Україна
Донецький окружний адміністративний суд
30 січня 2026 року Справа№200/9493/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Молочної І. С., розглянувши в порядку спрощеного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 , позивач, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Донецькій області з вимогами (з урахуванням уточнень):
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 22 жовтня 2025 року №1624 «Про застосування дисциплінарного стягнення до дільничного офіцера поліції сектору превенції відділу поліції №1 Покровського РУП ГУНП в Донецькій області лейтенанта поліції ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції»;
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 22 жовтня 2025 року №466 о/с по особовому складу про звільнення з 22 жовтня 2025 року дільничного офіцера поліції сектору превенції відділу поліції №1 Покровського РУП ГУНП в Донецькій області лейтенанта поліції ОСОБА_1 зі служби в поліції за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України про «Про Національну поліцію» (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до розділу VІІ Закону України «Про Національну поліцію);
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Донецькій області щодо не звільнення зі служби в поліції за рапортом від 01 вересня 2025 року дільничного офіцера поліції сектору превенції відділу поліції №1 Покровського РУП ГУНП в Донецькій області лейтенанта поліції ОСОБА_1 згідно з пунктом 7 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію»;
- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Донецькій області винести наказ про звільнення дільничного офіцера поліції сектору превенції відділу поліції №1 Покровського РУП ГУНП в Донецькій області лейтенанта поліції ОСОБА_1 зі служби в поліції за рапортом від 01 вересня 2025 року, згідно з пунктом 7 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію».
За змістом викладеного згідно рапорту від 01 вересня 2025 року позивач знаходився у відпустці з 01 вересня 2025 року по 14 вересня 2025 року. 01 вересня 2025 року на адресу відповідача направлено рапорт про звільнення за власним бажанням зі служби в Національній поліції України згідно з пунктом 7 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію», у зв'язку з переїздом на постійне місце проживання до м. Одеси Одеської області. 01 вересня 2025 року позивач уточнив рапорт і наполягав на своєму звільненні зі служби в Національній поліції України за власним бажанням згідно з пунктом 7 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» з 15 вересня 2025 року. Однак, відповідач жодних дій щодо поданого рапорту позивача про звільнення за власним бажанням з поліції не вчинив та документів, які підтверджують звільнення не надав. Проте, 05 вересня 2025 року за №3410/04/12-2025 позивачем отримано інформаційне повідомлення від відповідача, в якому серед іншого зазначено, що рішення щодо звільнення зі служби в Національній поліції України буде прийнято відповідно до вимог установлених пунктом 68 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затверджене постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року №114, а саме позивач будете звільнений зі служби в Національній поліції з 01 грудня 2025 року, про що буде виданий відповідний наказ, з яким його буде ознайомлено в останній робочий день. Крім того, зазначено, у разі надання підтверджуючих документів щодо поважних причин, обумовлених постановою Кабінету Міністрів України від 12 червня 2013 року №413 «Про затвердження переліку сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та зі служби осіб рядового і начальницького складу», питання щодо звільнення позивача буде вирішено керівництвом Головного управління Національної поліції в Донецькій області у найкоротший термін, та про прийняте рішення буде повідомлено негайно. Позивач зауважує, що стаття 77 Закону України «Про Національну поліцію», як і пункт 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затверджене постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року №114, не передбачають обов'язків роботодавця стосовно перевірки наявності поважних причин для звільнення за власним бажанням, як і будь-яких додаткових умов для можливості звільнення за власним бажанням. Натомість відповідач, не урахувавши всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення про звільнення позивача, порушив вимоги законодавства, що регулюють порядок звільнення зі служби в поліції та не прийняв рішення про звільнення позивача. Разом із цим, позивач не погоджується із висновком службового розслідування, яке було проведено на підставі наказу Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 29 вересня 2025 року за №1501, та подальшою реалізацією накладеного дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, згідно з наказом Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 22 жовтня 2025 року №466 о/с.
