29 січня 2026 року м. Дніпросправа № 280/9518/25
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Ясенової Т.І. (доповідач),
суддів: Головко О.В., Суховарова А.В.,
розглянувши в письмовому провадженні в м. Дніпрі адміністративну справу за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 03 грудня 2025 року ( суддя Сацький Р.В.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_2 Державної прикордонної служби України про визнання наказів протиправними та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , до Військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України, в якому позивач просить суд:
визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (з основної діяльності), в частині призову та направлення для проходження військової служби під час мобілізації, в особливий період резервістів і військовозобов'язаних, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , відповідно до поіменного списку у складі команди 1491;
визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України (по стройовій частині) в частині зарахування до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України солдата ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 та призначенні на посаду;
зобов'язати військову частину НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України виключити солдата ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 22.10.2025 наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 2441 позивача призвано та направлено для проходження військової служби під час мобілізації, в особливий період резервістів і військовозобов'язаних, відповідно до поіменного списку № МВ/13688/1. Від 24.10.2025 позивача наказом командира військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України № 662-ОС на підставі зазначеного поіменного списку було призначено на посаду інспектора 2 категорії - водія третьої групи інспекторів прикордонної служби третього відділення інспекторів прикордонної служби ІНФОРМАЦІЯ_3 (з місцем дислокації АДРЕСА_1 ), та з цього числа зараховано на всі види забезпечення. Представник позивача зазначив, що позивача, на момент його мобілізації, Класичним Приватним Університетом через Єдиний державний електронного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, як викладача закладу фахової передвищої освіти циклової комісії бізнесу та торгівлі Фахового коледжу КПУ на 0,75 ставки, належним чином було заброньовано на підставі п.2 ч.3 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», про що відповідна інформація містилась у застосунку «Резерв +» позивача, зі строком дії відстрочки - до 02.02.2026. Позивач вважає, що з 30.09.2025, коли його, наказом № 63-к ректора Класичного Приватного Університету, було призначено на зазначену посаду і по теперішній час на нього розповсюджується відповідний імунітет від призову на військову службу. 20.10.2025 у вечірній час автомобіль під керуванням позивача було зупинено на блок-посту при з'їзді з греблі Дніпровської ГЕС на правому березі річки Дніпро у м. Запоріжжі. При перевірці документів (позивачем надано паперові паспорт, військовий квиток та документи, що підтверджують наявність відстрочки), військовослужбовцями відповідача1 заявлено, що у них не працює планшет, тому вони не можуть перевірити статус позивача, зокрема підтвердити наявність у нього відстрочки за мобілізацією за п.2 ч.3 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», про наявність якої позивач неодноразово зазначив одразу після зупинки. В подальшому, позивача в ніч з 20 на 21 жовтня 2025 року, на його думку, в порушення вимог п. 63 Положення проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою КМУ № 560 від 16.05.2024, було направлено на медичний огляд ВЛК, який носив формальний характер та був оформлений довідкою № 2025-1021-1738-5585-7. Після цього військовослужбовцями відповідача, маючи доступ до Єдиного державного електронного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, розуміючи, що позивач має відстрочку від мобілізації до 02.02.2026, 22.10.2025 мобілізували позивача до військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України, де він на теперішній час проходить військову службу. Таким чином, позивач вважає, що ІНФОРМАЦІЯ_4 його було незаконно мобілізовано та направлено для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України. Просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 03 грудня 2025 року адміністративний позов задоволено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Військова частина НОМЕР_1 звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Скаржником зазначено, що організація обліку та призову громадян в особливий період, покладена на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки. Разом з тим, зарахування до штату військової частини та виключення з нього здійснюється наказами по стройовій частині відповідної військової частини. Відповідне зарахуванням здійснюється не на власний розсуд, а на підставі іменних списків, які надходять від територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. Як вбачається з наявного в матеріалах справи витягу з наказу начальника НОМЕР_4 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 24 жовтня 2025 року №662-ОС «По особовому складу» (наданий відповідачем до матеріалів справи на виконання вимог ухвали суду про витребування інформації), підставою для зарахування позивача у списки особового складу НОМЕР_4 прикордонного загону став поіменний список ІНФОРМАЦІЯ_1 №МВ/13688/1 від 22.10.2025. Одержавши поіменний список, військова частина: виконала свій службовий обов'язок; зарахувала позивача до списків особового складу; забезпечила йому умови для проходження служби. У цих діях відсутні будь-які ознаки протиправності, перевищення повноважень чи порушення прав позивача. Разом із тим, позивач не повідомляв відповідачу жодної інформації щодо наявності у нього чинного бронювання або права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації. Позивач не подавав відповідачу жодних заяв, повідомлень документів чи інших відомостей, які б свідчили про існування у нього статусу заброньованого працівника або надання йому відстрочки відповідно до вимог Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» чи інших нормативно- правових актів. Також зазначаємо, що відповідач не отримував від інших органів чи установ офіційну інформацію про бронювання позивача або про дію щодо нього будь- яких підстав для відстрочки. Таким чином, відповідач здійснював зарахування позивача до списків особового складу виключно на підставі поіменного списку, надісланого ІНФОРМАЦІЯ_5 , не маючи від позивача чи з інших джерел жодних підтверджених відомостей про його можливе бронювання чи наявність відстрочки. Отже, військова частина НОМЕР_1 діяла у межах своїх повноважень, відповідно до чинного законодавства, на підставі офіційних документів від ТЦК та СП. Жодних протиправних дій щодо позивача військова частина не вчиняла, а всі дії відповідача були законними, обґрунтованими та здійсненими у межах повноважень, визначених чинним законодавством. Таким чином, з дня зарахування позивача у списки особового складу НОМЕР_4 прикордонного загону позивач почав проходити військову службу та набув правового статусу «військовослужбовець».
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
У відповіді на відзив, скаржник заперечив проти доводів позивача.
Відповідно до вимог статті 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву, колегія суддів дійшла таких висновків.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 21.12.2025 військово-лікарською комісією ТЦК та СП Комунального некомерційного підприємства «Міська лікарня № 7» Запорізької міської ради позивачу проведено медичний огляд. Відповідно до висновку ВЛК, оформленого довідкою № 2025-1021-1738-5585-7 На підставі статті 38в графи ІІ розкладу хвороб, графи _ ТДВ позивача визнано придатним до військової служби.
Відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (з питань мобілізаційної підготовки, мобілізаційної готовності та мобілізації) № 2441 від 22 жовтня 2025 року «Про призов військовозобов'язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період» згідно указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 65/2022 «Про загальну мобілізацію» (зі змінами) відповідно до поіменного списку № МВ/13688/1 від 24.10.2025 наказано призвати на військову службу під час мобілізації, на особливий період та відправити до військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 .
Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України № 662-ОС «По особовому складу» від 24 жовтня 2025 року рядового запасу ОСОБА_1 , який призваний на військову службу за призовом по мобілізації, на особливий період ІНФОРМАЦІЯ_4 , зараховано у списки особового складу НОМЕР_4 прикордонного загону, поставлено на всі види забезпечення, присвоєно військове звання «солдат» та призначено на посаду інспектора 2 категорії - водія третьої групи інспекторів прикордонної служби третього відділення інспекторів прикордонної служби третьої прикордонної застави (з місцем дислокації АДРЕСА_1 ). Підстава: указ Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 65/2022 «Про загальну мобілізацію» (зі змінами), посвідчення водія НОМЕР_5 поіменний список ІНФОРМАЦІЯ_1 № МВ/13688/1 від 24.10.2025;
Згідно з довідкою від 22 жовтня 2025 року № 4781, виданою Класичним Приватним Університетом, ОСОБА_1 працює за основним місцем роботи на посаді викладача закладу фахової передвищої освіти циклової комісії бізнесу та торгівлі Фахового коледжу КПУ. Навчальне навантаження на 2025 - 2026 рік складає 0,75 ставки.
Відповідно до витягу з наказу ректора Класичного Приватного Університету від 30 вересня 2025 року за № 63-к, ОСОБА_1 ( НОМЕР_6 ), водія автотранспортних засобів служби головного інженера університету на 1,0 ставки з 01.10.2025 переведено на посаду викладача закладу фахової передвищої освіти циклової комісії бізнесу та торгівлі Фахового коледжу КПУ на 0,75 ставки, з окладом згідно з штатним розписом. Підстава: заява ОСОБА_1 від 29.09.2025.
