Україна
Донецький окружний адміністративний суд
30 січня 2026 року Справа№200/9702/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Христофорова А.Б., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122, Донецька область, м. Слов'янськ, пл. Соборна, 3, ЄДРПОУ 13486010) про визнання протиправним дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
09.12.2025 року ОСОБА_1 звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якій просить суд:
визнати неправомірними дії та скасувати рішення від 16.10.2025 № 905080148746 Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ЄДРПОУ: 13486010), щодо відмови у перерахунку пенсії за віком, відповідно до поданої заяви від 09 жовтня 2025 року ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 );
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ЄДРПОУ: 13486010), здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на підставі довідок про заробітну плату за 1982-1986 роки № 01/1/1/67 від 23.01.2019 року, видану AT ''Ноябрьнафтогаз» та за 1987-1988 роки №138-Б від 14.01.2019, видану Ноябрською центральною міською лікарнею з 09 жовтня 2025 року.
В обґрунтування вимог позивачем вказано, що перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області та з 04.08.2014 року отримує пенсію за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Зазначає, що 09.10.2025 року позивач звернулась до пенсійного органу з заявою про перерахунок пенсії з урахуванням довідок про заробітну плату за п'ять років підряд до 01.07.2000 року, посилаючись на довідки за 1982-1986 роки №01/1/1/67 від 23.01.2019 року, видану АТ ''Ноябрьнафтогаз» та за 1987-1988 роки №138-Б від 14.01.2019, видану Ноябрською центральною міською лікарнею. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 16.10.2025 року № 905080148746 позивачу відмовлено в перерахунку пенсії за заявою від 09.10.2025 №3276 у зв'язку з припиненням міжнародного співробітництва з Російськію Федерацією. Вважає вказаний висновок відповідача протиправним, оскільки у період роботи позивача Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року була чинною та передбачала право на пенсію громадянам держав-учасниць Угоди.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 15 грудня 2025 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
До суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача проти позову заперечував та вказував, що з 04.08.2014 позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області як отримувач пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
09.10.2025 позивач звернулась з заявою № 3276 про перерахунок пенсії відповідно до статті 40 Закону № 1058 (зміна періоду врахованої заробітної плати за 60 календарних місяців до 01 липня 2000 року, а саме: врахування заробітної плати за період роботи на території Російської Федерації з 01.04.1987 по 31.05.1988). До заяви додана довідка про заробітну плату від 14.01.2019 № 138-Б, видана Ноябрьской центральной городской больницей.
З 01 січня 2023 року Російська Федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року.
Згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 року №1328 “Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення», Україна вийшла з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13.03.1992 року у м.Москва з 19.06.2023.
Відповідно до п. 2.1 Постанови правління Пенсійного фонду України “Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 25.11.2005 №22-1 (далі- Порядок №22-1), за бажанням пенсіонера ним може подаватися довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 5) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яким її видано, їх місце знаходження та адреси, за якою можна провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.
Враховуючи вищевикладене, позивачу відмовлено в перерахунку пенсії за заявою від 09.10.2025 №3276 в зв'язку з припинення міжнародного співробітництва з Російськію Федерацією.
Водночас зазначає, що з матеріалів електронної пенсійної справи ОСОБА_1 вбачається, що при обчисленні пенсії станом на дату її призначення враховано заробітну плату за період з 01.08.1982 по 31.10.1987.
Враховуючи викладене, представник відповідача просив відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
З огляду на вищевикладене справа розглядається судом в спрощеному позовному провадженні без виклику сторін.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , є громадянкою України, що підтверджується копією паспорта серії НОМЕР_2 .
Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області як отримувач пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV.
09.10.2025 року позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області з заявою про перерахунок пенсії з урахуванням довідок про заробітну плату за п'ять років підряд до 01.07.2000 року, посилаючись на довідки за 1982-1986 роки №01/1/1/67 від 23.01.2019 року, видану АТ ''Ноябрьнафтогаз» та за 1987-1988 роки №138-Б від 14.01.2019, видану Ноябрською центральною міською лікарнею.
