про залишення позовної заяви без руху
29 січня 2026 року м. Житомир справа № 240/2483/26
категорія 105000000
Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Чернова Г.В., розглядаючи позовну заяву ОСОБА_1 до державного виконавця Богунського районного відділу державної виконавчої служби у м.Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Козак Тетяни Петрівни про визнання протиправними дій та скасування постанови,
встановив:
ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаною позовною заявою, у якій просить:
поновити строк оскарження прийнятих рішень державним виконавцем у виконавчому провадженні № 75642787;
витребувати матеріали виконавчого провадження № 75642787 для дослідження судом;
визнати дії державного виконавця Богунського районного відділу державної виконавчої служби у м. Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Козак Тетяни Петрівни неправомірними;
скасувати постанови державного виконавця Богунського районного відділу державної виконавчої служби у м. Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Козак Т.П. від 29.07.2024 року про стягнення виконавчого збору -16000 грн.., від 29.07.2024 року про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження -200 грн..,. від 05.08.2024 року про стягнення штрафу -1700 грн., від 12.08.2024 року про стягнення штрафу -3400 грн..
Перевіривши позовну заяву на відповідність вимогам статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд дійшов висновку, що вона подана без додержання вимог зазначених норм з таких підстав.
Відповідно до частини 3 статті 287 КАС України відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби, а у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця - приватний виконавець.
Всупереч наведеному, позивач визначає відповідачем державного виконавця Богунського районного відділу державної виконавчої служби у м.Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Козак Тетяну Петрівну
Тобто, у позові про оскарження дій державного виконавця позовні вимоги повинні пред'являтися лише до відповідного органу державної виконавчої служби. Таким чином, позивачеві необхідно уточнити інформацію щодо відповідача відповідно до вимог частини 3 статті 287 КАС України.
Слід вказати, що вимоги п.2 позовної заяви є клопотанням та не може бути, відповідно до ч.1 ст. 160 КАС України, позовною вимогою та зазначатися в позовній заяві.
Частиною першою статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця визначені статтею 287 згаданого Кодексу.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 КАС України позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
Згідно з частиною шостою статті 161 цього Кодексу у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Суд зазначає, що КАС України регулює порядок оскарження саме до адміністративного суду дій державного виконавця, при цьому стаття 74 Закону України «Про виконавче провадження» регулює оскарження дій державного виконавця не тільки до суду, а й до інших органів.
Так, відповідно до частини третьої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії та бездіяльність начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, можуть бути оскаржені до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня.
Стаття 74 Закону України «Про виконавче провадження» регулює відносини з оскарження рішень, дій або бездіяльності виконавців при виконанні не тільки судових рішень, але й інших виконавчих документів. Так, у частині першій статті 3 цього Закону серед інших виконавчих документів, примусове виконання яких здійснюється ДВС, перераховано: виконавчі написи нотаріусів; посвідчення комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій; постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанови державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанови приватних виконавців про стягнення основної винагороди; постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; рішення інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами; рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», а також рішень інших міжнародних юрисдикційних органів у випадках, передбачених міжнародним договором України; рішення (постанов) суб'єктів державного фінансового моніторингу (їх уповноважених посадових осіб), якщо їх виконання за законом покладено на органи та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень (пункти 3 - 9).
Враховуючи викладене, можна дійти висновку, що стаття 74 Закону України «Про виконавче провадження» є загальною нормою по відношенню до статті 287 КАС України, адже застосовується до більш широкого кола відносин: 1) відносин, які виникають при оскарженні дій щодо виконання будь-якого виконавчого документа, а не тільки рішення суду; 2) відносин, які виникають при оскарженні дій державного виконавця не тільки до суду, але й до органів ДВС.
Дана позиція суду узгоджується з постановою Великої Палати Верховного суду від 13.03.2019 № 920/149/18 (провадження № 12-297гс18).
Отже, у даному випадку для обчислення строку звернення до адміністративного суду слід керуватися нормами КАС України та застосовувати десятиденний строк звернення до суду.
З позовної заяви встановлено, що позивач, оскажуючи постанови державного виконавця Богунського районного відділу державної виконавчої служби у м. Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Козак Т.П. від 29.07.2024 про стягнення виконавчого збору 16000 грн., від 29.07.2024 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження 200 грн., від 05.08.2024 про стягнення штрафу 1700 грн., від 12.08.2024 про стягнення штрафу 3400 грн., звертається з позовом до Житомирського окружного адміністративного суду 23.01.2026, що свідчить про пропуск нею десятиденного строку звернення до суду, встановленого частиною другої статті 287 КАС України.
