29 січня 2026 року м. Київ справа №320/22169/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Горобцової Я.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Центральної військово - лікарської комісії Державної прикордонної служби України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Центральної військово - лікарської комісії Державної прикордонної служби України (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
визнати протиправною бездіяльність Центральної військово-лікарської комісії Державної прикордонної служби щодо нездійснення, у встановленому законом порядку, розгляду скарги ОСОБА_1 на висновок військово- лікарської комісії Львівського військово-медичного клінічного центру Державної прикордонної служби України № 307 від 20.03.2024;
зобов'язати Центральну військово-лікарську комісію Державної прикордонної служби повторно розглянути скаргу ОСОБА_1 на висновок військово-лікарської комісії Львівського військово-медичного клінічного центру Державної прикордонної служби України, оформлений довідкою № 307 від 20.03.2024, з прийняттям постанови відповідно до Положення про проходження медичного огляду у Державній прикордонній службі України з зазначенням всіх обмежень для проходження військової служби відповідно до стану здоров'я ОСОБА_1 ;
зобов'язати Центральну військово-лікарську комісію Державної прикордонної служби провести повторну військово-лікарську експертизу для встановлення ступеня придатності до військової служби ОСОБА_1 , з повним обстеженням, за необхідності - в умовах стаціонару, з метою оцінки стану здоров'я і фізичного розвитку ОСОБА_1 на момент огляду та визначення ступеня придатності до військової служби.
Позовні вимоги мотивовані протиправністю рішення відповідача, оформленого у формі листа від 29.03.2024 №13.1/284, яким відмовлено в задоволенні скарги про перегляд довідки № 307 від 20.03.2024 Львівського військово-медичного клінічного центру Державної прикордонної служби України.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.60.2024 відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відповідач у відзиві на позов вказав про правомірність своїх дій при розгляді скарги позивача.
Позивач у відповіді на відзив зазначив про необґрунтованість доводів відповідача.
Розглянувши подані документи та матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Судом встановлено, що Львівським військово-медичним клінічним центром Державної прикордонної служби України складено довідку № 307 від 20.03.2024, у відповідності до якої позивача визнано придатним до військової служби на підставі статей 40в, 43б графи ІІ Розкладу хвороб.
Позивачем подано до Центральної військово-лікарської комісії скаргу про скасування довідки № 307 від 20.03.2024.
Центральною військово-лікарською комісією Державної прикордонної служби України розглянуто скаргу позивача та листом від 29.03.2024 №13.1/284 повідомлено про відсутність підстав для скасування довідки № 307 від 20.03.2024.
Позивач, вважаючи протиправними дії відповідача, що відмови у перегляду довідки ВЛК № 307 від 20.03.2024, звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є: верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі; обов'язковість судового рішення; забезпечення права на апеляційний перегляд справи; забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом; розумність строків розгляду справи судом; неприпустимість зловживання процесуальними правами; відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.
Закріплений у частині 1 статті 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює та визначає Закон України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 2232).
Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 2232 захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Згідно із частинами другою, третьою статті 1 Закону № 2232 військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Відповідно до частини п'ятої статті 1 Закону № 2232 від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.
Згідно з частиною сьомої статті 1 Закону № 2232 виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.
Згідно з частиною першою статті 2 Закону № 2232 військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Отже, військова служба передбачає професійну діяльність саме придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України.
Відповідно до частини десятої статті 2 Закону № 2232 та з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров'я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, яке зареєстроване в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за № 1109/15800, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.
Порядок проведення військово-лікарськими комісіями Держприкордонслужби медичного огляду військовослужбовців Держприкордонслужби з метою визначення їх придатності за станом здоров'я до військової служби (роботи за фахом), установлення причинного зв'язку захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв, визначається Положенням про проходження медичного огляду у Державній прикордонній службі України, затвердженим наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України №333 від 06.05.2009, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2009 за №570/16586 (далі - Положення №333, чинним на час спірних правовідносин).
