Справа № 420/35405/25
29 січня 2026 року Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бжассо Н.В., розглянув у письмовому провадженні в м. Одеса за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, за результатом розгляду якого, позивач просить суд:
Визнати протиправною відмову Міністерства оборони України в призначенні ОСОБА_1 виплати одноразової грошової допомоги в більшому розмірі у зв'язку із зміною групи інвалідності (встановленням другої групи інвалідності), що настала внаслідок травми, отриманої під час виконання обов'язків військової служби;
Зобов'язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в більшому розмірі у зв'язку із зміною групи інвалідності(встановленням другої групи інвалідності), що настала внаслідок травми, отриманої під час виконання обов'язків військової служби.
Ухвалою суду від 27.10.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що ним до ІНФОРМАЦІЯ_1 подано заяву про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням другої групи інвалідності із пакетом необхідних документів, однак, відповідач відмовив у задоволенні вказаної заяви з посиланням на пропуск трирічного строку для звернення із вказаною заявою та на відсутність документу, що свідчить про обставини травми. Позивач зазначає, що норма про звернення із заявою у трирічний термін набрала чинності з 01.01.2014 року, атому не застосовується до спірних правовідносин, оскільки вперше позивачу інвалідність встановлена у 2013 році. Також, безпідставними є посилання на відсутність документу, що свідчить про обставини травми, оскільки такий документ надавався при первинному призначенні допомоги та перевірявся комісією. Позивач надав докази про знищення вказаної довідки.
Від відповідача надійшов відзив на позов, згідно з яким, Міністерство оборони України не визнає позов ОСОБА_1 в повному обсязі, оскільки вимоги позивача незаконні та необґрунтовані. Представник відповідача зазначає, трирічний термін з приводу призначення позивачу ОГД за вищою групою інвалідності - 2 групою інвалідності починає свій відлік з дати встановлення 2 групи інвалідності первинно - 21.11.2017, а у зв'язку із встановленням первинно 3 групи інвалідності - 18.03.2013 позивач вже отримав призначену ОГД. Відтак позивач пропустив трирічний термін, який встановлений Законом за правом на ОГД, яке виникло у позивача 21.11.2017, та поновленню він не підлягає. Тому посилання ОСОБА_1 на постанову КМУ від 28.05.2008 №499 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб», норми яких нібито поширюються на спірні правовідносини, безпідставні.
Суд розглянув матеріали справи, всебічно і повно з'ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінив надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності та робить наступні висновки.
ОСОБА_1 проходив військову службу та є інвалідом 2 групи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим 22.11.2017 року, копія якого наявна в матеріалах справи.
Суд встановив, що під час первинного огляду 18.03.2013 року ОСОБА_1 встановлено третю групу інвалідності у зв'язку із травмою, отриманою під час виконання обов'язків військової служби.
Комісією з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, у зв'язку із встановленням позивачу 3 групи інвалідності призначено та виплачено ОСОБА_1 одноразову грошову допоомгу у сумі 30720,00 грн.
21.11.2017 року під час повторного огляду органами МСЕК позивачу встановлено II групу інвалідності з 21.11.2017 внаслідок травми, що пов'язана з виконанням обов'язків військової служби.
Суд встановив, що рішенням (протокольно) Комісії Міноборони від 08.04.2021 № 54, ОСОБА_1 відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги на підставі довідки МСЕК серії 12ААА № 887664 від 21.11.2017, оскільки заявнику змінено групу інвалідності понад дворічний термін та заявником не подано документ, що свідчить про причини та обставини травми. Висновок Військово-лікарської комісії Південного регіону від 04.03.2013 № 49 не є документом, що свідчить про причини та обставини травми.
В подальшому, протоколом №54 від 13.04.2023 року відмовлено ОСОБА_1 у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням з ІІ групи інвалідності внаслідок поранення (контузії), захворювання, що пов'язані з виконанням обов'язків військової служби.
06.06.2023 року ОСОБА_1 звернувся із заявою та пакетом документів до ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо прийняття документів для призначення виплати одноразової грошової допомоги в більшому розмірі у зв'язку зі зміною групи інвалідності.
Листом ІНФОРМАЦІЯ_1 №943/13739 від 06.07.2023 року позивача повідомлено про те, що вказані документи 08.04.2021 року вже розглядалися відповідною Комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням та виплатою грошової допомоги. За результатами розгляду заяви прийнято рішення про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги, про що повідомлено листом від 11.05.2021 року №943/6091. Оскільки нових обставин в пакеті документів, які надійшли, не виявлено, відсутні підстави для подачі документів на розгляд Комісії.
Згідно з рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 03.10.2023 року, яке набрало законної сили 23.09.2024 року, визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо повернення заяви ОСОБА_1 про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням другої групи інвалідності, що настала внаслідок травми пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби від 06.06.2023 року без реалізації; зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 прийняти від ОСОБА_1 заяву щодо призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності ІІ групи разом із пакетом долучених документів та передати її на розгляд уповноваженій Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум для подальшого розгляду та прийняття рішення.
З урахуванням вказаних судових рішень, 23.10.2024 року позивач звернувся із заявою та пакетом документів до ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо прийняття документів для призначення виплати одноразової грошової допомоги в більшому розмірі у зв'язку зі зміною групи інвалідності.
Згідно з витягом з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 04.04.2025 року № 22/в, ОСОБА_1 відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги , у зв'язку із зверненням понад трирічний термін та неподанням документу, що свідчить про причини та обставини травми.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 2 ст. ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Предметом спору у цій справі є вимога донарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу позивачу у зв'язку із зміно. Групи інвалідності з ІІІ групи на ІІ групу.