Відповідач проти задоволення заявлених позивачем вимог заперечував, просив суд відмовити в задоволенні позову. У наданому до суду відзиві на позов відповідач зазначив, що 01 вересня 2025 року позивачем подано рапорт до відділу кадрового забезпечення відділу поліції №1 Покровського РУП Головного управління Національної поліції в Донецькій області, в якому останній просить звільнити його зі служби в поліції за власним бажанням з 15 вересня 2025 року у зв'язку зі зміною місця проживання. Керівництвом Головного управління Національної поліції в Донецькій області розглянуто рапорт позивача щодо звільнення зі служби в Національній поліції за пунктом 7 частини першої статті 77 (за власним бажанням) відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» з 15 вересня 2025 року, та повідомлено, що рішення щодо звільнення буде прийнято відповідно до вимог установлених пунктом 68 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затверджене постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року №114, а саме позивача буде звільнено зі служби в Національній поліції з 01 грудня 2025 року, про що буде видано відповідний наказ з яким ознайомлення відбудеться в останній робочий день. Про результати розгляду та мотиви відмови позивача повідомлено листом Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 05 вересня 2025 року №3410/04/12-2025, який спрямовано 09 вересня 2025 року у месенджері «WhatsApp» та на адресу електронної пошти. Станом на 15 вересня 2025 року позивач не приступив до виконання службових обов'язків та був відсутній на службі без поважних причин на місці дислокації сектору превенції відділу поліції №1 Покровського РУП Головного управління Національної поліції в Донецькій області за адресою: вул. Заводська, буд. 21, м. Павлоград, Дніпропетровська область. До теперішнього часу позивач до служби не приступив, до приміщення УГІ Головного управління Національної поліції в Донецькій області не прибув, що може свідчити про небажання останнього проходити службу в лавах Національної поліції України та надавати пояснення за фактом, викладеним в наказі про призначення службового розслідування. Відповідач зауважує, що подання рапорту про звільнення не є безумовною підставою для видання наказу про звільнення. Тому, враховуючи те, що позивача не було звільнено на підставі поданого ним рапорту від 01 вересня 2025 року та оскільки позивач не приступив до службових обов'язків наступного дня після закінчення відпустки, дисциплінарною комісією правомірно розпочато службове розслідування за фактом можливого порушення службової дисципліни з боку дільничного офіцера поліції сектору превенції відділу поліції №1 Покровського РУП Головного управління Національної поліції в Донецькій області лейтенанта поліції В. Дідура, а саме тривалої відсутності на службі без поважних причин.
Крім того, відповідач зазначає, що Дисциплінарною комісією під час службового розслідування дотримано положення Дисциплінарного статуту Національної поліції України, за результатами службового розслідування 13 жовтня 2025 року складено висновок щодо звільнення позивача зі служби в поліції за порушення службової дисципліни, що виразилася у недотриманні вимог пунктів 1, 6 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України; пунктів 1, 2 частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», що виразилось у тривалій відсутності на службі без поважних причин, відносно дільничного офіцера поліції сектору превенції відділу поліції №1 Покоровського РУП Головного управління Національної поліції в Донецькій області лейтенанта поліції ОСОБА_1 застосувати дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції. 22 жовтня 2025 року на підставі вказаного висновку начальником Головного управління Національної поліції в Донецькій області видано наказ №1624 про порушення службової дисципліни, що виразилося в недотриманні вимог пунктів 1, 6 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України; пунктів 1, 2 частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», а саме у тривалій відсутності на службі без поважних причин, до дільничного офіцера поліції сектору превенції відділу поліції №1 Покровського РУП Головного управління Національної поліції в Донецькій області лейтенанта поліції ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 08 грудня 2025 року позовну заяву залишено без руху позивачу встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 22 грудня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Вирішено ряд процесуальних питань.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 06 січня 2026 року задоволено клопотання Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 06 січня 2026 року про надання додаткового строку для подання відзиву на позовну заяву у справі №200/9493/25, продовжено відповідачу строк для надання відзиву по справі.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 .
Відповідач, Головне управління Національної поліції в Донецькій області (код ЄДРПОУ 40109058), у розумінні пункту 7 частини першої статті 4 КАС України є суб'єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах згідно зі статтею 43 КАС України має адміністративну процесуальну дієздатність.
Позивач має реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
Позивач проходив службу в Національній поліції України на посаді дільничного офіцера поліції сектору превенції відділу поліції №1 Покровського РУП Головного управління Національної поліції в Донецькій області у період з 18 липня 2023 року по 22 жовтня 2025 року, що підтверджується матеріалами справи.
Позивач у період з 01 вересня 2025 року по 14 вересня 2025 року надано частину щорічної основної оплачуваної відпустки за 2025 рік, строком на 14 діб з виїздом до м. Одеса, Одеської області, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами.
01 вересня 2025 року позивачем подано рапорти про звільнення зі служби в поліції згідно з пунктом 7 частини першої статті 77 Закону України «Про національну поліцію» за власним бажанням, у зв'язку з переїздом на постійне місце проживання до м. Одеса, Одеської області, з 15 вересня 2025 року.
05 вересня 2025 року Головне управління Національної поліції в Донецькій області листом вих.№3410/04/12-2025 повідомило позивача, що підтверджується останнім, зокрема, що рапорт щодо звільнення його зі служби в Національній поліції за пунктом 7 частини першої статті 77 (за власним бажанням) відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» з 15 вересня 2025 року розглянуто керівництвом Головного управління Національної поліції в Донецькій області, за відсутності поважних причин, обумовлених постановою Кабінету Міністрів України від 12 червня 2013 року №413 «Про затвердження переліку сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та зі служби осіб рядового і начальницького складу», рішення щодо звільнення позивача зі служби в Національній поліції, яке він виявив у рапорті від 01 вересня 2025 року, буде прийнято відповідно до вимог установлених пунктом 68 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затверджене постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року №114, а саме позивача буде звільнено зі служби в Національній поліції з 01 грудня 2025 року, про що буде видано відповідний наказ, з яким позивача буде ознайомлено в останній робочий день. Однак, у разі надання підтверджуючих документів щодо поважних причин, обумовлених постановою Кабінету Міністрів України від 12 червня 2013 року №413 «Про затвердження переліку сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та зі служби осіб рядового і начальницького складу», питання щодо звільнення позивача буде вирішено керівництвом Головного управління Національної поліції в Донецькій області у найкоротший термін та про прийняте рішення буде повідомлено негайно.
