Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про відкриття провадження в адміністративній справі
30 січня 2026 року Справа №200/440/26
суддя Донецького окружного адміністративного суду Голубова Л.Б., ознайомившись з матеріалами позовної заяви ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; фактична адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122, Донецька область, м. Слов'янськ, пл. Соборна, буд. 3, код ЄДРПОУ 13486010) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про:
- визнання протиправними дій щодо недоплати розміру мінімальної пенсії, розрахованої відповідно до ст.8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» та абз. 3 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 01.03.2023 року - 2785.19 грн, з 01.03.2024 року - 572.57 грн, з 01.03.2025 року - 1732.62 грн та щодо виплати пенсії призначеної відповідно до Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» з обмеженням максимальним розміром (десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність) з 01.03.2022 року;
- зобов'язання перерахувати та виплатити пенсію з 01.03.2023 року, з 01.03.2024 року та з 01.03.2025 року без обмеження в індексації мінімальної пенсії призначеної відповідно до ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» та абз. 3 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у розмірі 80 відсотків його заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а також здійснити з 01.03.2022 року перерахунок та виплату пенсії мінімальний розмір якої встановлено та нараховано відповідно до Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» без обмеження пенсії максимальним розміром (десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність) з урахуванням виплачених сум.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 23 січня 2026 року вказаний позов залишено без руху у зв'язку із невідповідністю вимогам ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України та надано строк для усунення недоліків.
Представником позивача на виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху подано квитанцію про сплату судового збору та заяву про поновлення строку звернення до суду, в якій просить поновити строк звернення до суду з позовом в частині позовних вимог за період з 01.03.2022 року по 20.07.2025 року.
В обґрунтування заяви зазначає, що ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» та абз. 3 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», встановлено мінімальний розмір пенсії шахтаря у розмірі 80 відсотків його заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Стаття 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» не передбачає жодних підстав для зменшення розміру мінімальної пенсії шахтаря, а отже, законодавством встановлено додаткову соціальну гарантію пенсіонерам (шахтарям) мінімальний розмір пенсії 80% від середнього заробітку та Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не передбачено, що нараховані суми мінімальної пенсії можуть бути обмежені.
Наголошує, що ОСОБА_1 отримавши лист відповідача з копіями рішень про перерахунок пенсії за періоди з 2022 по 2025 роки з'ясував, що відповідачем не виплачуються нараховані суми пенсії у повному обсязі, а саме позивачу не доплачуються щомісяця нараховані суми пенсії починаючи з 01.03.2022 року, у зв'язку з чим позивач звернувся за захистом своїх прав до суду, оскільки відповідач протиправно не виплачує нараховані суми пенсії у повному обсязі починаючи з 01.03.2022 року.
Зазначає, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі № 510/1286/16-а дійшла висновку, що норма, зокрема статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (щодо необмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії), підлягає застосуванню у справах за позовами про оскарження бездіяльності, дій та/або рішень суб'єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку пенсійних виплат виключно за наявності таких умов: 1) ці суми мають бути нараховані пенсійним органом; 2) ці суми мають бути не виплаченими саме з вини держави в особі пенсійного органу. Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 55 Закону № 2262-XII нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Буквальне тлумачення наведених норм права дає підстави вважати, що ці норми закону стосуються вже нарахованих сум пенсій за минулий час, однак не виплачених з вини Пенсійного фонду України. Необхідними умовами застосування зазначених положень спеціального закону є факт нарахування сум пенсій за минулий час та доведеність вини пенсійного органу - наявність протиправних дій або протиправної бездіяльності, наслідками яких стала невиплата сум пенсій. Аналіз зазначених положень свідчить про відсутність строкового обмеження стосовно виплати пенсії у визначеному законодавством розмірі за минулий час, яку особа не отримувала з вини держави в особі її компетентних органів.
Дослідивши заяву представника позивача, суд зазначає таке.
Згідно з ч. 1 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Положеннями ч. 2 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено загальне правило, відповідно до якого для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Разом з тим, згідно із ч.3 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч.1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Згідно зі статтями 122, 123 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок доказування поважності причин пропуску строку звернення до суду покладений на позивача.
Оцінюючи обставини, що перешкоджали реалізації процесуального права на звернення до суду, на які позивач посилається як на поважні, суд виходить з оцінки та аналізу всіх наведених у заяві доводів і з того, чи мав позивач за таких обставин можливість своєчасно реалізувати право на звернення до суду (чи відсутні були вагомі перешкоди, труднощі для реалізації цього права).
