Справа № 420/42137/25
30 січня 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Лебедєвої Г.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов сформований через систему «Електронний суд» адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, які полягали у нарахуванні на користь ОСОБА_1 разової грошової виплати до Дня Незалежності України як учаснику бойових дій в розмірі 1000 грн;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок розміру належної ОСОБА_1 разової грошової виплати до Дня Незалежності України як учаснику бойових дій, а саме нарахувати її у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком у 2025 році - 11 805 (одинадцять тисяч вісімсот п'ять) грн. та виплатити на мою користь 10 805 грн. (десять тисяч вісімсот п'ять) грн. (з урахуванням виплаченої мені частини зазначеної виплати в сумі 1000 грн;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області в порядку, визначеному ст. 382 КАС України, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач є військовослужбовцем, проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 при цьому на грошовому забезпеченні перебуває при військовій частині НОМЕР_2 , де їй нараховується та виплачується грошове забезпечення, а також має статус учасника бойових дій. 28.08.2025 року на картковий рахунок позивача надійшла виплата в сумі 1000,00 грн. Оскільки позивач є діючим військовослужбовцем, виплата була зарахована відповідачем за місцем проходження служби - шляхом перерахування на рахунок військової частини НОМЕР_2 , яка у свою чергу перерахувала отримані від відповідача кошти на картковий рахунок позивача для отримання грошового забезпечення. При цьому відповідачем за позовом є саме Головне управління ПФУ в Одеській області, позаяк грошові кошти на здійснення виплати були виділені з Державного бюджету саме йому як розпоряднику коштів. Виплата за своїм змістом не відноситься до грошового забезпечення військовослужбовця, на яке грошові кошти виділяються Міністерством оборони України. Розмір виплати був визначений відповідачем згідно постанови Уряду від 29.04.2025 року № 486 «Про встановлення розмірів разової грошової виплати до Дня Незалежності України, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», у 2025 році» разова грошова виплата до Дня Незалежності України ветеранам війни та деяким іншим категоріям громадян передбачена в розмірах від 450 до 3100 грн, а саме 1 000 грн - учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності та колишнім неповнолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 18 років) в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися в зазначених місцях примусового тримання їх батьків. Вважаючи, що розмір виплати мав би складати п'ять мінімальних пенсій за віком, а не 1000,00 грн., позивач звернулася до відповідача із заявою від 19.11.2025, в якій, зокрема, просила здійснити перерахунок розміру належної виплати, а саме нарахувати її у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком у 2025 році (11805 грн.) та перерахувати її на мій картковий рахунок для отримання грошового забезпечення з урахуванням раніше виплаченої частини виплати в сумі 1000,00 грн. Проте станом на дату звернення до суду Головне управління ПФУ в Одеській області відповідь на вищевказану заяву не надало, у зв'язку з чим позивач звернулася до суду з даним позовом.
Ухвалою від 25.12.2025 року Одеський окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі №420/42137/25 та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
08.01.2026 року до Одеського окружного адміністративного суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що діяльність Головного управління здійснюється за спеціально-дозвільним типом правового регулювання, Головне управління зобов'язане виконувати чинні акти Уряду, дотримуватися встановлених норм законодавства. Ч. 5 ст. 14 Закону № 3551 в редакції Закону № 2983 є чинною, а відтак підлягає обов'язковому застосуванню. Постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2025 № 486 «Про встановлення розмірів разової грошової виплати до Дня Незалежності України, передбаченої Законами України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і “Про жертви нацистських переслідувань», у 2025 році » (далі - Постанова № 486). Відповідно до Постанови № 486 встановлено, що разова грошова виплата до Дня Незалежності України виплачується до 24 серпня 2025 р. у таких розмірах, зокрема, учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності та колишнім неповнолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 18 років) в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися в зазначених місцях примусового тримання їх батьків, - 1000 гривень. Розмір грошової допомоги визначено не Головним управлінням, а Постановою №486; дії Головного управління щодо виплати грошової допомоги у 2025 році полягають в одноразовому включенні суми грошової допомоги у визначеному Постановою № 486 розмірі до відомості (списку) на виплату пенсій; головним розпорядником коштів на виплату грошової допомоги та відповідальним виконавцем такої бюджетної програми є Мінсоцполітики, на рахунок якого Пенсійним фондом України повертаються невиплачені суми грошової допомоги (незалежно від причин такої невиплати); повноважень на вчинення дій, не передбачених Постановою №486, органам Пенсійного фонду України не надано. Постанова №486 вичерпно врегульовує порядок дій державних органів у процедурі виплати грошової допомоги. Органи Пенсійного фонду України не можуть вчиняти дій, що суперечать вищенаведеним законодавчим актам або не відповідають їм. Головне управління не може використовувати кошти Пенсійного фонду на виплату грошової допомоги. Бюджетне фінансування для виплати позивачу грошової допомоги у розмірі, заявленому у позові, Головному управлінню не передбачено.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
ОСОБА_1 має статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_3 від 18.12.2020 року.
