29 січня 2026 рокусправа № 380/3143/25
зал судових засідань №3
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
судді Лунь З.І.,
секретар судового засідання Согор А.Н.,
за участю
представник позивача адвокат Івашківський А.О.
представниця відповідача Гурняк О.О.
розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Головне управління ДПС у м.Києві, про визнання протиправними та скасування рішень.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (місцезнаходження: 79026, м.Львів, вул.Стрийська, 35, код ЄДРПОУ 43968090), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Головне управління ДПС у м.Києві (код ЄДРПОУ ВП 44116011, місцезнаходження: 04116, м.Київ, вул. Шолуденка, 33/19) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, представник позивача зазначив, що працівники ГУ ДПС у м. Києві провели фактичну перевірку позивача, однак вийшли за межі фактичної перевірки, оскільки під час фактичної перевірки здійснювали перевірку обліку товарних запасів. Відповідач же, на думку позивача, при прийнятті податкового повідомлення-рішення не дослідив належним чином матеріали перевірки що, відповідно призвело до прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.
Позивач також вказує на те, що перевіряючі, за їх твердженнями, провели контрольно-розрахункову операцію, однак, жодних доказів такої контрольно-розрахункової операції додатки до акту фактичної перевірки не містили.
Позивач наголошує, що перевіряючі допустили порушення процедури проведення перевірки, оскільки наказу про проведення перевірки не вручили ні йому, ані іншій уповноваженій особі, запит про надання документів скерували не за адресою місця реєстрації позивача як фізичної особи-підприємця, а за місцем знаходження магазину, де позивач не перебував на час проведення перевірки. Позивач вказує, що його у день проведення перевірки не було у м. Києві.
Позивач зазначає, що під час проведення фактичної перевірки перевіряючі неправомірно склали опис товару, на підставі якого сформовано штрафну санкцію в розмірі 1 437 881 грн. Позивач вважає, що мала бути проведена інвентаризації товарів, яка є єдиним встановленим законом засобом доказування нестачі чи наявності товарів у платника податку т ведення його обліку. При цьому, проведення інвентаризації має здійснюватися саме платником, а контролюючий орган може лише вимагати її проведення.
Позивач у додаткових поясненнях ще раз наголошує, що підставою для призначення фактичної перевірки, відповідно до наказу на призначення перевірки, визначено п.п.80.2.3 п.80.2 ст.80 ПК України, а саме звернення споживачів. Однак, відповідач не надає до матеріалів справи докази такого звернення, що ставить під сумнів наявність звернення споживачів.
Також позивач зазначає, що відповідач у відзиві вказує, що фактична перевірка проводилася в присутності продавця Яни. Натомість представники контролюючого органу не встановлювали осіб, які були присутні під час фактичної перевірки, не перевіряли їх документи, а також не перевіряли документи на підтвердження посади особи Яни. Зазначене також ставить під сумнів об'єктивність проведення перевірки.
Крім того, як вважає позивач, відповідач не підтвердив тієї обставини, що фактична перевірка була проведена за місцем, де позивач в момент проведення перевірки дійсно провадив свою підприємницьку діяльність. І оскільки перевірка проводилася в межах приміщення ТРЦ «Піраміда», де розташовані численні магазини, торгівельні місця та господарські одиниці, однієї лише вказівки в акті перевірки на те, що перевірка проводилася у ФОП ОСОБА_1 у такому разі випадку є недостатньо.
Ухвалою суду від 14.03.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Ухвалою від 21.05.2023 суд перейшов зі спрощеного позовного провадження до розгляду справи за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання на 23.07.2025.
Ухвалою суду від 17.09.2025 суд постановив проводити підготовчі засідання та розгляд справи по суті в судових засіданнях в режимі відеоконференції з використанням підсистеми відеоконференцзв'язку через зареєстрований електронний кабінет у підсистемі ЄСІТС «Електронний суд».
Ухвалою суду від 17.09.2025 суд постановив залучити до участі у справі третю особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Головне управління ДПС у м.Києві.
Відповідач проти позову заперечив з підстав, що викладені у відзиві на позовну заяву.
