29 січня 2026 року місто Київ № 320/33861/25
Київський окружний адміністративний суд в складі судді Білоус А.Ю. розглянув у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, Державної казначейської служби України про визнання протиправними дій, відшкодування майнової та моральної шкоди,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, відповідно до якого просив:
- визнати протиправними дії службових осіб Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, які при перерахунку та виплаті ОСОБА_1 з 01.02.2023 раніше призначеної пенсії на підставі рішення судді Миколаївського окружного адміністративного суду Гордієнко Т.О. від 02.04.2025 в адміністративній справі №400/2375/25 і довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 31.01.2025 №9/1/2022 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2023, діяли не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, та зобов'язати утриматися від вчинення певних дій шляхом здійснення нового перерахунку та виплати ОСОБА_1 з 01.02.2023 раніше призначеної пенсії;
- відшкодувати за рахунок коштів Державного бюджету майнової шкоди у розмірі 121766,32 грн. та моральної шкоди у розмірі 1600000,00 грн., завданої службовими особами Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, які при перерахунку та виплаті ОСОБА_1 з 01.02.2023 раніше призначеної пенсії на підставі рішення судді Миколаївського окружного адміністративного суду Гордієнко Т.О. від 02.04.2025 в адміністративній справі №400/2375/25 і довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 31.01.2025 №9/1/2022 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2023, діяли не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, чим порушили право на “ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження» (ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що після проведення перерахунку на підставі рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2025 року в справі №400/2375/25, відповідачем невірно розраховано розмір його пенсії, а саме обмежено виплату індексації пенсії за 2025 рік на рівні 1500,00 грн.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.09.2025 відкрито провадження в справі, постановлено здійснювати судовий розгляд справи в спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позов.
Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області правом подання відзиву на позовну заяву не скористалось. Відповідно до частини шостої статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Представник Державної казначейської служби України подав відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти задоволення позовних вимог та вказав, що Казначейство жодних прав та інтересів позивача не порушувало, не вступало у правовідносини з ним і жодної шкоди позивачеві не завдало. Відповідно до вимог Конституції України, ЦК України та інших актів законодавства, й обов'язкових висновків Конституційного суду України Казначейство не повинно нести відповідальність за шкоду, завдану позивачу внаслідок незаконних дій, зокрема, інших державних органів. Вказує, що позивач помилково визначив Казначейство, яке відповідно до законодавства є органом виконання рішень суду про стягнення коштів з державного бюджету, відповідачем у цій справі. На думку Казначейства, відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог, оскільки позивач не обґрунтовує свої вимоги та не надає жодних доказів на підтвердження заподіяння майнової та моральної шкоди.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши надані сторонами належні та допустимі докази окремо та в їх сукупності, встановивши фактичні обставини справи, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд встановив наступне.
Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Миколаївській області та отримує пенсію, призначену відповідно до Закону № 2262 "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
За посиланням позивача, після проведення перерахунку на підставі рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2025 року в справі №400/2375/25, відповідачем невірно розраховано розмір його пенсії.
Відповідно до перерахунку пенсії позивача з 01.06.2025 позивачу нараховано індексацію базового ОСНП 2025 у розмірі 1500,00 грн.
У відповідь на звернення позивача, ГУ ПФУ в Миколаївській області листом від 08.05.2025 повідомило, що на виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 02.04.2025 по справі № 400/2375/25 Головним управлінням проведено перерахунок пенсії з 01.02.2023 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 31.01.2025 № 9/1/2022. Розмір пенсії з 01.06.2025 склав 18291,67 грн. Виплату пенсії в новому розмірі буде забезпечено в червні 2025 року. Загальна сума доплати різниці пенсії за період з 01.02.2023 по 31.05.2025, на виконання рішення суду, з урахуванням раніше проведених виплат, склала 93795,17 грн.
Відповідно до перерахунку пенсії позивача з 01.03.2025 позивачу нараховано індексацію базового ОСНП 2025 у розмірі 1500,00 грн.
Вважаючи, що індексація пенсії за 2025 рік має бути проведена шляхом застосування коефіцієнту 1,115 без обмеження на рівні 1500,00 грн, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи спір, суд ураховує таке.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували, зокрема на військовій службі, визначає Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-ХІІ (далі - Закон №2262-XII). Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Правовою основою для реалізації гарантії перерахунку призначених пенсій у зв'язку зі збільшенням рівня грошового забезпечення діючих військовослужбовців, є положення частини третьої статті 43 та частини четвертої статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб".
Згідно з частиною третьою статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частин першої, другої, четвертої статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.
Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.
Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим зі служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
25.02.2025 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 209 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році" (далі - Постанова № 209).
Пунктом 1 Постанови КМУ від 25.02.2025 № 209 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році" установлено, що з 01.03.2025 р. перерахунок пенсій згідно із Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою КМУ від 20.02.2019 року № 124 "Питання проведення індексації пенсій у 2019 році" (Офіційний вісник України, 2019 р., № 19, ст. 663), проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (далі - коефіцієнт збільшення), у розмірі 1,115.
Відповідно до пункту 3 постанови № 209 розмір збільшення в результаті перерахунку пенсії, передбаченого пунктом 1 та підпунктами 1-7 пункту 2 цієї постанови, не може перевищувати 1500 гривень.
Так, на виконання вказаної Постанови № 209 відповідачем проведено перерахунок пенсії з 01.03.2025 та встановлено доплату 1500,00 грн.
