фондом України 30.10.2018, засвідчено, що ОСОБА_2 є пенсіонером за віком.
Нотаріально посвідченим свідоцтвом серії НОМЕР_8 дата видачі 02 червня 2025 підтверджується, що ОСОБА_2 для свого утримання (догляду) обрав - ОСОБА_1 , про що вчинено запис за № 747.
Позивач засобами поштового зв'язку направив відповідачу заяву від 02.06.2025 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до п. 13 ч.1 ст. 23 Закону № 3543-ХІІ, згідно якого не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані, які мають одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов'язаними та відповідно до закону зобов'язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі). У разі відсутності невійськовозобов'язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю I чи II групи може лише одна особа з числа військовозобов'язаних за вибором такої особи з інвалідністю. Просив розглянути його заяву та оформити йому згідно Порядку № 560 довідку про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, про результати розгляду заяви та прийняте рішення просив повідомити його письмово за адресою, що вказана у заяві. До вказаної заяви позивач додав підтверджуючі документи.
У відповідь позивач отримав від відповідача Повідомлення від 06.06.2025 року (вих. № 54/107).
У повідомленні зазначено, що протоколом від 06.06.2025 №54 комісія ухвалила рішення про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації в особливий період. Причиною відмови зазначено наступне: необхідність надання актуальних відповідних підтвердних документів.
Позивач вважає рішення про відмову у наданні відстрочки незаконним, необґрунтованим та таким, що порушує його права і законні інтереси, охоронювані законодавством України, у зв'язку з чим звернувся з даним позовом до суду.
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, якою встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів встановлено Законом № 3543-ХІІ.
Згідно зі статтею 1 Закону № 3543-XII мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Статтею 23 Закону № 3543-XII визначені категорії громадян, для яких встановлена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.
Так, відповідно до пункту 13 частини 1 статті 23 Закону № 3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані, які мають одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов'язаними та відповідно до закону зобов'язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі). У разі відсутності невійськовозобов'язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю I чи II групи може лише одна особа з числа військовозобов'язаних за вибором такої особи з інвалідністю;
Позивач подав заяву від 02.06.2025 в якій просив надати йому відстрочку від призову на військову службу за мобілізацією у зв'язку з здійсненням постійного догляду за батьком.
Постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року № 154 затверджено Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі - Положення № 154), пунктом 1 якого визначено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах.
Залежно від обсягів облікової, призовної та мобілізаційної роботи утворюються районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі - районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються, ліквідуються, реорганізовуються Міноборони.
Згідно з абз. 9 п. 11 Положення № 154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, оформляють для військовозобов'язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації, які надаються в установленому порядку, та проводять перевірку підстав їх надання, ведуть спеціальний облік військовозобов'язаних.
Порядком № 560 зокрема визначено процедуру надання військовозобов'язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення.
Відповідно до пунктів 56, 57 Порядку № 560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначених Законом № 3543-ХІІ.
Для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі:
- голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу);
- члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров'я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).
Згідно з пунктом 58 Порядку № 560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих) особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов'язаного підлягає обов'язковій реєстрації.
Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може оформлятися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов'язаний має право на відстрочку з підстав, визначених Закону № 3543-ХІІ (пункт 59 Порядку № 560).
Відповідно до пункту 58-1 Порядку № 560 (у редакції чинній на момент подання заяви на відстрочку) зазначено, що військовозобов'язані, які відповідно до закону зобов'язані утримувати осіб, зазначених у пункті 13 частини першої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", зазначають у заяві (додаток 4) про відсутність інших осіб, які не є військовозобов'язаними та відповідно до закону зобов'язані утримувати осіб, зазначених у пункті 13 частини першої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", а за умови наявності кількох військовозобов'язаних - додають заяву особи з інвалідністю I або II групи за формою згідно з додатком 15, в якій зазначається прізвище, ім'я та по батькові (за наявності) особи, яку особа з інвалідністю обирає для здійснення свого утримання.
Районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки або його відділ за місцем перебування на військовому обліку військовозобов'язаного, який відповідно до закону зобов'язаний утримувати осіб, зазначених у пункті 13 частини першої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", або здійснює постійний догляд за особами, зазначеними у пунктах 9 і 14 частини першої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", під час прийняття рішення про надання відстрочки від призову на військову службу за призовом під час мобілізації перевіряє перебування такого військовозобов'язаного на військовому обліку, родинні зв'язки військовозобов'язаного та особи, яку відповідно до законодавства зобов'язаний утримувати військовозобов'язаний або за якою здійснює постійний догляд, наявність інших осіб, місце проживання яких задекларовано/зареєстровано за адресою задекларованого/ зареєстрованого місця проживання військовозобов'язаного або особи, яка перебуває на утриманні або потребує постійного догляду, з використанням відомостей Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, Державного реєстру актів цивільного стану громадян, інших інформаційних систем, реєстрів та баз даних, у тому числі шляхом інформаційного обміну.
У пункті 60 Порядку № 560 визначено, що комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.
Підтвердження достовірності та/або перевірка відомостей, зазначених у заяві, здійснюються шляхом електронної інформаційної взаємодії Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів з іншими державними реєстрами або базами (банками) даних.
Комісія зобов'язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв'язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.
У разі позитивного рішення військовозобов'язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6. У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.
До ухвалення комісією рішення військовозобов'язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Так, предметом позову у даній справі є відмова у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", у зв'язку із відсутністю необхідних підтвердних документів.
Як вбачається з матеріалів справи, у заяві про наявність права на відстрочку від призову під час мобілізації, позивач вказував на те, що має батька, який потребує постійного догляду та він здійснює такий догляд.
Так, батько позивача - ОСОБА_2 , має другу групу інвалідності. Ця обставина підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 від 21.09.2016, довідкою МСЕК серії КИЕ-1 № 104703 від 30.10.2002 року, пенсійним посвідченням № НОМЕР_7 від 30.10.2018.
Пунктом 13 Переліку документів, що подаються військовозобов'язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", що затверджений у додатку 5 до Постанови КМУ № 560 визначено, що для отримання відстрочки на підставі пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" військовозобов'язаний має подати такі документи: для батьків військовозобов'язаного з числа осіб з інвалідністю І чи II групи або батьків дружини (чоловіка) військовозобов'язаного з числа осіб з інвалідністю І чи II групи - один із таких документів, що підтверджує інвалідність: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або пенсійне посвідчення чи посвідчення, ще підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю", «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю", в яких зазначено групу та причину інвалідності, абб довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою, затвердженою Мінсоцполітики; заява за формою згідно з додатком 15 (у разі потреби) із зазначенням прізвища, ім'я та по батькові (за наявності) особи, яку вона обирає для здійснення свого утримання; для військовозобов'язаного, який має одного із своїх батьків з інвалідністю І чи II групи, - документи, що підтверджують родинні зв'язки (свідоцтво про народження); для військовозобов'язаного, який має одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю І чи II групи, - документи, що підтверджують родинні зв'язки (свідоцтво про народження дружини (чоловіка) та свідоцтво про шлюб); для військовозобов'язаного, який має одного із своїх батьків з інвалідністю І чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю І чи II групи, - один із таких документів, що підтверджує неможливість інших осіб, які не є військовозобов'язаними та зобов'язані за законом утримувати одного із своїх батьків з інвалідністю І чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю І чи II групи: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я про потребу в постійному догляді за формою, затвердженою МОЗ, або документ, що підтверджує перебування під арештом (крім домашнього арешту), або відбування покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі.
Відповідно до частин 7 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" перевірка підстав щодо надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки.
Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується самим позивачем, на виконання зазначених вимог Порядку № 560, позивач 02 червня 2025 року подав заяву про надання відстрочки від призову на військову службу, до якої були додані такі документи:
1) Копія нотаріальна паспорту ОСОБА_1 ;
2) Роздруківка Військово-обліковий документу з мобільного застосунку Резерв+;
3) Витяги з реєстру територіальної громади про місце проживання ОСОБА_1 ;
4) Копія нотаріальна свідоцтва про народження, ОСОБА_1 ;
5) Копія нотаріальна паспорту ОСОБА_2 ;
6) Копія нотаріальна Довідки до акту огляду МСЕК ОСОБА_1 ;
7) Копія нотаріальна пенсійного посвідчення ОСОБА_2 ;
8) Копія нотаріальна св-ва про розірвання шлюбу серія НОМЕР_6 ;
9) Нотаріальна Заява ОСОБА_2 про вибір особи для свого утримання;
10) Копія нотаріальна свідоцтва про народження, ОСОБА_4 .
Після розгляду заяви комісією відповідача позивач отримав повідомлення про відмову в наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період.
Відмова була обґрунтована наступним чином: необхідність надання актуальних відповідних підтвердних документів.
Як вбачається зі змісту доданої до позову копії заяви від 02 червня 2025 року, заява заповнена належним чином, позивачем відмічено відсутність інших осіб, які не є військовозобов'язаними та відповідно до закону зобов'язані утримувати осіб, зазначених у пункті 13 частини першої статті 23 закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Також, судом встановлено, що до заяви про надання відстрочки від призову на військову службу позивачем додані всі відповідні копії документів, засвідчених в установленому порядку, що підтверджують право на відстрочку, відповідно до переліку згідно з додатком 5.
Отже, відмова відповідача у наданні відстрочки позивачу за наявності всіх відповідних документів, які подані відповідно до вимог Порядку № 560 є протиправною.
Суд звертає увагу, на правовий висновк Верховного Суду, який викладений у постанвові від 11.02.2020 у справі №0940/2349/18, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб'єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення з урахуванням обставин конкретної справи. Перебирання непритаманних суду повноважень державного органу не відбувається за відсутності обставин для застосування дискреції.
Верховний Суд зауважив, що у разі, якщо суб'єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб'єкт звернення дотримав усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти певне рішення.
Якщо ж таким суб'єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання відповідним заявником усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб'єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов'язати суб'єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.
Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб'єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб'єкта владних повноважень права діяти під час прийняття рішення на власний розсуд.
Суд зазначив, що такий підхід, встановлений процесуальним законодавством, є прийнятним не тільки під час розгляду вимог про протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень, але й у випадку розгляду вимог про зобов'язання відповідного суб'єкта вчинити певні дії після скасування його адміністративного акта.
Крім того, суд приймає до уваги усталену практику Європейського суду з прав людини.
Так, у п.75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти Украі?ни» від 05.04.2005 (заява №38722/02) зазначено, що спосіб захисту повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідноі? держави.
Стаття 13 Конвенціі? про захист прав людини і основоположних свобод гарантує, що кожен, чиі? права та свободи, визнані в цій Конвенціі?, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали своі? офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту має забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
З огляду на наведене, зважаючи на встановленні під час розгляду цієї справи обставини, суд дійшов висновку, що з метою належного та ефективного захисту прав позивача відмова відповідача у наданні позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 13 ч. 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", є протиправною та такою, що порушує права позивача.
Враховуючи зазначене, відповідача слід зобов'язати розглянути заяву позивача та прийняти рішення про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та видати відповідну довідку за формою, визначеною у додатку 6 до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560.
За результатами розгляду справи суд дійшов наступних висновків.
Суд зазначає, що відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За приписами статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із положеннями статті 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому, в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Судові витрати по справі.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Під час звернення до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 1509966948 від 01.07.2025 року, копія якої долучена до матеріалів справи.
Враховуючи задоволення позову, вказана сума судового збору підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Керуючись ст. ст. 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлене протоколом від 06.06.2025 №54, щодо відмови ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
3. Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) розглянути заяву ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) та прийняти рішення про надання ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та видати відповідну довідку за формою, визначеною у додатку 6 до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560.
4. Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, у розмірі 2422,40 грн.
5. Копію рішення вручити (надіслати) учасникам справи в порядку, передбаченому статтею 251 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Вісьтак М.Я.