16.10.2025 року Головним управлінням Пенсійного фонду України у Донецькій області прийняте рішення № 905080148746 про відмову позивачу в перерахунку пенсії. Вказана відмова обґрунтована тим, що надана довідка про заробітну плату для обчислення пенсії не підтверджена первинними документами та підлягає зустрічній перевірці законності її видачі. Крім того, з 01.01.2023 року Російська Федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року.
Згідно Постанови КМУ від 29.11.2022 року №1328 “Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення», Україна вийшла з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року.
Враховуючи наведене, позивачу відмовлено в перерахунку пенсії за заявою від 09.10.2025 року у зв'язку з припиненням міжнародного співробітництва з Російською Федерацією.
Вирішуючи даний спір, суд виходить з такого.
Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У ч.1 ст.46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
За змістом ст.1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-ІV (далі - Закон №1058-ІV) страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Відповідно до ч.1 ст.24 Закону №1058-IV страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно з ч.2 ст.24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Питання врахування періодів роботи в районах колишнього СРСР, а потім Російської Федерації після 1 січня 1991 року до стажу при призначенні пенсій на території України регулюється нормами міжнародних угод, підписаних Україною та російською федерацією.
За змістом ч.4 ст.1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII у тих випадках, коли договорами (угодами) між Україною та іншими державами передбачено інші правила, ніж ті, що містяться у цьому Законі, то застосовуються правила, встановлені цими договорами (угодами).
Відповідно до ст.1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, яка підписана та набрала чинності 13.03.1992, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної угоди та членів їх сімей проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.
Стаття 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення передбачає, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.
Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.
Згідно з абз.2, 3 ст.6 Угоди між Урядом України і Урядом російської федерації "Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і росії, які працюють за межами кордонів своїх країн" від 14.01.1993, трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.
Суд зазначає, що обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несплату, несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків, законом покладено на страхувальника, який здійснив нарахування цього внеску та утримання його із заробітної плати позивача, що регламентовано частиною 1, 10, 12 статті 20, частиною 16 статті 106 Закону №1058-IV.
Такі вимоги визначені і в національному законодавстві Російської Федерації.
Обов'язок реєстрації в системі обов'язкового пенсійного страхування іноземних громадян і осіб без громадянства, та, відповідно, сплати за них страхових внесків на фінансування страхової частини трудової пенсії в бюджет Пенсійного фонду Російської Федерації виник з 01 січня 2012 року.
При цьому, суд враховує, що постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 №1328 "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення" прийнято рішення про вихід України з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 р. у м. Москві.
Разом з тим, ч.2 ст.13 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення передбачає, що пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
Відповідно до ч.5 ст.40 Закону №1058-IV заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
Згідно з ч.3 ст.6 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць СНД в галузі пенсійного забезпечення обчислення пенсій провадиться із заробітку за періоди роботи, які зараховуються в трудовий стаж. У випадку, якщо в державах-учасниках Угоди введена національна валюта, розмір заробітку (доходу) визначається виходячи з офіційно встановленого курсу на момент призначення пенсії.
Рішенням Економічного Суду Співдружності Незалежних Держав №01-1/2-07 від 26.03.2008 визначено, що норма пункту 3 статті 6 Угоди від 13 березня 1992 роки встановлює правило, згідно з яким розмір пенсії визначається із заробітку (доходу) за періоди роботи, що зараховуються до трудового стажу, і застосовується при первинному призначенні пенсії в державах-учасницях Угоди. Конкретні періоди роботи для визначення середнього заробітку (доходу) при призначенні пенсії передбачаються пенсійним законодавством кожної держави-учасниці цієї Угоди.
За змістом абз.5 пп.3 п.2.1 розділу ІІ Порядку №22-1 особи, яким пенсія відповідно до міжнародних договорів (угод) у галузі пенсійного забезпечення призначається з урахуванням заробітної плати, отриманої за періоди роботи на територіях держав-учасниць міжнародних договорів (угод), надають довідки про заробітну плату для призначення пенсії (з розбивкою по місяцях), видані підприємствами, установами чи організаціями (їх правонаступниками), де працювала особа, або архівними установами.
