Справа № 420/41673/25
30 січня 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стефанова С.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ДАНН.» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення щодо визначення коригування митної вартості,-
До Одеського окружного адміністративного суду 16 грудня 2025 року надійшов адміністративний позов ТОВ «ДАНН» до Одеської митниці, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості № UA500580/2025/000159/1 від 22.10.2025;
- визнати протиправною та скасувати картку відмови у митному оформленні (випуску) товарів №UA500580/2025/000315 від 22.10.2025;
- судові витрати покласти на Відповідача.
Позиція позивача обґрунтовується наступним
Товариство з обмеженою відповідальністю «ДАНН.» в обґрунтування позовних вимог зазначило, що ним було подано достатньо доказів на підтвердження заявленої митної вартості товару за основним методом. Проте Одеською митницею, всупереч вимогам діючого законодавства за результатами опрацювання поданих митних декларацій та документів, винесена картка відмови у прийнятті митної декларації та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів. Позивачем наголошувалося, що Одеською митницею в оскаржуваному рішенні не наведено достатнє обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано та не зазначено інформацію, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом.
Позивач не погоджується із зазначеними у рішенні доводами митного органу та стверджує, що подані ним документи містять достатньо відомостей, що визначають та підтверджують митну вартість товару.
Позиція відповідача обґрунтовується наступним
Відповідач не погоджується з заявленими позовними вимогами, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню та зазначає, що на виконання вимог статті 54 МКУ під час здійснення Одеською митницею митного контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією (МД) № 25UA500580008214U3 від 22.10.2025 встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності та не містяться всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну Документ сформований в системі «Електронний суд» 05.01.2026 4 вартість товарів, та обґрунтовано у графі 33 Рішення про коригування митної вартості товарів № UA500580/2025/000159/1 від 22.10.2025.
Відповідач зазначає, що оскільки в документах, які надані позивачем до Одеської митниці разом з митними деклараціями містились розбіжності та були відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також декларантом не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів, то зазначені обставини, у відповідності до п.2 ч.6 ст. 54 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, були підставою для прийняття митницею рішень про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.
Таким чином, на переконання відповідача, Одеська митниця, під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача та прийняття рішення про коригування митної вартості товарів, а також картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача, а тому відсутні підставі для задоволення адміністративного позову ТОВ «ДАНН.».
Процесуальні дії та клопотання учасників справи
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі. Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в порядку ст.262 КАС України.
06 січня 2026 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву та клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 12 січня 2026 року в задоволенні заяви представника Одеської митниці про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін адміністративної справи за позовом ТОВ «ДАНН.» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення щодо визначення корегування митної вартості - відмовлено.
Станом на 30 січня 2026 року будь-яких інших заяв по суті справи з боку сторін на адресу суду не надходило.
Відповідно до ч.2 ст.262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Вивчивши матеріали справи, а також дослідивши обставини, якими обґрунтовувалися позиція позивача та відповідача, перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.
Обставини справи встановлені судом
10.09.2024 року між ТОВ «ДАНН.», як покупцем, та компанією Alltag und Geratetechnik AG (Швейцарія), як продавцем, укладено договір поставки товару №AUG-00D/11 (надалі за текстом іменується - Договір).
Сторонами було погоджено поставку товару на територію України згідно специфікації №50710 від 14.10.2025 до Договору (надалі - товар).
З метою митного оформлення, Позивачем (в особі ТОВ «Технологічна експедиція) було подано до Одеської митниці митну декларацію ІМ 40 ДЕ 25UA500580008214U3, в якій було визначено для митного оформлення товар № 1-2 загальною вартістю 10 448,49 дол. США (графа 22).
В графі 31 МД (ІМ 40 ДЕ) 25UA500580008214U3 Позивач визначив товар для митного оформлення, зокрема, товари (графи 32 декларації): товар №1: Сидіння-кришки для унітазів. Сидіння-кришка для унітазу з дюропласту -45шт. Торговельна марка: KOER Країна виробництва: CN Виробник: ZHEJIANG KAITOU SANITARY WARE TECHNOLOGY CO.,LTD товар №2: Раковини, унітази з фарфору. Унітаз підлоговий з фарфору, в розібраному стані для зручності транспортування -245шт. Унітаз підвісний з фарфору -240шт. Торговельна марка: KOER Країна виробництва: CN Виробник: ZHEJIANG KAITOU SANITARY WARE TECHNOLOGY CO., LTD Раковина накладна з фарфору -2шт. Торговельна марка: MIXXUS Країна виробництва: CN Виробник: YUHUAN SUNSHI HVAC EQUIPMENT CO., LTD. Позивач вищезазначений товар № 1 визначив митною вартістю - по першому (основному) методу (за ціною інвойсу по договору) (графи 42 і 43).
