ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"30" січня 2026 р. справа № 300/4613/23
м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Кафарський В.В., розглянувши в порядку письмового провадження звіт про виконання судового рішення в адміністративній справі №300/4613/23 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов'язання до вчинення певних дій,
У провадженні Івано-Франківського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа №300/4613/23 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов'язання до вчинення певних дій.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03.11.2023 адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 у період з 29.01.2020 по 10.01.2022 грошового забезпечення, одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової компенсації за невикористані дні щорічної оплачуваної відпустки та додаткової відпустки як учаснику бойових дій, премій, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 на відповідні тарифні коефіцієнти. Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату виплачених за період з 29.01.2020 по 10.01.2022 грошового забезпечення, одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової компенсації за невикористані дні щорічної оплачуваної відпустки та додаткової відпустки як учаснику бойових дій, премій, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022 на відповідні тарифні коефіцієнти із урахуванням раніше виплачених сум. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено (т. 1 а.с. 60-68).
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.06.2024 апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишено без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03.11.2023 у справі №300/4613/23 - без змін (т. 1 а.с. 103-108).
Таким чином, 05.06.2024 набрало законної сили судове рішення по справі №300/4613/23.
03.11.2025 від представника позивача на адресу суду надійшла заява про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду в адміністративній справі №300/4613/23, яка мотивована тим, що станом на сьогодні рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03.11.2023 у даній справі не виконано та відповідач не має наміру його виконувати (т. 1 а.с. 108-112).
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.11.2025 задоволено заяву про встановлення судового контролю за виконанням рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду в адміністративній справі №300/4613/23 та зобов'язано військову частину НОМЕР_1 в строк протягом 60 днів з моменту отримання даної ухвали подати до Івано-Франківського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03.11.2023 у справі №300/4613/23 (т. 1 а.с. 130-133).
Військова частина НОМЕР_1 через підсистему «Електронний суд» у відведений ухвалою суду від 13.11.2025 строк подала до Івано-Франківського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03.11.2023 у справі №300/4613/23 з додатками (т. 1 а.с. 136-250, т. 2 а.с. 1-24).
Поданий звіт мотивовано тим, що:
позивачу проведено перерахунок за період з 29.01.2020 по 10.01.2022 грошового забезпечення, одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально- побутових питань, грошової компенсації за невикористані дні щорічної оплачуваної відпустки та додаткової відпустки як учаснику бойових дій, премій, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022 на відповідні тарифні коефіцієнти із урахуванням раніше виплачених сум;
відповідно до п. 4.4.2 Алгоритму опрацювання документів щодо неоскарження рішень судів, виконання рішень судів, які набрали законної сили та потребують видатків державного бюджету для виплати грошового забезпечення та підйомної допомоги військовослужбовцям, отримано погодження на неоскарження вище зазначеного рішення суду від розпорядника коштів другого ступеню - ІНФОРМАЦІЯ_1 за вх. № 154/181/1-1478 від 21.08.2024 та включено потребу в коштах до щомісячних заявок-розрахунків;
службовими телеграмами до основних заявок-розрахунків повідомлено розпорядника коштів другого ступеню - ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо неналежного фінансування за КЕКВ 2800 та відсутність коштів на виконання рішень суду, які набрали законної сили, у тому числі, тих, за виконанням яких встановлено судовий контроль.
Водночас, зазначено, що Військова частина НОМЕР_1 є розпорядником коштів третього рівня, що утримається за рахунок кошторису Міністерства оборони України та фінансується за рахунок і в межах коштів державного бюджету. У зв'язку з відсутністю достатнього та своєчасного фінансування витрат військової частини на оплату судових рішень, військова частина НОМЕР_1 вимушена щомісячно звертатись до фінансово-економічного управління ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявкою щодо фінансування витрат на оплату судового збору та здійснення оплати на виконання рішень суду. Виходячи з наявної практики вирішення вищезазначеного питання, процедура виділення коштів та фактичне здійснення оплати судових рішень займає велику кількість часу та фактично не може бути здійснена у короткі строки та не залежить від волі командування військової частини НОМЕР_1 . Таким чином, у зв'язку з відсутністю будь-яких інших видів фінансування та отримання доходів, військова частина НОМЕР_1 , фактично не має можливості у наданий судом строк провести виплату коштів належних позивачеві по даній судовій справі через відсутність на рахунках коштів, призначених для здійснення оплати судових рішень та у зв'язку із відсутністю своєчасного фінансування даних витрат.
Також зазначено, що розпорядником коштів другого ступеню, як у 2024 року, так і протягом звітного періоду 2025 року не було забезпечено належного фінансування військової частини НОМЕР_1 за КЕКВ 2800 для закриття заборгованості на виконання рішень судів та сплати судових зборів, а також, той факт, що органами Державної казначейської служби України в Одеській області систематично здійснюється безспірне списання коштів з рахунків військової частини НОМЕР_1 за КЕКВ 2800, у розмірі асигнувань, виділених на виконання судових рішень та сплату судового збору, без згоди, та участі командування військової частини НОМЕР_1 в рахунок виконавчих проваджень у відповідності до Постанови КМУ №845 від 03.08.2011 «Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників», у військової частини відсутні кошти на виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03.11.2023 по справі №300/4613/23.