Так, відповідач зазначає, що в ході перевірки встановлено, що за адресою: АДРЕСА_2 знаходиться магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 », де здійснює господарську діяльність ФОП ОСОБА_1 у сфері роздрібної торгівлі технічними складними побутовими не продовольчими товарами (мобільні телефони, навушники, компютери в т.ч. продаж техніки «Apple» та аксесуарів до неї в асортименті, в тому числі через інтернет магазин за посиланнями httpS yabloki.ua) у готівковій та/або безготівковій формі розрахунку із використанням банківського платіжного терміналу через зареєстрований фіскальним сервером контролюючого органу програмний реєстратор розрахункових операцій (далі ПРРО).
Перевіркою порядку здійснення розрахункових операцій встановлено проведення розрахункових операцій без застосування ПРРО, та надання розрахункових документів встановленої форми та змісту на повну суму проведених операцій в паперовій та або електронній формі на загальну суму 799,00 грн.
Також, перевіркою встановлено ведення з порушенням обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, а саме під час перевірки (в т.ч. на початок перевірки та на запит від 03.09.2024) не було надано документи в паперовій та/або електронній формі, які підтверджують облік та походження товарних запасів згідно описів (додаток до акту перевірки), які на початок проведення перевірки знаходились у місці продажу (господарському обєкті) магазину «YABLUKA» за вищевказаною адресою, таким чином встановлено необлікований товар на загальну суму 1 436 683,00 грн.
Відповідач наголошує, що Закон зобов'язує суб'єктів господарювання (як юридичних осіб, так і фізичних осіб-підприємців (за виключенням перелічених в другому абзаці цієї норми осіб, до яких позивач не належить) вести облік товарних запасів і у разі проведення перевірки надати документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження тих товарних запасів, які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті). Відповідач виснував, що оскільки позивач провадить діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, то відповідно до Закону він зобов'язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи, що підтверджують облік та походження товарних запасів, які на момент перевірки знаходяться у місці продажу.
Оскільки позивач відповідних документів не надав, тому застосування штрафної санкції відповідачем є правомірним.
Відповідач також зазначає, що місце здійснення позивачем господарської діяльності також підтверджено інформацією нефіскального розрахункового документа від 03.09.2024 без номера на загальну суму 799.00 грн, наданого продавцем ОСОБА_2 під час проведення контрольної закупівлі, в якому зазначено ФОП ОСОБА_1 .
Щодо підстав проведення перевірки, то відповідач вказує, що підставою для видання наказу слугувала доповідна записка відділу фактичних перевірок Головного управління ДПС у м. Києві від 02.09.2024 року за № 1642/26-15-07-00-12, доповідна записка від 02.09.2024 року за № 1641/26¬15-07-00-09 зміст яких, вказує на наявність інформації до призначення перевірки про можливі порушення щодо застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій, ведення обліку товарних запасів у сфері торгівлі побутовою технікою та електронікою.
Також, на переконання відповідача, фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи). З означених мотивів відповідач просить відмовити у позові.
Від третьої особи, ГУ ДПС у місті Києві надійшли пояснення щодо позову, у яких третя особа зазначила, що призначення та проведення фактичної перевірки стосовно позивача відбулося з дотриманням норм ПК України, що також підтверджує доданими до пояснення доказами.
Також третя особа вказує, що безпідставним є посилання позивача на те, що посадові особи контролюючого органу вийшли за межі предмету перевірки, оскільки у даному випадку предметом перевірки, крім іншого, є здійснення контролю щодо дотримання суб'єктом господарювання порядку здійснення розрахункових операцій, в свою чергу даний порядок передбачає обов'язок суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції при продажу товарів у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку.
Крім того, перевіркою встановлено, що з магазині «YАBLUKA» відбувається реалізація товарів без застосування програмного реєстратора розрахункових операцій (далі по тексту - ПРРО) та без видачі розрахункового документа встановленого зразка на змісту. Зазначене є підставою для притягнення суб'єкта господарювання до відповідальності.
Просить у позові відмовити.
