28 січня 2026 року м. Дніпросправа № 280/5531/24
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Юрко І.В., суддів: Сафронової С.В., Ясенової Т.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної казначейської служби України на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 28 серпня 2025 року в адміністративній справі №280/5531/24 (головуючий суддя першої інстанції - Конишева О.В.) за позовом ОСОБА_1 до Запорізького апеляційного суду; Державної судової адміністрації України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 16.08.2024 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено у повному обсязі.
Визнано протиправними дії Запорізького апеляційного суду щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення, сум компенсації за невикористані дні щорічної та додаткової соціальної відпусток та вихідної допомоги за період з 01.01.2021 по 31.12.2021, з 01.01.2022 по 31.12.2022, з 01.01.2023 по 31.10.2023 та з 01.01.2024 по 29.02.2024 обчислених, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, у розмірі 2102,00 грн..
Зобов'язано Запорізький апеляційний суд здійснити нарахування та виплату належної ОСОБА_1 суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення, сум компенсації за невикористані дні щорічної та додаткової соціальної відпусток та вихідної допомоги за період з 01.01.2021 по 31.12.2021, з 01.01.2022 по 31.12.2022, з 01.01.2023 по 31.10.2023 та з 01.01.2024 по 29.02.2024 з включенням всіх передбачених законодавством нарахувань, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі: у 2021 році - 2270,00 грн., у 2022 році - 2481,00 грн., у 2023 році - 2684,00 грн., у 2024 році - 3028,00 грн., з урахуванням раніше виплачених сум та утриманням передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті.
Визнано протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо не забезпечення фінансування виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення, сум компенсації за невикористані дні щорічної та додаткової соціальної відпусток та вихідної допомоги за період з 01.01.2021 по 31.12.2021, з 01.01.2022 по 31.12.2022, з 01.01.2023 по 31.10.2023 та з 01.01.2024 по 29.02.2024 виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі: у 2021 році - 2270,00 грн., у 2022 році - 2481,00 грн., у 2023 році - 2684,00 грн., у 2024 році - 3028,00 грн..
Зобов'язано Державну судову адміністрацію України здійснити фінансування виплати належної ОСОБА_1 суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення, сум компенсації за невикористані дні щорічної та додаткової соціальної відпусток та вихідної допомоги за період з 01.01.2021 по 31.12.2021, з 01.01.2022 по 31.12.2022, з 01.01.2023 по 31.10.2023 та з 01.01.2024 по 29.02.2024 з включенням всіх передбачених законодавством нарахувань, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі: у 2021 році - 2270,00 грн., у 2022 році - 2481,00 грн., у 2023 році - 2684,00 грн., у 2024 році - 3028,00 грн..
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 14.05.2025 рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 16.08.2024 року скасовано в частині задоволення позовних вимог, пред'явлених за період з 20.07.2022 року по 29.02.2024 року, ухвалено нове рішення в цій частині про залишення позовних вимог без розгляду. В іншій частині рішення залишено без змін.
За заявою стягувача судом першої інстанції видано виконавчі листи, які отримані позивачем 10.07.2025 року (а.с.171 т.1).
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 07.08.2025 року виправлено помилку допущену при оформленні виконавчого листа у справі №280/5531/24, виданого Запорізьким окружним адміністративним судом 08.07.2025 року, зазначивши: «Судове рішення набрало законної сили 14 травня 2025 року. Строк пред'явлення виконавчого документа до виконання до 15 травня 2028 року». Резолютивну частину рішення суду, яке підлягає виконанню викладено у наступній редакції: «Зобов'язати Запорізький апеляційний суд здійснити нарахування та виплату належної ОСОБА_1 суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення, сум компенсації за невикористані дні щорічної та додаткової соціальної відпусток та вихідної допомоги за період з 01.01.2021 по 31.12.2021, з 01.01.2022 по 19.07.2022 з включенням всіх передбачених законодавством нарахувань, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі: у 2021 році - 2270,00 грн., у 2022 році - 2481,00 грн., з урахуванням раніше виплачених сум та утриманням передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті.».
