Справа № 420/37591/25
29 січня 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кузьменко Н.А., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі відповідач), в якому просить:
1. Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 не рогляду заяви від 09.09.2025 року про актуалізацію персональних даних в реєстрі «Оберіг» та невнесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (реєстру Оберіг) відомостей про те, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 є непридатним до військової служби, виключним з військового обліку та не є військовозобов'язаним;
2. Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (реєстру Оберіг) відомості про те, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) є виключеним з військового обліку є непридатним до військової служби та не є військовозобов'язаним відповідно до п.3 ч.6 ст.37 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу».
За даною позовною заявою відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами у відповідності до ст.262 КАС України та наданий відповідачу строк для подання до суду відзиву на цю заяву, позивачу - відповіді на відзив.
Позов, відповідь на відзив обґрунтовані позивачем тим, що згідно актів обстеження призовника № 2439/383 від 17.04.1998 року, № 1428/220 від 03.03.1999 року та № 3507/468 від 19.04.2005 року у позивача - ОСОБА_1 встановлено діагноз - хронічний гломерулонефрит. Згідно графи 16 Обліково-послужної картки № 6/03 від 03.01.2003 року, зазначено, що 23.05.2005 року Протокол № 5 медичної комісії при ІНФОРМАЦІЯ_4 позивач визнаний непридатним до військової служби із виключенням із військового обліку за ст.59Б гр. 1 наказу МО України № 2/94. При оновленні даних у реєстрі «Резерв+» ОСОБА_1 було виявлено, що він є військовозобов'язаний. 11.09.2025 року звернувся до відповідача із заявою про актуалізацію персональних даних в реєстрі «Оберіг», яка була отримана 17.09.2025 року. Проте, відповіді на відповідну заяву не надходило, що й стало підставою для звернення до суду з цим позовом.
З відзиву на позовну заяву вбачається, що відповідач позов не визнає та вказує, що відомості, що зазначені у військово-обліковому документі громадянина України, який перебуває або виключений з військового обліку Збройних Сил, СБУ, розвідувального органу, повинні відповідати відомостям, що містяться в Єдиномудержавному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів. У разі коли відомості, зазначені у графах 1-5,13 та 14 військво-облікового документа на бланку, не відповідають відомостям, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, він вважається недійсним. Крім того, відповідач зазначає, що позивач особисто не звертався до уповноважених органів адміністрування володільця Реєстру яким є: оперативні командування; територіальні центри комплектування та соціальної підтримки АР Крим, областей, міст Києва та Севастополя. На думку відповідача, позивачем не доведено порушення його прав в тому числі і внесення відомостей до Реєстру, оскільки він особисто не звертався та не подавав документів до органу уповноваженого на ведення Єдиного реєстру, за місцем обліку або проживання, тому бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_5 позивачем не доведена.
Дослідивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, докази, якими вони підтверджуються, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 11.09.2025 року звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_6 із заявою про внесення даних до Єдиного електронного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів «Оберіг» стосовно персоналізації даних. Дана заява отримана відповідачем 17.09.2025 року (копія трекінгу Укрпошти).
Вказану заяву позивач мотивував тим, що згідно актів обстеження призовника № 2439/383 від 17.04.1998 року, № 1428/220 від 03.03.1999 року та № 3507/468 від 19.04.2005 року у позивача - ОСОБА_1 встановлено діагноз - хронічний гломерулонефрит. Згідно графи 16 Обліково-послужної картки № 6/03 від 03.01.2003 року, зазначено, що 23.05.2005 року Протокол № 5 медичної комісії при ІНФОРМАЦІЯ_4 позивач визнаний непридатним до військової служби із виключенням із військового обліку за ст.59Б гр. 1 наказу МО України № 2/94.
До вказаної заяви додано: копію паспорту та коду; копію обліково-послужної картки № 6/03; копії актів обстеження призовника № 2439/383 від 17.04.1998 року, № 1428/220 від 03.03.1999 року та № 3507/468 від 19.04.2005 року.
Як вказує позивач, до теперішнього часу в Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів не внесено відомості щодо зазначенння, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 є непридатним до військової служби, виклучним з військового обліку та не є військовозобов'язаним.
З матеріалів справи вбачається, що обліково-послужна картка № 6/03 до військовго квитка ОСОБА_1 містить відмітку в розділі 16 від 23.05.2005 року визнаний непридатним до військової служби з виключенням.
