30 січня 2026 року м. Житомир справа № 240/19815/25
категорія 106030200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Чернової Г.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовною заявою до військової частини НОМЕР_1 (далі - в/ч НОМЕР_1 , відповідач), у якій просить:
визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо відмови ОСОБА_1 у звільненні з військової служби на підставі п. 3 ч. 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»;
зобов'язати військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення, яким звільнити з військової служби ОСОБА_1 на підставі підпункту п. 3 ч. 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) необхідність здійснювати постійний догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що, маючи гарантоване право на звільнення з військової служби у запас, звернувся з відповідним рапортом до безпосереднього командира. До рапорту додав нотаріально завірені копії усіх необхідних документів, які підтверджують підстави для звільнення з військової служби. Однак відповідач протиправно не звільняє його з військової служби на підставі пункту 3 частини 12 статті 26 Закону №2232-XII, відмовивши у задоволенні рапорту, на думку позивача, з формальних підстав.
Ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідачем подано до суду відзив, у якому, заперечуючи проти прозовних вимог, вказує, що надані позивачем до рапорту довідка МСЕК від 13.11.2024 Серія 12 ААБ № 663957, висновок ЛКК за формою 080-4/о від 14.11.2024 № 194а та виписка із протоколу засідання районної ЛКК від 14.11.2024 № 194а не підтверджують потребу ОСОБА_1 у постійному сторонньому догляді. З огляду на зазначене вважає, що підстави звільнення з військової служби позивача, відповідно до абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII (в редакції від 29.11.2024), як військовослужбовця призваного під час мобілізації, у якого виникла необхідність здійснення постійного догляду за дружиною з інвалідністю ІІ групи, відсутні, а тому просить відмовити у задоволенні позову.
Дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у письмовому провадженні всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив таке.
ОСОБА_1 призваний на військову службу за мобілізацією до лав Збройних Сил України, яку проходить у військовій частині НОМЕР_1 .
Позивач звернувся з рапортом на ім'я командира військової частини НОМЕР_1 (зареєстрований 18.06.2025) з проханням клопотати перед вищим керівництвом про його звільнення з військової служби на підставі п.3 ч.12 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" - "необхідність здійснювати постійний догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю І чи ІІ групи".
На вказаний рапорт позивач отримав відповідь від 11.07.2025 №813/28479, якою фактично відмовлено у задоволенні рапорту.
Фактично, підставою відмови у задоволенні рапорту стало те, що позивач разом із рапортом про звільнення не надав належних документів про те, що його дружина, яка є особою з інвалідністю ІІ групи, потребує саме постійного стороннього догляду.
До рапорту позивач надавав нотаріально завірені копії паспорта громадянина України ОСОБА_1 серія НОМЕР_2 , картки платника податків ОСОБА_1 , свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_3 від 29.09.2007р.,паспорта громадянки України ОСОБА_2 серія НОМЕР_4 , картки платника податків ОСОБА_2 , військового квитка ОСОБА_1 , довідки МСЕК серія 12 ААГ №663957, виписки із протоколу засідання районної ЛКК №194а від 14.11.2024 р., висновку ЛКК №194а (Форма 080-4/0) від 14.11.2024 р., довідка “Про склад сім'ї або зареєстрованих у житловому приміщенні осіб “№12-11/106 від 09.06.2025
Вважаючи, що відповідач, відмовивши у задоволенні рапорту на звільнення, допустив протиправну бездіяльність, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи даний спір, суд виходить з такого.
Відповідно до ч. 1 статті 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Згідно з частинами другою, четвертою статті 2 Закону проходження військової служби здійснюється громадянами України у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом. Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з п. п. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах: під час дії воєнного стану: через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
Згідно з п. 233 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008 (далі по тексту - Положення № 1153/2008) військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Відповідно до п. 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 № 548-XIV, із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатись до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.
Пункт 14.10 розділу XIV Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 № 170, передбачає, що документи на звільнення військовослужбовців направляються безпосередньо до посадових осіб, які мають право їх звільнення з військової служби.
Згідно з пунктом 9 розділу III Порядку №531 розгляд рапорту військовослужбовця у паперовому вигляді всіма його прямими командирами (начальниками) здійснюється:
1) невідкладно, але не пізніше ніж за 48 годин із часу подання військовослужбовцем рапорту - щодо питань, які стосуються військової дисципліни, обов'язків особового складу під час виконання бойових наказів (розпоряджень), збереження життя та здоров'я особового складу, відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин;
2) у строк не більше 14 днів із дня подання військовослужбовцем рапорту - щодо питань, які не відносяться до питань, визначених підпунктом 1 цього пункту.
