29 січня 2026 року м. Київ №826/4061/17
Київський окружний адміністративний суд у складі колегії: головуючого - судді Лисенко В.І., суддів: Терлецької О.О., Колеснікової І.С., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства соціальної політики України, Кабінету Міністрів України про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Міністерства соціальної політики України , Кабінету Міністрів України з вимогами:
- визнати незаконними дії Міністерства соціальної політики України щодо подання на затвердження Кабінету Міністрів України пропозиції, що у зазначені у пункті 10 постанови Кабінету Міністрів України від 26 січня 2016 року № 760 в частині, що щорічна допомога на оздоровлення виплачується в розмірах, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року № 562;
- визнати протиправними дії Кабінету Міністрів України, зазначені у пункті 4 постанови Кабінету Міністрів України від 26 січня 2016 року № 760 в частині, що одноразова компенсація виплачується в розмірах, установлених постановою Кабінету Міністрів України від 14 травня 2015 року № 285 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та визнання такими, що втратили чинність деяких постанов Кабінету Міністрів України";
- визнати протиправними дії Кабінету Міністрів України, зазначені у пункті 10 постанови Кабінету Міністрів України від 26 січня 2016 року № 760 в частині, що щорічна допомога на оздоровлення виплачується в розмірах, встановлених Постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року № 562;
- визнати дискримінаційними дії Кабінету Міністрів України в частині обґрунтування розміру щорічної допомоги на оздоровлення інваліду III групи 90 грн у порівнянні із розмірами щорічної грошової допомоги на оздоровлення державним службовцям, військовослужбовцям;
- визнати дискримінаційними і такими, що порушують право на достатній життєвий рівень дії Кабінету Міністрів України в частині обґрунтування розміру щорічної допомоги на оздоровлення інваліду III групи 90 грн у порівнянні із розмірами щорічної допомоги державним службовцям та іншим соціальним групам громадян;
- визнати протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України в частині відсутності контролю за виконанням приписів прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" щодо усунення дискримінаційного ставлення до громадян, які брали участь у ліквідації наслідків інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях та військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї" від 21 квітня 2016 року № 1339-VIII в частині Кабінету Міністрів України у тримісячний строк з дня набрання чинності цим Законом привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;
- зобов'язати Міністерство соціальної політики України подати до Кабінету Міністрів України пропозиції змін до Постанови Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2016 року № 760 "Про затвердження Порядку виплати одноразової компенсації за шкоду, заподіяну внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій, ядерних випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та щорічної допомоги на оздоровлення деяким категоріям громадян" в редакції, викладеній у заяві про збільшення позовних вимог;
- зобов'язати Кабінет Міністрів України прийняти зміни до Постанови Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2016 року № 760 "Про затвердження Порядку виплати одноразової компенсації за шкоду, заподіяну внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та щорічної допомоги на оздоровлення деяким категоріям громадян" в редакції, викладеній у заяві про збільшення позовних вимог.
В обґрунтування своїх вимог позивач вказує, що прийнята відповідачем постанова Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2016 року №760 «Про затвердження Порядку виплати одноразової компенсації за шкоду, заподіяну внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій, ядерних випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та щорічної допомоги на оздоровлення деяким категоріям громадян» не відповідає нормам чинного законодавства, національній судовій практиці, практиці Європейського Суду та обмежує право на отримання більшого розміру щорічної допомоги на оздоровлення, передбаченого Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». З викладених підстав позивач просить позов задовольнити.
Міністерство соціальної політики України позов не визнало, подало до суду відзив на позовну заяву, в якому просило суд відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що фінансування видатків на соціальне забезпечення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи проводиться в межах коштів, передбачених законами України про Державний бюджет України на відповідні роки за бюджетною програмою КПКВК 2501200 «Соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Обсяги видатків за КПКВК 2501200, що передбачаються щороку законами України про Державний бюджет України, є недостатніми для підвищення розмірів компенсаційних виплат постраждалим громадянам, у зв'язку з чим розміри таких виплат залишаються незмінними. Зазначене також стосується розмірів щорічної допомоги на оздоровлення.
Кабінет Міністрів України позов також не визнав, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що позивачем не обґрунтовано наявність підстав для визнання дій відповідача протиправними щодо встановлення виплати зазначеної компенсації у розмірі, що відрізняється від встановлених у постанові Кабінету Міністрів України від 14 травня 2015 року № 285 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України».