Згідно інформації зі скриншоту з програми обліку, ОСОБА_1 з 01.10.2025 оформлений на посаді викладача закладу фахової передвищої освіти факультету фахового коледжу Класичного приватного університету кафедри циклової комісії бізнесу та торгівлі на 0,75 ставки.
Відповідно до витягу з ОСОБА_2 встановлено, що на ньому міститься витягу QR-код та запис «На обліку», інформація, що витяг сформовано о 16 годині 13 хвилин 23.10.2025, у рядку «Категорія обліку» міститься запис «Військовозобов'язаний», у рядку «Відстрочка до» міститься запис « 02.02.2026», у рядку «Дійсний до» міститься запис « 02.02.2026», у рядку «Тип відстрочки» міститься запис «п.2 ч.3 ст.23», у рядку «Підстава зняття/виключення» запис відсутній, у рядку «ТЦК та СП» міститься запис « ІНФОРМАЦІЯ_4 », у рядку «Постанова ВЛК» міститься запис «Придатний», у рядку «Дата ВЛК» міститься запис « 21.10.2025» у рядку «Дата уточнення даних» містить запис «22.10.2025»;
Згідно інформації зі скриншоту з застосунку Резерв + ОСОБА_1 у рядку «Відстрочка до» міститься запис « 02.02.2026», також міститься інформаці про те, що застосунок оновлено о 06:51 24.10.2025, а також запис «Військовозобов'язаний»;
Відповідно до витягу з Резерв + ОСОБА_1 встановлено, що на ньому міститься витягу QR-код та запис «Знято», інформація, що витяг сформовано о 21 годині 37 хвилин 24.10.2025, у рядку «Категорія обліку» міститься запис «Не військовозобов'язаний», у рядку «Відстрочка до» запис відсутній, у рядку «Дійсний до» міститься запис « 24.10.2026», у рядку «Тип відстрочки» запис відсутній, у рядку «Підстава зняття/виключення» міститься запис «військовослужбовці»;
Згідно з довідкою з військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України від 22.10.2025 за № 08/2013 ОСОБА_1 призваний на військову службу під час мобілізації, на особливий період у військову частину НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України з 22 жовтня 2025 року, поставлений на всі види забезпечення. Довідку підписано начальником відділу кадрів військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України майором ОСОБА_3 . Документ містить печатку військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України.
У позовній заяві позивач пояснив, що його намагання донести до відповідача 1 той факт, що він має відстрочку, користується нею, відповідачем 1 були проігноровані та позивача було мобілізовано.
Позивач вважає наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 2441 від 22 жовтня 2025 року, наказ командира військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України №662-ОС від 24 жовтня 2025 року протиправними та такими, що підлягають скасуванню, у зв'язку з чим звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан.
Указом Президента України №69/2022 «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 оголошено про загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.
Згідно пункту 8 цього Указу визначено місцевим органам виконавчої влади у взаємодії з територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, за участю органів місцевого самоврядування та із залученням підприємств, установ та організацій усіх форм власності, фізичних осіб - підприємців організувати та забезпечити в установленому порядку:
1) своєчасне оповіщення і прибуття громадян, які призиваються на військову службу, прибуття техніки на збірні пункти та у військові частини;
2) здійснення призову військовозобов'язаних, резервістів на військову службу, їх доставки до військових частин та установ Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, інших військових формувань України;
3) виділення тимчасово будівель, споруд, земельних ділянок, транспортних та інших матеріально-технічних засобів, надання послуг Збройним Силам України, Національній гвардії України, Службі безпеки України, Державній прикордонній службі України, Державній спеціальній службі транспорту, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України та іншим військовим формуванням України відповідно до мобілізаційних планів.
Відповідно до статті 1 цього Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII (далі - Закон № 3543-XII) мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Частиною 2 ст. 4 Закону №3543-XII передбачено, що загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.
Згідно з ч. 5 ст. 4 Закону № 3543-XII вид, обсяги, порядок і строк проведення мобілізації визначаються Президентом України в рішенні про її проведення.