Відповідно до наказу начальника Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 29 вересня 2025 року №1501 «Про призначення службового розслідування» до Головного управління Національної поліції в Донецькій області надійшов рапорт начальника Покровського РУП Головного управління Національної поліції в Донецькій області полковника поліції С. Загурського щодо можливого порушення службової дисципліни дільничним офіцером поліції сектору превенції відділу поліції №1 Покровського РУП Головного управління Національної поліції в Донецькій області лейтенантом поліції ОСОБА_2 . З метою з'ясування всіх обставин можливих дисциплінарних проступків, на виконання вимог статей 14, 15, 26 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» від 15 березня 2018 року №2337-VIII (зі змінами), пункт 1 розділу II Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України та Положення про дисциплінарні комісії в Національній поліції України, затверджених наказом МВС України від 07 листопада 2018 року №893 «Про реалізацію окремих положень Дисциплінарного статуту Національної поліції України» наказано:
«1. Призначити службове розслідування за вищевказаним фактом.
2. Для проведення службового розслідування створити дисциплінарну комісію у складі:
голова комісії - заступник начальника відділу службових розслідувань УГІ Головного управління Національної поліції в Донецькій області підполковник поліції С.Новоселець;
члени комісії:
інспектор відділу підтримки УГІ Головного управління Національної поліції в Донецькій області лейтенант поліції ОСОБА_3 ;
інспектор відділу підтримки УГІ Головного управління Національної поліції в Донецькій області лейтенант поліції ОСОБА_4 .
3. Дисциплінарній комісії провести службове розслідування, за результатами якого підготувати висновок та, за наявності підстав, проект дисциплінарного наказу.
4. Контроль за виконанням наказу покласти на начальника УП ГУНП в Донецькій області полковника поліції Р. Торбіна.».
Згідно з висновком службового розслідування щодо можливого порушення службової дисципліни дільничним офіцером поліції відділу поліції №1 Покровського РУП Головного управління Національної поліції в Донецькій області лейтенантом поліції ОСОБА_2 , затверджений 13 жовтня 2025 року, дисциплінарна комісія вважала би:
«1. Службове розслідування щодо можливого порушення службової дисципліни дільничним офіцером поліції сектору превенції відділу поліції №1 Покровського РУП Головного управління Національної поліції в Донецькій області лейтенантом поліції ОСОБА_1 закінчити.
2. За порушення службової дисципліни, що виразилося в недотриманні вимог пунктів 1, 6 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України; пунктів 1, 2 частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», що виразилось у тривалій відсутності на службі без поважних причин, відносно дільничного офіцера поліції сектору превенції відділу поліції №1 Покоровського РУП Головного управління Національної поліції в Донецькій області лейтенанта поліції ОСОБА_1 (0184592) застосувати дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.
3. УФЗБО ГУНП в Донецькій області ( ОСОБА_5 ): дні невиходу на службу без поважних причин, дільничного офіцера поліції сектору превенції відділу поліції №1 Покровського РУП Головного управління Національної поліції в Донецькій області лейтенанта поліції ОСОБА_6 з 15 вересня 2025 року до дня звільнення вважати прогулами, грошове забезпечення не нараховувати та не виплачувати.
4. Копію висновку службового розслідування направити до ВПС УКЗ Головного управління Національної поліції в Донецькій області для долучення до особової справи поліцейського, який порушив службову дисципліну, відповідно до Положення, затвердженого наказом МВС України від 07 листопада 2018 року №893.».
