про повернення позовної заяви
29 січня 2026 року м. Київ Справа № 320/26591/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Войтович І. І., розглянувши позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЛО ГАЗ" до Святошинського відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про визнання протиправним дій, зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернулось ТОВ "ГАЛО ГАЗ" з позовом до Святошинського відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в якому просить суд:
1. Визнати дії Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо безпідставного стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЛО ГАЗ" 99 479,35 грн протиправними.
2. Стягнути з Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЛО ГАЗ" 99 479,35 грн.
18.05.2025, ухвалою суду вказана позовна заява залишена без руху з підстав невідповідності позову вимогам ч. 6 ст. 161 КАС України.
02.07.2025 судом зареєстровано клопотання позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду врахувавши положення абз. 2 ч. 4 ст. 122 КАС України щодо шестимісячного строку, яки обраховується із дня звернення позивача до суб'єкта зі скаргою. Також вказує на ч. 6 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження", наявності триваючого правопорушення в частині вимог про стягнення коштів на користь товариства.
Суддя зазначає, що розгляд поданої позивачем до суду заяви здійснюється у відповідні процесуальні строки враховуючи навантаження у роботі судді.
Розглянувши заяву позивача суддя вказує наступне.
Предметом спору в даній справі є протиправні дії Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо безпідставного стягнення з ТОВ "ГАЛО ГАЗ" надлишкових коштів 99 479,35 грн., стягнутих в межах в межах виконавчого провадження № 76736420, та відповідно повернення (стягнення) вказаної суми на рахунок товариства.
Як встановлено судом, відповідач 13.12.2024 в межах виконавчого провадження № 76736420 стягнув з рахунку позивача 99 479,35 грн.
30.12.2024 позивач звертався до відповідача з запитом про надання інформації щодо підстав надлишково стягнутих коштів, але відповіді так і не отримав.
Відповідно, обставиною з якої саме часу починається перебіг процесуального строку на звернення до суду з вказаним позовом є стягнення з рахунку позивача коштів у сумі 99 479,35 грн про яке позивачу було відомо відразу, тобто 13.12.2024.
Вказана позовна заява надіслана до суду засобом поштового зв'язку "Укрпошта" 19.05.2025.
Позивач вказує, що 30.12.2024 ним було подано скаргу на дії виконавця та відповіді не отримано.
Так, оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця та інших посадових осіб органів ДВС передбачено частинами першою та п'ятою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження».
Згідно із ч. 5 ст. 75 вказаного Закону, рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Рішення виконавця про відкладення проведення виконавчих дій може бути оскаржене протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.
Одночасно пунктом 1 частини другої статті 287 КАС України встановлено, що позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
Конституційний Суд України у Рішенні від 07 липня 1998 року № 11-рп/98 у справі щодо офіційного тлумачення частин другої і третьої статті 84 та частин другої і четвертої статті 94 Конституції України (справа щодо порядку голосування та повторного розгляду законів Верховною Радою України) зазначив: "Термін "дні", якщо він вживається у зазначених правових актах без застережень, означає лише календарні дні.
З огляду на встановлений статтею 120 КАС України порядок обчислення процесуальних строків, зазначений десятиденний строк слід обчислювати в календарних днях. Такий порядок обчислення строків є єдиним для всіх норм КАС України та застосовується й у інших процесуальних кодексах України.
Згідно з частиною першою статті 3 КАС України порядок здійснення адміністративного судочинства встановлюється Конституцією України, цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
КАС України регулює порядок оскарження саме до адміністративного суду рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, на виконанні якого перебуває судове рішення цього суду. Право на звернення із позовною заявою, порядок її розгляду та ухвалення рішення пов'язані з наявністю винесеного за правилами КАС України судового рішення та з його примусовим виконанням. Відповідні положення вміщено у розділі ІV цього Кодексу "Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах".
В свою чергу, стаття 74 Закону України «Про виконавче провадження» регулює оскарження дій державного виконавця не тільки до суду, а й до інших органів.
Так, відповідно до частини третьої статті 74 зазначеного Закону рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії та бездіяльність начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, можуть бути оскаржені до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня.
Також стаття 74 Закону України «Про виконавче провадження» регулює відносини з оскарження рішень, дій або бездіяльності виконавців при виконанні не тільки судових рішень, але й інших виконавчих документів, які перераховані у частині першій статті 3 цього Закону.
Таким чином, стаття 74 Закону України «Про виконавче провадження» є загальною нормою по відношенню до статті 287 КАС України, адже застосовується до більш широкого кола відносин: 1) відносин, які виникають при оскарженні дій щодо виконання будь-якого виконавчого документа, а не тільки рішення суду; 2) відносин, які виникають при оскарженні дій державного виконавця не тільки до суду, але й до органів ДВС.
Таку правову позицію викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13 березня 2019 року у справі № 920/149/18.
Висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 13 березня 2019 року у справі №920/149/18, є застосовним під час розгляду справ в порядку адміністративного судочинства (постанова Верховного Суду від 08 жовтня 2019 року у справі №440/1290/19) щодо застосування у спірних правовідносинах спеціальної норми, якою визначено порядок обчислення строку звернення до адміністративного суду з позовною заявою.
