Україна
Донецький окружний адміністративний суд
30 січня 2026 року Справа№200/8068/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Логойди Т.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження (за правилами спрощеного позовного провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України) про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
20 жовтня 2025 року ОСОБА_1 через свого представника (адвоката) та підсистему «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом, в якому просив:
- визнати протиправним рішення НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ), що виражено у відмові у звільненні його з військової служби за сімейними обставинами, а саме на підставі пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» - у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю II групи (своїм батьком);
- зобов'язати НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ) звільнити його з військової служби за сімейними обставинами, а саме на підставі пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» - у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, а саме за рідним батьком.
Позов обґрунтовував тим, що проходить військову службу за призовом під час мобілізації у воєнний час в званні солдат, на посаді інспектора прикордонної служби 3 категорії номеру обслуги, другої групи переносних зенітно-ракетних комплексів другого зенітно-ракетного відділення прикордонної зенітно-ракетної застави другої прикордонної комендатури швидкого реагування НОМЕР_2 прикордонного загону Військової частини НОМЕР_1 .
Через сімейні обставини, а саме у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за своїм батьком, який є особою з інвалідністю II групи та за висновком лікарської консультативної комісії (далі - ЛКК) потребує постійного стороннього догляду, на підставі пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» має право на звільнення з військової служби.
Зокрема, 05 вересня 2025 року звернувся до відповідача з рапортом (зареєстрований відповідачем 06 вересня 2025 року за вхідним № 26/44360/25), в якому просив звільнити його з військової служби на підставі пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». До рапорту додав підтверджуючі документи.
Проте відповідачем прийнято оскаржене рішення від 27 вересня 2025 року № 08/15235-25-Вих, яким у звільнені з військової служби відмовлено.
Вважаючи свої права порушеними, звернувся до суду з даним позовом.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому зазначав, що позовні вимоги є безпідставними, не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.
При подачі рапорту позивач зазначав, як підставу для звільнення, необхідність здійснення постійного догляду за своїм батьком, у зв'язку з відсутністю інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення батька позивача, які б могли здійснювати такий догляд.
Водночас, ОСОБА_2 (батько позивача), у розумінні ст.ст. 75, 76 Сімейного кодексу України, під час перебування у шлюбі із ОСОБА_3 набув непрацездатності у зв'язку із наявністю ІІ групи інвалідності, і має право на утримання з боку колишньої дружини ОСОБА_3 .
Таким чином, у ОСОБА_2 наявні інші особи, які зобов'язані його утримувати.
Крім того, на підтвердження потреби ОСОБА_2 у постійному догляді, до рапорту додано копії: 1) довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 17 грудня 2018 року серія АВ №1049522, де зазначено: «12. Висновок про умови та характер праці «Можлива праця в створених умовах»; 2) висновок від 12 червня 2025 року № б/н «Про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі», де зазначено: «4 отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи», що не відповідає вимогам вказаної у рапорті статті, а саме необхідності здійснення постійного догляду; 3) медичного висновку ЛКК від 12 червня 2025 року № 211 не встановленої форми та такий, що не містить інформації, достатньої для прийняття обґрунтованого та законного рішення.
Тому підстави для звільнення позивача відсутні.
Відмовляючи у задоволенні рапорту позивача про звільнення з військової служби, вважав, що діяв у межах повноважень і у спосіб, що передбачені ст. 19 Конституції України та законодавством України, яке регулює порядок проходження військової служби військовослужбовцями під час дії воєнного стану.
Просив в задоволенні позову відмовити.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходить військову службу за призовом під час мобілізації у воєнний час у Військовій частині НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонному загоні Державної прикордонної служби України) в званні солдат, на посаді інспектора прикордонної служби 3 категорії номеру обслуги, другої групи переносних зенітно-ракетних комплексів другого зенітно-ракетного відділення прикордонної зенітно-ракетної застави другої прикордонної комендатури швидкого реагування НОМЕР_2 прикордонного загону Військової частини НОМЕР_1 , що сторонами визнається.