Відповідно до наказу начальника Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 22 жовтня 2025 року №1624 «Про порушення службової дисципліни дільничним офіцером поліції сектору превенції відділу поліції №1 Покровського РУП Головного управління Національної поліції в Донецькій області лейтенантом поліції ОСОБА_2 та його покарання» 25 вересня 2025 року до Головного управління Національної поліції в Донецькій області надійшов рапорт начальника Покровського РУП Головного управління Національної поліції в Донецькій області полковника поліції С. Загурського про відсутність на службі без поважних причин дільничного офіцера поліції сектору превенції відділу поліції №1 Покровського РУП Головного управління Національної поліції в Донецькій області лейтенанта поліції ОСОБА_6 . На підставі наказу Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 29 вересня 2025 року №1501 за вказаним фактом дисциплінарною комісією проведено службове розслідування, за результатами якого встановлено, що ОСОБА_7 з 15 вересня 2025 року до цього часу не приступив до виконання службових обов'язків та був відсутній на службі без поважних причин на місці дислокації сектору превенції відділу поліції №1 Покровського РУП Головного управління Національної поліції в Донецькій області за адресою: вул. Заводська, буд. 21, м. Павлоград, Дніпропетровська область, що підтверджується актами про відсутність на службі №21255/302-2025 від 15.09.2025, №21303/302-2025 від 16.09.2025, №21361/302-2025 від 17.09.2025, №21525/302-2025 від 18.09.2025, №21526/3 02-2025 від 19.09.2025, №21527/302-2025 від 20.09.2025, №21733/302-2025 від 21.09.2025, №21786/302-2025 від 22.09.2025, №21862/302-2025 від 23.09.2025, №22014/302-2025 від 24.09.2025, №22015/302-2025 від 25.09.2025, №22016/302-2025 від 26.09.2025, №22017/302-2025 від 27.09.2025, №22019/302-2025 від 28.09.2025, №22086/302-2025 від 29.09.2025, № 22090/302-2025 від 30.09.2025, №22129/3 02-2025 від 01.10.2025, №22172/302-2025 від 02.10.2025, №22212/302-2025 від 03.10.2025, №22243/302-2025 від 04.10.2025, №22247/302-2025 від 05.10.2025, № 22286/302-2025 від 06.10.2025, №22293/302-2025 від 07.10.2025, №22294/302-2025 від 08.10.2025, №22295/302-2025 від 09.10.2025 та №22296/302-2025 від 10.10.2025. Під час проведення службового розслідування ОСОБА_6 викликано у визначений термін для дачі пояснень, однак він не з'явився, ні письмових, ні усних пояснень у рамках службового розслідування не надав, тому вважається таким, який відмовився від надання пояснень. У зв'язку із зазначеним дисциплінарною комісією складено акт про відмову від надання пояснень, який зареєстровано за №2345/55/04-2025 від 03 жовтня 2025 року. Будь-яких документів або відомостей щодо поважних причин відсутності на службі від зазначеного працівника до Головного управління Національної поліції в Донецькій області не надходило. Причинами та умовами порушення службової дисципліни стала особиста недисциплінованість дільничного офіцера поліції сектору превенції відділу поліції № 1 Покровського РУП Головного управління Національної поліції в Донецькій області лейтенанта поліції В. Дідура, порушення ним вимог Дисциплінарного статуту Національної поліції України та Закону України «Про Національну поліцію», що призвело до скоєння дисциплінарного проступку, який виразився в тому, що останній, будучи діючим працівником поліції, усвідомлюючи важливість займаної посади, виявляючи та припиняючи правопорушення в зоні ведення активних бойових дій, у тяжкий для країни час, нехтуючи довірою керівництва, будучи належним чином ознайомленим про недопущення порушення дисципліни, був тривалий час відсутній на службі без поважних причин. Наказано:
«1. За порушення службової дисципліни, що виразилося в недотриманні вимог п пунктів 1, 6 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України; пунктів 1, 2 частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», а саме у тривалій відсутності на службі без поважних причин, до дільничного офіцера поліції сектору превенції відділу поліції №1 Покровського РУП Головного управління Національної поліції в Донецькій області лейтенанта поліції ОСОБА_1 (0184592) застосувати дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.
2. УФЗБО ГУНП в Донецькій області ( ОСОБА_5 ) дні невиходу на службу без поважних причин дільничним офіцером поліції сектору превенції відділу поліції №1 Покровського РУП ГУНП в Донецькій області лейтенантом поліції ОСОБА_2 з 15 вересня 2025 року до дня звільнення вважати прогулами, грошове забезпечення не нараховувати та не виплачувати.
3. Покровське РУП ГУНП в Донецькій області (С. Загурський) забезпечити виконання наказу відповідно до вимог статті 22 Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
4. Контроль за виконанням наказу покласти на заступника начальника ГУНП в Донецькій області полковника поліції О. Шевченка, УКЗ ГУНП в Донецькій області (Є. Свистунов).».
Згідно з наказом начальника Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 22 жовтня 2025 року №466о/с «По особовому складу» відповідно до розділу VII Закону України «Про Національну поліцію» звільнено зі служби в поліції за пунктом 6 частини першої статті 77 (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) лейтенанта поліції ОСОБА_1 (0184592), дільничного офіцера поліції сектору превенції відділу поліції №1 Покровського районного управління поліції з 22 жовтня 2025 року, без встановлення премії у жовтні 2025 року.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ, ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ, ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ВИСНОВКИ
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України 02 липня 2015 року №580-VIII «Про Національну поліцію» (у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон №580-VIII).
Відповідно до частин першої, третьої, четвертої статті 59 Закону №580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.
Рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України.