28.08.2025 року позивачу виплачено разову грошову допомогу до Дня Незалежності України за 2025 рік в розмірі 1000 грн, яка була зарахована на її картковий рахунок військовою частиною, в якій позивач перебуває на грошовому забезпеченні.
Позивач звернулася до відповідача із заявою про здійснення перерахунку разової грошової допомоги до Дня Незалежності України за 2025 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Відповіді на заяву позивач не отримала.
Позивач не погоджується з нарахуванням та виплатою щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності України у розмірі меншому, ніж п'ять мінімальних пенсій за віком, а тому звернулася з позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступних приписів законодавства.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини з приводу соціального захисту ветеранів війни як особливої окремої категорії громадян врегульовані, насамперед, приписами Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 №3551-XII (далі за текстом - Закон України № 3551-XII).
Відповідно до статті 2 Закону України №3551, законодавство України про статус ветеранів війни та їх соціальні гарантії складається з цього Закону та інших актів законодавства України.
Статтею 12 цього Закону визначено пільги учасникам бойових дій, статтею 13 - особам з інвалідністю внаслідок війни, статтею 14 для учасників війни, статтею 15 - пільги сім'ям загиблих (померлих) ветеранів війни, Захисників і Захисниць України.
Редакція кожної з вказаних статей Закону України № 3551-XII до 14.04.2023 (редакція Закону України від 25.12.1998 № 367-XIV) передбачала, що щорічно до 5 травня вказаним категоріям пільговиків виплачується разова грошова допомога, розмір якої залежно від статусу встановлювався у кратному відношенні до мінімальної пенсії за віком.
Однак, Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо разової грошової виплати ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань" від 20.03.2023 №2983-IX (далі Закон України № 2983-IX), який набрав чинності 15.04.2023, було внесено зміни та:
частину п'яту статті 12 викладено в такій редакції: «Щороку до Дня Незалежності України учасникам бойових дій виплачується разова грошова виплата у порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України в межах відповідних бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України»;
частину п'яту статті 13 викладено в такій редакції: «Щороку до Дня Незалежності України особам з інвалідністю внаслідок війни виплачується разова грошова виплата у порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України в межах відповідних бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України»;
частину п'яту статті 14 викладено в такій редакції: «Щороку до Дня Незалежності України учасникам війни виплачується разова грошова виплата у порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України в межах відповідних бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України»;
частину п'яту статті 15 викладено в такій редакції: «Щороку до Дня Незалежності України членам сімей, зазначеним у пункті 1 статті 10, статті 10-1 цього Закону, а також дружинам (чоловікам) померлих осіб з інвалідністю внаслідок війни, які не одружилися вдруге, та дружинам (чоловікам) померлих учасників бойових дій, учасників війни, визнаних за життя особами з інвалідністю від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружилися вдруге, виплачується разова грошова виплата у порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України в межах відповідних бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України».
Ці норми неконституційними не визнавалися та є чинними на момент розгляду справи.
Отже, з 15 квітня 2023 року законодавець делегував Кабінету Міністрів України повноваження встановлювати порядок та розміри такої виплати.
Ця норма неконституційною не визнавалася та є чинною на момент розгляду даної справи.
Так, з метою здійснення разової грошової виплати до Дня Незалежності України ветеранам війни, особам, на яких поширюється дія Законів України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту і Про жертви нацистських переслідувань, Кабінет Міністрів України, Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 29 квітня 2025 №486 «Про встановлення розмірів разової грошової виплати до Дня Незалежності України, передбаченої Законами України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту і Про жертви нацистських переслідувань, у 2025 році» (далі за текстом - Постанова № 486).
Постановою № 486 визначено розміри разової грошової виплати до Дня Незалежності України, зокрема, учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності та колишнім неповнолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 18 років) в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися в зазначених місцях примусового тримання їх батьків, - 1000 гривень.
Ключовим питанням у справі є правомірність/протиправність розмір нарахованої та виплаченої позивачу разової грошової допомоги, у розмірі, який встановлений постановою КМУ, а не у розмірі кратному мінімальним пенсіям.
Матеріалами справи підтверджується, що в серпні 2025 року позивачу, як учаснику бойових дій, виплачена разова грошова виплата до Дня Незалежності України в розмірі 2 1000,00 грн, тобто в розмірі, визначеному в постанові Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2025 р. № 486.
Разом із тим, позивач фактично не погоджується з розміром такої разової грошової виплати до Дня Незалежності України в 2025 році.