Батько позивача ОСОБА_2 - є особою з інвалідністю ІІ групи, яка потребує постійного стороннього догляду, що підтверджується відповідним висновком лікарської консультативної комісії (далі - ЛКК).
05 вересня 2025 року позивач звернувся до відповідача з рапортом (зареєстрований відповідачем 06 вересня 2025 року за вхідним № 26/44360/25, погоджений із заступником начальника прикордонної зенітно-ракетної застави з морально-психологічного забезпечення другої прикордонної комендатури швидкого реагування НОМЕР_2 прикордонного загону та в.о. коменданта другої прикордонної комендатури швидкого реагування НОМЕР_2 прикордонного загону майором, в якому просив звільнити його з військової служби на підставі пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Рапорт обґрунтовував необхідністю здійснення постійного догляду за хворим батьком (інвалідом ІІ групи), який за висновком лікарської консультативної комісії потребує постійного стороннього догляду.
До рапорту, в підтвердження підстав звільнення, додав копії документів, що підтверджують наявність родинних зв'язків, висновок ЛКК, а також акт, яким підтверджено необхідність здійснення позивачем постійного догляду за батьком.
Так, до рапорту позивач додав наступні документи:
- копії свого паспорта та РНОКПП;
- копію витягу з реєстру територіальної громади, в якому зазначено адреса місця проживання позивача: АДРЕСА_1 ;
- копію свого військового квитка (серія НОМЕР_3 );
- нотаріально засвідчену копію свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 від 26 серпня 1991 року, в якому зазначено, що батьком позивача є ОСОБА_2 , матір'ю - ОСОБА_3 ;
- копію акту перевірки сімейного стану військовослужбовця від 26.08.2025 року, затвердженого керівником ІНФОРМАЦІЯ_1 , яким установлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є сином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відповідно до наданих документів є єдиним, хто може доглядати за батьком ОСОБА_2 , який потребує стороннього догляду;
- копію паспорта та РНОКПП свого батька - ОСОБА_2 (серії НОМЕР_5 ), ІНФОРМАЦІЯ_3 , в якому зазначено зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ;
- копію відомостей про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб від 18 червня 2025 року № 1190-02-17-25, що видані виконавчим комітетом Гірської сільської ради, в яких зазначено, що за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані три особи: ОСОБА_3 (мати позивача), ІНФОРМАЦІЯ_4 , період реєстрації - з 23 квітня 1993 року по теперішній час; ОСОБА_2 (батько позивача), ІНФОРМАЦІЯ_3 , період реєстрації - з 23 квітня 1993 року по теперішній час; ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , період реєстрації - з 13 січня 2020 року по теперішній час;
- нотаріально засвідчену копію свідоцтва про розірвання шлюбу серія НОМЕР_6 від 04 жовтня 2024 року, згідно з яким шлюб, що був укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , розірваний;
- нотаріально засвідчену копію довідки від 17 грудня 2018 року серії АВ № 1049522 до акту огляду медико-соціальною експертною комісією (далі - МСЕК), згідно з якою за результатом повторного огляду ОСОБА_2 йому з 01 січня 2019 року встановлено другу групу інвалідності довічно; причина - загальне захворювання;
- нотаріально засвідчену копію пенсійного посвідчення ОСОБА_2 серії НОМЕР_7 , що видане 07 серпня 2019 року;
- засвідчену копію медичного висновку від 12 червня 2025 року про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, яким його батьку рекомендовано соціальні послуги: отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи терміном до 12 червня 2026 року;
- засвідчену копію медичного висновку ЛКК від 12 червня 2025 року № 211, що виданий товариством з обмеженою відповідальністю «Лікувально-діагностичний центр «Меділюкс», в якому зазначено, що хворий ОСОБА_2 (особа з інвалідністю ІІ групи) потребує постійного стороннього догляду, як особа з невиліковним захворюванням, що призвело до стійкого порушення функцій організму, у зв'язку з цим хворий не здатний до самостійного пересування та самообслуговування терміном до 12 червня 2026 року;
- копію акту від 09 жовтня 2024 року № 1-24/10, що виданий виконавчим комітетом Гірської сільської ради Бориспільського району Київської області про підтвердження факту спільного проживання позивача зі своїм батьком ОСОБА_2 , ведення спільного домогосподарства, піклування та здійснення позивачем догляду за батьком;
- копію нотаріально засвідченої заяви батька ОСОБА_2 від 08 жовтня 2024 року № 4303, що завірена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, в якій зазначено, що він проживає разом зі своїм рідним сином ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який його доглядає, утримує та забезпечує за адресою: АДРЕСА_1 ; його син є найближчим родичем першої лінії і є єдиним, хто може та має обов'язок доглядати та утримувати його.
