30 січня 2026 року справа №640/33830/21
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у місті Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
Суть спору: до Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач) та просить суд:
визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нездійснення нарахування та невиплати ОСОБА_1 станом на день звільнення грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої частиною четвертою статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 №702 «Про затвердження переліку місцевостей з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами та переліків військових посад, виконання обов'язків військової служби за якими пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я, а також Порядку надання та визначення тривалості щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в зазначених умовах» за періоди: 31.07.2014 - 11.10.2017, 19.10.2017 - 14.03.2019, 31.10.2019 - 08.01.2020, 28.01.2020 - 23.09.2020;
зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані додаткові відпустки, які передбачені частиною четвертою статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 №702 «Про затвердження переліку місцевостей з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами та переліків військових посад, виконання обов'язків військової служби за якими пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я, а також Порядку надання та визначення тривалості щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в зазначених умовах» (далі - Постанова №702) за періоди: 31.07.2014 - 11.10.2017, 19.10.2017 - 14.03.2019, 31.10.2019 - 08.01.2020, 28.01.2020 - 23.09.2020;
визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової доплати до грошового забезпечення за період часу з жовтня 2020 року по червень 2021 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 №375 «Деякі питання оплати праці (грошового забезпечення) окремих категорій працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення, на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни»;
зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову доплату до грошового забезпечення за період часу з жовтня 2020 року по червень 2021 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 №375 «Деякі питання оплати праці (грошового забезпечення) окремих категорій працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення, на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни» (далі - Постанова №375).
Позовні вимоги мотивовані тим, що всупереч вимогам чинного законодавства України, відповідач не здійснив повний розрахунок з позивачем на момент виключення останнього зі списків військової частини (зокрема, не виплачені: грошова компенсація за невикористані додаткові відпустки, які передбачені частиною четвертою статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 №702, а також додаткова доплата до грошового забезпечення за період часу з жовтня 2020 року по червень 2021 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 №375).
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.11.2021 (суддя Келеберда В.І.) позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу 10-денний строк з дня отримання копії ухвали суду для усунення недоліків позовної заяви.
07.12.2021 до Окружного адміністративного суду міста Києва від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.12.2021 (суддя Келеберда В.І.) відкрите провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
11.01.2022 на адресу Окружного адміністративного суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. Відповідач заперечує проти вимог позивача та вказує, що позивач звернувся до суду з пропуском строку встановленого частиною п'ятою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України. Крім того, на переконання відповідача, не підлягають задоволенню позовні вимоги щодо виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, оскільки відповідно до пункту 19 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», в особливий період з моменту оголошення мобілізації припинене надання додаткових відпусток. Також відповідач вважає необґрунтованими доводи позивача про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог щодо виплати додаткової доплати до грошового забезпечення на підставі Постанови №375, оскільки такий вид доплат здійснюється відповідно до затвердженого плану асигнувань відповідно фонду на наступний рік. При цьому, відповідач вказує, що Окремий контрольно-пропускний пункт « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (Військова частина НОМЕР_1 ) не є головним розпорядником бюджетних коштів.
20.01.2022 на адресу Окружного адміністративного суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив. Позивач, з посиланням на правові позиції Верховного Суду, наголошує, що у даній категорії справ строк звернення встановлюється положеннями Кодексу законів про працю України, а не нормами Кодексу адміністративного судочинства України та не обмежений будь-яким строком. Також з посиланням на правові позиції Верховного Суду, позивач вказує, що положення пункту 19 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не встановлюють припинення виплати компенсації за невикористані частини додаткової соціальної відпустки, право на яку позивач набув за період проходження військової служби. На переконання позивача, уникнення обов'язку виплати додаткової доплати до грошового забезпечення на підставі Постанови №375 не може бути мотивованим відсутністю належного фінансування.
07.02.2022 на адресу Окружного адміністративного суду міста Києва від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив позивача з доводами, аналогічними тим, що викладені у відзиві на позовну заяву від 11.01.2022.
Законом України від 13.12.2022 №2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 13.12.2022 № 2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду», з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
14.12.2022 вказаний Закон України опублікований в газеті «Голос України» №254 та набрав чинності 15.12.2022.
16.01.2024 на адресу Київського окружного адміністративного суду супровідним листом від 05.01.2023 №03-19/1436/23 «Про скерування за належністю справи» надійшли матеріали адміністративної справи №640/33830/21.
16.01.2024 відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Кушновій А.О..