28.10.2025 року адвокат позивача звернувся до відповідача із адвокатським запитом, в якому просив повідомити про результати розгляду заяви ОСОБА_1 про внесення даних до Єдиного електронного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів «Оберіг» стосовно визнання не придатним до військової служби з виключенням з військового обліку. Відповіді на даний запит адвокатом отримано не було.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо внесення відомостей про виключення з військового обліку до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до ст.17 Конституції України, держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року, затвердженого Законом України № 2102-IX від 24.02.2022 року, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Дія указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року, зокрема дія воєнного стану на території України пролонгується станом на теперішній час.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби закріплено у Законі України № 2232-XII від 25.03.1992 року “Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон України № 2232-XII) (у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин).
Згідно ч.1 ст.1 Закону України № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями (ч.2 ст.1 Закону України № 2232-XII).
За ч.5 ст.1 Закону № 2232-XII від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.
Виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, центри надання адміністративних послуг, центри рекрутингу та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки) (ч.7 ст.1 Закону № 2232-XII).
Відповідно до ч.9 статті 1 Закону № 2232-XII щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії:
допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік;
призовники - особи, які взяті на військовий облік;
військовослужбовці - особи, які проходять військову службу;
військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави;
резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
Призовникам, військовозобов'язаним, резервістам та військовослужбовцям оформлюється та видається військово-обліковий документ, який є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов'язку. Форма, порядок оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів визначаються Кабінетом Міністрів України, а для військовослужбовців - відповідно Міністерством оборони України, Міністерством внутрішніх справ України, Службою безпеки України, розвідувальними органами України, Управлінням державної охорони України та Державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації України.
Згідно ч.1 статті 33 Закону № 2232-ХІІ військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Згідно ч.ч.3-5 статті 33 Закону № 2232-ХІІ військовий облік усіх призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.
Військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Персонально-якісний облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (ч.1 ст.34 Закону № 2232-ХІІ).
Відповідно до п.2 ч.1 ст.37 Закону № 2232-ХІІ взяттю на військовий облік військовозобов'язаних у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України підлягають громадяни України, зокрема, зняті з військового обліку Збройних Сил України, Служби безпеки України, служби зовнішньої розвідки України відповідно за рішенням Міністерства оборони України, Служби безпеки України та Служби зовнішньої розвідки України.
Відповідно до п.3 ч.6 статті 37 Закону № 2232-ХІІ виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів Служби зовнішньої розвідки України - у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають громадяни України, які визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку.
Відповідно до п.1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154 (далі - Положення № 154) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Згідно п.9 Положення № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки ведуть військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів; оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов'язаним та резервістам; забезпечують захист цілісності бази Реєстру, його апаратного та програмного забезпечення, достовірності даних Реєстру, захист від несанкціонованого доступу, незаконного використання, копіювання, спотворення, знищення даних Реєстру, безпеку персональних даних відповідно до Законів України Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів, Про захист інформації в інформаційно-комунікаційних системах, Про захист персональних даних та міжнародних договорів у сфері захисту інформації, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України; розглядають звернення військовослужбовців, працівників та членів їх сімей, а також громадян з питань, що належать до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також ведуть прийом громадян, які звертаються із зазначених питань, видають необхідні довідки та інші документи.
У свою чергу, механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів визначений Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 року № 1487 (далі - Порядок № 1487) (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до п.79 Порядку № 1487 районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки:
- організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці;
- здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством;
- проставляють у військово-облікових документах призовників, військовозобов'язаних та резервістів відповідні відмітки про взяття їх на військовий облік, зняття та виключення з нього;
- організовують оповіщення призовників, військовозобов'язаних та резервістів про їх виклик до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, приписки до призовної дільниці, взяття на військовий облік, призначення на особливий період, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів і забезпечують здійснення контролю за їх прибуттям;
- організовують та забезпечують зберігання облікової документації призовників, військовозобов'язаних та резервістів, персональних даних, які містяться в них;
- забезпечують громадян військово-обліковими документами та зберігання зданих або вилучених у призовників, військовозобов'язаних та резервістів військово-облікових документів;
- проставляють у військово-облікових документах призовників, військовозобов'язаних та резервістів відповідні відмітки про взяття їх на військовий облік, зняття та виключення з нього;
- виконують функції з ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів;
Аналізуючи вищезазначене, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки забезпечують виконання військового обов'язку громадянами України, організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці, здійснюють взяття, зняття та виключення з військового обліку в установленому порядку.
