30 січня 2026 року м. Рівне№460/24155/25
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В., розглянувши за правилами письмового провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України в Сумській області
про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій, -
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (далі - відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - відповідач-2) за змістом якого просила суд:
визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 07.11.2025 №172850035241, яким позивачу відмовлено у виплаті одноразової грошової допомоги, що не підлягала оподаткуванню, в розмірі її десяти місячних пенсій станом на день призначення відповідно до п. 7-1 Розділу ХV Прикінцевих положень Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивачу від 31.10.2025 про виплату одноразової грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі її десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до п. 7-1 Розділу ХV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зарахувавши до вислуги років, яка дає право на призначення пенсії відповідно до пункту «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та отримання одноразової грошової допомоги період навчання в Рівненському медичному училищі з 01.09.1980 по 26.02.1984, проходження строкової військової служби з 27.04.1984 по 24.04.1986 та період навчання в Київському ордені Трудового Червоного Прапора медичного інституту імені академіка О.О. Богомольця з 01.09.1986 по 26.06.1992.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачу, з 13.08.2025 на підставі його заяви, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області призначено пенсію за віком відповідно до положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» як особі, яка досягла встановленого законом пенсійного віку та має визначений мінімальний страховий стаж. При цьому, до 13.08.2025 жодного виду пенсії ОСОБА_1 не призначалось та не виплачувалось, що Пенсійним органом не заперечується. Повідомив, що маючи спеціальний стаж, який дає право на призначення пенсії відповідно до пункту «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», зокрема в закладах охорони здоров'я державної та комунальної власності понад 35 років, позивач 31.10.2025 звернувся до ГУ ПФУ в Рівненській області із заявою про виплату йому грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення згідно з положеннями п. 7-1 Розділу ХV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». За змістом поданої заяви, ОСОБА_1 просив Пенсійний орган зарахувати до його спеціального стажу-вислуги років, яка дає право на призначення і виплату грошової допомоги, період навчання в медичному училищі, проходження строкової військової служби у збройних силах срср та навчання в медичному інституті.
Проте, рішенням відповідача від 07.11.2025 №172850035241 (визначеного для розгляду поданих документів за принципом випадковості) позивачу відмовлено у виплаті зазначеної грошової допомоги з підстав відсутності у ОСОБА_1 спеціального стажу для виплати грошової допомоги не менше 35 років.
Рішення містить інформацію про те, що відповідно до матеріалів ЕПС стаж за вислугою років становить 29 років 10 місяців 29 днів. До страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" і "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", що передбачені: переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 N 909 "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років".
При цьому, як повідомив позивач, Пенсійним органом не зараховано до спеціального стажу-вислуги років, яка дає право на призначення і виплату грошової допомоги, період навчання в медичному училищі, проходження строкової військової служби у збройних силах срср та навчання в медичному інституті без зазначення у спірному рішенні про обґрунтованість такої поведінки.
Позивач, вважаючи протиправним рішення відповідача щодо відмови у виплаті одноразової грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, звернулася до суду із позовною заявою.
Ухвалою суду від 31.12.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк не подав, своєї позиції щодо заявлених позивачем позовних вимог не повідомив.
Відповідно до вимог статті 263 КАС України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.
Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив наступне.
Позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 13.08.2025 перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Рівненській області та отримує пенсію за віком відповідно до положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» як особа, яка досягла встановленого законом пенсійного віку та має визначений мінімальний страховий стаж.
Сторонами не заперечується, що до 13.08.2025 позивачу органами Пенсійного фонду України жодного виду пенсії не виплачувалось.
31.10.2025 ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ в Рівненській області із заявою про виплату йому грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення згідно з положеннями п. 7-1 Розділу ХV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». За змістом цієї заяви ОСОБА_1 просив Пенсійний орган зарахувати до його спеціального стажу-вислуги років, яка дає право на призначення і виплату грошової допомоги, період навчання в медичному училищі, проходження строкової військової служби у збройних силах срср та навчання в медичному інституті.
Рішенням від 07.11.2025 №172850035241 відповідач відмовив позивачу у виплаті зазначеної грошової допомоги з тих підстав, що відповідно до матеріалів ЕПС стаж за вислугою років становить 29 років 10 місяців 29 днів. До страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" і "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", що передбачені: переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 N 909 "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років"..
Вважаючи протиправним спірне рішення відповідача, позивач звернувся до суду із позовом про його скасування.
