30 січня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/5088/25
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді В.В. НАУМЕНКА, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
до відповідача: НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 )
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить:
1) визнати протиправною бездіяльність відповідача, як суб'єкта владних повноважень, щодо виплати ОСОБА_1 обов'язкової компенсації за отриману психічну травму в сумі 200000 гривень;
2) зобов'язати відповідача виплатити ОСОБА_1 компенсацію в розмірі 200000 гривень за отриману психічну травму.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач під час захисту Батьківщини отримав поранення, після чого проводилось тривале лікування, у підсумку лікування у позивача виявлено стійкий різко виражений посттравматичний стресовий розлад, тривожно-депресивний тип, проредієнтний перебіг з частими панічними атаками, значний когнітивним зниженням, стійкою інсомією, заїканням середнього ступеня, стійкими суїцидальними думками. Захворювання пов'язане із захистом Батьківщини. Призначено ІІІ групу інвалідності. Вказане, на думку позивача, є підставою для виплати компенсації у розмірі 200000 грн.
Ухвалою від 01.08.2025 року було залишено без руху позовну заяву.
Ухвалою, крім потреби в усунені недоліків щодо приведення позовної заяви у відповідність до статті 160 КАС України, було запропоновано позивачу обґрунтувати наявність права на отримання компенсації за отриману психічну травму в сумі 200000 гривень та надати до суду докази вирішення вказаного спору в адміністративному порядку; надати відомості про те, коли саме відповідач, на думку позивача, мав сплатити спірну компенсацію у розмірі 200000,00 грн., з якого часу триває вказана позивачем бездіяльність та коли позивачу стало відомо про порушення його права на компенсацію.
Зазначену ухвалу направлено рекомендованим листом на адресу позивача, яка вказана у позові як його місцезнаходження, але таке відправлення повернуто поштою, через відсутність адресата за вказаною адресою.
Разом з тим, 19.08.2025 року від позивача до суду надійшла заява про усунення недоліків, водночас недоліки залишились не усунутими.
Ухвалою судді від 28.08.2025 року, з метою забезпечення прав особи на доступ до правосуддя, відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с. 19).
Ухвалу надіслано відповідачу поштою на вказану позовній заяві позивачем поштову адресу, проте повернуто на адресу суду, згідно довідки про причини повернення зазначено: «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с. 23).
27.10.2025 року суд виніс ухвалу про витребування доказів, за змістом якої, крім витребування доказів у відповідача, доручено Міністерству оборони України надати необхідні докази та забезпечити отримання ухвали Військовою частиною НОМЕР_4 (а.с.24).
Ухвалу доставлено в особистий електронний кабінет відповідача 01.11.2025 року (а.с. 29), крім того, направлено поштою на адресу відповідача (повернуто 03.11.2025 року, «адресат відсутній» (а.с. 31)) та Міністерства оборони України - отримано 11.11.2025 (а.с. 33).
Міністерство оборони України вимоги ухвали не виконало.
Суд ухвалою від 20.11.2025 року витребував у Міністерства оборони України, документи які могли б містити інформацію стосовно предмета спору (а.с. 34).
Вимоги ухвали Міністерством оборони України виконано частково. Зокрема, надано до суду інформацію, за змістом якої Військову частину НОМЕР_4 - відповідача у справі, розформовано, про що свідчить витяг з відомчого обліку МОУ (а.с. 43), правонаступником є Військова частина НОМЕР_2 .
Ухвалою від 27.11.2025 року суд замінив у справі відповідача - Військову частину НОМЕР_4 на правонаступника - Військову частину НОМЕР_2 .
Відповідач подав відзив на позовну заяву, за змістом якого просить відмовити у задоволенні позовних вимог та вказує, що у віданні військової частини відсутня будь яка інформація стосовно звернення позивача до Військової частин НОМЕР_4 з питань отримання компенсації за отриману психічну травму в сумі 200000 гривень. Грошове забезпечення (включаючи додаткові та разові виплати й допомоги) під час перебування на службі виплачено в повному обсязі відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за №745/32197. Водночас вказує, що заявлена у позовній заяві як обов'язкова до виплати компенсація не передбачена Порядком №260 (а.с. 55-60).
Інших заяв по суті справи до суду не надходило.
Дослідивши та оцінивши наявні у справі докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_4 , вказане підтверджується наданою до суду відповідачем довідкою про нараховане та виплачене грошове забезпечення позивачу за період з 01.07.2024 року по 25.02.2025 року № 2154/ФЕС від 24.11.2025 року (а.с. 59).
Перебуваючи на військовій службі в Збройних Силах України у складі Військової частини НОМЕР_4 , 07.07.2025 року під час виконання бойового завдання отримав поранення та травмування. В результаті тривалого стаціонарного лікування, відповідно до свідоцтва про хворобу №34 від 04.02.2025 року, визнаний непридатним до військової служби (а.с. 5-6).
