Справа № 420/32462/25
29 січня 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Марина П.П., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ПФУ в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ПФУ в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, в якому позивач просить суд:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного Фонду України в Рівненській області (Код ЄДРПОУ 21084076) про відмову у призначені ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 15 серпня 2025 року №154950006640;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (Код ЄДРПОУ 20987385) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) період роботи у колгоспі імені Петровського з вересня 1996 року по листопад 1999 року, періоди роботи з 10 листопада 1986 року по 27 лютого 1990 року, з 28 листопада 1991 року по 05 січня 1992 року, з 17 січня 1992 року по 01 серпня 1996 року, та період безробіття з 20 грудня 2004 року по 31 березня 2005 року, а також повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) від 08 серпня 2025 року про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. З трудової книжки колгоспника від 01 вересня 1996 року вбачається, що ОСОБА_1 прийнята до членів колгоспу імені Петровського села Тростянчик Тростянецького району Вінницької області та працювала там до 1999 року. При цьому, у розділі «Відомості про роботу» наявні записи про встановлений річний мінімум трудової участі в цьому господарстві та його фактичне виконання Позивачем (відпрацьовані людино-дні). Також, вказано нараховану за роботу оплату, а саме: 1996 рік - 75 карбованців, 1997 рік - 347 карбованців, 1998 рік - 920 карбованців, 1999 рік - 825 карбованців. Вказані записи завірені підписом голови колгоспу та містять відтиск печатки колгоспу. Таким чином, записами трудової книжки колгоспника ОСОБА_1 від 17 жовтня 1996 року №712 підтверджено, що у період з вересня 1996 року по листопад 1999 року Позивач працювала у колгоспі імені Петровського. При цьому у 1997 та 1998 роках Позивачем перевиконано встановлений річний мінімум трудової участі в колгоспі, а у 1996 та 1999 років частково виконано, оскільки в ці роки Позивач працювала не повний рік. Водночас, як зазначалось вище, відповідно до приписів ч. 2 ст. 56 Закону №1788 невиконання встановленого мінімуму трудової участі саме без поважних причин є підставою для врахування до трудового стажу часу роботи колгоспника за фактичною тривалістю, і не може бути підставою для неврахування такого трудового стажу взагалі. Позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто Позивачем, більше того, недоліки її заповнення не є підставою вважати, що періоди роботи, щодо яких є певні виправлення, не можуть бути зараховані до трудового стажу позивача.
Таким чином, рішення відповідача про відмову у призначені пенсії є таким, що порушує передбачене законодавством право позивача на отримання пенсійних виплат, а отже підлягає скасуванню.
Представник відповідача Головного управління ПФУ в Одеській області у відзиві на позов зазначив, що вимоги позивача є необґрунтованими та не підлягають задоволенню. Відповідач зазначає, що за наслідками розгляду заяви та наданих документів Головним управління Пенсійного фонду України у Рівненській області винесено рішення про відмову у призначенні пенсії №154950006640 від 15.08.2025 у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Рішення Головним управлінням ПФУ в Одеській області про призначення чи відмову у призначенні пенсії Позивачу не приймалось, тому Головне управління не несе перед позивачем жодних правових наслідків.
Відповідач вказав, що враховуючи те, що у позивача відсутній необхідний страховий стаж роботи у ГУ в Рівненській області були відсутні правові підстави для прийняття будь-якого іншого рішення, окрім як про відмову у призначенні пенсії.
Крім того, зобов'язальна позовна вимога є саме втручанням в дискреційні повноваження Пенсійного фонду України та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.
Ухвалою суду від 29.09.2025 адміністративний позов залишено без руху, позивача повідомлено про необхідність у 5-денний строк усунути недоліки
Ухвалою суду від 08.10.2025 року звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання адміністративного позову у справі №420/32462/25. Відкрито провадження по даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини та факти, якими обґрунтовувалися вимоги, перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 08.08.2025 року звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою щодо призначення їй пенсії за віком.