Видавати накази по особовому складу можуть керівники органів, підрозділів, закладів та установ поліції відповідно до повноважень, визначених законом та іншими нормативно-правовими актами, та номенклатурою посад, затвердженою Міністерством внутрішніх справ України.
Приписами частини першої статті 60 Закону №580-VIII відносини, що виникають у зв'язку зі вступом, проходженням та припиненням служби в поліції, регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами з питань проходження служби в поліції.
Підстави для звільнення зі служби в поліції визначені статтею 77 Закону №580-VIII, пунктом 7 частини першої якої встановлено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється за власним бажанням.
Днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення. День звільнення вважається останнім днем служби (частини друга, третя статті 77 Закону №580-VIII).
Пунктом 4 Розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №580-VIII передбачено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Порядок підготовки та видання наказів щодо проходження служби в поліції, затверджено наказом Міністерства внутрішніх справ України 23 листопада 2016 року №1235 (далі - Порядок №1235), розроблено відповідно до статті 59 Закону №580-VIII з метою забезпечення належної підготовки та видання наказів з питань проходження служби поліцейськими.
Згідно із пунктом 2, 3 розділу І «Загальні положення» Порядку №1235 рішення з питань проходження служби в поліції оформлюються письмовими наказами по особовому складу.
Розділом ІІ «Підстави для видання наказів по особовому складу» Порядку №1235 встановлено, що підставою для видання наказів по особовому складу є, зокрема, такі зміни в службовій діяльності, як звільнення зі служби в поліції.
Відповідно до пунктів 2, розділу ІІІ «Порядок підготовки та видання наказів по особовому складу» Порядку №1235 підставою для підготовки та видання наказів по особовому складу є документи з питань проходження служби, подані до підрозділу кадрового забезпечення поліцейським, його керівником або працівником, який здійснює кадрове забезпечення підрозділу. Перелік документів з питань проходження служби визначається згідно з Переліком документів з питань проходження служби, затвердженим наказом МВС України від 23 листопада 2016 року №1235 (далі - Перелік).
Одним із документів з питань проходження служби відповідно до Переліку є рапорт (заява), що пишеться власноручно у довільній формі.
Обґрунтовуючи незаконність притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та звільнення зі служби, останній вказує на обставину звернення до відповідача із рапортами про звільнення за власним бажанням, які не було належним чином розглянуто.
Надаючи оцінку доводам позивача, суд виходить із того, що Закону №580-VIII не визначає умов щодо строків розгляду рапорту про звільнення за власним бажанням, як і строків реалізації такого рапорту шляхом видання наказу про звільнення.
Крім того, спеціальним нормативним актом є також Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 1991 року №114 (далі - Положення №114), яке підлягає застосуванню відповідно до пункту 4 Розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №580-VIII в частині, що не суперечить цьому Закону.
Вказаний правовий висновок також наведений в постанові Верховного Суду від 24 січня 2019 року у справі №817/981/17. Верховний Суд зазначив, що норми Положення №114, зокрема, в частині звільнення за власним бажанням не суперечать вимогам Закону №580-VIII, а лише встановлюють певні гарантії осіб, що проходять службу у разі звільнення за власним бажанням.
Отож, Положення №114 є актом спеціального законодавства, що визначає порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, та на час виникнення спірних правовідносин є чинним.
Відповідно до пункту 24 Положення №114, у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов'язків, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на службі розглядається більше одного року не з вини особи рядового, начальницького складу, така особа має право на отримання грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу.
Згідно з підпунктами «є» та «ж» пункту 64 Положення №114 особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) за порушення дисципліни та за власним бажанням - при наявності поважних причин, що перешкоджають виконанню службових обов'язків.
Пунктом 68 Положення №114 визначено, що особи рядового і начальницького складу, які виявили бажання звільнитися зі служби за особистим проханням, попереджають прямого начальника органу внутрішніх справ про прийняте ними рішення не пізніш як за три місяці до дня звільнення, про що подають рапорт за командою.
За змістом пункту 8 Положення №114 дострокове звільнення зі служби осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу, які не досягли граничного віку перебування на службі в органах внутрішніх справ, провадиться, зокрема: за власним бажанням - при наявності причин, що перешкоджають виконанню службових обов'язків; через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України.
Суд зазначає, що до спірних правовідносин застосовуються приписи пункту 68 Положення №114 як спеціального нормативно-правового акта у питанні регулювання терміну попередження позивачем про звільнення за власним бажанням, який становить три місяці.
З аналізу пункту 68 Положення №114 випливає, що про припинення служби в поліції за власним бажанням працівник поліції повинен попередити прямого начальника не пізніше як за три місяці до дня звільнення, подавши відповідний рапорт. Така позиція законодавця, на відміну від загального правила про обов'язок попередити власника чи уповноважений ним орган про звільнення за власним бажанням за два тижні, обумовлена особливим правовим статусом працівника органу внутрішніх справ, що стосується, наприклад, виконання ним обов'язків щодо забезпечення безпеки громадян і громадського порядку, здійснення оперативно-розшукових заходів тощо.
