29 січня 2026 року м. Житомир справа № 240/23077/25
категорія 113070200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Романченка Є.Ю., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу державного нагляду (контролю) у Житомирській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №015130 від 12 серпня 2025 року проведення рейдової перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.
В обґрунтування позову вказано, що 12.08.2025 р. ОСОБА_2 - в.о. відділу державного нагляду (контролю) у Житомирській області Державної служби України з безпеки на транспорті, винесено постанову про застосування адміністративно- господарського штрафу № 015130 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності яка передбачена абз.3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт»; постановлено стягнути з ОСОБА_1 адміністративно-господарський штраф у сумі 17000 гривень.
Позивач вважає постанову незаконною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки, незаконно розглянувши справу на місці зупинки транспортного засобу, працівник відповідача суттєво порушив його права. Відповідач не надав йому можливості скористатись своїми правами, передбаченими ст.268 КУпАП (не роз'яснено права) та порушив порядок розгляду справи без присутності адвоката.
Під час прийняття оскаржуваної постанови не було враховано, що позивач не являється перевізником.
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 22.10.2025 відкрито провадження у справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач 31.10.2025 подав до суду відзив на позов, у якому просить відмовити у задоволенні позову повністю. В обґрунтування вказує, що підставою для застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу згідно оскаржуваної постанови №015130 від 12 серпня 2025 року стало порушення останнім законодавства про автомобільний транспорт, а саме під час здійснення перевезень вантажу у водія на момент перевірки були відсутні: товарно-транспортна накладна, індивідуальна контрольна книжка водія або копія графіка змінності водіїв, що передбачені ст.48 Закону України “Про автомобільний транспорт», що потягнуло за собою накладення адміністративно-господарського штрафу.
Відповідач наголошує, що відсутність особи під час розгляду справи про накладення адміністративно-господарського штрафу не позбавляє особу спростовувати вину у суді, у зв'язку з цим, не може бути самостійною підставою для скасування постанови про застосування штрафу.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.
Встановлено, що 01.07.2025 старшим державним інспектором Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області в результаті здійснення заходів державного контролю шляхом проведення рейдової перевірки, здійсненої на підставі направлення від 26.06.2025 №НР000656, було виявлено, що транспортним засобом ОРЕL МОVАNО, реєстраційний номер НОМЕР_1 , повною масою 3,5 тонн, під керуванням водія ОСОБА_1 здійснювалося перевезення вантажу на підставі видаткової накладної №229 від 01.07.2025.
У акті перевірки №ОАР №041927 від 01.07.2025 року вказано, що під час проведення перевірки виявлено порушення вимог ст. 48 ЗУ “ Про автомобільний транспорт». А саме, встановлено відсутність на момент перевірки товарно-транспортної накладної, індивідуальної контрольної книжки водія або копії графіка змінності водія ОСОБА_1 .
Листом від 23.07.2025 №65147/26/24-25 ОСОБА_1 повідомлено про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт у приміщенні Відділу державного нагляду (контролю) у Житомирській області Державної служби України з безпеки на транспорті 12.08.2025 з 10:00 до 12:00. У листі також роз'яснено права та обов'язки учасників справи.
Вказаний лист надсилався на адресу позивача та повернувся на адресу відділу з відміткою відділу поштового зв'язку "за закінченням терміну зберігання".
За матеріалами перевірки відділом з державного нагляду (контролю) у Житомирській області 12.08.2025 прийнято постанову про застосування адміністративно - господарського штрафу №015130 в сумі 17000 гривень.
Не погодившись з процедурою розгляду справи та постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини між автомобільними перевізниками, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень регулюються Законом України «Про автомобільний транспорт» (далі - Закон № 2344-ІІІ).
Стаття 5 Закону № 2344-ІІІ визначає, що основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.
Відповідно до ч.12 ст.6 Закону № 2344-III, державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
Відповідно до ст.18 Закону №2344-III з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов'язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці; здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.
Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов'язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.
Стаття 60 Закону №2344-ІІІ передбачає, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 (далі - Порядок №1567).
Відповідно до п.п. 2, 3 Порядку №1567, державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб'єктів господарювання (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.
Відповідно до пункту 15 Порядку № 1567, під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно:
- наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом;
- додержання водієм режиму праці та відпочинку.
У свою чергу, абзацом 7 статті 34 Закону № 2344-ІІІ визначено, що автомобільний перевізник повинен забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства.
Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов'язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.
Статтею 48 Закону №2344-III обумовлено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж та інші документи, передбачені законодавством.