За приписами підпункту "г" пункту 3 частини 5 статті 26 Закону № 2232-XII у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку" №3633-IX від 11.04.2024, під час проведення мобілізації та дії воєнного стану контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
Відповідно до абзацу 11 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону №2232-XII військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин під час дії воєнного стану у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи.
З матеріалів справи встановлено, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 29.09.2007 укладено шлюб (свідоцтво про шлюб серія НОМЕР_3 від 29.09.2007).
Згідно довідки до акта огляду МСЕК серії 12ААГ №663957 від 13.11.2024 дружині позивача, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановлена ІІ група інвалідності до 01.12.2026, причина інвалідності загальне захворювання; висновок про умови та характер праці: протипоказана фізична праця, переохолодження, контакт з алергізуючими речовинами.
Згідно з висновком №194а від 14.11.2024 про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватись та самообслуговуватись і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, ОСОБА_2 рекомендовано отримання соціальної послуги з догляду вдома. Висновок дійсний до 14.11.2025 та містить посилання на те, що він виданий за формою, яка визначена МОЗ України; згідно виписки із протоколу засідання районної лікарської консультативної комісії №194а від 14.11.2024 ОСОБА_2 , 1987 р.н., інвалід ІІ групи, діагноз: бронхіальна астма персистуюча 4 ст., важкий перебіг, гормонозалежна, частково контролююча. Енфізема легень ХЛН ІІ (два) МН ІІ (два). Рішення РайЛКК: за станом здоров'я потребує постійного стороннього догляду.
Суд зазначає, що у даній адміністративній справі не є спірними ті обставини, що дружина позивача, ОСОБА_2 , на день звернення з рапортом на звільнення була особою з інвалідністю ІІ групи (до 01.12.2026), причина інвалідності загальне захворювання; висновок про умови та характер праці: протипоказана фізична праця, переохолодження, контакт з алергізуючими речовинами.
Надаючи оцінку вказаному, суд нагадує, що відповідно до абз. 11 п. 3, ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин під час дії воєнного стану на таких підставах: необхідність здійснювати постійний догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи.
Тобто, необхідними умовами, які мають бути встановлені та підтверджені судом для звільнення з військової служби є:
1) наявності дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи;
2) необхідності здійснювати постійний догляд за дружиною (чоловіком).
Суд зазначає, що наявність всіх означених вище умов надає позивачу безспірне право на звільнення його з військової служби у відповідності до статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Разом з тим, норми діючого законодавства не містять такого поняття як "постійний догляд".
Відповідно до статті 1 Закону України "Про соціальні послуги" соціальні послуги - дії, спрямовані на профілактику складних життєвих обставин, подолання таких обставин або мінімізацію їх негативних наслідків для осіб/сімей, які в них перебувають. Особі/сім'ї можуть надаватися одна або одночасно декілька соціальних послуг. Порядок організації надання соціальних послуг затверджується Кабінетом Міністрів України.
Надавачі соціальних послуг можуть належати до державного, комунального або недержавного секторів (частина перша статті 13 вказаного Закону).
Відповідно до частини третьої статті 13 Закону України "Про соціальні послуги", до надавачів соціальних послуг недержавного сектору належать підприємства, установи, організації, крім визначених частиною другою цієї статті, громадські об'єднання, благодійні, релігійні організації, фізичні особи - підприємці та фізичні особи, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього Закону без здійснення підприємницької діяльності.
Постановою Кабінету Міністрів України від 1 червня 2020 року №587 затверджений Порядок організації надання соціальних послуг, пунктом 14 якого визначено, що надання соціальних послуг організовується шляхом здійснення заходів щодо формування та розвитку соціальних послуг, зокрема створення мережі надавачів соціальних послуг державного / комунального сектору, залучення надавачів соціальних послуг недержавного сектору (підприємства, установи, організації, громадські об'єднання, благодійні, релігійні організації, фізичні особи - підприємці та фізичні особи, які надають соціальні послуги з догляду без здійснення підприємницької діяльності), залучення волонтерів, запровадження посад відповідних фахівців (працівників) та проведення їх навчання, підвищення професійної компетентності/кваліфікації працівників - надавачів соціальних послуг (далі - надавач) тощо.
Отже, надавати соціальні послуги з догляду можуть фізичні особи без здійснення ними підприємницької діяльності.