15.08.2025 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії № 154950006640, з тих підстав, що: “...Пенсійний вік визначений ст.26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» становить - 60 років, 63 роки та 65 років.
Вік заявниці 60 років 7місяців 7 днів.
Необхідний страховий стаж визначений статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» після досягнення 60 років становить з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 не менше 32 років.
У разі відсутності страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення 63 років мають особи за наявності страхового стажу: з 01 січня 2028 по 31 грудня 2028 від 25 до 35 років.
У разі відсутності страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення 65 років мають особи за наявності страхового стажу: з 01 січня 2030 по 31 грудня 2030 не менше 15 років.
Cтраховий стаж особи складає 22 роки 0 місяців 4 дні.
Результати розгляду документів, доданих до заяви:
До загального страхового стажу не зараховано та не взято до уваги періоди роботи в колгоспі згідно трудової книжки колгоспника № НОМЕР_2 , оскільки для зарахування періодів роботи в колгоспі необхідно надати уточнюючу довідку про встановлений мінімум та кількість відпрацьованих вихододнів та про реорганізацію.
До загального страхового стажу не зараховано згідно трудової книжки НОМЕР_3 : - період безробіття з 20.12.2004 по 31.03.2005, оскільки наявне виправлення в даті припинення виплати допомоги, не завірене належним чином; - періоди роботи з 10.11.1986 по 27.02.1990, з 28.11.1991 по 05.01.1992, з 17.01.1992 по 01.08.1996, оскільки надана чорно-біла сканована копія документу, яку неможливо ідентифікувати як оригінал та яка непридатна для сприйняття. Згідно з Порядком подання та оформлення документів для призначення пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, до заяви про призначення пенсії додаються скановані копії оригіналів документів.
Питання зарахування вищезазначених періодів до стажу може бути розглянуто після отримання уточнюючих довідок.
Додатковий коментар: відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу».
Не погоджуючись з таким рішенням відповідача позивач звернулась до суду з даним позовом.
Вирішуючи спірні правовідносини суд зазначає таке.
Відповідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003 (далі також - Закон №1058-IV) визначені принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам (далі - Закон №1058).
Згідно з частиною 1 статті 24 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Частиною 2 статті 24 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.
Статтею 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення» визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
Відповідно до пункту 1, 3 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. За відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно з пунктом 23 Порядку №637 документи, що подаються для підтвердження трудової діяльності, повинні бути підписані посадовими особами і засвідчені печаткою (у разі наявності).
Відповідно до ч.1 ст.44 Закону №1058-IV, призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом. Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання в електронній або паперовій формі заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи. Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Частиною 5 ст. 45 Закону №1058-IV визначено, що документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Постановою правління Пенсійного фонду України, який є центральним органом виконавчої влади, 25.11.2005 за №22-1 затверджений Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок №22-1).
Пункт 1.1 Порядку № 22-1: заява про призначення, перерахунок, поновлення, продовження пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1); заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (Заява про виплату пенсії - додаток 2); заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (додаток 3); заява про виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера (додаток 4); заява про припинення виплати пенсії у зв'язку з тимчасовим проживанням за кордоном (додаток 9) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію).
Згідно з п. 1.7-1.8 Порядку № 22-1, звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.
Днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.
У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача вебпорталу або засобами Порталу Дія). Якщо документи будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата реєстрації заяви на вебпорталі або засобами Порталу Дія.
Якщо наявних документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі таких документів. При надходженні додаткових документів у визначений строк розмір пенсії переглядається з дати призначення. У разі надходження додаткових документів пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність їх подання пенсія перераховується зі строків, передбачених частиною четвертою статті 45 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон).
Пункт 2.23 Порядку № 22-1 визначає, що до заяви, поданої в електронній формі через вебпортал або засобами Порталу Дія, додаються скановані копії оригіналів документів. На створені електронні копії заявник накладає електронний підпис, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису.