Обгрунтовуючи пропуск звернення до суду позивач зазначає, що 29.12.2025 зверталася до Богунського районного суду м.Житомира зі скаргою на дії державного виконавця Богунського районного відділу державної виконавчої служби у м.Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Козак Тетяни Петрівни та ухвалою суду від 05.01.2026 відмовлено у відкритті провадження, оскільки справа розглядається у порядку адміністративного судочинства.
Як зазначено вище, до Житомирського окружного адміністративного суду позивач звернулася лише 23.01.2025, при цьому не підтверджує відповідними доказами, коли вона отримала оскаржувані постанови, що свідчить про пропуск нею десятиденного строку звернення до суду, встановленого частиною другої статті 287 КАС України.
Крім того, суд наголошує, що у цьому випадку повторне подання позовної заяви у справі, де передбачені стислі строки розгляду, без зазначення поважних причин, що обумовили пропуск строку звернення до суду, на переконання суду, ставить під сумнів, що позовна заява подана у максимально короткий строк з моменту відмови у відкритті провадження за попередньою заявою (скаргою).
При цьому, в порушення вимог ч. 6 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України, позивачем до позовної заяви не додано заяви про поновлення строку звернення до суду з цим адміністративним позовом та доказів поважності причин його пропуску.
Однак, позивачем такої заяви до позову додано не було.
Згідно з ч. 3 ст. 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України від 8 липня 2011 року №3674-VI "Про судовий збір" (далі - Закон №3674-VI).
Статтею 4 Закону №3674-VI встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до статті 4 Закону №3674-VI судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Також згідно зі статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік», з 1 січня 2026 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 3328 гривень, тому за подання адміністративного позову немайнового характеру фізична особа сплачує судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 1331,20 грн.
За правилами ч. 3 ст. 6 Закону №3674-VI у разі, коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу окремо.
Так, позивач заявляє вимоги про скасування чотирьох постанов державного виконавця: 1) від 29.07.2024 про стягнення виконавчого збору 16000 грн., 2) від 29.07.2024 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження 200 грн., 3) від 05.08.2024 про стягнення штрафу 1700 грн., 4) від 12.08.2024 про стягнення штрафу 3400 грн., тобто, чотири окремі позовні вимоги немайнового характеру, кожна з яких має бути оплачена судовим збором 1331,20 грн. х 4 = 5324,80 грн.
До позовної заяви додано квитанцію про сплату 1211,20 грн.
З урахуванням зазначеного, позивачу необхідно доплатити судовий збір у розмірі 4113,60 грн.
Реквізити для сплати судового збору:
Отримувач коштів ГУК у Жит.обл/ТГ м.Житомир/22030101
Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37976485
Банк отримувача Казначейство України (ел. адм. подат.)
Код банку отримувача (МФО) 899998
Рахунок отримувача UA048999980313181206084006797
Код класифікації доходів бюджету 22030101
Призначення платежу *;101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Житомирський окружний адміністративний суд (назва суду, де розглядається справа).
Згідно ч. 1 ст. 161 КАС України до позовної заяви додаються її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.
Разом з тим, позивач до позовної заяви додає лише копію адміністративного позову, без копій доданих документів, а тому позивачу слід усунути вказаний недолік шляхом подання до суду копій доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи.
Частиною першою статті 169 КАС України передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
З огляду на викладене, позовну заяву необхідно залишити без руху із встановленням позивачу строку для усунення виявлених недоліків шляхом надання до суду:
- уточненої позовної заяви з урахуванням вказаних судом зауважень, а саме чітко визначити відповідача по справі;
- заяви про поновлення строку звернення до суду з цим адміністративним позовом та доказів поважності причин його пропуску;
- клопотання про витребування доказів, оформити відповідно до вимог ст. 167 КАС України, з урахуванням приписів статті 80 КАС України;
- доказів доплати судового збору у розмірі 4113,60 грн. (квитанція про сплату судового збору подається в оригіналі);
- копій доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи.
Керуючись статтями 160, 161, 169, 243, 248, 256 КАС України, суд
ухвалив:
Позовну заяву ОСОБА_1 залишити без руху.
Позивачу усунути зазначені в ухвалі суду недоліки протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху надіслати особі, яка її подала, не пізніше наступного дня після її постановлення.
У разі якщо недоліки позовної заяви не будуть усунуті у строк, встановлений судом, позовну заяву буде повернуто позивачу.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Суддя Г.В. Чернова