Правовою основою мобілізаційної підготовки та мобілізації є Конституція України, Закон України «Про оборону України», цей та інші закони України, а також видані відповідно до них нормативно-правові акти (ст.2 Закону №3543-XII ).
Статтею 22 Закону №3543-XII встановлені обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Частиною 3 вищевказаної статті передбачено, що під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Відповідно до частини 2 статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ) військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Згідно ч.2 ст.2 цього Закону №2232-ХІІ проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту та Національної гвардії України.
Від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом (ч.5 ст.1 Закону №2232-ХІІ).
За змістом ч.9 ст.1 Закону №2232-ХІІ щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії:
допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць;
військовослужбовці - особи, які проходять військову службу;
військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави;
резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
Початком проходження військової служби для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідних підрозділів розвідувальних органів України - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу (п.4 ч.1 ст.24 Закону №2232-ХІІ).
Згідно з ч.1 ст.39 Закону №2232-ХІІ призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов'язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації, незалежно від місця їх перебування на військовому обліку.
Підстави, за якими військовозобов'язаним передбачено надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, визначені статтею 23 Закону №3543-XII.
Пунктом 2 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 (далі - Положення №1153/2008, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що громадяни проходять військову службу у Збройних Силах України (далі - військова служба) в добровільному порядку або за призовом.
У добровільному порядку громадяни проходять: військову службу (навчання) за контрактом курсантів у вищих військових навчальних закладах, а також закладах вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти); військову службу за контрактом осіб рядового складу; військову службу за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військову службу за контрактом осіб офіцерського складу.
З громадянами, які добровільно вступають на військову службу, укладається контракт згідно з додатками 1 і 2.
За призовом громадяни проходять: строкову військову службу; військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період; військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період; військову службу за призовом осіб офіцерського складу.
Статтею 1 Закону України «Про оборону України» від 06.12.1991 №1932-XII встановлено, що особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
За змістом ч. 5 ст. 22 Закону № 3543-XI призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин (військовозобов'язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов'язаних, резервістів розвідувальних органів України - відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту). Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначається Кабінетом Міністрів України. Цей порядок визначає, зокрема, порядок надання військовозобов'язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення; механізм відправлення військовозобов'язаних та резервістів до місць проходження військової служби.
Згідно з вимогами п.1 ч.1 ст.23 Закону №3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані: заброньовані на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також за підприємствами, установами і організаціями в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, і перебувають на спеціальному військовому обліку.
Пунктом 2 ч. 3 ст. 23 Закону №3543-XII передбачено, що призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають також: наукові і науково-педагогічні працівники закладів вищої та фахової передвищої освіти, наукових установ та організацій, які мають науковий ступінь, і педагогічні працівники закладів фахової передвищої освіти, професійної (професійно-технічної) освіти, закладів загальної середньої освіти, за умови що вони працюють відповідно у закладах вищої чи фахової передвищої освіти, наукових установах та організаціях, закладах професійної (професійно-технічної) чи загальної середньої освіти за основним місцем роботи не менш як на 0,75 ставки.
Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року №1487, визначає механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров'я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації).
Відповідно пп.8 п.1 додатку 2 до Порядку №1487, призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні: особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, зазначених у статті 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», а також надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Водночас, пункт 79 Порядку встановлює, що районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки серед іншого:
організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці; здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством; виявляють призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які проживають на території адміністративно-територіальної одиниці, проте не перебувають на військовому обліку;
організовують оповіщення призовників, військовозобов'язаних та резервістів про їх виклик до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, приписки до призовної дільниці, взяття на військовий облік, призначення на особливий період, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів і забезпечують здійснення контролю за їх прибуттям;
організовують та забезпечують зберігання облікової документації призовників, військовозобов'язаних та резервістів, персональних даних, які містяться в них;
виконують функції з ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів; тощо.
Пунктами 80-81 Порядку № 1487 встановлено, що районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до затверджених розпорядженнями голів відповідних районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, міських голів планів щороку (у тому числі позапланово) перевіряють стан військового обліку в державних органах, органах місцевого самоврядування, а також на підприємствах, в установах та організаціях, в яких працюють військовозобов'язані, які заброньовані за цими органами, підприємствами, установами та організаціями на період мобілізації та на воєнний час, а також військовозобов'язані, яким видані мобілізаційні розпорядження. Решта державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій перевіряються один раз на чотири роки.
