Україна
Донецький окружний адміністративний суд
30 січня 2026 року Справа№200/8623/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Черникової А.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (без виклику сторін) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (далі-позивач), через свого представника, адвоката Хорошу Ксенію Геннадіївну, яка діє на підставі ордеру серії АН №1823114 від 28 жовтня 2025 року, через підсистему Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС) «Електронний суд» звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі-відповідач), в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , які виразилися у не внесенні відомостей про виключення ОСОБА_1 з військового обліку до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, електронних систем «Оберіг» та «Резерв+»;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 внести відомості про виключення ОСОБА_1 02.07.1972 року з військового обліку до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, електронних систем «Оберіг» та «Резерв+»;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 внести відомості у військово-обліковий документ відповідні відмітки про виключення з військового обліку ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 у зв'язку із досягненням граничного віку перебування в запасі.
В обґрунтування позивач зазначив, що 20.06.2025 року ним було подано особисту заяву до ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо внесення в Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей про виключення його з військового обліку, з наданими документами - копією паспорта та військового квитка. Однак, ІНФОРМАЦІЯ_4 своєчасно не були виконані вимоги Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», оскільки відомості про виключення з військового обліку не були внесені до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, та не внесені відповідні записи до військового квитка, як це передбачає діюче законодавство позивач звернувся до суду із даним позовом.
Ухвалою суду від 11 листопада 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії залишено без руху. Позивачу встановлений строк для усунення недоліків позовної заяви - 7 днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху шляхом надання суду: належного документа про сплату (доплату) судового збору за подання даного адміністративного позову в розмірі 726,72 грн за другу позовну вимогу немайнового характеру.
19 листопада 2025 року від позивача надійшла заява про усунення недоліків, позивачем надано суду квитанцію про доплату судового збору у розмірі 727,00 грн.
Ухвалою від 24 листопада 2025 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (без виклику сторін).
26 січня 2026 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
У відзиві на позов, ІНФОРМАЦІЯ_2 позовні вимоги не визнав і зазначив наступне.
Відповідно до змін у чинному законодавстві граничний вік знаходження в запасі змінений, відповідно до статті 28 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу".
Граничний вік перебування в запасі другого розряду - 60 років є граничним віком перебування в запасі. Чинним законодавством відсутня жодна заборона щодо поновлення на військовому обліку громадян.
Також відповідно до статті 37 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» наразі у громадянина відсутні підстави щодо виключення його з військового обліку, також зауважує, що даними змінами у законодавстві громадянин набув позбавленого права та був поновлений на військовому обліку що розширило його повноваження тому посилання на ст. 58 Конституції наразі є недоречними. У зв'язку з чим, просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Позивач, позовом ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є громадянином України згідно паспорта НОМЕР_1 який виданий Краматорським МВ УМВС України в Донецькій області 14 вересня 1998 року, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_2 за місцезнаходженням: АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , є суб'єктом владних повноважень та належним відповідачем у справі.
ОСОБА_1 згідно електронного військово-облікового документу із застосунку «Резерв+» Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_6 в категорії «військовозобов'язаний», і це не оспорюється сторонами.
Як зазначає позивач у позові, він був виключений з військового обліку 01.01.2013 року згідно ст. 37 ч. 6 п. 4 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу».
19 червня 2025 року позивач звернувся із заявою до начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій просив повідомити чи внесені в Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів облікові дані на нього, чи міститься відомості в Єдиному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів дані про виключення позивача з військового обліку за досягненням граничного віку перебування в запасі з 03.07.2012 року на підставі пп. 4 п. 6 ст. 37 Закона України «Про військовий обов'язок та військову службу» в редакції від 13.06.2012 року, який діяв на момент виключення. В разі відсутності зазначених облікових даних та відомостей про виключення з військового обліку, просив внести в Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів дані про виключення позивача з військового обліку згідно ст. 37 п 6 пп 4 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» від 13.06.2012 року, який діяв на момент виключення. Підставою внесення даних про виключення є військовий квиток НОМЕР_4 від 18.06.1991 року, виданого на ім'я ОСОБА_1 .
Листом від 27 червня 2025 року (вих№ 11/6472) ІНФОРМАЦІЯ_2 повідомив про наступне.
Наказ Міністерства оборони України №342 від 09.06.2006 втратив чинність, а відомості у військовому квитку на дату події вже не актуальні.
Наказ МОУ № 342 від 09.06.2006 втратили чинність відповідно до наказу МОУ «Про внесення змін до Настанови з військового обліку прапорщиків, мічманів, сержантів, старшин, солдатів і матросів запасу в Збройних Силах України та інших військових формувань» № 24 від 15.01.2015.
Нині, рішення про зняття з обліку відбувається на підставі наказу МОУ № 402 від 14.08.2008.
З метою уточнення військово-облікових даних позивачу рекомендовано особисто звернутися до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позивач вважає дії відповідача, які полягають у бездіяльності щодо внесення відомостей про виключення позивача з військового обліку до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів та не внесенні зазначених відомостей до військово-облікового документу, протиправними, у зв'язку з чим звернувся до суду із даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Пунктом 20 частини першої статті 106 Конституції України передбачено, що Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
Суд вважає за необхідне зазначити, що Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», у зв'язку із військовою агресією російської федерації в Україні введено воєнний стан із 5 год 30 хв 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Указами Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженими відповідними законами, дія воєнного стану неодноразово продовжувалась та станом на час розгляду справи в Україні продовжує діяти воєнний стан.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів регулює Закон України від 21.10.1993 № 3543-ХІІ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі - Закон № 3543-XII).
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» № 2232-XII (далі -Закон № 2232-XII).
