30 січня 2026 року м. Житомир справа № 240/24357/25
категорія 106030200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Окис Т.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) справу за позовом Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спру на стороні позивача, Військова частина НОМЕР_2 про стягнення моральної шкоди,
установив:
Військова частина НОМЕР_1 (далі - позивач, В/ч НОМЕР_1 ) звернулася до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 (далі - відповідач, ОСОБА_1 ) завдану матеріальну шкоду внаслідок неправомірних дій в розмірі 153995 грн 79 коп.
На обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідач повинен відшкодувати матеріальну шкоду, яку добровільно не відшкодував.
Ухвалою суду від 24 жовтня 2025року позов прийнято до провадження, призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без викликів учасників справи та визначено відповідачу строк для подання відзиву на позов, а також залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, Військову частину НОМЕР_2 (далі - третя особа, В/ч НОМЕР_2 ).
Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи судом, що підтверджується доказами, які містяться в матеріалах справи.
Однак, станом на дату розгляду справи відповідач своїм правом на заперечення щодо заявлених позовних вимог не скористався, відзиву на позовну заяву до суду не надіслав.
07 листопада 2025 року В/ч НОМЕР_2 подала до суду пояснення, в яких просить задовольнити позовні вимоги, оскільки відповідач протиправно не відшкодовує завдану матеріальну шкоду.
Ухвалою суду від 12 січня 2026 року призначено справу до судового розгляду у відкритому судовому засіданні з викликом осіб, які беруть участь у справі на 27 січня 2026 року, продовжено строк розгляду справи на більш тривалий, розумний термін, зобов'язано позивача до 25 січня 2026 року подати до суду нормативно-правове обґрунтування винесення наказу командиром Військової частини НОМЕР_2 (з основної діяльності) від 16 квітня 2025 року № 37 «Про результати проведення службового розслідування» та від 28 квітня 2025 року №104 «Про результати проведення службового розслідування по факту нестачі майна в інженерній роті військової частини НОМЕР_2 » після виключення ОСОБА_1 28 березня 2025 року зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_2 .
27 січня 2026 року до суду надійшли пояснення позивача та третьої особи.
Суд установив, що згідно рапорту командира інженерно-дорожнього взводу інженерної роти Військової частини НОМЕР_2 молодшого лейтенанта ОСОБА_2 від 19 березня 2025 року вх. № 301, командуванню Військової частини НОМЕР_2 безпосереднього підпорядкування Військовій частині НОМЕР_1 стало відомо про виявлену нестачу військового майна інженерної роти Військової частини НОМЕР_2 безпосереднього підпорядкування Військовій частині НОМЕР_1 в ході приймання і здавання справ і посади командиром інженерної роти Військової частини НОМЕР_2 капітаном ОСОБА_1 , а саме невідповідності наявного та облікованого відповідно до бухгалтерського обліку військового майна служб забезпечення Військової частини НОМЕР_1 , зокрема: служби пально-мастильних матеріалів, речової служби, служби РХБ захисту, електротехнічної служби, квартирно-експлуатаційної служби, інженерної служби, що відображено в Акті прийому-передачі посади командира інженерної роти Військової частини НОМЕР_2 від 19 березня 2025 року № 57дск.
Наказом командира Військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) від 19 березня 2025 року № 46 «Про призначення службового розслідування», комісією було проведено службове розслідування.
Службовим розслідуванням установлено, що відповідно до наказу командувача Сил підтримки Збройних Сил України (по особовому складу) від 23 червня 2020 року № 7 капітан ОСОБА_1 був призначений на посаду командира інженерної роти Військової частини НОМЕР_2 та згідно наказу командира Військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 07 серпня 2020 року № 161 справи й посаду прийняв та приступив до виконання службових обов'язків за посадою, яку обіймав до 28 березня 2025 року.
