про залишення позовної заяви без руху
28 січня 2026 року м. Київ № 320/3001/26
Суддя Київського окружного адміністративного суду Панченко Н.Д., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
Дослідивши позовну заяву на предмет дотримання процесуальних норм щодо її форми та змісту, суд констатує її невідповідність та вважає за необхідне залишити позов без руху.
За змістом частини другої статті 5 КАС України судовий захист може здійснюватися також в інший спосіб, не заборонений законом, за умови, що такий спосіб є ефективним та спрямований на реальне поновлення порушених прав, свобод чи інтересів особи у сфері публічно-правових відносин. Обраний позивачем спосіб захисту має відповідати характеру порушення та забезпечувати усунення його наслідків.
Право на доступ до правосуддя, гарантоване статтями 6 та 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, передбачає можливість звернення до суду з вимогою, яка кореспондує змісту порушеного права та характеру правопорушення. Водночас наявність у законі положення про можливість судового оскарження сама по собі не є підставою для задоволення позову без встановлення факту порушення права.
Обов'язковою передумовою надання судового захисту є наявність реального, а не ймовірного порушення прав, свобод чи інтересів особи на момент звернення до суду. Таке порушення має бути конкретним, індивідуалізованим та безпосередньо зачіпати позивача. Відсутність визначеного предмета судового захисту свідчить про безпредметність заявлених позовних вимог.
Суд, розглядаючи справу, зобов'язаний об'єктивно оцінити наявність порушеного права та перевірити відповідність обраного способу захисту вимогам закону, а також його здатність забезпечити відновлення такого права.
Адміністративні суди не наділені повноваженнями захищати права особи від можливих майбутніх порушень або задовольняти вимоги превентивного характеру. Відповідно до пункту 10.3 постанови Пленуму ВАСУ від 20.05.2013 № 7, резолютивна частина судового рішення не може містити приписів щодо утримання суб'єкта владних повноважень від можливих дій у майбутньому.
Також, відповідно до п. 5 ч. 5 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в позовній заяві зазначається виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Позивач просить зобов'язати відповідача виплатити пенсію без обмеження максимальним розміром та без застосування понижуючих коефіцієнтів.
Проте, всупереч вищезазначеним нормативним вимогам позивач не надав доказів належного звернення до відповідача саме з спірним питанням, доказів отримання відповідачем відповідної заяви та долучених документів, результатів розгляду такої заяви тощо.
Крім того, суд зазначає, що відповідно до частини сьомої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України до позовної заяви про визнання індивідуального акта протиправним додається оригінал або копія такого акта чи засвідчений витяг з нього, а у разі відсутності відповідного акта у позивача - клопотання про його витребування судом.
З матеріалів справи вбачається, що до позовної заяви не долучено жодного індивідуального акта суб'єкта владних повноважень, який би підтверджував прийняття щодо позивача спірного рішення чи вчинення інших дій індивідуального характеру.
За відсутності оспорюваного індивідуального акта або доказів його існування суд позбавлений можливості встановити факт вчинення відповідачем протиправних дій щодо позивача, а також перевірити зміст, форму та правові наслідки такого акта.
Суд звертає увагу, що виникнення публічно-правового спору передбачає наявність волевиявлення суб'єкта владних повноважень у формі рішення, дії або бездіяльності, яке зачіпає права, свободи чи інтереси особи. Звернення до суду без попереднього звернення до відповідного суб'єкта публічної влади з вимогою про реалізацію або захист свого права, а також без отримання відмови чи фіксації бездіяльності, не свідчить про наявність спірних правовідносин у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України.
Отже, до звернення до суду особа має ініціювати публічно-правовий спір шляхом звернення до суб'єкта владних повноважень та отримати рішення, відмову або допустиму бездіяльність тощо.
Таким чином, відсутність у матеріалах справи індивідуального акта, що підтверджує оскаржувані дії відповідача, або доказів відмови чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, свідчить про передчасність звернення до суду та відсутність належного предмета адміністративного позову.
Крім цього, відповідно до частини третьої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Частиною другою статті 132 цього Кодексу встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Частиною першою статті 4 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір» (зі змінами та доповненнями) передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI “Про судовий збір» (зі змінами та доповненнями), за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, встановлюється ставка судового збору у розмірі 0,4 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з частиною третьою статті 6 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI “Про судовий збір» у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Як встановлено судом, позивачем заявлено 2 вимоги немайнового характеру.
Так, Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік», установлено у 2026 році прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 01 січня 2026 року становить 3328,00 грн.
Таким чином, при зверненні до суду із цим адміністративним позовом позивачеві необхідно було сплатити 2 662,40 грн судового збору (3328*0,4*2).
Проте, до позовної заяви долучена квитанція про сплату судового збору на відповідну суму.
Тому, позивачу необхідно заплатити судовий збір у розмірі 2 662,40 грн та надати до суду оригінал квитанції про сплату судового збору.
Наведені обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам процесуального закону.
Відповідно до статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Недоліки позовної заяви мають бути усунені шляхом подання до суду:
- індивідуального акту, який засвідчує протиправні дій/бездіяльність та/або інші докази звернення з спірними питаннями до відповідача та отримані від нього відповіді;
- оригіналу документа про доплату 2662,40грн судового збору або документів, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Інформація щодо реквізитів сплати судового збору за подання позовних заяв до Київського окружного адміністративного суду є загальнодоступною, оприлюднена на офіційному веб-порталі “Судова влада України» за інтернет-адресою http://adm.ko.court. gov.ua/sud1070//tax, а також розміщена на інформаційних стендах Київського окружного адміністративного суду.
Зважаючи на надану законодавцем до початку функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС технічну можливість розглядати (формувати та зберігати) справи в паперовій, електронній чи змішаній формі, суддя вважає за доцільне дану справу розглядати у змішаній формі (електронній формі).
Керуючись статтями 160, 161, 169, 171, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії залишити без руху.
Встановити позивачеві п'ятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви.
Роз'яснити позивачеві, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
Копію ухвали надіслати позивачеві.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Панченко Н.Д.