Вирішуючи адміністративний спір по суті, суд враховує наступне.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Частиною першою статті 4 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058-IV) визначено, що законодавство про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, цього закону, Закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відміни від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні.
Згідно з частиною 1 статті 8 Закону №1058-IV від 09.07.2003 право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом, досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Згідно з частиною першою статті 5 Закону №1058-IV цей Закон регулює відносини, які виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Умови призначення пенсії за віком врегульовані статтею 26 Закону №1058-IV.
При цьому, не є спірним у даній справі, як набуття позивачем права на призначення пенсії за віком, так і прийняття відповідного рішення про призначення їй пенсії ГУ ПФУ в Рівненській області.
Суд зауважує, що спірним у даній справі є виключно право ОСОБА_1 на отримання грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення згідно з положеннями п. 7-1 Розділу ХV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Вказане право відповідачем заперечується у зв'язку з відсутністю, на його думку, мінімально необхідного стажу - вислуги років не менше 35 років.
Оцінюючи спірні правовідносини суд враховує, що за правилами пункту 7-1 Розділу ХV Прикінцевих положень Закону №1058-IV особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Позивач вважає, що стаж його роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії за вислугою років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" складає не менше 35 років, враховуючи окрім періоду роботи також період навчання в медичному училищі, проходження строкової військової служби та навчання в медичному інституті.
Відповідач ж в свою чергу, відмовив у отриманні грошової допомоги посилаючись на той факт, що виключно робота на посадах та в закладах, передбачених Переліком, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909, дає право на зарахування її до вислуги років для призначення і виплати відповідної грошової допомоги.
Суд враховує, що пунктом «е» статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII), право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
Отже, право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов'язується з наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу роботи на певних, визначених законодавством посадах, й виходом на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, а також неотриманням такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» будь-якого іншого виду пенсії.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 13 березня 2018 року у справі № 234/13835/17.
Кабінет Міністрів України постановою від 23 листопада 2011 року №1191 затвердив Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати (далі - Порядок № 1191), який визначає умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону № 1058-IV.
Відповідно до пункту 2 Порядку №1191 до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону №1788-ХІІ, що передбачені, зокрема, Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909 (далі-Перелік №909).
Пунктом 5 вказаного Порядку визначено, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 01.10.2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону №1058-IVта які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону №1788-ХІІ, і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.
За приписами пункту 6 Порядку для визначення розміру грошової допомоги враховується місячний розмір пенсії, обчислений згідно із статтями 27 і 28 Закону №1058, станом на день її призначення.
Відповідно до пункту 7 Порядку, виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати.
Відповідач вказав, що страховий стаж, який дає право для отримання і виплати одноразової грошової допомоги згідно з п. 7-1 Розділу ХV Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» становить 29 років 10 місяців 29 днів.
Водночас суд встановив, що до спеціального стажу зараховано виключно періоди роботи на посадах та в закладах і установах державної та комунальної власності, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону №1788-ХІІ.
Суд виходить з того, що як ствердив позивач, спірною є поведінка Пенсійного органу щодо не зарахування періоду навчання в медичному училищі (який передував зайняттю посади мед працівника), строкової військової служби, на яку ОСОБА_1 призваний із медичної посади та навчання в медичному інституті.
Оцінюючи обґрунтованість доводів позивача в цій частині, суд зазначає, що згідно з ч. 1 ст. 24 Закону №1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Частиною 2 ст. 24 Закону №1058-IV передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 24 Закону №1058-IV).
Відповідно до ч. 1 ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Згідно з вимогами ст. 62 Закону №1788-XII, ст. 48 Кодексу законів про працю України, Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 №162, Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі - Інструкція №58), п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 (далі - Порядок №637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Записами трудової книжки Серія НОМЕР_1 , дата заповнення 28.03.1984, підтверджується, що ОСОБА_1 в період з 28.03.1984 по 23.04.1984, з 27.06.1986 по 25.08.1986, з 05.07.1988 по 01.07.1992, з 01.08.1992 по 28.07.1994, з 01.10.1997 по 09.01.1998, з 26.01.1998 працював і працює на посадах в закладах з надання медичної допомоги за основним місцем роботи, зокрема: виїзного фельдшера станції швидкої допомоги м. Рівне; медичної сестри палатної Рівненської міської лікарні; лікаря-інтерна Дитячої міської лікарні м. Рівне; завідувача лікувально-діагностичного відділення ОП Санаторій «Червона калина»; лікаря-педіатра, лікаря-рефлектотерапевта дитячої міської лікарні м. Рівне.