У вказаному рапорті бажання продовжувати військову службу позивач не висловив.
Листом від 27 вересня 2025 року № 08/15235-25-Вих «Про результати розгляду рапорту» в задоволенні рапорту відмовлено.
Підставами для такої відмови зазначено наступне:
- до рапорту не додано підтверджуючих документів про відсутність інших членів сім'ї першого та другого ступеня споріднення особи, яка є особою з інвалідністю;
- до рапорту не додано документів, що підтверджуються необхідність здійснення постійного догляду за одним із своїх батьків.
Додатково в цьому рішенні зазначено, що на підтвердження потреби ОСОБА_2 у постійному догляді до рапорту додано копії: 1) довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 17 грудня 2018 року серії АВ № 1049522, де зазначено: «12. Висновок про умови та характер праці «Можлива праця в створених умовах»; 2) висновку від 12 червня 2025 року № б/н «Про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з огляду на непрофесійній основі», де зазначено: «4. отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи», що не відповідає вимогам пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (необхідність здійснення постійного догляду).
Отже, відповідач відмовив у звільнені позивача з військової служби.
Дослідивши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правові норми належить застосувати до цих правовідносин, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про оборону України» у разі збройної агресії проти України або загрози нападу на Україну Президент України приймає рішення про загальну або часткову мобілізацію, введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях, застосування Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, подає його Верховній Раді України на схвалення чи затвердження, а також вносить до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни.
З 24 лютого 2022 року Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», що затверджений Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан, який діє і натепер.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 «Про загальну мобілізацію», що затверджений Законом України від 24 лютого 2022 року № 2105-IX, оголошено проведення загальної мобілізації.
Відповідно до чч. 1, 2, 9 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
Згідно з ч.ч. 1, 2, 6 ст. 2 цього Закону військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.
Видами військової служби, є, зокрема: військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Питання звільнення з військової служби врегульовано ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Частиною 1 ст. 26 цього Закону визначено, звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється:
а) у запас, якщо військовослужбовці не досягли граничного віку перебування в запасі і за станом здоров'я придатні до військової служби або під час дії воєнного стану визнані військово-лікарськими комісіями тимчасово непридатними за станом здоров'я до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців;
б) у відставку, якщо військовослужбовці досягли граничного віку перебування в запасі або визнані військово-лікарськими комісіями непридатними за станом здоров'я до військової служби.
Відповідно до пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час дії воєнного стану на підставах: «через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу)».
Абзацом 13 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону визначено, що військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах, зокрема, під час дії воєнного стану:
- необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.
Згідно з ч. 7 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України затверджено Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008.
Відповідно до пп. 2 п. 225 розд. XII «Звільнення з військової служби» цього Положення звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється: під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п'ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", зокрема у військових званнях до підполковника (капітана 2 рангу) включно за всіма підставами - командирами корпусів та командувачами військ оперативних командувань і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.
Пунктом 233 розд. XII цього Положення визначено, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються:
підстави звільнення з військової служби;
думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю;
районний (міський) ІНФОРМАЦІЯ_9, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Накази про звільнення військовослужбовців з військової служби оголошуються командирами (начальниками) військових частин (п. 241 розд. XII цього Положення).
Спірним питанням у межах цієї справи є оскаржене рішення, яким відмовлено у звільненні позивача з військової служби на підставі пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», а саме через такі сімейні обставини як необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.
З рапорту позивача та доданих до нього підтверджуючих документів вбачається, що позивач мав право на звільнення з військової служби із зазначених ним підстав.