Взяття на військовий облік, зняття та виключення з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, підрозділах Служби зовнішньої розвідки здійснюється за їх особистої присутності (крім випадків, визначених у пункті 15 цього Порядку). При цьому взяття на військовий облік, зняття або виключення з нього здійснюється за умови наявності паспорта громадянина України та військово-облікових документів, визначених у пункті 20 цього Порядку.
Районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, органи СБУ, підрозділи Служби зовнішньої розвідки беруть на військовий облік, знімають або виключають з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, у яких відсутні військово-облікові документи, лише після відновлення зазначених документів.
З урахуванням вищевикладеного та аналізуючи норми Порядку № 1487 слід констатувати, що не лише у військовозобов'язаного громадянина є обов'язок щодо повідомлення органів ТЦК про наявність підстав для відстрочки, а й органи ТЦК зобов'язані перевіряти та володіти інформацією щодо статусу особи з метою недопущення протиправних дій щодо особи, а тому ІНФОРМАЦІЯ_4 мав можливість перевірити наявність чи відсутність у позивача права на відстрочу від призову за мобілізацією, ураховуючи відповідне повідомлення з боку позивача.
Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , з 01.10.2025 є викладачем закладу фахової передвищої освіти циклової комісії бізнесу та торгівлі Фахового коледжу Класичного приватного університету на 0,75 ставки. Переведений на цю посаду наказом ректора Класичного приватного університету № 63-К від 30.09.2025.
Зазначене підтверджується довідкою від 22 жовтня 2025 року № 4781, виданою Класичним приватним університетом, витягом з наказу ректора Класичного приватного університету № 63-К від 30 .09.2025 про переведення.
Згідно витягу з Резерв + ОСОБА_1 , станом на 16 годину 13 хвилин 23.10.2025, після уточнення даних 22.10.2025 він має статус військовозобов'язаного та відстрочку від мобілізації за пунктом 2 частини 3 статті 23 Закону № 3543-XII до 02 лютого 2026 року, а отже не підлягав призову на військову службу під час мобілізації. Однак, ІНФОРМАЦІЯ_4 не було вжито належних заходів щодо з'ясування таких обставин.
При цьому, відповідно до п.1 Положення «Про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року № 154 (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі Положення №154), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Відповідно до абз. 9 пункту 11 Положення №154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, оформляють для військовозобов'язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації, які надаються в установленому порядку, та проводять перевірку підстав їх надання, ведуть спеціальний облік військовозобов'язаних.
Пунктом 15 Положення керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки зобов'язаний організовувати проведення:
- перевірок готовності підприємств до оповіщення та забезпечення явки громадян, що підлягають призову на військову службу під час мобілізації та у воєнний час, на пункти збору або у військові частини,
- перевірок стану бронювання військовозобов'язаних на період мобілізації та на воєнний час і виконання військово-транспортного обов'язку.
Отже, обов'язок щодо перевірки наявності відстрочки від призову під час мобілізації на військову службу та підстав для її надання також покладено й на районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
Відтак, ІНФОРМАЦІЯ_4 зобов'язаний був перевірити наявність чи відсутність у позивача права на відстрочку від призову за мобілізацією, ураховуючи відповідне повідомлення з боку позивача.
Водночас, необізнаність ІНФОРМАЦІЯ_1 про наявність у позивача права на відстрочку від призову не спростовує того факту, що позивач не підлягав призову на військову службу під час мобілізації у відповідності до статті 23 Закону №3543-XII.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 2441 від 22 жовтня 2025 року «Про призов військовозобов'язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період», в частині призову та направлення для проходження військової служби під час мобілізації, в особливий період резервістів і військовозобов'язаних, ОСОБА_1 , відповідно до поіменного списку у складі команди № МВ/13688/1 від 22 жовтня 2025 рокує протиправним та підлягає скасуванню.