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.06.2019 клопотання позивача задоволено, залучено до участі у справі в якості другого відповідача Міністерство соціальної політики України.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.09.2019, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.11.2019, у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 06.07.2022 рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.09.2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.11.2019 скасовано і направлено справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Скасовуючи рішення судів попередній інстанцій та направляючи справу на новий розгляд, Верховний Суд у своїй постанові від 06.07.2022 вказав наступне:
"...адміністративні суди мали з'ясувати, чи були дії відповідачів здійснені в межах повноважень, відповідно до закону та з дотриманням встановленої процедури, а також, чи було його рішення прийнято на законних підставах.
ОСОБА_1 відповідно до заяви про збільшення позовних вимог заявляв позовні вимоги до Кабінету Міністрів України, Міністерства соціальної політики України.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 червня 2019 року клопотання позивача про залучення до участі у справі в якості другого відповідача Міністерства соціальної політики України - задоволено. Залучено до участі у справі в якості другого відповідача Міністерство соціальної політики України.
Суди попередніх інстанцій відмовили у позові повністю, при цьому розглянули позовні вимоги до Кабінету Міністрів України.
Мотивувальні частини оскаржуваного рішення і постанови не містять жодних мотивів щодо відмови у задоволенні позовних вимог про визнання незаконними дії Міністерства соціальної політики України щодо подання на затвердження Кабінету Міністрів України пропозиції, що у зазначені у пункті 10 постанови Кабінету Міністрів України від 26 січня 2016 року № 760 в частині, що щорічна допомога на оздоровлення виплачується в розмірах, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року № 562 і зобов'язання Міністерство соціальної політики України подати до Кабінету Міністрів України пропозиції змін до Постанови Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2016 року № 760 "Про затвердження Порядку виплати одноразової компенсації за шкоду, заподіяну внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій, ядерних випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та щорічної допомоги на оздоровлення деяким категоріям громадян" в редакції, викладеній у заяві про збільшення позовних вимог.
Вимоги до Міністерства соціальної політики України взаємопов'язані з вимогами до Кабінету Міністрів України і мають розглядатися у сукупності…
…при прийнятті оскаржуваних рішень, судами попередніх інстанцій не надано правової оцінки всім заявленим позовним вимогам, не розглянуто оскарженого подання Міністерства соціальної політики України, не надано оцінки чи є законними та обґрунтованими пропозиції, які відповідач просить зобов'язати подати до Кабінету Міністрів України.
Вказані обставини мають істотне значення для правильного вирішення спору, а вирішення вищезазначених позовних вимоги має значення для вирішення і інших заявлених позовних вимог".
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.07.2022 матеріали справи прийнятті до провадження суддею Скочок Т.О.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.09.2022 позов залишено без розгляду на підставі пункту 4 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.12.2022 ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.09.2022 року скасовано і направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
За результатом автоматизованого розподілу, справу №826/4061/17 передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Леонтовичу А.М.
На виконання службової записки судді Леонтовича А.М. від 24.09.2024, згідно автоматизованого розподілу визначено склад колегії суддів : головуючий суддя - Леонтович А.М., судді: Лисенко В.І.,Терлецька О.О.
Ухвалою суду від 23.09.2024 адміністративну справу №826/4061/17 прийнято до провадження та вирішено здійснювати розгляд за правилами загального позовного провадження колегією суддів під головуванням судді Леонтовича А.М., суддів: Лисенко В.І., Терлецької О.О. Призначено підготовче засідання на 28 жовтня 2024 року о 14.00 год. Підготовче засідання ухвалено проводити одноособово суддею Леонтовичем А.М.
22.11.2024 через Електронний суд позивач направив заяву про відвід судді Леонтовича А.М., що зареєстровано 25.11.2024 та передана судді для розгляду 25.11.2024.
Ухвалою суду від 25.11.2024 визнано необґрунтованою заяву позивача про відвід судді від 22.11.2024.
Матеріали адміністративної справи № 826/4061/17 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства соціальної політики України, Кабінету Міністрів України про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії - передано до відділу документального забезпечення і контролю (канцелярії) Київського окружного адміністративного суду для визначення складу суду для вирішення питання про відвід відповідно до вимог частини 1 статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.