Посилання відповідача в оскарженому рішенні на таку підставу відмови у звільненні позивача як те, що до рапорту не додано документів, що підтверджуються необхідність здійснення постійного догляду за одним із своїх батьків, - є неприйнятними з огляду на наступне.
В підтвердження необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків - своїм батьком, який є особою з інвалідністю II групи, позивач додав копію медичного висновку ЛКК (лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я) від 12 червня 2025 року № 211, згідно з яким батько позивача ОСОБА_2 як особа з інвалідністю ІІ групи потребує постійного стороннього догляду - як особа з невиліковним захворюванням, що призвело до стійкого порушення функцій організму, у зв'язку з цим хворий не здатний до самостійного пересування та самообслуговування.
Правовий висновок Верховного Суду щодо питання допустимості рішення ЛКК на підтвердження необхідності здійснення особою постійного догляду за батьком та його звільнення із військової служби за сімейними обставинами викладений в постанові від 21 лютого 2024 року у справі № 120/1909/23, а також у постанові від 11 квітня 2024 року у справі № 420/16689/23, де Суд зазначив наступне:
«40. Визначення терміну «медичний висновок» наведено у пункті 3 Порядку ведення Реєстру медичних висновків в електронній системі охорони здоров'я, затвердженого Наказом Міністерства охорони здоров'я України «Деякі питання ведення Реєстру медичних висновків в електронній системі охорони здоров'я» від 18.09.2020 № 2136, як електронний документ, що формується на підставі медичних записів в системі та містить висновок лікаря про тимчасову або постійну втрату працездатності, придатність до певних видів діяльності, про стан здоров'я пацієнта або щодо інших питань, визначених законодавством.
41. У пункті 3 Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, що сталися з поліцейськими, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 05.10.2020 № 705, термін «медичний висновок» вжито у значенні висновку у формі рішення лікарсько-консультативної комісії (лікарсько-експертної комісії) закладу охорони здоров'я (у разі нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) за місцем амбулаторного обліку, лікування або обстеження потерпілого поліцейського.
42. У пункті 3 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 № 337, термін «медичний висновок» визначено, як висновок у формі рішення лікарсько-консультативної комісії (лікарсько-експертної комісії) закладу охорони здоров'я (у разі нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) та висновок у формі рішення лікарсько-експертної комісії високоспеціалізованого профпатологічного закладу охорони здоров'я (у разі хронічного професійного захворювання (отруєння) за місцем амбулаторного обліку, лікування або обстеження потерпілого про встановлення зв'язку погіршення стану здоров'я працівника з впливом на нього важкості та напруженості трудового процесу, небезпечних, шкідливих виробничих факторів, психоемоційних причин або протипоказань за станом здоров'я виконувати роботу.
43. Отже, медичний висновок це документ, який містить відомості про стан здоров'я особи та видається з питань, пов'язаних з таким станом здоров'я.
44. Суб'єктами формування та видачі медичного висновку є лікарі, лікарсько-консультативні та лікарсько-експертні комісії закладів охорони здоров'я.
45. У свою чергу, процедуру проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації визначено Положенням про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317 (далі - Положення № 1317).
46. Відповідно до пунктів 19, 24 Положення № 1317 комісія проводить засідання у повному складі і колегіально приймає рішення. Відомості щодо результатів експертного огляду і прийнятих рішень вносяться до акту огляду та протоколу засідання комісії, що підписуються головою комісії та її членами і засвідчуються печаткою.
47. Комісія видає особі, яку визнано особою з інвалідністю або стосовно якої встановлено факт втрати професійної працездатності, довідку та індивідуальну програму реабілітації і надсилає у триденний строк виписку з акту огляду комісії органові, в якому особа з інвалідністю перебуває на обліку як отримувач пенсії чи державної соціальної допомоги (щомісячного довічного грошового утримання), що призначається замість пенсії, та разом з індивідуальною програмою реабілітації - органові, що здійснює загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виписку з акту огляду комісії про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках та потреби у наданні додаткових видів допомоги.