Пункт 2.10 Порядку №22-1 передбачає, що довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.
Як встановлено судом, позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Вінницькій області та отримує пенсію за віком.
В матеріалах даної справи та в матеріалах пенсійної справи позивача містяться довідки про заробітну плату за 1982-1986 роки № 01/1/1/67 від 23.01.2019 року, видану AT ''Ноябрьнафтогаз» та за 1987-1988 роки №138-Б від 14.01.2019, видану Ноябрською центральною міською лікарнею, відповідно до змісту яких підтверджено розмір заробітної плати позивача (з розбивкою по місяцях).
Разом з тим, зі змісту оскаржуваного рішення слідує, що заробітна плата позивача не зарахована для обрахунку його пенсії, оскільки не підтверджена первинними документами.
Зазначені довідки про заробітну плату підписані начальниками підприємств та завірені печаткою підприємства.
Суд зазначає, що жодних посилань на невідповідність довідок чинному законодавству (або їх недостовірність) відповідач не навів.
Разом з тим, в силу зазначених приписів Порядку №22-1 працівник пенсійного органу під час приймання документів від заявника перевіряє повноту поданих заявником документів та відповідність оформлення таких вимогам законодавства з метою забезпечення не лише реалізації права особи на призначення та отримання пенсії, а й контролю за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, а тому сумніви останнього щодо обґрунтованості видачі документів, зокрема, довідки про заробітну плату для нарахування пенсії, самі по собі не можуть бути підставою для відмови у врахуванні такої при призначенні (перерахунку) пенсії.
У постанові від 21.02.2020 у справі №291/99/17 Верховний Суд дійшов висновку, що перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі самі по собі не можуть бути підставою для відмови у неврахуванні заробітної плати при призначенні позивачу пенсії.
Вказана позиція у подальшому підтримана Верховним Судом у постановах від 12.04.2021 у справі № 219/4550/17, від 03.06.2021 у справі №127/8001/17.
Крім того, як зазначено Верховним Судом у постанові від 23.12.2020 у справі №520/7125/17 посилання органу Пенсійного фонду України на неможливість врахування заробітної плати в зв'язку з неможливістю проведення перевірки обґрунтованості видачі довідки є безпідставним і висновки судів попередніх інстанцій не спростовує, оскільки надана позивачем довідка містила посилання на особові рахунки як на первинні документи, на підставі яких вона видана, а тому підстави для проведення перевірки поданої довідки у відповідача були відсутні. Як передбачено частиною 3 статті 44 Закон №1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Таким чином, оскільки позивачем вчинено усі дії та подано усі документи, необхідні для призначення пенсії із урахуванням заробітної плати, вказаної у довідці, тому під час обчислення пенсії позивача підлягає врахуванню також заробітна плата (дохід) за вказані періоди роботи, як це передбачено частиною 3 статті 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення.
Суд також зауважує, що Пенсійний фонд України відповідно до покладених на нього завдань здійснює міжнародне співробітництво, забезпечує виконання зобов'язань, узятих за міжнародними договорами України з питань, що належать до його компетенції (підпункт 13 пункту 4 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 280 від 23.07.2014).
За змістом п.4.7 Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Обов'язок отримання інформації від відповідних фондів держав-учасниць міжнародних договорів (угод) у галузі пенсійного забезпечення (в довільній формі) про сплату страхових внесків за періоди роботи після 01 січня 2004 року в силу приписів Порядку №22-1 покладений саме на орган, що призначає пенсію, у спірному випадку на відповідача. Нездійснення відповідачем такого обов'язку при призначенні пенсії не є правовою підставою для неврахування, як стажу роботи позивача за спірні періоди до страхового стажу, так і заробітної плати (доходу) за періоди такого стажу.
Разом з тим, на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022, яким введено на території України воєнний стан, у зв'язку військовою агресією російської федерації проти України, починаючи з 24.02.2022, листування із російською федерацією зупинено, що підтверджується офіційним повідомленням АТ "Укрпошта" на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет.