За результатом автоматизованого розподілу, справу №826/4061/17 передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Кушновій А.О.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29.11.2024 у задоволенні заяви позивача від 22.11.2024 про відвід судді Леонтовича А.М. від розгляду адміністративної справи № 826/4061/17 - відмовлено.
У подальшому суддею було встановлено, що позивачем було подано скаргу щодо дисциплінарного проступку судді ОСОБА_2 до Вищої ради правосуддя у зв'язку з істотним порушенням при розгляді справи.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.12.2024 заяву про самовідвід судді Леонтовича А.М. задоволено та передано адміністративну справу № 826/4061/17 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства соціальної політики України, Кабінету Міністрів України про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії до Відділу документального забезпечення і контролю (канцелярії) Київського окружного адміністративного суду для визначення складу суду в порядку, встановленому частиною першою статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.
За результатом автоматизованого розподілу, справу №826/4061/17 передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Щавінському В.Р.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14.12.2024 прийнято до провадження справу № 826/4061/17 та визначено, що справа буде розглядатися за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання на 24.02.2025 о 11:00 год.
До суду від позивача надійшло клопотання про зупинення провадження у даній адміністративній справі. Підставою для зупинення позивача зазначає, що він звернувся до Шостого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою на ухвалу про відмову в забезпеченні позову від 22.01.2025. Позивач просить не розглядати дану справу до закінчення апеляційного розгляду його апеляційної скарги на ухвалу про відмову в забезпеченні позову від 22.01.2025.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22.01.2025, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.05.2025, у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.03.2025 відмовлено у задоволенні клопотання позивача про зупинення провадження в адміністративній справі №826/4061/17.
30.04.2025 через систему "Електронний суд" надійшла заява ОСОБА_1 про відвід судді Щавінського В.Р.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06.05.2024 визнано заяву ОСОБА_1 про відвід судді Щавінського В.Р. у справі №826/4061/17 необґрунтованою та передано матеріали справи №826/4061/17 для вирішення питання про відвід судді Щавінського В.Р. суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу та визначений відповідно до статті 31 КАС України.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.05.2025 (суддя Качанова П.В.) у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Київського окружного адміністративного суду Щавінського В.Р. в адміністративній справі № 826/4061/17 відмовлено.
13.05.2025 суддя Щавінський В.Р. подав заяву про самовідвід, яка обґрунтована тим, що зокрема, із заяви ОСОБА_1 про відвід судді Щавінського В.Р. вбачається, що суддя під час розгляду даної справи порушує норми процесуального права, строки розгляду справи та відмовляє у задоволенні певних його клопотань, що на думку позивача, викликає у нього сумніви у неупередженості та об'єктивності судді.
Ухвалою суду від 13.05.2025 заяву судді Київського окружного адміністративного суду Щавінського В.Р. про самовідвід у справі №826/4061/17 задоволено та матеріали адміністративної справи №826/4061/17 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства соціальної політики України, Кабінету Міністрів України про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, - передати до відділу документального забезпечення і контролю (канцелярії) Київського окружного адміністративного суду для визначення складу суду у відповідності до вимог частини 1 статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.
За результатом повторного автоматизованого розподілу судової справи №826/4061/17 між суддями від 14.05.2025 визначено склад колегії: головуючу суддю Лисенко В.І., суддів: Колеснікову І.С., Терлецьку О.О. та передано 20.05.2025 справу на розгляд головуючій судді Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І.
Ухвалою суду від 21.05.2025 прийнято адміністративну справу №826/4061/17 до провадження, визначено здійснювати розгляд справи спочатку за правилами загального позовного провадження колегією суддів: головуюча суддя Лисенко В.І., судді: Терлецька О.О., Колеснікова І.С.
08.12.2025 до суду через підсистему "Електронний суд" надійшла заява позивача про відвід судді Лисенко В.І. В обґрунтування вказаної заяви зазначено про порушення судді Лисенко В.І. обов'язків і присяги судді, вибіркове здійснення правосуддя, порушення рівності сторін, що, на переконання позивача, призвело до зниження довіри до суду, низький рівень впевненості в чесності суддів, зловживання службовими обов'язками. Крім того, позивач вказує, що судом безпідставно відмовлено у задоволенні його клопотання про забезпечення доказів та протягом тривалого часу не вчинюється жодних процесуальних дій для вирішення справи по суті.