За п.21 Порядку № 1487 взяття громадян на персонально-первинний та персональний військовий облік, а також їх виключення з такого обліку здійснюється лише після взяття (зняття, виключення) зазначених громадян на військовий облік (з військового обліку) у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів.
Правові та організаційні засади створення, функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, регулює відносини у сфері державної реєстрації громадян України, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави, та осіб, приписаних до призовних дільниць (далі - призовники, військовозобов'язані та резервісти) визначено Законом України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів" від 16.03.2017 року № 1951-VIII (далі - Закон № 1951-VIII) (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до статті 1 Закону № 1951-VIII Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстр) - автоматизована інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.
Статтею 2 Закону № 1951-VIII визначено, що одним з основних завдань Реєстру є ведення військового обліку громадян України.
Згідно ч.1 статті 5 Закону № 1951-VIII держателем Реєстру є Міністерство оборони України (далі - Держатель Реєстру), розпорядником Реєстру є Генеральний штаб Збройних Сил України (далі - розпорядник Реєстру), а Служба безпеки України та розвідувальні органи України є органами адміністрування та ведення Реєстру. Адміністратором Реєстру є Держатель Реєстру.
Адміністратор Реєстру обробляє відомості про призовників, військовозобов'язаних та резервістів від імені держателя Реєстру. Для цього із складу підпорядкованих йому органів визначаються органи адміністрування Реєстру та органи ведення Реєстру (частина 3 статті 5 Закону № 1951-VIII).
Згідно із ч.ч.8, 9 статті 5 Закону № 1951-VIII органами ведення Реєстру є районні (об'єднані районні), міські (районні у місті, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України.
Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.
Згідно п.2 ч.1 ст.9 Закону № 1951-VIII передбачено, що призовник, військовозобов'язаний та резервіст має право, зокрема, звертатися в порядку, встановленому адміністратором Реєстру, до відповідного органу ведення Реєстру з мотивованою заявою щодо неправомірного включення (невключення) до Реєстру запису про себе, виправлення недостовірних відомостей Реєстру.
Відповідно до п.4 Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів і форми такого документа, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року № 559 (далі -Порядок № 559) передбачено, що у разі невідповідності відомостей, зазначених у посвідченні призовника, тимчасовому посвідченні військовозобов'язаного, військовому квитку осіб рядового, сержантського і старшинського складу та військовому квитку офіцера запасу, відомостям, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, громадянин України для внесення відповідних змін, зокрема, у паперовій формі повинен звернутися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу (органу СБУ, розвідувального органу) за місцем перебування на військовому обліку.
Зміни вносяться протягом п'яти робочих днів з дня реєстрації заяви.
Аналізуючи вищезазначене суд дійшов висновку, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є відповідальними особами за ведення Реєстру до обов'язку яких належить, зокрема, внесення змін до персональних та службових даних військовозобов'язаних на підставі відомостей, що подаються органу ведення Реєстру військовозобов'язаними. У разі виявлення розбіжностей у військово-облікових документах з відомостями які містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, така особа повинна звернутися до районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку із відповідною заявою та всіма необхідними документами, або у паперовій формі або в електронній формі.
Як було встановлено судом, 11.09.2025 року позивач пощтою надіслав до відповідача заяву, в якій просив внести відомості до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів про виключення його з військового обліку. Яку відповідач отримав 17.09.2025 року та станом на теперішній час не роглянув її.
Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що позивач особисто повинен звернутьсь до відповідача з даною заявою.
З цього приводу суд зазначає, що приписи Порядку № 559 не передбачають вимоги особистого прибуття до районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки для внесення змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Разом з тим, на думку суду, саме відповідач наділений відповідними повноваженнями щодо розгляду заяви позивача та прийняття відповідного рішення щодо виключення (або відмови у виключенні) позивача з військового обліку та перевірки відомостей, а також внесення змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
З урахуванням зазначеного, за умови отримання заяви від позивача (про внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів про виключення позивача з військового обліку, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого належить вирішення питання щодо ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, повинен був за наслідками розгляду цієї заяви прийняти конкретне рішення або про внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів про виключення позивача з військового обліку або мотивовану відмову у задоволенні цієї заяви.