Відповідно до витягу з рішення експертної команди оцінювання повсякденного функціонування особи від 24.03.2025 року №94/25/252/Р, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , встановлено ІІІ групу інвалідності з 17.03.2025 року (а.с. 7-8). Інвалідність встановлена за захворюваннями, набутими під час захисту Батьківщини.
13.05.2025 року направив на адресу останнього відомого місця можливого розташування Військової частини НОМЕР_4 лист, у якому вимагалось сплатити позивачу за рахунок коштів Військової частини НОМЕР_4 компенсацію за отриману психічну травму. Вимога обґрунтована тим, що у підсумку лікування у позивача виявлено стійкий різко виражений посттравматичний стресовий розлад, тривожно-депресивний тип, проредієнтний перебіг з частими панічними атаками, значний когнітивним зниженням, стійкою інсомією, заїканням середнього ступеня, стійкими суїцидальними думками. Захворювання пов'язане із захистом Батьківщини. Призначено ІІІ групу інвалідності. До копії листа позивачем додано фіскальний чек про направлення рекомендованим листом вказаної вимоги Військовій частині НОМЕР_4 за адресою АДРЕСА_3 .
Суд зауважує, що доказів отримання такого листа до суду не надано. Номер, за яким суд міг би сам пересвідчитись у отриманні чи поверненні відправлення, на копії фіскального чеку відображений не повністю - замість необхідних 13 цифр в наявності лише 11.
Позивач вказує, що бездіяльність відповідача щодо виплати йому компенсації є протиправною, тому звернувся з цим позовом до суду.
Отже, предметом спору у цій справі є бездіяльність відповідача стосовно розгляду заяви щодо виплати позивачу компенсації за отриману психічну травму, отриману внаслідок поранення, отриманого під час захисту Батьківщини, та виплата такої компенсації.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює та загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» № 2232-XII від 25 березня 1992 року (далі по тексту - Закон № 2232-XII).
Згідно з пункту 1, 4 статті 2 Закону №2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Приписами пункту 14 Статуту передбачено, що із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника (загальний обов'язок військовослужбовця).
Кожен військовослужбовець має право, щоб його звернення було розглянуто в межах розумних термінів, а відтак має бути належний доказ отриманням військовою частиною такого рапорту/заяви військовослужбовця чи його представника (в порядку звернення громадян), який може бути направлений рекомендованим листом із повідомленням про вручення та описом вкладення на адресу військової частини.
Інструкцією про організацію розгляду звернень та проведення особистого прийому громадян у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України, затвердженої Наказом Міністерства оборони України 28.12.2016 № 735 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23 січня 2017 р. за № 94/29962 (далі - Інструкція) визначений порядок розгляду, реєстрації, приймання, узагальнення та аналізу звернень військовослужбовців, членів їх сімей, працівників Збройних Сил України, а також інших громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які законно перебувають на території України (далі - громадяни), у структурних підрозділах апарату Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України, інших органів військового управління, з'єднаннях, військових частинах, військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів, установах та організаціях Збройних Сил України (далі - військові частини), а також визначає порядок контролю за його дотриманням.
Відповідно до цієї Інструкції, в роботі з письмовими (електронними) та усними зверненнями громадян має забезпечуватись кваліфікований, неупереджений, об'єктивний і своєчасний розгляд звернень.
Згідно пунктам 4-5 розділу ІІІ «Розгляд звернень громадян» Інструкції термін розгляду пропозицій, заяв та скарг обчислюється з дня, наступного за днем, з якого починається строк (таким днем є день їх надходження та реєстрації в органі військового управління, військовій частині), до дня направлення заявнику відповіді на його звернення. Якщо останній день терміну розгляду звернення припадає на неробочий день, то останнім днем терміну вважається перший після нього робочий день.
Термін розгляду пропозицій, заяв та скарг обчислюється від дня їхньої реєстрації у структурному підрозділі Міністерства оборони України, відповідальному за організацію розгляду звернень громадян.
Звернення розглядаються і вирішуються в термін не більше одного місяця від дня їх надходження, ураховуючи вихідні, святкові та неробочі дні, а ті, які не потребують додаткового вивчення та проведення перевірки за ними, - невідкладно, але не пізніше 15 днів від дня їх отримання.
При цьому, відлік 30-денного строку розпочинається з дня отримання військовою частиною такого звернення.
Як свідчить копія службового чеку «Укрпошти» (а.с. 10), звернення до командування військової частини НОМЕР_4 про виплату компенсації позивачем було надіслано з відділення поштового зв'язку №6 м. Кропивницький, на адресу с. Велика Михайлівка Одеської області. Водночас, як вже зазначалось судом, з наданих позивачем доказів встановити стан отримання відправлення адресатом неможливо.
Відповідач, в свою чергу, у відзиві на позовну заяву стверджує, що такого листа не отримував та зазначає, що відповідачу було виплачено все належне йому грошове забезпечення відповідно до Порядку №260.