Комісія, дослідивши всі належні докази, обставини та окремі факти на підставі наявних документів (рапортів, актів, наказів), пояснень посадових осіб, у тому числі власне відповідача, встановила про неналежне виконання своїх службових обов'язків командиром інженерної роти Військової частини НОМЕР_2 Військової частини НОМЕР_1 капітаном ОСОБА_1 , а саме, недбале ставлення до своїх обов'язків щодо обліку та збереження військового майна інженерної роти Військової частини НОМЕР_2 Військової частини НОМЕР_1 , переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети.
Результати службового розслідування були оформлені відповідним Актом від 16 квітня 2025 року (вх. № 389) та видано наказ командира Військової частини НОМЕР_2 (з основної діяльності) від 16 квітня 2025 року № 37 «Про результати проведення службового розслідування».
З метою відшкодування вартості шкоди завданої державі командиром інженерної роти Військової частини НОМЕР_2 капітаном ОСОБА_1 , внаслідок нестачі майна служби пально-мастильних матеріалів, речової служби, служби РХБ захисту, електротехнічної служби, квартирно-експлуатаційної служби, інженерної служби Військової частини НОМЕР_2 , для подальшого вирішення питання про притягнення названого військовослужбовця до матеріальної відповідальності згідно пункту 1 частини 2 статті 3 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі», копії матеріалів службового розслідування 21 квітня 2025 року № 449 командуванням Військової частини НОМЕР_2 були направлені до військової частини НОМЕР_1 (вх. № 1804 від 25 квітня 2025 року), в підпорядкуванні якої перебуває Військова частина НОМЕР_2 .
Командиром Військової частини НОМЕР_1 виданий наказ від 28 квітня 2025 року №104 «Про результати проведення службового розслідування по факту нестачі майна в інженерній роті Військової частини НОМЕР_2 , у пункті 2, якого зазначено, що капітана ОСОБА_1 , колишнього командира інженерної роти Військової частини НОМЕР_2 Військової частини НОМЕР_1 притягнуто до повної матеріальної відповідальності вартості втраченого майна на загальну суму 153995,79 грн (сто п'ятдесят три тисячі дев'ятсот дев'яносто п'ять гривень сімдесят дев'ять копійок). Відшкодування завданої шкоди державі внаслідок нестачі майна, здійснити в порядку, визначеному статтею 11 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі».
Відповідно до наказу начальника Генерального штабу Збройних Сил України (по особовому складу) від 07 березня 2025 року № 223 капітан ОСОБА_1 призначений на посаду начальника служби озброєння, військової техніки та майна спеціальних військ озброєння логістики Військової частини НОМЕР_3 .
Згідно наказу командира Військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 28 березня 2025 року № 91 з 28 березня 2025 року виключений зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_2 , всіх видів забезпечення та вибув до нового місця служби Військової частини НОМЕР_3 АДРЕСА_1 .
Керуючись статтею 11 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» від 03 жовтня 2019 року № 160-IX, командуванням Військової частини НОМЕР_1 30 квітня 2025 року вих. № 966 та 13 червня 2025 року вих. № 1322 на адресу командира Військової частини НОМЕР_3 ( АДРЕСА_1 ) були надіслані копії матеріалів службового розслідування стосовно капітана ОСОБА_1 , колишнього командира інженерної роти Військової частини НОМЕР_2 Військової частини НОМЕР_1 , у зв'язку із вибуттям до нового місця служби Військової частини НОМЕР_3 , для вирішення питання про притягнення до матеріальної відповідальності з метою відшкодування завданої ним шкоди державі.
Командуванням Військової частини НОМЕР_3 рішення про притягнення до матеріальної відповідальності з метою відшкодування завданої капітаном ОСОБА_1 шкоди державі, прийнято не було, копії матеріалів службового розслідування двічі поверталися на адресу Військової частини НОМЕР_1 04 червня 2025 року (вх. № 2440) та 16 липня 2025 року (вх. № 2788).