Разом з митною декларацією Позивачем до митного органу були подані документи (графа 44): 0271 - пакувальний лист (Packing List) №145/10/2025 від 14.10.2025; 0380 - рахунок - фактура (інвойс) (Commercial Invoice) №145/10/2025 від 14.10.2025; 0705 - коносамент (Bill of Lading) № UTRUST25081902 від 26.08.2025; 0730 - автотранспортна накладна (Road consignment note) №50710 від 21.10.2025; 0787 - навантажувальний документ №579 від 20.10.2025; 0862 - декларація про походження товару (Declaration of origin) - інвойс №145/10/2025 від 14.10.2025; 1001 - Статус особи, яка подає митну декларацію №2; m4100 - договір поставки №AUG - 00D/11 від 10.09.2024; 4103 - специфікація №50710 від 14.10.2025 до договору поставки № AUG - 00D/11 від 10.09.2024; m4103 - додаткова угода № 1 від 25.09.2024 до договору поставки № AUG - 00D/11 від 10.09.2024; m4103 - додаткова угода № 2 від 17.12.2024 до договору поставки № AUG - 00D/11 від 10.09.2024; 4103 - додаткова угода № 7 від 04.08.2025 до договору поставки № AUG - 00D/11 від 10.09.2024; m4207 - договір про надання послуг митного брокера №ТЕ 19042025/1 від 19.04.2025, де «m» - означає, що документ надавався при першому митному оформленні і не надається кожного разу.
На вимогу Одеської митниці про надання додаткових документів, позивачем були надані прайс б/н від 13.10.2025, експертне дослідження №448/25 від 17.10.2025, експортна декларація №114220250826457895 від 26.08.2025 і комерційні пропозиції продавця (підтверджується листом № 50710/1 від 22.10.2025).
Після надання основних та додаткових документів, Позивач просив прийняти визначену у митній декларації №25UA500580008214U3 вартість товару (що підтверджується листом №50710/2 від 22.10.2025). 22.10.2025 р.
Відповідачем було винесено картку відмови №UA500580/2025/000315 в митному оформленні (випуску) товарів з таких причин: згідно ч.6 ст.54 МКУ та ч.2 ст.58 МКУ заявлену декларантом митну вартість товару митним органом не може бути визнано за ціною угоди внаслідок: виявлених розбіжностей; не надання відповідно п.2 ч.2 ст.52 митному органу достовірних відомостей про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; не підтвердження заявленої декларантом митної вартості шляхом надання додаткових документів.
За результатом проведеної консультації між митним органом та декларантом Митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості UA500580/2025/000159/1 від 22.10.2025, Рішення про відмову у митному оформленні може бути оскаржено у порядку передбаченому гл. 4 Закону України від 13.03.2012 № 4495-VI "ПРО МИТНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ".
Також, 22.10.2025 р. Відповідач прийняв Рішення про коригування митної вартості товарів №UA500580/2025/000159/1, зазначаючи, що вартість товару слід визначати відповідно до ст. 64 Митного кодексу України. Прийняття такого рішення відповідач обґрунтовує в графі 33 Рішення.
22.10.2025 року декларант додатково надіслав: прайс продавця від 13.10.2025 б/н на умовах поставки EXW, в якому відсутня інформація щодо виробника, торговельної марки, якісних характеристик та артикулів; копію митної декларації країни відправлення від 26.08.2025 №114220250826457895, в якій вказано відправника Nansha New port, відмінний від зазначеного в поданому коносаменті - YANTIAN, що свідчить про наявність перевантажень протягом маршруту прямування до кордону України, а також про наявність інших коносаментів, відповідно до яких здійснювалось перевезення, та які не були надані до митного оформлення; комерційні пропозиції б/н без дати і на умовах поставки EXW Китай; експертне дослідження від 17.10.2025 № 448/25, у висновку якого зазначені посилання на скріни з інтернет сайтів з ринковими цінами на товар іншої якості без зазначення торговельної марки.
Згадані вище обставини не дають можливості ідентифікувати додатково надані декларантом документи як такі, що відповідають заявленій до митного оформлення партії товару. 22.10.2025 у своєму електронному повідомленні декларант зазначив, що надав вичерпний перелік наявних у нього документів.
Відповідно до ч.4 ст.57 МКУ було проведено консультацію між декларантом і митним органом з метою визначення основи митної вартості.
У зв'язку з прийнятим рішенням Позивач 22.10.2025 року був змушений подати нову митну декларацію ІМ 40 ДЕ 25UA500580008243U8, в якій зазначено, що митна вартість товару № 1-2 (графи 32) визначена декларантом із застосуванням першого (основного) методу (за ціною інвойсу по договору) (графи 43 до товару № 1-2), а митним органом із застосування 6-го (резервного) методу визначення митної вартості (графи 43 до товару № 1-2), визначивши в графах 47 цієї декларації, митні платежі різницю між сумами платежів за видами (028): Товар № 1: 2748,80 + 63429,35 = 66178,15 грн. Визначивши в графах 47 цієї декларації, митні платежі різницю між сумами платежів за видами (020): Товар № 1: 838,84 + 139544,57 = 140383,41 грн. Отже, різниця платежів за видами: 020; 028 - складає: 206 561,56 грн.
При цьому, Позивач вважає прийняте рішення про коригування митної вартості та картку відмови протиправними, такими, що порушують його права і законні інтереси, у зв'язку з чим, звернувся до суду з даним позовом.