Відповідно до п.1 гл.1 розд.ІІ Положення №333, основними завданнями військово-лікарських комісій Держприкордонслужби є : організація та проведення медичного огляду осіб, зазначених у пункті 1 розділу І цього Положення; медичний відбір громадян України для проходження військової служби за контрактом у Держприкордонслужбі; оцінка результатів медичного огляду військовослужбовців, осіб, які є кандидатами на військову службу в Держприкордонслужбі, осіб, які вступають до навчальних закладів Держприкордонслужби, і розроблення пропозицій щодо вдосконалення цієї роботи; визначення ступеня придатності військовослужбовців до військової служби, причинного зв'язку захворювань, поранень, травм контузій і каліцтв у військовослужбовців, які проходять військову службу у Держприкордонслужбі; визначення причинного зв'язку захворювань, поранень, травм, контузій і каліцтв у колишніх військовослужбовців Держприкордонслужби; визначення причинного зв'язку захворювань, поранень, травм, контузій і каліцтв, що спричинили смерть військовослужбовців Держприкордонслужби; визначення за станом здоров'я можливості проживання за кордоном членів сімей військовослужбовців, які направляються за кордон у довгострокові закордонні відрядження, на навчання, при виїзді останніх за кордон або при переміщенні їх по службі з переїздом в інші регіони України; розроблення методичних рекомендацій до медичного огляду, вимог до стану здоров'я, фізичного розвитку та індивідуальних психофізіологічних особливостей військовослужбовців Держприкордонслужби, кандидатів на військову службу в Держприкордонслужбі, кандидатів до вступу на навчання до ВВНЗ.
Для виконання зазначених завдань у Держприкордонслужбі створюються ЦВЛК, постійно та тимчасово діючі ВЛК, а також постійно діючі лікарсько-льотні комісії (п.2 гл.1 розд.ІІ Положення №333).
Пунктом 3 глави 1 розділу ІІ Положення №333 передбачено, що ЦВЛК та ВЛК приймають постанови, які оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв.
Пунктом 4 глави 1 розділу ІІ Положення №333 встановлено, що у прийнятті постанов усі ВЛК та ЛЛК є незалежними. У своїй роботі вони керуються Основами законодавства України про охорону здоров'я, Законами України "Про військовий обов'язок і військову службу", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", цим Положенням, а також іншими нормативно-правовими актами.
Згідно п.1 гл.4 розд.ІІІ Положення №333, направлення на медичний огляд проводиться начальниками відповідних органів Держприкордонслужби, де проходить службу військовослужбовець, військовою прокуратурою, судами, головою ЦВЛК, начальниками закладів охорони здоров'я Держприкордонслужби за місцем лікування.
Медичний огляд для визначення ступеня придатності до військової служби військовослужбовців, які одержали захворювання, поранення, травму, контузію, каліцтво під час захисту держави, участі у міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки у складі національного контингенту та національного персоналу у країнах, де ведуться бойові дії, або захищали незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України та брали безпосередню участь в антитерористичній операції, здійснюється ВЛК тільки після закінчення стаціонарного лікування в закладі охорони здоров'я та досягнення визначеного наслідку (результату) лікування захворювання, поранення, травми, контузії, каліцтва (пу.20 гл.4 розд.ІІІ Положення №333).
На виконання п.1 гл.11 розд.ІІІ Положення №333, постанови ВЛК приймаються колегіально, більшістю голосів. ВЛК при винесенні постанови оцінює висновки лікарів за результатами медичного огляду в закладі охорони здоров'я Держприкордонслужби, документи особи, які характеризують стан її здоров'я, з інших закладів охорони здоров'я (результати обстежень, висновки лікарів і спеціалістів тощо) за наявності, які є додатковими матеріалами для встановлення діагнозу.
Згідно п.2 гл.11 розд.ІІІ Положення №333, постанови ВЛК відповідно до цього Положення розглядаються, затверджуються, контролюються та переглядаються ЦВЛК
За рішенням ЦВЛК може бути проведений повторний або контрольний медичний огляд.
Нормами п.1, 2 гл.12 розд.ІІІ Положення №333 передбачено, що у разі коли під час медичного огляду військовослужбовців Держприкордонслужби встановлено діагноз, ВЛК встановлює причинний зв'язок захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв.
