про відмову в забезпеченні позову
30 січня 2026 р. справа № 400/954/26
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., в письмовому провадженні, розглянув заяву про забезпечення позову в адміністративній справі
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачаІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 ,
провизнання протиправним та скасування рішення від 26.01.2026 року № 86 в частині; зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформленого протоколом комісії від 26.01.2026 року № 86 в частині відмови у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 надати ОСОБА_1 відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
29 січня 2026 року представник позивача подав заяву про забезпечення позову, в якій просить суд заборонити ІНФОРМАЦІЯ_1 вчиняти будь-які дії, пов'язані з мобілізацією відповідно до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» відносно ОСОБА_1 - до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі щодо оскарження дій щодо відмови в наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та зобов'язання вчинити певні дії.
В обґрунтування заяви представник пояснив, що позивач подав до комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 заяву про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі ст. 23 ч. 1 п. 9 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", однак рішенням комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , яке оформлено протоколом від 26.01.2026 року № 86, у наданні відстрочки було відмовлено.
Представник позивача вважає, що така відмова носить протиправний характер та суперечить Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію". Також вказує на те, що у випадку мобілізації позивача, він набуде статусу військовослужбовця, що ускладнить виконання рішення суду та може зробити судовий захист неефективним.
Відповідно до ст. 154 ч. 1-3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи. Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін у встановлений судом строк.
Наведена норма передбачає, що за загальним правилом, розгляд заяви про забезпечення позову проводиться судом без повідомлення учасників справи. Заявник викликається тільки у випадку необхідності надати додаткові пояснення та/або докази. Судове засідання для розгляду заяви про забезпечення позову призначається у виняткових випадках, за відсутності пояснень заявника та/або недостатності поданих ним доказів.
Суд не вбачає підстав для виклику позивача та призначення судового засідання, так як всі його доводи викладені в заяві про забезпечення позову, до якої додані докази.
З урахуванням викладеного, суд розглядає заяву про забезпечення позову без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання.
Відповідно до ст. 150 ч. 1 і 2 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Відповідно до ст. 151 ч. 1 КАС України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Судом встановлено, що позивач подав до Комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 заяву, в якій просив надати йому відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі ст. 23 ч. 1 п. 9 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Протоколом Комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 від 26.01.2026 року № 86, позивачу відмовлено у наданні відстрочки на підставі того, що наданий висновок ЛКК не відповідає формі 080-4/о, затвердженої наказом МОЗ № 1811 від 27.11.2025 року; прострочений акт догляду згідно додатку № 8.
Постановою Кабінету Міністрів України № 560 від 1615.2024 року затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі - Порядок № 560).
Відповідно до п. 6 Порядку № 560 призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період включає:
оповіщення резервістів та військовозобов'язаних про виклик до районного (об'єднаного районного) територіального центру комплектування та соціальної підтримки чи його відділу, міського (районного у містах, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу СБУ або відповідного підрозділу розвідувальних органів України;
прибуття резервістів та військовозобов'язаних до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу СБУ або відповідного підрозділу розвідувальних органів, уточнення своїх персональних даних, внесення відповідних змін у військово-облікові документи та до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів;
проходження резервістами та військовозобов'язаними медичного огляду для визначення придатності до військової служби;
перевірку підстав щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення;
документальне оформлення призову на військову службу під час мобілізації;
відправлення призваних громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період до місць проходження військової служби.
Позивачем до заяви про забезпечення позову не додано жодних документів на підтвердження того, що відповідач вживає заходи щодо призову позивача на військову службу під час мобілізації, як то копія повістки щодо призову на військову службу під час мобілізації та відправлення до місць проходження військової служби, чи вручення йому мобілізаційного розпорядження тощо.
Твердження заявника, вказані у заяві в обґрунтування необхідності вжиття забезпечувальних заходів, сформульовані як можливість/ймовірність, яка ґрунтуються тільки на припущеннях. Проте, рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях та домислах, оскільки таке рішення суперечитиме законодавчо визначеним принципам і завданням адміністративного судочинства.
Слід зазначити, що самі по собі дії працівників ТЦК з мобілізації не можуть автоматично свідчити про їх очевидну протиправність і про те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а факт порушення прав та інтересів позивача підлягає доведенню у встановленому законом порядку.
Крім того, безумовно, рішення, дії, чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень справляють певний вплив на фізичних чи юридичних осіб. Такі дії (бездіяльність) можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно.
Саме існування очевидних ознак протиправності рішення суб'єкта владних повноважень, як стверджує позивач, не може бути єдиною підставою для забезпечення позову, оскільки дана ознака є лише передумовою для такого забезпечення та повинна прийматись судом до уваги з урахуванням іншої підстави забезпечення позову - невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
При цьому, суд звертає увагу, що заява про забезпечення позову не містить посилання на беззаперечні мотиви та докази, з яких можливо встановити порушення прав, свобод та інтересів позивача, а також, що захист прав, свобод та інтересів заявника буде неможливим без вжиття відповідних заходів і для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
У контексті наведеного, суд приходить до висновку, що позивач не підтвердив існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам до ухвалення рішення в цій справі і у суду відсутні підстави вважати, що їх захист стане неможливим без вжиття заходів забезпечення позову.
Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.
Відповідно до ст. 256 ч. 1-2 КАС України, ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи (ст. 154 ч. 8 КАС України).
Керуючись ст. ст. 150, 154, 241, 243, 248, 256 КАС України, суд, -
1. У задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову, відмовити.
2. Ухвала набрала законної сили з моменту її підписання.
3. Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення (складання) в порядку, визначеному ст. ст. 295-297 КАС України.
Суддя Андрій Олександрович Мороз