Тобто, з цього слідує, що за аналогією закону стаття 74 Закону України «Про виконавче провадження» є загальною нормою по відношенню до статті 287 КАС України, а тому саме норми цього Кодексу є спеціальними і підлягають до застосування.
Зазначене узгоджується із висновками викладеними в постанові Верховного Суду від 14 липня 2022 року у справі № 380/10649/21.
Як вже зазначалося вище, відповідно до частини першої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Згідно з частиною третьою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії та бездіяльність начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, можуть бути оскаржені до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня.
Особливості судового провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби визначені статтею 287 КАС України.
Так, частиною третьою статті 287 КАС України визначено, що відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби.
Таким чином, статтею 74 Закону України «Про виконавче провадження» та статтею 287 КАС України передбачено право вибору особи порядку оскарження рішень державного виконавця. При цьому, такі оскарження є альтернативним способом захисту своїх прав.
Скориставшись альтернативним способом захисту своїх прав на оскарження рішень державного виконавця, а саме зверненням з позовною заявою до суду, де відповідачем є відповідний орган ДВС, позивач повинен керуватися статтею 287 КАС України, якою встановлено десятиденний строк для звернення від дати отримання таких рішень, який обчислюється календарними днями.
Такий правовий висновок за аналогічних обставин зроблено Верховним Судом у постанові від 08 жовтня 2019 року у справі №440/1290/19, який в силу вимог частини п'ятої статті 242 КАС України підлягає врахуванню судом.
Відповідно, при вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до суду з цим позовом застосуванню підлягає спеціальна норма, якою визначено порядок обчислення строку звернення до адміністративного суду з позовною заявою, тобто КАС України, а не Закон України «Про виконавче провадження».
У визначенні моменту і виникнення права на позов мають значення дві обставини: об'єктивна - наявність факту порушеного права, суб'єктивна - особа дізналася або повинна була дізнатись про факт порушення права. З урахуванням особливостей конкретних правовідносин початок перебігу строку звернення до адміністративного суду може бути пов'язаний із різними юридичними фактами та їх оцінкою.
Позивач вказує що він надсилав скаргу до суб'єкта владних повноважень 30.12.2024, відповіді не отримав, тому підлягає застосуванню абз. 2 ч. 4 ст. 122 КАС України.
Суддя зазначає, що частина 4 статті 122 КАС України визначає якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов'язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб'єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб'єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Та, враховуючи вищезазначені висновки суду щодо застосованості сторонами та судом ст. 287 КАС України, перебіг процесуального строку на звернення до суду з вказаним позовом починається з 13.12.2024, з дня стягнення з рахунку позивача коштів у сумі 99 479,35 грн. До суду позивач звернувся 19.05.2025.
Отже, позивачем пропущений десятиденний строк звернення до суду.
Доводи позивача щодо причин пропуску строку звернення суд вважає необґрунтованими.
Решта доводів не змінює висновків суду.
Щодо посилання позивача на триваюче правопорушення, суддя зазначає, що за ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" стягнуті з боржника кошти, що залишилися після задоволення всіх вимог за виконавчими документами, перераховуються боржнику (крім випадків повернення коштів іншим особам).
Враховуючи доводи позивача, предмет спору та надані до позову документи, судом не встановлено обґрунтованість застосування зазначеної норми закону позивачем, за спірним виконавчим провадженням.
Суддя звертає увагу, що будь-яких реальних обставин, які б слугували об'єктивними перепонами чи створювали труднощі для звернення до суду з цим позовом у межах встановленого у статті 287 КАС України строку позивачем у заяві про поновлення строку - не наведено.
Суддя наголошує, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами. Суд уважає, що чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи, а для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку.
Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою публічних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Звернення до суду з позовною заявою це право сторони, а не обов'язок, а тому, якщо особа вважає за необхідне скористатися своїм правом на подання позову, реалізація зазначеного права повинна відбуватися із дотриманням порядку та строків, установлених положеннями Кодексу адміністративного судочинства України.
Зловживання процесуальними правами не допускається. Зазначені правові висновки викладено в ухвалі Верховного суду від 30.08.2023 у справі №520/6827/22.
Підсумовуючи, суддя не встановив переконливих фактичних обставин, які б свідчили про дійсні істотні перешкоди чи труднощі для своєчасного звернення позивача до суду за захистом своїх прав.
Враховуючи вищевикладене, суддя приходить до висновку, що викладені у заяві про поновлення строків підстави не може бути визнані судом поважними, оскільки вони не свідчать про наявність об'єктивних обставин, що унеможливлювали звернення до суду з позовом вчасно.
Згідно з ч.6 ст.161 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Відповідно до частини другої ст.123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до пункту 9 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Враховуючи, що підстави наведені позивачем суддею визнано неповажними підставами для поновлення строку звернення до суду з цим позовом, та подана заява про поновлення строків не містить зазначення поважних підстав для поновлення строку звернення до суду з вказаним позовом, які є об'єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, суддя дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення такої заяви та наявність підстав для повернення позовної заяви.
Згідно ч.8 ст.169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Керуючись ст.ст. 122, 123 169, 241, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
1. Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЛО ГАЗ" до Святошинського відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про визнання протиправним дій, зобов'язання вчинити певні дії, - повернути позивачеві.
2. Роз'яснити позивачеві, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
3. Копію ухвали разом з матеріалами позовної заяви надіслати позивачеві.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.
Суддя Войтович І. І.