18.08.2025 року до суду першої інстанції від представника Міністерства юстиції України надійшла заява про зміну способу і порядку виконання рішення суду, в якій заявник просив суд змінити спосіб та порядок виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 08.07.2025 року у справі № 280/55321/24, шляхом проведення Державною казначейською службою України безспірного списання невиплаченої суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення, сум компенсації за невикористані дні щорічної та додаткової соціальної відпусток та вихідної допомоги за період з 01.01.2021 по 31.12.2021, з 01.01.2022 по 31.12.2022, з 01.01.2023 по 31.10.2023 та з 01.01.2024 по 29.02.2024 з включенням всіх передбачених законодавством нарахувань, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі: у 2021 році 2270,00 грн., у 2022 році 2481,00 грн., у 2023 році 2684,00 грн., у 2024 році 3 028,00 грн., з урахуванням раніше виплачених сум та утриманням передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті, яка становить 496040,62 грн., з якої необхідно відрахувати установлені законом податки та збори (податок на доходи фізичних осіб 18% - 89287,31 грн. та військовий збір 5% - 24802,03 грн.). Дана сума підтверджується боржником та не спростовується стягувачем з бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів», розпорядником якої є Державна судова адміністрація України, у порядку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» і постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 28 серпня 2025 року змінено спосіб та порядок виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду у справі №280/5531/24 шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України відповідної суми коштів 496040,62 грн., з якої необхідно відрахувати установлені законом податки та збори (податок на доходи фізичних осіб 18% - 89287,31 грн. та військовий збір 5% - 24802,03 грн.) з бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів» розпорядником якої є Державна судова адміністрація України, у порядку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» і постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, Державна казначейська служба України подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати ухвалу суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні заяви про зміну способу та порядку виконання судового рішення.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції впливає на права та інтереси скаржника, з огляду на те, що відповідно до Бюджетного кодексу України, Закону України «Про виконавче провадження» та Порядку №845, виключно Казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету на підставі рішення суду, а також забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів. Скаржник зазначає, що суд захистив порушене право позивача, зобов?язавши обох боржників поновити порушені права позивача у відповідний (різний) спосіб. Рішення суду першої інстанції не стосується стягнення коштів, а має зобов'язальний характер щодо нарахування та виплати коштів, тобто покладає певні обов'язки саме на обох боржників (ЗАС та ДСА) та потребує вчинення ними певних дій. Скаржник вказує, що визначений в оскаржуваній ухвалі спосіб виконання рішення, а саме шляхом безспірного списання відповідної суми коштів у порядку, передбаченому Законом про гарантії та Порядком №845, фактично змінює по суті рішення суду. Вважає, що суд першої інстанції безпідставно не врахував доводи Казначейства на те, що Закон про гарантії передбачає стягнення коштів насамперед з рахунків боржника, отже, якщо ДСА або ЗАС (боржники) не мають достатніх асигнувань для виплати відповідних коштів, то зміна способу виконання рішення жодним чином не зможе «пришвидшити» списання коштів з рахунків таких боржників. Вказує, що визначений судом спосіб виконання рішення суду, є помилковим та не призведе до перерахування коштів позивачеві у зв?язку із щорічним передбаченням Верховною Радою України критично недостатнього обсягу бюджетних асигнувань за КПКВК 3504040 та визначеною черговістю погашення заборгованості.
Запорізький апеляційний суд подав до апеляційного суду відзив на скаргу Державної казначейської служби України, в якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
Позивач та інший відповідач відзиви на скаргу не подали, що не перешкоджає розгляду справи по суті.
Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 312 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
У період з 29.12.2025 року по 11.01.2026 року головуючий суддя Юрко І.В. перебувала у відпустці.