Згідно з пунктом 4.7 Порядку № 22-1, право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Відповідно до пункту 3 Положення про організацію прийому та обслуговування осіб, які звертаються до органів Пенсійного фонду України, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 30.07.2015 № 13-1, принципи здійснення прийому та обслуговування осіб органами Пенсійного фонду: додержання вимог чинного законодавства та етичних норм поведінки; прозорість, відкритість та зрозумілість дій у сфері надання послуг; компетентність та ефективність; своєчасність та якість; нерозголошення інформації, повідомленої особою, яка звертається за отриманням послуги, крім випадків, встановлених чинним законодавством; орієнтація на одержувача - формування ефективної системи взаємодії з одержувачем послуги, надання послуги на базі централізованих інформаційних технологій незалежно від місця взяття його на облік (проживання, перебування на обліку); інформованість - функціонування постійно діючої системи інформаційного забезпечення одержувача послуги.
Згідно з пунктом 4.2 Порядку №22-1, при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб: реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта; уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз'яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов'язкового пенсійного страхування; повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів.
Судом встановлено, що підставою відмови позивачу у призначенні пенсії є те, що до загального страхового стажу не зараховано та не взято до уваги періоди роботи в колгоспі згідно трудової книжки колгоспника № НОМЕР_2 , оскільки для зарахування періодів роботи в колгоспі необхідно надати уточнюючу довідку про встановлений мінімум та кількість відпрацьованих вихододнів та про реорганізацію.
Також, до загального страхового стажу не зараховано згідно трудової книжки НОМЕР_3 : - період безробіття з 20.12.2004 по 31.03.2005, оскільки наявне виправлення в даті припинення виплати допомоги, не завірене належним чином; - періоди роботи з 10.11.1986 по 27.02.1990, з 28.11.1991 по 05.01.1992, з 17.01.1992 по 01.08.1996, оскільки надана чорно-біла сканована копія документу, яку неможливо ідентифікувати як оригінал та яка непридатна для сприйняття.
Як вбачається з наявної у матеріалах пенсійної справи копії трудової книжки серії НОМЕР_3 , така була видана ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
У вказаній трудовій книжці містяться записи № 21, № 22, згідно яких 20.12.2004 року Котовським центром зайнятості розпочато виплату допомоги по безробіттю та 31.03.2005 року припинено виплату допомоги по безробіттю.
Також, у трудової книжки серії НОМЕР_3 містяться записи:
- № 4-5 - період роботи з 10.11.1986 по 27.02.1990 по договору
- № 9-11 - період роботи з 28.11.1991 по 05.01.1992 на посаді учня друкаря укладача на ділянку фасування та упаковки
- № 12-13 - період роботи з 17.01.1992 по 01.08.1996 в Середній школі № 11 на посаді заступника директора.
Щодо доводів відповідача про наявність виправлень в даті припинення виплати допомоги та неможливості сприйняття записів, суд зазначає.
Порядок ведення (внесення записів) до трудових книжок врегульовано Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України від 29.07.1993 № 58 (далі - Інструкція № 58).
Відповідно до п. 2.4 Інструкції № 58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилами чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
У відповідності до п. 2.6 Інструкції у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.
У разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів (п. 4.1 Інструкції № 58).
Отже, із аналізу вищезазначених положень слідує, що обов'язок ведення трудових книжок законодавцем покладений на адміністрацію підприємств, тому її неналежне ведення не може позбавити позивача права на включення спірних періодів роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з його врахуванням.
Більше того, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 "Про трудові книжки працівників" № 301 відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Тому, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.
При цьому, підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Крім того, з огляду на вказані вище положення Інструкції та Порядку, суд вважає, що важливим для врахування відповідного періоду роботи особи до її страхового стажу, що дає право на пенсію, є наявність відповідних записів у трудовій книжці щодо такої роботи, а не якість оформлення трудової книжки працівника.
Будь-які недоліки такого заповнення трудової книжки роботодавцем не можуть ставитись в провину працівнику, оскільки таке заповнення не залежить від його волі, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, та не може впливати на особисті права працівника.
Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 06.02.2018 у справі № 677/277/17, від 12.09.2022 у справі № 569/16691/16-а.
Верховний Суд в постанові від 11 травня 2022 року по справі № 120/1089/19-а зазначив, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці чи інших документах, за внесення яких вона не була відповідальна. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займала особа у той чи інший період роботи, за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу. Зазначене дає право на призначення пільгової пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення особи її конституційного права на соціальний захист, зокрема щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
На підставі викладеного, зважаючи на те, що записи про роботу позивача в період з 10.11.1986 по 27.02.1990, з 28.11.1991 по 05.01.1992, з 17.01.1992 по 01.08.1996 та отримання допомоги по безробіттю з 20.12.2004 по 31.03.2005 містять посилання на відповідні накази/рішення, на підставі яких зроблено записи про прийняття позивача на роботу та звільнення з роботи, завірені печатками та підписами відповідальних осіб, суд вважає, що відмова відповідача зарахувати позивачу до страхового стажу вказані періоди є протиправною.
Відповідно до ст.56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи зараховується робота, стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
Законодавець передбачив зарахування до страхового стажу періоду роботи та членства у колгоспі і визначив для цього певні умови та порядок. Так, за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, то враховується час роботи за фактичною тривалістю, якщо ж виконував встановлений мінімум трудової участі або не виконував з поважних причин, то зараховується весь період роботи.
Порядок ведення трудових книжок колгоспників врегульований Основними положеннями про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, які затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 за №310 (далі - Основні Положення), та чинних на час внесення записів до трудової книжки.
Відповідно до пункту 1 Основних Положень трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів.
У відповідності до п. 5 Основних Положень до трудової книжки колгоспника, зокрема, заносяться: відомості про колгоспника: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, закінчення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання.
Згідно п. 6 Основних Положень всі записи в трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печаткою.
Відповідно до встановленого взірця трудової книжки колгоспника, трудова книжка колгоспника містить окремі розділи: III «членство в колгоспі», де зазначаються відомості про прийом в члени колгоспу, припинення членства в колгоспі та причини такого припинення , відомості про документ, на підставі якого внесений запис; IV "відомості про роботу" - відомості про прийом на роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, із зазначенням причин та відомості про документ, на підставі якого внесений запис; V "трудова участь у громадському господарстві" - встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі, відомості про документ, на підставі якого внесений запис.
Згідно п. 8 Основних Положень, трудові книжки зберігаються в правлінні колгоспу як бланки суворої звітності, а при припиненні членства в колгоспі видаються їх власникам на руки.
Пунктом 13 Постанови №310 передбачено, що відповідальність за своєчасне і правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання і видачу несе спеціально уповноважена правлінням колгоспу особа.
Виходячи з наведеного слідує, що трудова діяльність членів колгоспів підтверджується трудовою книжкою колгоспника встановленого зразка, що є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів, та до якої вносяться відомості, зокрема про прийом на роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, а також трудову участь у громадському господарстві (встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі).
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 12.06.2024 по справі № 120/2366/21-а.
З наявної у матеріалах пенсійної справи копії трудової книжки колгоспника № НОМЕР_2 , така була видана ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка 01.09.1976 року вступила в члени колгоспу у імені Петровського села Тростянчик Тростянецького району Вінницької області.
У розділі «Відомості про роботу» наведені: відомості про участь позивача у громадському господарстві з 1996 року по 1999 рік; прийнятий колгоспом річний мінімум участі: 1996 - 100, 1997 - 180, 1998 - 150, 1999 - 200; кількість пророблених людино-днів: 1996 - 76, 1997 - 200, 1998 - 215, 1999 - 190.
При цьому, записи про участь в громадському господарстві та кількість пророблених людино-днів скріплені печаткою та підписом голови колгоспу, як то передбачає пункт 6 Основних Положень.