В той же час, наголошено, що на сьогоднішній день бюджетні призначення та бюджетні асигнування за КЕКВ 2800 на виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03.11.2023 по справі №300/4613/23 військовій частині НОМЕР_1 розпорядниками коштів вищих рівнів не надавалися (т. 1 а.с. 136-141).
Розглянувши наданий суду звіт про виконання рішення суду та додані до нього докази, суд встановив наступне.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Згідно з частинами 2 та 3 статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Статтею 370 КАС України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Таким чином, судове рішення, яке набрало законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок. Це означає, що особа, якій належить виконати судове рішення, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки протилежне суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.
Суд також зауважує, що у справі «Іммобільяре Саффі проти Італії» Європейський суд з прав людини наголошує, що право на звернення до суду також передбачає практичне виконання остаточних, обов'язкових для виконання судових рішень, які в державах, що поважають принцип верховенства права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду стороні у провадженні.
Отже, для цілей статті 6 Конвенції, стадія виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду».
З аналізу рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах «Алпатов та інші проти України», «Робота та інші проти України», «Варава та інші проти України», «ПМП «Фея» та інші проти України»), якими було встановлено порушення пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції, вбачається однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою статті 129-1 Конституції України.
Суд зауважує, що рішенням суду від 03.11.2023 по справі №300/4613/23 зобов'язано військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату виплачених за період з 29.01.2020 по 10.01.2022 грошового забезпечення, одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової компенсації за невикористані дні щорічної оплачуваної відпустки та додаткової відпустки як учаснику бойових дій, премій, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022 на відповідні тарифні коефіцієнти із урахуванням раніше виплачених сум. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено (а.с. 60-68).
Суд з'ясував із доданих до звіту про виконання судового рішення доказів, що на виконання такого рішення суду позивачу проведено перерахунок за період з 29.01.2020 по 10.01.2022 грошового забезпечення, одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально- побутових питань, грошової компенсації за невикористані дні щорічної оплачуваної відпустки та додаткової відпустки як учаснику бойових дій, премій, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022 на відповідні тарифні коефіцієнти із урахуванням раніше виплачених сум.
Водночас, виплати коштів фактично не здійснено, що у поданому звіті відповідачем підтверджено, а тому суд констатує, що судове рішення по справі №300/4613/23 не є виконаним у повному обсязі, оскільки відсутні докази здійснення виплати перерахованого за період з 29.01.2020 по 10.01.2022 грошового забезпечення, одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально- побутових питань, грошової компенсації за невикористані дні щорічної оплачуваної відпустки та додаткової відпустки як учаснику бойових дій, премій, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022 на відповідні тарифні коефіцієнти із урахуванням раніше виплачених сум.
У зв'язку із цим, суд дійшов висновку про невиконання відповідачем рішення суду у повному обсязі та, як наслідок, про відмову у прийнятті звіту.
При цьому, суд відхиляє як безпідставні, посилання боржника на відсутність відповідних бюджетних асигнувань, як на підставу для невиплати коштів позивачу та зазначає, що відповідно до статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути, позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Так, реалізація особою права, яке пов'язане з отриманням коштів і базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян.
Суд зазначає, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 в справі «Кечко проти України»).
Зазначена позиція також узгоджується з висновками Конституційного Суду України, викладеними у рішеннях від 20.03.2002 №5-рп/2002, від 17.03.2004 №7-рп/2004, від 01.12.2004 №20-рп/2004, від 09.07.2007 №6-рп/2007.
Відповідно до приписів статті 382-3 КАС України, за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п'ятої статті 382-1 цього Кодексу.
Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб'єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.
У разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб'єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.
Суд за клопотанням суб'єкта владних повноважень може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, що підтверджують здійснення керівником такого суб'єкта владних повноважень дій, які спрямовані на виконання судового рішення та які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.
Як уже встановлено судом вище, рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03.11.2023 по справі №300/4613/23 є невиконаним у повному обсязі.
Водночас, враховуючи вчинення певних заходів на його виконання, суд вважає за необхідне в даному випадку використати повноваження, передбачені ч. 5 ст. 382-3 КАС України щодо звільнення відповідача від сплати штрафу.
В той же час, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про встановлення нового строку протягом 60 днів для подання звіту щодо виконання судового рішення.
Враховуючи наведене, керуючись статтями 248, 248, 382-382-1 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Відмовити у прийнятті звіту військової частини НОМЕР_1 про виконання судового рішення в адміністративній справі №300/4613/23 від 03.11.2023 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов'язання до вчинення певних дій.
Звільнити керівника військової частини НОМЕР_1 від сплати штрафу відповідно до ч. 3 ст. 382-3 КАС України за наслідком відмови у прийнятті звіту про виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного від 03.11.2023 по справі №300/4613/23.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) в строк протягом 60 днів з моменту отримання даної ухвали подати до Івано-Франківського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03.11.2023 №300/4613/23.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Заперечення на таку ухвалу включаються до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою статті 382-3 цього Кодексу.
Суддя /підпис/ Кафарський В.В.