справа №380/1616/26
з питань продовження процесуального строку для усунення недоліків
30 січня 2026 року м. Львів
Суддя Львівського окружного адміністративного суду Андрусів У. Б., розглянувши в порядку письмового провадження питання про продовження процесуального строку у справі за заявою Головного управління ДПС у Львівській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПІДГІРЦІ» щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків,
Головне управління ДПС у Львівській області (місцезнаходження: вул. Стрийська, буд. 35, м. Львів, 79026; ЄДРПОУ 43968090) звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із заявою щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків, в якій просить підтвердити обґрунтованість адміністративного арешту майна платника податків Товариства з обмеженою вдповідальністю «ПІДГІРЦІ» (місцезнаходження: с. Підгірці, Львівська обл., 80660; ЄДРПОУ 30124567).
Ухвалою судді від 29.01.2026 заяву Головного управління ДПС у Львівській області до Товариства з обмеженою вдповідальністю «ПІДГІРЦІ» щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків залишено без руху та надано строк до 13:05 год. 30.01.2026 для усунення недоліків заяви шляхом подання до суду документа про сплату судового збору в сумі 2662,40 грн.
Ухвалу скеровано в електронний кабінет заявника. Окрім того, секретарем судового засідання складено телефонограму про повідомлення Головного управління ДПС у Львівській області про постановлення ухвалу про залишення заяви без руху.
30.01.2026 представник позивача подав заяву про продовження процесуального строку, у якій зазначає, що у зв'язку з несвоєчасним фінансуванням та недостатністю коштів, Головним управлінням ДПС у Львівській області не забезпечено сплату судового збору у повному розмірі за подання заяви про підтвердження обгрунтованості адміністративного арешту в межах строків, визначених ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 29.01.2026. Крім того, покликається на приписи ст. 133 КАС України, за змістом якої суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до слати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк. Зважаючи на наведене, просить продовжити строк на усунення недоліків.
Частина 1 ст. 269 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачає, що у справах, визначених статтями 273-277, 280-283, 285-289 цього Кодексу, заявами по суті справи є позовна заява та відзив на позовну заяву (відзив).
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 283 КАС України провадження у справах за зверненням податкових та митних органів при здійсненні ними визначених законом повноважень здійснюється на підставі заяви таких органів щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.
Таким чином, подана до суду органом доходів і зборів заява про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків є особливою формою позовної заяви.
Частина 3 ст. 161 КАС України однією з вимог до позовної заяви визначає надання документу про сплату судового збору.
За змістом ч. 2 ст. 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору регламентовано Законом України від 08.07.2011 №3674-VI «Про судовий збір» (далі - Закон №3674-VI).
Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону № 3674-VI судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону № 3674-VI судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Отже, сплата судового збору здійснюється за подання до суду як позовної заяви, так і іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Серед визначених у ч. 2 ст. 3 Закону № 3674-VI заяв (в тому числі і позовних) та скарг, за подання яких судовий збір не справляється, відсутня заява органу доходів і зборів про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна.
Системний аналіз вищенаведених положень у сукупності дає підстави для висновку про те, що умовою реалізації права органу доходів і зборів на подання до суду заяви про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків у порядку, встановленому ст. 283 КАС України, є долучення до такої заяви документу про сплату судового збору.
Аналогічний висновок про застосування процесуальних норм права сформований Верховним Суд у постановах від 31.01.2024 у справі № 140/26236/23, від 24.01.2019 у справі №640/18757/18, від 26.11.2020 у справі № 1.380.2019.003772.
Також суд роз'яснює, що контролюючі органи звільняються від сплати судового збору лише у справах про стягнення податкового боргу або заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Цей висновок корелюється з позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 31.01.2024 у справі №140/26236/23, від 04.10.2023 у справі №560/13598/22, від 28.07.2023 у справі №560/13604/22 та ухвалі від 06.03.2023 у справі №640/4970/22.
Надаючи оцінку аргументам представника заявника про відсутність в контролюючого органу коштів на сплату судового збору, судддя звертає увагу, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, у тому числі й органів державної влади. Рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом передбачає єдиний правовий режим, який забезпечує реалізацію їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
Питання звільнення від сплати судового збору як складової судових витрат, зменшення його розміру, відстрочення чи розстрочення його сплати регулюються ч. 1 ст. 133 КАС України, відповідно до якої суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Питання відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати регламентовано ст. 8 Закону № 3674-VI, норма якої є спеціальною.
Відповідно до ст. 8 Закону № 3674-VI, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
У постанові від 14.01.2021 в справі № 0940/2276/18 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що частина перша ст. 133 КАС визначає право суду на звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору виходячи із майнового стану сторони, водночас стаття 8 Закону України "Про судовий збір" конкретизує порядок, умови такого звільнення та коло осіб, які можуть бути звільнені від сплати судового збору.