Суд враховує, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження не виконання позивачем у відповідні роки встановленого мінімуму трудової участі в колгоспі без поважних причин, з огляду на що до стажу мали враховуватися час роботи за фактичною тривалістю, тобто фактично відпрацьовані дні згідно трудової книжки колгоспника.
Також, суд зазначає, що обов'язку додаткового доведення факту відпрацювання позивачем днів трудової участі в колгоспі законодавчо не встановлено, а відтак відповідний стаж мав бути врахований відповідачем.
Відтак, доводи відповідача про те, що для зарахування періодів роботи в колгоспі необхідно надати уточнюючу довідку про встановлений мінімум та кількість відпрацьованих вихододнів та про реорганізацію є безпідставними, оскільки саме трудова книжка є основним документом про трудову діяльність, а суд вважає доведеним факт роботи позивача в колгоспі згідно трудової книжки колгоспника № НОМЕР_2 .
Крім того, згідно з частиною третьою статті 44 Закону № 1058-ІV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
У разі наявності сумнівів або необхідності уточнити певні відомості, пенсійний орган мав можливість скористатися правами, передбаченими частиною третьою статті 44 Закону № 1058-IV.
При цьому, відповідачем не надано суду доказів, які б підтверджували той факт, що ним вчинялись певні дії щоб самостійно витребувати документи, необхідні для перевірки трудового стажу Позивача, провести перевірку для з'ясування вказаних обставини, тощо.
Відповідно до абз. 13 п. 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №22-1 від 25.11.2005 (у редакції постанови Пенсійного фонду від 16.12.2020 №25-1) після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Приписами абз. 1 п. 4.10 Порядку №22-1 передбачено, що після призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший вид електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем фактичного проживання особи, за місцезнаходженням установи виконання покарань, де відбуває покарання засуджений до позбавлення (обмеження) волі, для здійснення виплати пенсії.
Для прийняття рішення за результатами поданої позивачем заяви від 15.05.2025 року за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, рішенням якого відмовлено позивачу в призначенні пенсії за віком.
Тож, дії зобов'язального характеру має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що розглядав заяву позивача про призначення пенсії за віком.
Аналогічні висновки щодо визначення органу, який має розглянути заяву викладені у постановах Верховного Суду від 08 лютого 2024 року справа №500/1216/23, від 07 травня 2024 року справа №460/38580/22.
На підставі викладеного, суд доходить висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог та про доцільність їх задоволення з урахуванням ч.2 ст.9 КАС України шляхом:
- визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного Фонду України в Рівненській області про відмову у призначені ОСОБА_1 пенсії за віком від 15 серпня 2025 року №154950006640;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком, подану ОСОБА_1 08.08.2025 року, з урахуванням висновків суду, викладених у даному рішенні.
Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню частково.
Відповідно до ч.ч.1-3 ст.242 КАСУ, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З урахуванням того, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню, зважаючи на те, що судом звільнено позивача сплату судового збору, з Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на користь Державного бюджету України (ГУК в Од.обл./Київський р-н/22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37607526, код банку отримувача (МФО)899998, рахунок отримувача UA468999980313171206084015756, код класифікації доходів бюджету 22030101) підлягає стягненню судовий збір у розмірі 968,96 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 21, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ПФУ в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного Фонду України в Рівненській області про відмову у призначені ОСОБА_1 пенсії за віком від 15 серпня 2025 року №154950006640
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком, подану ОСОБА_1 08.08.2025 року, з урахуванням висновків суду, викладених у даному рішенні.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Державного бюджету України (ГУК в Од.обл./Київський р-н/22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37607526, код банку отримувача (МФО) 899998, рахунок отримувача UA468999980313171206084015756, код класифікації доходів бюджету 22030101) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 968,96 грн.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи проводився в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ).
Відповідач - Головне управління ПФУ в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385, адреса: вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012).
Відповідач - Головне управління ПФУ в Рівненській області (код ЄДРПОУ 21084076, адреса: вул. Борисенка Олександра, 7, м. Рівне, 33028).
Суддя П.П. Марин