48. Копія індивідуальної програми реабілітації надсилається також лікувально-профілактичному закладові і органові праці та соціального захисту населення за місцем проживання особи з інвалідністю. За місцем роботи зазначених осіб надсилається повідомлення щодо групи інвалідності та її причини, а у разі встановлення ступеня втрати професійної працездатності - витяг з акта огляду комісії про результати визначення ступеня стійкої втрати професійної працездатності у відсотках та потреби у додаткових видах допомоги.
49. З наведеного вбачається, що лікар, лікарсько-консультативна комісія та лікарсько-експертна комісія формують медичний висновок, а медико-соціальні експертні комісії - довідку, акт огляду (витяг з акту огляду).
50. Стосовно повноважень лікарсько-консультативної комісії та медико-соціальної експертної комісії на видачу медичного висновку щодо необхідності здійснення постійного догляду, Суд зазначає таке.
51. Положенням № 1317 визначено процедуру проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації.
52. Відповідно до пункту 3 Положення № 1317 медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.
53. За приписами підпункту 1 пункту 11 Положення № 1317 міські, міжрайонні, районні комісії визначають:
ступінь обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі, реабілітації, реабілітаційний потенціал, групу інвалідності, причину і час її настання, професію, з якою пов'язане ушкодження здоров'я, а також ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) працівників, які одержали ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням ними трудових обов'язків;
потребу осіб з інвалідністю у забезпеченні їх технічними та іншими засобами реабілітації, виробами медичного призначення на підставі медичних показань і протипоказань, а також з урахуванням соціальних критеріїв;
потребу осіб з інвалідністю, потерпілих від нещасного випадку на виробництві, із стійкою втратою працездатності у медичній та соціальній допомозі, в тому числі у додатковому харчуванні, ліках, спеціальному медичному, постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі, побутовому обслуговуванні, протезуванні, санаторно-курортному лікуванні, придбанні спеціальних засобів пересування;
ступінь стійкого обмеження життєдіяльності хворих для направлення їх у стаціонарні відділення центрів соціального обслуговування;
причини смерті особи з інвалідністю або особи, ступінь втрати працездатності якої визначений комісією у відсотках на підставі свідоцтва про смерть у разі, коли законодавством передбачається надання пільг членам сім'ї померлого;
медичні показання на право одержання особами з інвалідністю автомобіля і протипоказання до керування ним.
54. У наведеному переліку прав та обов'язків медико-соціальної експертної комісії відсутнє поняття «постійного догляду», який може бути визначений для осіб, яким інвалідність не встановлена, а вказано лише право визначати необхідність стороннього нагляду, догляду.
55. При цьому, поняття «сторонній догляд» не є тотожним поняттю «постійний догляд», позаяк перше говорить про те, ким надається догляд, а друге - тривалість такого догляду.
56. Отже, поняття «постійний догляд» передбачає безперервний догляд, який надається особі, яка не здатна до самообслуговування, догляд, який надається без будь-якого часового обмеження, безперервно, постійно.
57. В свою чергу, відповідно до Порядку організації експертизи тимчасової втрати працездатності, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09.04.2008 № 189 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров'я України від 01.06.2021 № 1066), при лікувально-профілактичних закладах охорони здоров'я незалежно від форми власності, які мають ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, утворюються ЛКК (пункту 1 розділу III).
58. За приписами пункту 3 розділу ІІІ цього Порядку до основних завдань ЛКК належить:
1) видача документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність особи, відповідно до вимог пункту 4 розділу IV цього Порядку;
2) здійснення направлення хворих на огляд та обстеження до МСЕК для встановлення інвалідності;
3) надання до МСЕК документів хворого, направленого на огляд та обстеження;
4) вжиття заходів щодо перевірки та усунення недоліків у суб'єкта господарювання, що були виявлені Фондом соціального страхування України за результатом перевірки обґрунтованості медичних висновків про тимчасову непрацездатність (у разі звернення керівника суб'єкта господарювання).
59. Пунктом 4 розділу ІV Порядку передбачено, що ЛКК видає такі документи, що засвідчують тимчасову непрацездатність особи:
форму рішення для встановлення причинно-наслідкового зв'язку захворювання з умовами праці відповідно до вимог, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 № 337 «Про затвердження Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві»;
висновки або рекомендації щодо догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а в разі, коли дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний),- до досягнення дитиною 16-річного віку.
60. Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09.03.2021 № 407 «Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров'я» затверджено Інструкцію щодо заповнення форми первинної облікової документації № 080-2/о «Висновок про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі».
61. Згідно з пунктом 2 цієї Інструкції висновок призначений для реєстрації когнітивних порушень які виникають при захворюваннях (органічні психічні розлади (F00-F09), розумова відсталість (F70-F79), порушення рухової активності (паралічі), соціальна дезадаптація, інвалідність І групи тощо). Когнітивні порушення можуть спостерігатися у симптокомлексі наступних розладів психіки (F10-F19), шизофренія (F20), первазивні розлади розвитку (F84), нейродегенеративні захворювання (хвороба Альцгеймера, Паркінсона тощо), судинні захворювання головного мозку (інсульти, інфаркти мозку, церебральний атеросклероз), нейроінфекція, наслідки черепно-мозкової травми, новоутворення, метаболічні порушення та інтоксикації, аутоімунні захворювання, генетичні захворювання тощо.
62. Пунктом 5 цієї Інструкції визначено, що висновок надається особі або законному представнику особи, яка потребує надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі відповідно до Порядку подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 № 859.
63. У пункті 4 висновку вказуються рекомендовані соціальні послуги: денного догляду, догляду вдома, паліативного догляду вдома, отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи (пункт 8 Інструкції).
64. Повноваження лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я визначені ще в одному нормативно-правовому акті - наказі Міністерства охорони здоров'я України від 31.07.2013 № 667 «Про затвердження форми висновку лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу та Інструкції про порядок його надання», в якій зазначено, що висновок лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу (далі - висновок ЛКК) видається лікарською консультативною комісією (далі - ЛКК) закладу охорони здоров'я за місцем проживання чи реєстрації особи з інвалідністю.
65. Повертаючись до підстав для звільнення військовослужбовця з військової служби за підпунктом «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», Верховний Суд зазначає про недосконалість та неузгодженість термінів та понять в нормативно-правових актах стосовно питання, яким документом підтверджується необхідність здійснення постійного догляду та який орган має право видавати цей документ.
66. З аналізу повноважень медико-соціальної експертної комісії, передбачених Положенням № 1317, Верховний Суд доходить висновку про те, що така комісія визначає потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі особам з інвалідністю, а також особам, яким визначена ступінь втрати професійної працездатності.
67. Щодо осіб, які не відносяться до цих категорій, але які за станом здоров'я нездатні до самообслуговування і потребують постійного стороннього догляду, то Суд вважає, що такі повноваження можуть бути віднесені до лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, які також мають право приймати висновки, зокрема, про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі (за формою № 080-2/о) з рекомендаціями щодо отримання відповідних послуг».
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 21 лютого 2024 року у справі №120/1909/23, від 13 червня 2024 року у справі № 520/21316/23.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд зобов'язаний враховувати висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до ч.ч. 5 та 6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Крім того Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» альтернативно визначає документи для підтвердження необхідності здійснення постійного догляду за особою: або висновок медико-соціальної експертної комісії, або висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.
Отже, доданий до рапорту позивача висновок ЛКК (лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я) є документом, який підтверджував необхідність здійснення постійного догляду за особою - батьком позивача.
Посилання відповідача на те, що висновок ЛКК не відповідає встановленій формі - є також неприйнятними, оскільки наданий позивачем висновок містить всі відомості, що передбачені формою 080-4/о, яка підлягала застосуванню на час його видачі. Додаткове зазначення у висновку певної інформації (крім тієї, що наведена у формі 080-4/о) не робить його нечинним. Такий висновок є чинними протягом строку, на який він був виданий.
Посилання відповідача на протилежне - є неприйнятними, оскільки не ґрунтується на положеннях законодавства та правових висновках Верховного Суду, які як для суду, так і для відповідача є обов'язковими.
Посилання відповідача в оскарженому рішенні на таку підставу відмови у звільненні позивача як те, що до рапорту не додано документів, що підтверджують відсутність інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення особи, яка є особою з інвалідністю та потребує постійного догляду, - є також неприйнятними з огляду на наступне.