У межах передбаченого пунктом 68 Положення №114 строку з дня подання рапорту про звільнення сторони трудового договору мають право домовитися про звільнення у більш короткий строк.
Отже, у межах передбаченого пунктом 68 Положення №114 строку з дня подання рапорту про звільнення сторони трудового договору мають право домовитися про звільнення у більш короткий строк. Такою домовленістю, зокрема, слід вважати зазначення в рапорті конкретної дати, з якої (до настання якої) працівник поліції має бажання звільнитися зі служби до закінчення передбаченого пунктом 68 Положення №114 строку та згоду уповноваженого органу звільнити цього працівника у визначений ним термін.
Відповідну правову позицію висловлював Верховний Суд у постановах від 12 серпня 2019 року у справі №810/3376/16, від 05 вересня 2019 року у справі №820/5844/16, від 22 жовтня 2019 року у справі №804/4997/17, від 22 листопада 2019 року у справі №813/740/17, від 20 грудня 2019 року у справі №826/375/17, від 05 лютого 2020 року у справі №819/744/16, від 20 травня 2020 року у справі №804/868/16, від 30 вересня 2020 року у справі №826/16621/17, від 14 січня 2021 року у справі №822/1093/18, від 09 лютого 2021 року у справі №826/10404/16, від 23 червня 2021 року у справі №813/740/17, від 11 серпня 2021 року у справі №826/7075/16, які по суті основуються на правовому висновку Верховного Суду України, викладеному у постанові від 24 червня 2014 року у справі №21-241а14.
Натомість, за змістом наведених законодавчих приписів, у разі якщо сторони домовилися про звільнення у більш короткий строк, особа має право відкликати поданий рапорт про звільнення до спливу цього строку.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09 серпня 2019 року у справі №815/1490/16, від 22 листопада 2019 року у справі №813/740/17, від 15 лютого 2021 року у справі №160/3607/19.
Наведені вище висновки викладені у постанові Верховного Суду від 31 січня 2024 року у справі №520/16737/21.
Так, Верховний Суд у постанові від 09 лютого 2021 року у справі №826/10404/16 зазначив, що у межах передбаченого пунктом 68 Положення строку з дня подання рапорту про звільнення сторони трудового договору вправі домовитися про звільнення у більш короткий строк. Такою домовленістю між сторонами (проханням), зокрема, слід вважати зазначення у рапорті конкретної дати, з якої (до настання якої) працівник поліції має бажання звільнитися зі служби до закінчення передбаченого пунктом 68 Положення строку та згоду уповноваженого органу звільнити цього працівника у визначений ним термін.
Верховний Суд у постанові від 30 вересня 2020 року у справі №826/16621/17 дійшов висновку про те, що до закінчення визначеного у пункті 68 Положення №114 строку служба в поліції за власним бажанням припиняється за умови, якщо між поліцейським та органом, уповноваженим приймати рішення про прийняття/звільнення зі служби в поліції, було досягнуто згоди щодо конкретної дати, з якої служба в поліції припиняється.
Верховний Суд у постанові від 15 лютого 2021 року у справі №160/3607/19 висловив правову позицію, що приписи пункту 68 Положення №114 застосовуються як норми спеціального нормативно-правового акта у питанні регулювання терміну попередження позивачем про звільнення за власним бажанням, який, на відміну від Кодексу законів про працю України, становить не два тижні, а три місяці.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, поліцейський може бути звільнений зі служби в поліції за власним бажанням раніше, ніж за три місяці після подачі ним відповідного рапорту про звільнення за умовами наявності домовленості між ним та керівництвом.
Така домовленість полягає з одного боку в зазначенні поліцейським у рапорті конкретної дати, з якої він має бажання звільнитися зі служби до закінчення передбаченого пунктом 68 Положення №114 строку, а з іншого - у згоді уповноваженого органу звільнити цього працівника у визначений ним термін.
Як встановлено судом вище, 01 вересня 2025 року позивачем подано рапорт про звільнення зі служби в поліції згідно з пунктом 7 частини першої статті 77 Закону України «Про національну поліцію» за власним бажанням з 15 вересня 2025 року.
Враховуючи дату написання і подачі рапорту 01 вересня 2025 року, а також дату, з якої позивач просив звільнити його зі служби 15 вересня 2025 року, суд зазначає, що позивач не дотримався строків (не пізніш як за три місяці до дня звільнення), протягом яких він мав попередити прямого начальника про прийняте ним рішення про звільнення зі служби.
Отже, позивачем було дотримано умову домовленості про звільнення у більш короткий строк.