Оцінивши належність, допустимість та достовірність наданих позивачем доказів, а також достатність та взаємний зв'язок у їх сукупності, суд вважає, що оскаржуване рішення та картка відмови є необґрунтованими, а позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Джерела права та висновки суду
За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно частини 1 статті 49 Митного кодексу України (далі - МК України): митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з частиною 1 статті 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою
Відповідно до частини 1 статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Згідно з частиною 2 статті 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до частини 3 статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Згідно з частиною 4 статті 53 МК України , у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).
У частині 5 статті 53 МК України зазначено, що забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
У відповідності до частини 1 статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Згідно з частиною 2 статті 54 МК України , контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
У частині 3 статті 54 МК України зазначено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Відповідно до частини 6 статті 54 МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Згідно з частиною 7 статті 54 МК України, у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Відповідно до частини 1 статті 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Згідно з частиною 2 статті 57 МК України, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
У відповідності до частини 3 статті 57 МК України, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу .
Відповідно до частини 4 статті 57 МК України, застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
Згідно з частиною 2 статті 57 МК України, у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що обов'язок доведення митної ціни товару покладений на декларанта, а у митного органу, у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, є право витребувати додаткові документи.
Враховуючи зазначені норми матеріального права, суд зазначає, що сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є, зокрема, зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, то банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.
Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України заборонено.
Як встановлено судом, при перевірці митної декларації та поданих до неї документів, митний орган виявив, на його думку, наявність розбіжностей у поданих документах, та у порядку ч.2,3 ст.53,54 МК України, запитав додаткові документи, які б могли спростувати виявлені митним органом розбіжності.
Відповідач у якості сумнівів зазначив наступні:
- у специфікації №50710, згідно якої сформована оцінювана партія товарів, - відсутня інформація щодо виробника, торговельної марки, якісних характеристик та артикулів, - що не відповідає вимогам п.2 ч.2 статті 52 МКУ в частині подання митному органу об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;
- у наданому комерційному рахунку №145/10/2025 відсутнє посилання на специфікацію №50710 як невід'ємну частину контракту відповідно до якої сформована партія товарів;
- на момент відвантаження товару 26.08.2025 згідно даних коносамента, товар ще не був проданий ТОВ "ДАНН." (інвойс від 14.10.2025 №145/10/2025), що ставить під сумнів достовірність інформації щодо заявленої зовнішньоекономічної операції та даних товаросупровідних документів. Заявлені комерційні умови поставки DPU Одеса, що означає доставку товару на місце з розвантаженням. Водночас, у наданому коносаменті наявні відомості щодо порту видачі SHENZHEN (Китай) та зазначено маршрут прямування YANTIAN (Китай) - Chornomorsk (Україна). В наряді від 20.10.2025 №579 на контейнер UETU8116513 зазначено, що вантаж прибув в Україну на морському судні A.OBELIX рейс 040, а в поданому до митного оформлення коносаменті зазначено інше судно -ANTONIA MAERSK 534W. Зазначене свідчить про перевантаження товару за межами України і наявність додаткових витрат на перевезення, пов'язаних з портовими витратами, зберіганням та завантаженням на інше судно в іноземному порту,- інформація і документи щодо яких відсутні у пакеті документів. Таким чином, заявлені умови поставки документально не підтверджуються поданими до митного оформленнями транспортними документами;
- документи про наявність або відсутність витрат на страхування товарів покупцем до кордону України не надано. Таким чином у митного органу виникають сумніви щодо достовірності поданих документів та заявлених декларантом складових митної вартості;
- відсутність у прайсі продавця від 13.10.2025 б/н на умовах поставки EXW інформації щодо виробника, торговельної марки, якісних характеристик та артикулів;
- копію митної декларації країни відправлення від 26.08.2025 № 114220250826457895, в якій вказано порт відправлення Nansha New port, відмінний від зазначеного в поданому коносаменті - YANTIAN, що свідчить про наявність перевантажень протягом маршруту прямування до кордону України, а також про наявність інших коносаментів, відповідно до яких здійснювалось перевезення, та які не були надані до митного оформлення;
- комерційну пропозицію б/н без дати і на умовах поставки EXW Китай;
- експертне дослідження від 17.10.2025 № 448/25, у висновку якого зазначені посилання на скріни з інтернет сайтів з ринковими цінами на товар іншої якості без зазначення торговельної марки іншого виробника.
Щодо твердження про відсутність у специфікації №50710, згідно якої сформована оцінювана партія товарів, інформації щодо виробника, торговельної марки, якісних характеристик та артикулів, що не відповідає вимогам п.2 ч.2 статті 52 МКУ в частині подання митному органу об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, суд зазначає наступне.
Згідно п. 1.4 договору поставки №AUG-00D/11 від 10.09.2024 р. не містить вимог щодо зазначення у специфікації інформації щодо виробників, торгівельних марок, якісних характеристик та артикулів. При цьому, Позивач надав відомості про товар. Відповідні відомості зазначені у МД №25UA500580008214U3: Торговельні марки: KOER,MIXXUS. Країна виробництва: CN. Виробники: ZHEJIANG KAITOU SANITARY WARE TECHNOLOGY CO.,LTD, YUHUAN SUNSHI HVAC EQUIPMENT CO., LTD.