Позивач у додаткових поясненнях від 21.01.2026 та від 29.01.2026 вказав, що прийняті податкові повідомлення-рішення не відповідають вимогам податкового законодавства України, оскільки не містять розрахунку штрафних (фінансових) санкцій. Крім того вважає, що наказ на проведення перевірки не містить посилання на фізичну або юридичну особу як платника податку, яка підлягає перевірці а лише на назву магазину який не є юридичною чи фізичною особою. Позивач зазначає, що з матеріалів фактичної перевірки, підставою для перевірки стало звернення фізичної особи дані відносно якої закриті податковим органом і не дають можливість ідентифікувати особу. Крім того, позивач акцентує увагу на тому, що відеофіксація фактичної перевірки не скріплена ЕЦП. Просить позов задовольнити.
Представник відповідача подав до суду додаткові пояснення від 28.01.2026, у яких вказав, що зазначення у наказі лише підпункту 80.2.3 п. 80.2 ст. 80 ПК України, на підставі якого було проведено перевірку, без розкриття його змісту та деталізації обставин не є істотним недоліком наказу, який давав би підстави вважати його протиправним. Крім того, представник відповідача наголосив, що підставою для проведення фактичної перевірки стало звернення щодо порушень розрахунків та доповнення до звернення щодо порушень розрахунків від 29.08.2024 №б/н, яке наявне в матеріалах справи як таке, що було долучено Третьою особою, що не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача разом із поясненнями третьої особи щодо позову, сформоване в системі «Електронний суд» 17.10.2025, а саме додаток №2. Також, як зазначає відповідач, подана ним до суду відеофіксація на відповідному носії є належним, допустимим та достовірним доказом.
Ухвалою суду від 29.10.2025 суд постановив закрити підготовче провадження у справі та призначити справу до судового розгляду по суті.
Суд встановив такі обставини.
Позивач, ОСОБА_1 , зареєстрований фізичною особою підприємцем за адресою: АДРЕСА_3 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 .
Основним видом економічної діяльності позивача є: 47.41 роздрібна торгівля комп'ютерами, периферійним устаткуванням і програмним забезпеченням у спеціалізованих магазинах. Інші: 46.18 Діяльність посередників, що спеціалізуються в торгівлі іншими товарами; 46.52 Оптова торгівля електронним і телекомунікаційним устаткуванням, деталями до нього; 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; 47.99 Інші види роздрібної торгівлі поза магазинами; 63.99 Надання інших інформаційних послуг, н.в.і.у.; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 47.42 Роздрібна торгівля телекомунікаційним устаткуванням у спеціалізованих магазинах; 47.79 Роздрібна торгівля уживаними товарами в магазинах; та інші.
Позивач здійснює господарську діяльність з роздрібної торгівлі, зокрема, в магазині «YABLUKA», що розташований за адресою: м. Київ, вулиця Олександра Мишуги, 4 (ТЦ «Піраміда»). Зазначене підтверджується договором суборенди нежилого приміщення №48 від 05.08.2024.
Працівниками ГУ ДПС у м. Києві на підставі пп. 80.2.3 п.80.2 ст.80 ПК України, відповідно до наказу від 02.09.2024 року № 5738-п та направлень на перевірку від 03.09.2024 року № 19551/26-15-07-06-01, № 19550/26-15-07-06-01, № 195549/26-15-07-07-01 проведено фактичну перевірку магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 », розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , у якому господарську діяльність здійснює позивач, що належить ФОП ОСОБА_1 .
За результатами перевірки складено Акт фактичної перевірки від 03.09.2024, зареєстрований за №101024/26/25/07/3677706715 від 04.09.2025.
Перевіркою встановлено такі порушення:
- п. 1, 2, 12 статті 3 Закону України від 06.07.1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (зі змінами та доповненнями) (далі також - Закон № 265), а саме:
встановлено факт проведення розрахункової операції за проданий товар у безготівковій формі без застосування ПРРО, без створення та видачі у паперовій та/ або електронній формі відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції на суму 799,00 грн. через ПРРО ф/и 4000889737 зареєстрований 07.06.2024;
також встановлено факт здійснення реалізації непродовольчих товарів в тому числі технічно складних побутових товарів, які не обліковані у встановленому порядку за місцем реалізації і зберігання на загальну суму 1 436 683,00 грн., а саме на початок перевірки та на запит про надання документів від 03.09.2024 до перевірки не надано будь - які підтверджуючі документи, що підтверджують облік та походження товарних запасів.