При вирішенні цього спору суд ураховує правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 14 травня 2025 року у справі № 440/14216/23 за результатами розгляду зразкової справи, що зводяться до такого: «щорічна разова грошова виплата, передбачена Законом України № 3551-XII, є видом державної соціальної допомоги, має допоміжний характер і не є складовою конституційного права на соціальний захист (стаття 46 Конституції), яка не може бути скасована законом;
- в умовах війни пріоритетним є спрямування обмежених фінансових ресурсів держави на фінансування Збройних Сил України та інших військових формувань, які безпосередньо беруть участь у бойових діях (членів їхніх сімей), а відповідно, на захист суверенітету і територіальної цілісності України, а не на інші цілі, що може вплинути на збалансованість державного бюджету. За таких обставин зменшення розміру одноразової грошової виплати, передбаченої Законом України № 3551-ХІІ, викликане об'єктивними причинами, а саме: прагненням збалансувати державний бюджет з метою належного фінансування Збройних Сил України та інших військових формувань, які своїми безпосередніми діями здійснюють захист суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності України;
- Верховна Рада України, прийнявши Закон України № 2983-IX про внесення змін до Закону України № 3551-XII (зокрема, до статей 12, 13 та ін.), яким делегувала Кабінету Міністрів України право визначати порядок та розміри разової грошової виплати, діяла в межах своїх повноважень. Ці законодавчі зміни є чинними та неконституційними не визнавалися;
- положення статті 22 Конституції України щодо недопущення звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод не поширюються на визначення розміру цієї конкретної допомоги, оскільки її розмір не є безпосередньо гарантованим Конституцією, а встановлюється законом;
- Кабінет Міністрів України, встановлюючи розміри допомоги відповідними постановами (для 2023 року Постанова № 754, для 2024 року Постанова № 369), діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений законом;
- попередні редакції Закону України № 3551-XII, які встановлювали розмір допомоги у кратному відношенні до мінімальної пенсії за віком, втратили чинність з набранням чинності Законом України №2983-IX;
- органи Пенсійного фонду України, здійснюючи виплату допомоги у розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України на підставі чинної редакції Закону України № 3551-XII, діють правомірно.»
Суд ураховує, що Верховна Рада України делегувала Кабінету Міністрів України право встановлювати порядок та визначати розмір разової грошової виплати до Дня Незалежності України, яка здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, що узгоджується з повноваженнями уряду України, визначеними в статті 116 пунктах 2, 3 Конституції України. Отже, виплата позивачу разової грошової допомоги до Дня Незалежності України за 2025 рік у розмірі, передбаченому в Порядку № 486, здійснена в порядку та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, зокрема Законом України № 3551-XII та Постановою КМУ № 486.
Фактично позивач просить суд застосувати при оцінці обставин цієї справи приписи ч. 5 ст. 12 Закону України №3551-ХІІ у редакції Закону України №367-XIV, яка на момент виникнення спірних правовідносин та момент розгляду цієї справи втратила чинність, та не застосовувати чинний закон. Такі аргументи позивача є помилковими та суперечать приписам статті 7 КАС щодо джерел права, які застосовує суд при вирішенні спору.
Таким чином, з урахуванням встановлених обставин справи, наведених норм чинного законодавства України та правових висновків, сформованих у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2025 року у зразковій справі № 440/14216/23, суд дійшов до висновку, що позивачу була виплачена разова грошова допомога до Дня Незалежності України в 2025 році, як учаснику бойових дій, у розмірі, встановленому Постановою № 486 та ст. 12 Закону України №3551-XII (в редакції Закону України № 2983-IX).
При цьому враховуються висновки Верховного Суду у зразковій справі № 440/14216/23, які є релевантними до спірних правовідносин.
З викладеного вбачається, що Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, виплачуючи позивачу як учаснику бойових дій, грошову допомогу до Дня Незалежності у 2025 році у розмірі 1000 грн, діяло відповідно до вимог чинного законодавства.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи вищевикладене, відповідно до основних засад адміністративного судочинства, вимог законодавства України, що регулює спірні правовідносини, суд вважає, що позовні вимоги не належать до задоволення.
Підстави для розподілу судових витрат в порядку, передбаченому ст. 139 КАС України, відсутні.
Керуючись статтями 2, 9, 72, 76, 77, 78, 80, 120, 139, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України суд,-
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, буд.83, м. Одеса, 65012, код ЄДРПОУ: 20987385) про визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, які полягали у нарахуванні на користь ОСОБА_1 разової грошової виплати до Дня Незалежності України як учаснику бойових дій в розмірі 1000 грн; зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок розміру належної ОСОБА_1 разової грошової виплати до Дня Незалежності України як учаснику бойових дій, а саме нарахувати її у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком у 2025 році - 11 805 (одинадцять тисяч вісімсот п'ять) грн. та виплатити на мою користь 10 805 грн. (десять тисяч вісімсот п'ять) грн. (з урахуванням виплаченої мені частини зазначеної виплати в сумі 1000 грн - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено та підписано суддею 30.01.2026 року.
Суддя Г. В. Лебедєва