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.02.2024 прийнято адміністративну справу №640/33830/21 до провадження судді Київського окружного адміністративного суду Кушнової А.О та вирішено продовжувати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження; витребувано у відповідача: копію витягу з Єдиного державного реєстру підприємства та організацій України на відповідача; копії наказів по особовому складу про звільнення з військової служби стосовно позивача та по стройовій частині про виключення позивача зі списків особового складу та всіх видів забезпечення; копію заяви, з якою позивач звернувся до відповідача з приводу нарахування та виплати компенсації за невикористані дні додаткової відпустки за 2014-2020 роки, та надану відповідь; копію послужного списку позивача; копію грошового атестату позивача; детальну довідку-розрахунок про нараховані та виплачені позивачу при звільненні суми коштів із детальним описом розміру та підстав нарахування та виплати кожної складової; письмові пояснення щодо підстав відмови у виплаті позивачу компенсації за невикористані дні додаткової відпустки за 2014-2020 роки (у разі відмови у виплаті); інформацію про виділення та оплату всіх видів відпусток позивача за 2014-2020 роки; докази виплати позивачу коштів при звільненні; письмові пояснення та докази щодо виплати чи не виплати позивачу кожного з видів виплат, що є предметом спору у даній справі; письмові пояснення про те, чи було нараховано та виплачено позивачу додаткову доплату за службу в особливих умовах (період карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2) відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 №375 якщо так, то за який період; письмові пояснення із нормативним обґрунтуванням щодо не нарахування та не виплати позивачу додаткової доплати за службу в особливих умовах (період карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2) відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 №375 за період з 01.10.2020 по 30.06.2021.
06.03.2024 до Київського окружного адміністративного суду від відповідача надійшли додаткові пояснення, де зазначено про надання витребуваних судом доказів, як додатків до відзиву на позовну заяву та заперечення на відповідь на відзив.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22.12.2025 витребувано у позивача та відповідача: додаткові письмові пояснення із вказанням обґрунтування щодо застосування Переліку військових посад Збройних Сил, виконання обов'язків військової служби за якими пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я, що дають право на щорічну додаткову відпустку (додаток 2), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 №702, до посад «помічник начальника відділу прикордонної служби з кінологічного забезпечення», «старший інспектор групи паспортного контролю».
20.01.2026 через підсистему «Електронний суд» до суду від відповідача надійшли додаткові пояснення у справі, де вказано, що посада «помічник начальника відділу прикордонної служби з кінологічного забезпечення» відсутня у переліку посад, що дають право на щорічну додаткову відпустку. Також відповідач визнає, що посада «старший інспектор групи паспортного контролю» відноситься до переліку посад, що дають право на щорічну додаткову відпустку.
Додаткові пояснення позивача у строк, встановлений ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22.12.2025, до суду не надходили.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд.
Судом встановлено та сторонами не заперечується, що позивач проходив військову службу у органах Державної прикордонної служби України, зокрема:
у період з 31.07.2014 по 27.05.2017 на посаді начальника кінологічного відділення НОМЕР_2 прикордонного загону;
у період з 27.05.2017 по 11.09.2017 на посаді начальника кінологічного відділу «Тиса»;
у період з 11.09.2017 по 11.10.2017 на посаді начальника кінологічного відділення відділу «Чоп»;
у період з 11.10.2017 по 19.10.2017 - перебував у розпорядженні;
у період з 19.10.2017 по 14.03.2019 на посаді начальника кінологічного відділення відділу «Краківець»;
у період з 14.03.2019 по 31.10.2019 на посаді помічника начальника відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » з кінологічного забезпечення;
у період з 31.10.2019 по 08.01.2020 на посаді помічника начальника відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » з кінологічного забезпечення;
у період з 08.01.2020 по 28.01.2020 - перебував у розпорядженні;
у період з 28.01.2020 по 23.09.2020 на посаді старшого інспектора групи паспортного контролю «Жуляни»;
у період з 23.09.2020 по 21.01.2021 на посаді начальника групи паспортного контролю «Жуляни»;
у період з 21.01.2021 по 08.06.2021 на посаді начальника відділення контролю «Жуляни».
Наказом начальника Окремого контрольно-пропускного пункту «Київ» Державної прикордонної служби від 03.06.2021 №215-ос капітана ОСОБА_1 , начальника відділення другої лінії відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » І категорії (тип А), звільнено з військової служби у запас на підставі підпункту «б» пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Наказом начальника Окремого контрольно-пропускного пункту « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Державної прикордонної служби від 08.06.2021 №221-ос капітана ОСОБА_1 виключено із списків особового складу та всіх видів забезпечення.