Причинний зв'язок захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв у військовослужбовців Держприкордонслужби при медичному огляді визначають постійно діючі госпітальні (гарнізонні) ВЛК, у складних випадках - ЦВЛК.
Відповідно до п.п.1 п.4 гл.12 розд.ІІІ Положення №333, постанова ВЛК про причинний зв'язок захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв у формулюванні "Поранення (травма, контузія, каліцтво), ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини" приймається у разі, якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане під час захисту Батьківщини або виконання обов'язків військової служби під час служби у складі діючої армії та флоту в роки Великої Вітчизняної війни та війни з Японією (Другої світової війни), участі у бойових діях з розмінування боєприпасів часів Великої Вітчизняної війни (Другої світової війни), а також при безпосередній охороні державного кордону чи суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні у складі прикордонного наряду, екіпажу корабля (катера), екіпажу літака (вертольота), або під час проведення оперативно-розшукових заходів, або здійснення самостійно чи в складі підрозділу відбиття збройного нападу чи вторгнення на територію України військових груп і злочинних угруповань.
Пунктом 6 глави 12 розділу ІІІ Положення №333 визначено, що постанова ВЛК про причинний зв'язок гострого професійного захворювання, поранення (травми, контузії, каліцтва) приймається з урахуванням відомостей, зазначених у формах Нвс-5, Нвс-1, НПвс, довідці про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва).
Пунктом 11 глави 12 розділу ІІІ Положення №333 передбачено, що у разі відсутності у свідоцтві про хворобу або довідках ВЛК колишніх військовослужбовців постанов ВЛК про причинний зв'язок захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв, неналежного їх оформлення або незгоди з постановою, а також у разі наявності в документах записів про звільнення з Держприкордонслужби (Прикордонних військ України) через хворобу чи за станом здоров'я ЦВЛК розглядає зазначені документи, направлені військовим комісаріатом.
За наявності підстав для зміни (перегляду) постанови ВЛК про причинний зв'язок захворювання, поранення, травми, контузії, каліцтва, зазначених у свідоцтві про хворобу або довідці ВЛК, постанова ВЛК у разі прийняття нової постанови підлягає скасуванню (відміні).
Системний аналіз приведених вище норм дає підстави для висновків, що встановлення діагнозу та причинного зв'язку захворювання, поранення, травми, контузії, каліцтва належить до компетенції ВЛК та ЦВЛК, яка реалізується шляхом прийняття відповідних постанов. Основними документами, на підставі яких приймаються постанови ВЛК та ЦВЛК є висновки лікарів за результатами медичного огляду в закладах охорони здоров'я Держприкордонслужби, а документи, які характеризують стан здоров'я військовослужбовця з інших закладів охорони здоров'я, є додатковими матеріалами для встановлення діагнозу.
Разом з тим, при визначенні причинного зв'язку гострого професійного захворювання, поранення (травми, контузії, каліцтва), ВЛК та ЦВЛК зобов'язані враховувати відомості, зазначені у формах Нвс-5, Нвс-1, НПвс, довідці про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва).
Водночас підставою для прийняття постанови про причинний зв'язок захворювання, поранення (травми, контузії, каліцтва) у формулюванні "Поранення (травма, контузія, каліцтво), ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини", є не наявність форм Нвс-5, Нвс-1, НПвс, а підтверджений документально факт отримання поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини або виконання обов'язків військової служби під час служби у складі діючої армії та флоту в роки Великої Вітчизняної війни та війни з Японією (Другої світової війни), участі у бойових діях з розмінування боєприпасів часів Великої Вітчизняної війни (Другої світової війни), а також при безпосередній охороні державного кордону чи суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні у складі прикордонного наряду, екіпажу корабля (катера), екіпажу літака (вертольота), або під час проведення оперативно-розшукових заходів, або здійснення самостійно чи в складі підрозділу відбиття збройного нападу чи вторгнення на територію України військових груп і злочинних угруповань.
У даній справі позивач вважає протиправною відмову Центральної військово-лікарської комісії у перегляді довідки ВЛК № 307 від 20.03.2024 в проведенні повторного медичного огляду комісією ВЛК Центральної військово-лікарської комісії.