Відповідно до частини шостої статті 13 Закону України "Про соціальні послуги", фізичні особи, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього Закону без здійснення підприємницької діяльності, можуть надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі без проходження навчання та дотримання державних стандартів соціальних послуг отримувачам соціальних послуг з числа членів своєї сім'ї, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права і обов'язки та є:
1) особами з інвалідністю I групи; 2) дітьми з інвалідністю; 3) громадянами похилого віку з когнітивними порушеннями; 4) невиліковно хворими, які через порушення функцій організму не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися; 5) дітьми, яким не встановлено інвалідність, але які є хворими на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежні), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дітьми, які отримали тяжку травму, потребують трансплантації органа, потребують паліативної допомоги. Перелік зазначених тяжких захворювань, розладів, травм, станів дітей, яким не встановлено інвалідність, затверджує Кабінет Міністрів України.
Фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього Закону без здійснення підприємницької діяльності, виплачується компенсація за догляд (частина сьома статті 13 Закону).
Механізм оформлення постійного догляду (призначення компенсації за догляд) над такими особами встановлений Порядком подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2020 року №859 "Деякі питання призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі".
За правилами пункту 7 Порядку №859, призначення і виплата компенсації здійснюються уповноваженим органом з місяця подання фізичною особою, яка надає соціальні послуги, документів, перелік яких наведений у цій ж нормі, в тому числі: копії довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією (для осіб з інвалідністю); висновку лікарської комісії медичного закладу щодо потреби в догляді громадян похилого віку внаслідок когнітивних порушень за формою, затвердженою МОЗ; висновку лікарської комісії медичного закладу щодо потреби в догляді невиліковно хворих осіб, які через порушення функцій організму не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися, за формою, затвердженою МОЗ.
Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку про те, що потреба осіб, які є членом сім'ї надавача соціальних послуг, спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права і обов'язки, в догляді має бути підтверджена, такими документами: довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією, висновком лікарської комісії медичного закладу щодо потреби в догляді за формою, затвердженою МОЗ.
Відповідно до затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 №1317 Положення про медико-соціальну експертизу, медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності (пункт 3 Положення №1317).
Відповідно до абзацу 2 підпункту 1 пункту 11 Положення №1317 міські, міжрайонні, районні комісії визначають ступінь обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі, реабілітації, реабілітаційний потенціал, групу інвалідності, причину і час її настання, професію, з якою пов'язане ушкодження здоров'я, а також ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) працівників, які одержали ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням ними трудових обов'язків.
Медико-соціальна експертиза проводиться після повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб особи з інвалідністю, визначення клініко-функціонального діагнозу, професійного, трудового прогнозу, одержання результатів відповідного лікування, реабілітації за наявності даних, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності (пункт 17 Положення про медико-соціальну експертизу).
Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 30.07.2012 №577, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 5 вересня 2012 року за №1509/21821, затверджена Інструкція щодо заповнення форми первинної облікової документації №157-1/о "Виписка з акта огляду медико-соціальною експертною комісією".
Ця Інструкція, як в ній зазначено, визначає порядок заповнення форми первинної облікової документації "Виписка з акта огляду медико-соціальною експертною комісією" (далі - форма №157-1/о) і складається з двох частин: зазначеної виписки та довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією.
Відповідно до пунктів 3, 4 Інструкції Форма №157-1/о застосовується при винесенні рішення медико-соціальною експертною комісією (далі - МСЕК) про встановлення групи, причини і строку інвалідності.
Усі реквізити даної форми заповнюються відповідно до акта огляду медико -соціальної експертної комісії (форма №157/о).
Виходячи з аналізу наведених правових норм, а також затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 №1317 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності медико-соціальні експертні комісії визначають ступінь обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, а також потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі.
Повноваження лікарсько консультативних комісій закладу охорони здоров'я визначені, зокрема, Порядком організації експертизи тимчасової втрати працездатності, затвердженим Наказом МОЗ України від 09.04.2008 №189, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 04 липня 2008 року за №589/15280.
Відповідно до розділу III Порядку №189, при лікувально-профілактичних закладах охорони здоров'я незалежно від форми власності, які мають ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, утворюються ЛКК (п.1).
Відповідно до пункту 3 розділу ІІІ Порядку №189 до основних завдань ЛКК належить, в тому числі:
1) видача документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність особи, відповідно до вимог пункту 4 розділу IV цього Порядку;
2) здійснення направлення хворих на огляд та обстеження до МСЕК для встановлення інвалідності;
3) надання до МСЕК документів хворого, направленого на огляд та обстеження;
6) участь у встановленому порядку у засіданнях МСЕК.