Згідно ст. 38 Закону України «Про професійно-технічну освіту» час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу добувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.
До закладів професійної (професійно-технічної) освіти належить, відповідно до статті 18 Закону України "Про професійну (професійно-технічну) освіту", професійно-технічне училище відповідного профілю.
Частиною третьою статті 56 Закону № 1788-XII встановлено, що в стаж роботи зараховується також: д) навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
При призначенні пенсій на пільгових умовах відповідно до статті 55 Закону № 1788-XII провадиться взаємне зарахування періодів роботи, передбачених цими статтями, за умови, що зазначені роботи дають право на пенсію на аналогічних або більш пільгових умовах.
Таким чином, законодавством передбачена можливість зарахування часу навчання у професійно-технічних закладах, які не є вищими навчальними закладами, до трудового стажу, що дає право на пільги при призначенні пенсії.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17 січня 2022 року у справі № 348/20/17.
Згідно з п. 8 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637), період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.
Дипломом Серія НОМЕР_2 засвідчується, що ОСОБА_1 у 1980 році вступив, а у 1984 році закінчив Рівненське медичне училище за спеціальністю «фельдшерська справа» із присвоєнням йому 28.02.1984 кваліфікації фельдшера.
Записами трудової книжки позивача підтверджується, що після закінчення училища 28.02.1984, позивач 28.03.1984 (в строк, що не перевищує 3 місяці) був призначений на посаду виїзного фельдшера станції швидкої медичної допомоги м. Рівне (період якого зарахований до вислуги років), тому до спеціального стажу ОСОБА_1 необхідно було, окрім іншого, зарахувати період навчання з 01.09.1980 - 26.02.1984.
Відтак, поведінка відповідача в цій частині є протиправною.
Оцінюючи доводи відповідача про відсутність підстав для зарахування до спеціального стажу - вислуги років періоду проходження ОСОБА_1 строкової військової служби, суд врахує наступне.
Згідно з пунктом 6 Порядку № 637 для підтвердження військової служби, служби цивільного захисту, служби в органах державної безпеки, розвідувальних органах, Держспецзв'язку приймаються: військові квитки; довідки територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, військових частин і установ системи Міноборони, МВС, МНС, Мінінфраструктури, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, ДПС, Управління державної охорони, Держспецзв'язку, Держприкордонслужби, Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС. Військова служба у складі діючої армії в період бойових дій, в тому числі під час виконання інтернаціонального обов'язку, зараховується до стажу роботи на підставі довідок територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, які видаються в порядку, що визначається Міноборони (додаток № 2).
Зі змісту довідки від 30.07.2025 №5/15105, виданої ІНФОРМАЦІЯ_2 слідує, що ОСОБА_1 дійсно проходив військову службу в Збройних Силах у період з 27.04.1984 по 24.04.1986 - строкова військова служба (з 27.05.1984 по 24.04.1986 проходив строкову військову службу на посадах санінструктора).
Відповідно до статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (далі - Закон № 2232-ХІІ) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 8 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України Про оборону України, зараховується до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України Про оборону України, особа навчалась за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 28.11.2018 у справі № 348/2384/16-а, від 18.06.2020 у справі № 676/3013/17.
Відповідно до пункту 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка; за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами; у разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків; за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Зі змісту трудової книжки позивача встановлено, що згідно із записом №3 ОСОБА_1 з 27.04.1984 по 24.04.1986 проходив службу в рядах радянської армії (запис внесено на підставі в/б НК №5089286).
Зазначене підтверджується також довідкою ІНФОРМАЦІЯ_3 від 30.07.2025 №5/15105.
Відтак, суд дійшов висновку, що до вислуги років позивача, окрім роботи на посадах в закладах охорони здоров'я та навчання в училищі, були підстави для зарахування відповідачем також і періоду проходження строкової військової служби з 27.04.1984 по 24.04.1986 .
Крім того, як встановлено судом, спірним у даній справі є також не зарахування періоду навчання ОСОБА_1 в Київському ордені Трудового Червоного Прапора медичного інституту імені академіка О.О. Богомольця з 01.09.1986 по 26.06.1992.
Суд враховує, що згідно п. д ч. 3 ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується також: навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Верховний Суд у постановах від 24.12.2019 по справі №442/4963/17 та від 18.06.2020 по справі №676/3013/17 сформулював висновок, що з огляду на положення п. е ст. 55 та п. д ч. 3 ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» період навчання у ВНЗ входить до спеціального трудового стажу, що визначає право на пенсію за вислугу років та на виплату грошової допомоги.