На виконання Постанови №209 ГУ ПФУ в Миколаївській області здійснено проведення індексації пенсії позивача із застосуванням коефіцієнта збільшення 1,115, розмір якої визначено з урахуванням пункту 3 Постанови №209 в сумі 1500,00 грн. При цьому загальний розмір нарахованої до виплати пенсії позивача збільшився на суму цієї індексації, що підтверджується розрахунком пенсії позивача за вислугу років по пенсійній справі 1401000175, згідно з яким з 01.06.2025 розмір пенсії позивача складає 18291,67 грн:
з яких: 15553,60 грн - основний розмір пенсії (51%);
1238,07 - індексація базового ОСНП 2024 (15553,6* 0,0796);
1500,00 - індексація базового ОСНП 2025 (16791,67* 0,1150);
Відповідачем у цьому випадку встановлено саме граничну суму індексації (підвищення) пенсії позивача, з урахуванням приписів пункту 3 Постанови №209 на рівні 1500 гривень.
Разом з тим, суд звертає увагу на те, що встановлення граничної суми індексації пенсії не можна ототожнювати з обмеженням максимального розміру такої пенсії.
Верховний Суд у постановах від 16.07.2024 у справі №480/9389/23, від 02.07.2024 у справі №620/12774/23, від 25.06.2024 у справі № 420/24063/23 та від 07.06.2024 у справі №420/25804/23 зазначив, що обмеження верхньої межі індексації здійснюється для того, щоб збалансувати потреби та захистити якомога більшу кількість громадян через інструмент індексації, передусім тих громадян, пенсії яких є дуже низькими, і з іншого боку, щоб збалансувати фінансовий ресурс для проведення індексації для широких категорій осіб та утримати зростання нерівності між розміром пенсії громадян, а також з урахуванням того, що в умовах дії воєнного стану видатки в першу чергу спрямовуються на національну безпеку і оборону та на здійснення заходів правового режиму воєнного стану.
При цьому, як положеннями статті 42 Закону № 1058-IV, так і положеннями статті 64 Закону № 2262-ХІІ Уряду надано право визначати розмір, умови та порядок здійснення індексації пенсій.
Отже, положеннями постанови № 209 визначено верхню межу розміру індексації пенсії у граничному розмірі 1500,00 грн., яку не може перевищувати сума індексації (підвищення) у разі здійснення на виконання пункту 2 цієї постанови.
Тобто, це означає, що якщо сума індексації пенсії в результаті проведеного перерахунку перевищує 1500,00 грн, доплата до пенсії встановлюється у межах граничної суми - в розмірі 1500 грн.
Як слідує з вищевказаного розрахунку пенсії за вислугу років по пенсійній справі позивачу нараховано індексацію базового ОСНП 2025 з використанням коефіцієнту 1,115 з обмеженням 1500,00 грн, що відповідає вимогам пункту 3 Постанови №209.
З огляду на вищезазначені обставини, індексація пенсії позивача проведена відповідачем у межах чинного законодавства за умови, що підвищення відповідно до пункту 3 Постанови №209 не може перевищувати 1500 грн.
З огляду на викладене, суд дійшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог в зазначеній частині, відповідно в їх задоволенні суд відмовляє.
Вимоги в частині зобов'язання відповідача утриматися від вчинення певних дій шляхом здійснення нового перерахунку та виплати ОСОБА_1 з 01.02.2023 раніше призначеної пенсії також не підлягають задоволенню, оскільки не узгоджується з вимогами Кодексу адміністративного судочинства України, позаяк визначений позивачем спосіб захисту публічного права та інтересу не відповідає вимогам частини першої статті 5 КАС України.
Також не підлягає задоволенню вимога щодо відшкодування за рахунок коштів Державного бюджету України майнової шкоди у розмірі 121766,32 грн., оскільки є похідною від вимоги про визнання протиправними дій щодо встановлення граничної суми індексації (підвищення) пенсії позивача, з урахуванням приписів пункту 3 Постанови №209 на рівні 1500 гривень, в задоволенні якої судом відмовлено.
Щодо позовних вимог про стягнення на користь позивача моральної шкоди у розмірі 1600000,00 грн., суд виходить з такого.
Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Відповідно до частини третьої статті 23 Цивільного кодексу України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у постанові від 10.04.2019 у справі №464/3789/17. Зокрема, суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту.
Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання.
Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб'єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров'я потерпілого.
У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв'язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам. При цьому, в силу статті 1173 ЦК України шкода відшкодовується незалежно від вини відповідача, а протиправність його дій та рішень презюмується - обов'язок доказування їх правомірності покладається на відповідача (частина друга статті 77 КАС України) .
Вимоги про відшкодування моральної шкоди у сумі 1600000,00 гривень позивач пов'язує із “порушенням його права на ефективний засіб правового захисту в національному органі».
У спірному випадку позивачем не доведено, що відповідачем йому заподіяно моральну шкоду, а саме: не надано належних пояснень в чому конкретно полягає моральна шкода, якими доказами вона підтверджується (наявність душевних переживань, погіршення стану здоров'я тощо), наявності причинно-наслідкового зв'язку між діями (бездіяльністю) відповідача та заподіянням йому шкоди, з яких міркувань він виходить, визначаючи розмір моральної шкоди тощо.
Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог і в цій частині.
Відповідно до статті 139 КАС України у зв'язку з відмовою в задоволенні позову судові витрати розподілу та присудженню не підлягають.
Керуючись статтями 2-3, 5-15, 72-77, 90, 122, 132, 139, 242-246, 250-251, 255, 295, 297 КАС України, суд
У задоволенні позову відмовити повністю.
Судові витрати розподілу та присудженню не підлягають.
Відомості про сторін та інших учасників справи:
позивач - ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 );
відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (ідентифікаційний код 13844159, місцезнаходження: 54020, місто Миколаїв, вулиця Морехідна, будинок 1);
відповідач - Державна казначейська служба України (ідентифікаційний код 37567646, місцезнаходження: 01601, місто Київ, вулиця Бастіонна, будинок 6).
Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Білоус А.Ю.