про відмову в забезпеченні позову
29 січня 2026 року 320/4335/26
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Колеснікової І.С., розглянувши у порядку письмового провадження заяву про забезпечення позову в адміністративній справі
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить суд:
- визнати рішення командира військової частини НОМЕР_1 за № 2508/2070 від 31.12.2025, оформленого як відповідь на звернення, щодо відмови в задоволенні рапорту ОСОБА_1 на звільнення за сімейними обставинами відповідно до статті 26 ЗУ «Про військовий обов'язок та військову службу» протиправним, скасувати рішення командира військової частини про відмову в звільненні з військової служби на вищезазначених підставах;
- зобов'язати командування військової частини НОМЕР_1 повторно розглянути рапорт військовослужбовця ОСОБА_1 від 23 листопада 2024 року та прийняти рішення щодо звільнення позивача з військової служби на підставі абз. 5 підпункту «Г» пункту 2 частини 4 статті 26 ЗУ «Про військовий обов'язок та військову службу».
Разом із позовною заявою представником позивача подано заяву про забезпечення позову, в якій заявник просить суд зобов'язати командування Військової частини НОМЕР_1 надати можливість ОСОБА_1 нести військову службу в штабі в/ч НОМЕР_1 в АДРЕСА_1 зі скороченим робочим днем.
В обґрунтування заяви представник позивача зазначила, що матір позивача, який є військовослужбовцем, є особою з інвалідністю першої підгрупи А (1А) та відповідно вказаної довідки довідка до МСЕК № 446463 потребує постійного стороннього догляду.
У вересні 2025 року позивачем було подано рапорт про звільнення з військової служби в запас на підставі підпункту «Г» пункту 2 частини 4 статті 26 ЗУ «Про військовий обов'язок та військову службу», однак відповідачем було відмовлено.
Вважає, що відмова у задоволенні рапорту на звільнення з військової служби позивача обмежує його реалізувати зобов'язання передбачене Сімейним кодексом України перед матір'ю, яка вкрай потребує стороннього догляду.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.01.2026 заява передана на розгляд судді Колесніковій І.С.
Розглянувши заяву про забезпечення позову та дослідивши додані до неї матеріали, суд дійшов таких висновків.
Частиною 1 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.
Згідно частини 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Аналіз наведеної правової норми свідчить на користь висновку, що законодавець встановив наступні підстави для постановлення ухвали про забезпечення позову у справі: існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; захист прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; наявні ознаки очевидної протиправності оскаржуваного рішення, дій чи бездіяльності.
Положеннями частини 1 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Під час вирішення питання про забезпечення позову адміністративний суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Частина 2 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Із системного аналізу вимог наведених норм слідує, що заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співмірними заявленим позовним вимогам, безпосередньо пов'язаними з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення. При цьому, заявник обов'язково повинен обґрунтувати свою заяву і з цією метою подати докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язує застосування певного заходу забезпечення позову. Доказами у даному випадку вважатимуться будь-які відомості, що вказують на ймовірне порушення чиїхось прав (свобод, інтересів) під час провадження у справі.
Також, суд звертає увагу позивача, що необхідною передумовою вжиття заходів забезпечення позову є існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю, а також вірогідність того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Предметом спору у цій справі є рішення Військової частини НОМЕР_1 № 2508/2070 від 31.12.2025 про відмову у звільненні ОСОБА_1 з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий облік і військову службу».
Водночас, позивач, подаючи заяву про забезпечення позову, просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом зобов'язання командування Військової частини НОМЕР_1 надати можливість ОСОБА_1 нести військову службу в штабі в/ч НОМЕР_1 в АДРЕСА_1 зі скороченим робочим днем.
Суд вважає, що запропонований позивачем захід забезпечення позову шляхом зобов'язання вчинити вказані вище дії щодо скорочення робочого дня не відповідає порушеному праву позивача, у зв'язку з яким він звернувся до суду та не може бути застосований в силу положень п. 5 ч. 3 ст. 151 КАС України, оскільки вказані дії можуть здійснюватися лише на виконання відповідних наказів.
Окрім того, позивач не оскаржує у позові дії відповідача щодо відмови у скороченні робочого дня позивача в період несення військової служби. Таке рішення не є предметом заявленого спору.
Відтак, заявником не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Враховуючи наведене, позивач не довів необхідність вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням положень статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню.
Враховуючи наведене, керуючись статтями 150, 154, 241, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
У задоволенні заяви про забезпечення позову у справі №320/4335/26 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Суддя Колеснікова І.С.