Підпунктом 14.1.263 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що членами сім'ї фізичної особи першого ступеня споріднення для цілей розділу IV цього Кодексу вважаються її батьки, її чоловік або дружина, діти такої фізичної особи, у тому числі усиновлені.
Членами сім'ї фізичної особи другого ступеня споріднення для цілей розділу IV цього Кодексу вважаються її рідні брати та сестри, її баба та дід з боку матері і з боку батька, онуки.
Проте, такі положення застосовуються для цілей розділу IV «Податок на доходи фізичних осіб» Податкового кодексу України (застосовується до доходів, отриманих починаючи з 1 січня 2017 року платником податків у вигляді спадщини/дарунка).
Щодо членів сім'ї, то законодавством не передбачено вичерпного переліку членів сім'ї, а лише визначені критерії, за наявності яких особи складають сім'ю. Такими критеріями віднесення до кола членів однієї сім'ї є: спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважним причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов'язки осіб, які об'єдналися для спільного проживання.
Аналогічний правовий висновок висловив Верховний Суд в постанові від 31 березня 2020 року у справі № 205/4245/17, від 23 квітня 2020 року у справі № 686/8440/16-ц.
Статтею 51 Конституції України визначено, що батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття. Повнолітні діти зобов'язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків.
Згідно з ч. 1 ст. 172 Сімейного кодексу України дитина, повнолітні дочка, син зобов'язані піклуватися про батьків, проявляти про них турботу та надавати їм допомогу.
Статтею 202 Сімейного кодексу України визначено, що повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.
Якщо мати, батько були позбавлені батьківських прав і ці права не були поновлені, обов'язок утримувати матір, батька у дочки, сина, щодо яких вони були позбавлені батьківських прав, не виникає.
Згідно зі ст. 203 Сімейного кодексу України дочка, син крім сплати аліментів зобов'язані брати участь у додаткових витратах на батьків, викликаних тяжкою хворобою, інвалідністю або немічністю.
Сімейним кодексом України також встановлено: обов'язок внуків, правнуків утримувати бабу, діда, прабабу, прадіда (ст. 266); обов'язок по утриманню братів та сестер (ст. 267).
Посилання відповідача у відзиві на те, що у розумінні ст.ст. 75, 76 Сімейного кодексу України, батько позивача під час перебування у шлюбі з ОСОБА_3 набув непрацездатності у зв'язку із наявністю ІІ групи інвалідності, і має право на утримання з боку колишньої дружини ОСОБА_3 - є неприйнятними, оскільки поняття «обов'язку утримання» та «обов'язку здійснення догляду» не є тотожними.
Так, утримання особи - це надання матеріальної допомоги. Постійний догляд - це форма догляду за особою з різними фізичними або психічними обмеженнями, що вимагає постійної присутності доглядача для надання необхідної допомоги та підтримки.
Як зазначав позивач, у його батька, який є особою з інвалідністю ІІ групи та потребує постійного догляду, крім позивача інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення відсутні.
Посилання відповідача в оскарженому рішенні на те, що до рапорту не були додані документи, що підтверджують відсутність у батька позивача інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення - є неприйнятними, оскільки законодавством такі документи (документи в підтвердження «відсутності») не передбачені.