У наказі начальника Окремого контрольно-пропускного пункту « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Державної прикордонної служби від 08.06.2021 №221-ос, крім іншого, вказано таке:
щорічну основну відпустку за 2021 рік використав у кількості 15 діб;
матеріальну допомогу на оздоровлення за 2021 рік отримав;
додаткову відпустку за сімейними обставинами зі збереженням грошового забезпечення за 2021 рік не використав;
виплатити: грошову компенсацію за 20 календарних днів невикористаної щорічної основної відпустки за 2021 рік у розмірі 12 889 гривень 20 копійок, одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 12 повних календарних років служби у сумі 116 002 гривень 80 копійок, надбавку за особливості проходження служби з 01 по 08 червня 2021 року у розмірі 100% від посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років, премію з 01 по 08 червня 2021 року у розмірі 106%.
Сторонами не заперечується, що при звільненні позивача з військової служби відповідачем не були виплачені:
грошова компенсація за невикористані додаткові відпустки, які передбачені частиною четвертою статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Постановою №702 за періоди: 31.07.2014 - 11.10.2017, 19.10.2017 - 14.03.2019, 31.10.2019 - 08.01.2020, 28.01.2020 - 23.09.2020;
додаткова доплата до грошового забезпечення за період з жовтня 2020 року по червень 2021 року відповідно до Постанови №375.
29.07.2021 позивач звернувся до відповідача із запитом щодо виплат, які були здійснені на момент виключення позивача зі складу військової частини.
Листом від 11.08.2021 №11/1564 відповідач, крім іншого, повідомив про відсутність підстав для нарахування та виплати позивачу грошової компенсації за невикористані додаткові відпустки, які передбачені частиною четвертою статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Постановою №702 та додаткової доплати до грошового забезпечення за період з жовтня 2020 року по червень 2021 року відповідно до Постанови №375.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо нездійснення нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані додаткові відпустки, які передбачені частиною четвертою статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Постановою №702 та додаткової доплати до грошового забезпечення за період з жовтня 2020 року по червень 2021 року відповідно до Постанови №375, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи спір по суті суд керується положеннями чинного законодавства, яке діяло станом на час виникнення спірних правовідносин та звертає увагу на наступне.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Згідно з пунктом 8 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України «Про відпустки». Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України. У разі якщо Законом України «Про відпустки» або іншими законами України передбачено надання додаткових відпусток без збереження заробітної плати, такі відпустки військовослужбовцям надаються без збереження грошового забезпечення.
Статтею 4 Закону України «Про відпустки» передбачено такі види щорічних відпусток: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.
Згідно з частиною четвертою статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», військовослужбовцям, виконання обов'язків військової служби яких пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або здійснюється в особливих природних географічних, геологічних, кліматичних і екологічних умовах та умовах підвищеного ризику для життя і здоров'я, крім військовослужбовців строкової військової служби, надається щорічна додаткова відпустка із збереженням грошового та матеріального забезпечення. Тривалість такої щорічної додаткової відпустки визначається залежно від часу проходження служби в цих умовах та не може перевищувати 15 календарних днів. Перелік місцевостей з особливими природними географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами, військових посад, виконання обов'язків військової служби яких пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я, а також порядок надання та тривалість щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в зазначених умовах визначаються Кабінетом Міністрів України.
Постановою №702, крім іншого, затверджений Перелік військових посад Держприкордонслужби, виконання обов'язків військової служби за якими пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я, що дають право на щорічну додаткову відпустку (додаток 4) (далі - Перелік).
Так, до Переліку посад (додаток 4), що дають право на щорічну додаткову відпустку, затвердженого Постановою №702, крім інших, віднесені посади Держприкордонслужби: старший інспектор прикордонної служби, начальник відділення.
Сторонами не заперечується, що позивач займав посади:
з 31.07.2014 по 27.05.2017 - начальника кінологічного відділення НОМЕР_2 прикордонного загону;
з 27.05.2017 по 11.09.2017 - начальника кінологічного відділу «Тиса»;
з 11.09.2017 по 11.10.2017 - начальника кінологічного відділення відділу «Чоп»;
з 19.10.2017 по 14.03.2019 - начальника кінологічного відділення відділу «Краківець»;
з 31.10.2019 по 08.01.2020 - помічника начальника відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » з кінологічного забезпечення;
з 28.01.2020 по 23.09.2020 - старшого інспектора групи паспортного контролю «Жуляни».