- ст. 44, п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755- VI (із змінами та доповненнями), а саме:
встановлено факт не надання документів на запит посадових осіб від 03.09.2024 «Про надання документів», які стосуються або пов'язані з предметом перевірки.
- ч. 1 ст. 21, ч. 4 ст. 24 Кодексу законів про працю України від 10.12.1971 № 322-ІІІ (зі змінами і доповненнями), а саме:
суб'єктом господарювання допущено до роботи працівника без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням роботодавця, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;
абз. 1, абз. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 № 413 «Про порядок повідомлення Державній податковій службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу/укладепня гіг- контракту» (далі - Постанова № 413), а саме: не подання суб'єктом господарювання повідомлення про прийняття працівника на роботу/укладення гіг-контракту до відповідного територіального органу Державної податкової служби за місцем обліку.
На підставі акта фактичної перевірки відповідач склав спірні у цій справі податкові повідомлення-рішення.
Позивач, вважаючи спірне податкове повідомлення-рішення протиправним, звернувся з цим адміністративним позовом до суду.
Оцінюючи обставини цієї справи, з урахуванням заяв по суті справи, що подані учасниками справи, суд зазначає таке.
За приписами підпункту 75.1.3. пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Відповідно до пунктів 80.1, 80.2 статті 80 Податкового кодексу України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з передбачених підстав, зокрема:
- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів;
- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації (підпункти 80.2.2, 80.2.7 пункту 80.2 статті 80 ПК України).
Пунктом 80.10 статті 80 Податкового кодексу України визначено, що порядок оформлення результатів фактичної перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.
Пунктом 81.1 статті 81 Податкового кодексу України встановлено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів, як направлення на проведення такої перевірки, копії наказу на проведення перевірки, службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.
У цій справі фактична перевірка здійснювалася з метою перевірки дотримання норм законодавства з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності свідоцтв, ліцензій, у тому числі обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), проводилась на підставі наказу та направлень на перевірку, виданих податковим органом.
Стосовно підстав проведення фактичної перевірки позивача на підставі наказу від 02.09.2024 №5738-п, то суд зауважує, що відсутність детального опису підстави на проведення перевірки в наказі не свідчить про незаконність наказу або перевірки, оскільки відповідно до пункту 81.1 статті 81 ПК України, в наказі на перевірку достатньо зазначити підставу для проведення перевірки, визначену цим Кодексом, тобто здійснити посилання на застосовуване положення Податкового кодексу України. Цей висновок суд робить на підставі правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 21.01.2021 у справі №460/1239/19.
Крім того, за змістом норми пункту 81.1 статті 81 у наказі про проведення перевірки, зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу.
Таким чином, з урахуванням звернення ОСОБА_3 від 30.08.2024, у якому зазначено адреси магазинів «YАBLUKA», у яких не видають чеки покупцеві, відповідач, вказуючи у наказі на проведення перевірки адресу магазину «YАBLUKA», діяв правомірно, оскільки така перевірка підлягала проведенню за адресою об'єкта, де здійснювалася господарська діяльність, тобто у іншому місці, аніж місцезнаходження позивача.
Стосовно твердження позивача, що відповідач не провів додаткового доперевірочного аналізу, хоча зобов'язаний був такий провести, то суд зауважує, що відповідно до пункту 2.1.1 Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів Державної податкової служби України при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків, що додаються, затверджених наказом ДПС України від 04.09.20202 №470 додатковий доперевірочний аналіз є невід'ємною частиною процесу підготовки до проведення документальних перевірок дотримання податкового, валютного та іншого законодавства і здійснюється на підставі інформації, отриманої від відповідних структурних підрозділів, а також іншої наявної в органі ДПС інформації щодо платника податків, отриманої як з внутрішніх, так і зовнішніх джерел до виходу на проведення перевірки.
Таким чином, за змістом означеної норми, додатковий доперевірочний аналіз здійснюється у разі проведення документальних перевірок.
Як встановив суд, то спірні правовідносини свідчать про проведення фактичної перевірки, тому твердження позивача про обов'язковість у такому разі здійснення додаткового доперевірочного аналізу є безпідставними.