Також, опис товару (в тому числі зазначення торговельної марки, відомості про виробника, торговельну марку, якісні характеристики, артикули) задекларованого товару №1-2 митної декларації зазначено продавцем у пакувальному листі, який був наданий декларантом до митної декларації (графа 44 МД №25UA500580008214U3).
Враховуючи викладене, посилання митного органу на начебто відсутність необхідної інформації є безпідставним і не може слугувати обґрунтованою підставою для коригування митної вартості.
Щодо твердження про відсутність у наданому комерційному рахунку №145/10/2025 відсутнє посилання на специфікацію №50710 як невід'ємну частину контракту відповідно до якої сформована партія товарів, суд зазначає насупне.
По-перше, законодавством не встановлено вимог до оформлення комерційного рахунку (є документом довільної форми), як і не встановлено вимог, щодо посилання на специфікацію, призначення платежу, а по-друге, у наданому до митного органу інвойсі №145/10/2025 від 14.10.2025 міститься посилання на номер договору, а саме - №AUG-00D/11 від 10.09.2024, який було укладено між сторонами.
Крім того, митним органом не наведено обґрунтування впливу зазначених обставин на визначення митної вартості товару, у зв'язку з чим відповідний аргумент митного органу не може бути врахований.
Враховуючи викладене, наведений аргумент митного органу є формальним, не має правового підґрунтя і не може бути прийнятий до уваги як підстава для коригування митної вартості.
На момент відвантаження товару 26.08.2025 згідно даних коносамента, товар ще не був проданий ТОВ "ДАНН." (інвойс від 14.10.2025 №145/10/2025), що ставить під сумнів достовірність інформації щодо заявленої зовнішньоекономічної операції та даних товаросупровідних документів. Заявлені комерційні умови поставки DPU Одеса, що означає доставку товару на місце з розвантаженням.
Водночас, у наданому коносаменті наявні відомості щодо порту видачі SHENZHEN (Китай) та зазначено маршрут прямування YANTIAN (Китай) - Chornomorsk (Україна). В наряді від 20.10.2025 №579 на контейнер UETU8116513 зазначено, що вантаж прибув в Україну на морському судні A.OBELIX рейс 040, а в поданому до митного оформлення коносаменті зазначено інше судно -ANTONIA MAERSK 534W.
Зазначене свідчить про перевантаження товару за межами України і наявність додаткових витрат на перевезення, пов'язаних з портовими витратами, зберіганням та завантаженням на інше судно в іноземному порту,- інформація і документи щодо яких відсутні у пакеті документів.
Таким чином, заявлені умови поставки документально не підтверджуються поданими до митного оформленнями транспортними документами.
Твердження митного органу про відсутність продажу товару на момент його відвантаження та про нібито невідповідність транспортних документів фактичним умовам поставки є безпідставними і не відповідають реальним умовам здійснення зовнішньоекономічної операції.
По-перше, дата коносамента 31.07.2025 фіксує момент фізичного відвантаження товару перевізником, а не момент переходу права власності чи оформлення комерційних документів. У міжнародній торговій практиці різниця в датах між фактичним відвантаженням і оформленням інвойсу є звичайною та зумовлена тривалістю логістичного циклу, підготовкою супровідних документів, консолідацією партій і проходженням митних процедур у країні експорту.
Відповідно, оформлення інвойсу від 14.10.2025 жодним чином не ставить під сумнів достовірність чи послідовність зовнішньоекономічної операції.
По-друге, умови поставки DPU (Delivered at Place Unloaded) Одеса передбачають, що всі витрати, пов'язані з транспортуванням, фрахтом, перевалкою, навантажувальнорозвантажувальними роботами та доставкою товару до місця призначення, несе продавець. Тому покупець (ТОВ «ДАНН.») не зобов'язаний окремо подавати документи щодо внутрішньої ділянки маршруту по території Китаю, оскільки ці складові включені до загальної вартості товару за умовами контракту. Умови DPU охоплюють увесь транспортний ланцюг - від пункту відправлення до кінцевого пункту розвантаження - і не потребують надання розбитої калькуляції проміжних етапів. Наявність автотранспортної накладної №50710 від 21.10.2025, наданої разом із митною декларацією 25UA500580008214U3, підтверджує доставку товару на умовах DPU до місця розвантаження в Одесі.
По-третє, митним органом зазначено, що за коносаментом перевезення вантажу здійснювалося на судні ANTONIA MAERSK 534W, тоді як у наряді від 20.10.2025 №579 вказано судно A.OBELIX рейс 040, що, на думку митного органу, свідчить проперевантаження товару за межами України та наявність додаткових транспортних витрат, не відображених у поданих документах.
Транзитне перевантаження (transshipment) є стандартною складовою морського перевезення контейнерів і не змінює умов поставки або структури фрахту.
Згідно зі світовою практикою лінійних перевезень та умовами Incoterms 2020, перевантаження контейнерів у транзитному порту (наприклад, у Стамбулі, Піреї, Гданську чи Констанці) здійснюється самим морським перевізником у межах єдиного договору перевезення, що оформлюється одним коносаментом.
