(про закриття провадження у справі)
30 січня 2026 року м. Житомир справа № 240/25127/25
категорія 109020000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Липи В.А., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, в якій просить:
- визнати протиправним рішення Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 17.03.2025 року № Л-35/0-32/6-25 про відмову у внесенні змін до державного земельного кадастру;
- зобов'язати відповідача внести зміни до державного земельного кадастру, шляхом зобов'язання усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом приведення земельної документації до стану, який існував до порушення прав землевласника та землекористувача ОСОБА_1 .
Ухвалою суду вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
19.01.2026 через підсистему "Електронний суд" від представника відповідача надійшло клопотання про закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Дослідивши матеріали справи, зміст позовних вимог, клопотання про закриття провадження, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень
Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Водночас помилковим є поширення юрисдикції адміністративних судів на всі спори, стороною яких є суб'єкт владних повноважень, оскільки при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і господарських справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб'єктного складу спірних правовідносин.
Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Публічно-правовим вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо. Необхідною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб'єкт повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір. Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило майнового, приватного права чи інтересу.
Як свідчить зміст позовної заяви ОСОБА_1 , підставою звернення з цим позовом стало те, що, були порушені її право власності та право користування земельними ділянками.
Відтак звернення до суду з даним позовом зумовлене прагненням ОСОБА_1 захистити свої майнові права, які, як вона вважає, не були поновлені відповідачем внаслідок прийняття спірного рішення.
Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Положеннями частини другої статті 16 ЦК України передбачено, що до способів захисту цивільних прав та інтересів належить, зокрема, припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Зокрема, згідно з частиною першою статті 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Таким чином, визнання незаконними рішень суб'єкта владних повноважень може бути способом захисту цивільного права або інтересу.
Отже, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.
У такому разі участь суб'єкта владних повноважень у заявленому позивачем спорі не змінює його приналежності до приватноправового, а отже не виводить його з-під категорії справ, розгляд яких віднесено до юрисдикції цивільного суду, адже зобов'язання органу Держгеокадастру, до якого пред'явлено позов, усунення перешкод у реалізації позивачем правомочностей щодо володіння/користування земельною ділянкою потребує встановлення судом обставин правомірності їх набуття, як і встановлення прав інших осіб на означену земельну ділянку.
Відповідно до висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2019 у справі №128/3751/14-а, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених неправомірними, на думку особи, рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.
Отже, на переконання суду, зазначені у справі фактичні обставини, предмет та підстави позову вказують на виникнення відносин, які мають приватноправовий характер.
Позивачем не обґрунтовано у позовній заяві наявність публічно-правового спору між ним та відповідачем.
Слід зазначити, що аналіз змісту заявлених ОСОБА_1 аналогічних позовних вимог був детально наданий Житомирським окружним адміністративним судом в ухвалі від 02.06.2025 року про відмову у відкритті провадження у справі №240/14292/25 за її позовом до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про визнання протиправним рішення від 17.03.2025 року №Л-35/0-32/6-25 щодо відмови у внесенні змін до державного земельного кадастру та зобов'язання відповідача внести зміни до державного земельного кадастру, а саме: усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою шляхом приведення земельної документації до стану, який існував до порушення її прав землевласника та землекористувача.
Суд вважає за необхідне зазначити, що зверненню ОСОБА_1 до суду з даним позовом передувало звернення до Корольовського районного суду м. Житомира з аналогічним позовом, у порядку цивільного судочинства (справа №№296/11216/25).
Ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 13.10.2025 року по справі №296/11216/25 ОСОБА_1 відмовлено у відкритті провадження.
У подальшому, постановою від 13.01.2026 Житомирський апеляційний суд у справі №296/11216/25 задовольнив апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ухвалу Корольовського районного суду м. Житомира від 13.10.2025 року по справі №296/11216/25 скасував та направив справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
При цьому, Житомирський апеляційний суд у постанові у справі № 296/11216/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії, прямо зазначив, що аналогічні правовідносини та правові вимоги мають вирішуватися в порядку цивільного судочинства, а не адміністративного.
З огляду на наведене та враховуючи суть спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що спір у цій справі не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів, та за суб'єктним складом та предметом спору має вирішуватися в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 КАС України встановлено, що суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
З урахуванням того, що даний спір належить вирішувати в порядку цивільного судочинства, провадження в адміністративній справі слід закрити.
Керуючись статтями 238, 239, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
Клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі задовольнити.
Закрити провадження в адміністративній справі № 240/25127/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії.
Роз'яснити позивачу, що вирішення такого спору здійснюється за правилами цивільного судочинства.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя В.А. Липа
30.01.26