Абзацом 2 частини 2 статті 49 Закону №2344-III визначено, що водій транспортного засобу зобов'язаний мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень.
Таким чином, перелік необхідних документів не є вичерпним, оскільки у статті 48 Закону №2344-III визначено, що законодавством можуть бути передбачені інші документи необхідні для внутрішніх перевезень вантажів.
Так, особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів та порядок його обліку визначені Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженим наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 07.06.2010 №340(далі - Положення №340).
При цьому, згідно із п.1.3 Положення №340 його вимоги поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами.
Зазначеним спростовуються твердження позивача, що встановлення тахографів передбачено лише для перевезень, що проводяться на комерційній основі.
Пункт 1.4 Положення №340 передбачає категорії автомобільних перевізників, на яких не поширюються вимоги даного Положення й позивач до вказаних категорій не належить.
За визначенням, наведеним у п.1.5 Положення №340 тахограф - обладнання, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їх водіїв.
Згідно п.6.3 Положення №340 водій, що керує ТЗ, на автобусних маршрутах протяжністю до 50 км включно, вантажними автомобілями з повною масою до 3,5 тонн включно, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3) або повинен мати копію графіка змінності водіїв, або використовувати діючий та повірений тахограф.
Відповідно до п.7.1 Положення №340 органи, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху проводять перевірку встановленого режиму праці та відпочинку водіїв відповідно до законодавства України.
Даний висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, наведеною у постанові від 11.02.2020 у справі №820/4624/17.
З урахуванням наведеного, суд зазначає, що передбачений у ст.48 Закону №2344-III перелік документів не є вичерпним. Згідно вказаних приписів Положення №340 у разі невикористання тахографа водій зобов'язаний вести індивідуальну контрольну книжку водія або повинен мати копію графіка змінності водіїв, що в контексті ст.48 Закону №2344-III необхідно відносити до категорії "інші документи, передбачені законодавством".
Як попередньо встановлено судом, за результатами проведення рейдової перевірки транспортного засобу ОРЕL МОVАNО, реєстраційний номер НОМЕР_1 , повною масою 3,5 тонн, який належить ОСОБА_1 , на додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт, складено акт перевірки №ОАР №041927 від 01.07.2025 року, в якому вказано, що під час перевірки виявлено порушення вимог ст.48 ЗУ «Про автомобільний транспорт», а саме: товарно-транспортної накладної, індивідуальної контрольної книжки водія або копії графіка змінності водія ОСОБА_1 .
Отже, на транспортному засобі позивача, який перевірявся, не було встановлено тахографу, а також були відсутні індивідуальна контрольна книжка водія або копія графіка змінності водіїв.
Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 №363 затверджено Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (далі - Правила).
Відповідно до п.11.1 цих Правил основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, яка містить всі обов'язкові реквізити, визначені Законом України «Про автомобільний транспорт», форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.
У разі необхідності форма товарно-транспортної накладної може бути доповнена іншими реквізитами, з урахуванням особливостей перевезень, зокрема умов та/або виду вантажу.
З огляду на наведене суд зазначає, що товарно-транспортною накладною суб'єктами господарювання підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів для ведення бухгалтерського та податкового обліку.
При цьому, вимоги статті 48 Закону №2344-III щодо наявності товарно-транспортної накладної або іншого визначеного законодавством документу на вантаж скерована не до автомобільного перевізника (у розумінні положень цього Закону), а до водія, оскільки товарно-транспортна накладна є документом на вантаж, а не документом, який визначає автомобільного перевізника.
Під час проведення перевірки посадовим особам відповідача не було надано товарно-транспортну накладну або інший документ, що міг би підтвердити інформацію про вантаж та маршрут слідування транспортного засобу.
Слід зауважити, що відсутність визначених законом документів під час здійснення перевезення вантажу вже є підставою для застосування адміністративно-господарського штрафу до перевізника.
Суд звертає увагу, що факт відсутності необхідних документів під час рейдової перевірки у водія, позивачем у позовній заяві не спростовується.
Натомість позивач обґрунтовуючи підстави скасування спірної постанови зосереджує увагу на тому, що транспортний засіб використовувався ним виключно у власних цілях, а тому він не є автомобільним перевізником у розумінні Закону України «Про автомобільний транспорт».
Вказане дозволяє зробити висновок, що спірним у наявних правовідносинах є встановлення статусу позивача, як автомобільного перевізника, до якого в розумінні Закону України «Про автомобільний транспорт» можуть бути застосовані санкції.
Так, згідно наданої на момент перевірки накладної №229 від 01.07.2025 позивачем здійснювалось перевезення корму для котів у кількості 1840 штук на суму 42200 грн.