При цьому, із системного аналізу змісту норм зазначеної статті убачається, що положення п. 1, 2 ч. 1 ст. 8 Закону № 3674-VI не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення п. 3 ч. 1 ст. 8 Закону № 3674-VI можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Водночас, предметом справи, що розглядається, не є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Ураховуючи викладене, беручи до уваги суб'єктний склад учасників цієї справи та предмет спору, заявник не є суб'єктом, на якого в даному випадку розповсюджується дія законодавства щодо зменшення розміру судового збору, звільнення від його сплати, відстрочення або розстрочення його сплати, тому підстави для відстрочення сплати судового збору у відповідності до ст. 8 Закону № 3674-VI, на які покликається представник заявника, відсутні.
Аналогічна правова позиція підтримана Верховним Судом в ухвалах від 17.10.2024 у справі №320/16965/23, від 17.10.2024 у справі №640/27453/20, від 21.10.2024 справі №640/11863/22, від 15.10.2024 у справі №520/31660/23, від 15.10.2024 у справі №520/12516/23, від 15.10.2024 у справі №520/36842/23, від 15.10.2024 у справі №160/25022/23 та багатьох інших, при вирішенні питання про відстрочення сплати судового збору органам ДПС України.
Водночас, суд також звертає увагу, що важкий майновий стан сторони входить до предмета доказування і, відповідно, має бути підтверджений належними і допустимими, у розумінні ст. 73, 74 КАС України, доказами.
Таким чином, для відстрочення сплати судового збору повинні бути відповідні правові підстави, в іншому ж випадку, як зазначено в рішенні Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі», вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 у справі №0940/2276/18 зроблено висновок, що суд може відстрочити (розстрочити) сплату судового збору, враховуючи майновий стан особи, що звертається до суду на підставі ст. 133 КАС України. Цей висновок Великої Палати Верховного Суду стосується і суб'єкта владних повноважень.
Для вирішення питання про відстрочення сплати судового збору необхідним є доведення особою, яка звертається із відповідним клопотанням, фінансової неможливості сплатити судовий збір. При цьому, оцінці також підлягають дії, вчинені скаржником задля сплати судового збору та причини, з яких такі дії не призвели до позитивного вирішення питання його сплати.
У постанові від 28.04.2021 у справі № 640/3393/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила про те, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, невжиття суб'єктом владних повноважень заходів щодо виділення коштів для сплати судового збору чи перерозподілу наявних кошторисних призначень не може вважатися поважною причиною пропуску процесуального строку для звернення до суду. У ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору податковим органом чи тимчасова відсутність таких коштів. Відсутність бюджетного фінансування не надає суб'єкту владних повноважень право в будь-який час після сплину строку апеляційного оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення.
Вказане узгоджується з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12.07.2023 у справі №140/15706/21.
Суддя звертає увагу, що до заяви представник позивача не надає жодних доказів, які б підтверджували вчинення всіх залежних від ГУ ДПС у Львівській області заходів задля сплати судового збору (зокрема, вжиття суб'єктом владних повноважень заходів щодо виділення коштів для сплати судового збору чи перерозподілу наявних кошторисних призначень).
Суддя зауважує, що обов'язок сплати судового збору слугує гарантуванню принципу рівності всіх осіб у правах щодо доступу до суду. При цьому, судовий збір виконує не тільки фіскальну, а й дисциплінуючу функцію. Він є одним із способів стимулювання належного виконання учасниками відповідних правовідносин своїх прав та обов'язків, передбачених законами України.
Сплата судового збору за подання позовної заяви є процесуальним обов'язком сторони, що звертається до суду.
Водночас щодо можливості продовження строку для усунення недоліків, суд акцентує на тому, що ч. 2 ст. 121 КАС України унормовано, що встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Відтак, продовження процесуальних строків є правом, а не обов'язком суду і повинно здійснюватися за наявності для цього обґрунтованих підстав. Умовою продовження строку для усунення недоліків заяви (позовної заяви) є наявність достатніх доказів того, що після такого продовження строку відпадуть обставини, які перешкоджають виконанню ухвали суду про залишення заяви (позовної заяви) без руху, водночас, таких доказів не було надано представником заявника.
Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Суд також наголошує, що ст. 283 КАС України передбачено спеціальну форму звернення податкових органів із заявою про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків, для якої характерним є оперативний строк звернення до суду (протягом 24 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду) та розгляду судом такої заяви (не пізніше 96 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення заявника до суду).
Таким чином, КАС України визначено максимальну тривалість строку, який може бути встановленим судом для усунення недоліків заяви щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків, а також максимальну тривалість строку розгляду судом такої заяви.
При цьому, положеннями ст. 283 КАС України не передбачено можливості продовження строку для усунення недоліків заяви про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.
За наведених обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для продовження строку для усунення недоліків заяви про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.
Керуючись ст. 121, 171, 243, 248, 283 КАС України, суддя
у задоволенні заяви представника позивача про продовження встановленого судом процесуального строку на усунення недоліків відмовити.
Ухвала про залишення позовної заяви без руху набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Андрусів Уляна Богданівна