При цьому, судом встановлено, що посада «помічник начальника відділу прикордонної служби з кінологічного забезпечення» у Переліку відсутня.
Ураховуючи викладене, суд визнає протиправною бездіяльність відповідача щодо нездійснення нарахування та виплати позивачу грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої частиною четвертою статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Постановою №107 за періоди: з 31.07.2014 по 11.10.2017, з 19.10.2017 по 14.03.2019 та з 28.01.2020 по 23.09.2020.
Натомість, суд не вбачає правових підстав для задоволення позовних вимог у цій частині за період з 31.10.2019 по 08.01.2020, оскільки посада «помічник начальника відділу прикордонної служби з кінологічного забезпечення», займана позивачем у вказаний період, у Переліку відсутня.
Суд відхиляє доводи відповідача про те, що на період мобілізації та дії особливого стану припинено надання додаткових відпусток, з огляду на таке.
Відповідно до пункту 17 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», в особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються відпустки, передбачені частинами першою, шостою та дванадцятою цієї статті, і відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин. Надання військовослужбовцям відпусток, передбачених частиною першою цієї статті, здійснюється за умови одночасної відсутності не більше 30 відсотків загальної чисельності військовослужбовців певної категорії відповідного підрозділу. Відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин військовослужбовцям надаються із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів.
Відповідно до пункту 19 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», надання військовослужбовцям у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті, інших видів відпусток, крім відпусток військовослужбовцям-жінкам у зв'язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку, а також відпусток у зв'язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, припиняється.
Згідно з положеннями статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», особливий період це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Стаття 1 Закону України «Про оборону України» визначає особливий період, як період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи моменту введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний стан і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Системний аналіз зазначених норм свідчить про те, що в особливий період з моменту оголошення мобілізації припиняється надання військовослужбовцям інших видів відпусток, в тому числі додаткової соціальної відпуски.
Однак, Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не встановлене припинення виплати компенсації за невикористані частини додаткової соціальної відпустки, право на яку позивач набув за період проходження ним військової служби.
Водночас, у разі невикористання додаткової соціальної відпуски протягом календарного року, в якому у особи виникає право на таку відпустку, додаткова соціальна відпустка переноситься на інший період, тобто особа не втрачає самого права на надану їй чинним законодавством України соціальну гарантію, яке може бути реалізовано в один із таких двох способів: 1) безпосереднє надання особі відпустки після закінчення особливого періоду, який може тривати невизначений термін; 2) грошова компенсація відпустки такій особі.
Отже, у випадку звільнення військовослужбовців з військової служби їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні щорічної відпустки, в тому числі за невикористані дні додаткової відпустки.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі №620/4218/18 та у постанові Верховного Суду від 22.12.2021 у справі №640/21771/20.
Розглянувши доводи сторін у частині позовних вимог щодо додаткової доплати до грошового забезпечення за період з жовтня 2020 року по червень 2021 року відповідно до Постанови №375, суд зазначає таке.
Пунктом 1 Постанови №375 установлено, що на період дії карантину, встановленого постановою № 211, та протягом 30 днів з дня його відміни окремим категоріям працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення (забезпечення продовольчими та непродовольчими товарами, послугами зв'язку, транспорту, адміністративними, соціальними послугами, а також захист прав дітей та забезпечення правопорядку і безпеки громадян) (далі - працівники) та внаслідок виконання своїх обов'язків мають безпосередній контакт з населенням, встановлюється додаткова доплата до заробітної плати (грошового забезпечення) пропорційно відпрацьованому часу в зазначених умовах.
За приписами пунктів 2-5 Постанови №375, встановлення доплати, визначеної пунктом 1 цієї постанови, працівникам підприємств, установ та організацій, органів державної влади, які фінансуються з державного та місцевих бюджетів, здійснюється у граничному розмірі до 50 відсотків заробітної плати (грошового забезпечення). Перелік посад (професій) працівників, яким встановлюються такі доплати, визначається відповідним центральним органом виконавчої влади у сфері, у якій він реалізує державну політику. Персональний перелік працівників, яким встановлюється доплата, визначається керівником (керівником державної служби) відповідного підприємства, установи та організації, органу державної влади. Доплати, визначені пунктами 2 і 3 цієї постанови, здійснюються за рахунок та в межах видатків державного та місцевих бюджетів, передбачених за відповідними бюджетними програмами головних розпорядників бюджетних коштів.