У зв'язку з перебуванням головуючої судді у відрядженні у період з 08.12.025 до 10.12.2025 у відрядженні вказана заява була передана Відділом ДЗК суду головуючій судді Лисенко В.І. 11.12.2025.
11.12.2025 справу знято з судового розгляду через перебування судді Терлецької О.О. на курсах підвищення кваліфікації.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.12.2025 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І. в адміністративній справі № 826/4061/17 відмовлено.
Встановивши правові позиції сторін по справі та їх обґрунтування, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, оглянувши письмові докази, які були надані до матеріалів справи, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та має статус особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, що підтверджується відповідним посвідченням.
Не погоджуючись з діями та бездіяльністю відповідачів, вважаючи їх протиправними та такими, що мають бути скасовані, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Як встановлювалось судом вище, Верховний Суд, скасовуючи рішення судів попередній інстанцій та направляючи справу на новий розгляд, у своїй постанові від 06.07.2022 вказав, що судами першої та апеляційної інстанції не надано правової оцінки всім заявленим позовним вимогам, не розглянуто оскарженого подання Міністерства соціальної політики України, не надано оцінки чи є законними та обґрунтованими пропозиції, які відповідач просить зобов'язати подати до Кабінету Міністрів України.
Стосовно позовної вимоги про визнання незаконними дії Мінсоцполітики України щодо подання на затвердження КМ України пропозиції, що у зазначені у пункті 10 постанови КМ України від 26 січня 2016 року № 760 в частині, що щорічна допомога на оздоровлення виплачується в розмірах, встановлених постановою КМ України від 12 липня 2005 року № 562, суд вказує про відсутність підстав для її задоволення з наступних підстав.
Постановою КМ України від 17 червня 2015 р. № 423 затверджено Положення про Міністерство соціальної політики України (далі - Положення №423 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), згідно якого Міністерство соціальної політики України (Мінсоцполітики) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України та який забезпечує формування та реалізує державну політику, зокрема у сфері соціального захисту. Мінсоцполітики у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України і постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.
Основними завданням Мінсоцполітики, в розрізі приписів пункту 3 Положення № 423 є:
1) забезпечення формування та реалізація державної політики:
у сфері праці та соціальної політики, зайнятості населення та трудової міграції, трудових відносин, загальнообов'язкового державного соціального та пенсійного страхування, соціального діалогу, волонтерської діяльності, з питань сім'ї та дітей, оздоровлення та відпочинку дітей, усиновлення та захисту прав дітей, запобігання насильству в сім'ї, протидії торгівлі людьми, а також захисту прав депортованих за національною ознакою осіб, які повернулися в Україну, забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, надання гуманітарної допомоги, соціальних послуг особам, окремим соціальним групам, які перебувають у складних життєвих обставинах і не можуть самостійно їх подолати;
щодо соціального захисту, зокрема інвалідів, осіб, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", ветеранів праці, ветеранів військової служби, жертв нацистських переслідувань, дітей війни та жертв політичних репресій;
2) забезпечення формування та реалізації державної політики:
щодо пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню;
щодо соціального захисту ветеранів війни та учасників антитерористичної операції, зокрема забезпечення їх психологічної реабілітації, санаторно-курортного лікування, технічними та іншими засобами реабілітації, житлом, надання освітніх послуг, організації поховання, а також соціальної та професійної адаптації військовослужбовців, які звільняються, осіб, звільнених з військової служби, та учасників антитерористичної операції;
у сфері промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами, здійснення державного гірничого нагляду;
щодо здійснення державного нагляду та контролю за додержанням вимог законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб;
щодо забезпечення державних соціальних стандартів та державних соціальних гарантій для населення;
3) здійснення в межах повноважень, передбачених законом, державного нагляду у сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Мінсоцполітики відповідно до покладених на нього завдань узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до його компетенції, розробляє пропозиції щодо вдосконалення законодавчих актів, актів Президента України, Кабінету Міністрів України та в установленому порядку вносить їх на розгляд Кабінету Міністрів України; розробляє проекти законів та інших нормативно-правових актів з питань, що належать до його компетенції (пп. 1, 2 п. 4 Положення № 423).