Командування Військової частини НОМЕР_1 30 липня 2025 року вих. № 1696 та 02 серпня 2025 року вих.№1718 зверталося до капітана ОСОБА_1 з проханням добровільно в термін до 31 серпня 2025 року відшкодувати заборгованість по збиткам на користь держави в особі Військової частини НОМЕР_1 в сумі 153995 грн. 79 коп. Однак, ОСОБА_1 на звернення командування Військової частини НОМЕР_1 не відреагував і заборгованість по збиткам у розмірі 153995 грн. 79 коп. добровільно відшкодовувати не бажає.
Позивач у зв'язку з невиплатою відповідачем шкоди у добровільному порядку, звернувся до суду з даним позовом.
У судовому засіданні представники позивача та третьої особи просили позов задовольнити. Наголошували, що ними дотримано процедуру притягнення особи до матеріальної відповідальності.
Відповідач у судове засідання не прибув, хоча про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду повідомив.
На підставі положень частини 3 статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України, 27 січня 2025 року суд постановив ухвалу про розгляд справи в порядку письмового провадження, яка внесена до протоколу судового засідання.
На підставі частини 1 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні).
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для її розгляду і вирішення спору по суті, суд дійшов до таких висновків.
Частиною 2 статті 19 Конституції України установлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон України № 2232-XII) здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Відповідно до частини 4 статті 2 Закону України № 2232-XII порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначаються Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України затвердженим Законом України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» від 24 березня 2019 року № 548-XIV з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі - Статут).
Відповідно до статті 16 Статуту кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
Згідно зі статтями 26, 27 Статуту військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення та провини несуть з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України «Про оборону України» дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.
Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення. За вчинення кримінального правопорушення військовослужбовці притягаються до кримінальної відповідальності на загальних підставах.
Закон України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» від 03 жовтня 2019 року № 160-IX наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон України № 160-IX) визначає підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов'язків, визначає підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов'язків.
Відповідно до статті 1 названого Закону матеріальна відповідальність - вид юридичної відповідальності, що полягає в обов'язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов'язків військової служби або службових обов'язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності.
Відповідно до частин 1, 2 статті 3 Закону України № 160-IX підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов'язків військової служби або службових обов'язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність.
Умовами притягнення до матеріальної відповідальності є: 1) наявність шкоди; 2) протиправна поведінка особи у зв'язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов'язків військової служби або службових обов'язків; 3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; 4) вина особи в завданні шкоди.
Відповідно до частини 1 статті 10 Закону України № 160-IX відшкодування шкоди, завданої особою, здійснюється на підставі наказу командира (начальника) шляхом стягнення сум завданої шкоди з місячного грошового забезпечення винної особи, крім випадків, передбачених частинами третьою, четвертою та п'ятою цієї статті та частиною першою статті 12 цього Закону. Відшкодування шкоди, завданої командиром (начальником), здійснюється на підставі наказу старшого за службовим становищем командира (начальника).
Особа, яка завдала шкоду, за згодою командира (начальника) може добровільно відшкодувати її розмір повністю або частково, передати для відшкодування завданої шкоди рівноцінне майно або відремонтувати чи відновити пошкоджене, про що видається відповідний наказ. Не допускається відшкодування завданої шкоди рівноцінним майном у разі втрати чи пошкодження зброї, боєприпасів, спеціальної техніки та іншого майна, що відповідно до закону вилучене з цивільного обороту або обмежене в обороті (частина 2 статті 10 Закону України № 160-IX).
Як установлено судом, відповідно до наказу начальника Генерального штабу Збройних Сил України (по особовому складу) від 07 березня 2025 року № 223 капітан ОСОБА_1 призначений на посаду начальника служби озброєння, військової техніки та майна спеціальних військ озброєння логістики Військової частини НОМЕР_3 . Після цього, згідно наказу командира Військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 28 березня 2025 року № 91 з 28 березня 2025 року виключений зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_2 , всіх видів забезпечення та вибув до нового місця служби Військової частини НОМЕР_3 АДРЕСА_1 .
