про повернення позовної заяви
30 січня 2026 рокум. Ужгород№ 260/83/26
Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Ващилін Р.О., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики Ужгородської міської ради про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом до Департаменту соціальної політики Ужгородської міської ради, в якому просить:
1) визнати протиправною бездіяльність Департаменту соціальної політики Ужгородської міської ради щодо надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеній особі ОСОБА_2 ;
2) зобов'язати Департамент соціальної політики Ужгородської міської ради виплатити допомогу на проживання внутрішньо переміщеній особі ОСОБА_2 у сумі 10000,00 грн. за період з 01 березня 2022 року по 01 серпень 2022 року.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 13.01.2026 дану позовну заяву залишено без руху та надано позивачу десятиденний строк з дня вручення ухвали для подання документа про сплату судового збору в розмірі 1331,20 грн та заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду з обґрунтуванням поважності причин його пропуску (у разі їх наявності).
26 січня 2026 року до Закарпатського окружного адміністративного суду на виконання ухвали від 13.01.2026 надійшла заява про усунення недоліків позову, до якої позивач долучила квитанцію про сплату судового збору в сумі 1331,20 грн та клопотання про поновлення строку. В обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду ОСОБА_1 зазначила, що листом від 24.10.2022 Виконавчий комітет Ужгородської міської ради повідомив про призначення їй допомоги на проживання як внутрішньо переміщеній особі з 01.03.2022. Незважаючи на це, таку допомогу за період з 01.03.2022 по 01.08.2022 позивач не отримала. Про порушення своїх прав ОСОБА_1 дізналася з консультації оператора по дзвінку на урядову "гарячу лінію" у вересні. На неодноразові звернення до відповідача позивач отримувала відповідь про необхідність зачекати. Окрім того, вважає, що протягом дії воєнного стану суворе застосування судами процесуальних строків стосовно звернення із позовними заявами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду.
Розглянувши подану позивачем заяву, суд зазначає наступне.
Згідно ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Предметом даного позову є питання протиправності невиплати позивачу допомоги на проживання, як внутрішньо переміщеній особі, за період з 01 березня 2022 року по 01 серпня 2022 року. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що листом Виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 24.10.2022 їй було повідомлено про призначення з 01 березня 2022 року такої допомоги. Однак відповідач її виплату не здійснював.
Разом з тим, з даним адміністративним позовом ОСОБА_1 звернулася до суду тільки 08 січня 2026 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч. 2 ст. 122 КАС України).
Необхідно зазначити, що процесуальним строком є проміжок часу, встановлений законом або судом, у який суд та особи, що беруть участь у справі, та інші учасники процесу вчиняють певні процесуальні дії, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України, в результаті вчинення яких настають певні правові наслідки.
Отже, чинне законодавство встановленими строками обмежує звернення до суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків має на меті досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Рішенням Конституційного Суду України №17-рп/2011 від 13 грудня 2011 року також визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судових захист і доступ до правосуддя.
Окрім того, практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду за захистом порушених прав (справа Стаббіса та інш. проти Великобританії, рішення від 22.10.1996 р., Девеер проти Бельгії, рішення від 27.02.1980 р.).
Важливо, що предметом позову в категорії справ стосовно соціального захисту є дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, пов'язані з соціальними виплатами, які можуть бути регулярними, періодичними, одноразовими, обмеженими в часі платежами, а тому строк на соціальний захист та строки звернення до суду залежать також від виду відповідного платежу як форми соціального захисту з боку держави.
Постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2022 року №332 затверджено Порядок надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам (далі - Порядок).
Пунктом 3 Порядку встановлено, що допомога надається щомісячно з місяця звернення на період введення воєнного стану та одного місяця після його припинення чи скасування на кожну внутрішньо переміщену особу, відомості про яку включено до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб.
Відповідно до п. 3 Порядку використання коштів державного бюджету для надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2022 року №332, бюджетні кошти спрямовуються акціонерному товариству "Державний ощадний банк України" для перерахування допомоги на банківський рахунок (за стандартом IBAN) внутрішньо переміщеним особам у банку, у якому в особи відкрито рахунок.
АТ "Ощадбанк" в установленому порядку не пізніше ніж протягом наступного робочого дня з дня отримання коштів перераховує їх на банківські рахунки (за стандартом IBAN) банку, в якому відкрито рахунок одержувача (п. 6 Порядку використання коштів державного бюджету для надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам).
Таким чином, спірна допомога є щомісячним платежем, який надається безпосередньо одержувачу шляхом перерахунку на відповідний банківський рахунок. Тому суд вважає, що не отримуючи такий платіж у встановлені постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2022 року №332 строки, ОСОБА_1 повинна була знати про порушення своїх прав. Однак у встановлені нормами КАС України строки за їх захистом позивач не звернулася. Жодних доказів чи обґрунтувань неможливості своєчасного звернення до суду позивач не наводить.
Отже, пасивна поведінка позивача, що проявилася у не вчиненні жодних активних дій для своєчасного звернення до суду з оскарженням протиправної бездіяльності відповідача не може слугувати достатнім обґрунтування для визнання причин пропуску до суду поважними.
За загальним правилом поважними причинами визнаються ті обставини, існування яких є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду.
Також, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 02.12.2021 у справі № 640/20314/20 досліджуючи питання щодо поважності причин пропуску процесуального строку зазначив, що причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, при цьому такі обставини повинні бути підтверджені належним чином.
Позивачем не надано жодних належних доказів наявності об'єктивних перешкод для звернення до адміністративного суду та не наведено поважних обставин, які не залежали від її волевиявлення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами, що перешкоджали звернутись до суду в межах встановленого строку.
Суд також відхиляє посилання позивача на те, що у період введення воєнного стану суворе застосування судами процесуальних строків стосовно звернення із позовними заявами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду. З цього приводу суд зазначає, що питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Саме по собі посилання на введення воєнного стану на території України не може бути поважною причиною для поновлення або продовження відповідного процесуального строку без зазначення конкретних обставин, які вплинули на своєчасність звернення до суду та без надання відповідних доказів.
Суд враховує, що спірні правовідносини виникли в 2022 році, натомість позов щодо захисту своїх прав ОСОБА_1 подала в 2026 році, тобто майже через 4 роки. Про існування будь-яких об'єктивних обставин неможливості своєчасного звернення до суду, в тому числі через події, пов'язані з введенням воєнного стану, позивач не заявляє, а судом таких не встановлено.
Відповідно до ч. 2 ст. 123 КАС України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Згідно з п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
З огляду на вищенаведене позовну заяву ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики Ужгородської міської ради про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії через пропуск строку звернення до суду слід повернути позивачу.
На підставі наведеного та керуючись ст. 123, п. 9 ч. 4 ст. 169, ст.ст. 241, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
1. Позовну заяву ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики Ужгородської міської ради про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії - повернути позивачеві.
2. Копію ухвали невідкладно надіслати особі, яка подала позовну заяву разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.
Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 256 КАС України.
Суддя Р.О. Ващилін