Другу групу інвалідності позивачу встановлено з 21.11.2017 року, а звернувся із заявою позивач до відповідного органу про доплату вперше у квітні 2021року та отримав відмову, а повторно - 06.06.2023 року та 23.10.2024 року .
Відповідно до частини 1 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції, чинній на час встановлення позивачу ІІ групи інвалідності) одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Згідно із пунктом 4 частини другої статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції, чинній на час встановлення позивачу ІІ групи інвалідності) одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.
Відповідно до частини дев'ятої статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції, чинній на час встановлення позивачу ІІ групи інвалідності) порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 3 Порядку № 975, в редакції чинній станом на дату встановлення позивачу другої групи інвалідності, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є:
у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть;
у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (в редакції, чинній на момент звернення позивача із заявою про признання та виплату одноразової допомоги, далі - Порядок № 975).
Згідно із пунктом 11 Порядку № 975, військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи:
- заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності;
- довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності.
До заяви додаються копії:
- постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання;
- документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження;
- сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації;
- документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).
Відповідно до пункту 12 Порядку № 975, призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).
Частиною восьмою статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції, чинній на час встановлення позивачу ІІ групи інвалідності) передбачено, що особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що у разі встановлення інвалідності днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
При цьому, ані Закон, ані Порядок № 975 в редакції чинній станом на час встановлення позивачу ІІ групи інвалідності не місять застережень про те, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі зміни групи інвалідності є дата первинного встановлення інвалідності.
Таким чином, з урахуванням чинних станом на 21.11.2017 року Положень законодавства, саме 21.11.2017 року є датою виникнення права на донарахування одноразової грошової допомоги.
Право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції, чинній на час встановлення позивачу ІІ групи інвалідності), може бути реалізовано протягом трьох років з дня виникнення такого права.
Таким чином, звертаючись до відповідача у 2023 та 2024 році ОСОБА_2 пропущено трирічний строк, встановлений частиною восьмою статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ.
При цьому, суд зазначає, що законодавцем встановлено преклюзивний (присічний, присікальний або обмежений) (від лат. praeclusio - закривання або перешкода) трирічний строк на звернення до уповноваженого органу для осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, тобто строк, з яким пов'язане існування (виникнення або припинення) права і закінчення якого тягне за собою втрату такого права.
Встановлення законодавцем обмеженого строку є однією з умов дисциплінування фізичних осіб як учасників публічно-правових відносин при реалізації свого права на отримання одноразової грошової допомоги. У випадку пропуску такого строку виключними підставами для визнання судом поважними причин такого пропуску може бути лише наявність об'єктивно непереборних обставин, які пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами. Разом з тим, це не означає, що зі збігом цього строку особа безумовно втрачає соціальні гарантії, які надані їй Законом, зокрема можливість реалізації свого права на отримання одноразової грошової допомоги у виключних випадках із застосуванням судових заходів захисту свого права (шляхом пред'явлення позову).
Вищезазначене підтверджується позицією Верховного Суду, висловленою, зокрема, у постановах від 23 жовтня 2018 року у справі № 161/69/17 та від 12 березня 2019 року у справі №760/18315/16-а, в яких колегія суддів Верховного Суду дійшла обґрунтованого висновку, що строк може вважатись присічним за умови, якщо особа протягом цього строку має можливість в будь-який час звернутися за захистом своїх соціальних прав, а саме, права на отримання грошової виплати; не вважається завершеним строк за умови об'єктивної відсутності можливості особи безперешкодного звернення за захистом відповідного соціального права; таке обмеження буде порушенням права особи на соціальне забезпечення та проявом дискримінації.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду також сформулювала позицію щодо можливості поновлення преклюзивного строку, якщо його пропущено з причин, що є поважними і не залежали від волі та дій особи, зокрема, у постановах від 20 червня 2018 року у справі № 553/1642/15-ц, від 29 серпня 2018 року у справі № 755/17365/15-ц та від 20 березня 2019 року у справі № 456/450/16-ц, де зазначила, що строкові обмеження для реалізації особою свого майнового права без можливості поновлення такого строку, якщо його пропущено з причин, що є поважними і не залежали від волі та дій такої особи, не є необхідним у правовій державі; таке обмеження буде непропорційним і неправомірним обмеженням прав особи та неправомірним втручанням у право на мирне володіння своїм майном та реалізації майнових прав.
Однак, суд зазначає, що вказані позиції Верховного Суду не можуть бути застосовані у даній справі, оскільки позивачем у даній справі не надано суду належних та допустимих доказів того, що він об'єктивно не мав можливості звернутися до уповноваженого органу із заявою про призначення одноразової грошової допомоги у визначений Законом строк через непереборні обставини, які пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій, а також вживав всіх необхідних заходів для цього.
Позивач, отримавши у 2021 році відмову у донарахуванні одноразової грошової допомоги, не оскаржив таку відмову, не подав одразу повторно заяву та не надав доказів, які б підтверджували факт неможливості реалізації свого права на оскарження рішення чи подання повторної заяви у строк, встановлений Законом.
З урахуванням викладеного, суд робить висновок про відмову у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 .
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно зі ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючи викладене, суд робить висновок про задоволення адміністративного позову.
Керуючись ст.ст.2, 3, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 94, 192-228, 243, 245, 246, 255, 257-262, 295 КАС України, суд
Відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії.
Відповідно до ст.255 КАС України, рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з ч.1 ст.295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.
Апеляційна скарга подається учасниками справи до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Відповідач - Міністерство оборони України (пр-кт. Повітряних Сил, 6, м. Київ, 03049, код ЄДРПОУ 00034002).
Повний текст рішення складений та підписаний судом 29.01.2026 року.
Суддя Н.В. Бжассо
.