Суд встановив, що посадовими особами контролюючого органу було складено акт про відмову від ознайомлення та отримання наказу, а також направленнями на перевірку під особистий підпис, тобто, контролюючим органом в повному обсязі було дотримано вимоги п. п. 81.1 ст. 81 ПК України.
Підставою для проведення перевірки у цій справі є підпункт 80.2.3, пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України.
Підпунктом 80.2.3 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України до підстав проведення фактичної перевірки віднесено, зокрема, письмове звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, у тому числі незабезпечення можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, касових операцій, патентування або ліцензування.
Як встановив суд, відповідно до доповідної записки заступника начальника управління-начальника відділу від 02.09.2024 №1642/26-15-07-07-00-12, яка є у справі, і зі змісту якої видно, що наявна інформація від споживача, викладена у листі від 28.08.2024 б/н (вх. ГУ ДПС у м.Києві від 39.08.2024 №К/1379/ЕЗ), - доручено начальнику відділу фактичних перевірок організувати проведення фактичних перевірок, зазначених у пункті 1 цього наказу протягом вересня 2024 року.
Верховний Суд у постанові від 26.03.2024 у справі №420/9909/23, ухваленої у складі Судової палати, сформулював висновки, за змістом яких податковий контроль здійснюється шляхом прийняття рішення про проведення перевірки у формі наказу, вимоги до оформлення якого не передбачають обов'язку в повному обсязі розкрити в наказі на призначення перевірки зміст інформації та фактів, які вказують на можливе порушення платником податкового законодавства. Відсутня й імперативна вимога щодо розкриття конкретного порушення платником норм, а також про надання відповідних доказів такої несумлінної поведінки. Тобто, якщо відповідний підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України утримує в собі весь спектр необхідних елементів для визначення підстави для призначення перевірки (як правової, так і фактичної), покликання у наказі на сам лише підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України можна вважати мінімально допустимим обсягом інформації в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України. Тому відсутні підстави вважати, що такий наказ породжує його неоднозначне трактування та/або невизначеність із фактичною підставою перевірки. Відповідно, такий наказ не можна вважати протиправним.
Крім того, невід'ємною частиною наказу від 02.09.2024 №5738-п є додаток, який містить інформацію про перелік суб'єктів господарювання/об'єктів для проведення фактичних перевірок, мету перевірки, вид перевірки, період діяльності що перевіряється. Інформація про позивача є в означеному додатку.
Стосовно інших обставин проведення перевірки, то суд зазначає таке.
До початку перевірки працівниками контролюючого органу у магазині «YАBLUKA» за адресою: АДРЕСА_2 , перший поверх «YАBLUKA», де здійснює господарську діяльність ФОП ОСОБА_1 , було проведено контрольну розрахункову операцію, за наслідками якої ФОП ОСОБА_1 видано засобами програмного забезпечення фіскальний чек.
Після проведення контрольної розрахункової операції, посадовими особами контролюючого органу пред'явлено службові посвідчення, направлення на перевірку та копію наказу від 02.09.2024 №5738-п особі, яка фактично здійснила розрахункову операцію (на бейджику з логотипом «YАBLUKA» зазначено ім'я «Яна»).
Стосовно тверджень позивача, що вказана особа не є уповноваженим представником позивача, то суд зазначає, що актом фактичної перевірки та доданими до нього матеріалами зафіксовано, що контрольну розрахункову операцію проведено саме цією особою. Крім того відповідно до акта фактичної перевірки контролюючим органом встановлено, що позивач допустив до роботи зазначену особу без оформлення трудового договору та подання до органів ДПС повідомлення про прийняття на роботу.
Згідно з Актом відмови від підпису акта фактичної перевірки та отримання одного примірника від 03.09.2024 №7617/26-15-07-07-00-17 продавець Яна відмовилася від підпису акта фактичної перевірки та отримання одного примірника.