Статтею 11 Закону України № 160-IX визначено порядок проведення процедури відшкодування шкоди в разі переведення особи до іншого місця служби чи перебування в розпорядженні відповідного командира (начальника).
Згідно з частиною 2 названої правової норми якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її переведення до іншого місця служби чи зарахування в розпорядження, командир (начальник) надсилає у п'ятиденний строк із дня закінчення розслідування, аудиту (перевірки), інвентаризації чи надходження рішення суду відповідні матеріали до нового місця служби чи місця перебування в розпорядженні особи для вирішення питання про притягнення особи до матеріальної відповідальності.
Відповідно до частини 3 статті 11 Закону України № 160-IX командир (начальник) за новим місцем служби чи місцем перебування в розпорядженні особи видає у п'ятнадцятиденний строк із дня надходження матеріалів щодо завданої шкоди наказ про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності. У такому разі відшкодування шкоди здійснюється в порядку, визначеному статтею 10 цього Закону.
Отже, якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її переведення до іншого місця служби чи зарахування в розпорядження, командир (начальник) надсилає у п'ятиденний строк із дня закінчення розслідування, аудиту (перевірки), інвентаризації чи надходження рішення суду відповідні матеріали до нового місця служби чи місця перебування в розпорядженні особи для вирішення питання про притягнення особи до матеріальної відповідальності, а командир (начальник) за новим місцем служби чи місцем перебування в розпорядженні особи видає у п'ятнадцятиденний строк із дня надходження матеріалів щодо завданої шкоди наказ про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності.
Так, відповідача наказом командира Військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 28 березня 2025 року № 91 з 28 березня 2025 року виключено зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_2 , всіх видів забезпечення та вибув до нового місця служби Військової частини НОМЕР_3 АДРЕСА_1 .
При цьому, Акт про результати службового розслідування було затверджено 16 квітня 2025 року(вх. № 389), а наказ «Про результати проведення службового розслідування по факту нестачі майна в інженерній роті Військової частини НОМЕР_2 », виданий 28 квітня 2025 року.
Отже, у розглядуваному випадку рішення про притягнення до матеріальної відповідальності відповідача не прийнято до його переведення до іншого місця служби, а прийнято вже після такого переведення.
Саме тому Військова частина НОМЕР_3 , повертаючи матеріали службового розслідування відносно відповідача, зазначала, що на момент завершення службового розслідування (16 квітня 2025 року) капітана ОСОБА_1 виключено із списків Військової частини НОМЕР_2 (28 березня 2025 року) та переведено до нового місця служби. Отже наказ про притягнення ОСОБА_1 до матеріальної відповідальності повинен був видаватися за новим місцем служби.
Також, суд уважає необґрунтованим посилання позивача у спірних правовідносинах на положення статті 12 Закону України № 160-IX, як підставу для стягнення з відповідача коштів у судовому порядку, оскільки вказана норма застосовується у разі звільнення особи, притягнутої до матеріальної відповідальності, зі служби, в тому числі у випадку, якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її звільнення зі служби.
Проте, відповідач не звільнений з військової служби, а вибув до Військової частини НОМЕР_3 для подальшого проходження служби.
За таких обставин, позивачем не дотримано порядок проведення процедури відшкодування шкоди в частині випадку переведення особи до іншого місця служби чи перебування в розпорядженні відповідного командира (начальника), встановлений статтею 11 Закону України № 160-IX.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Другого апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2025 року у справі № 686/1394/24.
Ураховуючи викладене та фактично не проведення процедури відшкодування шкоди з відповідача, суд приходить до висновку, що розглядуваний позов задоволенню не підлягає.
Щодо інших посилань сторін, суд ураховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Підстави для розподілу судових витрат відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні.
Керуючись положеннями статей 2, 9, 72-77, 139, 242-246, 251, 262, 292, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
У задоволенні позову Військовій частині НОМЕР_1 відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене протягом 30 днів з дати його ухвалення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Т.О. Окис
30.01.26