Отже, зазначення іншого судна (A.OBELIX рейс 040 замість ANTONIA MAERSK 534W) лише відображає етап логістичного маршруту, а не окреме перевезення чи додаткові витрати, які підлягають декларуванню.
За правилами DPU (Incoterms 2020), продавець несе всі витрати та ризики, пов'язані з доставкою товару до узгодженого місця призначення (включаючи розвантаження).
Таким чином, навіть якщо перевантаження мало місце, ці витрати вже включені у загальний фрахт, який сплачено продавцем. Жодних додаткових витрат на стороні покупця (декларанта) не виникає і, відповідно, вони не підлягають додатковому документуванню у пакеті митних документів.
Посилання митного органу на відсутність додаткових документів є юридично необґрунтованим.
Відповідно до ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, декларант зобов'язаний подавати лише ті документи, що підтверджують заявлену митну вартість. Оскільки вартість доставки повністю сплачена продавцем (за умовами DPU), декларант не має доступу до внутрішніх витрат перевізника та не є стороною таких відносин.
Тому вимога митниці надати документи, які не створюються або не перебувають у володінні декларанта, є порушенням принципів обґрунтованості та пропорційності адміністративного контролю (ч. 2 ст. 2 КАС України).
Відповідно до п. 4.5.1 Методичних рекомендацій щодо визначення митної вартості товарів, факт перевантаження у транзитному порту не є підставою для сумніву у достовірності заявленої митної вартості, якщо документи підтверджують єдність маршруту та сплату перевезення в цілому.
Отже, наведені митним органом аргументи не є правовими підставами для коригування митної вартості.
Усі заявлені умови поставки, включаючи доставку та розвантаження у Києві, підтверджені транспортними документами. Дата інвойсу не порушує вимог Митного кодексу, а зазначення у наряді іншого судна (A.OBELIX рейс 040) є технічним відображенням логістичного етапу перевезення (транзитного перевантаження) в межах одного міжнародного рейсу. Це не свідчить про додаткові витрати, не змінює умов DPU Одеса і не потребує подання додаткових документів з боку декларанта.
З огляду на викладене, суд вважає, зауваження митного органу безпідставним та таким, що не відповідає реальним умовам здійснення зовнішньоекономічної операції.
Щодо тверджень митного органу про те, що документи про наявність або відсутність витрат на страхування товарів покупцем до кордону України не надано. Таким чином у митного органу виникають сумніви щодо достовірності поданих документів та заявлених декларантом складових митної вартості, суд зазначає наступне.
Відповідно до умов поставки DPU (Delivered at Place Unloaded) згідно з Інкотермс 2020: відповідно до статей A5 та B5 Інкотермс DPU, продавець не зобов'язаний укладати договір страхування вантажу, так само як і покупець не має обов'язку забезпечити страхування до моменту отримання товару.
Таким чином, витрати на страхування не входять до складу обов'язкових витрат за цими умовами поставки.
В умовах контракту відсутні положення, які зобов'язують продавця або покупця здійснювати страхування вантажу, а отже, витрати на страхування товару до кордону України фактично відсутні.
З огляду на це, подання окремих підтверджуючих документів про страхування не є необхідним, оскільки такі витрати не мали місця.
Подані документи відповідають вимогам статей 52, 53, 57, 58 Митного кодексу України, а митна вартість визначена за основним методом - за ціною договору (транзакційна вартість).
Відсутність витрат на страхування є обґрунтованою та логічною в контексті обраних умов поставки.
Таким чином, твердження митного органу про відсутність документів щодо страхування не може бути підставою для сумнівів у достовірності заявленої митної вартості, оскільки: страхування не передбачене умовами DPU згідно з Інкотермс 2020; страхування не передбачено умовами укладеного між сторонами договору; фактичні витрати на страхування відсутні, що не потребує подання окремих документів; всі подані документи є достатніми та відповідають вимогам чинного законодавства.
Щодо твердження про відсутність у прайс продавця від 13.10.2025 б/н на умовах поставки EXW, в якому відсутня інформація щодо виробника, торговельної марки, якісних характеристик та артикулів, суд зазначає, що відповідач в оскаржуваному рішенні не посилається на жодну норму законодавства України, міжнародного законодавства, які б зобов'язували сторони договору купівлі-продажу визначати вимоги до прайс-листів, пакувальних листів, калькуляцій, комерційних пропозицій.
Законодавством не встановлено і конкретних вимог та переліку відомостей (критеріїв), які повинен містити прайс-лист. Прайс-лист - це по суті довідник цін (тарифів) на товари або послуги, який адресований невизначеному колу покупців, є документом довільної форми.
Окрім того, посилання як на складову та підставу визначення митної вартості товару на підставі прайс-листа виробника товару є безпідставними, оскільки обов'язкове подання такого документу ч. 2 ст. 53 МК України не передбачено.
Що стосується умов поставки, що зазначені в прайс-листі, то вони є безвідносними до Позивача, на відміну від специфікації, МД 25UA500580008214U3 та інвойсу, які містять умови поставки згідно Інкотермс.