Так, нарахування грошового забезпечення військовослужбовцям регулюється Порядком виплати грошового забезпечення вiйськовослужбовцям Збройних Сил України та деяким iншим особам, затвердженим наказом Мiнiстерства оборони Укра'iни вiд 07 червня 2018 року № 260 (далi по тексту - Порядок № 260), Постановою Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення вiйськовослужбовцiв, осiб рядового i начальницького складу та деяких iнших осiб», Постановою Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат вiйськовослужбовцям, особам рядового i начальницького складу», № 168 полiцейським та їx сiм'ям пiд час дiї воєнного стану».
Вiдповiдно п. 2 Роздiлу I Порядку № 260, грошове забезпечення включає:
щомiсячнi основнi види грошового забезпечення;
щомiсячнi додатковi види грошового забезпечення;
одноразовi додатковi види грошового забезпечення.
До щомiсячних основних видiв грошового забезпечення належать:
посадовий оклад;
оклад за вiйськовим званням;
надбавка за вислугу рокiв.
До щомiсячних додаткових видiв грошового забезпечення належать:
пiдвищення посадового окладу;
надбавки;
доплати;
винагорода вiйськовослужбовцям, якi обiймають посади, пов'язанi з безпосереднiм виконанням завдань iз забезпечення кiбербезпеки та кiберзахисту;
винагорода за особливостi проходження служби (навчання) пiд час воєнного стану (особливого перiоду);
премiя.
До одноразових додаткових видiв грошового забезпечення належать:
винагороди (крiм винагороди вiйськовослужбовцям, якi обiймають посади, пов'язанi з безпосереднiм виконанням завдань iз забезпечення кiбербезпеки та кiберзахисту, винагороди за особливостi проходження служби (навчання) пiд час воєнного стану (особливого перiоду)), а також додаткова винагорода та одноразова винагорода на перiод дiї воєнного стану;
допомоги.
Позивачу нараховувалось та виплачувалось грошове забезпечення під час перебування на військовій службі відповідно до Порядку №260 (а.с. 52).
Водночас, серед основних, одноразових щомісячних та додаткових складових грошового забезпечення, зазначених у п. 2 Роздiлу I Порядку № 260, відсутній такий вид складової, як "компенсація за психічну травму, отриману під час перебування на військовій службі".
Отже, суд приходить до висновку, що адміністративний позов ОСОБА_1 не обґрунтований нормами закону, які на думку позивача були порушені, тобто позивач не вказав конкретні норми, які порушив відповідач та не довів, як саме вони порушені.
Суд зазначає, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху суд надавав позивачу можливість навести належне обґрунтування своїх вимог та надати відповідні докази, водночас позивач такою можливістю не скористався.
Суд також зазначає, що відповідно до наявних у справі матеріалів, відсутні будь-які відомості про те, що на дату звернення до суду між сторонами взагалі існував правовий спір щодо виплати компенсації, про яку йдеться у позові, а отже відсутнє порушене право, яке підлягає судовому захисту.
Відповідно до статті 55 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав та свобод і можливість оскаржити до суду рішення, дії та бездіяльність органів державної влади, місцевого самоврядування, громадських об'єднань і посадових осіб.
Свою позицію щодо застосування Конституції України при здійсненні правосуддя Верховний Суд України свого часу відобразив у постанові Пленуму «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» від 1 листопада 1996 року №9.
Згідно з частинами 1 і 2 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист; захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також у будь-який спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до правових позицій Великої Палати Верховного Суду, зокрема, у постановах від 28 листопада 2018 року у справі №607/6092/18, від 05 червня 2019 року у справі №607/6865/18, від 11 червня 2019 року у справі №917/1338/18, визначення предмета, підстав позову та відповідача у спорі - це право, яке належить позивачу; натомість установлення обґрунтованості позову - це обов'язок суду, який здійснюється під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.
Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване в законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження про порушення прав було обґрунтованим. Обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення (висновок, що сформований у постанові Верховного Суду України від 15 листопада 2016 року у справі №800/301/16).
Відсутність спору на день звернення позивача до суду, у свою чергу, взагалі виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту (висновок, сформований у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі №802/2474/17-а; провадження №11-1081апп18).
Враховуючи вищезазначене, суд констатує про відсутність порушеного права позивача щодо виплати компенсації за отриману психічну травму під час перебування на військовій службі. Вказане є беззаперечною підставою для відмови у позові, з огляду на передчасне звернення до суду із такими позовними вимогами.
Таким чином, на час розгляду цієї справи та за наявних у матеріалах справи доказів, у суду відсутні належні та допустимі докази протиправної бездіяльності відповідача щодо виплати компенсації у розмірі 200000,00 грн. ОСОБА_1 .
Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У разі надання відповідачем доводів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про правомірність його рішень, дій чи бездіяльності, позивач має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України.
З огляду на викладене, позивач, всупереч вимогам статті 77 КАС України, не довів ті обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, в той час як відповідачем правомірність спірних дій підтверджено належними та допустимими доказами.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови в задоволенні позовних вимог.
Судові витрати сторонами не понесені.
Керуючись статтями 2, 19, 77, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 КАС України.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду В.В. НАУМЕНКО