За правовою оцінкою Верховного Суду, викладеної серед іншого у постанові Верховного Суду від 16.07.2024 у справі № 440/2936/23, саме акт перевірки є носієм доказової інформації щодо виявленого порушення, а його висновки можуть бути спростовані шляхом подання до контролюючого органу заперечень на акт перевірки. Виконання такої вимоги забезпечує розуміння платником податків встановленого контролюючим органом складу правопорушення, за яке його може бути притягнуто до відповідальності, та забезпечує реальну можливість реалізації права, передбаченого пунктом 86.7 статті 86 ПК України, щодо надання платником податків своїх заперечень та додаткових документів і пояснень, зокрема, але не виключно, документів, що спростовують встановлені обставини та висновки щодо вини, підтверджують наявність пом'якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу.
Судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові 19.06.2020 у справі №140/388/19 вказала, що акт перевірки - це документ, в якому зафіксовано факти та оціночні судження осіб, що її проводили, тому до акта можуть пред'являтися лише ті вимоги, що стосуються доказів.
У разі надання контролюючим органом доказів на підтвердження обставин, встановлених під час податкової перевірки, у тому числі, зафіксованих в акті податкової перевірки, платник податків має спростовувати ці доводи. Зазначене є наслідком застосування частини 1 статті77 КАС України.
Однак, позивач не спростував обставини проведення контрольної розрахункової операції, зафіксовані в Акті фактичної перевірки та її матеріалах, щодо особи, яка здійснила таку розрахункову операцію від імені позивача, зокрема, не надано жодних пояснень та доказів на підтвердження того, що на момент проведення фактичної перевірки в магазині, у якому здійснює свою діяльність позивач, перебував інший працівник або будь-яка уповноважена особа на здійснення розрахункових операцій, як провела контрольну розрахункову операцію.
Твердження ж позивача, що він не має уповноважених представників спростовується фактом проведення розрахункової операції від імені позивача та із застосуванням ПРРО, зареєстрованого за позивачем, в магазині, де відбувалася фактична перевірка, за адресою м. Київ, вулиця Олександра Мишуги, 4 (ТЦ «Піраміда»).
Таким чином, суд висновує, що позивач допустив до здійснення розрахункових операцій від свого імені іншу особу, продавця Яну, яка відповідає ознакам уповноваженої особи. Та обставина, що з продавцем Яною у позивача відсутні докази оформлення трудових відносин, то це жодним чином не впливає на правомірність проведення фактичної перевірки.
Суд також бере до уваги висновки, що містяться у постанові від 08.09.2021 року у справі №816/228/17 сформульовані Великою Палатою Верховного Суду про те, що неправомірність дій контролюючого органу при призначенні i проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. Підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення i проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об'єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість i законність прийнятого за результатами перевірки рішення.
З урахуванням викладеного, суд не встановив порушень положень законодавства в частині наявності підстав та процедури проведення перевірки, які вплинули або об'єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки, а відтак висновує про правомірність дій контролюючого органу при призначенні та проведенні перевірки позивача.
Стосовно суті порушень, встановлених перевіркою.
Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначає Закон України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР (далі - Закон № 265/95-ВР). Дія цього закону поширюється на усіх суб'єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.
Пунктом 1 частини першої статті 3 Закону № 265/95-ВР встановлено, що суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.
Пунктом 1 статті 17 Закону № 265/95-ВР передбачено, що за порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: у разі встановлення в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невидача (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об'єкті такого суб'єкта господарювання: 100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше; 150 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення.
Як встановив суд, посадовими особами контролюючого органу перед початком проведення фактичної перевірки була проведена контрольна розрахункова операція:
- придбання навушників «EarPods Lighting Connector (MMTN2)» вартістю 799,0 гри. Розрахункову операцію проведено в безготівковій формі із застосуванням банківського POS-термінал продавцем Яною без застосування ПРРО, без створення та видачі у паперовій та/або електронній формі відповідного розрахункового документу на повну суму проведеної операції (наступне вчинене порушення). При цьому, продавцем був надісланий онлайн на мобільний телефон чек від 03.09.2024 о 14 год. 35 хв. на суму 799,0 гри. який імітує фіскальний чек.
Закон № 265/95-ВР встановлює зміст обов'язку суб'єктів господарювання (формувати та видавати розрахунковий документ), а Положення про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 21.01.2026 № 13 - форму його реалізації (форму і реквізити документів) (далі також Положення№13).