В постанові від 23.10.2020 у справі № 810/690/17 Верховний Суд вказує, що прайслист: по-перше, не є основним документом відповідно до частини другої ст. 53 Митного кодексу України, який підтверджує митну вартість товарів, по-друге, прайслист - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців, по-третє, жодний нормативний акт, зокрема міжнародний, не встановлює вимоги до форми та змісту прайс-листів.
Аналогічний за змістом висновок зазначено Верховним Судом і у постанові від 08.12.2022 у справі № 420/2792/19, де закцентовано, що наявність чи відсутність у прайс-листі певних відомостей (реквізитів), зокрема, інформації щодо умов поставки, не може свідчити про заниження митної вартості товарів.
Таким чином, митний орган не може посилатися на відсутність, невідповідність відомостей прайс-листа та комерційної пропозиції, як на підставу для коригування митної вартості товару і тому дане твердження також не може прийматись до уваги.
Щодо твердження про зазначення в копії митної декларації країни відправлення від 26.08.2025 № 114220250826457895 порту відправлення Nansha New port, відмінного від зазначеного в поданому коносаменті - YANTIAN, суд зазначає наступне.
Твердження митного органу про невідповідність між даними митної декларації країни відправлення та коносаментом є необґрунтованим і не свідчить про недостовірність заявленої митної вартості чи документів. Відмінність у зазначенні портувідправлення (Nansha New Port у митній декларації країни експорту та YANTIAN у коносаменті) пояснюється особливостями міжнародної логістики та процедурою оформлення документів у мультимодальних перевезеннях. У практиці зовнішньої торгівлі цілком допустимо, що місце фактичного завантаження контейнера (порт Nansha) і порт відправлення, з якого відправляється судно за основним маршрутом (порт YANTIAN), не збігаються, оскільки вантаж може бути спочатку переміщений внутрішнім морським або залізничним сполученням до головного експортного порту, де здійснюється консолідація контейнерів і подальше морське перевезення до країни призначення.
Такі перевезення не вимагають окремих коносаментів для кожної ділянки маршруту, оскільки експедитор або перевізник може оформити єдиний транспортний документ, який охоплює весь ланцюг перевезення.
Коносамент YANTIAN - CHORNOMORSK, поданий до митного оформлення, підтверджує основну частину морського транспортування, яка є релевантною для визначення митної вартості.
Водночас інформація про попередню ділянку Nansha - YANTIAN носить довідковий характер і не впливає на загальну структуру вартості поставки, оскільки всі витрати на цю частину маршруту включені у фрахт, сплачений продавцем відповідно до умов поставки DPU Чернівці.
Таким чином, зазначення у митній декларації країни експорту іншого порту не є свідченням наявності не поданих до митного оформлення коносаментів або розбіжностей у маршруті транспортування. Це - звичайна логістична практика при внутрішньому переміщенні вантажів у межах Китаю до основного експортного порту. Подані документи (контракт, інвойс, коносамент, CMR) повністю відображають реальний шлях товару до митної території України, забезпечують належне підтвердження ціни угоди та не містять ознак заниження митної вартості.
Щодо твердження про відсутність у комерційній пропозиції б/н дати і зазначення умов поставки EXW Китай Комерційна пропозиція - це документ довільної форми продавця інформаційного характеру, який не може слугувати підставою для коригування митної вартості та в розумінні ч. 2 ст. 53 МК України не є документом, який підтверджує митну вартість товару.
Щодо твердження про те, що в експертному дослідженні від 29.08.2025 №448/25, у висновку зазначені посилання на скріни з інтернет сайтів з ринковими цінами на товар іншої якості без зазначення торговельної марки іншого виробника.
Як вбачається з проведеного дослідження, експерту було поставлене наступне запитання: Визначить вартість товару - унітаз, кришки-сидіння для унітазу та раковини, умови поставки DPU Odesa, виробник ZHEJIANG KAITOU SANITARY WARE TECHNOLOGY CO.,LTD, YUHUAN SUNSHI HVAC EQUIPMENT CO., LTD, країна походження - Китай, ввезеного на митну територію України на підставі контракту № AUG - 00D/11 від 10.09.2024 року, інвойсу № 145/10/2025 від 14.10.2025 року, пакувального листа № 145/10/2025 від 14.10.2025 року.
Висновок експертного дослідження №448/25 від 17.10.2025 року проведений відносно товару та документів на нього, який було фактично імпортовано і документи на який надано до митного органу.
При цьому, зазначене експертне дослідження було проведено щодо товару торговельної марки: MIXXUS та характеристик на аналогічний товар. При цьому в скрінах експертного дослідження зазначено найменування виробника та ідентифікуючі ознаки товару. Експертом повністю розписано і зазначено, які джерела і дані використовувались при підготовці дослідження, а отже, жодних неузгодженостей в цій частині також немає.
Вищенаведене правове обґрунтування Позивача підтверджується також численною судовою практикою по суті вищевикладених питань, зокрема, постановою Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 809/278/17; постановою Верховного Суду від 21 лютого 2020 року у справі № 813/1229/16; постановою Верховного суду від 02.07.2020 року у справі N803/916/17) та іншими.