У свою чергу, відповідач не надав згоди на звільнення позивача зі служби до закінчення передбаченого пунктом 68 Положення №114 строку, а саме із 15 вересня 2025 року, як зазначав позивач у своєму рапорті про звільнення, про що свідчить лист відповідача від 05 вересня 2025 року вих.№3410/04/12-2025, яким Головне управління Національної поліції в Донецькій області серед іншого повідомило позивача, що за відсутності поважних причин, обумовлених постановою Кабінету Міністрів України від 12 червня 2013 року №413 «Про затвердження переліку сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та зі служби осіб рядового і начальницького складу», рішення щодо звільнення позивача зі служби в Національній поліції, яке він виявив у рапорті від 01 вересня 2025 року, буде прийнято відповідно до вимог установлених пунктом 68 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затверджене постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року №114, а саме позивача буде звільнено зі служби в Національній поліції з 01 грудня 2025 року, про що буде видано відповідний наказ, з яким позивача буде ознайомлено в останній робочий день.
Отже, згоди щодо звільнення позивача зі служби до закінчення передбаченого пунктом 68 Положення №114 строку, між позивачем та Головним управлінням Національної поліції в Донецькій області не було досягнуто.
При цьому, суд зазначає, що обов'язковою умовою для звільнення за підпунктом «ж» пункту 64 Положення №114 є наявність поважних причин, що перешкоджають виконанню службових обов'язків.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 червня 2013 року №413 затверджено Перелік сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян із служби осіб рядового і начальницького складу (у редакції, чинній на дату виникнення спірних відносин) (далі - Перелік №413).
Суд звертає увагу на те, що в преамбулі вказаної постанови вказано, що дію Постанови поширено на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби, податкової міліції згідно з постановою Кабінету Міністрів України №428 від 08 червня 2005 року.
Так, у вказаному Переліку №413 зазначено, що особи рядового і начальницького складу на їх прохання можуть бути із служби осіб рядового і начальницького складу через такі сімейні обставини та інші поважні причини:
виховання матір'ю (батьком) - особою рядового чи начальницького складу, яка (який) не перебуває у шлюбі, дитини або кількох дітей, що з нею (з ним) проживають, без батька (матері);
утримання матір'ю (батьком) - особою рядового чи начальницького складу, яка (який) не перебуває у шлюбі, повнолітньої дочки, сина віком до 23 років, якщо вона (він) є інвалідом I чи II групи або продовжує навчання (студенти, курсанти, слухачі (крім курсантів і слухачів військових навчальних закладів), стажисти вищого навчального закладу) і у зв'язку з цим потребує матеріальної допомоги матері (батька);
укладення шлюбу особою рядового чи начальницького складу із громадянкою (громадянином) України, іноземцем або особою без громадянства, що постійно проживає за межами України;
хвороба особи рядового чи начальницького складу або члена його сім'ї, якщо така хвороба згідно з висновком лікарської або лікарсько-експертної комісії перешкоджає особі рядового чи начальницького складу проходити службу в даній місцевості чи проживати в ній членові його сім'ї, у разі відсутності можливості переміщення (переведення) до іншої місцевості;
необхідність постійного стороннього догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або медичним висновком медико-соціальної експертної комісії для осіб віком понад 18 років чи лікарсько-консультативної комісії для осіб до 18 років;
наявність у особи рядового чи начальницького складу трьох і більше дітей;
неможливість призначення одного з осіб рядового чи начальницького складу, які перебувають у шлюбі, в межах одного населеного пункту (гарнізону) в разі переміщення (переведення) дружини (чоловіка) на нове місце служби до іншого населеного пункту (гарнізону);
довгострокове відрядження за кордон дружини (чоловіка) особи рядового і начальницького складу.
Суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 12 червня 2013 року №413 визначено вичерпний перелік сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення зі служби в поліції.
У рапортах від 01 вересня 2025 року позивач просив звільнити його зі служби в поліції за власним бажанням, у зв'язку з переїздом на постійне місце проживання до м. Одеса.
Відтак, у наданому рапорті позивач не зазначив жодних причин, що перешкоджають виконанню службових обов'язків, які передбачено Переліком №413.
Отже, позивачем не дотримано вимог Переліку №413 та Положення №144, а тому у відповідача відсутні підстави для прийняття рішення про звільнення позивача за власним бажанням за його рапортами від 01 вересня 2025 року відповідно до пункту 7 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію».
Суд також звертає увагу, що звільнення особи зі служби в поліції супроводжується виданням відповідного наказу та остаточним розрахунком із особою. При цьому, враховуючи, що жодних наказів з приводу звільнення позивача на підставі його рапорту відповідач не видавав, суд робить висновок, що відповідач правомірно розцінив не вихід позивача на службу з 15 вересня 2025 року, як прогул без поважних причин та, як наслідок, розпочав щодо нього службове розслідування.
Водночас, позивач жодним чином не заперечує факт того, що після закінчення відпустки він з 15 вересня 2025 року не приступив до виконання службових обов'язків за посадою дільничного офіцера поліції відділу поліції №1 Покровського РУП Головного управління Національної поліції в Донецькій області, та був тривалий час відсутній на службі без поважних причин.