Відповідно до частин першої та другої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на скаргу, встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, заяву від 18.08.2025 року обґрунтовано тим, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебуває виконавче провадження ВП № 76644674 з виконання виконавчого листа Запорізького окружного адміністративного суду від 08.07.2025 року у справі № 280/55321/24, яким зобов'язано Запорізький апеляційний суд здійснити нарахування та виплату належної ОСОБА_1 суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення, сум компенсації за невикористані дні щорічної та додаткової соціальної відпусток та вихідної допомоги за період з 01.01.2021 по 31.12.2021, з 01.01.2022 по 31.12.2022, з 01.01.2023 по 31.10.2023 та з 01.01.2024 по 29.02.2024 з включенням всіх передбачених законодавством нарахувань, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі: у 2021 році 2 270,00 грн., у 2022 році 2 481,00 грн., у 2023 році 2 684,00 грн., у 2024 році - 3 028,00 грн., з урахуванням раніше виплачених сум та утриманням передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті. 18.07.2025 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. Копію даної постанови направлено сторонам виконавчого провадження. На виконання постанови про відкриття виконавчого провадження, Запорізьким апеляційним судом листом від 15.08.2025 року №12-13/2096/25 повідомлено, що на виконання постанови Запорізьким апеляційним судом здійснено відповідний перерахунок, у підсумку якого загальна сума нарахувань за виконавчим листом стягувачу - ОСОБА_1 становить 496040,62 грн., з якої необхідно відрахувати установлені законом податки та збори (податок на доходи фізичних осіб 18% - 89287,31 грн. та військовий збір 5% - 24802,03 грн.). Таким чином, неможливість виконання рішень зобов'язального характеру, боржником за яким є державний орган, відповідно до встановленого Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» в порядку безспірного списання відповідних коштів із рахунків такого державного органу фактично призводить до неможливості їх виконання в цілому. Така обставина є підставою для зміни способу і порядку виконання судового рішення. Виконання судових рішень, ухвалених на користь суддів, здійснюється згідно із законодавством України за рахунок коштів бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів і працівників апаратів судів», головним розпорядником якої є Державна судова адміністрація України, у межах передбачених асигнувань на відповідний бюджетний період. З огляду на зазначене заявник вказує, що рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 08.07.2025 у справі №280/5531/24 можливо виконати лише шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України суми коштів з бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів».
Задовольняючи заяву про зміну способу і порядку виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 16.08.2024 року у справі №280/5531/24, суд першої інстанції виходив із того, що підставою для зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення є обставини, що роблять виконання судового рішення неможливим. Таким чином, зміни у правовому регулюванні порядку виконання судових рішень, боржником за якими є державний орган, яким не передбачено виконання рішень зобов'язального характеру, унеможливлюють їх виконання. Така обставина є підставою для зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення. Суд першої інстанції дійшов висновку, що рішення Запорізького окружного адміністративного суду у справі №280/5531/24 можливо виконати шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України суми коштів з бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів».
Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке.
Згідно з частиною 1 статті 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Відповідно до приписів частини 3 статті 378 КАС України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Під зміною способу і порядку виконання судового рішення розуміється застосування судом нових заходів щодо його реалізації у зв'язку з неможливістю його виконання раніше визначеним способом і порядком. При цьому, зміна способу виконання не повинна змінювати (зачіпати) суть самого судового рішення.
Вирішуючи питання про зміну способу і порядку виконання рішення, суд повинен враховувати, що під зміною способу і порядку розуміється дія або сукупність дій, якими певним чином досягається кінцевий результат, та що підставою для зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення є обставини, що роблять виконання рішення неможливим.
Відтак, зміною способу та порядку виконання судового рішення є прийняття судом нових заходів з метою реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими. Суд може змінити порядок і спосіб виконання судового рішення, не змінюючи при цьому його змісту.
Відповідно до пунктів 4 та 6 частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист, зокрема шляхом:
- визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
- прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Згідно із частиною 2 статті 245 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову як про зобов'язання відповідача вчинити певні дії (п.4), так і про стягнення з відповідача суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, завданої його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю (п.6).
Отже, зобов'язання відповідача вчинити певні дії та безспірне списання грошових коштів органом казначейства є різними за своєю суттю способами захисту прав та інтересів позивача, які обираються позивачем при поданні позову, а судом при ухваленні рішення.
Апеляційний суд звертає увагу, що Державна казначейська служба України взагалі не була стороною в адміністративній справі №280/5531/24 за позовом ОСОБА_1 до Запорізького апеляційного суду; Державної судової адміністрації України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії. Судовим рішенням від 28 серпня 2025 року у справі №280/5531/24 Державна казначейська служба України не зобов'язувалась вчинити будь-які дії.
Колегія суддів зауважує, що при вирішенні заяви про зміну способу і порядку виконання судового рішення дослідженню та аналізу підлягає саме можливість виконання рішення раніше визначеним способом і порядком та тими ж самими боржниками.
В даному випадку, за позицію заявника, неможливість виконання рішення зобов'язального характеру, боржником за яким є державний орган, відповідно до встановленого Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» в порядку безспірного списання відповідних коштів із рахунків такого державного органу фактично призводить до неможливості їх виконання в цілому.