Проте, в підтвердження обставин відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення особи, яка є особою з інвалідністю та потребує постійного догляду, у даному випадку - батька позивача, позивач до рапорту додав:
- копію відомостей про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб від 18 червня 2025 року № 1190-02-17-25, що видані виконавчим комітетом Гірської сільської ради, в яких зазначено, що за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані три особи: ОСОБА_3 (мати позивача), ІНФОРМАЦІЯ_4 , період реєстрації - з 23 квітня 1993 року по теперішній час; ОСОБА_2 (батько позивача), ІНФОРМАЦІЯ_3 , період реєстрації - з 23 квітня 1993 року по теперішній час; ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , період реєстрації - з 13 січня 2020 року по теперішній час;
- нотаріально засвідчену копію свідоцтва про розірвання шлюбу серія НОМЕР_6 від 04 жовтня 2024 року, згідно з яким шлюб, що був укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , розірваний;
- копію акту від 09 жовтня 2024 року № 1-24/10, що виданий виконавчим комітетом Гірської сільської ради Бориспільського району Київської області про підтвердження факту спільного проживання позивача зі своїм батьком ОСОБА_2 , ведення спільного домогосподарства, піклування та здійснення позивачем догляду за батьком;
- копію акту перевірки сімейного стану військовослужбовця від 26.08.2025 року, затвердженого керівником ІНФОРМАЦІЯ_1 , яким установлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є сином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відповідно до наданих документів є єдиним, хто може доглядати за батьком ОСОБА_2 , який потребує стороннього догляду;
- копію нотаріально засвідченої заяви батька ОСОБА_2 від 08 жовтня 2024 року № 4303, що завірена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, в якій зазначено, що він проживає разом зі своїм рідним сином ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який його доглядає, утримує та забезпечує за адресою: АДРЕСА_1 ; його син є найближчим родичем першої лінії і є єдиним, хто може та має обов'язок доглядати та утримувати його.
Крім того, відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2007 року № 1064 «Про затвердження Порядку ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян», відділами державної реєстрації актів цивільного стану здійснюється видача витягів з Реєстру.
Згідно з п. 13 Порядку ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян, що затверджений цією постановою, фізична особа по досягненні 16-річного віку має право на отримання витягу з Реєстру стосовно відомостей про себе та про своїх родичів за умови пред'явлення паспорта або паспортного документа і документів, що підтверджують родинні стосунки.
Право на отримання витягу з Реєстру мають представники фізичної особи. Особа має право звернутися за витягом з Реєстру незалежно від місця її проживання та місця державної реєстрації акту цивільного стану (п. 5 зазначеного Порядку).
Форми витягів з Реєстру, а також умови їх видачі визначено Інструкцією з ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян, що затверджена наказом Міністерства юстиції України від 24 липня 2008 року № 1269/5 (зареєстрований у Міністерстві юстиції України 25 липня 2008 року за № 691/15382).
Законодавством встановлено конкретні форми витягів з Державного реєстру актів цивільного стану громадян, які формуються з нього автоматично. Видача за заявою фізичної особи витягу з Реєстру щодо відсутності працездатних дітей у особи з інвалідністю (у разі наявності у військовозобов'язаного дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю), а також витягу з Реєстру про відсутність працездатних інших дітей у особи з інвалідністю (у разі наявності у військовозобов'язаного батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю), чинним законодавством не передбачена.
Аналогічне зазначено в листі Міністерства юстиції України «Щодо видачі витягів із Державного реєстру актів цивільного стану громадян» від 25 серпня 2023 року №112984/19.3.2/11-23, яким Міністерство юстиції України, звертаючись до Генерального штабу Збройних Сил України та Міністерства оборони України, просило викладене врахувати та довести до відома ІНФОРМАЦІЯ_9 оперативних командувань « ІНФОРМАЦІЯ_5 », « ІНФОРМАЦІЯ_6 », « ІНФОРМАЦІЯ_7 », « ІНФОРМАЦІЯ_8 ».
Вказані обставини та положення законодавства відповідачем враховані не були.
Отже, з рапорту та доданих до нього підтверджуючих документів вбачається, що позивач має право на звільнення з військової служби із зазначених ним підстав, проте таке право відповідачем було порушено.
З огляду на наведене порушені права позивача підлягають захисту шляхом, який гарантував би повне їх відновлення та унеможливив би подальше звернення до суду (п. 10 ч. 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України).
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору за подання адміністративного позову відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», і доказів понесення ним інших судових витрат до суду не подано, тому виходячи з положень ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 32, 139, 243 - 246, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_8 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України) ( АДРЕСА_3 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_9 ) про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.
Визнати протиправною відмову Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України) у звільненні ОСОБА_1 з військової служби на підставі пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України) звільнити ОСОБА_1 з військової служби на підставі пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Рішення набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 255 КАС України, і може бути оскаржене до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення судом складено 30 січня 2026 року.
Суддя Т.В. Логойда