Згідно з положеннями статті 14 Дисциплінарного статуту Національної поліції України службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.
Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.
При цьому, підставою для притягнення особи до дисциплінарної відповідальності є дисциплінарний проступок, сутність якого полягає у невиконанні чи неналежному виконанні службової дисципліни та означає недотримання Конституції і законів України, актів Президента України Кабінету Міністр України, наказів, інших нормативно-правових i актів та Присяги, а підставою для накладення дисциплінарного стягнення є виключно фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діях поліцейського ознак дисциплінарного проступку, зокрема протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв'язку між ним і дією (бездіяльністю) порушника дисципліни.
Суд робить висновок, що матеріали службового розслідування підтверджують грубе порушення позивачем службової дисципліни, що виразилось у особистій недисциплінованості, умисному невиконанні норм діючого законодавства України, та безпідставному невиході на службу, та не інформування безпосереднього керівництва про причини невиходу на службу.
При цьому, відповідач довів, що використав всі можливі засоби повідомлення позивача про проведення службового розслідування, що позивачем жодним чином не заперечується.
Разом із цим, позивач також не оскаржує наказ начальника Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 29 вересня 2025 року №1501 «Про призначення службового розслідування», висновок службового розслідування щодо можливого порушення службової дисципліни дільничним офіцером поліції відділу поліції №1 Покровського РУП Головного управління Національної поліції в Донецькій області лейтенантом поліції В. Дідуром, затверджений 13 жовтня 2025 року, та наказ начальника Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 22 жовтня 2025 року №1624 «Про порушення службової дисципліни дільничним офіцером поліції сектору превенції відділу поліції №1 Покровського РУП Головного управління Національної поліції в Донецькій області лейтенантом поліції В. Дідуром та його покарання», які прийняті відносно нього.
Згідно з частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень. Водночас, згідно з принципом змагальності позивач має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо заперечує їх обґрунтованість.
Натомість, у цьому випадку, позивачем не доведено та не підтверджено належними доказами доводи на обґрунтування підстав для звільнення зі служби в поліції відповідно до його рапорту від 01 вересня 2025 року, та не надано жодних доказів щодо неправомірності проведення відповідачем службового розслідування, через порушення позивачем службової дисципліни, у зв'язку з його тривалою відсутністю на службі без поважних причин.
Враховуючи вищезазначене, суд висновує про відсутність підстав для скасування наказів начальника Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 22 жовтня 2025 року №1624 «Про застосування дисциплінарного стягнення до дільничного офіцера поліції сектору превенції відділу поліції №1 Покровського РУП ГУНП в Донецькій області лейтенанта поліції ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції» та від 22 жовтня 2025 року №466 о/с по особовому складу про звільнення з 22 жовтня 2025 року дільничного офіцера поліції сектору превенції відділу поліції №1 Покровського РУП ГУНП в Донецькій області лейтенанта поліції ОСОБА_1 зі служби в поліції за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України про «Про Національну поліцію».
Також, суд зазначає, що інші наведені сторонами аргументи, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні по справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (від 09 грудня 1994 року №18390/91) вказав, що статтю 6 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень, детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Міра цього обов'язку може варіюватися залежно від характеру рішення. Необхідно також враховувати численність різноманітних тверджень, з якими сторона у справі може звернутися до судів, та відмінності, наявні в Договірних державах, стосовно передбачених законом положень, звичаєвих норм, правових висновків, викладення та підготовки рішень. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
У рішенні «Салов проти України» (заява №65518/01; від 06 вересня 2005 року) суд також звернув увагу на те, що статтю 6 параграф 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін.
У своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово зазначав, що рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто, мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.
Разом з цим, згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною другою статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Згідно із статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Аналогічна позиція стосовно обов'язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).
Під час судового розгляду справи судом не встановлено ознак протиправності бездіяльності відповідача в контексті спірних правовідносин. Натомість, доводи позивача, зазначені у позовній заяві є безпідставними та ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм чинного законодавства, а тому в задоволенні адміністративного позову слід відмовити в повному обсязі.
Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягає стягненню.
Керуючись статтями 77, 139, 241-246, 255, 262, 263, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; місце проживання: АДРЕСА_2 ; рнокпп НОМЕР_2 ) до Головного управління Національної поліції в Донецькій області (місцезнаходження: вул. Мандрика, буд. 7, м. Покровськ, Покровський район, Донецька область, 85302; код ЄДРПОУ 40109058) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.
Рішення складено у повному обсязі та підписано 30 січня 2026 року.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду у паперовому вигляді або через електронний кабінет (https://id.court.gov.ua/) у підсистемі «Електронний суд».
У разі застосування судом частини третьої статті 243 КАС України строк на апеляційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І.С. Молочна