Разом з тим, відповідачем заяву позивача від 09.09.2025 року по суті розглянуто не було.
Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України).
Разом з тим суд зазначає, що згідно із загальними засадами права, дії суб'єкта владних повноважень - це активна поведінка суб'єкта владних повноважень, а бездіяльність - це пасивна поведінка суб'єкта владних повноважень. Як дії, так і бездіяльність можуть мати вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів фізичної чи юридичної особи.
Враховуючи вищезазначені обставини суд дійшов висновку про наявність саме протиправної бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_1 не рогляду заяви від 09.09.2025 року про актуалізацію персональних даних в реєстрі «Оберіг» та невнесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (реєстру Оберіг) відомостей про те, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 є непридатним до військової служби, виключним з військового обліку та не є військовозобов'язаним.
Щодо вимог зобов'язального характеру суд зазначає наступне.
Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя.
Відповідно до ч.4 ст.245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Аналізуючи вищевказані обставини, а також той факт, що відповідачем по суті не було розглянуто заяву позивача від 09.09.2025 року, суд вважає за необхідне зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 розглянути заяву ОСОБА_2 від 09.09.2025 року щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (реєстру Оберіг) відомостей про те, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) є виключеним з військового обліку є непридатним до військової служби та не є військовозобов'язаним відповідно до п.3 ч.6 ст.37 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу».
В іншій частині заявлених позовних вимог зобов'язального характеру суд вважає за необхідне відмовити.
Щодо вимоги позивача зазначених в заяві про зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення в двомісячний термін з дня набрання законної сили рішенням у даній справі, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 381-1 КАС України, судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції. Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-382-3 і 383 цього Кодексу.
Згідно з частиною п'ятою статті 382 КАС України за письмовою заявою заявника суд під час ухвалення рішення суду може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене таке рішення, подати звіт про його виконання.
Приписи частини першої статті 382 КАС України, кореспондують з закріпленими у пункті 4-1 частини шостої статті 246 КАС України приписами, згідно з якими, у разі необхідності у резолютивній частині також вказується здійснення судового контролю, передбаченого частинами п'ятою, шостою статті 382 цього Кодексу.
Отже, судовий контроль за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд може встановити під час прийняття рішення у справі.
Такий контроль здійснюється судом шляхом зобов'язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання рішення суду першої інстанції, та накладенням штрафу на керівника у разі відмови у прийнятті звіту.
При цьому, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об'єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.
Суд зауважує, що правовою підставою для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об'єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль.
При цьому, аби застосувати спосіб судового контролю, суд повинен мати обґрунтовані сумніви у виконанні суб'єктом владних повноважень свого конституційного обов'язку - виконання судового рішення.
З урахуванням наведеного, враховуючи, що позивачем не наведено обґрунтувань та не надано доказів, що підтверджують необхідність застосування процесуального інституту судового контролю за виконанням судового рішення, визначеного ст.382 КАС України, суд дійшов висновку про відсутність підстав для встановлення такого судового контролю за виконанням судового рішення у даній справі, а тому відповідна вимога позивача задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно з ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.
Керуючись ст.6, 14, 90, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до ІНФОРМАЦІЯ_6 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_1 не рогляду заяви від 09.09.2025 року про актуалізацію персональних даних в реєстрі «Оберіг» та невнесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (реєстру Оберіг) відомостей про те, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 є непридатним до військової служби, виключним з військового обліку та не є військовозобов'язаним та зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_1 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (реєстру Оберіг) відомості про те, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) є виключеним з військового обліку є непридатним до військової служби та не є військовозобов'язаним відповідно до п.3 ч.6 ст.37 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 не рогляду заяви від 09.09.2025 року про актуалізацію персональних даних в реєстрі «Оберіг» та невнесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (реєстру Оберіг) відомостей про те, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 є непридатним до військової служби, виключним з військового обліку та не є військовозобов'язаним.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 розглянути заяву ОСОБА_2 від 09.09.2025 року щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (реєстру Оберіг) відомостей про те, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) є виключеним з військового обліку є непридатним до військової служби та не є військовозобов'язаним відповідно до п.3 ч.6 ст.37 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу».
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки, встановлені ст.295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.А.Кузьменко