Таким чином, суд зазначає, що розірвання дипломатичних відносин з російською федерацією, звернення органів Пенсійного фонду України до компетентних органів російської федерації для отримання (витребування) інформації про сплату страхових внесків після 01 січня 2004 року, як і самостійне звернення позивача є неможливими, що, в свою чергу, позбавляє позивача можливості отримувати пенсію у належному розмірі та порушує гарантоване Конституцією України право власності та право на соціальний захист.
Разом з тим неможливість пенсійного органу здійснити перевірку сплати страхових внесків роботодавцем у Пенсійний орган Російської Федерації у зв'язку з воєнним станом, не може бути підставою для позбавлення права позивача на врахування заробітної плати за спірні періоди до страхового стажу, оскільки такі обставини виникли не з вини позивача та він не міг вплинути на них.
Окрім того, суд вважає безпідставними посилання відповідача на відсутність правових підстав для обчислення пенсії із врахуванням заробітної плати згідно з наданих довідок за період роботи у РФ, оскільки з 01.01.2023 рф припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, зважаючи на наступне.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 №1328 “Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення» (надалі - Постанова №1328), Україна вийшла з вищезазначеної Угоди. Вказана постанова набрала чинності 02.12.2022. Отже, до набрання чинності Постановою №1328, Україна як держава-учасниця Угоди виконує зобов'язання, взяті згідно із Угодою.
Відтак, Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 підлягає застосуванню при зарахуванні спірного стажу роботи позивача в РФ, оскільки вказана Угода була чинною на момент виникнення спірних правовідносин.
Крім цього, згідно приписів пункту 2 статті 13 названої Угоди пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до ч.3 ст.23 Загальної декларації прав людини, п. 4 ч. 1 Європейської соціальної хартії та ст. 46 Конституції України, працівники у старості мають право на пенсію, що є основним джерелом існування, яка має забезпечувати достатній життєвий рівень.
Враховуючи викладене, суд вважає, що у даному випадку і при обставинах, що склались у зв'язку з повномасштабним вторгненням 24.02.2022 РФ на територію України та військовою агресією по відношенню до громадян України, відповідачем не може бути відмовлено у врахуванні при обчисленні розміру пенсії заробітної плати (доходу) позивача за періоди роботи на території рф до моменту повномасштабного вторгнення.
Суд зазначає, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії, чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду.
З метою обрання належного способу захисту порушених прав позивача, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача здійснити перерахунок пенсії позивачеві з дати звернення з відповідною заявою про перерахунок пенсії з урахуванням довідок про заробітну плату за 1982-1986 роки № 01/1/1/67 від 23.01.2019 року, видану AT ''Ноябрьнафтогаз» та за 1987-1988 роки №138-Б від 14.01.2019, видану Ноябрською центральною міською лікарнею.
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
У контексті оцінки кожного аргументу (доводу), наданого стороною, суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах Проніна проти України (пункт 23) і Серявін та інші проти України (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів і інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі Бендерський проти України від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.
В адміністративному судочинстві принцип верховенства права зобов'язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.
Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає, що порушені права позивача підлягають захисту шляхом задоволення позову у спосіб визначений позивачем.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.9 ч.1 ст.5 Закону України “Про судовий збір» судові витрати присудженню з відповідача не підлягають.
На підставі наведеного, керуючись Кодексом адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122, Донецька область, м. Слов'янськ, пл. Соборна, 3, ЄДРПОУ 13486010) про визнання протиправним дій та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити.
Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ЄДРПОУ 13486010) від 16.10.2025 року № 905080148746 про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) - визнати протиправним та скасувати.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ЄДРПОУ13486010) здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на підставі довідок про заробітну плату за 1982-1986 роки № 01/1/1/67 від 23.01.2019 року, видану AT ''Ноябрьнафтогаз» та за 1987-1988 роки №138-Б від 14.01.2019, видану Ноябрською центральною міською лікарнею з 09 жовтня 2025 року.
Рішення складене у повному обсязі та підписане 30 січня 2026 року.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга може бути подана безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя А.Б. Христофоров