Приписами пункту 3 Порядку №637 час навчання у вищих навчальних, професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.
Зі змісту довідки від 11.09.2025 №120/23-233 вбачається, що ОСОБА_1 дійсно був зарахований на 1-й курс денної форми навчання педіатричного факультету Київського ордена Трудового Червоного Прапора медичного інституту імені академіка О.О. Богомольця за конкурсом з 01 вересня 1986 року (наказ №424/л-1, § 2 від 23.08.1986). Відрахований в зв'язку з закінченням повного курсу навчання за спеціальністю «Педіатрія» та присвоєнням кваліфікації лікаря-педіатра з 01 липня 1992 року (наказ №515/л-1, § 2, п. 39 від 26.06.1992).
Вказане підтверджується також записами №10-11 трудової книжки ОСОБА_1 Серія НОМЕР_1 , дата заповнення 28.03.1984.
Враховуючи наведене суд дійшов висновку, що вказаний період навчання протиправно не зарахований відповідачем до спеціального стажу позивача для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.
В постанові Верховного Суду у постанові від 18.06.2020 у справі №676/3013/17 зазначено, що час проходження строкової військової служби, навчання в навчальному закладі зараховуються до спеціального страхового стажу, який дає право на пенсію за вислугу років та на виплату при призначенні пенсії за віком грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій, станом на день її призначення.
Так, згідно з нормами п.4.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 р. за №1566/11846, право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Відтак, суд вважає, що висновки відповідача про те, що вказані періоди навчання та проходження строкової військової служби не можна зарахувати до вислуги років працівника закладів охорони здоров'я є безпідставними та необґрунтованими.
За вказаних обставин, суд вважає, що на день призначення позивачу пенсії за віком позивач досяг пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", на час досягнення пенсійного віку працював в комунальному закладі охорони здоров'я на посаді, робота на якій дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", мав страховий стаж на таких посадах понад 35 років, не отримував до моменту виходу на пенсію за віком будь-якої пенсії, а тому при призначенні пенсії за віком мав право на отримання грошової допомоги, передбаченої п.7-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
За наведених обставин, порушені права, свободи та інтереси позивача підлягають судовому захисту шляхом визнання протиправним і скасуванню рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 07.11.2025 №172850035241 у виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, що не підлягала оподаткуванню, в розмірі її десяти місячних пенсій станом на день призначення відповідно до п. 7-1 Розділу ХV Прикінцевих положень Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Також суд зазначає, що належним способом відновлення порушених відповідачем прав повинен бути таким, який запобігатиме повторному зверненню позивача до суду є зобов'язати повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 31.10.2025 про виплату одноразової грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі її десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до п. 7-1 Розділу ХV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зарахувавши до вислуги років, яка дає право на призначення пенсії відповідно до пункту «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та отримання одноразової грошової допомоги період навчання в Рівненському медичному училищі з 01.09.1980 по 26.02.1984, проходження строкової військової служби з 27.04.1984 по 24.04.1986 та період навчання в Київському ордені Трудового Червоного Прапора медичного інституту імені академіка О.О. Богомольця з 01.09.1986 по 26.06.1992.
Згідно з ч. 1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності його поведінки у спірних правовідносинах.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити повністю.
Суд присуджує на користь позивача документально підтверджені витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 139 КАС України.
Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 07.11.2025 №172850035241, яким ОСОБА_1 відмовлено у виплаті одноразової грошової допомоги, що не підлягала оподаткуванню, в розмірі її десяти місячних пенсій станом на день призначення відповідно до п. 7-1 Розділу ХV Прикінцевих положень Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 31.10.2025 про виплату одноразової грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі її десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до п. 7-1 Розділу ХV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зарахувавши до вислуги років, яка дає право на призначення пенсії відповідно до пункту «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та отримання одноразової грошової допомоги період навчання в Рівненському медичному училищі з 01.09.1980 по 26.02.1984, проходження строкової військової служби з 27.04.1984 по 24.04.1986 та період навчання в Київському ордені Трудового Червоного Прапора медичного інституту імені академіка О.О. Богомольця з 01.09.1986 по 26.06.1992.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області судові витрати по сплаті судового збору в сумі 968,96 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 30 січня 2026 року
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_3 )
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області (вул. Берестовська, 1,м. Суми,Сумський р-н, Сумська обл.,40000, ЄДРПОУ/РНОКПП 21108013)
Суддя Н.В. Друзенко