Після надання декларантом додаткових документів, митницею їх до уваги взято не було. В рішенні зазначено про те, що декларантом не подані усі документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МКУ, заявлені відомості не підтверджені документально, що не відповідає дійсності, оскільки декларантом надано вичерпний перелік документів відповідно до вимог Митного Кодексу, жодних розбіжностей які б впливали на визначення митної вартості в поданих документах не міститься.
Подання вказаних документів є правом декларанта, а не його обов'язком при цьому відповідачем не наведено належних аргументів, щодо не можливості визначення ним всіх складових митної вартості.
Найважливішим є аспект того, що відповідач не зазначає які саме відомості повинні підтвердити чи спростувати документи які на його думку не були надані. Яких відомостей, щодо імпортованого товару митниці не вистачає для застосування першого методу визначення митної вартості. Виходячи з тих нібито «розбіжностей» питання інспектора стосувались вартості упаковки товару та вартості його доставки, при цьому, як вбачається з наведеного, всі ці складові митної вартості знайшли своє відображення у документах наданих до митного оформлення.
В оскаржуваному рішенні зазначається, що відповідачем виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, та в основу прийнятого рішення відповідачем поставлено фактично лише те, що в нього наявна інформація про митне оформлення подібних товарів за більшою вартістю, що не може бути єдиною підставою для прийняття відповідного рішення.
Жодних, належних обґрунтувань щодо наявності підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, зокрема, у разі: - неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; - невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 МКУ, в рішенні не зазначено.
Слід наголосити увагу на тому, що інспектором не було взято до уваги документи які були надані до митного оформлення, він лише обмежився загальними фразами та трактовками Митного кодексу. Інспектор фактично не зазначив які саме відомості відсутні. Тобто митний орган мав всі можливості перевірити декларування складових митної вартості у повному обсязі, однак цього не зробив. При перелічені зазначених начебто розбіжностей інспектор митниці жодним чином не зазначив як ці нібито «розбіжності» впливають на митну вартість товарів, або унеможливлюють її визначення як таку.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що документи, подані позивачем до митного органу з метою підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів, відповідають переліку документів, встановлених ч. 2 ст. 53 МК України та не містять розбіжностей.
Відповідач, приймаючи оскаржувані рішення, не зазначив про наявність жодних розбіжностей у числових показниках сплачених декларантом сум та проігнорував подані декларантом додаткові документи та пояснення.
Відповідачем не вказано, які саме конкретні розбіжності або невідповідності в поданих позивачем до митного оформлення документах стали підставою для невизнання встановленої ним митної вартості товару, як і не наведено обставин, що вплинули на таке коригування; зі змісту оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів не вбачається, який саме показник ціни придбаного товару, на думку відповідача, був сумнівним чи/або помилковим, що є підставою для визнання незаконним та скасування рішення митного органу.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 21.04.2021 року у справі №820/307/17.
При цьому суд зазначає, що витребування додаткових документів у позивача було обґрунтовано формальними підставами (всіма переліченими у ч. 3 ст. 53 МК України підставами).
При цьому, відповідачем не було зазначено яких саме відомостей не вистачає; проігноровано документи, надані позивачем, якими підтверджується як ціна товарів так і розмір фактичної сплати за такі товари; не зазначено конкретних розбіжностей щодо числових значень складових митної вартості імпортованих товарів.
Верховний Суд у постанові від 13.10.2021 р. у справі № 804/15600/15 наголосив, що витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
У цій поставної Верховний Суд звернув увагу, що витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитися в правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України.
Верховний Суд у постанові від 14.04.2021 р. у справі № 820/4849/16 назвав вимоги до запиту додаткових документів, відповідно до яких митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Верховний Суд у постанові від 21.04.2021 р. у справі №820/263/17 дійшов висновку, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
З викладеного можна дійти висновку, що відповідачем було формально запитано всі документи, які передбачені статтею 53 МК України без зазначення конкретних розбіжностей задекларованої позивачем митної вартості, тому такий запит відповідача не мав на меті та на стосувався визначення митної вартості товару.
Відсутність належного обґрунтування митним органом причин та суті запиту додаткових документів є однією із підстав для подальшого визнання рішення про коригування митної вартості протиправним.
Щодо обраного відповідачем методу митної вартості, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 55 МКУ прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів повинно містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію, у тому числі щодо митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, яка призвела до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом. При коригуванні митної вартості товарів за другорядними методами, передбаченими статями 59, 60 та 64 цього Кодексу, у рішенні обов'язково зазначаються помер та дата митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів (пункту 2.1 розділу II Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598).
При цьому в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 19 червня 2018 року в справі №826/6346/16 (№К/9901/36092/18).
Проте, як видно з гр. 33 оскаржуваного рішення, коригувань на обсяг партії товарів, умови поставки, комерційних умов тощо, відповідачем не здійснювалось.
Частиною 1 ст. 57 МК встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
При цьому частинами 2, 3, 6 ст.57 передбачено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
У ч.8 ст.57 МК України, зазначено, що лише у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Відповідач неправомірно застосував резервний метод при визначенні митної вартості ігноруючи попередні методи при об'єктивній можливості їх застосування.