Одержувачем вантажу у долученій до матеріалів справи накладній вказано іншу юридичну особу, що спростовує придбання товару ОСОБА_3 за власні кошти для власних потреб.
Слід зауважити, що у акті перевірки позивачем не зафіксовано жодних пояснень щодо встановленого факту порушення транспортного законодавства, зокрема щодо призначення вантажу "для власних потреб".
Вказане спростовує твердження позивача у позовній заяві, що товар перевозився у невеликій кількості за власні кошти для власних потреб фізичної особи.
Слід зауважити, позивачем в обґрунтування підстав визнання протиправною і скасування спірної постанови до матеріалів справи не надано жодного доказу.
Позивач маючи обґрунтований інтерес довести своє право, таким правом не скористався, а тому суб'єктом владних повноважень обґрунтовано зроблено висновок, що ОСОБА_1 є автомобільним перевізником у наявних правовідносинах, а тому саме до нього слід застосовувати адміністративно-господарський штраф.
Крім того, відповідачем до матеріалів справи надано копію витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб-підприємців та громадських формувань, що доводить факт реєстрації ОСОБА_1 фізичною особою-підприємцем з 15.09.2025, за видом діяльності: 49.41 Вантажний автомобільний транспорт.
З огляду на вищезазначене, за відсутності документів, зокрема, у даному випадку товарно-транспортної накладної, індивідуальної контрольної книжки водія або копії графіка змінності водіїв, до фізичних або юридичних осіб, які здійснюють на комерційній основі чи за власний кошт перевезення вантажів транспортними засобами, застосовуються адміністративно-господарські штрафи.
Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 11.02.2020 по справі 820/4624/17.
Абзацом 3 частини першої статті 60 Закону №2344-III встановлено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за - перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Щодо тверджень позивача про незаконність спірної постанови, оскільки його не було повідомлено про розгляд справи, слід зазначити наступне.
Пунктами 25, 26 Порядку № 1567 визначено, що справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб'єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.
Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання.
Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб'єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.
Листом від 23.07.2025 №65147/26/24-25 ОСОБА_1 повідомлено про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт у приміщенні Відділу державного нагляду (контролю) у Житомирській області Державної служби України з безпеки на транспорті 12.08.2025 з 10:00 до 12:00. У листі також роз'яснено права та обов'язки учасників справи.
Як свідчать матеріали справи, вказаний лист надсилався на адресу позивача та повернувся на адресу відділу 11.08.2025 з відміткою відділу поштового зв'язку "за закінченням терміну зберігання".
Розгляд матеріалів було призначено на 12.08.2025, а лист надіслано 25.07.2025, - тобто завчасно.
Суд звертає увагу, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу, визнається достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника.
Відтак, у наявних правовідносинах, відповідачем у повному обсязі виконано обов'язок щодо повідомлення ОСОБА_1 про розгляд матеріалів.
Аналогічний висновок висвітлено у постанові Верховного Суду від 14 грудня 2023 року у справі 280/1426/20.
Слід також зауважити, що Порядком №1567 установлено обов'язок органу державного контролю повідомити суб'єкта господарювання про час і місце розгляду справи про порушення транспортного законодавства. Водночас, неявка суб'єкта господарювання на розгляд такої справи не є перешкодою для її розгляду та прийняття відповідного рішення.
Так, п.27 Порядку №1567 визначено, що у разі неявки уповноваженої особи суб'єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.
Натомість позивачем, як суб'єктом господарювання, який зацікавлений в доведенні своєї позиції, не надано доказів, які могли б вплинути на результат розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт.
Суд також звертає увагу, що відсутність ОСОБА_1 під час розгляду справи про накладення адміністративно-господарського штрафу не позбавила його можливості спростовувати вину у суді, та, у зв'язку з цим, не може бути самостійною підставою для скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу.
Відтак, з урахуванням встановлених обставин, суд дійшов висновку, що відповідач правомірно застосував до позивача як перевізника адміністративно-господарські санкції.
Приписами статті 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на наведене, позивачем не спростовано обґрунтування прийнятого відповідачем рішення, інших підстав для скасування спірної постанови судом не встановлено, а тому у задоволенні позову слід відмовити.
Враховуючи вимоги статті 139 КАС України та відсутність підстав для задоволення позову, розподіл судових витрат по справі не здійснюється.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Відділу державного нагляду (контролю) у Житомирській області Державної служби України з безпеки на транспорті (майдан С.П.Корольова, 12,м. Житомир, Житомирська обл.,10014, ЄДРПОУ 39816845) про визнання протиправною та скасування постанови, - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Є.Ю. Романченко
29.01.26