За змістом норм Положення № 13 слід розрізняти недолік реквізиту у розрахунковому документі від відсутності відповідного реквізиту взагалі.
Так Положення № 13 вказує, що документ без обов'язкового реквізиту не приймається як розрахунковий. Отже, відсутність таких реквізитів позбавляє такий документ статусу розрахункового, відповідно, створення, роздрукування та видача покупцеві документу з такими недоліками не може вважатися належним виконанням обов'язку, встановленого пунктом 2 статті 3 Закону № 265.
Часткове або некоректне відображення обов'язкового реквізиту у фіскальному чеку могло б свідчити про намагання Позивача виконати вимоги Закону № 265 та Положення №13, але відсутність такого реквізиту не може вважатись недоліком розрахункового документу, відповідно у контролюючого органу є всі підстави для застосування санкції до платника податків.
Зважаючи, що вся інформація з фіскальних чеків зберігається в СОД РРО, вона може в будь-який момент оглянута на вебпорталі Державної податкової служби за посиланням: https://cabinet.tax.gov.ua/cashregs/check, з використанням електронного сервісу «Пошук фіскального чека».
Тобто, інформація з фіскального чеку та інформація з вебпорталу Державної податкової служби має бути ідентичною щодо фіскальних номерів документів та ПРРО, дати та часу проведення операції, найменування товару, його кількості та ціни, суми операції, тощо.
Проте, при зчитуванні QR-коду, в чеку від 22.08.2024 року, перехід за посиланням не відбувається з причини відсутності інформації за критеріями пошуку.
Отже, суд висновує про встановлення фактичною перевіркою факту проведення розрахункової операції за проданий товар у безготівковій формі без застосування ПРРО, без створення та видачі у паперовій та/ або електронній формі відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції на суму 799,00 грн. через ПРРО ф/и 4000889737 зареєстрований 07.06.2024, чим порушено вимоги п. 1, п. 2 ст. З Закону № 265.
Відповідно до пункту 12 статті 3 Закону №-265/95-ВР суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку. Порядок та форма обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. При цьому суб'єкт господарювання зобов'язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб'єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті).
Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які провадять діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).
За змістом пункту 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР суб'єкти господарювання (як юридичних осіб, так і фізичних осіб-підприємців (за виключенням перелічених в другому абзаці цієї норми осіб, до яких позивач не відноситься)) зобов'язані вести облік товарних запасів і у разі проведення перевірки надати документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження тих товарних запасів, які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті). При цьому, до 01.01.2022 суб'єкт господарювання зобов'язаний був надати такі документи під час проведення перевірки, а після цієї дати такий обов'язок має бути виконаним саме на початок її проведення.
Статтею 20 Закону № 265/95-ВР визначено, що до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які здійснюють діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).
Отже, суб'єкт господарювання несе відповідальність за (окремо або в сукупності): 1) здійснення реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку; 2) ненадання під час перевірки документів, які підтверджують саме облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті).
Аналізуючи означені норми, суд висновує, що ненадання саме на початок проведення перевірки документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться в місці продажу (господарському об'єкті), є самостійною підставою для застосування штрафної санкції на підставі статті 20 Закону № 265/95-ВР.
Зазначене відповідає правовій позиції, викладеній у постановах Верховного Суду від 11.01.2024 у справі № 420/12275/22 та від 27.08.2024 у справі № 300/2879/22.
Як видно з акта фактичної перевірки від 03.09.2024, то в ньому, серед іншого встановлено факт здійснення реалізації непродовольчих товарів в тому числі технічно складних побутових товарів, які не обліковані у встановленому порядку за місцем реалізації і зберігання на загальну суму 1 436 683,00 грн.
Разом з цим зафіксовано, що посадовим особам контролюючого органу на початок проведення фактичної перевірки документи, що підтверджують облік та походження товарних запасів, - не надано.
Таким чином, не надання до перевірки документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу, є самостійною підставою для застосування штрафної санкції на підставі статті 20 Закону №265/95-ВР.
Суд зауважує, що в матеріалах справи відсутні докази, якими підтверджується наявність первинних документів в місці продажу товару на початок проведення перевірки.