В рішенні про коригування митної вартості зазначає, що "у митного органу відсутня інформація стосовно операцій з ідентичними та подібними (аналогічними) товарами", внаслідок чого він застосовує саме резервній (6) метод.
Митний орган зазначає про неможливість застосування методів визначення митної вартості товарі передбачених п. 2 ч. 1 ст.57 Митного кодексу України, у зв'язку з відсутністю інформації щодо вартості ідентичного, подібного (аналогічного) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, однак таке формальне обґрунтування із загальними висновками не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини 2 статті 55 Митного кодексу України.
Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 06.03.2019 року у справі №809/278/17, у постанові від 27.07.2018 року у справі №809/1174/17 у постанові від 21.02.2018 року у справі №820/17417/14.
Посилання відповідача в рішенні про коригування митної вартості товару на відомості з довідкової інформації не є доказом заниження митної вартості товарів в разі наявності у декларанта всіх документів, які підтверджують обґрунтованість заявленої митної вартості товару за ціною договору та не мають розбіжностей, які б не давали можливість визначити вартість товару.
Слід зазначити, що Єдина автоматизована інформаційна система (ЄАІС) Держмитслужби України закрита для вільного доступу, що позбавляє декларанта можливості довести задекларовану митну вартість. Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого Позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС Держмитслужби України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено.
Аналогічна правова позиція викладена в Рішенні Верховного Суду від 21.02.2018 року у справі № 820/17417/14, від 04.09.2018 року у справі № 818/1186/17.
Отже, вказані позивачем при декларуванні товару відомості не ставлять під сумнів числові значення складових митної вартості, зазначених позивачем у митній декларації, та не свідчать, що у документах декларанта є розбіжності, які не дозволяють встановити вартість товару за основним методом.
Висновки відповідача про заниження позивачем митної вартості товару та надання митному органу недостовірних даних не підтверджуються наявними матеріалами справи, а виявлені невідповідності у поданих позивачем документах не впливають на ціну товару.
Таким чином, на підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення, прийняте Одеською митницею, є необґрунтованим, а відтак позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «ДАНН.» є такими, що підлягають задоволенню.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Відповідно до ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Звежинський проти Польщі», заява №34049/96 відповідно до п.71 якого суд повторює, що позбавлення майна, у значенні цього речення, може бути виправданим, лише якщо воно відбувається в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом. Крім того, будь-яке втручання у право власності має відповідати критерію пропорційності (цит. вище справа Брумареску). Суд нагадує, що під час втручання необхідно дотримуватися "справедливої рівноваги" між загальними інтересами суспільства і вимогами захисту основних прав людини (див. рішення у справі «Pressos Compania Naviera S. A. та інші проти Бельгії» від 20 листопада 1995, серія A, N 332, с. 23, п. 38). Цю рівновагу буде порушено, якщо людині доведеться нести надто специфічний або надмірний тягар (див. цит. вище рішення у справі Спорронга і Льонрота. При цьому, п. 73 суд підкреслює, що, розглядаючи питання, які мають загальний інтерес, органи державної влади повинні діяти коректно і дуже послідовно (див. цит. вище рішення у справі «Беєлер проти Італії»). Крім того, як охоронець громадського порядку держава має моральне зобов'язання бути взірцевою, вона повинна стежити за тим, щоб такими були й державні органи, що захищають публічний порядок.
Крім цього, згідно рішення у справі «TOB «Полімерконтейнер» проти України», заява №23620/05, відповідно до п.17 суд повторює, що будь-яке втручання, включаючи те, яке виникло в результаті заходів для забезпечення сплати податків, не повинно порушувати «справедливого балансу» між вимогами загальних інтересів суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Важливість забезпечення такого балансу в цілому відображається в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на зацікавлену особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших авторитетних джерел, рішення у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden), від 23 вересня 1982 року, пп. 69-73, серія А №52).
Згідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно зі ст.249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Оцінивши докази, наявні в справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку, що вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «ДАНН.» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Розподіл судових витрат
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, враховуючи задоволення позовних вимог та згідно із ст.139 КАС України судові витрати зі сплати судового збору позивача у загальній сумі 2 478,74 грн. підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 12, 14, 44, 139, 242-246 КАС України, суд, -
Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «ДАНН.» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення щодо визначення коригування митної вартості - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості № UA500580/2025/000159/1 від 22.10.2025 року.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови Одеської митниці у митному оформленні (випуску) товарів №UA500580/2025/000315 від 22.10.2025 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ДАНН.» суму сплаченого судового збору в розмірі 2 478 грн.74 коп. (дві тисячі чотириста сімдесят вісім гривень сімдесят чотири копійки).
Рішення набирає законної сили згідно ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 та п.15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржено, згідно ст.295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ДАНН.» (вул. Солом'янська, буд. 11, м. Київ, Київська область, 03110, код ЄДРПОУ 40929000).
Відповідач: Одеська митниця (вул. Лип Івана та Юрія, буд. 21 А, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ 44005631).
Суддя С.О. Cтефанов