Стосовно позовних вимог в частині скасування наказу командира Військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України № 662-ОС «По особовому складу» від 24 жовтня 2025 року в частині зарахування до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України солдата ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та призначенні на посаду інспектора 2 категорії - водія третьої групи інспекторів прикордонної служби третього відділення інспекторів прикордонної служби третьої прикордонної застави (з місцем дислокації АДРЕСА_1 ), апеляційний суд зазначає, що оскільки, суд першої інстанції дійшов висновку щодо протиправності наказу ІНФОРМАЦІЯ_1 № 2441 від 22 жовтня 2025 року, отже, прийнятий внаслідок реалізації наказу № 2441 від 22 жовтня 2025 року наказ № 662-ОС «По особовому складу» від 24 жовтня 2025 року, що пов'язаний з проходженням позивачем військової служби, є похідним від наказу ІНФОРМАЦІЯ_7 , а тому теж підлягає скасуванню.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України виключити солдата ОСОБА_1 зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 , колегія суддів враховує таке.
Згідно ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справі що розглядається, судом встановлено, що на час звернення до суду з даним позовом позивач, на виконання наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 2441 від 22 жовтня 2025 року був зарахований до списків Військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України № 662-ОС «По особовому складу» від 24 жовтня 2025 року.
За приписами ч.2 ст.9 згаданого Кодексу, передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єкта владних повноважень.
А згідно до вимог ст.245 вказаного Кодексу, встановлено, що у разі задоволення позову, суд може прийняти постанову про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії.
Окрім того, і за приписами ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, дає найбільший ефект.
Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права та відповідати наявним обставинам.
Також слід зазначити, що за приписами ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.
Так, Європейський Суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) по справі «Чуйкіна проти України» констатував: «50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює «право на суд», в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів ( див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. The United Kingdom),п.п.28-36, Series A №18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє всіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції - гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі - провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені.
Таким чином, з урахуванням наведеної правової позиції, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції, що належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача, яке призведе до відновлення права позивача є саме зобов'язання Військову частину НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України виключити солдата ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , що забезпечить правову визначеність для учасників спірних правовідносин та ефективний захист прав позивача, а також дотримання судом гарантій остаточного вирішення спору.
Також, необхідно наголосити на тому, що в даній справі не йдеться про звільнення позивача з військової служби. Як наслідок, ані нормативно-правове регулювання, ані правові висновки Верховного Суду щодо правозастосування відповідного нормативно-правового регулювання з питань звільнення військовослужбовців з військової службі в даній справі не застосовані, оскільки є нерелевантними. В даній справі позивач потрапив до військової частини на підставі спірного наказу ІНФОРМАЦІЯ_1 № 2441 від 22 жовтня 2025 року, такий наказ є протиправним, а тому не може створювати легальних правових наслідків у вигляді зміни правового статусу особи.
Слід також зазначити, що ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб'єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення»; межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб'єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття».
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 12.09.2024 у справі №640/21435/22.
В даному випадку йдеться про істотне (фундаментальне) порушення, яке напряму визначає поведінку ІНФОРМАЦІЯ_1 з питань призову позивача: позивач не підлягав призову в день, коли ТЦК та СП такий призов здійснив, оскільки був заброньований. Ігнорування цієї обставини ІНФОРМАЦІЯ_4 , незалежно від причин такого ігнорування, не може створювати негативні наслідки для позивача, який мав відстрочку від військової служби саме за п. 2 ч. 3 ст. 23 Закону №3543-XII.
З цих підстав йдеться не про звільнення позивача з військової служби, а про виключення зі списків особового складу військової частини, адже позивач неправомірно був зарахований спірним наказом Військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України таких списків, оскільки такий наказ є наслідком та має похідний характер від спірного наказу ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Враховуючи викладене, на думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
Відповідно до ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Так, колегія суддів вважає, що з урахуванням наведеного вище, дії і рішення відповідачів не ґрунтуються на Законі, суперечать принципу верховенства права та не узгоджуються із судовою практикою Європейського суду з прав людини.
При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).
Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та надано їм належну юридичну оцінку, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.
Керуючись статтями 241-245, 250, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 03 грудня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуючий - суддя Т.І. Ясенова
суддя О.В. Головко
суддя А.В. Суховаров