Згідно п.п.2.3.4 п.2.3 розд.І Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України №402, ЦВЛК має право, зокрема, розглядати, переглядати, скасовувати, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК ЗСУ.
В контексті вищевикладеного суд зазначає, що суди вправі перевірити законність рішень ВЛК/ЦВЛК лише в межах дотримання процедури їх прийняття, яка передбачена Положенням №333.
Суди позбавлені можливості оцінювати підставність прийняття певного рішення, так як суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності рішення ВЛК/ЦВЛК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального та процесуального права.
Так, відповідно до п.8 гл.2 розд.ІІ Положення №333, ЦВЛК (серед іншого) має право приймати постанови згідно з цим Положенням, переглядати або скасовувати постанови постійно діючих, тимчасово діючих ВЛК (ЛЛК) нижчого рівня, переглядати власні постанови.
Згідно п.2 гл.11 розд.ІІІ Положення №333, постанови ВЛК відповідно до цього Положення розглядаються, затверджуються, контролюються та переглядаються ЦВЛК
За рішенням ЦВЛК може бути проведений повторний або контрольний медичний огляд.
Згідно п.12 гл.2 розд.ІІІ Положення №333, постанови ЦВЛК можуть бути оскаржені в судовому порядку.
Системний аналіз вищенаведених норм Положення №333 дає підстави для висновку, що ЦВЛК при розгляді заяви/скарги на рішення ВЛК своє рішення повинна оформлювати не листом, а вмотивованою постановою з викладенням усіх обставин та аргументів.
Відсутність належним чином оформленої постанови ЦВЛК про перегляд постанови ВЛК свідчить про те, що орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен ухвалити за законом.
Отже, у спірному випадку має місце протиправна бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Суд зазначає, що саме постанова ЦВЛК є актом індивідуальної дії, який в подальшому заявник може оскаржити відповідно до п.12 гл.2 розд.ІІІ Положення №333, та є підставою для перегляду її в судовому порядку.
Таким чином, з метою ефективного захисту прав позивача необхідно зобов'язати відповідача повторно розглянути скаргу позивача, з урахуванням висновків суду.
Стосовно заявлених позовних вимог про зобов'язання відповідача Центральну військово-лікарську комісію Державної прикордонної служби провести повторну військово-лікарську експертизу для встановлення ступеня придатності до військової служби ОСОБА_1 , з повним обстеженням, за необхідності - в умовах стаціонару, з метою оцінки стану здоров'я і фізичного розвитку ОСОБА_1 на момент огляду та визначення ступеня придатності до військової служби, то на переконання суду вони задоволенню не підлягають, оскільки питання доцільності проведення медичного огляду особи є дискреційними повноваженнями ЦВЛК, яка самостійно без судового втручання вирішує питання його необхідності.
Враховуючи встановлені судом обставини справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч.1 ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.132 КАС України).
Суд звертає увагу, що позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу.
З метою розподілу судових витрат позивач повинен подати до суду детальний опис виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Таким чином, матеріали справи повинні містити докази на підтвердження виконаних об'ємів робіт, їх кількості та видів.
З огляду на не надання позивачем таких доказів, підстави для стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу відсутні.
Оскільки позивач є звільненим від сплати судового збору, то підстави для вирішення питання щодо судових витрат відсутні. Інших доказів понесених судових витрат, станом на час прийняття рішення, матеріали справи не містять.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Центральної військово-лікарської комісії Державної прикордонної служби щодо нездійснення, у встановленому законом порядку, розгляду скарги ОСОБА_1 на висновок військово-лікарської комісії Львівського військово-медичного клінічного центру Державної прикордонної служби України № 307 від 20.03.2024.
Зобов'язати Центральну військово-лікарську комісію Державної прикордонної служби (код ЄДРПОУ 00034039, 01601, м. Київ, вул. Володимирська, 26) повторно розглянути скаргу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на висновок військово-лікарської комісії Львівського військово-медичного клінічного центру Державної прикордонної служби України, оформлений довідкою № 307 від 20.03.2024, з урахуванням висновків суду.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Я.В. Горобцова
Горобцова Я.В.