Положеннями статті 55 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно з частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Положеннями частини першої статті 118 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що процесуальні строки це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені встановлюються судом.
Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк (частина перша, частина четверта статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України).
Разом з тим в контексті розгляду питання про поважність причин пропуску строку звернення до суду, суд враховує правову позицію, викладену у рішенні Європейського Суду з прав людини у справі «Іліан проти Туреччини», згідно з якою, правило встановлення обмежень доступу до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватись з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру, перевіряючи його виконання необхідно звертати увагу на обставини справи.
У справі «Bellet v. Fгаnсе» Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 §1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
Як свідчить практика Європейського Суду з прав людини, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитися правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
З наявних у матеріалах справи документів убачається, що пенсія позивача пенсійним органом станом на 01.03.2022 року розрахована в сумі 21752,14 гривень, однак до виплати зазначено в сумі 19340,00 гривень. З 01.03.2023 року розрахована в сумі 23252,14 гривень, однак до виплати зазначено в сумі 20930,00 гривень. З 01.03.2024 року розрахована в сумі 24752,14 гривень, однак до виплати зазначено в сумі 23610,00 гривень. З 01.03.2025 року розрахована в сумі 26252,14 гривень, однак до виплати зазначено в сумі 23610,00 гривень.
Беручи до уваги норми Конституції України, практику Європейського Суду з прав людини, спрямовану на ефективний доступ особи до суду для захисту її порушеного права, а також враховуючи правову позицію Великої Палати Верховного Суду викладену в постанові від 24.12.2020 року у справі № 510/1286/16-а, з метою недопущення обмеження права позивача на судовий захист, суд вважає, що причини пропуску строку звернення ОСОБА_1 з цією позовною заявою до адміністративного суду є поважними, а тому, пропущений процесуальний строк звернення до суду необхідно поновити.
Згідно правил ст. 19 КАС України (предметна юрисдикція) та ст. 25-27 КАС України (територіальна юрисдикція), справа підлягає розгляду Донецьким окружним адміністративним судом.
Позовна заява подана з додержанням вимог статей 159-161 КАС України. Відсутні підстави, визначені статтями 169-170 КАС України, для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження у справі. Тому позовну заяву слід прийняти до розгляду та відкрити провадження у справі.
Частиною першою статті 12 КАС України визначено, що адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).
Відповідно до частини 1 статті 257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Згідно з частиною 2 статті 257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Згідно з частиною 3 статті 257 КАС України, при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Враховуючи вищезазначене, а також предмет позову, суд дійшов висновку про те, що дана справа підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за правилами статті 263 КАС України.
Відповідно до частини 2 статті 263 КАС України, суд розглядає справи у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Керуючись статтями 5, 6, 12, 122, 123, 171, 174, 175, 248, 256, 257-263 КАС України,
Задовольнити заяву представника позивача Євдокімова Олексія Миколайовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку звернення до суду.
Поновити ОСОБА_1 пропущений строк звернення до суду.
Відкрити провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії.
Розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) в строки встановлені ч. 2 ст. 263 КАС України.
Зобов'язати відповідача надати:
- належним чином завірену копію пенсійної справи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 );
- належним чином завірені копії рішень/протоколів/розпоряджень, якими проведено перерахунок пенсії починаючи з 01.01.2022 року по теперішній час.
Учасники справи надсилають документи, що стосуються розгляду судової справи через особистий кабінет в системі «Електронний суд».
Встановити відповідачу 15 (п'ятнадцятиденний) строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву. У зазначений строк відповідач має право надіслати суду відзив на позовну заяву через особистий кабінет в системі «Електронний суд», який повинен відповідати вимогам ст. 162 КАС України, і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 162 КАС України, одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду, копія відзиву та доданих до нього документів повинна бути надіслана іншим учасникам справи.
У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 6 ст. 162 КАС України).
Відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України, неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Встановити позивачу п'ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив через особистий кабінет в системі «Електронний суд», копія якої одночасно з поданням до суду повинна бути надіслана іншим учасникам справи.
Встановити відповідачу п'ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення через особистий кабінет в системі «Електронний суд», копія якого одночасно з поданням до суду повинна бути надіслана іншим учасникам справи.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - http://adm.dn.court.gov.ua/sud0570.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя Л.Б. Голубова