Регламент Кабінету Міністрів України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 18.07.2007 № 950 (далі - Регламент № 950, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлює порядок проведення засідань Кабінету Міністрів України (далі - Кабінет Міністрів), підготовки та прийняття рішень, визначає інші процедурні питання його діяльності.
Відповідно до пунктів 1-2 § 33 розділу 4 Регламенту № 950 Головним розробником проекту акта Кабінету Міністрів є орган, який вносить проект акта до Кабінету Міністрів.
Розробниками проектів актів Кабінету Міністрів є міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, державні колегіальні органи, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації відповідно до своєї компетенції.
Відповідно до правової позиції, викладеної у рішенні Конституційного Суду України від 25.01.2012 у справі №3-рп/2012, Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України. Суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України.
Мінсоцполітикою подано проект постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку виплати компенсації за шкоду, заподіяну здоров'ю, втрату годувальника та щорічної допомоги на оздоровлення деяким категоріям громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій, ядерних випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї".
Відповідно до довідки про погодження проекту акта, вказаний проект акта :
- погоджено без зауважень першим заступником Міністрів фінансів України Маркаровою О.С. ;
- погоджено із зауваженнями (пропозиціями), які враховано Мінсоцполітикою, Першим Віце-прем'єр-міністром України - Міністром економічного розвитку і торгівлі України Кубів С.І.;
- погоджено із зауваженнями (пропозиціями), які враховано частково Мінсоцполітикою, Міністром юстиції України Петренком П.Д.
Також в матеріалах справи містяться висновок Міністерства юстиції України від 15.07.2016 про погодження проекту вищевказаного акта із зауваженнями, а також протокол узгодження позицій, складений Мінсоцполітикою за результатами обговорення позицій зацікавлених сторін.
Отже, Мінсоцполітики діяло в межах, у спосіб та у порядку, визначеному Положенню №423 та Регламенту КМУ № 950.
Належних доводів та доказів протилежного позивачем не наведено та не надано.
При цьому, судом встановлено також, що на виконання вимог статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 № 796-XII Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 26.10.2016 № 760, яким затверджено Порядок виплати одноразової компенсації за шкоду, заподіяну внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій, ядерних випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та щорічної допомоги на оздоровлення деяким категоріям громадян (далі - Порядок № 760).
Пунктом 2 Порядку №760 передбачено, що одноразова компенсація та щорічна допомога виплачуються за рахунок коштів, передбачених у Державному бюджеті України на відповідний рік для соціального захисту громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, центрами з нарахування та здійснення соціальних виплат, структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних і районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад за місцем фактичного проживання (перебування) громадян.
Відповідно до п. 10 Порядку №760 щорічна допомога виплачується громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, брали участь в ліквідації наслідків інших ядерних аварій, ядерних випробуваннях, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, постраждалим за інших обставин від радіаційного опромінення не з власної вини, віднесеним до категорії 1, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інших ядерних аварій, громадянам, які брали участь в ядерних випробуваннях, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, постраждалим за інших обставин від радіаційного опромінення не з власної вини, віднесеним до категорії 2 або 3, дітям з інвалідністю, інвалідність яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, кожній дитині, яка втратила одного з батьків внаслідок Чорнобильської катастрофи, та евакуйованим із зони відчуження у 1986 році, - в розмірах, установлених постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року №562 "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Відповідно до положень постанови КМ України від 12 липня 2005 р. №562 "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" розмір щорічної допомоги на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, складає: інвалідам I і II групи - 120 гривень; учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії - 100 гривень; інвалідам III групи та дітям-інвалідам - 90 гривень; учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 3 категорії, кожній дитині, яка втратила внаслідок Чорнобильської катастрофи одного з батьків, та евакуйованим із зони відчуження у 1986 році, включаючи дітей, - 75 гривень.
На час судового розгляду справи вказана постанова КМ України від 12 липня 2005 року №562 не скасована та не змінена.
При цьому, у матеріалах справи відсутні належні докази на підтвердження наявності протиправних дій з боку Мінсоцполітики, які могли призвести до порушення прав позивача в частині отримання щорічної допомоги, передбаченої п. 10 Порядку № 760.