Відповідно до частини 2 статті 1 Закону № 2232-XII військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Згідно із частиною 3 статті 1 Закону № 2232-ХІІ військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Відповідно до ст.2 Закону № 2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту та Національної гвардії України.
Відповідно до частини четвертої статті 2 Закону № 2232-ХІІ порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з ч. 5 ст. 33 Закону № 2232-ХІІ військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 року № 1487 затверджено Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Порядок № 1487, в редакції від 18.05.2024, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який визначає механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров'я незалежно від підпорядкування і форми власності.
Військовий облік ведеться з метою визначення наявних людських мобілізаційних ресурсів та їх накопичення для забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення особовим складом у мирний час та в особливий період (пункт 3 Порядку № 1487).
Відповідно до пункту 20 Порядку № 1487 військовий облік ведеться на підставі даних паспорта громадянина України та військово-облікових документів.
Військово-обліковими документами є для військовозобов'язаних є військовий квиток або тимчасове посвідчення військовозобов'язаного.
Згідно пункту 22 Порядку №1487 взяття на військовий облік, зняття та виключення з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів здійснюється відповідно до Закону № 2232-ХІІ.
Абзацом третім пункту 79 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487, встановлено, що районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством.
Відтак до компетенції районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки належить взяття та виключення військовозобов'язаних з військового обліку.
Згідно зі статтею 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Відповідно до частини третьої статті 1 Закону № 2232-ХІІ військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Абзацом п'ятим частини дев'ятої статті 1 Закону № 2232-ХІІ встановлено, що військовозобов'язані це особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави.
Згідно з абзацами сьомим і дев'ятим пункту 2 частини першої статті 37 Закону № 2232-ХІІ (у редакції, чинній з 18.05.2024) взяттю на військовий облік військовозобов'язаних підлягають громадяни України:
які досягли 25-річного віку під час перебування на військовому обліку призовників;
які старші 25 років і раніше не перебували на військовому обліку.
З вищевикладеного слідує, що взяттю на військовий облік військовозобов'язаних підлягають усі військовозобов'язані громадяни України, які досягли 25-річного віку. Водночас Закон № 2232-ХІІ не містить обмежень щодо кількості раз, взяття на військовий облік у випадку, якщо особа раніше перебувала на військовому обліку призовників.
Тобто громадянин України, який раніше перебував на військовому обліку призовників, і був виключений з військового обліку військовозобов'язаних, підлягає взяттю на військовий облік військовозобов'язаних у разі, якщо підстави, за якими він був виключений, відпали.
Не є спірною обставиною між сторонами те, що позивача виключено з військового обліку відповідно до підпункту г пункту 5 статті 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину), в редакції, чинній на час його виключення з військового обліку.
Суд зазначає, що статтею 37 Закону № 2232-XII у редакції, яка діяла на момент виключення позивача військового обліку, було визначено, що виключенню з військового обліку у районних (міських) військових комісаріатах підлягають громадяни України, які: були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину.
Разом з цим, 18.05.2024 внесено зміни в Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу», та нова редакція статті 37 вже не містить такої підстави для виключення з військової служби, як виключення громадян України раніше засуджених до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину:
Виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які:
1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими;
2) припинили громадянство України;
3) визнані непридатними до військової служби;
4) досягли граничного віку перебування в запасі.
З наведеного слідує, що з 18.05.2024 громадяни України, які раніше перебували на військовому обліку призовників та були виключені з військового обліку військовозобов'язаних на підставі пункту 6 частини шостої статті 37 Закону № 2232-ХІІ (у редакції, чинній до 17.05.2024), підлягають взяттю на військовий облік військовозобов'язаних, оскільки відпала підстава, за якою їх було виключено з військового обліку.
Отже, з набранням чинності змін до Закону № 2232-XII позивач є таким, що підпадає під його дію як особа, яка набула статусу військовозобов'язаного, відтак, підстави для виключення позивача з військового обліку як раніше засудженого до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину у розумінні приписів підпункту г пункту 5 статті 37 Закону № 2232-ХІІ (в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) та Порядку № 1487 відсутні.
Крім того, суд зазначає, що згідно пункту 4 розділу Загальні питання Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560, на військову службу під час мобілізації, на особливий період можуть бути призвані:
- особи, звільнені з військової служби у зв'язку із застосуванням заборони, передбаченої частиною третьою або четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади». Такі особи, призвані на військову службу під час мобілізації, призначаються на військові посади, крім посад, щодо яких здійснюються заходи з очищення влади;
- особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі, обмеження волі, арешту чи виправних робіт за вчинення кримінального проступку, нетяжкого злочину, у тому числі із звільненням від відбування покарання, тяжкого злочину, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України;
- особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі за особливо тяжкий злочин, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України. Такі особи призиваються на військову службу під час мобілізації за рішенням Генерального штабу Збройних Сил, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ;
- засуджені особи, які звільнені від відбування покарання з випробуванням, крім тих, які засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України.
Такі особи проходять військову службу виключно у відповідних спеціалізованих підрозділах військових частин.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем не допущено протиправних дій при розгляді заяви позивача про виключення з військового обліку на підставі пункту 6 частини шостої статті 37 Закону № 2232-ХІІ.
Судом враховується, що згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно положень ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Беручи до уваги наведене в сукупності, перевіривши та проаналізувавши матеріали справи і надані сторонами докази за правилами, встановленими ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Суд зазначає, що за правилами статті 139 КАС України у випадку відмови в задоволенні позову понесені позивачем судові витрати, пов'язані з розглядом цієї справи, покладаються на позивача та відшкодуванню не підлягають.
Керуючись статтями 9, 14, 73 - 78, 90, 143, 242-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (за місцезнаходженням: АДРЕСА_3 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя А.О.Черникова