Заявник (представник Міністерства юстиції України) просив суд зобов'язати Державну казначейську службу України здійснити безспірне списання невиплаченої суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення, сум компенсації за невикористані дні щорічної та додаткової соціальної відпусток та вихідної допомоги за спірні періоди, яка становить - 496040,62 грн., що, на думку колегії суддів, фактично призведе до зміни рішення суду по суті, з виходом при цьому за межі позовних вимог та вирішенням питання, що не було предметом дослідження судом при розгляді справи по суті.
Суд першої інстанції в рішенні від 16.08.2024 року (з урахуванням постанови апеляційного суду) крім зобов'язання Запорізького апеляційного суду здійснити нарахування та виплату належної судді ОСОБА_1 суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення, компенсацію відпусток та вихідної допомоги, з урахуванням раніше виплачених сум, та утриманням передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті, також зобов'язав Державну судову адміністрацію України здійснити фінансування виплати належної позивачу суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення за спірний період.
Отже, обставини, які стали підставою для подання заяви про зміну способу та порядку виконання судового рішення, за своєю правовою природою є іншою позовною вимогою про безспірне списання коштів, яка не була предметом розгляду та дослідження судом першої інстанції в межах адміністративної справи №280/5531/24.
Заявником - представник Міністерства юстиції України та судом першої інстанції в ухвалі від 28 серпня 2025 року, якою змінено спосіб та порядок виконання судового рішення від 16.08.2024 року не зазначено, чи виконано Державною судовою адміністрацією України зобов'язання здійснити фінансування виплати належної позивачу суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення за спірний період.
Крім того, судом не зазначено, яким чином Державна казначейська служба України при безспірному списанні коштів 496040,62 грн. проведе відрахування установлених законом податків та зборів (податок на доходи фізичних осіб 18% - 89287,31 грн. та військовий збір 5% - 24802,03 грн.), та чи повноважна ДКС України взагалі проводити такі відрахування.
Аналізуючи норми статті 378 КАС України у системному зв'язку із нормами, які гарантують право на судовий захист і передбачають форми й способи його реалізації, апеляційний суд наголошує, що в контексті спірних правовідносин обставини, якими обґрунтовувалася необхідність зміни способу і порядку виконання судового рішення, не можуть бути підставами для такої зміни, оскільки обраний позивачем спосіб захисту порушеного права не може бути змінений на стадії виконання судового рішення і поза межами судового розгляду позову по суті.
Таким чином, зміна на підставі статті 378 КАС України способу і порядку виконання судового рішення не передбачає зміни обраного судом відповідно до статті 245 КАС України при ухваленні рішення способу відновлення порушеного права.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30 липня 2019 року у справі №281/1618/14-а.
Суд першої інстанції зазначив, що виконання судових рішень, ухвалених на користь суддів, здійснюється згідно із законодавством України за рахунок коштів бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів і працівників апаратів судів», головним розпорядником якої є ДСА України, у межах передбачених асигнувань на відповідний бюджетний період.
Разом з тим, задовольняючи заяву представника Мінюсту про зміну способу та порядку виконання рішення суду у справі №280/5531/24, суд першої інстанції безпідставно не врахував, що затверджений ДСА України кошторис на 2025 рік є недостатнім, щоб здійснити безспірне списання коштів за бюджетною програмою КПКВК 0501150 за виконавчими документами, які знаходяться на виконанні в органах казначейства. Та як вже зазначалось вище, суд першої інстанції не перевірив, чи виконано Державною судовою адміністрацією України зобов'язання здійснити фінансування виплати належної позивачу суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення за спірний період.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при постановлені рішення допустив неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, що відповідно до статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування ухвали суду першої інстанції з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні заяви.
Керуючись статтями 77, 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Державної казначейської служби України на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 28 серпня 2025 року в адміністративній справі №280/5531/24 задовольнити.
Ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 28 серпня 2025 року в адміністративній справі №280/5531/24 скасувати.
У задоволені заяви представника Міністерства юстиції України про зміну способу та порядку виконання рішення суду у справі №280/5531/24 відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуючий - суддя І.В. Юрко
суддя С.В. Сафронова
суддя Т.І. Ясенова