Отже, позивачем не доведено в чому саме полягала незаконність дій Мінсоцполітики України щодо подання на затвердження КМ України пропозиції, що зазначена у пункті 10 постанови КМ України від 26 січня 2016 року № 760 в частині, що щорічна допомога на оздоровлення виплачується в розмірах, встановлених постановою КМ України від 12 липня 2005 року № 562, суд вказує про відсутність підстав для її задоволення з наступних підстав.
Стосовно позовної вимоги про зобов'язання Мінсоцполітики України подати до КМ України пропозиції змін до Постанови КМ України від 26 жовтня 2016 року № 760 в редакції, викладеній у заяві про збільшення позовних вимог, суд вказує про їх безпідставність, оскільки повноваження щодо розроблення пропозицій стосовно вдосконалення законодавчих актів, актів Президента України, Кабінету Міністрів України та внесення їх на розгляд КМ України, передбачені Положенням № 423, мають дискреційний характер.
Суд не вправі своїм рішенням втручатися у дискреційні повноваження відповідача та визначати, який саме зміст управлінського рішення слід приймати.
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
У пункті 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 24 квітня 2017 року № 1395/5, дискреційні повноваження визначаються як сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
Здійснюючи судочинство, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово аналізував межі, спосіб та законність застосування дискреційних повноважень національними органами, їх посадовими особами. Зокрема, в рішенні ЄСПЛ від 17 грудня 2004 року у справі «Педерсен і Баадсгаард проти Данії» («Pedersen and Baadsgaard v. Denmark», заява № 49017/99) зазначено, що, здійснюючи наглядову юрисдикцію, суд, не ставлячи своїм завданням підміняти компетентні національні органи, перевіряє, чи відповідають рішення національних держаних органів, які їх винесли з використанням свого дискреційного права, положенням Конвенції та Протоколів до неї. Суд є правозастосовчим органом та не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, відміняти замість нього рішення, яке визнається протиправним, приймати інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.
Водночас у рішенні ЄСПЛ від 2 червня 2006 року у справі «Волохи проти України» (заява № 23543/02) при наданні оцінки повноваженням державних органів суд виходив з декількох ознак, зокрема щодо наявності дискреції. Так, суд вказав, що норма права є «передбачуваною», якщо вона сформульована з достатньою чіткістю, що дає змогу кожній особі - у разі потреби за допомогою відповідної консультації - регулювати свою поведінку. «…надання правової дискреції органам виконавчої влади у вигляді необмежених повноважень було б несумісним з принципом верховенства права. Отже, закон має з достатньою чіткістю визначати межі такої дискреції, наданої компетентним органам, і порядок її здійснення, з урахуванням законної мети даного заходу, щоб забезпечити особі належний захист від свавільного втручання».
Із огляду на вищезазначене, дискреційними є такі повноваження, у межах яких норма права допускає кілька варіантів поведінки суб'єкта владних повноважень у кожній конкретній ситуації та встановлених обставинах справи, кожна з яких буде правомірною.
У спорі, що виник у цій справі, Міністерство соціальної політики України мав дискреційні повноваження в частині розробки та подання на розгляд до КМУ пропозицій стосовно змін до Постанови КМУ від 26 жовтня 2016 року № 760.
Крім того, підпунктом 110 пункту 4 Положення № 423 передбачено, що Мінсоцполітики, відповідно до покладених на нього завдань, здійснює розгляд звернень громадян з питань, пов'язаних з діяльністю Мінсоцполітики, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління.
Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази звернення позивача до Міністерства соціальної політики України з проханням розгляду питання внесення змін до Постанови КМУ від 26 жовтня 2016 року № 760, викладених у заяві про збільшення позовних вимог.
Суд звертає увагу, задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.
За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.
Відповідно до частини 2 статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
У спірних правовідносинах відповідачі діяли у межах вимог ст. 19 Конституції України та ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, за якими органи державної влади та органи місцевого самоврядування, в тому числі, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також обґрунтовано.
Інші доводи та заперечення сторін не спростовують вище встановленого судом та не мають визначального значення для вирішення спору по суті.
Відповідно до положень частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За правилами частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані докази, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.
Оскільки адміністративний позов до задоволення не підлягає, то відсутні підстави для вирішення питання щодо розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Головуючий - суддя Лисенко В.І.
Судді: Колеснікова І.С.
Терлецька О.О.