29 січня 2026 року № 320/63766/25
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), яка полягає у не знятті арешту з майна ОСОБА_1 , накладеного на підставі постанови серії АА №898403 від 15.01.2003;
- зобов'язати Броварський відділ державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) зняти арешт з майна ОСОБА_1 , накладеного на підставі постанови серії АА №898403 від 15.01.2003.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про протиправну бездіяльність відповідача щодо незняття арешту з нерухомого майна, оскільки наявність актуальних записів про обтяження за відсутності відкритих виконавчих проваджень порушує його право на вільне володіння, користування та розпорядження майном.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та в порядку, визначеному положеннями ст. 287 КАС України.
Відповідач відзиву на позовну заяву, заперечень проти позову, будь-яких пояснень, заяв чи клопотань до суду не надіслав. За таких обставин справа розглядалась судом за наявними в ній матеріалами і доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта вбачається наявність обтяження: тип обтяження: арешт (архівний запис), реєстраційний номер обтяження: 1301011, зареєстровано 21.01.2003 (архівна дата) 15:52:00 реєстратором: Броварська районна державна нотаріальна контора, 07400, Київська область, вул. Незалежності, 39, (044) 299-91-60, підстава обтяження: постанова АА898403 15.01.2003, Державна виконавча служба Броварського району; Тип майна: невизначене майно; Доповнення до типу майна: все майно, власник: ОСОБА_1 .
З матеріалів справи вбачається, що представник позивача у жовтні 2025 року звертався до відповідача із заявою про зняття арешту.
Листом від 03.11.2025 відповідач повідомив позивача, що виконавче провадження в межах якого внесено запис про обтяження знищено у зв'язку із закінченням терміну зберігаеея виконавчих документів, строк зберігання яких становить три роки. Підстав для зняття арешту з майна відділ не вбачає.
З огляду на те, що відповідач відмовляється зняти арешт з майна позивача, останній звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи нормативно-правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
На час накладення арешту на нерухоме майно позивача умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку регламентувались Законом України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження», який втратив чинність 05.10.2016 (далі - Закон № 606-XIV).
Відповідно до статті 1 Закону № 606-XIV (тут і далі в редакції, чинній на момент накладення арешту) виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Статтею 5 Закону № 606-XIV визначено, що державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.
Державний виконавець при здійсненні виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в порядку, встановленому законодавством.
Процедура накладення арешту на майно боржника врегульована статтею 55 Закону №606-XIV. Вказаною статтею було передбачено, що арешт застосовується ля забезпечення збереження майна боржника, що підлягає наступній передачі стягувачеві або реалізації; для виконання рішення про конфіскацію майна боржника; при виконанні ухвали суду про накладення арешту на майно що належить відповідачу і знаходиться у нього чи в інших осіб.
Згідно зі статті 38 № 606-XIV (в редакції, чинній на момент реєстрації обтяження) у разі закінчення виконавчого провадження згідно із статтею 37 цього Закону, крім направлення виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби повернення виконавчого документа стягувачу згідно із статтею 40 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, згідно із статтею 40-1 цього Закону, припиняється чинність арешту майна боржника скасовуються інші здійснені державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку з завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
Якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем був накладений арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про скасування арешту, накладеного на майно боржника.
Відповідно до статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» 1404-VIII (в редакції, чинній на момент розгляду даної справи) у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження.
Системний аналіз вказаних норм свідчить про те, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який застосовується для забезпечення реального виконання рішення, що відповідно до Закону № 606-XIV підлягає примусовому виконанню.
Суд зауважує, що застосування арешту майна боржника як обмежувальний захід не повинен призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом.
Як зазначив відповідач у своєму листі від 03.11.2025, матеріали виконавчого провадження знищені за закінченням строку зберігання.
Згідно статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє користується, розпоряджається своїм майно на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.
На підставі статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності, або обмежене в його здійснені лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Суд зазначає, що відповідач не скористався своїм право подачі відзиву на позовну заяву, як і не надав доказів існування відкритих виконавчих проваджень відносно позивача.
З огляду на викладене, суд зауважує, що відсутність виконавчого провадження свідчить про відсутність правової підстави для здійснення примусового виконання судового рішення, а, отже, і відсутність правової підстави для забезпечення його реального виконання.
Наявність арешту, на майно, яке належить позивачу, порушує права останнього на мирне володіння майном, що є порушенням статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Таким чином, зважаючи на встановлені судом обставини, арешт накладений на майно позивача, порушує можливості реалізації позивача своїх прав власності на вищезазначене нерухоме майно та унеможливлює як власнику майна вільно володіти ним, користуватися та розпоряджатися.
Частиною 5 статті 242 КАС України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Підстави для продовження існування накладеного арешту на майно позивача відсутні, іншого відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено, а з матеріалів справи не вбачається.
На підставі викладеного, зважаючи на те, що матеріали адміністративної справи не містять доказів правомірності існування станом на час розгляду справи накладеного арешту на нерухоме майно позивача, такий підлягає зняттю.
Разом з тим з огляду на відсутність у державного виконавця безумовних підстав для зняття арешту з майна позивача, підстави для визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо незняття арешту з майна боржника відсутні.
Підсумовуючи вищенаведене та обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушених прав позивача суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог шляхом зобов'язання відповідача вчинити дії.
Згідно зі статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Як вбачається з матеріалів справи при зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Суд вбачає за можливе стягнути сплачений судовий збір з відповідача на користь позивача, при частковому задоволенні позовних вимог у повному обсязі, оскільки заявлені позивачем вимоги є похідними один від одного.
На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250, 255 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Зобов'язати Броварський відділ державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) зняти арешт з майна ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ), накладений на підставі постанови серії АА №898403 від 15.01.2003.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (ідентифікаційний код: 34837745) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) понесені судові витрати у розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять грн. 20 коп.)
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення .
Суддя Василенко Г.Ю.