Стосовно тверджень позивача, що працівники контролюючого органу вийшли за межі предмету перевірки, то суд зауважує, що предметом фактичної перевірки відповідно до наказу від 02.09.2024 №5738-п, крім іншого, було здійснення контролю щодо дотримання суб'єктом господарювання порядку здійснення розрахункових операцій, а порядок здійснення розрахункових операцій, відповідно, передбачає обов'язок суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку.
Стосовно тверджень позивача, що єдиним встановленим законом засобом доказування нестачі чи наявності товарів у платника податку є проведення платником податку на вимогу контролюючого органу під час проведення податкової перевірки інвентаризації товарів, то суд зауважує, що пунктом 12 частини 1 статті 3 Закону №265/95-ВР передбачено, що суб'єкт господарювання зобов'язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи, що підтверджують облік та походження товарних запасів, зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб'єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів, які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті).
Наявність відповідних товарів також підтверджується матеріалами фото- та відеофіксації, здійсненої перевіряючими під час фактичної перевірки, та долученими третьою особою до матеріалів справи. Стосовно тверджень позивача про недостовірність відповідного доказу, то суд зауважує, що такий був доданий до відзиву на позовну заяву через «Електронний Суд» із накладенням ЕЦП.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про порушення позивачем положення пункту 12 частини 1 статті 3 Закону №265/95-ВР та пункту Податкового кодексу України, оскільки позивач не надав під час проведення фактичної перевірки документів, які підтверджують облік та походження товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті) та документи, пов'язані зі здійсненням податкового контролю, а тому підстави для задоволення позовних вимог в означеній частині відсутні.
Стосовно порушення позивачем вимог статті 44, пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України, то суд зазначає таке.
Відповідно до статті 44 Податкового кодексу України платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, а також забезпечити зберігання відповідних документів.
Пунктом 85.2 статті 85 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов'язаний надати посадовим особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки.
Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.
При проведені перевірки посадові особи контролюючих органів мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи ( відповідно до пункту 85.4 статті 85 Податкового кодексу України).
Крім того, пунктом 85.8 статті 85 Податкового кодексу України встановлено, що посадова (службова) особа контролюючого органу, яка проводить перевірку, у випадках, передбачених цим Кодексом, має право отримувати від платника податків або його законних представників копії документів, що належать до предмета перевірки. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).
В ході проведення перевірки посадові особи контролюючого органу звернулися до позивача із запитом щодо надання документів, відповідно до пунктів 85.2, 85.4, 85.8 статті 85 Податкового кодексу України.
Проте, будь-яких документів, які стосуються та/або пов'язані з предметом перевірки, надано не було, що зафіксовано в акті фактичної перевірки.
Таким чином, фактичною перевіркою було встановлено порушення позивачем пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України.
Відповідальність за порушення статті 85 Податкового кодексу України передбачена абзацом 2 пункту 121.1 статті 121 Податкового кодексу України, відповідно до якого ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках передбачених цим Кодексом: тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020, 00 грн.
Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення: тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 2040, 00 грн
Суд звертає увагу на те, що позивачем не надавалися документи, які пов'язані з предметом перевірки під час самої перевірки. Позивач також не скористався правом на адміністративне оскарження, шляхом подання заперечення на акт фактичної перевірки. При зверненні до суду із позовною заявою позивач також не надав означених у запиті контролюючого органу документів.
Відтак відсутні підстави вважати, що контролюючим органом було обмежено можливість реалізації позивачем зазначеного обов'язку.
З урахуванням викладеного, суд зазначає, що висновки фактичної перевірки підтверджені належними та допустимими доказами, що є підставою для висновку про правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Таким чином, у задоволенні позову суд відмовляє.
Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 242-246, 250, 295 КАС України, суд
у задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Львівській області (місцезнаходження: 79026, м.Львів, вул.Стрийська, 35, код ЄДРПОУ 43968090), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Головне управління ДПС у м.Києві (код ЄДРПОУ ВП 44116011, місцезнаходження: 04116, м.Київ, вул. Шолуденка, 33/19), про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовити повністю.
Судові витрати покласти на позивача
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 30.01.2026.
Суддя Лунь З.І.