Суд наголошує, що відповідач не заперечує відповідність посад, займаних позивачем у спірний період, критеріям, встановленим Постановою №375. Свою позицію відповідач обґрунтовує виключно відсутністю бюджетних асигнувань на здійснення такого виду доплати.
Так, відповідно до статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1952 року кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У рішенні у справі «Кечко проти України» Європейський суд з прав людини встановив, що мало місце порушення статті 1 Протоколу №1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи припинити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне законодавство передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення від 08.11.2005, заява № 63134/00).
Отже, реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
У рішенні від 09.07.2007 року №6-рп/2007 Конституційний Суд України вказав на те, що невиконання державою своїх зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави (підпункт 3.2).
Вказана правова позиція підтримана у постановах Верховного Суду від 18.12.2018 по справі №820/4619/16 та від 14.03.2019 по справі № 820/660/17.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 26.04.2023 у справі №420/19450/21 відхилив доводи скаржника про те, що обмежене фінансування для здійснення доплати на підставі Постанови №375 є правомірною підставою для нездійснення такої доплати, оскільки відсутність коштів на рахунку відповідача не може бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
Ураховуючи викладене, суд вбачає правові підстави для задоволення позовних вимог, які стосуються додаткової доплати до грошового забезпечення за період часу з жовтня 2020 року по червень 2021 року відповідно до Постанови №375.
Щодо доводів відповідача про звернення позивача до суду з пропуском встановлених строків, суд зазначає таке.
Перш за все, суд звертає увагу на те, що положення статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України не визначають строку звернення до суду у справах щодо здійснення розрахунку при звільненні.
Натомість, питання строку звернення до суду у справах щодо здійснення розрахунку при звільненні (у тому числі з військової служби) урегульоване положеннями статті 233 Кодексу законів про працю України.
Відповідно до частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України (у редакції, чинній до 19.07.2022), у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України від 01.07.2022 №2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», який набрав чинності з 19.07.2022, частини першу і другу статті 233 Кодексу законів про працю України викладено у такій редакції: «Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
Водночас, якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 Кодексу законів про працю України, у редакції, що була чинною до 19.07.2022, та були припинені на момент чинності дії статті 233 Кодексу законів про працю України, у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином:
правовідносини, які мають місце у період до 19.07.2022, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 Кодексу законів про працю України (у попередній редакції);
у період з 19.07.2022 підлягають застосуванню норми статті 233 Кодексу законів про працю України (у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин»).
Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі cудової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду від 21.03.2025 у справі №460/21394/23.
Сторонами не заперечується, що спірні правовідносини стосуються періоду до 19.07.2022, на який поширюється дія статті 233 Кодексу законів про працю України у попередній редакції.
Отже, враховуючи правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду у складі cудової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду від 21.03.2025 у справі №460/21394/23, суд дійшов висновку про те, що звернення позивача до суду щодо виплат у період до 19.07.2022 не обмежується будь-яким строком.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення адміністративного позову.
Вирішуючи питання стосовно розподілу судових витрат, суд враховує наступне.
Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Судом встановлено, що позивач не сплачував судовий збір за подання позовної заяви у цій справі, оскільки звільнений від його сплати на підставі пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».
Відтак, розподіл судових витрат судом не здійснюється.
На підставі викладеного, керуючись статями 243-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нездійснення нарахування та невиплати ОСОБА_1 станом на день звільнення грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої частиною четвертою статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 №702 «Про затвердження переліку місцевостей з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами та переліків військових посад, виконання обов'язків військової служби за якими пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я, а також Порядку надання та визначення тривалості щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в зазначених умовах» за періоди: з 31.07.2014 по 11.10.2017, з 19.10.2017 по 14.03.2019, з 28.01.2020 по 23.09.2020.
3. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані додаткові відпустки, які передбачені частиною четвертою статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 №702 «Про затвердження переліку місцевостей з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами та переліків військових посад, виконання обов'язків військової служби за якими пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я, а також Порядку надання та визначення тривалості щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в зазначених умовах» за періоди: з 31.07.2014 по 11.10.2017, з 19.10.2017 по 14.03.2019, з 28.01.2020 по 23.09.2020.
4. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової доплати до грошового забезпечення за період з жовтня 2020 року по червень 2021 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 №375 «Деякі питання оплати праці (грошового забезпечення) окремих категорій працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення, на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни».
5. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову доплату до грошового забезпечення за період з жовтня 2020 року по червень 2021 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 №375 «Деякі питання оплати праці (грошового забезпечення) окремих категорій працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення, на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни».
6. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Кушнова А.О.