Окрім того, наказом Міністерства охорони здоров'я України від 31.07.2013 №667 затверджено Інструкцію про порядок надання висновку лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю чи II групи внаслідок психічного розладу, за пунктом 1 якої Лікарською консультативною комісією (ЛКК) закладу охорони здоров'я за місцем проживання чи реєстрації особи з інвалідністю видається висновок щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу.
Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09.03.2021 №407, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15 квітня 2021 року за №510/36132, затверджені:
1) форма первинної облікової документації №080-4/о "Висновок про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі" та інструкцію щодо її заповнення;
2) форма первинної облікової документації №080-2/о "Висновок про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, внаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі" та інструкцію щодо її заповнення;
3) форма первинної облікової документації №080-3/о "Довідка про захворювання дитини на тяжке перинатальне ураження нервової системи, тяжку вроджену ваду розвитку, рідкісне (орфанне) захворювання, онкологічне, онкогематологічне захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкий психічний розлад, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гостре або хронічне захворювання нирок IV ступеня про те, що дитина отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги" та інструкцію щодо її заповнення.
Інструкцією щодо заповнення форми первинної облікової документації №080-4/о "Висновок про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі" встановлено, що Висновок надається закладами охорони здоров'я усіх рівнів надання медичної допомоги (пункт 2 Інструкції).
Висновок заповнюється членами лікарської комісії на підставі заповненої лікарем загальної практики-сімейної медицини форми первинної облікової документації №025/о "Медична карта амбулаторного хворого № _____", затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 14 лютого 2012 року №110, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 28 квітня 2012 року за №661/20974 (пункт 3 Інструкції).
Висновок надається особі або законному представнику особи, яка потребує надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі відповідно до Порядку подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2020 року №859 (пункт 4 Інструкції).
У пункті 4 Висновку вказуються рекомендовані соціальні послуги: денного догляду, догляду вдома, паліативного догляду вдома; отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи (пункт 7 Інструкції).
Висновок підписується членами лікарської комісії, із проставленням дати видачі, після чого завіряється печаткою закладу охорони здоров'я (пункт 8 Інструкції).
Особам, яким встановлено інвалідність безстроково, висновок видається безстроково. Особам, яким інвалідність встановлена на певний строк, висновок видається на строк не більше ніж до завершення строку встановлення їм інвалідності, але не менше ніж на 12 місяців. Іншим категоріям осіб висновок видається на 12 місяців з дати видачі (пункт 11 Інструкції).
Таким чином, потребу у постійному догляді визначають як медико-соціальні, так і лікарсько-консультативні комісії, що підтверджується відповідними документами, складеними за формою, затвердженою МОЗ.
Разом з цим, суд зазначає, що довідка до акта огляду МСЕК серії 12ААГ №663957 від 13.11.2024 не містить інформації щодо потреби ОСОБА_2 у здійсненні постійного стороннього догляду.
Також в п. 4 "Висновку про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі" за формою №080-4/о рекомендовано соціальні послуги з догляду вдома з припискою " потребє постійного стороннього догляду".
У наявній в матеріалах справи та наданою позивачем до рапорту випискою із протоколу засідання районної ЛКК №194а від 14.11.2024 зазначено, що ОСОБА_2 за становм здоров'я потребує постійного стороннього догляду
Проте суд погоджується з доводами відповідача, що вказана виписка не відповідає жодній із затверджених МОЗ форм, а тому не може розглядатися як документ, що підтверджує потребу дружини позивача у постійному сторонньому догляді.
Суд вважає за необхідне наголосити, що потребу у постійному догляді визначають медико-соціальні і лікарсько-консультативні комісії, що підтверджується відповідними документами, складеними за формою, затвердженою МОЗ.
З урахуванням всього вищевикладеного, суд зазначає, що подані позивачем довідка до акта огляду МСЕКсерії 12ААГ №663957 від 13.11.2024, Висновок про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі" за формою №080-4/о, виписка із протоколу засідання районної ЛКК №194а від 14.11.2024 не можуть бути належними доказами необхідності здійснення постійного стороннього догляду за дружиною позивача.
Відтак, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б свідчили про необхідність здійснення догляду за дружиною саме позивачем, що є однією з необхідних умов задля звільнення його з військової служби, а отже, підстави для здійснення такого звільнення відсутні.
За положеннями частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами першої та четвертої статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до приписів статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частиною першою статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
На думку суду відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, покладений на нього обов'язок доказування з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 КАС України, виконано та доведено правомірність та законність його дій, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Підстави для розподілу судових витрат за положеннями статті 139 КАС України відсутні.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_5 ) до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_6 ) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Г.В. Чернова
30.01.26